2. Мета:
Ознайомити з визначенням
работоргівля.
Виникнення работоргівлі.
Основні проблеми.
Работоргівля в Україні.
Работоргівля і сьогодення.
Шляхи подолання.
4. Найбільш масовим проявом работоргівлі в
історії був вивіз рабів з Африки. У зв'язку
з цим найбільш поширений образ
чорношкірого раба. Однак работоргівля
безпосередньо не пов'язана з расовою
приналежністю рабів.
5. З розвитком суспільної моралі
работоргівля трансформувалась з
привілею в злочин, втратила масовий
характер, але, тим не менш, не зникла
повністю.
6. Зародження работоргівлі відноситься до часів, не
збереглися в письмовій історії. Усні перекази,
записані багато пізніше, вже згадують про її
існування. Найдавніші джерела Єгипту і
Межиріччя свідчать, що рабство, а з ним і торгівля
рабами, складали помітну, якщо не визначальну,
частина економіки держав давнини.
7. У стародавні часи раби-негри вивозилися в Єгипет,
Фінікію, Грецію, Рим. Пізніше араби стали
вивозити їх у Північну Африку, Аравію, Туреччину,
Персію. У XIX столітті головним центром арабської
работоргівлі стали Занзібар і Єгипет.
8. Звідси работорговці відправлялися зі
збройними загонами вглиб Африки - в країни
по верхів'ях Нілу і Конго і в область Великих
озер, виробляли там спустошливі набіги,
засновували, місцями, укріплені станції і
доставляли рабів до прибережних пунктах
східної Африки.
9. Работоргівля була
важливою частиною
екстенсивної
економіки
середньовічних
держав, створених
кочівниками, таких
як Арабський
халіфат, Золота
Орда, Кримське
ханство і Османська
імперія.
10. Монголо-татари,
обратившие
величезні маси
підкореного
населення в
рабство, продавали
рабів як
мусульманським
купцям, так і
італійським
торговцям, які
володіли з середини
XIII-го століття
колоніями у
північному
Причорномор'ї з
1266, Воспоро,
Чембало, Тана, на
константинопольськ
ому ринку та ін
11. У Західну Європу раби стали ввозитися
насамперед португальцями з Африки в середині
XV століття, а з початку XVI століття іспанці
почали доставляти їх у Вест-Індію, португальці -
до Бразилії. Протягом XVI-XVII століть торгівля
рабами становила королівський привілей,
передавалася приватним особам, здебільшого як
монополія, із зобов'язанням доставити в колонії
певну кількість рабів у визначений час.
12. Розквіт торгівлі неграми послідував
з основою великих торгових
компаній в Голландії, Франції та
Англії отримали привілеї на вивіз
рабів з західної Африки, на просторі
від тропіка Рака до мису Доброї
Надії.
13. У Великобританії політичний рух за скасування
работоргівлі розгорнулося в XVIII столітті. Перший
білль про заборону работоргівлі був внесений
Вільямом Уїлберфорса в Парламент в 1791 році,
але не був підтриманий більшістю голосів. У 1798
році виникло перше протівоневольнічье
товариство «Африканська Асоціація».
14. Британський Парламент призначив комісію для
дослідження становища африканських рабів,
результатом чого став перший акт для полегшення
їхнього становища. Стимулом для широкої дискусії
про положення рабів в колоніях стала
автобіографія Олауда Еквіано, хоча, як вважають
сучасні дослідники, багато чого в його книзі
вигадано.
15. 25 березня 1807 британський Парламент
прийняв «Акт про заборону торгівлі
рабами»
16. 15 травня 1820 Конгрес США
прирівняв работоргівлю до піратства,
карається стратою, проте обшук
американських судів іноземними
громадянами не допускався.
17. Сьогодні работоргівля існує в деяких країнах в
Азії, Африці, Східній Європі та Латинській Америці.
Наприклад, в Нігері основними посередниками у
торгівлі рабами є туареги. За даними організації
Timidria, в 2003 р. в Нігері у рабстві знаходилося
870 000 чоловік.
18. У боротьбі із сучасною работоргівлею
беруть участь неурядові організації, як
наприклад, організація Association for
Community Development, Bonded
Liberation Front, Anti-Slavery International.
19. Основною і першочерговою причиною
работоргівлі є нерівномірність соціально-
економічного розвитку в окремих країнах
та регіонах світу.
20. Високий рівень безробіття та значні соціально-
економічні проблеми, що призводять до зубожіння
великої кількості населення, стають причиною
того, що більшість громадян цих країн є
потенційною групою ризику для торгівців людьми.
21. Для України проблема торгівлі
людьми в її сучасному вимірі
постала після падіння Берлінського
муру та дезінтеграції СРСР.
22. Зростання безробіття, особливо жіночого (понад
80%), неухильне зниження життєвого рівня
населення, поступове втягнення країни до
глобального ринку обміну товарів та послуг – усе
це створило умови для поширення цього виду
злочину і в Україні.
24. Україна опинилася на перехресті світових
шляхів транспортування “живого товару”
і почала використовуватися злочинними
міжнародними угрупованнями як країна-
транзит і країна-донор одночасно.
25. На сьогоднішній день, за різними
даними, від 2 до 7 млн. українців
працюють за кордоном, в
основному нелегально.
26. Зокрема, з України здійснюється експорт жінок на
світові ринки інтимного бізнесу - в Туреччину,
Італію, Іспанію, Німеччину, країни колишньої
Югославії, Угорщину, Чехію, Грецію, Росію,
Об’єднані Арабські Емірати, Ізраїль, Сполучені
Штати Америки та інші країни.
27. Українці потрапляють у рабство в основному через
злидні, відсутність роботи, правове невігластво,
констатують правозахисники. Також даються
взнаки наївні уявлення про райське життя за
кордоном.
28. За інформацією Міжнародної організації міграції,
за останні роки близько 400 тис. наших
співвітчизників виїхали в пошуках роботи за
кордон, з них понад 100 тис. українських жінок
потрапили у тенета ділків секс-індустрії країн-
реципієнтів.
29. Водночас, упродовж 1996-1998 рр.
були також виявлені масові
випадки торгівлі жінками та дітьми
з метою сексуальної експлуатації.
30. Під час продажу дітей та їх батьків, їх
розлучають, діти без документів
потрапляють до дитячого будинку або до
міліції, діти без документів стають
громадянами іншої країни.
31. Останнім часом почастішали викрадення
та продаж дітей і підлітків в Уругваї.
32. Сьогодні реально існує також експорт
дітей за кордон із країн СНД.
Активізувався він після розпаду СРСР.
33. Дедалі частіше транснаціональні
організовані групи купують і продають
дітей, не рахуючись із державними
кордонами.
34. Простежуються і міжнародні канали постачання
дітей: із Латинської Америки – до Європи і на
Близький Схід; із Південної Азії – до Європи і на
Близький Схід; європейський ринок;
західноафриканський ринок.
35. За останніми даними Міжнародної
організації праці, торгівля дітьми
становить бізнес обсягом в один мільярд
доларів США на рік, жертвами якого
щороку стають 1,2 млн. дітей
36. Діти найчастіше потрапляють у рабство до
країн Балканського півострова та до країн
центральної Європи.
37. За ініціативою українського омбудсмана 15 червня
1999 р. було створено Національну координаційну
раду щодо запобігання торгівлі людьми при
Уповноваженому з прав людини з метою
об'єднання зусиль усіх зацікавлених сторін.
38. Шляхи подалання:
1) Створення Нац. Координаційну раду
2) Покращення прав та рівня життя
людей
3) Об’єнання всіх зацікавлених сторін
4) Зміни чинного законодавства
5) Перш за все необхідне більш тісне
співробітництво між країнами-
учасницями для боротьби з торгівлею
людьми в регіоні ОБСЄ.
39. Брюссельська конференція 1890 р., зібралася з метою
вироблення міжнародної системи мір до дійсного
знищенню рабовласництва і работоргівлі в Африці,
виробила наступні заходи боротьби з работоргівлею:
пристрій укріплених станцій, прокладання залізниць і
інших доріг;
пристрій пароплавних рейсів і телеграфних ліній;
обмеження ввезення зброї;
охорона караванів, узбережжя і висот;
спорядження летючих загонів для захисту тубільців;
сприяння місіям і науковим експедиціям;
прийняття всіх рабів-утікачів на судна і станції
договірних держав та дарування їм свободи.
40. ЮНЕСКО оголосив 23 серпня
Міжнародним днем пам'яті жертв
работоргівлі та її ліквідації.
41. Висновок:
Работоргівля виникла досить давно.
Вона приносить тільки лихо життю людей.
Вперше про її шкоду та лихо задумались в
сер XVIII ст..
Работоргівля наявна і в наші часи.
ЮНЕСКО та інші світові організації ведуть
активну діяльність що до повного
припинення работоргівлі в світі.
