3. Володимир Миколайович
Сосюра народився 6 січня
1898 р. на залізничній станції
Дебальцеве (тепер місто
Донецької області) Незабаром
сім'я переїхала в с. Третя
Рота.
Про свій край Сосюра
образно розповів в
автобіографічному
романі «Третя Рота»
4. Володимир Сосюра був надзвичайно ніжною
людиною, що дуже тонко відчувала красу
рідного краю. Любов його до української землі, а
також до своєї батьківщини, милої серцю
Донеччини, відбилася в багатьох творах поета.
Чутливий до змін у природі рідної землі
письменник писав:
Солов'їні далі, далі солов'їні
Знов весна розквітла на моїй Вкраїні.
5. Збірки письменника-поета
Автобіографічна
Знову я на содовім заводі
Над Дінцем у золоті хвилин.
І гудок журбу свою заводить,
І в синяві тоне сонний дзвін.
Йдуть дядьки
в задумі темні чола…
Ну хіба могло і снитись їм,
Що в Сосюри, п’яниці Миколи,
Буде син поетом видатним.
7. Інтимна, пейзажна лірика
Так ніхто не кохав.
Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна
на землі
І земля убирається зрання…
8. Ліричний талант
В.Сосюри, для котрого
переживання подій було
завжди ближчим за їх
осмислення, як ніде
передався в поемі
«Мазепа» (починаючи з
1929 р. по 1960 р.) Поет у
творі веде мову про
боротьбу за волю і
щастя народу.
Він серцем біль народу чув…
9. За збірки поезії
«Ластівки на сонці»
і «Щастя сім'ї
трудової»
В. Сосюра в 1963р.
удостоюється
звання лауреата
Державної премії
УРСР
ім. Т.Г.Шевченка.
10. Останньою ліро-
епічною поемою В.
Сосюри є поема
«За владу Рад»
(1964), останніми
збірками —
«Осінні мелодії» і
«Весни дихання»
(1964) .
12. “Ввижається струнка постать його
на естраді .Мав риси вольового
характеру, а саме: рішучість,
невідступність,
витриманість…Його очі з
променисто – карим
поглядом справді були, як кажуть,
дзеркалом душі» (Тамара Мороз про
В.М.Сосюру).
