2. Біографія
Народився у селищі Жуковка
біля міста
Єнакієве, Донецької області;
батько Федір Володимирович
(1923—1991) — металург;
мати Ольга Семенівна (1925—
1952) — медсестра.
3. Батько був переселений з
села Януки Вітебської
області БРСР на Донбас на
виправні роботи, у зв'язку зі
звинуваченням у співпраці з
німецькими окупантами в
роки Другої світової війни.
4. Мати померла, коли
Віктору Януковичу
було 2 роки. Батько
одружився удруге.
Через погані
стосунки з мачухою
Янукович пішов з
батьківського дому
до бабусі.
5. В спадщину дісталася Віктору Януковичу і дружба з
космонавтом Георгієм Тимофійовичем
Береговим, із яким, Федір Володимирович
Янукович перед війною разом учився літати в
Єнакіївському аероклубі.
6. Був двічі судимий (15 грудня
1967 року та 8 червня 1970
року) — просидів у в'язниці
за кримінальні
злочини, загалом, три з
половиною роки. 1978 року
судимості було знято.
11. Кар’єра
1972 — 1973 — автоелектрик
1973 — 1976 —
механік, Єнакіївське АТП №
04113
1976 — 1984 — директор
автобази, ВО
«Орджонікідзевугілля»
1984 — 1987 — директор
автобази, ВО
«Донбастрансремонт», м.
Донецьк
12. 1987 — 1988 — заступник
директора з автотранспорту
дирекції матеріально-
технічного забезпечення та
транспорту, Донецького
державного ВО вугільної
промисловості
1988 — 1989 — заступник
начальника відділу
матеріально-технічного
забезпечення та
транспорту, Донецьке
головне територіальне
управління вугільної
промисловості
13. 1989 — 1991 — директор, ВО
«Донбастрансремонт»
1991 — 1994 — генеральний
директор, об'єднання
підприємств
«Донбастрансремонт»
1994 — генеральний
директор, об'єднання
промислового транспорту
вугільної промисловості
«Укрвуглепромтранс»
14. 1994 — 1996 — генеральний
директор, Донецького
територіально-виробничого
об'єднання автомобільного
транспорту
«Донецькавтотранс»
1997 — 2002 — Голова
Донецької
облдержадміністрації та
Голова Донецької облради
15. 2002 — 2005 — Прем'єр-міністр України, член Ради національної
безпеки і оборони України
2006 — 2007 — Прем'єр-міністр України, член Ради національної
безпеки і оборони України
з 25 лютого 2010 — 22 лютого 2014 — Президент України, голова Ради
національної безпеки і оборони України
16. Політична діяльність до обрання Президентом України
У серпні 1996 року Януковича
призначено заступником голови, а ще
через місяць - першим заступником
голови Донецької облдержадміністрації.
З травня 1997 року по листопад 2002
року обіймав посаду губернатора
Донеччини. Був депутатом Донецької
облради. З травня 1999 по травень 2001
рр. Янукович - голова облради за
сумісництвом.
17. У листопаді 2002 р. Леонід Кучма відправив у відставку Прем'єр-
міністра Анатолія Кінаха та запропонував на цю посаду Віктора
Януковича.
Коли Віктор Янукович став Прем'єр-міністром України, уряд
почав приділяти більше уваги реформуванню вугільної галузі.
Міністерство палива та енергетики вважало, що саме таким
способом реально вдасться провести антикризові заходи.
18. Віктор Янукович подав у відставку
з посади голови Уряду 31 грудня
2004 р., після оголошення
результатів Виборів Президента
України 2004, у яких перемогу
отримав Віктор Ющенко. Відставку
прийнято Президентом Леонідом
Кучмою 5 січня 2005 р.
Віктор Янукович очолював уряд
України 3 роки та 6 місяців.
19. За часів першого уряду Віктора Януковича зафіксований найвищий
показник зростання ВВП за історію незалежної України — 12,1% у 2004р.
20. Президентські вибори 2004 року
У 2004 р. Прем'єр-міністр України
Віктор Янукович за підтримки
президента Леоніда Кучми став
«кандидатом від влади» на
президентських виборах в Україні.
Віктор Янукович мав велику
підтримку на Донбасі та значну серед
електорату південних та східних
областей України.
21. У першому турі Віктор Янукович набрав 39,26%, посівши 2-е місце серед 24
претендентів. У другому турі здобув перемогу, але, в умовах масових акцій
протесу, Верховний Суд, розглянувши представлені докази, визнав, що
встановити достовірні результати голосування неможливо. 26 грудня 2004 р.
відбулося переголосування другого туру, у якому Віктор Янукович
програв, набравши 44,2%.
22. «Я не хотів, щоб матері втратили дітей, дружини —
чоловіків. Я не хотів, щоб по великій річці Дніпро за течією
попливли трупи з міста Києва. Я не хотів на крові здобути
владу»
23. Опозиційна діяльність (2005–2006)
Віктор Янукович — народний
депутат України V скликання від
Партії регіонів, № 1 в списку. На час
виборів — голова Партії регіонів.
Член Комітету Верховної Ради з
питань правової політики, голова
фракції Партії регіонів. Склав
депутатські повноваження 12
вересня 2006 року, у зв'язку з
обранням Прем'єр-міністром
України.
24. Навесні 2006-го Партія
регіонів на чолі з
Януковичем на виборах до
Верховної Ради набирає
найбільшу кількість голосів
виборців і створює
парламентську більшість -
Антикризову коаліцію.
Пости співголів правлячої
коаліції розділили між
собою Янукович і
Олександр Мороз.
25. Прем'єр-міністр України (4 серпня 2006 — 18
грудня 2007)
13 грудня 2006 року уряд Віктора
Януковича розповсюдив спеціальну
заяву, в якій звинуватив
президента Віктора Ющенка в
свідомій дестабілізації обстановки.
У відповідь на це секретаріат
Президента України звинуватив
уряд в порушенні
Конституції, оскільки він нібито
заклав до бюджету на 2007 рік
занижені рівні мінімальної
зарплати і пенсії.
26. 4 серпня 2006 після виснажливих переговорів більшості з
президентом Ющенком Янукович вдруге стає прем'єр-міністром.
Після дострокових парламентських виборів і формування нової
коаліції 18 грудня 2007 звільнений Верховною Радою від обов'язків
прем'єр-міністра у зв'язку з призначенням нового глави уряду - Юлії
Тимошенко.
27. Опозиційна діяльність (2007–2010)
У 2008 р. Віктор Янукович посідає шосте
місце у рейтингу Топ-100 найвпливовіших
українців за версією журналу
Кореспондент.
Партія регіонів починає переговори про
створення широкої коаліції з Блоком Юлії
Тимошенко. Переговори про участь у
коаліції веде також блок Литвина.
28 жовтня 2009 р. ЦВК реєструє Віктора
Януковича кандидатом у президенти
України.
29. Після обрання президентом поступився пост глави партії
Миколі Азарову, сам же став почесним головою ПР.
30. Внутрішня політика
Першим указом Віктора Януковича на
посаді Президента України стало
скорочення робочого штату і витрат на
утримання Секретаріату Президента на
20%.
26 лютого 2010 р. Янукович підписав указ
про утворення Національного
антикорупційного комітету, однією з цілей
якого є кардинальне покращення ситуації
у сфері боротьби з корупцією.
31. Конституційна реформа. Янукович — Президент у президентсько-
парламентській республіці. Конституційний суд визнав
неконституційним Закон «Про внесення змін до Конституції
України» у зв'язку з порушенням процедури його розгляду і
ухвалення і відновив дію Конституції України 1996 року.
32. Зовнішня політика
21 квітня 2010 року, без попереднього
суспільного обговорення, Президент
України В.Янукович підписав з
президентом Росії Дмитром
Медведєвим «Угоду між Україною і
Російською Федерацією з питань
перебування Чорноморського флоту
Російської Федерації на території
України». 27 квітня Угоду ратифікували
парламенти обох країн.
33. 29 травня 2013 року в Астані в президентському палаці «Акорда» відбулася зустріч
Президента України Віктора Януковича, Президента Республіки Білорусь
Олександра Лукашенка, Президента Республіки Казахстан Нурсултана
Назарбаєва, Президента Киргизької Республіки Алмазбека Атамбаєва та
Президента Російської Федерації Володимира Путіна. За результатами зустрічі
Віктор Янукович дав доручення Кабінету міністрів України підписати меморандум
про надання Україні статусу спостерігача в Євразійській економічній комісії.
34. 28 — 29 листопада 2013 року на Саміті глав держав у
Вільнюсі Президент України Віктор Янукович не підписав
Угоду про асоціацію між Україною та Євросоюзом, що
викликало бурхливі негативні реакції Заходу та
України, додавши ще більших масштабів Євромайдану.
35. 22 лютого 2014
Верховна Рада
ухвалила постанову
"Про самоусунення
президента України
від виконання
конституційних
повноважень і
призначення
позачергових виборів
президента України "
на 25 травня 2014.
36. Звання, посади, нагороди
Звання, посади
Президент Національного олімпійського комітету України
(грудень 2002 — червень 2005).
Член Президії НАНУ.
Дійсний член АЕНУ.
Член-кореспондент Транспортної академії України.
Член Антикризового центру (листопад 2003 — червень
2005).
37. Державні нагороди
Орден «За заслуги» III ступеня (13 листопада 1998), II ступеня (3 липня
2000), I ступеня (3 липня 2002)
Заслужений працівник транспорту України (18 жовтня 1995)
38. Нагороди
Знак «Шахтарська доблесть» III, II, I (2007[172]) ступеня.
Знак «Шахтарська слава» III, II, I ступеня.
Почесна грамота Кабінету Міністрів України (липень 2000).
39. Іноземні державні нагороди:
Кавалер Великого хреста ордена Почесного
легіону (Франція)
Орден Дорогоцінного жезла (Монголія)
Орден Святого Месропа Маштоца (Вірменія)
Національний орден Хосе Марті (Куба)
Орден «Ісмоілі Сомоні» I ступеня (Таджикистан)
Орден Заїда (Об'єднані Арабські Емірати)
Орден Незалежності (Держава Катар)
Орден Республіки Сербія (Сербія)
Орден «Гейдара Алієва» (Азербайджан)
Медаль Ананії Ширакаці (Вірменія).
40. Захоплення
Картяр, займається спортом (великий теніс), любить полювання
та розводить голубів, любить швидку їзду на автомобілях —
навіть брав участь у змаганнях «Бахмутський шлях». Тримає
собак (курцхаари, ягдтер'єри, лабрадори, такса, лайка). Воліє
читати енциклопедії, Євангеліє, книги про історичні особистості.
Любить футбол.
