Вдосконалення рідної мови

2. *Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур’ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить Вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
Максим Рильський

3. *Русизми в нашому мовленні є наслідком
багатовікового засилля російської мови в
Україні. Вони проникли в мову мільйонів
українців, засмітили її та перетворили в
суржик. Дослухаючись до розмов людей на
базарах чи у транспорті на Полтавщині та
Київщині, які вважаються батьківщиною
літературного варіанту української мови,
серце від болю стискається. Водночас і
радість проймає: засмічено, спотворено,
але не знищено. Не встигли. Мине час — і
відродиться наша мова, очистяться наші
національні джерела. Шлях до цього
лежить через зростання загальної і мовної
культури українців та їхньої національної
свідомості.

4. *Русизми шкідливі не лише тим, що спотворюють
українську мову. Багато українців не наважується
розмовляти між собою українською мовою, бо
вважає, що вона в них засмічена. Вони
користуються російською, помилково гадаючи, що
їхня російська мова цілком чиста. Насправді вони
лише вживають російські слова, а мова їхня на
російську мало подібна.

5. *Вибір формулювання.
Вибираючи формулювання
виступаючому необхідно
враховувати особливості
усної мови, тобто він має
висловлюватись відповідно
до комунікативної мети,
предмета, мови, а також
конкретної ситуації чітко та
переконливо.

6. Переконливість виступу пояснюється не
лише правильною побудовою оратором
промови в якій ідеться про начальну
проблему, а тим, що:
- він добре зорієнтувався в
ситуації (передусім врахував
особливості образу мислення і мови
своїх слухачів);
- йому вдалося донести до
слухачів свої думки якнайкраще,
тобто в спонукаючій до роздумів, такій,
що запам'ятовується, недвозначній і
абсолютно дохідливій формі.

7. *Уміння вести дискусію у формі
діалогу або полілогу – необхідна
умова спільної. У дискусії
найефективніше формується
мислення та мовлення, під час
обговорення виявляються
суперечності, висуваються
аргументи і контраргументи,
вибудовується логіка доводів позиції
учасників. Тому них вимагається
уміння аргументувати свою точку
зору, висувати контраргументи
опонентам, підтримувати дискусію,
лаконічно доводити, доходити до
компромісу.

8. *Ці вимоги до ведення дискусії дозволяють
поступово формувати культуру мовлення,
зокрема вислуховувати співрозмовника до
кінця, не перебиваючи, задавати йому
питання, спростовувати його судження або,
навпаки, погоджуватися з ним, розгортаючи
думку.

9. Якость мовлення Правила мовлення
1. Змістовність Продумати текст й основну думку вислов­лювання;
розкрити їх повно: матеріал під­порядкувати темі й
основній думці; говорити й писати лише те, що
добре відомо; не говорити й не писати зайвого;
добирати матеріал, якого не вистачає
2. Правильність і
чистота
Дотримувати норм літературної мови: в усному
висловлюванні — орфоепічних, лексичних,
фразеологічних, словотворчих, граматичних,
стилістичних У писемному — лексичних,
фразеологіч­них, словотворчих, граматичних,
стиліс­тичних, орфографічних і пунктуаційних

10. 3. Точність
Добирати слова і будувати речення так, щоб
найточніше передати зміст висловлювання
прагнути, щоб зміст сказаного або на­писаного
був переданий точно, зрозуміло
4.Логічність і
послідов­ність
Говорити й писати послідовно, виділяючи
мікротеми і встановлюючи зв'язок між ними;
забезпечувати сислові зв'язки між словами і
реченнями в тексті; скласти план (простий чи
складний) висловлювання, систематизувати
дібраний матеріал, виді­лити «дане» і «нове» у
висловлюванні; уни­кати логічних помилок

11. 5. Багатство
(різнома-
нітність
Використовувати різноманітні мовні засоби
(слова, словосполучення, речення), уникати .
невиправданого повторення слів, однотип­них
конструкцій речень
6. Доречність
(доціль-
ність)
Ураховувати, кому адресовано висловлю­вання,
як воно буде сприйняте, при яких обставинах
відбувається спілкування
7. Виразність і
образ­ність
Добирати слова і будувати речення так, щоб
якнайкраще, найточніше передати думку, бути
оригінальним у висловлюванні і впливати на
співрозмовника (адресата мовлення)