SlideShare a Scribd company logo
No 7 (7) (2016)
Р.2
The scientific heritage
(Budapest, Hungary)
ISSN 9215 — 0365
The journal is registered and published in Hungary.
The journal publishes scientific studies, reports and reports about achievements in different scientific
fields. Journal is published in English, Hungarian, Polish, Russian, Ukrainian, German and French.
Articles are accepted each month. Frequency: 12 issues per year.
Format - A4
All articles are reviewed
Free access to the electronic version of journal
Edition of journal does not carry responsibility for the materials published in a journal. Sending the
article to the editorial the author confirms it’s uniqueness and takes full responsibility for
possible consequences for breaking copyright laws
Chief editor: Biro Krisztian
Managing editor: Khavash Bernat
 Gridchina Olga - Ph.D., Head of the Department of Industrial Management and Logistics
(Moscow, Russian Federation)
 Singula Aleksandra - Professor, Department of Organization and Management at the University
of Zagreb (Zagreb, Croatia)
 Bogdanov Dmitrij - Ph.D., candidate of pedagogical sciences, managing the laboratory
(Kiev, Ukraine)
 Chukurov Valeriy - Doctor of Biological Sciences, Head of the Department of Biochemistry of
the Faculty of Physics, Mathematics and Natural Sciences (Minsk, Republic of Belarus)
 Torok Dezso - Doctor of Chemistry, professor, Head of the Department of Organic Chemistry
(Budapest, Hungary)
 Filipiak Pawel - doctor of political sciences, pro-rector on a management by a property complex
and to the public relations (Gdansk, Poland)
 Flater Karl - Doctor of legal sciences, managing the department of theory and history of the state
and legal (Koln, Germany)
 Yakushev Vasiliy - Candidate of engineering sciences, associate professor of department of
higher mathematics (Moscow, Russian Federation)
 Bence Orban - Doctor of sociological sciences, professor of department of philosophy of religion
and religious studies (Miskolc, Hungary)
 Feld Ella - Doctor of historical sciences, managing the department of historical informatics,
scientific leader of Center of economic history historical faculty (Dresden, Germany)
 Owczarek Zbigniew - Doctor of philological sciences (Warsaw, Poland)
 Shashkov Oleg - Сandidate of economic sciences, associate professor of department (St. Peters-
burg, Russian Federation)
«The scientific heritage»
Editorial board address: Budapest, Kossuth Lajos utca 84,1204
E-mail: public@tsh-journal.com
CONTENT
ARCHITECTURE
Kamensky V.I.
ORIGINS OF FORMATION OF PLANNING
STRUCTURE OF "INDUSTRIAL CITY" T.
GARNIER ...........................................................4
HISTORICAL SCIENCES
Azizkhanova A.N.
LORD PALMERSTON AND « CRASH» THE
SYSTEM OF «EUROPEAN CONCERT» .......11
Muldiyarov P.
ONOMASTIC ASPECTS OF ТНЕ
HUNGARIAN HISTORY.................................14
PEDAGOGICAL SCIENCES
Nemchenko S.
STORYTELLING AS A METHOD OF
PREPARATION OF FUTURE HEADS OF
GENERAL EDUCATIONAL INSTITUTIONS
TO REFLEXIVE MANAGEMENT.................22
Putrov S., Bazyl’chuk O., Sushchenko L.,
ACMEOLOGICAL ASPECTS OF
PROFESSIONAL MOBILITY SPECIALISTS
IN PHYSICAL REHABILITATION................25
Pustolyakova L.
THE COORDINATING ABILITIES OF THE
STUDENTS. THE METHOD OF THEIR
DEVELOPMENT IN THE CLASSROOM FOR
PHYSICAL EDUCATION IN HIGH
SCHOOL...........................................................29
Bunkova A.D., Sgonnikov V.O.
THE TEXTBOOK «ABLETON LIVE SUITE 9
FOR MUSICIANS» IN THE PROCESS OF
PREPARATION OF BACHELORS PROFILE
«MUSICALLY-COMPUTER TECHNOLOGY
IN EDUCATION» ............................................33
Larioshin A. S., Lesnikova N. A.,
TEACHING ENGLISH LANGUAGE BASING
ON FEDERAL STATE EDUCATIONAL
STANDARDS OF HIGHER EDUCATION.....36
Lashchykhina V., Lashchykhina I.
TENDENCIES OF DEVELOPMENT OF LIFE-
LONG EDUCATION IN MULTICULTURAL
DIMENSION.....................................................39
Lin Huaqin.
THE PIANO PLAYING CULTURE
PEDAGOGIC PRINCIPLES FOR THE MUSIC
TEACHER TRAINING ....................................44
Matvienko M.I.
FORMATION OF SKILLS OF STUDENTS TO
INDEPENDENT EMPLOYMENT BY
PHYSICAL EXERCISES AS A CONDITION
OF FORMATION OF INDEPENDENCE........48
Slobozhaninov P.A.,
THEORETICAL AND PRACTICAL ASPECTS
OF MODERN COMPUTER PROGRAMS IN
HEALTH AND FITNESS.................................52
PHARMACEUTICAL SCIENCES
Minaieva A.
BOTANICAL CHARACTERISTICS AND USE
OF ZINGIBER OFFICINALE AS A PLANT
RAW MATERIAL FOR PRODUCTION OF
HERBAL MEDICATIONS ..............................55
PHILOLOGICAL SCIENCES
Glushkova S.U.
CATEGORY OF POLITENESS AS AN
IMPORTANT ASPECT OF INTERCULTURAL
COMMUNICATION (ENGLISH AND
CHINESE).........................................................59
Borys D.P.
BACK-FORMATION IN THE ENGLISH
SLANG NEOLOGISMS OF THE EARLY 21ST
CENTURY ........................................................62
Kugan E.I.
CONTRASTS OF LANGUAGE PERCEPTION
OF WRITERS B.PASTERNAK AND
M.PROUST .......................................................65
Sheyanova S.V.
REMINISCENCES RITUAL CULTURE
ERZYA AS A REFLECTION OF THE
NATIONAL PICTURE OF THE WORLD IN
THE MODERN NOVEL MORDOVIA ...........69
PHILOSOPHICAL SCIENCES
Korban I.V.
TOTAL COMPUTERIZATION: THE RISKS
OF DEHUMANIZATION ................................73
Prepotenska М.P.
AN EXPANSION OF MEGAPOLIS AND THE
SURVIVAL STRATEGIES OF HOMO
URBANUS (AN EXISTENTIAL ASPECT)....75
Sahuichenko V.
SYNERGISTIC MODELS OF INTERACTION
EDUCATIONAL INSTITUTIONS IN
CULTURE.........................................................86
PHYSICS AND MATHEMATICS
Yakunin Ye.A.
A MATHEMATICAL DESIGN OF PROCESS
OF CRYSTALLIZATION IS IN
APPLICATION TO PROGNOSTICATION OF
STRUCTURE OF HARD-TEMPERED FROM
THE LIQUID STATE METALS......................90
POLITICAL SCIENCES
Zhiznevskiy A.N.,
FACTORS OF POWER – A CHANNEL OF A
COMPLEX STRENGTH OF A STATE...........96
PSYCHOLOGICAL SCIENCES
Barysheva E.I.
RESEARCH OF THE PHENOMENON OF
HARDINESS OF YOUNG PEOPLE,
EXPERIENCING DEPRESSIVE STATES....102
Mozheyko A.V., Krotova T.B., Minina O.A.,
Ivanova E.S., Shmeleva Y.N.,
PSYCHOLOGICAL, MEDICAL AND
EDUCATIONAL SUPPORT CHILDREN
WITH DISABILITIES ....................................107
SOCIAL SCIENCES
Slavina A.S., Kazachihina M.V.
VEYPING AS CULTURE PHENOMENON OF
YOUTH...........................................................110
VETERINARY SCIENCES
Mikhailova, I.I., Leshchenko T.R.,
Mikhailova O N., Evglevskaya T. A.,
Ilchenko,V.D., Finageiv E.Yu.,
TO THE QUESTION ABOUT PREVENTION
OF THE DISEASE OF CATTLE WITH
ACTINOMYCOSIS........................................113
4 The scientific heritage No 7 (7),2016
ARCHITECTURE
Каменський В.І.
кандидат архітектури, доцент кафедри містобудування та урбаністики
Харківський національний університет будівництва та архітектури
ВИТОКИ ФОРМУВАННЯ ПЛАНУВАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ «ПРОМИСЛОВОГО МІСТА» Т.
ГАРНЬЄ
ORIGINS OF FORMATION OF PLANNING STRUCTURE OF "INDUSTRIAL CITY" T. GARNIER
Kamensky V.I.,
Kharkiv National University of Construction and Architecture, Assoc
АНОТАЦІЯ
В статті робиться висновок, що головною ознакою планувальної структури ідеального проекту про-
мислового міста Т. Гарньє, слід вважати фіксацію процесу перетворення єдиного простору традиційного
міста в систему функціональних зон. Проект доповнює компактну планувальну структуру традиційного
міста лінійними структурами житла та промислового району. Лінійна планувальна структура житлової
зони міста та промислової території визначено розвитком з другої половини ХІХ ст. відповідно внутрішньо
міського (конка, трамвай) та зовнішнього залізничного транспорту
ABSTRACT
Research planning structure of ideal cities that influenced the features of formation of master plans for actual
industrial cities is relevant for now time in period of common civilizational crisis. The paper concludes that the
main feature of the project planning structure of ideal industrial town T. Garnier is to fixation of process of con-
version of single space of traditional city into space that is divided on functional areas. The project complements
the compact planning structure of traditional city the linear structures of housing and industrial area. Linear plan-
ning structure of residential areas of the city and of industrial district formed under the influence of development
of rail transport inside the city (trolley, tram) and outside in the second half of the nineteenth century.
Ключові слова: планувальна структура, ідеальне місто, промислове місто.
Keywords: planning structure, the perfect city, industrial city.
Постановка проблеми. Кожна цивілізація
планети значним чином характеризується своїми
містами. В свою чергу, на містобудування вплива-
ють проекти утопічних «ідеальних» міст. Таким
проектом ідеального міста для пройдешньої епохи
був проект «Промислового міста» Т. Гарньє. Як ві-
домо, зараз світі триває криза індустріального сус-
пільства, результати якої стали причиною того, що
розвиток українських міст набув непередбаченого
характеру та зазнає значних диспропорцій.
Шляхи виходу з кризи наших міст, з точки зору
багатьох представників наукової спільноти, можли-
вий шляхом ретельного аналізу всього минулого
періоду їх розвитку. Відомо, що процес вітчизняної
урбанізації відбувався з залученням всіх світових
досягнень в цій галузі. Загально відомо, що проект
«Промислового міста» вирішальним чином впли-
нув на подальший розвиток індустріальної урбані-
зації в усьому світі, і його вплив поширювався на
терени СРСР та України.
Планувальна структура (надалі ПС) є найбільш
чутливим індикатором цивілізаційних запитів і
проблем, бо саме в ії царині відображається струк-
тура суспільства, а відповідно і переплетення ути-
літарних та художніх аспектів міського середо-
вища. Відповідно, дослідження проблем форму-
вання ПС сучасних міст є актуальним завданням
для архітектурно-містобудівної теорії. Важливої
ланкою цього глобального дослідження буде вияв-
лення витоків формування ПС ідеального міста ча-
сів індустріальної цивілізації – «Промислового мі-
ста» Т. Гарньє.
Аналіз останніх досліджень та публікацій.
Проблемами ПС ідеальних міст в межах дослі-
дження індустріальних міст займалося багато дос-
лідників. Серед незліченних робіт помітно відрізня-
ються два напрямки - технократичний та середови-
щний. Ці два напрямки в цілому і сформували
сучасний підхід к вирішенню проблем ПС міст.
Технократичний напрямок представлено роботами
М. Бархіна, Н. Благовидової, В. Вадимова, В. Вла-
димирова, М. Габрель, А. Гутнова, І. Кострикіна, Я.
Косицького Г. Й.Фільварова І. Фоміна та ін. Сере-
довищний підхід який програмно включав в себе і
соціокультурні аспекти представлений в роботах О.
Іконнікова, Л. Кріе (L. Krier), К. Лінча (К. Lynch), Г.
Лав¬ріка, С. Моголь-Надь (С. Mogul-Nagy) та інші.
Виділення невирішених раніше частин зага-
льної проблеми. Серед великої кількості праць не
вистачає робіт які б досліджували витоки форму-
вання ПС «ідеальних» міст індустріального часу.
Вирішення цього питання дозволило б істотно про-
яснити походження сьогоднішніх проблем у місто-
будуванні та розширити можливості містобудів-
ного проектування та прогнозування.
Формулювання цілей статті є аналіз містобу-
дівних витоків формування ПС проекту «Промис-
лового міста» Т. Гарньє. Метою моїх досліджень
загалом, є виявлення кореляції між цивілізаційним
і урбаністичним процесами, що дозволить більш
The scientific heritage No 7 (7),2016 5
глибоко зрозуміти сутність сучасних проблем у мі-
стобудуванні.
Викладення основного матеріалу. Бурхли-
вий розвиток мануфактур та капіталістичного виро-
бництва - результат буржуазної (XVII ст., Нідерла-
нди) та «промислової» (ХVІІІ ст. Англія) револю-
цій. Це призвело до стрімкого розвитку
промисловості та одночасно до кризових явищ у
сільському господарстві Європи. Англійські міста
на чолі з Манчестером стали швидко зростати. Ці
міста являли собою старі центри, які розвинулися
навколо соборної та ринкової (однієї або кількох)
площі. Розвиваючи промислове виробництво міста
увібрали в себе околиці. Так, інший індустріальний
центр раннього періоду, Бірмінгем впродовж
XVIII-ХІХ ст. виявився оточений промисловою та
житловою забудовою, яка зрослася в єдиний моно-
літ (Рис. 1). Бірмінгем знаходиться недалеко від ву-
гледобувних копалень Північного Варікширу і роз-
ташований в центрі системи каналів Великобрита-
нії. Через своє розташування Бірмінгем поступово
розвинувся у світовий промисловий центр.
Рис. 1 Загальний вигляд центральної частини Бірмінгему у 1866 р. На другому плані промислова забудова
Планувальна система цих міст залишалася се-
редньовічною геоморфною. [3, с.13]. Як зазначає З.
Гідіон, принципи містобудування які склалися в
минулі часи к XVIII ст. були вщент зруйновані ін-
дустріалізацією. Барочне планування міст заважало
бурхливій та хаотичній забудові, коли темпи та
об’єми будівництва та розростання міст вийшли з-
під контролю суспільства. [1, с.119]
Нова забудова Бірмінгему витягнулася вздовж
русел річок, каналів та залізничних колій, які з’яви-
лися на околицях міста формуючи ділянки лінійної
структури планів робітничих селищ, підприємств
та складів. Від центру міста до промислового рай-
ону витягнулася нова вулиця (Рис. 2).
Власне, розвиток західно-європейських (Фран-
ція, західна Германія тощо) міст в індустріальну
епоху повторював розвиток англійських міст з де-
яким запізненням, викликаним затримкою часу роз-
повсюдження індустріальних досягнень. Після ре-
волюції 1848 р. зникають середньовічні мури.
Остання подія сприяла зникненню міського кор-
дону [3, с.34], що був ознакою традиційного доін-
дустріального міста.
6 The scientific heritage No 7 (7),2016
Рис. 2. Бірмінгем. Фрагмент плану міста у 1883
Велике значення для розвитку промислових
міст мав розвиток парових двигунів які призвели до
революції в транспорті. Залізничні колії пов’язали
місця видобутку сировини та переробної промисло-
вості, а парові судна - континенти. Інтенсифікува-
лася взаємодія промислових підприємств та поси-
лилася міграція європейців в Америку та Африку,
що дозволило опанувати величезні простори багаті
природними ресурсами. [5, с.34]
На вільних просторах Північної Америки після
громадянської війни значними темпами розвива-
лася індустріалізація та відповідно пов’язана з нею
урбанізація. З самого початку колонізації, популяр-
ності набув шахматний ортогональний план, який
застосовувався незалежно від топографічних умов.
Основою планувальної структури міст Північної
Америки являлася розбивка приватних землеволо-
дінь, що відбивало суспільно-політичну рівність
поселенців. Можливо також, що ортогональне сис-
тема планування відображало намагання завойов-
ників опанувати значними територіями за короткий
час. А в цьому випадку решітка зрозуміло стає у на-
годі. Так, вся система розселення США в XVIII ст.
базувалася на використанні решітки. [4, с.91]
Водночас, початковий план міг зазнати знач-
них змін в процесі розвитку міста. Так, в Клівленді,
який був заснований в XVIII ст. важливого зна-
чення набула авеню Евкліда, яка є продовженням
дороги з Нью-Йорку до порту міста та має діагона-
льне розташування відносно первинного плану
(Рис.3). Місто розвинулося у великий промисловий
та транспортний центр. В другій половині ХІХ ст.
розвиток міста продовжився вздовж залізничних
колій. ПС Клівленду перетворилася після ХІХ ст. у
геометрично неправильну радіально-концентри-
чну, сформувавши вздовж радіальних авеню фраг-
менти лінійних структур (Рис.4), а на перетинах ма-
гістралей ряд обслуговуючих центрів. Як зазначає
Дж. Грабовскі, бурхливий розвиток промисловості
біля залізничних колій супроводжувався створен-
ням робітничих селищ в пішій досяжності від цих
підприємств. [6, с.1]
The scientific heritage No 7 (7),2016 7
Рис. 3.Місто Клівленд. План у XVII ст.
Рис. 4 Клівленд. План міста у 1904 р.
Бостон який розбагатів на морській торгівлі,
також як і Клівленд мав центричний план до на-
стання ери залізниць. Центр міста займали держа-
вні установи, контори та житла заможних городян,
а околиці – нетрі бідняків. Головна артерія міста
Стейт-стріт починалася в центрі з Капітолію та вела
у порт. Навколо неї розташувалися головні споруди
міста - житла та контори негоціантів, а також мага-
зини та майстерні. [2, с.32] Після занепаду морської
торгівлі в середині ХІХ ст. міська активність пере-
містилася на фабрики. Останні розвинулися в місь-
кій тканині по периметру міста, поступово запов-
нюючи житлом для пролетаріату центр міста. Залі-
зниці з певних причин не дотягнулися до порту, але
посприяли концентрації навколо них фабрик (Рис.
5). Заможна частина населення переїхала на око-
лиці в 5-километрову зону від центру міста, а горо-
дяни з середніми доходами – в 3-х кілометрову
8 The scientific heritage No 7 (7),2016
зону. Це стало можливо завдяки розвитку міського
рейкового транспорту – конки та залізниці. [2, с.34]
Рис. 5 Бостон. План міста у 1814 р.
Така ж доля чекала і на Чикаго і на інші міста
країни. Таким чином, ПС міст США поступово
впродовж другої половини ХІХ ст. та на початку
ХХ ст. набули вигляду описаного секторною мо-
деллю міської просторової структури Гойта (Рис. 6)
[7, с.2]. Згідно, з вказаною моделлю, компактне тра-
диційне місто в індустріальний період почало акти-
вно розвиватися вздовж залізниць та взагалі вздовж
транспортних комунікацій. Вздовж нових транспо-
ртних комунікацій витягнулися промислові підпри-
ємства та низькоякісна житлова забудова робітни-
чих селищ. Житла середнього класу та багаті міські
садиби поступово покинули центри міст. Модель
була створена в 30-ті рр. ХХ ст., але вона лише за-
фіксувала довгий попередній процес.
Паралельно, в ХІХ ст., в США розвинулися так
звані «залізничні міста», які будувалися з комерцій-
ними цілями вздовж нещодавно створених залізни-
чних колій. Перше таке місто побудував Пульман
(Рис. 7). Аналізуючи генплан міста приведений Т.
Саваренською [4, с.255], автор прийшов до висно-
вку, що місто відрізняло чітке розділення функцій
на виробничу, житлову, зовнішнього транспорту та
суспільний центр (театр та готель [4, с.255]). Жит-
лова зона як видається мала в центрі церкву, була
поділена на квартали, які мали внутрішні вулиці та
сади. Останній розташувався між житловою та ви-
робничою зонами в безпосередній близькості від
залізниці та шосе.
Рис. 6 Концентрична модель територіальної структури міста (по Хагету).
1 – центральний діловий район; 2 – оптова торгівля та легка промисловість; 3 – житло низької якості;
4 – житло середньої якості; 5 – житло високої якості.
The scientific heritage No 7 (7),2016 9
Загалом планування та будівництво таких міст
в США перетворилося на звичайну розбивку квар-
талів з обох боків залізниці. Залізничні компанії
просто створювали ці міста вздовж просування за-
лізниць на захід країни, передбачаючи, що віднай-
дені природні ресурси нададуть економічну базу
новим містам. [4, с.254]
Впродовж всього XVIII та ХІХ ст. розвива-
ється медицина, що значно зменшило смертність в
містах та дозволило розміщувати значні групи на-
селення на порівняно невеликій території індустрі-
альних міст. [3, с.34] Значні успіхи в галузі комуна-
льної гігієни дослідники відмічають в Англії, де був
прийнятий ряд норм, які регулювали законодавство
в містобудівній галузі [3, с.35]. Активно розвива-
ються технології промислового виробництва і як ві-
домо на початку ХХ ст. Г. Форд впроваджує кон-
веєр на своїх заводах. Тобто, процес впорядкування
житлової та індустріальної забудови, а також опти-
мізації промислового виробництва відбувається па-
ралельно. По всьому західному світу поширюється
практика створення робітничих селищ.
Рис. 7 Місто Пуллман збудовано в США в 1880-1890 рр. План міста.
В 1880 р., як відповідь на розростання перед-
мість вздовж трамвайних та залізничних колій,
з’являється проект лінійного міста А. Соріа-І-Мата,
який пропонує поєднати історичні міста трамвай-
ною колією та збудувати навколо неї житлову зону.
В «рухомий хребет» трамвайної магістралі вмонто-
вані всі комунікації (газ, електрика тощо) [5, с.43]
На перетині ХІХ-ХХ ст. з’являється проект «Про-
мислового міста» Т. Гарньє (Рис. 8). Проект демон-
струє широке розуміння соціальних вимог. Чітко
були розділені функціональні зони: промисловість,
житло, відпочинок, зовнішній транспорт. Зелена
смуга відділяла житлову зону від промислової, а
зона відпочинку зайняла південні схили пагорба
(кліматично найбільш сприятливу зону). Житлові
блоки розташувалися таким чином, що б задоволь-
нити вимоги інсоляції для внутрішнього простору,
а лікарня зайняла сприятливе передгір’я. Середня
частина лінійної в плані житлової зони була зайнята
центром, районом шкіл та спортивних споруд. Пі-
шохідні зони були в достатній мірі ізольовані від
транспортних потоків. [5, с.412]
10 The scientific heritage No 7 (7),2016
Рис. 8 Т. Гарньє. «Промислове місто» на 35 тис. мешканців, 1901-1904 рр. Генеральний план.
Висновки і пропозиції. Розвиток ПС індустрі-
альних міст Заходу відбувався двома шляхами та в
двох «площинах». Перший шлях - це формування
ПС індустріальних районів міст як в Європі, так і в
США навколо залізничних колій зовнішнього та
внутрішнього міського транспорту; другий – нако-
пичення досвіду при будівництві окремих промис-
лових селищ. Перша «площина» – технологічна,
тобто це накопичення досвіду будівництва промис-
лових об’єктів, а друга – виявлення санітарно-гігіє-
нічних та інших будівельних норм при розміщенні
великих груп населення.
Відповідно, існує певний зв’язок проекту
Гарн’є з селищем Пульмана, який виражається в ро-
зташуванні окремих функціональних зон міста.
Але, головною ознакою ПС ідеального міста слід
вважати фіксацію процесу перетворення традицій-
ного міста в систему міст, який відбувався з тради-
ційними містами в ХІХ ст. Тобто, проектом запро-
поновано доповнити компактну ПС традиційного
міста лінійними ПС робітничого передмістя та про-
мислового району. Окрема увага приділяється та-
кож взаємному розташуванню природних об’єктів
(ріки) та міських функціональних зон включно з са-
нітарно-захисною. Відповідно, походження ліній-
ної ПС житлової зони міста та промислової терито-
рії визначено розвитком відповідно внутрішньо мі-
ського (конка, трамвай) та залізничного транспорту
з другої половини ХІХ ст.
Автор вважає за потрібне продовжити дослі-
дження теоретичної спадщини індустріального пе-
ріоду містобудування, залучивши до нього фахівців
суміжних спеціальностей (соціологів, культуроло-
гів, економістів, фахівців з транспортного руху
тощо).
Список літератури
1. Гидион З. Пространство, время, архитектура
/ Сокр. Перевод с нем. М. В. Леонене, И. Л. Черня.-
3-е изд. – М.: Стройиздат, 1984.- 455 с.
2. 6. Линч К. Совершенная форма в градос-
троительстве / Пер. с англ. В.Л. Глазічева; Под. ред.
А. В. Иконникова.-М.: Стройиздат, 1986. - 264 с.
3. Саваренская Т. Ф. Западноевропейское гра-
достроительство XVII-XIX векав. Эстетические и
теоретические предпосьілки / Т.Ф. Саваренская;
М.: Стройиздат, 1987, - 191 с.
4. Саваренская Т.Ф. История градостроитель-
ного искусства. Рабовладельческий и феодальный
периоды: Учебник для вузов / Т. Ф. Саваренская. —
Москва : Стройиздат, 1984. — 376 с.,
5. Фремптон К. Современная архітектура: Кри-
тический вигляд на историю развития/Пер. С англ.
Е.А. Дубченко; Под ред. В. Л. Хайта.- М.: Стройиз-
дат, 1990.- 535 с.
6. Grabowski John J. Сleveland: economics, im-
ages, and expectations [Електронний ресурс]. – Ре-
жим доступу: http://www.teachingcleveland.org/in-
dex.php?option=com_content&view=article&id=659
7. Smith Michael E. The archaeological study of
neighborhoods and districts in ancient cities / Michael
E Smith // Journal of Anthropological Archaeology. —
2010. — 18 р. — [Електронний ресурс], Режим до-
ступу: http:// www.public.asu.edu/~mesmith9/1-Com-
pleteSet/MES-10-ArchyNeighborhoods.pdf.
The scientific heritage No 7 (7),2016 11
HISTORICAL SCIENCES
Азизханова А.Н.
соискатель степени кандидата исторических наук,
ИИМО ЮФУ, (Ростов-на-Дону)
научный руководитель - д.и. н., профессор А.А. Егоров
ЛОРД ПАЛЬМЕРСТОН И «КРУШЕНИЕ» СИСТЕМЫ «ЕВРОПЕЙСКОГО КОНЦЕРТА»
LORD PALMERSTON AND « CRASH» THE SYSTEM OF «EUROPEAN CONCERT»
Azizkhanova A.N.
post-graduate student of IIMO, SFU (Rostov-on-don), applicant degree of candidate of historical sciences
scientific supervisor - Yegorov A. A., professor, doctor of historical sciences, professor
АННОТАЦИЯ
Статья посвящена исследованию влияния Лорда Пальмертона на систему «европейского концерта» и
выявлению степени изученности данного вопроса в отечественной и зарубежной историографии.
ABSTRACT
The article is devoted to the study of the influence of Lord Palmerston on the system of the "European concert"
and the degree of researching this issue in domestic and foreign historiography.
Ключевые слова: Пальмерстон, система «европейского концерта», внешняя политика Великобрита-
нии, объединение Германии, объединение Италии.
Keywords: Palmerston, the system of the "European concert", the foreign policy of Great Britain, the unifi-
cation of Germany, unification of Italy.
Одним из парадоксов как российской, так и за-
рубежной историографии, относящейся к личности
и деятельности Генри Джона Темпля Пальмер-
стона, можно назвать практическое отсутствие ра-
бот, посвященных британскому внешнеполитиче-
скому курсу в период его нахождения на посту пре-
мьер-министра с 1855 по 1865 года. Между тем
следует признать, что среди различных фигур бри-
танского истеблишмента, определявших внешне-
политический курс Британии в указанный период,
личность Генри Джона Темпля Пальмерстона стоит
особняком, а проводимая им политика требует от-
дельного изучения, не в последнюю очередь – в
силу масштабности и колоритности самой лично-
сти этого политического деятеля. Один из старей-
шин Палаты Общин, отпрыск старинного аристо-
кратического рода, он справедливо «…входит в де-
сятку самых выдающихся государственных мужей
Великобритании всех времен»[4. 182]. В течение
почти 16 лет Г. Дж. Пальмерстон был министром
иностранных дел и еще почти полных 10 лет – пре-
мьер-министром Британской империи, то есть яв-
лялся деятелем, который определял внешнеполити-
ческий курс самой могущественной страны мира в
течение более чем четверти века. Совершенно спра-
ведливо, что этот почти тридцатилетний период по-
лучил в историографии название «пальмерстонов-
ской эры». Однако было бы неверным говорить о
том, что внешнеполитический курс Британии оста-
вался неизменным на протяжении всего этого пери-
ода, как неверным было бы предполагать, что
внешняя политика Британии в период премьерства
Пальмерстона была прямым продолжением внеш-
неполитического курса, начатого во время руковод-
ства Пальмерстоном Форин Офиса. Особенно
наглядно эти изменения проявились в трансформа-
ции британского курса на европейском направле-
нии. При этом большинство специалистов сходятся
во мнении, что результатом смены политического
курса Британии стало крушение системы так назы-
ваемого «европейского концерта». При всей оче-
видной простоте констатации данного факта оста-
ются, однако, без ответа ряд важных вопросов – в
чем состояли механизмы и мотивационные про-
цессы принятия британским руководством тех
внешнеполитических решений, которые в конеч-
ном итоге способствовали созданию новой полити-
ческой и даже государственной конфигурации в Ев-
ропе? По каким причинам Г. Дж. Пальмерстон спо-
собствовал трансформации системы «европейского
концерта» и создании нового баланса сил по срав-
нению с его же деятельностью на посту главы
внешнеполитического ведомства? Ответы на эти
вопросы и являются целью настоящей статьи.
Внешняя политика Британии в период нахож-
дения Пальмерстона во главе внешнеполитиче-
ского ведомства уже получила достаточное освеще-
ние в исторической литературе[6], в то время как
внешнеполитический курс в период его премьер-
ства, как уже указывалось выше, не подвергался
комплексному анализу, что не помешало формиро-
ванию, как в отечественной, так и зарубежной, ис-
ториографии некоторых, на наш взгляд, устойчи-
вых стереотипов.
Одним из таковых является высказанный У. Б.
Пембертоном тезис о том, что вся британская ди-
пломатия второй половины 1850-начала 1860-х го-
дов пребывала в состоянии «некоторой растерянно-
сти», и, не в последнюю очередь, эта растерянность
стала следствием утраты Пальмерстоном «прежней
хватки», в силу возрастных особенностей, в резуль-
тате которых выявилась «…неспособность старца
12 The scientific heritage No 7 (7),2016
следить за меняющимся миром»[2. 332], что отчет-
ливо проявилось в ситуации со шлезвиг-гольш-
тейнским кризисом 1864 года. В результате Паль-
мерстон утратил свою былую проницательность,
культивируя в себе « …предвзятость в суждениях и
упрямство в отстаивании изживших себя взгля-
дов»[ 2. 332].
Своеобразным развитием этого тезиса можно
считать утверждение В.Н. Виноградова о наличии
у знаменитого политика «эффекта увядания», в ре-
зультате которого «…старый Пам утратил способ-
ность геостратегического видения и предвидения, к
балансу сил в Европе он подходил с мерками пер-
вой половины XIX столетия»[4.184].
И, наконец, почти сходное мнение было выска-
зано А.В. Ревякиным, который полагал, что в связи
с различными европейскими ситуациями британ-
ское правительство ограничилось ролью сторон-
него наблюдателя, а в случае, например, например,
с центробежными тенденциями в Австрии британ-
ская дипломатия и лично Пальмерстон «…ограни-
чились тем, что предоставили итальянцев и венгров
собственной судьбе»[8.32]. В результате подобной
политики, по мнению большинства авторов, насту-
пил крах системы «европейского концерта», си-
стемы, которую Британия долго и любовно лелеяла
в течение почти полстолетия, системы баланса ев-
ропейских сил и одновременно – формы гегемонии
больших государств[1].
Осмелимся предположить, что подобные
утверждения являются, с одной стороны, доста-
точно упрощенными, с другой (не в последнюю
очередь) продиктованы оценкой деятельности бри-
танского премьера через призму интересов России
и некоторой «обиды» на коварство Британии, ини-
циировавшей Крымскую войну.
Однако, при детальном анализе внешней поли-
тики Пальмерстона в период его премьерства все
более очевидным становится тот факт, что на самом
деле старожил британского кабинета стремился не
разрушить систему «европейского концерта», а,
напротив, пытался сохранить ее, следуя ее осново-
полагающим принципам. При этом «старый Пам»
не столько «терял хватку», сколько пытался опре-
делить, как сложные геополитические и экономиче-
ские процессы в Европе, происходившие в это
время, отразятся прежде всего на Великобритании
и ее интересах.
Напомним, что одним из основополагающих
принципов системы «европейского концерта» была
возможность для государств в пределах баланса
сил, изменять состав союзников для обеспечения
собственных интересов. И здесь, следует признать,
Пальмерстон с успехом использовал этот принцип,
исходя, прежде всего, из обеспечения интересов
Британского государства. Однако, помимо часто
упоминаемого тезиса о британской дипломатии как
продолжении экономических интересов британ-
ской элиты нельзя отбрасывать в сторону и некото-
рые аспекты личности самого Пальмерстона. На
наш взгляд, они в полной мере проявились в ситуа-
ции с тем клубком противоречий, в котором оказа-
лись в этот период Австрия, Италия и Венгрия.
Здесь уместно будет вспомнить, что Пальмерстон
попал в стан либералов – вигов – не только по карь-
ерным соображениям, но и в силу присущих ему
воззрений, так не понравившихся одному из самых
последовательных консерваторов во внешней по-
литике – лорду Веллингтону. Отсюда – довольно
искреннее сочувствие британского премьера либе-
ральным движениям, разворачивавшимся на конти-
ненте, что разительно отличало Британию от той же
России, крайне враждебно смотревшей на эти же
движения. Пальмерстон был искренним сторонни-
ком идей конституционализма. Разумеется, британ-
ский кабинет располагал значительными ресурсами
для того, чтобы пресечь центробежные процессы в
Австрии. Тем более, нельзя забывать, что именно
Австрию Пальмерстон рассматривал как одну из
самых важных «скрипок» в системе европейского
концерта и особенно – в деле сдерживания Россий-
ской империи. Однако, при имеющихся ресурсах,
Пальмерстон и британское правительство в целом,
по сути, придерживались политики «невмешатель-
ства» в итальянские и венгерские процессы, факти-
чески благосклонно взирая на устремления венгров
и итальянцев. Подтверждением этому может слу-
жить и тот восторженный прием, который был ор-
ганизован с подачи Пальмерстона в Англии для Га-
рибальди в 1864 году[2.203]. В результате в самый
острый момент противостояния итальянского наци-
онального движения не только Австрии, но и Фран-
ции именно Пальмерстон оказал итальянцам самую
серьезную поддержку. Что касается позиции Паль-
мерстона в отношении Пруссии и его якобы недаль-
новидной политики непротивления прусской геге-
монии и последующего роста «рейха», с которым
пришлось бороться наследникам лорда, то и здесь
его действия также объяснялись логикой системы
«европейского концерта». Британский премьер ви-
дел угрозу интересам Соединенного Королевства,
не в будущей объединенной Германии, а во Фран-
ции и России. С симпатией относясь к либеральным
движениям в Европе и в этой связи предполагая,
что Австрия не сможет стать должным противове-
сом этим двум странам, он видел в усилении Прус-
сии возможность сохранения пресловутого «ба-
ланса сил». При этом не следует забывать и том
противодействии, которое Пальмерстон продемон-
стрировал по отношению к Наполеону III, хотя из-
начально он некоторое время поддерживал его при-
ход к власти, что на период привело к охлаждению
между ним и королевским двором Пруссии. Эта
разноречивость интересов Британии и Франции от-
четливо проявилась в событиях 1863 года, и в ко-
нечном итоге нашли выражение в позиции британ-
ского кабинета, озвученную как в различных ди-
пломатических реляциях, так и на страницах
британской прессы: «…разве интересы Франции и
Англии абсолютно идентичны?... Разве Франция не
собирается завоевать границу по Рейну?... Разве не
в наших интересах, как всегда, поддерживать евро-
пейское равновесие?»[3]. В последней фразе – ключ
к понимаю мотивов действий Пальмерстона, же-
лавшего не отказываться от системы «европейского
концерта», рассматриваемый им как своеобразный
The scientific heritage No 7 (7),2016 13
инструмент коллективной безопасности в Европе и
способ сохранения баланса сил на континенте.
Здесь, очевидно, будет уместным отметить, что не
раз ставившийся в упрек Пальмерстону союз с
Францией в период Крымской войны, его истори-
ческая бесперспективность, как и бесперспектив-
ность Парижского мира, были опять-таки вызваны
не столько симпатией к Франции, сколько стремле-
нием противодействовать России. При этом не сле-
дует забывать, хотя это и выходит за рамки заявлен-
ной темы, что Парижский мир предоставил Брита-
нии значительные выгоды на Ближнем Востоке.
Как только эта задача, с точки зрения политика,
была решена, и возникла угроза британским инте-
ресам в Европе со стороны Франции, Пальмерстон,
в точном соответствии с принципами венской си-
стемы, ищет новых союзников, хотя бы и косвен-
ных. Именно в этой позиции кроются причины, по
которым Пальмерстон допускал создание единой
Германии: «Нынешняя Пруссия слишком слаба,
чтобы в своих действиях быть честной и независи-
мой. И, принимая во внимание интересы будущего,
крайне желательно, чтобы Германия, как целое,
сделалась сильной, чтобы она оказалась в состоя-
нии держать в узде честолюбивые и воинственные
державы, Францию и Россию, которые сжимают ее
с запада и востока»[7.72]. Следует признать, что та-
кая позиция была не столько следствием «недаль-
новидности» Пальмерстона, сколько отражением
реальной расстановки сил в Европе именно на тот
момент. Таким образом, действия Пальмерстона на
этом направлении отчетливо отражали ставшей
уже к этому времени хрестоматийной его позицию,
выраженную в крылатой фразе о том, что «…у Бри-
тании не может быть постоянных союзников, но у
нее могут быть только постоянные интересы». Его
новое отношение к Франции сказалось и в вопросе
противостояния Франции и уже упоминавшегося
выше растущего итальянского национального дви-
жения. В тоже время поддержка итальянских сил за
независимость была вызвана не только либераль-
ными симпатиями Пальмерстона, но и теми опасе-
ниями, которые стала внушать ему экспансионист-
ские планы Наполеона III. Поддержав идею фран-
цузского императора о созыве международного
конгресса для решения итальянского вопроса,
Пальмерстон не без иронии предложил, чтобы од-
ним из главных вопросов на нем стала тема о вы-
воде французских войск из Папской области и о не-
вмешательстве извне в дела итальянских госу-
дарств. Именно эта твердое решение британского
премьера заставило Наполеона III спрятать свои ам-
биции, и в результате он больше не поднимал во-
прос о созыве международного конгресса.
Не в последнюю очередь взгляд на Францию
как на угрозу британским интересам был связан и
колониальными успехами французского импера-
тора, и с действительной угрозой аннексии Фран-
цией левого берега Рейна, что задевало интересы
Австрии, которую Пальмерстон продолжал рас-
сматривать в качестве сдерживающего фактора, как
России, так и теперь – Франции.
В результате, следует признать, что политиче-
ская хватка стареющего премьера нисколько не
ослабла, а прозорливость Пальмерстона практиче-
ски не изменила ему – растущее влияние Пруссии и
образование Германии болезненно повлияло на ин-
тересы многих европейских государств, но не Ве-
ликобритании, во всяком случае, не в период его
премьерства. Кроме того, даже при всех сложных
процессах, которые происходили в это время в Ев-
ропе, Британия не утратила роль европейского ар-
битра. Это отчетливо проявилось в упоминаемом
выше шлезвиг-гольштейнском кризисе и последо-
вавшей затем в 1864 году автро-прусско-датской
войне. Большинство специалистов склонно пола-
гать, что в этом вопросе Бисмарк «переиграл»
Пальмерстона, однако на самом деле невмешатель-
ство Британии было вызвано не растерянностью ан-
глийского премьера, а именно следованию им
принципам венской системы. Пальмерстон рас-
сматривал конфликт не как растущую гегемонию
Пруссии, а как возможность остановить экспансию
Франции и одновременно сохранить позиции Ав-
стрии. Не случайно мирные переговоры, завершив-
шие войну, проходили под контролем Британии, за-
ставившей Данию отказаться от притязаний на
Шлезвиг-Гольштейн и разделившей контроль над
герцогством между Пруссией и Австрией[9.148].
Таким образом, мы видим, что внешнеполити-
ческий курс Пальмерстона в период его премьер-
ства был не противопоставлением, а продолжением
его политики в бытность на посту министра ино-
странных дел. Британский премьер до последнего
пытался придерживаться ключевых принципов си-
стемы «европейского концерта», и смена союзни-
ков при решении различных конфликтов работала,
по мысли премьера, не на разрушение, а на сохра-
нение баланса сил, при котором Британской импе-
рии отводилась роль европейского гегемона и ар-
битра в международных делах. Поэтому преслову-
тое «крушение» венской системы не было
следствием политического творчества британского
премьер-министра, до конца жизни зорко стоящего
на страже британских политических и экономиче-
ских интересов.
Список литературы
1. Jarrett Mark. The Congress of Vienna and its
Legacy: War and Great Power Diplomacy after Napo-
leon. London: I. B. Tauris & Company, Ltd., 2013
2. Pemberton W.B. Lord Palmerston. London,
1954.
3. АВПРИ, ф. Канцелярия, 1863, д. 87, л. 524.
4. В.Н. Виноградов. Лорд Пальмерстон в ев-
ропейской дипломатии. //Новая и новейшая исто-
рия. №5, 2006.
5. Виноградов В.Н. Британский лев на Бос-
форе. М, Наука, 1991.
6. Ловцов А.С. Г.Дж. Пальмерстон и Британ-
ская политика в Европе (1830-1841). Дисс. на соис-
кание уч. степ. канд.ист наук. М., 2002. О начале
внешнеполитической деятельности Пальмерстона.
7. Нарочницкая Л.И. Россия и войны Пруссии
в 60-е гг. XIX в. М., 1960.
14 The scientific heritage No 7 (7),2016
8. Ревякин А.В. История международных от-
ношений в Новое время. М., РОССПЭН, 2004.
9. Чудовский В. Н. Война за Шлезвиг-Гольш-
тейн 1864 года. СПб, 1866.
Мульдияров П.Я.
д-р мед. наук, проф., г.Москва, Россия
ОНОМАСТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ИСТОРИИ МАДЬЯР
ONOMASTIC ASPECTS OF ТНЕ HUNGARIAN HISTORY
Muldiyarov P.
Doctor of Medicine, Professor, Moscow, Russia
АННОТАЦИЯ
Используя морфемы осетинского и условного скифского языков, этимологизированы основные
онимы из ранней истории Венгрии. В IX-XI веках мадьяры представляли собой симбиоз сарматов с угор-
ским субстратом. Их этнические компоненты были в дуально-экзогамных отношениях скифского типа, то
есть состояли из фратрий Ас и Ар. Венгрия должна рассматриваться как государство, которое развилось
из симбиоза сарматов и угров.
ABSTRACT
Using the morphemes of the ossetic and conventional scythic languages, the main onymes of the Hungarian
history are etymologized. In IX-X centuries, the Magyars were a symbiosis of Sarmatians with the Ugrish substra-
tum. Their ethnic components were in the dual exogamous relations of the Scythian type, that is composed of
phratries As and Ar. Hungary should be seen as a state that has evolved from symbiosis of Sarmatians and Ugrians.
Ключевые слова: мадьяры, сарматы-черемисы, фратрии, дуальная экзогамия, савартой асфалой
Keywords: Hungarians, Sarmatians-Cheremissians, phratries, dual exogamy, Sabartoi asfaloi
В истории Венгрии важное значение имеют
взаимоотношения мадьяр с восточно-иранскими
племенами. Тема занимает особое место еще со
времени написания безымянным нотарием короля
Венгрии широко известного труда «Gesta Hunga-
rorum». Заинтересовавшись темой, я задался целью
выяснить этимологию пресловутых
∑άβαρτοι ̓άσφαλоι, о которых византийский импе-
ратор Константин Багрянородный в Х в. писал, что
они после поражения мадьяр от печенегов отдели-
лись от основной массы народа и поселились «в
краях Персии» [16, c.159].С «савартами» связан ряд
загадок раннего периода истории Венгрии, тоже
требующих решения.
Исследуя лингвистические аспекты истории
восточно-иранских племен, я выделил шесть глосс,
в которых признал социальные термины, занимаю-
щие ключевые позиции в скифской (в расширенном
смысле) ономастике:
*аs(ӕ),*аr(ӕ),*pӕr(ӕ),*аg(ӕ),*аn(ӕ),*am(ӕ). Пер-
вые две глоссы ˗˗ названия двух фратрий скифского
социума, третья ˗˗ членов «царского» рода, четвер-
тая и пятая ˗˗ воинских разрядов «старших» и
«младших» [38, с. 174], шестая ˗˗ общности воинов-
девушек («амазонок»), несших функцию защиты
стоянки в случае отлучки мужчин. От названия пер-
вой фратрии образовано самоназвание скифов [29,
c.1˗11]. При анализе онимов помимо названных
глосс (в разных фонетических вариантах) применя-
лись осетинские и скифские суффиксы (единично-
сти -k/-g/-x, групповой плюральности -ar/-ӕr, уни-
версальной плюральности -t-/-tӕ, происхождения/
принадлежности -s/-ś/-š, адъективности/ иногда
плюральности -n, старшинства/привилегированно-
сти -p/-b) и фонема ӕ в качестве соединительного
гласного [ 29, с. 3-6; 30, с.31]. Позиция морфем в
ониме отражает последовательность их присоеди-
нения; последующий суффикс, как правило, ослаб-
ляет или даже отменяет функции предыдущих.
В письменных источниках деление скифов и
сарматов на социальные группы (фратрии, возраст-
ные и иные группы) довольно прозрачно, если ис-
ходить из этнографии родового строя [30, 31-38].
Известные названия сарматских племен имеют в
своей основе, как и сами онимы скиф и сармат, ˗˗
названия фратрий, в общении с внешним миром
обычно заменявших этнонимы. Название аорс я
восстанавливаю как *ӕr/ӕś (cp. с гидронимом
Арысь) ‘арский (по происхождению)’, язиг ˗˗ как
*j/az/ӕg ‘член общности *Аsӕ/*Аzӕ’, сирак ˗˗ как
*Ӕs/ӕr/ӕk ‘член (или первый в) обшности *Ӕsӕr’,
роксолан ˗˗ как *ӕr/ӕk/s/ӕl/ӕn; в результате мета-
тезы слогов ӕl и ӕn оним роксолан принял форму
*ӕr/ӕk/s/ӕn/ӕl > ре(в)ксинал, что исключает толко-
вание термина как ‘светлые аланы’.
Й.Перени, касаясь вопроса о происхождении
названия угры, излагает версию, будто это слово
произведено от тюркского названия оногур автором
«Повести временных лет» [35, c. 94]. Оним угор
произведен от глоссы *ag(ӕ) ˗˗ *ӕg/ӕr; оногур же ˗˗
от глоссы an(ӕ) ˗˗ *ӕn/ӕg/ӕr ‘общность младших
воинов’ (источники не знают форм этих онимов с
тюркскими формантами плюральности -tar и -lar).
Производным от *аn является также скифский гид-
роним Ангр/’Άγγρος [56: IV, 49], по структуре рав-
ный ониму оногур. Пришедших к славянaм на Ду-
най вслед за болгарами Аспаруха «от скуф, рекше
от козар», то есть из Хазарии, белых угров Перени
безо всякой аргументации превращает в хазар.
Речь, видимо, идет о воинском отряде, посланном
мадьярской элитой вперед с разведывательной це-
лью. А черные угры «Повести временных лет» – это
простые мадьяры. Аналогичная ситуация была у
The scientific heritage No 7 (7),2016 15
дунайских болгар < *рӕr/g/ӕr – пӕрги/бӕлги ‘скиф-
ская военная аристократия’ [26, c.134]; подвласт-
ные же славянские племена считались черными.
Цель работы ˗˗ методом морфемного анализа
онимов показать значимость исследований мадьяр-
ской ономастики для понимания истории и этноге-
неза народа.
История мадьярского народа ab ovo изложена
Венгерским Анонимом, называвшим себя маги-
стром П., нотарием короля Белы III [52, c. 173˗179].
Начало истории мадьяр в ней связывается со Ски-
фией, названной также Дентумогером. К востоку от
Скифии обитали народы Гог и Магог. Скифы- ден-
тумогеры были свободны от власти императоров.
Первым королем Скифии был сын Яфета Магог. По
его имени народ назывался Могер. Из его потомков
˗˗ известнейший и властительнейший король Ат-
тила. Выйдя из земли скифской с огромной силой,
он в 451 году от воплощения Господа пришел в
Паннонию и, обратив в бегство римлян, захватил
власть. Из его рода происходил предок мадьярских
королей Угек/Jugyek, отец вождя Алмуша. Мать
Угека зачала его во сне от орла Турула. Из-за тес-
ноты в Скифии ‘семь главных’ из мадьяр ˗˗ Хету-
могер ˗˗ решили оставить Скифию и повели народ
на запад. Покорив в Паннонии славян, семеро глав-
ных лиц задержались в стране. По названию крепо-
сти Хунг (Ужгород) окружающие народы назвали
вождя Алмуша вождем Хунгарии, а его воинов ˗˗
хунгарами.
История Венгрии в изложении Анонима ˗˗ это
не что иное как скифская легенда о происхождении
скифской правящей элиты мадьяр, как легенда о
происхождении скифов по сути есть легенда о про-
исхождении «царского» рода понтийских скифов
[56: IV, 5˗7], социум которых подразделялся на
фратрии *аs(ӕ) и *аr(ӕ) [30, c.32].Термин *аr у хан-
тов признавался их древним названием [1, с.330] , а
в форме ур вошёл в языки венгров, эрзи, мокши,
манси, коми, удмуртов со значениями господин, ба-
рин, богатый; следовательно, скифы появились в
качестве господ, и это судьбоносное событие про-
изошло до распада финно-угорской общности [23,
c. 64]. В роли господ А.Куник видел хазаро-торк-
ское племя, побывавшее под влиянием какого-то
иранского племени и, подчинив предков мадьяр и
освоив их язык, сохранилось в знати и господству-
ющей династии [8, с.154]. Аноним называет пред-
водителей мадьяр urimates, то есть вождями общно-
сти *аrӕ [cр. Х/αρι/μ/ά/ται ˗ члены общности при-
азовсих скифов *ʰӕrӕ в 30, с.36 ] ; речь определенно
идет о сарматской фратрии ар [30, с.33 сл].
Современные исследователи со снисхожде-
нием относятся к сообщениям античных и средне-
вековых авторов, писавших о скифах нечто вроде
«Словеньску же языку, якоже рекохомъ, живущю
на Дунае, придоша отъ Скуфъ, рекше отъ Козаръ,
рекомии Болгаре…». Нотария-Анонима тоже че-
стят баснословщиком и фантазером [8, с. 174, 181].
Мол, болгары, хазары и мадьяры из Скифии ˗˗ нон-
сенс. Болгары действительно были потомками ски-
фов [26, с.135]. Благодаря сказителям-историкам
элита мадьяр помнила о своих предках-скифах. И
этнографическое описание мадьяр IX-X вв. в глав-
ном (воинственность, военная тактика, разбойные
набеги, жестокость, торговля пленными) просто ко-
пирует характеристику скифов [8, с.189 ].
Что за скифы вступили в симбиоз с предками
мадьяр, можно судить по имени родителей Угека.
Имя отца его, «орла», ˗˗ Турул совпадает с гидро-
нимом Трулл [16, с.163]. Современное название
реки ˗˗ Днестр, а Геродоту она была известна под
именем Τύρης. Корень у онимов Турул, Трулл и
Τύρης один и тот же ˗˗ *tӕr-. Имя матери, Амеше,
буквально совпадает с чувашским словом амӑшĕ
«его мать»; а поскольку в языке мадьяр найдено до
300 чувашских слов [55, c.203-206], мы вправе и
«имя» Амеше смело причислить к ним. Чуваши же
до XVI в. находились в дуально-экзогамных отно-
шениях с черемисами/сарматами [31, с. 44] . Чере-
мисы за время совместного проживания хорошо
освоили чувашский язык.
Форму взаимодействия скифов с финно-угор-
скими племенами можно характеризовать терми-
ном симбиоз. Стержневым компонентом его была
дуально-экзогамная организация cоциума по скиф-
скому образцу, позволившая мадьярам благодаря
численному превосходству и cнабжая скифов угор-
скими женами, «вынудить» их перейти на угорский
язык.
Очевидно, праугрофинны были припущены на
колонизованную скифами территорию как при-
шельцы, или и те и другие издревле соседствовали
на малонаселенной территории Сибири, которую в
таком случае можно условно именовать общим
скифско-праугрофинским ареалом.
Упомянутые выше скифские глоссы (социо-
нимы) незаменимы в работе по расшифровке и
мадьярских онимов от Анонима.
Обращает на себя внимание структура леген-
дарных имен Гог и Угек. Оба имени можно членить
на глоссу *ӕgӕ ‘cтарший’+ cуффикс -k/-g. Есть об-
щий корень и у имени скифской царицы Амаги и
эпонима мифического народа Магога. Эта основа
маг со скифским суффиксом -ӕr образует cлово
*Мӕgˊӕr, равное, по мнению Анонима, латинскому
Moger.
Глосса *ӕgӕ с суф. -ӕr образует оним *Ӕgӕr
> угор. С сарматской начальной протезой j- и тема-
тической гласной -ӕ термин принимает вид
*Jӕg(ӕ)rӕ > Югра. Онимы угор и Югра первона-
чально обозначали чисто скифские общности.
Предки манси, хантов, мадьяр стали называться
уграми в результате вхождения их в симбиоз со
скифами. Такая же участь настигла кетов, ставших
известными как юги [3, c. 160˗163]. Имеются суб-
стратные гидронимы Евразии Юг, Ока, Ик (по-чу-
вашски Ăх), оставленные скифами и адаптирован-
ные суперстратным наcелением; они отражают фо-
нетические вариации глоссы *ӕg/*ӕk/*ӕx, как и в
античных источниках ˗˗ ’Άυχατοι, Agamatae. Так жe
отождествимы названия язиги и язаматы, в корне
которых ˗˗ глосса *ӕsӕ с озвонченным s и началь-
ной cарматской протезой j: *J/ӕzӕ/g(ӕ);
*J/ӕzӕ/m/ӕt(ӕ); m - интервокальная губно-губная
протеза.
16 The scientific heritage No 7 (7),2016
Термины угор < *Ӕg/ӕr и урги/Οΰργοι <
*Ӕr/g/ae являются производными от двух разных
скифских соционимов, и путать онимы угры и урги
[59, c.1, 48-49] неверно ˗˗ это разные понятия. Под
именем урги у угров могли стать известными члены
фратрии *Ӕrӕ.
Оним Дентумогер этимологизирован как ‘реч-
ные мадьяры’ [52, c.173 ].
Такое объяснение было бы уместно при нали-
чии иных мадьяр, ˗˗ лесных/таёжных/степных;
предложено еще донские [51, с.159 ] , но уместнее
альтернатива: *Ӕdʹӕ + суф. -ntӕ > Dentu, с тавто-
логической семантикой термина Дентумогер
«адʹские (м)адʹи». Композит явно создан искус-
ственно, когда значение онима мадьяр давно уже
было забыто.
Фратрии *ӕdʹӕ должна противостоять фра-
трия *(h)ӕrӕ ˗˗ ведущая фратрия самого Арпада.
Возможно, Хетумогер – это чуть искаженный
*Hӕr/tӕ/moger ‘ʰары и мади’. Bажные вопросы,
очевидно, решались в совете фратрии с названием
*hӕrӕr. Мадьярский оним kiraly мог возникнуть в
результате эволюции этого термина: *hӕrӕr >
*kӕrӕr > *kӕrӕl > kiraly.
Название мадьяр турки [16, с.158] , без-
условно, указывает на то, что мадьяры ранее нахо-
дились в составе Западного Тюркского каганата
(ЗТК) и, ввиду сохранения за ними этого онима, со-
вершенно очевидно, что правящая орда происхо-
дила от бывшей элиты ЗТК и считала сохранение
названия турки политически целесообразным по
меньшей мере в отношениях с Хазарией, правопре-
емником ЗТК. Сведения о дуализме верховной вла-
сти у мадьяр IX в. [16, с.391, 393] следует толковать
как признак фратриальной организации мадьяр-
ского общества X в. Он копирует дуализм верхов-
ной власти в каганате, также восходящий к дуаль-
ной организации правящей элиты скифов.
М.И.Артамонов писал: «По словам Гардизи,
верховная власть у мадьяр была разделена между
двумя лицами. Одному из них принадлежало пред-
водительство на войне… Титул этого вождя был
«кенде». В руках другого лица было сосредоточено
управление всеми остальными делами. Константин
Багрянородный указывает у мадьяр двух главных
после верховного князя сановников – «гиласа» и
«кархана», причем по положению первый выше
второго. «Кенде» арабских авторов, по-видимому,
был титул верховного или великого князя из рода
Арпадов. Этот титул близок к хазарскому «кендер-
кагану» и, видимо, был титулом, данным Арпаду
хазарским царем. Кендер-каган у хазар занимал
первое место после царя (бека). Гила (джила) и кар-
хан в основном имели судебные функции. Указан-
ные выше сановники ограничивали власть верхов-
ного князя, являясь одновременно вождями отдель-
ных племен, составляющих мадьярскую
федерацию. Отсутствие развитой единоличной кня-
жеской власти у мадьяр доказывается еще и тем об-
стоятельством, что византийские императоры адре-
совали свои послания не вождю, а вождям мадьяр»
[ 4, c. 347]. Дуализм верховной власти в Хазарии
развился из бифратриальной организации родового
общества [25, c. 43-44]. В ониме кенде < *Ӕkӕ/ndӕ
(-ndӕ = -ntӕ) [45, гл. IV] и его варианте куща <
*k/ӕš/tʹӕ [41, с.99 ] воплощено понятие старшин-
ства. У предков осетин воинство подразделялось
на старших и младших [48, гл.3]. У сарматов-чере-
мис и их подвластных вотяков они представлены
агайо и вына ˗˗ производными от глосс *ӕgӕ и
*ӕnӕ [38, с.174].Багрянородный имел информацию
о прежнем местожительстве мадьяр Леведии и от-
мечает, что термин образован от прозвища их пер-
вого воеводы. Поскольку в скифском имел место
переход арийского r в l , мы вправе восстановить
имя воеводы как *Rebed- или *Rӕbӕd-, а с учетом
склонности в дигорском диалекте осетинского
языка появления протетического звука ӕ перед
иронским анлаутным r [12, 34-36 ] ˗˗ как *Ӕrӕbаd >
Арпад. Имя *Ӕrӕvаd значит ‘братство’, как и гре-
ческое слово фратрия; оно состоит из названия
скифской фратрии *аr(ӕ) , протезы р/b/v/w и оформ-
ляющего отвлеченные понятия суффикса -ad [22, c.
106]. Cкифский облик имени Алмac/Алмуш восста-
навливается в виде *Ӕrӕ/m/ӕš (с интервокальной
протезой -m-) ‘арский’. Напрашивается обобщение:
а) мадьярское общество в IX в. состояло из двух
фратрий; б) названия фратрий мадьяр *аrӕ и
asӕ/*аdʹӕ совпадают с названиями фратрий ски-
фов; в) в дуальной организации мадьярскогo обще-
ства ведущей была фратрия *ӕrӕ; г) первым воево-
дой мадьяр был сармат Арпад, что удостоверяется
именем его отца Salmučy < *Sarmӕtʹӕ.
Скифское название реки Хингулус [16, c.159]
восстанавливается как *Н/ӕn/g/ӕr/ӕs /‘Хунгарская’
или ‘река молодых воинов’; современное ее назва-
ние ˗˗ Ингулец. Геродот [56: IV, 49] упоминает
cкифскую «тезку» ее ’Άγγρος/Ангр в бассейне
р.Истр. Имеются тезки в Сибири ˗˗ Ангара, в Гру-
зии ˗˗ Ингури. Другое название Хингулуса ˗˗ Хид-
мас ˗˗ восстанавливается как *Н/ӕdʹ/m/as ‘ʰадь-
ская’. Оно тождественно названию городка Хачмас
в Азербайджане ˗˗ на территории древнего «Скиф-
ского царства» в Закавказье. Двойное название
реки предполагает занятие ее бассейна общностями
*Anӕ и *Adʹӕ мадьярского союза.
Значение xоронимa ’Aτελκούζου <
*Ӕtʹ/ӕl/k/ӕs/ӕ [16, с.160-161] ˗˗ ‘атьская/асская’
страна или ‘территория фратрии *ӕtʹӕ’. Основе
Ател- у осетин соответствует личное имя Дул <
*Ӕdӕl [6, с.30].
R-вариантом названия Ингул является
*Ӕn(ӕ)gӕr/On(o)gur. Оногуры якобы составляли
ядро населения Великой Болгарии (VII в.), занимав-
шей степные пространства к востоку от Азовского
моря [57, c. 248]. Равеннский Географ (IX в., время
расцвета Хазарского Каганата) в южнорусских сте-
пях помещает Оногорию [60, c. 170]. Оногурами
могли называться и мадьярские воинские молодеж-
ные отряды по периферии занятой мадьярами тер-
ритории.
По Константину Багрянородному, мадьяры в
период пребывания в Леведии назывались не тур-
ками, а по неведомой причине Саварти асфалами.
Этимологизация этого выражения с помощью пра-
вил восточно-иранской ономастики оказалась не
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)
VOL 2, No 7 (7) (2016)

More Related Content

What's hot

The scientific heritage No 83 (83) (2022) Vol 2
The scientific heritage No 83 (83) (2022) Vol 2The scientific heritage No 83 (83) (2022) Vol 2
The scientific heritage No 83 (83) (2022) Vol 2
The scientific heritage
 
The scientific heritage № 70 (70) (2021) vol 3
The scientific heritage № 70 (70) (2021) vol 3The scientific heritage № 70 (70) (2021) vol 3
The scientific heritage № 70 (70) (2021) vol 3
The scientific heritage
 
Впровадження освітніх інновацій в Україні / Implementation of educational inn...
Впровадження освітніх інновацій в Україні / Implementation of educational inn...Впровадження освітніх інновацій в Україні / Implementation of educational inn...
Впровадження освітніх інновацій в Україні / Implementation of educational inn...
IvanArtjomov
 
хрестоматія
хрестоматіяхрестоматія
хрестоматія
IvanArtjomov
 
Vol 4-no-50-2020
Vol 4-no-50-2020Vol 4-no-50-2020
Vol 4-no-50-2020
Sciences of Europe
 
Науковий парк УжНУ / Science Park UzhNU
Науковий парк УжНУ / Science Park UzhNUНауковий парк УжНУ / Science Park UzhNU
Науковий парк УжНУ / Science Park UzhNU
IvanArtjomov
 
Vol 3-№-40-40-2019
Vol 3-№-40-40-2019Vol 3-№-40-40-2019
Vol 3-№-40-40-2019
The scientific heritage
 
Vol 2-no-11-11-2017
Vol 2-no-11-11-2017Vol 2-no-11-11-2017
Vol 2-no-11-11-2017
The scientific heritage
 
VOL 4, No 51 (51) (2020)
VOL 4, No 51 (51) (2020)VOL 4, No 51 (51) (2020)
VOL 4, No 51 (51) (2020)
The scientific heritage
 
Vol 1-no-15-15-2017
Vol 1-no-15-15-2017Vol 1-no-15-15-2017
Vol 1-no-15-15-2017
The scientific heritage
 
The scientific heritage VOL-4-No-60-2021
The scientific heritage VOL-4-No-60-2021The scientific heritage VOL-4-No-60-2021
The scientific heritage VOL-4-No-60-2021
The scientific heritage
 
VOL 2, No 38 (38) (2019)
VOL 2, No 38 (38) (2019)VOL 2, No 38 (38) (2019)
VOL 2, No 38 (38) (2019)
The scientific heritage
 
VOL-7-No-45-45-2020
VOL-7-No-45-45-2020VOL-7-No-45-45-2020
VOL-7-No-45-45-2020
The scientific heritage
 
VOL-2-No-9-9-2017
VOL-2-No-9-9-2017VOL-2-No-9-9-2017
VOL-2-No-9-9-2017
The scientific heritage
 
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION HUMANITIES and SOCIAL SCIENCE Issue 53
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION HUMANITIES and SOCIAL SCIENCE Issue 53SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION HUMANITIES and SOCIAL SCIENCE Issue 53
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION HUMANITIES and SOCIAL SCIENCE Issue 53
Society for Cultural and Scientific Progress
 
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION HUMANITIES and SOCIAL SCIENCE Issue 52
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION HUMANITIES and SOCIAL SCIENCE Issue 52SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION HUMANITIES and SOCIAL SCIENCE Issue 52
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION HUMANITIES and SOCIAL SCIENCE Issue 52
Society for Cultural and Scientific Progress
 
Vol 1-№-34-34-2019
Vol 1-№-34-34-2019Vol 1-№-34-34-2019
Vol 1-№-34-34-2019
The scientific heritage
 
VOL 3, No 6 (6) (2016)
VOL 3, No 6 (6) (2016)VOL 3, No 6 (6) (2016)
VOL 3, No 6 (6) (2016)
The scientific heritage
 
Vol 3-№-32-32-2019
Vol 3-№-32-32-2019Vol 3-№-32-32-2019
Vol 3-№-32-32-2019
The scientific heritage
 
Vol 2-no-21-21-2018
Vol 2-no-21-21-2018Vol 2-no-21-21-2018
Vol 2-no-21-21-2018
The scientific heritage
 

What's hot (20)

The scientific heritage No 83 (83) (2022) Vol 2
The scientific heritage No 83 (83) (2022) Vol 2The scientific heritage No 83 (83) (2022) Vol 2
The scientific heritage No 83 (83) (2022) Vol 2
 
The scientific heritage № 70 (70) (2021) vol 3
The scientific heritage № 70 (70) (2021) vol 3The scientific heritage № 70 (70) (2021) vol 3
The scientific heritage № 70 (70) (2021) vol 3
 
Впровадження освітніх інновацій в Україні / Implementation of educational inn...
Впровадження освітніх інновацій в Україні / Implementation of educational inn...Впровадження освітніх інновацій в Україні / Implementation of educational inn...
Впровадження освітніх інновацій в Україні / Implementation of educational inn...
 
хрестоматія
хрестоматіяхрестоматія
хрестоматія
 
Vol 4-no-50-2020
Vol 4-no-50-2020Vol 4-no-50-2020
Vol 4-no-50-2020
 
Науковий парк УжНУ / Science Park UzhNU
Науковий парк УжНУ / Science Park UzhNUНауковий парк УжНУ / Science Park UzhNU
Науковий парк УжНУ / Science Park UzhNU
 
Vol 3-№-40-40-2019
Vol 3-№-40-40-2019Vol 3-№-40-40-2019
Vol 3-№-40-40-2019
 
Vol 2-no-11-11-2017
Vol 2-no-11-11-2017Vol 2-no-11-11-2017
Vol 2-no-11-11-2017
 
VOL 4, No 51 (51) (2020)
VOL 4, No 51 (51) (2020)VOL 4, No 51 (51) (2020)
VOL 4, No 51 (51) (2020)
 
Vol 1-no-15-15-2017
Vol 1-no-15-15-2017Vol 1-no-15-15-2017
Vol 1-no-15-15-2017
 
The scientific heritage VOL-4-No-60-2021
The scientific heritage VOL-4-No-60-2021The scientific heritage VOL-4-No-60-2021
The scientific heritage VOL-4-No-60-2021
 
VOL 2, No 38 (38) (2019)
VOL 2, No 38 (38) (2019)VOL 2, No 38 (38) (2019)
VOL 2, No 38 (38) (2019)
 
VOL-7-No-45-45-2020
VOL-7-No-45-45-2020VOL-7-No-45-45-2020
VOL-7-No-45-45-2020
 
VOL-2-No-9-9-2017
VOL-2-No-9-9-2017VOL-2-No-9-9-2017
VOL-2-No-9-9-2017
 
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION HUMANITIES and SOCIAL SCIENCE Issue 53
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION HUMANITIES and SOCIAL SCIENCE Issue 53SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION HUMANITIES and SOCIAL SCIENCE Issue 53
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION HUMANITIES and SOCIAL SCIENCE Issue 53
 
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION HUMANITIES and SOCIAL SCIENCE Issue 52
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION HUMANITIES and SOCIAL SCIENCE Issue 52SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION HUMANITIES and SOCIAL SCIENCE Issue 52
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION HUMANITIES and SOCIAL SCIENCE Issue 52
 
Vol 1-№-34-34-2019
Vol 1-№-34-34-2019Vol 1-№-34-34-2019
Vol 1-№-34-34-2019
 
VOL 3, No 6 (6) (2016)
VOL 3, No 6 (6) (2016)VOL 3, No 6 (6) (2016)
VOL 3, No 6 (6) (2016)
 
Vol 3-№-32-32-2019
Vol 3-№-32-32-2019Vol 3-№-32-32-2019
Vol 3-№-32-32-2019
 
Vol 2-no-21-21-2018
Vol 2-no-21-21-2018Vol 2-no-21-21-2018
Vol 2-no-21-21-2018
 

Viewers also liked

García rodriguez luz los animales
García rodriguez luz   los animalesGarcía rodriguez luz   los animales
García rodriguez luz los animales
luzvirginiagarcia
 
duran tics esa la eeehh lo muchachooo rg4life
duran tics esa la eeehh lo muchachooo rg4lifeduran tics esa la eeehh lo muchachooo rg4life
duran tics esa la eeehh lo muchachooo rg4life
Ronny Reyes
 
Arte pinho 2013
Arte pinho 2013Arte pinho 2013
Arte pinho 2013
Lucasmidias
 
VOL 1, No 4 (4) (2016)
VOL 1, No 4 (4) (2016)VOL 1, No 4 (4) (2016)
VOL 1, No 4 (4) (2016)
The scientific heritage
 
VOL 1, No 5 (5) (2016)
VOL 1, No 5 (5) (2016)VOL 1, No 5 (5) (2016)
VOL 1, No 5 (5) (2016)
The scientific heritage
 
The Blue Seed - Loyalty Suite Presentation
The Blue Seed - Loyalty Suite PresentationThe Blue Seed - Loyalty Suite Presentation
The Blue Seed - Loyalty Suite Presentation
The Blue Seed
 
Parque nacional los llanganates
Parque nacional los llanganatesParque nacional los llanganates
Parque nacional los llanganates
Dany Paucar
 
Duran
DuranDuran
RONNY ALEXANDER REYES VALENCIA-PAUL SEBASTIAN LOPEZ SUAREZ
RONNY ALEXANDER REYES VALENCIA-PAUL SEBASTIAN LOPEZ SUAREZRONNY ALEXANDER REYES VALENCIA-PAUL SEBASTIAN LOPEZ SUAREZ
RONNY ALEXANDER REYES VALENCIA-PAUL SEBASTIAN LOPEZ SUAREZ
Ronny Reyes
 
VOL 1, No 3 (3) (2016)
VOL 1, No 3 (3) (2016)VOL 1, No 3 (3) (2016)
VOL 1, No 3 (3) (2016)
The scientific heritage
 
desastres naturales
desastres naturalesdesastres naturales
desastres naturales
luzvirginiagarcia
 
duran tics esa la eeehh lo muchachooo rg4life
duran tics esa la eeehh lo muchachooo rg4lifeduran tics esa la eeehh lo muchachooo rg4life
duran tics esa la eeehh lo muchachooo rg4life
Ronny Reyes
 
Desastres naturales
Desastres naturalesDesastres naturales
Desastres naturales
eleana cusi quispe
 
Healthy food
Healthy foodHealthy food
Healthy food
Anna Gangur
 
Healthy food
Healthy foodHealthy food
Healthy food
Anna Gangur
 

Viewers also liked (16)

García rodriguez luz los animales
García rodriguez luz   los animalesGarcía rodriguez luz   los animales
García rodriguez luz los animales
 
duran tics esa la eeehh lo muchachooo rg4life
duran tics esa la eeehh lo muchachooo rg4lifeduran tics esa la eeehh lo muchachooo rg4life
duran tics esa la eeehh lo muchachooo rg4life
 
Arte pinho 2013
Arte pinho 2013Arte pinho 2013
Arte pinho 2013
 
VOL 1, No 4 (4) (2016)
VOL 1, No 4 (4) (2016)VOL 1, No 4 (4) (2016)
VOL 1, No 4 (4) (2016)
 
VOL 1, No 5 (5) (2016)
VOL 1, No 5 (5) (2016)VOL 1, No 5 (5) (2016)
VOL 1, No 5 (5) (2016)
 
The Blue Seed - Loyalty Suite Presentation
The Blue Seed - Loyalty Suite PresentationThe Blue Seed - Loyalty Suite Presentation
The Blue Seed - Loyalty Suite Presentation
 
Parque nacional los llanganates
Parque nacional los llanganatesParque nacional los llanganates
Parque nacional los llanganates
 
Duran
DuranDuran
Duran
 
RONNY ALEXANDER REYES VALENCIA-PAUL SEBASTIAN LOPEZ SUAREZ
RONNY ALEXANDER REYES VALENCIA-PAUL SEBASTIAN LOPEZ SUAREZRONNY ALEXANDER REYES VALENCIA-PAUL SEBASTIAN LOPEZ SUAREZ
RONNY ALEXANDER REYES VALENCIA-PAUL SEBASTIAN LOPEZ SUAREZ
 
SunidhiSharma
SunidhiSharmaSunidhiSharma
SunidhiSharma
 
VOL 1, No 3 (3) (2016)
VOL 1, No 3 (3) (2016)VOL 1, No 3 (3) (2016)
VOL 1, No 3 (3) (2016)
 
desastres naturales
desastres naturalesdesastres naturales
desastres naturales
 
duran tics esa la eeehh lo muchachooo rg4life
duran tics esa la eeehh lo muchachooo rg4lifeduran tics esa la eeehh lo muchachooo rg4life
duran tics esa la eeehh lo muchachooo rg4life
 
Desastres naturales
Desastres naturalesDesastres naturales
Desastres naturales
 
Healthy food
Healthy foodHealthy food
Healthy food
 
Healthy food
Healthy foodHealthy food
Healthy food
 

Similar to VOL 2, No 7 (7) (2016)

VOL 1, No 7 (7) (2016)
VOL 1, No 7 (7) (2016)VOL 1, No 7 (7) (2016)
VOL 1, No 7 (7) (2016)
The scientific heritage
 
VOL-2-No-10-10-2017
VOL-2-No-10-10-2017VOL-2-No-10-10-2017
VOL-2-No-10-10-2017
The scientific heritage
 
Vol 1-no-12-12-2017
Vol 1-no-12-12-2017Vol 1-no-12-12-2017
Vol 1-no-12-12-2017
The scientific heritage
 
The scientific heritage No 69 (69) (2021) Vol 4
The scientific heritage No 69 (69) (2021) Vol 4The scientific heritage No 69 (69) (2021) Vol 4
The scientific heritage No 69 (69) (2021) Vol 4
The scientific heritage
 
The scientific heritage No 95 (95) (2022)
The scientific heritage No 95 (95) (2022)The scientific heritage No 95 (95) (2022)
The scientific heritage No 95 (95) (2022)
The scientific heritage
 
VOL 1, No 54 (54) (2020)
VOL 1, No 54 (54) (2020)VOL 1, No 54 (54) (2020)
VOL 1, No 54 (54) (2020)
The scientific heritage
 
Vol 2-№-36-36-2019
Vol 2-№-36-36-2019Vol 2-№-36-36-2019
Vol 2-№-36-36-2019
The scientific heritage
 
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION HUMANITIES and SOCIAL SCIENCE Issue 42
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION HUMANITIES and SOCIAL SCIENCE Issue 42SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION HUMANITIES and SOCIAL SCIENCE Issue 42
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION HUMANITIES and SOCIAL SCIENCE Issue 42
Society for Cultural and Scientific Progress
 
POLISH JOURNAL OF SCIENCE №69 (2023)
POLISH JOURNAL OF SCIENCE №69 (2023)POLISH JOURNAL OF SCIENCE №69 (2023)
POLISH JOURNAL OF SCIENCE №69 (2023)
POLISH JOURNAL OF SCIENCE
 
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION PHILOLOGY Issue 44
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION PHILOLOGY Issue 44SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION PHILOLOGY Issue 44
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION PHILOLOGY Issue 44
Society for Cultural and Scientific Progress
 
Vol 2-№-31-31-2019
Vol 2-№-31-31-2019Vol 2-№-31-31-2019
Vol 2-№-31-31-2019
The scientific heritage
 
Vol 4, no 48 (2020)
Vol 4, no 48 (2020)Vol 4, no 48 (2020)
Vol 4, no 48 (2020)
Sciences of Europe
 
Vol 3-№-39-2019
Vol 3-№-39-2019Vol 3-№-39-2019
Vol 3-№-39-2019
Sciences of Europe
 
Евалюація: наукові, освітні, соціальні проекти. Випуск 1 : матеріали інноваці...
Евалюація: наукові, освітні, соціальні проекти. Випуск 1 : матеріали інноваці...Евалюація: наукові, освітні, соціальні проекти. Випуск 1 : матеріали інноваці...
Евалюація: наукові, освітні, соціальні проекти. Випуск 1 : матеріали інноваці...
volodymyr_kryachko
 
VOL-6-No-49-49-2020
VOL-6-No-49-49-2020VOL-6-No-49-49-2020
VOL-6-No-49-49-2020
The scientific heritage
 
Sciences of Europe journal No 139 (2024).pdf
Sciences of Europe journal No 139 (2024).pdfSciences of Europe journal No 139 (2024).pdf
Sciences of Europe journal No 139 (2024).pdf
Sciences of Europe
 
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION PHILOLOGY Issue 11
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION PHILOLOGY Issue 11SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION PHILOLOGY Issue 11
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION PHILOLOGY Issue 11
Society for Cultural and Scientific Progress
 
VOL-1-No-9-9-2017
VOL-1-No-9-9-2017VOL-1-No-9-9-2017
VOL-1-No-9-9-2017
The scientific heritage
 
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION ECONOMICS Issue 72
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION ECONOMICS Issue 72SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION ECONOMICS Issue 72
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION ECONOMICS Issue 72
Society for Cultural and Scientific Progress
 
The scientific heritage No 127 (127) (2023)
The scientific heritage No 127 (127) (2023)The scientific heritage No 127 (127) (2023)
The scientific heritage No 127 (127) (2023)
The scientific heritage
 

Similar to VOL 2, No 7 (7) (2016) (20)

VOL 1, No 7 (7) (2016)
VOL 1, No 7 (7) (2016)VOL 1, No 7 (7) (2016)
VOL 1, No 7 (7) (2016)
 
VOL-2-No-10-10-2017
VOL-2-No-10-10-2017VOL-2-No-10-10-2017
VOL-2-No-10-10-2017
 
Vol 1-no-12-12-2017
Vol 1-no-12-12-2017Vol 1-no-12-12-2017
Vol 1-no-12-12-2017
 
The scientific heritage No 69 (69) (2021) Vol 4
The scientific heritage No 69 (69) (2021) Vol 4The scientific heritage No 69 (69) (2021) Vol 4
The scientific heritage No 69 (69) (2021) Vol 4
 
The scientific heritage No 95 (95) (2022)
The scientific heritage No 95 (95) (2022)The scientific heritage No 95 (95) (2022)
The scientific heritage No 95 (95) (2022)
 
VOL 1, No 54 (54) (2020)
VOL 1, No 54 (54) (2020)VOL 1, No 54 (54) (2020)
VOL 1, No 54 (54) (2020)
 
Vol 2-№-36-36-2019
Vol 2-№-36-36-2019Vol 2-№-36-36-2019
Vol 2-№-36-36-2019
 
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION HUMANITIES and SOCIAL SCIENCE Issue 42
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION HUMANITIES and SOCIAL SCIENCE Issue 42SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION HUMANITIES and SOCIAL SCIENCE Issue 42
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION HUMANITIES and SOCIAL SCIENCE Issue 42
 
POLISH JOURNAL OF SCIENCE №69 (2023)
POLISH JOURNAL OF SCIENCE №69 (2023)POLISH JOURNAL OF SCIENCE №69 (2023)
POLISH JOURNAL OF SCIENCE №69 (2023)
 
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION PHILOLOGY Issue 44
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION PHILOLOGY Issue 44SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION PHILOLOGY Issue 44
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION PHILOLOGY Issue 44
 
Vol 2-№-31-31-2019
Vol 2-№-31-31-2019Vol 2-№-31-31-2019
Vol 2-№-31-31-2019
 
Vol 4, no 48 (2020)
Vol 4, no 48 (2020)Vol 4, no 48 (2020)
Vol 4, no 48 (2020)
 
Vol 3-№-39-2019
Vol 3-№-39-2019Vol 3-№-39-2019
Vol 3-№-39-2019
 
Евалюація: наукові, освітні, соціальні проекти. Випуск 1 : матеріали інноваці...
Евалюація: наукові, освітні, соціальні проекти. Випуск 1 : матеріали інноваці...Евалюація: наукові, освітні, соціальні проекти. Випуск 1 : матеріали інноваці...
Евалюація: наукові, освітні, соціальні проекти. Випуск 1 : матеріали інноваці...
 
VOL-6-No-49-49-2020
VOL-6-No-49-49-2020VOL-6-No-49-49-2020
VOL-6-No-49-49-2020
 
Sciences of Europe journal No 139 (2024).pdf
Sciences of Europe journal No 139 (2024).pdfSciences of Europe journal No 139 (2024).pdf
Sciences of Europe journal No 139 (2024).pdf
 
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION PHILOLOGY Issue 11
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION PHILOLOGY Issue 11SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION PHILOLOGY Issue 11
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION PHILOLOGY Issue 11
 
VOL-1-No-9-9-2017
VOL-1-No-9-9-2017VOL-1-No-9-9-2017
VOL-1-No-9-9-2017
 
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION ECONOMICS Issue 72
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION ECONOMICS Issue 72SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION ECONOMICS Issue 72
SCIENCE and EDUCATION a NEW DIMENSION ECONOMICS Issue 72
 
The scientific heritage No 127 (127) (2023)
The scientific heritage No 127 (127) (2023)The scientific heritage No 127 (127) (2023)
The scientific heritage No 127 (127) (2023)
 

More from The scientific heritage

The scientific heritage No 137 (137) (2024)
The scientific heritage No 137 (137) (2024)The scientific heritage No 137 (137) (2024)
The scientific heritage No 137 (137) (2024)
The scientific heritage
 
The scientific heritage No 136 (136) (2024)
The scientific heritage No 136 (136) (2024)The scientific heritage No 136 (136) (2024)
The scientific heritage No 136 (136) (2024)
The scientific heritage
 
The scientific heritage No 135 (135) (2024)
The scientific heritage No 135 (135) (2024)The scientific heritage No 135 (135) (2024)
The scientific heritage No 135 (135) (2024)
The scientific heritage
 
The scientific heritage No 134 (134) (2024)
The scientific heritage No 134 (134) (2024)The scientific heritage No 134 (134) (2024)
The scientific heritage No 134 (134) (2024)
The scientific heritage
 
The scientific heritage No 133 (133) (2024)
The scientific heritage No 133 (133) (2024)The scientific heritage No 133 (133) (2024)
The scientific heritage No 133 (133) (2024)
The scientific heritage
 
The scientific heritage No 132 (132) (2024)
The scientific heritage No 132 (132) (2024)The scientific heritage No 132 (132) (2024)
The scientific heritage No 132 (132) (2024)
The scientific heritage
 
The scientific heritage No 131 (131) (2024)
The scientific heritage No 131 (131) (2024)The scientific heritage No 131 (131) (2024)
The scientific heritage No 131 (131) (2024)
The scientific heritage
 
The scientific heritage No 130 (130) (2024)
The scientific heritage No 130 (130) (2024)The scientific heritage No 130 (130) (2024)
The scientific heritage No 130 (130) (2024)
The scientific heritage
 
The scientific heritage No 129 (129) (2024)
The scientific heritage No 129 (129) (2024)The scientific heritage No 129 (129) (2024)
The scientific heritage No 129 (129) (2024)
The scientific heritage
 
The scientific heritage No 128 (128) (2023)
The scientific heritage No 128 (128) (2023)The scientific heritage No 128 (128) (2023)
The scientific heritage No 128 (128) (2023)
The scientific heritage
 
The scientific heritage No 126 (126) (2023)
The scientific heritage No 126 (126) (2023)The scientific heritage No 126 (126) (2023)
The scientific heritage No 126 (126) (2023)
The scientific heritage
 
The scientific heritage No 125 (125) (2023)
The scientific heritage No 125 (125) (2023)The scientific heritage No 125 (125) (2023)
The scientific heritage No 125 (125) (2023)
The scientific heritage
 
The scientific heritage No 124 (124) (2023)
The scientific heritage No 124 (124) (2023)The scientific heritage No 124 (124) (2023)
The scientific heritage No 124 (124) (2023)
The scientific heritage
 
The scientific heritage No 123 (123) (2023)
The scientific heritage No 123 (123) (2023)The scientific heritage No 123 (123) (2023)
The scientific heritage No 123 (123) (2023)
The scientific heritage
 
The scientific heritage No 122 (122) (2023)
The scientific heritage No 122 (122) (2023)The scientific heritage No 122 (122) (2023)
The scientific heritage No 122 (122) (2023)
The scientific heritage
 
The scientific heritage No 121 (121) (2023)
The scientific heritage No 121 (121) (2023)The scientific heritage No 121 (121) (2023)
The scientific heritage No 121 (121) (2023)
The scientific heritage
 
The scientific heritage No 120 (120) (2023)
The scientific heritage No 120 (120) (2023)The scientific heritage No 120 (120) (2023)
The scientific heritage No 120 (120) (2023)
The scientific heritage
 
The scientific heritage No 119 (119) (2023)
The scientific heritage No 119 (119) (2023)The scientific heritage No 119 (119) (2023)
The scientific heritage No 119 (119) (2023)
The scientific heritage
 
The scientific heritage No 118 (118) (2023)
The scientific heritage No 118 (118) (2023)The scientific heritage No 118 (118) (2023)
The scientific heritage No 118 (118) (2023)
The scientific heritage
 
The scientific heritage No 117 (117) (2023)
The scientific heritage No 117 (117) (2023)The scientific heritage No 117 (117) (2023)
The scientific heritage No 117 (117) (2023)
The scientific heritage
 

More from The scientific heritage (20)

The scientific heritage No 137 (137) (2024)
The scientific heritage No 137 (137) (2024)The scientific heritage No 137 (137) (2024)
The scientific heritage No 137 (137) (2024)
 
The scientific heritage No 136 (136) (2024)
The scientific heritage No 136 (136) (2024)The scientific heritage No 136 (136) (2024)
The scientific heritage No 136 (136) (2024)
 
The scientific heritage No 135 (135) (2024)
The scientific heritage No 135 (135) (2024)The scientific heritage No 135 (135) (2024)
The scientific heritage No 135 (135) (2024)
 
The scientific heritage No 134 (134) (2024)
The scientific heritage No 134 (134) (2024)The scientific heritage No 134 (134) (2024)
The scientific heritage No 134 (134) (2024)
 
The scientific heritage No 133 (133) (2024)
The scientific heritage No 133 (133) (2024)The scientific heritage No 133 (133) (2024)
The scientific heritage No 133 (133) (2024)
 
The scientific heritage No 132 (132) (2024)
The scientific heritage No 132 (132) (2024)The scientific heritage No 132 (132) (2024)
The scientific heritage No 132 (132) (2024)
 
The scientific heritage No 131 (131) (2024)
The scientific heritage No 131 (131) (2024)The scientific heritage No 131 (131) (2024)
The scientific heritage No 131 (131) (2024)
 
The scientific heritage No 130 (130) (2024)
The scientific heritage No 130 (130) (2024)The scientific heritage No 130 (130) (2024)
The scientific heritage No 130 (130) (2024)
 
The scientific heritage No 129 (129) (2024)
The scientific heritage No 129 (129) (2024)The scientific heritage No 129 (129) (2024)
The scientific heritage No 129 (129) (2024)
 
The scientific heritage No 128 (128) (2023)
The scientific heritage No 128 (128) (2023)The scientific heritage No 128 (128) (2023)
The scientific heritage No 128 (128) (2023)
 
The scientific heritage No 126 (126) (2023)
The scientific heritage No 126 (126) (2023)The scientific heritage No 126 (126) (2023)
The scientific heritage No 126 (126) (2023)
 
The scientific heritage No 125 (125) (2023)
The scientific heritage No 125 (125) (2023)The scientific heritage No 125 (125) (2023)
The scientific heritage No 125 (125) (2023)
 
The scientific heritage No 124 (124) (2023)
The scientific heritage No 124 (124) (2023)The scientific heritage No 124 (124) (2023)
The scientific heritage No 124 (124) (2023)
 
The scientific heritage No 123 (123) (2023)
The scientific heritage No 123 (123) (2023)The scientific heritage No 123 (123) (2023)
The scientific heritage No 123 (123) (2023)
 
The scientific heritage No 122 (122) (2023)
The scientific heritage No 122 (122) (2023)The scientific heritage No 122 (122) (2023)
The scientific heritage No 122 (122) (2023)
 
The scientific heritage No 121 (121) (2023)
The scientific heritage No 121 (121) (2023)The scientific heritage No 121 (121) (2023)
The scientific heritage No 121 (121) (2023)
 
The scientific heritage No 120 (120) (2023)
The scientific heritage No 120 (120) (2023)The scientific heritage No 120 (120) (2023)
The scientific heritage No 120 (120) (2023)
 
The scientific heritage No 119 (119) (2023)
The scientific heritage No 119 (119) (2023)The scientific heritage No 119 (119) (2023)
The scientific heritage No 119 (119) (2023)
 
The scientific heritage No 118 (118) (2023)
The scientific heritage No 118 (118) (2023)The scientific heritage No 118 (118) (2023)
The scientific heritage No 118 (118) (2023)
 
The scientific heritage No 117 (117) (2023)
The scientific heritage No 117 (117) (2023)The scientific heritage No 117 (117) (2023)
The scientific heritage No 117 (117) (2023)
 

VOL 2, No 7 (7) (2016)

  • 1. No 7 (7) (2016) Р.2 The scientific heritage (Budapest, Hungary) ISSN 9215 — 0365 The journal is registered and published in Hungary. The journal publishes scientific studies, reports and reports about achievements in different scientific fields. Journal is published in English, Hungarian, Polish, Russian, Ukrainian, German and French. Articles are accepted each month. Frequency: 12 issues per year. Format - A4 All articles are reviewed Free access to the electronic version of journal Edition of journal does not carry responsibility for the materials published in a journal. Sending the article to the editorial the author confirms it’s uniqueness and takes full responsibility for possible consequences for breaking copyright laws Chief editor: Biro Krisztian Managing editor: Khavash Bernat  Gridchina Olga - Ph.D., Head of the Department of Industrial Management and Logistics (Moscow, Russian Federation)  Singula Aleksandra - Professor, Department of Organization and Management at the University of Zagreb (Zagreb, Croatia)  Bogdanov Dmitrij - Ph.D., candidate of pedagogical sciences, managing the laboratory (Kiev, Ukraine)  Chukurov Valeriy - Doctor of Biological Sciences, Head of the Department of Biochemistry of the Faculty of Physics, Mathematics and Natural Sciences (Minsk, Republic of Belarus)  Torok Dezso - Doctor of Chemistry, professor, Head of the Department of Organic Chemistry (Budapest, Hungary)  Filipiak Pawel - doctor of political sciences, pro-rector on a management by a property complex and to the public relations (Gdansk, Poland)  Flater Karl - Doctor of legal sciences, managing the department of theory and history of the state and legal (Koln, Germany)  Yakushev Vasiliy - Candidate of engineering sciences, associate professor of department of higher mathematics (Moscow, Russian Federation)  Bence Orban - Doctor of sociological sciences, professor of department of philosophy of religion and religious studies (Miskolc, Hungary)  Feld Ella - Doctor of historical sciences, managing the department of historical informatics, scientific leader of Center of economic history historical faculty (Dresden, Germany)  Owczarek Zbigniew - Doctor of philological sciences (Warsaw, Poland)  Shashkov Oleg - Сandidate of economic sciences, associate professor of department (St. Peters- burg, Russian Federation) «The scientific heritage» Editorial board address: Budapest, Kossuth Lajos utca 84,1204 E-mail: public@tsh-journal.com
  • 2. CONTENT ARCHITECTURE Kamensky V.I. ORIGINS OF FORMATION OF PLANNING STRUCTURE OF "INDUSTRIAL CITY" T. GARNIER ...........................................................4 HISTORICAL SCIENCES Azizkhanova A.N. LORD PALMERSTON AND « CRASH» THE SYSTEM OF «EUROPEAN CONCERT» .......11 Muldiyarov P. ONOMASTIC ASPECTS OF ТНЕ HUNGARIAN HISTORY.................................14 PEDAGOGICAL SCIENCES Nemchenko S. STORYTELLING AS A METHOD OF PREPARATION OF FUTURE HEADS OF GENERAL EDUCATIONAL INSTITUTIONS TO REFLEXIVE MANAGEMENT.................22 Putrov S., Bazyl’chuk O., Sushchenko L., ACMEOLOGICAL ASPECTS OF PROFESSIONAL MOBILITY SPECIALISTS IN PHYSICAL REHABILITATION................25 Pustolyakova L. THE COORDINATING ABILITIES OF THE STUDENTS. THE METHOD OF THEIR DEVELOPMENT IN THE CLASSROOM FOR PHYSICAL EDUCATION IN HIGH SCHOOL...........................................................29 Bunkova A.D., Sgonnikov V.O. THE TEXTBOOK «ABLETON LIVE SUITE 9 FOR MUSICIANS» IN THE PROCESS OF PREPARATION OF BACHELORS PROFILE «MUSICALLY-COMPUTER TECHNOLOGY IN EDUCATION» ............................................33 Larioshin A. S., Lesnikova N. A., TEACHING ENGLISH LANGUAGE BASING ON FEDERAL STATE EDUCATIONAL STANDARDS OF HIGHER EDUCATION.....36 Lashchykhina V., Lashchykhina I. TENDENCIES OF DEVELOPMENT OF LIFE- LONG EDUCATION IN MULTICULTURAL DIMENSION.....................................................39 Lin Huaqin. THE PIANO PLAYING CULTURE PEDAGOGIC PRINCIPLES FOR THE MUSIC TEACHER TRAINING ....................................44 Matvienko M.I. FORMATION OF SKILLS OF STUDENTS TO INDEPENDENT EMPLOYMENT BY PHYSICAL EXERCISES AS A CONDITION OF FORMATION OF INDEPENDENCE........48 Slobozhaninov P.A., THEORETICAL AND PRACTICAL ASPECTS OF MODERN COMPUTER PROGRAMS IN HEALTH AND FITNESS.................................52 PHARMACEUTICAL SCIENCES Minaieva A. BOTANICAL CHARACTERISTICS AND USE OF ZINGIBER OFFICINALE AS A PLANT RAW MATERIAL FOR PRODUCTION OF HERBAL MEDICATIONS ..............................55 PHILOLOGICAL SCIENCES Glushkova S.U. CATEGORY OF POLITENESS AS AN IMPORTANT ASPECT OF INTERCULTURAL COMMUNICATION (ENGLISH AND CHINESE).........................................................59 Borys D.P. BACK-FORMATION IN THE ENGLISH SLANG NEOLOGISMS OF THE EARLY 21ST CENTURY ........................................................62 Kugan E.I. CONTRASTS OF LANGUAGE PERCEPTION OF WRITERS B.PASTERNAK AND M.PROUST .......................................................65
  • 3. Sheyanova S.V. REMINISCENCES RITUAL CULTURE ERZYA AS A REFLECTION OF THE NATIONAL PICTURE OF THE WORLD IN THE MODERN NOVEL MORDOVIA ...........69 PHILOSOPHICAL SCIENCES Korban I.V. TOTAL COMPUTERIZATION: THE RISKS OF DEHUMANIZATION ................................73 Prepotenska М.P. AN EXPANSION OF MEGAPOLIS AND THE SURVIVAL STRATEGIES OF HOMO URBANUS (AN EXISTENTIAL ASPECT)....75 Sahuichenko V. SYNERGISTIC MODELS OF INTERACTION EDUCATIONAL INSTITUTIONS IN CULTURE.........................................................86 PHYSICS AND MATHEMATICS Yakunin Ye.A. A MATHEMATICAL DESIGN OF PROCESS OF CRYSTALLIZATION IS IN APPLICATION TO PROGNOSTICATION OF STRUCTURE OF HARD-TEMPERED FROM THE LIQUID STATE METALS......................90 POLITICAL SCIENCES Zhiznevskiy A.N., FACTORS OF POWER – A CHANNEL OF A COMPLEX STRENGTH OF A STATE...........96 PSYCHOLOGICAL SCIENCES Barysheva E.I. RESEARCH OF THE PHENOMENON OF HARDINESS OF YOUNG PEOPLE, EXPERIENCING DEPRESSIVE STATES....102 Mozheyko A.V., Krotova T.B., Minina O.A., Ivanova E.S., Shmeleva Y.N., PSYCHOLOGICAL, MEDICAL AND EDUCATIONAL SUPPORT CHILDREN WITH DISABILITIES ....................................107 SOCIAL SCIENCES Slavina A.S., Kazachihina M.V. VEYPING AS CULTURE PHENOMENON OF YOUTH...........................................................110 VETERINARY SCIENCES Mikhailova, I.I., Leshchenko T.R., Mikhailova O N., Evglevskaya T. A., Ilchenko,V.D., Finageiv E.Yu., TO THE QUESTION ABOUT PREVENTION OF THE DISEASE OF CATTLE WITH ACTINOMYCOSIS........................................113
  • 4. 4 The scientific heritage No 7 (7),2016 ARCHITECTURE Каменський В.І. кандидат архітектури, доцент кафедри містобудування та урбаністики Харківський національний університет будівництва та архітектури ВИТОКИ ФОРМУВАННЯ ПЛАНУВАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ «ПРОМИСЛОВОГО МІСТА» Т. ГАРНЬЄ ORIGINS OF FORMATION OF PLANNING STRUCTURE OF "INDUSTRIAL CITY" T. GARNIER Kamensky V.I., Kharkiv National University of Construction and Architecture, Assoc АНОТАЦІЯ В статті робиться висновок, що головною ознакою планувальної структури ідеального проекту про- мислового міста Т. Гарньє, слід вважати фіксацію процесу перетворення єдиного простору традиційного міста в систему функціональних зон. Проект доповнює компактну планувальну структуру традиційного міста лінійними структурами житла та промислового району. Лінійна планувальна структура житлової зони міста та промислової території визначено розвитком з другої половини ХІХ ст. відповідно внутрішньо міського (конка, трамвай) та зовнішнього залізничного транспорту ABSTRACT Research planning structure of ideal cities that influenced the features of formation of master plans for actual industrial cities is relevant for now time in period of common civilizational crisis. The paper concludes that the main feature of the project planning structure of ideal industrial town T. Garnier is to fixation of process of con- version of single space of traditional city into space that is divided on functional areas. The project complements the compact planning structure of traditional city the linear structures of housing and industrial area. Linear plan- ning structure of residential areas of the city and of industrial district formed under the influence of development of rail transport inside the city (trolley, tram) and outside in the second half of the nineteenth century. Ключові слова: планувальна структура, ідеальне місто, промислове місто. Keywords: planning structure, the perfect city, industrial city. Постановка проблеми. Кожна цивілізація планети значним чином характеризується своїми містами. В свою чергу, на містобудування вплива- ють проекти утопічних «ідеальних» міст. Таким проектом ідеального міста для пройдешньої епохи був проект «Промислового міста» Т. Гарньє. Як ві- домо, зараз світі триває криза індустріального сус- пільства, результати якої стали причиною того, що розвиток українських міст набув непередбаченого характеру та зазнає значних диспропорцій. Шляхи виходу з кризи наших міст, з точки зору багатьох представників наукової спільноти, можли- вий шляхом ретельного аналізу всього минулого періоду їх розвитку. Відомо, що процес вітчизняної урбанізації відбувався з залученням всіх світових досягнень в цій галузі. Загально відомо, що проект «Промислового міста» вирішальним чином впли- нув на подальший розвиток індустріальної урбані- зації в усьому світі, і його вплив поширювався на терени СРСР та України. Планувальна структура (надалі ПС) є найбільш чутливим індикатором цивілізаційних запитів і проблем, бо саме в ії царині відображається струк- тура суспільства, а відповідно і переплетення ути- літарних та художніх аспектів міського середо- вища. Відповідно, дослідження проблем форму- вання ПС сучасних міст є актуальним завданням для архітектурно-містобудівної теорії. Важливої ланкою цього глобального дослідження буде вияв- лення витоків формування ПС ідеального міста ча- сів індустріальної цивілізації – «Промислового мі- ста» Т. Гарньє. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблемами ПС ідеальних міст в межах дослі- дження індустріальних міст займалося багато дос- лідників. Серед незліченних робіт помітно відрізня- ються два напрямки - технократичний та середови- щний. Ці два напрямки в цілому і сформували сучасний підхід к вирішенню проблем ПС міст. Технократичний напрямок представлено роботами М. Бархіна, Н. Благовидової, В. Вадимова, В. Вла- димирова, М. Габрель, А. Гутнова, І. Кострикіна, Я. Косицького Г. Й.Фільварова І. Фоміна та ін. Сере- довищний підхід який програмно включав в себе і соціокультурні аспекти представлений в роботах О. Іконнікова, Л. Кріе (L. Krier), К. Лінча (К. Lynch), Г. Лав¬ріка, С. Моголь-Надь (С. Mogul-Nagy) та інші. Виділення невирішених раніше частин зага- льної проблеми. Серед великої кількості праць не вистачає робіт які б досліджували витоки форму- вання ПС «ідеальних» міст індустріального часу. Вирішення цього питання дозволило б істотно про- яснити походження сьогоднішніх проблем у місто- будуванні та розширити можливості містобудів- ного проектування та прогнозування. Формулювання цілей статті є аналіз містобу- дівних витоків формування ПС проекту «Промис- лового міста» Т. Гарньє. Метою моїх досліджень загалом, є виявлення кореляції між цивілізаційним і урбаністичним процесами, що дозволить більш
  • 5. The scientific heritage No 7 (7),2016 5 глибоко зрозуміти сутність сучасних проблем у мі- стобудуванні. Викладення основного матеріалу. Бурхли- вий розвиток мануфактур та капіталістичного виро- бництва - результат буржуазної (XVII ст., Нідерла- нди) та «промислової» (ХVІІІ ст. Англія) револю- цій. Це призвело до стрімкого розвитку промисловості та одночасно до кризових явищ у сільському господарстві Європи. Англійські міста на чолі з Манчестером стали швидко зростати. Ці міста являли собою старі центри, які розвинулися навколо соборної та ринкової (однієї або кількох) площі. Розвиваючи промислове виробництво міста увібрали в себе околиці. Так, інший індустріальний центр раннього періоду, Бірмінгем впродовж XVIII-ХІХ ст. виявився оточений промисловою та житловою забудовою, яка зрослася в єдиний моно- літ (Рис. 1). Бірмінгем знаходиться недалеко від ву- гледобувних копалень Північного Варікширу і роз- ташований в центрі системи каналів Великобрита- нії. Через своє розташування Бірмінгем поступово розвинувся у світовий промисловий центр. Рис. 1 Загальний вигляд центральної частини Бірмінгему у 1866 р. На другому плані промислова забудова Планувальна система цих міст залишалася се- редньовічною геоморфною. [3, с.13]. Як зазначає З. Гідіон, принципи містобудування які склалися в минулі часи к XVIII ст. були вщент зруйновані ін- дустріалізацією. Барочне планування міст заважало бурхливій та хаотичній забудові, коли темпи та об’єми будівництва та розростання міст вийшли з- під контролю суспільства. [1, с.119] Нова забудова Бірмінгему витягнулася вздовж русел річок, каналів та залізничних колій, які з’яви- лися на околицях міста формуючи ділянки лінійної структури планів робітничих селищ, підприємств та складів. Від центру міста до промислового рай- ону витягнулася нова вулиця (Рис. 2). Власне, розвиток західно-європейських (Фран- ція, західна Германія тощо) міст в індустріальну епоху повторював розвиток англійських міст з де- яким запізненням, викликаним затримкою часу роз- повсюдження індустріальних досягнень. Після ре- волюції 1848 р. зникають середньовічні мури. Остання подія сприяла зникненню міського кор- дону [3, с.34], що був ознакою традиційного доін- дустріального міста.
  • 6. 6 The scientific heritage No 7 (7),2016 Рис. 2. Бірмінгем. Фрагмент плану міста у 1883 Велике значення для розвитку промислових міст мав розвиток парових двигунів які призвели до революції в транспорті. Залізничні колії пов’язали місця видобутку сировини та переробної промисло- вості, а парові судна - континенти. Інтенсифікува- лася взаємодія промислових підприємств та поси- лилася міграція європейців в Америку та Африку, що дозволило опанувати величезні простори багаті природними ресурсами. [5, с.34] На вільних просторах Північної Америки після громадянської війни значними темпами розвива- лася індустріалізація та відповідно пов’язана з нею урбанізація. З самого початку колонізації, популяр- ності набув шахматний ортогональний план, який застосовувався незалежно від топографічних умов. Основою планувальної структури міст Північної Америки являлася розбивка приватних землеволо- дінь, що відбивало суспільно-політичну рівність поселенців. Можливо також, що ортогональне сис- тема планування відображало намагання завойов- ників опанувати значними територіями за короткий час. А в цьому випадку решітка зрозуміло стає у на- годі. Так, вся система розселення США в XVIII ст. базувалася на використанні решітки. [4, с.91] Водночас, початковий план міг зазнати знач- них змін в процесі розвитку міста. Так, в Клівленді, який був заснований в XVIII ст. важливого зна- чення набула авеню Евкліда, яка є продовженням дороги з Нью-Йорку до порту міста та має діагона- льне розташування відносно первинного плану (Рис.3). Місто розвинулося у великий промисловий та транспортний центр. В другій половині ХІХ ст. розвиток міста продовжився вздовж залізничних колій. ПС Клівленду перетворилася після ХІХ ст. у геометрично неправильну радіально-концентри- чну, сформувавши вздовж радіальних авеню фраг- менти лінійних структур (Рис.4), а на перетинах ма- гістралей ряд обслуговуючих центрів. Як зазначає Дж. Грабовскі, бурхливий розвиток промисловості біля залізничних колій супроводжувався створен- ням робітничих селищ в пішій досяжності від цих підприємств. [6, с.1]
  • 7. The scientific heritage No 7 (7),2016 7 Рис. 3.Місто Клівленд. План у XVII ст. Рис. 4 Клівленд. План міста у 1904 р. Бостон який розбагатів на морській торгівлі, також як і Клівленд мав центричний план до на- стання ери залізниць. Центр міста займали держа- вні установи, контори та житла заможних городян, а околиці – нетрі бідняків. Головна артерія міста Стейт-стріт починалася в центрі з Капітолію та вела у порт. Навколо неї розташувалися головні споруди міста - житла та контори негоціантів, а також мага- зини та майстерні. [2, с.32] Після занепаду морської торгівлі в середині ХІХ ст. міська активність пере- містилася на фабрики. Останні розвинулися в місь- кій тканині по периметру міста, поступово запов- нюючи житлом для пролетаріату центр міста. Залі- зниці з певних причин не дотягнулися до порту, але посприяли концентрації навколо них фабрик (Рис. 5). Заможна частина населення переїхала на око- лиці в 5-километрову зону від центру міста, а горо- дяни з середніми доходами – в 3-х кілометрову
  • 8. 8 The scientific heritage No 7 (7),2016 зону. Це стало можливо завдяки розвитку міського рейкового транспорту – конки та залізниці. [2, с.34] Рис. 5 Бостон. План міста у 1814 р. Така ж доля чекала і на Чикаго і на інші міста країни. Таким чином, ПС міст США поступово впродовж другої половини ХІХ ст. та на початку ХХ ст. набули вигляду описаного секторною мо- деллю міської просторової структури Гойта (Рис. 6) [7, с.2]. Згідно, з вказаною моделлю, компактне тра- диційне місто в індустріальний період почало акти- вно розвиватися вздовж залізниць та взагалі вздовж транспортних комунікацій. Вздовж нових транспо- ртних комунікацій витягнулися промислові підпри- ємства та низькоякісна житлова забудова робітни- чих селищ. Житла середнього класу та багаті міські садиби поступово покинули центри міст. Модель була створена в 30-ті рр. ХХ ст., але вона лише за- фіксувала довгий попередній процес. Паралельно, в ХІХ ст., в США розвинулися так звані «залізничні міста», які будувалися з комерцій- ними цілями вздовж нещодавно створених залізни- чних колій. Перше таке місто побудував Пульман (Рис. 7). Аналізуючи генплан міста приведений Т. Саваренською [4, с.255], автор прийшов до висно- вку, що місто відрізняло чітке розділення функцій на виробничу, житлову, зовнішнього транспорту та суспільний центр (театр та готель [4, с.255]). Жит- лова зона як видається мала в центрі церкву, була поділена на квартали, які мали внутрішні вулиці та сади. Останній розташувався між житловою та ви- робничою зонами в безпосередній близькості від залізниці та шосе. Рис. 6 Концентрична модель територіальної структури міста (по Хагету). 1 – центральний діловий район; 2 – оптова торгівля та легка промисловість; 3 – житло низької якості; 4 – житло середньої якості; 5 – житло високої якості.
  • 9. The scientific heritage No 7 (7),2016 9 Загалом планування та будівництво таких міст в США перетворилося на звичайну розбивку квар- талів з обох боків залізниці. Залізничні компанії просто створювали ці міста вздовж просування за- лізниць на захід країни, передбачаючи, що віднай- дені природні ресурси нададуть економічну базу новим містам. [4, с.254] Впродовж всього XVIII та ХІХ ст. розвива- ється медицина, що значно зменшило смертність в містах та дозволило розміщувати значні групи на- селення на порівняно невеликій території індустрі- альних міст. [3, с.34] Значні успіхи в галузі комуна- льної гігієни дослідники відмічають в Англії, де був прийнятий ряд норм, які регулювали законодавство в містобудівній галузі [3, с.35]. Активно розвива- ються технології промислового виробництва і як ві- домо на початку ХХ ст. Г. Форд впроваджує кон- веєр на своїх заводах. Тобто, процес впорядкування житлової та індустріальної забудови, а також опти- мізації промислового виробництва відбувається па- ралельно. По всьому західному світу поширюється практика створення робітничих селищ. Рис. 7 Місто Пуллман збудовано в США в 1880-1890 рр. План міста. В 1880 р., як відповідь на розростання перед- мість вздовж трамвайних та залізничних колій, з’являється проект лінійного міста А. Соріа-І-Мата, який пропонує поєднати історичні міста трамвай- ною колією та збудувати навколо неї житлову зону. В «рухомий хребет» трамвайної магістралі вмонто- вані всі комунікації (газ, електрика тощо) [5, с.43] На перетині ХІХ-ХХ ст. з’являється проект «Про- мислового міста» Т. Гарньє (Рис. 8). Проект демон- струє широке розуміння соціальних вимог. Чітко були розділені функціональні зони: промисловість, житло, відпочинок, зовнішній транспорт. Зелена смуга відділяла житлову зону від промислової, а зона відпочинку зайняла південні схили пагорба (кліматично найбільш сприятливу зону). Житлові блоки розташувалися таким чином, що б задоволь- нити вимоги інсоляції для внутрішнього простору, а лікарня зайняла сприятливе передгір’я. Середня частина лінійної в плані житлової зони була зайнята центром, районом шкіл та спортивних споруд. Пі- шохідні зони були в достатній мірі ізольовані від транспортних потоків. [5, с.412]
  • 10. 10 The scientific heritage No 7 (7),2016 Рис. 8 Т. Гарньє. «Промислове місто» на 35 тис. мешканців, 1901-1904 рр. Генеральний план. Висновки і пропозиції. Розвиток ПС індустрі- альних міст Заходу відбувався двома шляхами та в двох «площинах». Перший шлях - це формування ПС індустріальних районів міст як в Європі, так і в США навколо залізничних колій зовнішнього та внутрішнього міського транспорту; другий – нако- пичення досвіду при будівництві окремих промис- лових селищ. Перша «площина» – технологічна, тобто це накопичення досвіду будівництва промис- лових об’єктів, а друга – виявлення санітарно-гігіє- нічних та інших будівельних норм при розміщенні великих груп населення. Відповідно, існує певний зв’язок проекту Гарн’є з селищем Пульмана, який виражається в ро- зташуванні окремих функціональних зон міста. Але, головною ознакою ПС ідеального міста слід вважати фіксацію процесу перетворення традицій- ного міста в систему міст, який відбувався з тради- ційними містами в ХІХ ст. Тобто, проектом запро- поновано доповнити компактну ПС традиційного міста лінійними ПС робітничого передмістя та про- мислового району. Окрема увага приділяється та- кож взаємному розташуванню природних об’єктів (ріки) та міських функціональних зон включно з са- нітарно-захисною. Відповідно, походження ліній- ної ПС житлової зони міста та промислової терито- рії визначено розвитком відповідно внутрішньо мі- ського (конка, трамвай) та залізничного транспорту з другої половини ХІХ ст. Автор вважає за потрібне продовжити дослі- дження теоретичної спадщини індустріального пе- ріоду містобудування, залучивши до нього фахівців суміжних спеціальностей (соціологів, культуроло- гів, економістів, фахівців з транспортного руху тощо). Список літератури 1. Гидион З. Пространство, время, архитектура / Сокр. Перевод с нем. М. В. Леонене, И. Л. Черня.- 3-е изд. – М.: Стройиздат, 1984.- 455 с. 2. 6. Линч К. Совершенная форма в градос- троительстве / Пер. с англ. В.Л. Глазічева; Под. ред. А. В. Иконникова.-М.: Стройиздат, 1986. - 264 с. 3. Саваренская Т. Ф. Западноевропейское гра- достроительство XVII-XIX векав. Эстетические и теоретические предпосьілки / Т.Ф. Саваренская; М.: Стройиздат, 1987, - 191 с. 4. Саваренская Т.Ф. История градостроитель- ного искусства. Рабовладельческий и феодальный периоды: Учебник для вузов / Т. Ф. Саваренская. — Москва : Стройиздат, 1984. — 376 с., 5. Фремптон К. Современная архітектура: Кри- тический вигляд на историю развития/Пер. С англ. Е.А. Дубченко; Под ред. В. Л. Хайта.- М.: Стройиз- дат, 1990.- 535 с. 6. Grabowski John J. Сleveland: economics, im- ages, and expectations [Електронний ресурс]. – Ре- жим доступу: http://www.teachingcleveland.org/in- dex.php?option=com_content&view=article&id=659 7. Smith Michael E. The archaeological study of neighborhoods and districts in ancient cities / Michael E Smith // Journal of Anthropological Archaeology. — 2010. — 18 р. — [Електронний ресурс], Режим до- ступу: http:// www.public.asu.edu/~mesmith9/1-Com- pleteSet/MES-10-ArchyNeighborhoods.pdf.
  • 11. The scientific heritage No 7 (7),2016 11 HISTORICAL SCIENCES Азизханова А.Н. соискатель степени кандидата исторических наук, ИИМО ЮФУ, (Ростов-на-Дону) научный руководитель - д.и. н., профессор А.А. Егоров ЛОРД ПАЛЬМЕРСТОН И «КРУШЕНИЕ» СИСТЕМЫ «ЕВРОПЕЙСКОГО КОНЦЕРТА» LORD PALMERSTON AND « CRASH» THE SYSTEM OF «EUROPEAN CONCERT» Azizkhanova A.N. post-graduate student of IIMO, SFU (Rostov-on-don), applicant degree of candidate of historical sciences scientific supervisor - Yegorov A. A., professor, doctor of historical sciences, professor АННОТАЦИЯ Статья посвящена исследованию влияния Лорда Пальмертона на систему «европейского концерта» и выявлению степени изученности данного вопроса в отечественной и зарубежной историографии. ABSTRACT The article is devoted to the study of the influence of Lord Palmerston on the system of the "European concert" and the degree of researching this issue in domestic and foreign historiography. Ключевые слова: Пальмерстон, система «европейского концерта», внешняя политика Великобрита- нии, объединение Германии, объединение Италии. Keywords: Palmerston, the system of the "European concert", the foreign policy of Great Britain, the unifi- cation of Germany, unification of Italy. Одним из парадоксов как российской, так и за- рубежной историографии, относящейся к личности и деятельности Генри Джона Темпля Пальмер- стона, можно назвать практическое отсутствие ра- бот, посвященных британскому внешнеполитиче- скому курсу в период его нахождения на посту пре- мьер-министра с 1855 по 1865 года. Между тем следует признать, что среди различных фигур бри- танского истеблишмента, определявших внешне- политический курс Британии в указанный период, личность Генри Джона Темпля Пальмерстона стоит особняком, а проводимая им политика требует от- дельного изучения, не в последнюю очередь – в силу масштабности и колоритности самой лично- сти этого политического деятеля. Один из старей- шин Палаты Общин, отпрыск старинного аристо- кратического рода, он справедливо «…входит в де- сятку самых выдающихся государственных мужей Великобритании всех времен»[4. 182]. В течение почти 16 лет Г. Дж. Пальмерстон был министром иностранных дел и еще почти полных 10 лет – пре- мьер-министром Британской империи, то есть яв- лялся деятелем, который определял внешнеполити- ческий курс самой могущественной страны мира в течение более чем четверти века. Совершенно спра- ведливо, что этот почти тридцатилетний период по- лучил в историографии название «пальмерстонов- ской эры». Однако было бы неверным говорить о том, что внешнеполитический курс Британии оста- вался неизменным на протяжении всего этого пери- ода, как неверным было бы предполагать, что внешняя политика Британии в период премьерства Пальмерстона была прямым продолжением внеш- неполитического курса, начатого во время руковод- ства Пальмерстоном Форин Офиса. Особенно наглядно эти изменения проявились в трансформа- ции британского курса на европейском направле- нии. При этом большинство специалистов сходятся во мнении, что результатом смены политического курса Британии стало крушение системы так назы- ваемого «европейского концерта». При всей оче- видной простоте констатации данного факта оста- ются, однако, без ответа ряд важных вопросов – в чем состояли механизмы и мотивационные про- цессы принятия британским руководством тех внешнеполитических решений, которые в конеч- ном итоге способствовали созданию новой полити- ческой и даже государственной конфигурации в Ев- ропе? По каким причинам Г. Дж. Пальмерстон спо- собствовал трансформации системы «европейского концерта» и создании нового баланса сил по срав- нению с его же деятельностью на посту главы внешнеполитического ведомства? Ответы на эти вопросы и являются целью настоящей статьи. Внешняя политика Британии в период нахож- дения Пальмерстона во главе внешнеполитиче- ского ведомства уже получила достаточное освеще- ние в исторической литературе[6], в то время как внешнеполитический курс в период его премьер- ства, как уже указывалось выше, не подвергался комплексному анализу, что не помешало формиро- ванию, как в отечественной, так и зарубежной, ис- ториографии некоторых, на наш взгляд, устойчи- вых стереотипов. Одним из таковых является высказанный У. Б. Пембертоном тезис о том, что вся британская ди- пломатия второй половины 1850-начала 1860-х го- дов пребывала в состоянии «некоторой растерянно- сти», и, не в последнюю очередь, эта растерянность стала следствием утраты Пальмерстоном «прежней хватки», в силу возрастных особенностей, в резуль- тате которых выявилась «…неспособность старца
  • 12. 12 The scientific heritage No 7 (7),2016 следить за меняющимся миром»[2. 332], что отчет- ливо проявилось в ситуации со шлезвиг-гольш- тейнским кризисом 1864 года. В результате Паль- мерстон утратил свою былую проницательность, культивируя в себе « …предвзятость в суждениях и упрямство в отстаивании изживших себя взгля- дов»[ 2. 332]. Своеобразным развитием этого тезиса можно считать утверждение В.Н. Виноградова о наличии у знаменитого политика «эффекта увядания», в ре- зультате которого «…старый Пам утратил способ- ность геостратегического видения и предвидения, к балансу сил в Европе он подходил с мерками пер- вой половины XIX столетия»[4.184]. И, наконец, почти сходное мнение было выска- зано А.В. Ревякиным, который полагал, что в связи с различными европейскими ситуациями британ- ское правительство ограничилось ролью сторон- него наблюдателя, а в случае, например, например, с центробежными тенденциями в Австрии британ- ская дипломатия и лично Пальмерстон «…ограни- чились тем, что предоставили итальянцев и венгров собственной судьбе»[8.32]. В результате подобной политики, по мнению большинства авторов, насту- пил крах системы «европейского концерта», си- стемы, которую Британия долго и любовно лелеяла в течение почти полстолетия, системы баланса ев- ропейских сил и одновременно – формы гегемонии больших государств[1]. Осмелимся предположить, что подобные утверждения являются, с одной стороны, доста- точно упрощенными, с другой (не в последнюю очередь) продиктованы оценкой деятельности бри- танского премьера через призму интересов России и некоторой «обиды» на коварство Британии, ини- циировавшей Крымскую войну. Однако, при детальном анализе внешней поли- тики Пальмерстона в период его премьерства все более очевидным становится тот факт, что на самом деле старожил британского кабинета стремился не разрушить систему «европейского концерта», а, напротив, пытался сохранить ее, следуя ее осново- полагающим принципам. При этом «старый Пам» не столько «терял хватку», сколько пытался опре- делить, как сложные геополитические и экономиче- ские процессы в Европе, происходившие в это время, отразятся прежде всего на Великобритании и ее интересах. Напомним, что одним из основополагающих принципов системы «европейского концерта» была возможность для государств в пределах баланса сил, изменять состав союзников для обеспечения собственных интересов. И здесь, следует признать, Пальмерстон с успехом использовал этот принцип, исходя, прежде всего, из обеспечения интересов Британского государства. Однако, помимо часто упоминаемого тезиса о британской дипломатии как продолжении экономических интересов британ- ской элиты нельзя отбрасывать в сторону и некото- рые аспекты личности самого Пальмерстона. На наш взгляд, они в полной мере проявились в ситуа- ции с тем клубком противоречий, в котором оказа- лись в этот период Австрия, Италия и Венгрия. Здесь уместно будет вспомнить, что Пальмерстон попал в стан либералов – вигов – не только по карь- ерным соображениям, но и в силу присущих ему воззрений, так не понравившихся одному из самых последовательных консерваторов во внешней по- литике – лорду Веллингтону. Отсюда – довольно искреннее сочувствие британского премьера либе- ральным движениям, разворачивавшимся на конти- ненте, что разительно отличало Британию от той же России, крайне враждебно смотревшей на эти же движения. Пальмерстон был искренним сторонни- ком идей конституционализма. Разумеется, британ- ский кабинет располагал значительными ресурсами для того, чтобы пресечь центробежные процессы в Австрии. Тем более, нельзя забывать, что именно Австрию Пальмерстон рассматривал как одну из самых важных «скрипок» в системе европейского концерта и особенно – в деле сдерживания Россий- ской империи. Однако, при имеющихся ресурсах, Пальмерстон и британское правительство в целом, по сути, придерживались политики «невмешатель- ства» в итальянские и венгерские процессы, факти- чески благосклонно взирая на устремления венгров и итальянцев. Подтверждением этому может слу- жить и тот восторженный прием, который был ор- ганизован с подачи Пальмерстона в Англии для Га- рибальди в 1864 году[2.203]. В результате в самый острый момент противостояния итальянского наци- онального движения не только Австрии, но и Фран- ции именно Пальмерстон оказал итальянцам самую серьезную поддержку. Что касается позиции Паль- мерстона в отношении Пруссии и его якобы недаль- новидной политики непротивления прусской геге- монии и последующего роста «рейха», с которым пришлось бороться наследникам лорда, то и здесь его действия также объяснялись логикой системы «европейского концерта». Британский премьер ви- дел угрозу интересам Соединенного Королевства, не в будущей объединенной Германии, а во Фран- ции и России. С симпатией относясь к либеральным движениям в Европе и в этой связи предполагая, что Австрия не сможет стать должным противове- сом этим двум странам, он видел в усилении Прус- сии возможность сохранения пресловутого «ба- ланса сил». При этом не следует забывать и том противодействии, которое Пальмерстон продемон- стрировал по отношению к Наполеону III, хотя из- начально он некоторое время поддерживал его при- ход к власти, что на период привело к охлаждению между ним и королевским двором Пруссии. Эта разноречивость интересов Британии и Франции от- четливо проявилась в событиях 1863 года, и в ко- нечном итоге нашли выражение в позиции британ- ского кабинета, озвученную как в различных ди- пломатических реляциях, так и на страницах британской прессы: «…разве интересы Франции и Англии абсолютно идентичны?... Разве Франция не собирается завоевать границу по Рейну?... Разве не в наших интересах, как всегда, поддерживать евро- пейское равновесие?»[3]. В последней фразе – ключ к понимаю мотивов действий Пальмерстона, же- лавшего не отказываться от системы «европейского концерта», рассматриваемый им как своеобразный
  • 13. The scientific heritage No 7 (7),2016 13 инструмент коллективной безопасности в Европе и способ сохранения баланса сил на континенте. Здесь, очевидно, будет уместным отметить, что не раз ставившийся в упрек Пальмерстону союз с Францией в период Крымской войны, его истори- ческая бесперспективность, как и бесперспектив- ность Парижского мира, были опять-таки вызваны не столько симпатией к Франции, сколько стремле- нием противодействовать России. При этом не сле- дует забывать, хотя это и выходит за рамки заявлен- ной темы, что Парижский мир предоставил Брита- нии значительные выгоды на Ближнем Востоке. Как только эта задача, с точки зрения политика, была решена, и возникла угроза британским инте- ресам в Европе со стороны Франции, Пальмерстон, в точном соответствии с принципами венской си- стемы, ищет новых союзников, хотя бы и косвен- ных. Именно в этой позиции кроются причины, по которым Пальмерстон допускал создание единой Германии: «Нынешняя Пруссия слишком слаба, чтобы в своих действиях быть честной и независи- мой. И, принимая во внимание интересы будущего, крайне желательно, чтобы Германия, как целое, сделалась сильной, чтобы она оказалась в состоя- нии держать в узде честолюбивые и воинственные державы, Францию и Россию, которые сжимают ее с запада и востока»[7.72]. Следует признать, что та- кая позиция была не столько следствием «недаль- новидности» Пальмерстона, сколько отражением реальной расстановки сил в Европе именно на тот момент. Таким образом, действия Пальмерстона на этом направлении отчетливо отражали ставшей уже к этому времени хрестоматийной его позицию, выраженную в крылатой фразе о том, что «…у Бри- тании не может быть постоянных союзников, но у нее могут быть только постоянные интересы». Его новое отношение к Франции сказалось и в вопросе противостояния Франции и уже упоминавшегося выше растущего итальянского национального дви- жения. В тоже время поддержка итальянских сил за независимость была вызвана не только либераль- ными симпатиями Пальмерстона, но и теми опасе- ниями, которые стала внушать ему экспансионист- ские планы Наполеона III. Поддержав идею фран- цузского императора о созыве международного конгресса для решения итальянского вопроса, Пальмерстон не без иронии предложил, чтобы од- ним из главных вопросов на нем стала тема о вы- воде французских войск из Папской области и о не- вмешательстве извне в дела итальянских госу- дарств. Именно эта твердое решение британского премьера заставило Наполеона III спрятать свои ам- биции, и в результате он больше не поднимал во- прос о созыве международного конгресса. Не в последнюю очередь взгляд на Францию как на угрозу британским интересам был связан и колониальными успехами французского импера- тора, и с действительной угрозой аннексии Фран- цией левого берега Рейна, что задевало интересы Австрии, которую Пальмерстон продолжал рас- сматривать в качестве сдерживающего фактора, как России, так и теперь – Франции. В результате, следует признать, что политиче- ская хватка стареющего премьера нисколько не ослабла, а прозорливость Пальмерстона практиче- ски не изменила ему – растущее влияние Пруссии и образование Германии болезненно повлияло на ин- тересы многих европейских государств, но не Ве- ликобритании, во всяком случае, не в период его премьерства. Кроме того, даже при всех сложных процессах, которые происходили в это время в Ев- ропе, Британия не утратила роль европейского ар- битра. Это отчетливо проявилось в упоминаемом выше шлезвиг-гольштейнском кризисе и последо- вавшей затем в 1864 году автро-прусско-датской войне. Большинство специалистов склонно пола- гать, что в этом вопросе Бисмарк «переиграл» Пальмерстона, однако на самом деле невмешатель- ство Британии было вызвано не растерянностью ан- глийского премьера, а именно следованию им принципам венской системы. Пальмерстон рас- сматривал конфликт не как растущую гегемонию Пруссии, а как возможность остановить экспансию Франции и одновременно сохранить позиции Ав- стрии. Не случайно мирные переговоры, завершив- шие войну, проходили под контролем Британии, за- ставившей Данию отказаться от притязаний на Шлезвиг-Гольштейн и разделившей контроль над герцогством между Пруссией и Австрией[9.148]. Таким образом, мы видим, что внешнеполити- ческий курс Пальмерстона в период его премьер- ства был не противопоставлением, а продолжением его политики в бытность на посту министра ино- странных дел. Британский премьер до последнего пытался придерживаться ключевых принципов си- стемы «европейского концерта», и смена союзни- ков при решении различных конфликтов работала, по мысли премьера, не на разрушение, а на сохра- нение баланса сил, при котором Британской импе- рии отводилась роль европейского гегемона и ар- битра в международных делах. Поэтому преслову- тое «крушение» венской системы не было следствием политического творчества британского премьер-министра, до конца жизни зорко стоящего на страже британских политических и экономиче- ских интересов. Список литературы 1. Jarrett Mark. The Congress of Vienna and its Legacy: War and Great Power Diplomacy after Napo- leon. London: I. B. Tauris & Company, Ltd., 2013 2. Pemberton W.B. Lord Palmerston. London, 1954. 3. АВПРИ, ф. Канцелярия, 1863, д. 87, л. 524. 4. В.Н. Виноградов. Лорд Пальмерстон в ев- ропейской дипломатии. //Новая и новейшая исто- рия. №5, 2006. 5. Виноградов В.Н. Британский лев на Бос- форе. М, Наука, 1991. 6. Ловцов А.С. Г.Дж. Пальмерстон и Британ- ская политика в Европе (1830-1841). Дисс. на соис- кание уч. степ. канд.ист наук. М., 2002. О начале внешнеполитической деятельности Пальмерстона. 7. Нарочницкая Л.И. Россия и войны Пруссии в 60-е гг. XIX в. М., 1960.
  • 14. 14 The scientific heritage No 7 (7),2016 8. Ревякин А.В. История международных от- ношений в Новое время. М., РОССПЭН, 2004. 9. Чудовский В. Н. Война за Шлезвиг-Гольш- тейн 1864 года. СПб, 1866. Мульдияров П.Я. д-р мед. наук, проф., г.Москва, Россия ОНОМАСТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ИСТОРИИ МАДЬЯР ONOMASTIC ASPECTS OF ТНЕ HUNGARIAN HISTORY Muldiyarov P. Doctor of Medicine, Professor, Moscow, Russia АННОТАЦИЯ Используя морфемы осетинского и условного скифского языков, этимологизированы основные онимы из ранней истории Венгрии. В IX-XI веках мадьяры представляли собой симбиоз сарматов с угор- ским субстратом. Их этнические компоненты были в дуально-экзогамных отношениях скифского типа, то есть состояли из фратрий Ас и Ар. Венгрия должна рассматриваться как государство, которое развилось из симбиоза сарматов и угров. ABSTRACT Using the morphemes of the ossetic and conventional scythic languages, the main onymes of the Hungarian history are etymologized. In IX-X centuries, the Magyars were a symbiosis of Sarmatians with the Ugrish substra- tum. Their ethnic components were in the dual exogamous relations of the Scythian type, that is composed of phratries As and Ar. Hungary should be seen as a state that has evolved from symbiosis of Sarmatians and Ugrians. Ключевые слова: мадьяры, сарматы-черемисы, фратрии, дуальная экзогамия, савартой асфалой Keywords: Hungarians, Sarmatians-Cheremissians, phratries, dual exogamy, Sabartoi asfaloi В истории Венгрии важное значение имеют взаимоотношения мадьяр с восточно-иранскими племенами. Тема занимает особое место еще со времени написания безымянным нотарием короля Венгрии широко известного труда «Gesta Hunga- rorum». Заинтересовавшись темой, я задался целью выяснить этимологию пресловутых ∑άβαρτοι ̓άσφαλоι, о которых византийский импе- ратор Константин Багрянородный в Х в. писал, что они после поражения мадьяр от печенегов отдели- лись от основной массы народа и поселились «в краях Персии» [16, c.159].С «савартами» связан ряд загадок раннего периода истории Венгрии, тоже требующих решения. Исследуя лингвистические аспекты истории восточно-иранских племен, я выделил шесть глосс, в которых признал социальные термины, занимаю- щие ключевые позиции в скифской (в расширенном смысле) ономастике: *аs(ӕ),*аr(ӕ),*pӕr(ӕ),*аg(ӕ),*аn(ӕ),*am(ӕ). Пер- вые две глоссы ˗˗ названия двух фратрий скифского социума, третья ˗˗ членов «царского» рода, четвер- тая и пятая ˗˗ воинских разрядов «старших» и «младших» [38, с. 174], шестая ˗˗ общности воинов- девушек («амазонок»), несших функцию защиты стоянки в случае отлучки мужчин. От названия пер- вой фратрии образовано самоназвание скифов [29, c.1˗11]. При анализе онимов помимо названных глосс (в разных фонетических вариантах) применя- лись осетинские и скифские суффиксы (единично- сти -k/-g/-x, групповой плюральности -ar/-ӕr, уни- версальной плюральности -t-/-tӕ, происхождения/ принадлежности -s/-ś/-š, адъективности/ иногда плюральности -n, старшинства/привилегированно- сти -p/-b) и фонема ӕ в качестве соединительного гласного [ 29, с. 3-6; 30, с.31]. Позиция морфем в ониме отражает последовательность их присоеди- нения; последующий суффикс, как правило, ослаб- ляет или даже отменяет функции предыдущих. В письменных источниках деление скифов и сарматов на социальные группы (фратрии, возраст- ные и иные группы) довольно прозрачно, если ис- ходить из этнографии родового строя [30, 31-38]. Известные названия сарматских племен имеют в своей основе, как и сами онимы скиф и сармат, ˗˗ названия фратрий, в общении с внешним миром обычно заменявших этнонимы. Название аорс я восстанавливаю как *ӕr/ӕś (cp. с гидронимом Арысь) ‘арский (по происхождению)’, язиг ˗˗ как *j/az/ӕg ‘член общности *Аsӕ/*Аzӕ’, сирак ˗˗ как *Ӕs/ӕr/ӕk ‘член (или первый в) обшности *Ӕsӕr’, роксолан ˗˗ как *ӕr/ӕk/s/ӕl/ӕn; в результате мета- тезы слогов ӕl и ӕn оним роксолан принял форму *ӕr/ӕk/s/ӕn/ӕl > ре(в)ксинал, что исключает толко- вание термина как ‘светлые аланы’. Й.Перени, касаясь вопроса о происхождении названия угры, излагает версию, будто это слово произведено от тюркского названия оногур автором «Повести временных лет» [35, c. 94]. Оним угор произведен от глоссы *ag(ӕ) ˗˗ *ӕg/ӕr; оногур же ˗˗ от глоссы an(ӕ) ˗˗ *ӕn/ӕg/ӕr ‘общность младших воинов’ (источники не знают форм этих онимов с тюркскими формантами плюральности -tar и -lar). Производным от *аn является также скифский гид- роним Ангр/’Άγγρος [56: IV, 49], по структуре рав- ный ониму оногур. Пришедших к славянaм на Ду- най вслед за болгарами Аспаруха «от скуф, рекше от козар», то есть из Хазарии, белых угров Перени безо всякой аргументации превращает в хазар. Речь, видимо, идет о воинском отряде, посланном мадьярской элитой вперед с разведывательной це- лью. А черные угры «Повести временных лет» – это простые мадьяры. Аналогичная ситуация была у
  • 15. The scientific heritage No 7 (7),2016 15 дунайских болгар < *рӕr/g/ӕr – пӕрги/бӕлги ‘скиф- ская военная аристократия’ [26, c.134]; подвласт- ные же славянские племена считались черными. Цель работы ˗˗ методом морфемного анализа онимов показать значимость исследований мадьяр- ской ономастики для понимания истории и этноге- неза народа. История мадьярского народа ab ovo изложена Венгерским Анонимом, называвшим себя маги- стром П., нотарием короля Белы III [52, c. 173˗179]. Начало истории мадьяр в ней связывается со Ски- фией, названной также Дентумогером. К востоку от Скифии обитали народы Гог и Магог. Скифы- ден- тумогеры были свободны от власти императоров. Первым королем Скифии был сын Яфета Магог. По его имени народ назывался Могер. Из его потомков ˗˗ известнейший и властительнейший король Ат- тила. Выйдя из земли скифской с огромной силой, он в 451 году от воплощения Господа пришел в Паннонию и, обратив в бегство римлян, захватил власть. Из его рода происходил предок мадьярских королей Угек/Jugyek, отец вождя Алмуша. Мать Угека зачала его во сне от орла Турула. Из-за тес- ноты в Скифии ‘семь главных’ из мадьяр ˗˗ Хету- могер ˗˗ решили оставить Скифию и повели народ на запад. Покорив в Паннонии славян, семеро глав- ных лиц задержались в стране. По названию крепо- сти Хунг (Ужгород) окружающие народы назвали вождя Алмуша вождем Хунгарии, а его воинов ˗˗ хунгарами. История Венгрии в изложении Анонима ˗˗ это не что иное как скифская легенда о происхождении скифской правящей элиты мадьяр, как легенда о происхождении скифов по сути есть легенда о про- исхождении «царского» рода понтийских скифов [56: IV, 5˗7], социум которых подразделялся на фратрии *аs(ӕ) и *аr(ӕ) [30, c.32].Термин *аr у хан- тов признавался их древним названием [1, с.330] , а в форме ур вошёл в языки венгров, эрзи, мокши, манси, коми, удмуртов со значениями господин, ба- рин, богатый; следовательно, скифы появились в качестве господ, и это судьбоносное событие про- изошло до распада финно-угорской общности [23, c. 64]. В роли господ А.Куник видел хазаро-торк- ское племя, побывавшее под влиянием какого-то иранского племени и, подчинив предков мадьяр и освоив их язык, сохранилось в знати и господству- ющей династии [8, с.154]. Аноним называет пред- водителей мадьяр urimates, то есть вождями общно- сти *аrӕ [cр. Х/αρι/μ/ά/ται ˗ члены общности при- азовсих скифов *ʰӕrӕ в 30, с.36 ] ; речь определенно идет о сарматской фратрии ар [30, с.33 сл]. Современные исследователи со снисхожде- нием относятся к сообщениям античных и средне- вековых авторов, писавших о скифах нечто вроде «Словеньску же языку, якоже рекохомъ, живущю на Дунае, придоша отъ Скуфъ, рекше отъ Козаръ, рекомии Болгаре…». Нотария-Анонима тоже че- стят баснословщиком и фантазером [8, с. 174, 181]. Мол, болгары, хазары и мадьяры из Скифии ˗˗ нон- сенс. Болгары действительно были потомками ски- фов [26, с.135]. Благодаря сказителям-историкам элита мадьяр помнила о своих предках-скифах. И этнографическое описание мадьяр IX-X вв. в глав- ном (воинственность, военная тактика, разбойные набеги, жестокость, торговля пленными) просто ко- пирует характеристику скифов [8, с.189 ]. Что за скифы вступили в симбиоз с предками мадьяр, можно судить по имени родителей Угека. Имя отца его, «орла», ˗˗ Турул совпадает с гидро- нимом Трулл [16, с.163]. Современное название реки ˗˗ Днестр, а Геродоту она была известна под именем Τύρης. Корень у онимов Турул, Трулл и Τύρης один и тот же ˗˗ *tӕr-. Имя матери, Амеше, буквально совпадает с чувашским словом амӑшĕ «его мать»; а поскольку в языке мадьяр найдено до 300 чувашских слов [55, c.203-206], мы вправе и «имя» Амеше смело причислить к ним. Чуваши же до XVI в. находились в дуально-экзогамных отно- шениях с черемисами/сарматами [31, с. 44] . Чере- мисы за время совместного проживания хорошо освоили чувашский язык. Форму взаимодействия скифов с финно-угор- скими племенами можно характеризовать терми- ном симбиоз. Стержневым компонентом его была дуально-экзогамная организация cоциума по скиф- скому образцу, позволившая мадьярам благодаря численному превосходству и cнабжая скифов угор- скими женами, «вынудить» их перейти на угорский язык. Очевидно, праугрофинны были припущены на колонизованную скифами территорию как при- шельцы, или и те и другие издревле соседствовали на малонаселенной территории Сибири, которую в таком случае можно условно именовать общим скифско-праугрофинским ареалом. Упомянутые выше скифские глоссы (социо- нимы) незаменимы в работе по расшифровке и мадьярских онимов от Анонима. Обращает на себя внимание структура леген- дарных имен Гог и Угек. Оба имени можно членить на глоссу *ӕgӕ ‘cтарший’+ cуффикс -k/-g. Есть об- щий корень и у имени скифской царицы Амаги и эпонима мифического народа Магога. Эта основа маг со скифским суффиксом -ӕr образует cлово *Мӕgˊӕr, равное, по мнению Анонима, латинскому Moger. Глосса *ӕgӕ с суф. -ӕr образует оним *Ӕgӕr > угор. С сарматской начальной протезой j- и тема- тической гласной -ӕ термин принимает вид *Jӕg(ӕ)rӕ > Югра. Онимы угор и Югра первона- чально обозначали чисто скифские общности. Предки манси, хантов, мадьяр стали называться уграми в результате вхождения их в симбиоз со скифами. Такая же участь настигла кетов, ставших известными как юги [3, c. 160˗163]. Имеются суб- стратные гидронимы Евразии Юг, Ока, Ик (по-чу- вашски Ăх), оставленные скифами и адаптирован- ные суперстратным наcелением; они отражают фо- нетические вариации глоссы *ӕg/*ӕk/*ӕx, как и в античных источниках ˗˗ ’Άυχατοι, Agamatae. Так жe отождествимы названия язиги и язаматы, в корне которых ˗˗ глосса *ӕsӕ с озвонченным s и началь- ной cарматской протезой j: *J/ӕzӕ/g(ӕ); *J/ӕzӕ/m/ӕt(ӕ); m - интервокальная губно-губная протеза.
  • 16. 16 The scientific heritage No 7 (7),2016 Термины угор < *Ӕg/ӕr и урги/Οΰργοι < *Ӕr/g/ae являются производными от двух разных скифских соционимов, и путать онимы угры и урги [59, c.1, 48-49] неверно ˗˗ это разные понятия. Под именем урги у угров могли стать известными члены фратрии *Ӕrӕ. Оним Дентумогер этимологизирован как ‘реч- ные мадьяры’ [52, c.173 ]. Такое объяснение было бы уместно при нали- чии иных мадьяр, ˗˗ лесных/таёжных/степных; предложено еще донские [51, с.159 ] , но уместнее альтернатива: *Ӕdʹӕ + суф. -ntӕ > Dentu, с тавто- логической семантикой термина Дентумогер «адʹские (м)адʹи». Композит явно создан искус- ственно, когда значение онима мадьяр давно уже было забыто. Фратрии *ӕdʹӕ должна противостоять фра- трия *(h)ӕrӕ ˗˗ ведущая фратрия самого Арпада. Возможно, Хетумогер – это чуть искаженный *Hӕr/tӕ/moger ‘ʰары и мади’. Bажные вопросы, очевидно, решались в совете фратрии с названием *hӕrӕr. Мадьярский оним kiraly мог возникнуть в результате эволюции этого термина: *hӕrӕr > *kӕrӕr > *kӕrӕl > kiraly. Название мадьяр турки [16, с.158] , без- условно, указывает на то, что мадьяры ранее нахо- дились в составе Западного Тюркского каганата (ЗТК) и, ввиду сохранения за ними этого онима, со- вершенно очевидно, что правящая орда происхо- дила от бывшей элиты ЗТК и считала сохранение названия турки политически целесообразным по меньшей мере в отношениях с Хазарией, правопре- емником ЗТК. Сведения о дуализме верховной вла- сти у мадьяр IX в. [16, с.391, 393] следует толковать как признак фратриальной организации мадьяр- ского общества X в. Он копирует дуализм верхов- ной власти в каганате, также восходящий к дуаль- ной организации правящей элиты скифов. М.И.Артамонов писал: «По словам Гардизи, верховная власть у мадьяр была разделена между двумя лицами. Одному из них принадлежало пред- водительство на войне… Титул этого вождя был «кенде». В руках другого лица было сосредоточено управление всеми остальными делами. Константин Багрянородный указывает у мадьяр двух главных после верховного князя сановников – «гиласа» и «кархана», причем по положению первый выше второго. «Кенде» арабских авторов, по-видимому, был титул верховного или великого князя из рода Арпадов. Этот титул близок к хазарскому «кендер- кагану» и, видимо, был титулом, данным Арпаду хазарским царем. Кендер-каган у хазар занимал первое место после царя (бека). Гила (джила) и кар- хан в основном имели судебные функции. Указан- ные выше сановники ограничивали власть верхов- ного князя, являясь одновременно вождями отдель- ных племен, составляющих мадьярскую федерацию. Отсутствие развитой единоличной кня- жеской власти у мадьяр доказывается еще и тем об- стоятельством, что византийские императоры адре- совали свои послания не вождю, а вождям мадьяр» [ 4, c. 347]. Дуализм верховной власти в Хазарии развился из бифратриальной организации родового общества [25, c. 43-44]. В ониме кенде < *Ӕkӕ/ndӕ (-ndӕ = -ntӕ) [45, гл. IV] и его варианте куща < *k/ӕš/tʹӕ [41, с.99 ] воплощено понятие старшин- ства. У предков осетин воинство подразделялось на старших и младших [48, гл.3]. У сарматов-чере- мис и их подвластных вотяков они представлены агайо и вына ˗˗ производными от глосс *ӕgӕ и *ӕnӕ [38, с.174].Багрянородный имел информацию о прежнем местожительстве мадьяр Леведии и от- мечает, что термин образован от прозвища их пер- вого воеводы. Поскольку в скифском имел место переход арийского r в l , мы вправе восстановить имя воеводы как *Rebed- или *Rӕbӕd-, а с учетом склонности в дигорском диалекте осетинского языка появления протетического звука ӕ перед иронским анлаутным r [12, 34-36 ] ˗˗ как *Ӕrӕbаd > Арпад. Имя *Ӕrӕvаd значит ‘братство’, как и гре- ческое слово фратрия; оно состоит из названия скифской фратрии *аr(ӕ) , протезы р/b/v/w и оформ- ляющего отвлеченные понятия суффикса -ad [22, c. 106]. Cкифский облик имени Алмac/Алмуш восста- навливается в виде *Ӕrӕ/m/ӕš (с интервокальной протезой -m-) ‘арский’. Напрашивается обобщение: а) мадьярское общество в IX в. состояло из двух фратрий; б) названия фратрий мадьяр *аrӕ и asӕ/*аdʹӕ совпадают с названиями фратрий ски- фов; в) в дуальной организации мадьярскогo обще- ства ведущей была фратрия *ӕrӕ; г) первым воево- дой мадьяр был сармат Арпад, что удостоверяется именем его отца Salmučy < *Sarmӕtʹӕ. Скифское название реки Хингулус [16, c.159] восстанавливается как *Н/ӕn/g/ӕr/ӕs /‘Хунгарская’ или ‘река молодых воинов’; современное ее назва- ние ˗˗ Ингулец. Геродот [56: IV, 49] упоминает cкифскую «тезку» ее ’Άγγρος/Ангр в бассейне р.Истр. Имеются тезки в Сибири ˗˗ Ангара, в Гру- зии ˗˗ Ингури. Другое название Хингулуса ˗˗ Хид- мас ˗˗ восстанавливается как *Н/ӕdʹ/m/as ‘ʰадь- ская’. Оно тождественно названию городка Хачмас в Азербайджане ˗˗ на территории древнего «Скиф- ского царства» в Закавказье. Двойное название реки предполагает занятие ее бассейна общностями *Anӕ и *Adʹӕ мадьярского союза. Значение xоронимa ’Aτελκούζου < *Ӕtʹ/ӕl/k/ӕs/ӕ [16, с.160-161] ˗˗ ‘атьская/асская’ страна или ‘территория фратрии *ӕtʹӕ’. Основе Ател- у осетин соответствует личное имя Дул < *Ӕdӕl [6, с.30]. R-вариантом названия Ингул является *Ӕn(ӕ)gӕr/On(o)gur. Оногуры якобы составляли ядро населения Великой Болгарии (VII в.), занимав- шей степные пространства к востоку от Азовского моря [57, c. 248]. Равеннский Географ (IX в., время расцвета Хазарского Каганата) в южнорусских сте- пях помещает Оногорию [60, c. 170]. Оногурами могли называться и мадьярские воинские молодеж- ные отряды по периферии занятой мадьярами тер- ритории. По Константину Багрянородному, мадьяры в период пребывания в Леведии назывались не тур- ками, а по неведомой причине Саварти асфалами. Этимологизация этого выражения с помощью пра- вил восточно-иранской ономастики оказалась не