2. НІХТО НЕ ХОЧЕ ТРАВМУВАТИ ДИТИНУ. ПРИ ЦЬОМУ ЇЇ
ПОТРІБНО ВИХОВАТИ. ДИТИНА Ж ЧАСТО ПРОТЕСТУЄ, НЕ
СЛУХАЄТЬСЯ І МАЄ НА ВИХОВАННЯ ВЛАСНІ ПОГЛЯДИ. ЩО Ж
НЕОБХІДНО РОБИТИ АБИ УНИКНУТИ ТРАВМ ПРИ ВИХОВАННІ.
3. 1. ВІДМОВИТИСЯ ВІД ОЧІКУВАННЯ НЕБЕЗПЕК
Найперше треба звільнити дитячий світ від наших
дорослих страхів. Припинити тремтіти за кожний порух,
бігти навперейми ймовірним небезпекам, попереджати
про можливі негаразди, страхувати від невдач. Страх
заразливий, і для того, щоб не посіяти його зернята в
дитячому життєвому світі, ми маємо сказати «стоп»
власним страхам.
4. 2. ПОТРЕБА В БЕЗУМОВНІЙ ЛЮБОВІ
Піклуватися про потребу в безумовній любові
означає любити дитину без надлишкових
очікувань і вимог.
5. 3. ЗМІЦНИТИ ДИТЯЧУ САМОЦІННІСТЬ
Самоцінність як відчуття своєї цінності,
важливості, унікальності та неповторності ми
маємо розвинути у наших дітлахах. І різниця між
тим, оцінюємо ми їх чи цінуємо, є величезною.
6. 4. УКРІПИТИ ВІРУ В СВОЇ МОЖЛИВОСТІ
Віра в себе складається з досвіду
самостійності та компетентності, вона
починається з маленьких успіхів, спирається на
вміння долати перешкоди й виправляти помилки
та підживлюється підтримкою з боку значимих
осіб.
7. 5. СФОРМУВАТИ СТРЕСОСТІЙКІСТЬ У ДИТИНИ
Що ж можемо зробити ми? Впровадити
карантин на критику та покарання за помилки. А
як щеплення пропонувати собі та дітям новий
погляд на ситуацію: помиляючись, ми вчимося.
8. Якщо дитина ображає інших, не рахується з
думкою однолітків та дорослих, якщо вона
знецінює все і всіх навколо себе — то проблема
не стільки в дитині, скільки в соціальній ситуації
її розвитку (сім’я, школа, гуртки, секції…). Хтось
(батьки, вчителі, тренери…) не окреслив меж
дозволеного.
9. Основна порада — зрозуміти, в чому саме
причина порушення дитиною меж, та змінити
ситуацію її розвитку. Покарання зазвичай не
потрібні, якщо існують чіткі правила (без зайвих
обмежень) та пояснення, що і як варто робити в
разі помилок, як виправити ситуацію.
