2. Смерть пам’яті – це смерть душі
(епіграф )
Історія будь-якого народу містить
періоди, дати, які є вирішальними і
доленосними в його житті. Ми повинні
пам’ятати і не забувати трагічні
сторінки історії України. Адже, хто не
знає минулого, той не вартий
майбутнього.
3. Минуле століття пронеслося над Україною трьома
голодоморами: 1921-1922, 1932-1933, 1947років.
Такої страшної трагедії, яку пережив український
народ у 30-х роках, не зазнав, мабуть, жоден народ
в історії людства.
4. Мало знайдеться не тільки в історії України, а й світу,
таких жахливих трагедій, як голодомор 1932 - 33років.
Наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам’ять
про всіх невинно закатованих під більшовицькою
владою.
Пам’ять про тих, хто не дожив,
Пам’ять про тих, хто недолюбив,
Пам’ять про живих і ненароджених.
5. Згадуючи одного – пам’ятаймо про мільйони. Ми впевнені –
Україна пам’ятає. То ж давайте разом звернемося до нашої
історії і вийдемо після цього духовно чистішими,
мудрішими.
6. Нехай у мільйонах маленьких вогників згорить
страшний спадок голодомору.
Нехай у цьому полум’ї згинуть нещирі частинки
душі кожного з нас. І буде шлях у майбутнє прямим
і світлим.
Ми хочемо, щоб про це ніколи й ніхто не забував!
Ніхто не має права про це забути!
Схилімо голови в скорботі перед невинно
убієнними.
8. Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення
здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури,
рідної мови, традицій.
Пекло, створене в Україні на початку 30-х років ХХ століття, не
можна ні з чим порівняти ні у вітчизняній, ні у світовій історії.
9. Законом від 7 серпня 1932року заборонялося
збирати колоски на полі навіть перед їх
заорюванням. За збирання колосків звинувачений
«карається не нижче п’ятьох років ув’язнення в
далеких таборах з конфіскацією майна, аж до
найвищої міри покарання (розстрілу)».
Це страшний закон «П'ять колосків».
10. Голод охопив усю Україну, та голодне лихоліття найбільше
вразило дітей Третина всіх померлих від голоду – діти. Вони
виявились найменш захищеними, не брали участь у
колгоспному виробництві, а відтак, не отримували рятівних
100-300 г хліба на працюючого
11. Весна…А над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, не
граються. Ноги тонесенькі, складені калачиком, великий
живіт, між ними голова велика, похилена лицем до землі, а
обличчя майже немає, самі зуби зверху.
Сидить дитина і гойдається всім тілом: назад – вперед,
скільки сидить – стільки гойдається, і безконечно одна пісня
на півголосом: їсти, їсти, їсти…Ні від кого не вимагаючи, ні від
матері, ні від батька, а так у простір, у світ – їсти, їсти, їсти
12. Тут постає ряд запитань: Чому виник страшний голод? Чи
не можна було його уникнути? Адже дані свідчать, що в
деякі роки врожаї були меншими, і набагато, ніж у 1932-
1933роках.
Та відповіді на поставлені питання жорстокі, але прості:
Голод був заздалегідь спланований державою в особі
Й.Сталіна та його вірних «однодумців». Це був акт
геноциду проти українсько народу.
13. Хай же пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих,
дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення
власної держави, на власній землі!
Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх
тих, хто страждав і помер під час великого Голодомору
14. Молитва
Господи Вседержителю наш! Чи ж ти осліп від горя і людських гріхів? Сину
Божий! Ісусе Христе! Спасителю наш! Порятуй від голодної смерті народ
мій, у якого дика саранча забрала все до зернини!
Богородице! Матір наша небесна! Свята Покрово, покровителька роду
святоруського! Куди ви всі відійшли? Чого ж залишили мою землю і народ мій
на поталу червоних дияволів? Чи ж бо не бачите, що вони доточують кров із
могутнього українського дерева? Чи не бачите криниці, повної українських
сліз? Чи ж не бачите, що то не Україна вже, а велетенська могила? Де ж
ви, сили небесні? Роде наш небесний! Народе небесний неоплаканий! Прости,
народе Божий! Прости цю прокляту землю, цей милий рай, на якому оселився
диявол! Усіх нас, грішних, прости, які мовчали за упокій твій молебнів не
справляли, поминальних свічок не ставили, обід за тебе не робили. Прости ж
нас, роде наш замордований, лише сирою землею зігрітий! Царствіє небесне
волі, душі убієнні! Господи! Страждання, муки й горе мого народу до
всевишньої сорботи зарахуй і біди й погибель від землі й народу сущого
відведи. Нині, прісно і на віки вічні відведи! Амінь!
15. Світ мав би розколотися навпіл, сонце перестати світити,
Земля перевернутися від того, що це було на Землі. Але світ
не розколовся. Земля не перевернулася. Вона обертається,
як їй і належить. І ми ходимо по цій землі зі своїми
тривогами й надіями. Ми — єдині спадкоємці всього, що
було. Пам’ятайте…Поважайте…Шануйте…
Ви!!! Саме ви, майбутнє нашої держави!!! Ніколи не
допустіть повторення…
16. 26 листопада о 16 годині у вікнах своїх осель засвітити
свічки пам’яті за жертвами українського народу. Це знак
нашої скорботи. Це святий вогник, який зігріє душі загиблих.
Це світло очищення задля нашого майбутнього. Прийміть
до себе в душу краплю світла, тепла, добра, любові, адже
тільки любов’ю до ближнього свого ми подолаємо зло.
Голодомор – сумна і страшна сторінка української історії.
Вшануймо пам’ять мільйонів синів і доньок України,
мільйонів невинних людей - наших земляків, без жалю
винищених Голодомором! Вічна пам'ять загиблим і вічна
слава Україні!
