вапробю

1. Самопрезентація
Я, Шкуринська Тетяна Іванівна, працюю в Маріупольській
спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів №63 з 2012 року.
Виховання може здаватися справою легкою і зрозумілою всім, окрім
тих, хто цим займається. Я займаюся такою складною роботою. Я знаю про
це. Знаю про це напевно, бо народилася та виросла в родині, в якій мама –
вчитель. Мені якось непомітно передалися всі її світоглядні позиції, її щирі
вболівання за долю кожної дитини. Це її я прагну наслідувати кожного дня,
кожної хвилини. І хоча мами вже нема зі мною, я постійно відчуваю її
підтримку. Це так важливою.
Хіба могла я обрати іншу професію? Це поклик серця.
На мою думку, діяльність класного керівника дуже цікава,
багатогранна, трудомістка. Вона пов’язана з непередбаченими труднощами,
невдачами, навіть розчаруваннями, а іноді – з безсонними ночами,
сльозами… Все це так. Але коли бачиш, як на твоїх очах виростає Людина,
як збагачується її духовний світ, як дитина починає усвідомлювати своє
місце в житті, а у вирішенні проблем шукає підтримки в тебе і вдячна за це,
забуваєш про прикрощі і безсонні ночі, а душу наповнює почуття глибокого
задоволення. Сподіваюсь, що моя любов зігріє їх серця та торкнеться
дитячих душ, а їхня людяність для мене – найбільша вдячність.
А ще хочу сказати: в моїй родині вважають, що вчитель - це не
професія, це діагноз. Почасти вони праві, тому що моя робота вимагає від
мене повної самовіддачі. Тому мої рідні часто чують від мене фразу «У мене
немає часу !!!», бо сьогодні у мене Осінній бал, завтра ми готуємо вітальну
газету до 8 березня, завтра ще потрібно зустрітися з батьками Андрійка та
Карини, а ще потрібно не забути ...Загалом: «У мене немає часу…». Так, моя
робота дуже інтенсивна, але мені вона так подобається.