1. Тема заняття:
НЕБЕСНІ СВІТИЛА Й НЕБЕСНА СФЕРА.
СУЗІР’Я. ЗОРЯНІ ВЕЛИЧИНИ.
ВИЗНАЧЕННЯ ВІДСТАНЕЙ ДО
НЕБЕСНИХ СВІТИЛ
розробила викладач
Прилуцького агротехнічного коледжу
Дронь Вікторія Василівна

2. План опрацювання нового матеріалу:
1. Небесні світила й небесна сфера.
2. Сузір’я.
3. Зоряні величини.
4. Визначення відстаней до небесних світил.

3. Повторимо!
1. Що таке астрономія?
2. Які особливості
астрономічних
спостережень?
3. Яке практичне
застосування
астрономічних знань?
4. Чому астрономію
називають
всехвильовою наукою?

4. Небесна сфера — уявна сфера довільного
радіуса з центром у точці спостереження.
Розташування небесних тіл (зірки, планети і
галактики) визначається за їх координатами на
небесній сфері.
Небесні полюси лежать строго над полюсами Землі,
а небесний екватор знаходиться над земним
екватором.
Для земного спостерігача вважається, що небесна
сфера обертається навколо Землі. Насправді є
результатом обертання Землі навколо своєї осі.

5. Назви найважливіших точок
і дуг на небесній сфері
Z - зеніт,
Z' - надир,
Р, Р' - полюси світу,
РР' - вісь світу,
W - захід,
E - схід

6. Точка С — точка на земній кулі, де знаходиться
спостерігач.
Прямовисна лінія (лінія виска) ZCZ', що проходить
через спостері¬гача, перетинається з небесною
сферою в двох точках, що називаються зеніт (Z) і
надир (Z').
В перекладі з арабської «зеніт» — вершина,
«надир» — напрям ноги.
Зеніт — верхня точка перетину прямовисної лінії з
небесною сферою, надир — нижня точка
(протилежна зеніту).

7. Площина горизонту (NESW) — площина, що
проходить через спостерігача і перпендикулярна до
прямовисної лінії ZZ’. Ця площина ділить поверхню
небесної сфери на дві півсфери: видиму, всі точки якої
лежать над горизонтом, і невидиму, точки якої лежать
під гори­зонтом.
Горизонт — велике коло, по якому площина
горизонту пере­тинається з небесною сферою.
Вісь світу — вісь видимого обертання небесної
сфери, що про­ходить через око спостерігача і
сполучає обидва полюси світу (Р — північний полюс
світу, Р' — південний полюс світу). Вісь світу для
будь-якого спостерігача завжди паралельна осі
обертання Землі.

8. Площина небесного екватора (QWQ’E) — площина,
що проходить крізь спостерігача і перпендикулярна до
осі світу.
Небесний екватор — коло, по якому площина
небесного екватора перетинає небесну сферу.
Небесний екватор ділить небесну сферу на північну та
південну півкулі
Площина небесного меридіана — площина, що
проходить через полюси світу і зеніт.
Небесний меридіан — коло, по якому площина
небесного меридіана перетинає небесну сферу.
Небесний меридіан ділить небесну сферу на східну та
західну півкулі.

9. Площина небесного меридіана — площина, що
проходить через полюси світу і зеніт.
Небесний меридіан — коло, по якому площина
небесного меридіана перетинає небесну сферу.
Небесний меридіан ділить небесну сферу на східну
та західну півкулі.
Точка сходу Е і точка заходу W— точки перетину
небесного екватора з горизонтом.
Точка півночі N і точка півдня S — точки перетину
небесного меридіана з горизонтом.
Полуденна лінія — пряма лінія, що з'єднує точки
півдня S і півночі N.

10. Сузір’я — це певна ділянка зоряного неба
всередині деяких встановлених меж.
Усе небо поділено на 88 сузір'їв.
Їх назви пов'язані з грецькою
міфологією (Андромеда,
Персей, Пегас), назвами тварин
(Лев, Рак, Скорпіон), назвами
предметів, які уявляють люди у
візерунках конкретної групи зір
(Стріла, Трикутник, Терези) та
інші.

11. Зоряні величини
Зорі бувають різні за яскравістю та кольором.
За кольором зорі бувають:
 блакитними,
 білими,
 жовтими,
 червоними.
Чим червоніша зоря, тим вона холодніша. Сонце —
жовта зоря.
Для характеристики яскравості (блиску) зорі
введено поняття видима зоряна величина m.

12. Зоряна величина характеризує світловий потік, що
надходить на Землю від зорі.
Прийнято, що зорі, освітленість від яких менша,
мають більшу зоряну величину.
В міру зменшення яскравості зорі позначають
літерами грецького алфавіту (α, β, γ і т.д.). Коли
різниця дорівнює одній зоряній величині, видима
яскравість зір відрізняється в 2,5 рази. Зорі 1-ої
величини в 100 разів яскравіші від зір 6-ої
величини.
Зір 1-ої величини налічується всього 13, від 1-ої до
2-ої величини — 27, до 6-ої величини — всього
6000.

13. Видима зоряна величина деяких зір
Альдебарана m = 1,06,
Сіріуса m = -1,58,
Веги m = 0,14,
Сонця m = -26,8.
Вега
Сонце
Сіріус
Сонце

14. Відстані до небесних світил
Паралактичним зміщенням називається уявне
зміщення світила внаслідок дійсного переміщення
спостерігача.
Горизонтальний паралакс — це кут, під яким із
світила видно радіус Землі, перпендикулярний до
променя зору (або кут між напрямом на світило з
якої-небудь точки земної поверхні і напрямом із
центра Землі).
Річний паралакс — кут, під яким із зорі видно
радіус земної орбіти.

15. Одиниці вимірювання відстаней:
Астрономічна одиниця (а.о.) дорівнює середній відстані
від Землі до Сонця.
1 а.о. = 149 600 000 км.
Парсек (пк) — відстань, з якої середній радіус земної
орбіти видно під кутом 1 " (одна секунда). Назва походить
від слів «паралакс» і «секунда».
Світловий рік (св.р.) — відстань, яку проходить світло за
один рік, поширюючись зі швидкістю 300 000 км/с.
Між одиницями довжини в астрономії існують такі
співвідношення:
1 пк = 3,26 св.р. = 206 265 а.о. = 3 • 1016 м
1 св.р. = 0,3066 пк - 63240 а.о. = 9,5 • 1015 м.