У біобібліографічному нарисі «Сіяч добра, краси й науки» представлено біографічні відомості про Опанаса Марковича, та його творчий шлях. Він є укладачем «Словника української мови», автором творів «Описание Малоросии» та «Записки о дворянском сословии Черниговской губернии», написав багато статей у пресі, музику до опери «Наталка Полтавка» за п’єсою І. Котляревського (1857р.) та опери «Чари» за п’єсою Кирила Тополі (1866 р.).

1. Відділ культури Дарницької районної в місті Києві
державної адміністрації
Централізована бібліотечна система
Бібліотека імені А. П. Чехова
Сіяч добра, краси й науки
Біобібліографічний нарис
до 200-річчя з дня народження Опанаса
Васильовича Марковича
Київ, 2022

2. 2
УДК 016: 821.161.2
С 34
Сіяч добра, краси й науки : до 200-річчя з дня
народження Опанаса Васильовича Марковича :
біобібліографічний нарис / укладач Алла Лавренюк ; ЦБС
Дарницького району ; бібліотека ім. А. Чехова. – Київ,
2022. – 12 с.
У біобібліографічному нарисі «Сіяч добра, краси й
науки» представлено біографічні відомості про Опанаса
Марковича, та його творчий шлях. Він є укладачем
«Словника української мови», автором творів «Описание
Малоросии» та «Записки о дворянском сословии
Черниговской губернии», написав багато статей у пресі,
музику до опери «Наталка Полтавка» за п’єсою
І. Котляревського (1857р.) та опери «Чари» за п’єсою
Кирила Тополі (1866р.). Подорожуючи Україною, зібрав
близько 5 тисяч приказок і прислів’їв, велетенську
кількість народних пісень та інших фольклорних
матеріалів.
При складанні біобібліографічного нарису
використані книги та періодичні видання з фонду
бібліотеки ім. А. П. Чехова, а також з електронного
каталогу публічної бібліотеки ім. Лесі Українки та ресурсів
Інтернету.
Розрахований для широкого кола читачів.
Укладач : А.І. Лавренюк
телефон для довідок 567-91-96
Бібліотека ім. А.П. Чехова ЦБС Дарницького району м.
Києва, 2022
e-mail:achehov@ukr.net

3. 3
Біографія
Опанас Васильович Маркович —
український фольклорист і етнограф та
громадський діяч. Член Кирило-Мефодіївського
братства.
Народився 8 лютого 1822 року в селі
Кулажинцях Гребінківського району Полтавської
області. Опанас Маркович – не з простого роду:
він був шостим сином Василя Марковича,
начальника канцелярії військового міністра та
домогосподарки Олени Керстен. У віці 46 років
батько Опанаса вийшов у відставку й осів у селі. А
близьким родичом його був Михайло
Максимович, знаменитий ректор Київського
університету святого Володимира. Він страшенно
любив слухати народні розповіді від селянських
дітей – у його багатій уяві виникали цікаві
конструкції, переплетені багатим українським
фольклором. Мати просила записувати українські
народні пісні, а потім сама добирала музику, і
разом із сином виконували ці пісні перед гостями.

4. 4
О. В. Маркович М. О. Вілінська
Навчання
Навчався у 1836-1842 роках в
Пирятинському міському училищі, 2-ій Київській
гімназії при Київському університеті. Зрозуміло,
що після закінчення навчання у 1842 році батько
відправив сина саме до Київського університету,
до родича Михайла Максимовича, який читав
історію і словесність. Там Опанас знайшов
вдячного слухача своїх народних оповідок –
професор російської літератури Іван
Краськовський слухав його годинами. Він
зобов’язав його записувати казки, прислів’я,
приказки, пісні, що запам’ятав від кулажинських

5. 5
селян. 1846 року Опанас закінчує навчання, але
лишається у Києві.
Громадська діяльність
У 1845 році створено Російське географічне
товариство, в рамках якого (а згодом ще й у складі
Комісії для опису губерній Київської навчальної
округи – Київської, Полтавської, Чернігівської,
Подільської та Волинської) з російськими вченими
співпрацювали М. Максимович, А. Метлинський,
М. Маркевич, Т. Шевченко, Щ. Афанасьєв-
Чубинський, О. Маркович, брати Т. і Й. Рильські,
Д. Журавський, П. Чубинський, В. Тарновський та
інші. Традиційними ставали спільні наукові
(етнографічні, фольклорні, археографічні)
експедиції, поїздки та особисте листування з
ученими, літераторами інших народів.
Вступає до Кирило-Мефодіївського
братства. Це була одна з перших організацій у
російський імперії, яка виразно ставила завдання
боротьби за вільну Україну.
1846 році у Києві Шевченко знайомиться з
М. Костомаровим, М. Гулаком, М. Савичем, О.
Марковичем та іншими членами таємного
антицарського та антикріпосницького Кирило-
Мефодіївського братства і підтримує далі з ними
зв'язок. Братство виникло в річищі
західноєвропейських визвольних рухів (так званої

6. 6
«Молодої Європи») та слов’янського
національного відродження.
Його метою було:
 пробудження національної самосвідомості
українського народу через освіту в
національному та християнсько-євангельському
дусі;
 ліквідація кріпацтва й запровадження
демократичних свобод;
 створення Федерації (власне конфедерації)
рівних слов’янських народів.
Твори періоду «трьох літ» мали безперечний
вплив на програмові документи братства. У
березні 1847 року братство було розгромлене.
Донощик Петров, син жандармського
офіцера, повідомляє в охранку про антиурядове
товариство, і при обшуку в Миколи Гулака
знаходять, зокрема, листи вчорашнього студента
Опанаса Марковича. Петров у повторному доносі
пише, що Маркович не тільки читав програму
товариства – «Закон Божий» («Книгу буття
українського народу»), той схвально відгукувався.
Це було достатньою підставою для
переслідування. Російська влада його арештовує у
1947 році і висилає в місто Орел, де Опанас
працює в канцелярії військового губернатора –
здалася батькова кар’єра і, певно, старі зв’язки.
Відразу після заслання йому було заборонено

7. 7
друкуватись, тож свої праці змушений був
видавати через друзів. Зібрані Марковичем
етнографічні матеріали публікували Амвросій
Метлинський, Володимир Антонович, Михайло
Драгоманов, Матвій Номис та інші. Хоча
керівником організації жандарми визнали Миколу
Гулака, та найдужче покарали Тараса Шевченка
(«по возмутительному духу и дерзости,
выходящей из всяких пределов, он должен быть
признаваем одним из важных преступников»).
Микола Гулак був засуджений на три роки у
Шліссельбузьку фортецю, а Шевченка заслали в
солдати із забороною писати і малювати за
особистою резолюцією Миколи І. Інших членів
розіслали у віддалені губернії імперії. Суду не
було – російська влада завжди боялася розголосу.
Недарма у згаданому маніфесті кирило-
мефодіївців про росіян говорилося так : «І одурів
народ московський і попав у ідолопоклонство, бо
царя свого нарік богом, і усе, що цар скаже, те
уважав за добре».
В Орлі він познайомився з Марією
Вілінською, і в січні вони одружуються. Хтозна,
чи любила Марія свого чоловіка – у всякому разі,
вона явно була рада таким шлюбом вирватися і від
вітчима – п’яниці, котрий бігав за нею з сокирою і
від матері, яка не могла утримувати дітей, і від
тітки, в якої вимушено жила. Зрештою уже після
розлучення, вона сама пояснювала шлюб

8. 8
бажанням вирватися з осоружного середовища, що
їй і вдалося.
І того ж 1851 року подружжя приїздить в
Україну. В Чернігові Маркович влаштовується
коректором газети «Черниговские губернские
ведомости».
У 1952 році народилася перша дитина
Марковича та Вілінської, дочка Віра, яка
незабаром померла й похована у Чернігові. Родина
переїздить до Києва, де Маркович працює в
Київській палаті державного майна. 27 травня
1853 року в них народився син Богдан. Проте
сімейне життя не склалося. Він 1855 року отримує
посаду вчителя географії Немирівської гімназії, а
дружина, котра вже пізнала смак вільного,
міського життя, 1859 року разом із сином
переїздить до Санкт-Петербурга. Туди згодом
переїздить і Опанас, який одразу включається в
життя потужної української громади, бере участь у
виданні журналу «Основа».
Проте у 1861 році він повертається в Україну
на Чернігівщину, де отримує посаду акцизного
наглядача у Новгороді-Сіверському.
Чому Марію Вілінську називали фатальною
жінкою? Бо закохувалися в неї мало не всі гранди
української, російської та французької літератур.
Серед шанувальників слід назвати хоча би
Пантелеймона Куліша та Івана Тургенєва.

9. 9
Творчість
Під впливом чоловіка Марія записує
українську народну творчість і сама починає
писати, взявши псевдонім, що починався від
чоловікового прізвища, а закінчувався її
вовчкуватим характером – Марко Вовчок.
Опанаса вона використала по повній – так ,
скажімо, коли він велику частину зібраних пісень з
нотами передав дружині у Париж, розраховуючи,
що за кордоном можна легше видати. Частину з їх
Марія видала 1866 році у ляйпцігському
видавництві під назвою «Двісті українських
пісень. Співи і слова зібрав Марко Вовчок».
Марковича для неї уже нема… Хоча офіційно вони
розлучилися лише перед його смертю у 1867 році.
Мало хто знає, що саме Опанас Маркович,
ще до Миколи Лисенка, написав музику до опери
«Наталка-Полтавка» за однойменною п’єсою Івана
Котляревського (1857р.) та опери «Чари» за
однойменною п'єсою Кирила Тополі (1866р.), що
були поставлені силами українських аматорських
гуртків, якими Маркович керував у Чернігові та
Новгороді-Сіверському.

10. 10
11 серпня 1866 року Опанаса Марковича
через захворювання на туберкульоз переведено в
Сосницю.
Вранці 1 вересня 1867 р. в чернігівській
лікарні на руках у Олександра Конинського від
туберкульозу помер 45-річний Опанас Васильович
Маркович. Журнал "Киевская старина" написав:
"Пішла з життя благородна і талановита людина,
сіяч добра, краси і науки".

11. 11
Коштів на похорон у нього не лишилося.
Друзі Марковича та сім’я тодішнього
чернігівського губернатора князя С. П. Голіцина
зібрали грошей, щоб поховати його. Перед смертю
просив Марію привезти єдиного сина, щоб
попрощатися. Марія-Марко Вовчок прохання
проігнорувала… Незадовго до смерті Опанас
Маркович та Марія Вілінська де-факто
розлучилися. Він похований на Болдиній горі в
Чернігові, недалеко від могили Михайла та Віри
Коцюбинських.
Використані джерела
[Маркович, О.] // Історія української літератури
ХІХ століття : у 2 кн. Кн. 1 : Підручник / за ред.
акад. М. Г. Жулинського. – Київ : Либідь, 2005. –
С. 400, 492, 570, 593
[Маркович, О. В.] // Українська радянська
енциклопедія. Том 8 (Лань-Мащення). – Київ :
Головна редакція УРЕ, 1962. – С. 487
Чепурний, В. Чоловік фатальної жінки : до 200-
літя Опанаса Марковича / Василь Чепурний //
Голос України. – 2022. – 5 лютого (№ 22). – С. 10

12. 12
Букет, Євген. 200 років від дня народження
кирило-мефодіївця Опанаса Марковича [Інтернет
ресурс]. – Режим доступу :
https://armyinform.com.ua/2022/02/08/sogodni-200-
rokiv-vid-dnya-narodzhennya-kyrylo-mefodiyivczya-
opanasa-markovycha/
Література про Опанаса Васильовича Марковича
"Згадайте, братія моя...": Київ Тараса Шевченка /
Т. Чуйко [та ін.] ; [перед. слово Д. Стуса]. – Київ :
Либідь, 2015. – 256 с. : іл., портр.
Фольклорні записи Марка Мовчка та Опанаса
Марковича / [упоряд., передм. І прим. О. І. Дея] ;
Академія наук Української РСР; Інститут
мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.
Т. Рильського. – Київ : Наукова думка, 1983. – 528
с.; іл.