The scientific heritage No 80 (80) (2021) Vol 5

1. VOL 5, No 80 (80) (2021)
The scientific heritage
(Budapest, Hungary)
The journal is registered and published in Hungary.
The journal publishes scientific studies, reports and reports about achievements in different scientific fields.
Journal is published in English, Hungarian, Polish, Russian, Ukrainian, German and French.
Articles are accepted each month.
Frequency: 24 issues per year.
Format - A4
ISSN 9215 — 0365
All articles are reviewed
Free access to the electronic version of journal
Edition of journal does not carry responsibility for the materials published in a journal.
Sending the article to the editorial the author confirms it’s uniqueness and takes full responsibility for possible
consequences for breaking copyright laws
Chief editor: Biro Krisztian
Managing editor: Khavash Bernat
• Gridchina Olga - Ph.D., Head of the Department of Industrial Management and Logistics (Moscow, Russian
Federation)
• Singula Aleksandra - Professor, Department of Organization and Management at the University of Zagreb
(Zagreb, Croatia)
• Bogdanov Dmitrij - Ph.D., candidate of pedagogical sciences, managing the laboratory (Kiev, Ukraine)
• Chukurov Valeriy - Doctor of Biological Sciences, Head of the Department of Biochemistry of the Faculty of
Physics, Mathematics and Natural Sciences (Minsk, Republic of Belarus)
• Torok Dezso - Doctor of Chemistry, professor, Head of the Department of Organic Chemistry (Budapest,
Hungary)
• Filipiak Pawel - doctor of political sciences, pro-rector on a management by a property complex and to the
public relations (Gdansk, Poland)
• Flater Karl - Doctor of legal sciences, managing the department of theory and history of the state and legal
(Koln, Germany)
• Yakushev Vasiliy - Candidate of engineering sciences, associate professor of department of higher mathe-
matics (Moscow, Russian Federation)
• Bence Orban - Doctor of sociological sciences, professor of department of philosophy of religion and reli-
gious studies (Miskolc, Hungary)
• Feld Ella - Doctor of historical sciences, managing the department of historical informatics, scientific leader
of Center of economic history historical faculty (Dresden, Germany)
• Owczarek Zbigniew - Doctor of philological sciences (Warsaw, Poland)
• Shashkov Oleg - Сandidate of economic sciences, associate professor of department (St. Petersburg, Russian
Federation)
• Gál Jenő - MD, assistant professor of history of medicine and the social sciences and humanities (Budapest,
Hungary)
• Borbély Kinga - Ph.D, Professor, Department of Philosophy and History (Kosice, Slovakia)
• Eberhardt Mona - Doctor of Psychology, Professor, Chair of General Psychology and Pedagogy (Munich,
Germany)
• Kramarchuk Vyacheslav - Doctor of Pharmacy, Department of Clinical Pharmacy and Clinical Pharmacol-
ogy (Vinnytsia, Ukraine)
«The scientific heritage»
Editorial board address: Budapest, Kossuth Lajos utca 84,1204
E-mail: public@tsh-journal.com
Web: www.tsh-journal.com

2. CONTENT
PEDAGOGICAL SCIENCES
Trần Thị Kim Hoa, Nguyễn Thị Thu Hà,
Hoàng Lê Na, Tác Thị Nguyệt
PRESERVING NATIONAL CULTURE THROUGH
TEACHING AND PASSING ON THE TAY’S THEN
SINGING TUNES TO PRIMARRY STUDENTS IN BA BE
DISTRICT, BAC KAN PROVINCE ....................................3
Avramenko K.
THE PROBLEMS OF SELF-EDUCATIONAL COMPETENCE
AS A COMPONENT OF PROFESSIONAL COMPETENCE
OF FUTURE TEACHERS OF ELEMENTARY SCHOOL ......6
Kapshutar M.
ON THE ISSUE OF ASSESSING THE RESULTS OF
TRAINING SCIENTIFIC AND SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL
PERSONNEL IN GRADUATE SCHOOL IN THE CONTEXT
OF THE TRANSITION TO A NEW NOMENCLATURE OF
SCIENTIFIC SPECIALTIES...............................................9
Klymchuk I.
WAYS TO IMPROVE THE SYSTEM OF TRAINING OF
SCIENTIFIC AND PEDAGOGICAL STAFF OF THE
DEPARTMENT OF MILITARY TRAINING OF
UNIVERSITIES FOR INNOVATIVE PEDAGOGICAL
ACTIVITIES .................................................................12
Makarova E., Marchenko S., Maximets S.
SPAM AS TRIGGER OF SOCIAL ANXIETY VIA DIGITAL
DEVICES AND MEDIA SEMANTIC
RESEARCHEMPIRICAL ANALYSIS ..............................17
Ron I., Pashyan R., Kolotov I.
DEVELOPMENT OF PHYSICAL QUALITIES IN CHILDREN
10-11 YEARS OLD BY MEANS OF DANCE SPORT........26
Ron I., Yastrebov D., Pashyan R.,
Elizareva D., Prokhozhaeva Ya.
FEATURES OF SPEED AND POWER ABILITY
DEVELOPMENT OF SPORTSMEN BY SPORT DANCING
SPORT........................................................................28
Titova S., Morozova O.
RETRANSLATION OF WORLD CLASSIC MASTERPIECES
IN MEDIA CONTENT: ON THE EXAMPLE OF
APPLICATION IN PEDAGOGICAL ACTIVITIES OF THE
Cited SAMPLES OF FINE AND APPLIED ARTS .............30
POLITICAL SCIENCES
Nazirov M.
RUSSIA, CHINA AND THE UNITED STATES IN CENTRAL
ASIA: CLASH OF INTERESTS .......................................38
PSYCHOLOGICAL SCIENCES
Zak A.
OPPORTUNITIES FOR FORMING COGNITIVE SKILLS IN
PRIMARY EDUCATION ...............................................43
Peshkova N.
PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL CONDITIONS
FOR THE FORMATION OF THE SELF-CONCEPT OF A
YOUNGER STUDENT..................................................48
Pustovaya A., Gutkevich E.
FEATURES OF CHILDREN'S SOCIAL DEVELOPMENT
WITH AUTISM SPECTRUM DISORDERS AS TARGETS OF
PSYCHOCORRECTIVE WORK ......................................52
Yashanina A., Akhramenko R.,
Chistiakova N., Korobko A.
UNDERSTANDING PSYCHOTHERAPY IN
NEUROPSYCHOLOGICAL REHABILITATION................54

3. The scientific heritage No 80 (2021) 3
PEDAGOGICAL SCIENCES
PRESERVING NATIONAL CULTURE THROUGH TEACHING AND PASSING ON THE TAY’S
THEN SINGING TUNES TO PRIMARRY STUDENTS IN BA BE DISTRICT, BAC KAN PROVINCE
Trần Thị Kim Hoa,
Nguyễn Thị Thu Hà,
Hoàng Lê Na,
Tác Thị Nguyệt
Thai Nguyên University of Education
Viet Nam
DOI: 10.24412/9215-0365-2021-80-5-3-6
Abstract
Preserving national culture through teaching and passing on the Tay’s Then singing tunes to primary school
students in Bac Kan province is towards the solutions that bring sustainable vitality and development to Then
singing tunes in the period of integration and development, and launch the media forms so that the Tay’s Then
singing always lives forever in the hearts of the people.
Keywords: preservation, preserve, preserving, teaching and passing on, Tay’s Then singing, the art of Tay’s
Then singing, Tay’s Then tunes, primary school, primary school students, Tay ethnic group.
1. Introduction
Vietnam is amulti-ethniccountry of54 ethnicgroups
living together nationwide. Each ethnic group has its own
customs and cultural identity. Since time immemorial, the
folk chants have been the only musical instrument reflect-
ing routines and dreams of a peaceful and prosperous life,
as well as a good future for working people. If the Kinh
group have Quan Ho folk songs, Xoan folk songs, Tru folk
songs, etc., then the Tay group have then folk songs. The
art of Then singing becomes a traditional beauty as a kind
of spiritual food for the Tay people. In Bac Kan province
particularly and in some Northern mountainous provinces
generally, the art of Then singing is a unique folk genre
which has been kept and preserved by the Tay people from
generation to generation.
In the new general education program, the curric-
ulum for local education accounts for 20% of the entire
program. One of the requirements for the local educa-
tion program is to educate students in indigenous cul-
ture so that they are able, based on their understanding
of the local economic, cultural and educational situa-
tion through educational activities, to promote their ca-
pacity and contribute to the preservation of cultural her-
itage and sustainable development of the locality.
In the educational environment, cultural values are
not only preserved, but also adapted and developed
with new values, promoting strong development for the
locality. Thus, the art of Tay singing urgently needs the
young generations to participate directly in the process
of preservation and promotion so that it is not only pre-
served, but also developed more and more abundantly
and diversely to meet the spiritual needs of the people
in the region during the stage of integration and devel-
opment.
2. Contents
2.1. The Tay’s Then singing tunes
According to anecdotes in Cao Bang, the Tay’s
Then has dated back a long time, around the 16th
– 17th
centuries when Mr. Mac Kinh Cung took over Cao
Bang to fight against the Le Dynasty (1598-1625).
However, some believed that the Tay’s Then singing
appeared from the Mac Dynasty when the Mac army
was defeated in the battle. Sequentially, the King was
so worried; in contemplation he became weak, and sick
soon then after. As the courtiers knew that the King was
sick due to worries and thoughts, not because of dis-
ease, they organized the performances of Then dancing
and singing which lasted for 3 days and 3 nights long
to cheer up the King. The King felt so delighted and
completely recovered from his weakness. Since then,
anyone who was sick, someone who knows how to per-
form the art of Then would be called for performances
as a kind of treatment for the sick person. There are a
variety of anecdotes on the art of Then, but unified in 5
provinces of Viet Bac, Then originated in Cao Bang
province.
Despite no consensus on the origin, for many cen-
turies, the art of Then singing has been bestowed by God
to help people overcome difficulties in life, and is an in-
dispensable spiritual food for the Tay ethnic groups in
the Northern mountainous provinces. Over time, the Tay
people have honed the lyrics to make Then songs be-
come perfect, aesthetically pleasing to the ears, and more
enjoyable all around. Since then, the Tay’s Then has be-
come a cultural symbol of the Tay people in some North-
ern mountainous provinces.
❖ Tay's Then lyrics express dreams and aspi-
rations towards happiness
When performing the Tay’s Then, artists convey
people's dreams and aspirations for a peaceful, free, pros-
perous and happy life. The happiness conveyed in the
songs is simple, but full of profound philosophy. The
Tay's Then lyrics are not just the flexible seven-word
verses that are easy to remember and memorize, but art-
ists in particular and Then lovers in general always know
a bit of performance. Therefore, the Tay’s Then is a com-
bination of different forms of arts, such as lyrics, dancing
and singing, along the music. The lyrics convey the teach-
ing of righteousness, dignity, harmony, loyalty, moral re-
spect, and a compassionate attitude in life.
❖ Then lyrics express faith in the spirit world
The Tay’s Then in the Northern mountainous prov-
inces is comprised of a complete picture of diverse beliefs.
Among them, the most prominent one is worshiping "Me
Shinh, Me Bjooc" (Mother Sinh, Mother Hoa). Due to the
concept that people and living things have souls, the Tay

4. The scientific heritage No 80 (2021) 4
people worship souls: soulsofnature,offlowers, of animals
and of human beings.
❖ Then lyrics describe and praise the love for
nature
Then lyrics are about animals, branches, flowers,
birds, mountains and forests, which makes the Tay's
Then lyrics more vivid and attractive, thereby, showing
the deep and comprehensive observation of the Tay
people.
The Tay’s Then singing is loved by everyone and
popular for its rich, melodious, rhythmic, and joyful
tune. Sometimes, it is a whispering like the sound of a
spring flowing, or becomes anxious like longings and
nostalgias. The Tay’s Then is lyrical, gentle and flexi-
ble. The feature of the Tay’s Then is the part of singing
and reciting poems that appears in chapters of praying,
announcing, or reporting a certain work when in con-
tact with the "divine" world. The singing style of poetry
citing is suitable for expressing the emotional contents
in a rustic, slow, healthy way but still has a clear and
coherent rhythm.
The melody of the Tay’s Then singing in the
Northern mountainous areas is the synthesis of many
famous Then singing regions of the country, such as
Cao Bang, Bac Kan, Lang Son, Tuyen Quang, Ha
Giang, Thai Nguyen provinces etc. Then, in each re-
gion, has its unique melodies and expressions. Lang
Son Then is gentle and loving while Ha Giang Then is
slow and lazely. However, Thai Nguyen Tay’s Then is
slight, loving, and earnest. Cao Bang Then is pounding
and strong like a drum in the battle whereas Bac Kan
Then whispers and expresses his feelings lightly. All
combine together to compose different emotional lev-
els, in harmony with the sounds of jungle streams, flow-
ing abundantly through many generations.
2.2. Elements in the art of the Tay’s Then sing-
ing
❖ A gourd lute
The Tay’s Then singing is always a “gourd lute” ac-
companiment. In other words, a gourd lute is a musical in-
strument associated with the art of Then singing. The
gourd lute is always accompanied by a tambourine. If one
of these two instruments is missing, it is impossible to play
or perform the art of Then singing. A gourd lute is a
stringed, plucked, long-handled musical instrument with
no keys. The Tay people use the word "lute" which means
"a lute" and "gourd" which means “a gourd”, to refer to
the gourd made from gourd fruit, to call this type of musi-
cal instrument. However, in Cao Bang province as well as
in other Northern mountainous provinces, it is called just
a "lute" to refer to the instrument instead of a “gourd lute”,
which is a full and accurate name for it.
❖ A tambourine
The tambourine was born after the gourd lute. In
order to have rhythm and ensure harmony of timbre, the
guy (who cried out to God to heal his child) strung
lighter lids that were punched together into a shaker and
then rocked it. When singing Then, the hands are play-
ing the lute, the mouth is singing, and the feet are rock-
ing the shaker (tambourine). Later, people improved
that simple shaker to become a tambourine of bells.
2.3. Teaching and passing on the art of the Tay’s
Then tunes in an educational environment in Ba Be
district, Bac Kan province
- Targets
To educate children on the love for their home-
land, country and people, love for their schools, love
for the land of Dinh Hoa, the love for the Tay language,
the Tay literature and culture through Then singing
tunes.
To preserve these traditional values, the Tay liter-
ature, culture and language of the locality which have
been gradually vanishing.
To provide students with an opportunity to expand
their knowledge, to access the conditions to compose
good songs under the guidance from their teachers or
artists when organizing activities of composing and re-
searching the art of the Tay’s Then singing at schools.
To create activities and healthy playgrounds for
every student in the school, helping them to train and
practice virtue - mind - body - beauty.
- Contents
The school is not only a place for children to learn
basic, general and modern knowledge, but also the one
where they can have fun and learn extra-curricular sub-
jects. Playing an important role in preserving values of
literary, linguistics and culture, the Tay’s Then singing
needs to be included in the curriculum of the new edu-
cation program. Through providing the training of the
Tay’s Then singing to teachers from basic to difficult
songs of ancient Then, it helps teachers have a back-
ground and in-depth knowledge of the Tay’s Then sing-
ing so that they are able to guide students in learning,
researching, and performing Then songs. In addition,
once a week, it is necessary to invite artisans who are
expertise in the process of research and teaching the art
of Then singing to school for socializing, exchanging,
and giving suggestions in order to help with overcom-
ing the limitations that teachers and students face, and
at the same time, advise the school and teachers so that
this type of art can be further developed and improved
in terms of form and quality.
To have good quality of Then art and a powerful
evenly singing lineup, it is necessary for the school to
have a strategy on the training program as well as to
organize teaching activities: starting with the simplest
parts, in support and encouragement for students to get
involved. Especially, the school, teachers, and artisans
must have a reasonable method of training and preser-
vation, attracting students to participate in the training
program and activities.
When asked "What does the Tay’s Then singing re-
late to people’s daily life?, and how does this form of art
integrate interdisciplinary in the Vietnamese language?",
teacher Hoang Thi Huyen, the head of 5th
grades at Phuc
Loc Primary School, Ba Be District, Bac Kan Province,
shared her ideas as follows:
“Some reading comprehension texts in Vietnamese
textbooks are closely linked with Then singing because
the Tay’s Then singing is classified as the folklore of the
Tay people in Ba Be district. However, Then singing has
its own characteristics. When teaching some other folk-
lore texts in the textbooks, we always connect and expand

5. The scientific heritage No 80 (2021) 5
to the Tay’s Then so that students can have a comprehen-
sive view of what folk literature and folklore are. We have
built a section of the literature of the locality in which the
Tay’s Then singing has been included. When children
finish these lessons, they can feel, analyze and compose
Then songs in their own ways, and at the same time, help-
ing pass on the flame of the Tay’s Then love to students.”
Thus, when planning to organize the Tay’s Then
singing at school, it means that a plan is made to pre-
serve the mother tongue for students, through which
students are instilled with the ideas in the Tay's Then
lyrics. Then itself has a lot of literary features, so
through Then lyrics, children are fostered with more
knowledge of folklore in a natural way with high effi-
ciency.
❖ Organizing the activities for students to col-
lect, translate, and perceive the Tay’s Then lyrics
- Targets
To help students find the lyrics handed down in Ba
Be area, Bac Kan province, in order to serve during the
processes of learning and preserving the Tay’s Then
singing tunes and the Tay language.
From the lyrics of the Tay’s Then, children can
understand both the Tay and Vietnamese language, so
it is necessary to organize for them to translate mean-
ings to enrich the lyrics and tones and be associated
with their age. During the translation process, children
sharpen their own lyrics so that they are polished and
smooth but still kept unchanged in terms of traditional
values.
The Tay's Then lyrics are the expression of human
life, reflecting all aspects of daily life, so experiencing
and absorbing the Tay’s Then singing will help students
see the beauty of life, love their homeland and live
properly in a humble way.
Learning to sing the Tay’s Then forms in students
the skills of studying, selecting good words for transla-
tion activities, and skills to perceive a Then work.
Through this activity, a loving attitude towards the
Tay’s Then tunes, the Tay language and Tay literature
is formed in students, preserving the traditional beauty
of the Tay people in Ba Be district, Bac Kan province.
- Contents
First, to collect means colleting, searching docu-
ments and information in a systematic way. In order to
enrich the lyrics of the Tay’s Then in Bac Kan province,
in addition to the fact that artists compose modern Then
songs, for preservation, it is necessary to collect ancient
Then songs as well - an old language, which is rarely
used but imbued with the human spirit of the Tay peo-
ple in Ba Be district, Bac Kan province. It is not a sim-
ple task to collect correctly and completely, it is essen-
tial to have particular methods according to a certain
system to achieve high efficiency.
Second, to translate means the process by which
students transfer from one language to another. It is
possible to translate the Nom Tay script into the Tay
language or from the Tay language into the national
language - Vietnamese. Currently, the Nom Tay script
is known by only a few Then teachers, but most of the
songs have been adapted into the Tay language. Up to
now, many students have been able to approach, learn
and communicate in the Tay language since childhood,
so they have acquired a wide knowledge of the Tay lan-
guage. When they go to school, they learn the the na-
tional language again, so most of the students are well-
bilingual. Thereby, it helps create advantages for stu-
dents in the process of translation so that the students
who do not know the Tay language can still understand
the contents and art of the Tay’s Then songs when read-
ing the national language.
* Student participation in the Tay’s Then singing
performances
- Targets
To help the preservation of the Tay’s Then tunes
achieve high efficiency, as the necessity of performing
activities is to create conditions and opportunities for
children to practice fluently the Tay’s Then songs.
To organize the activities to perform the Tay’s
Then songs in order to learn, exchange and express
what they have learned in life through which they ab-
sorb, explore and study the unique features of the Then
songs. By getting involved in these activities, it helps
have an objective view to help comprehensively de-
velop the Tay language and improve the quality of
teaching and learning of artisans and students. Through
these activities, the skills to sing clearly, pronounce
correctly, and release words clearly when singing are
formed in students, and skills to use pronunciation parts
flexibly and fluently are also formed. Additionally, the
skills of singing in harmony and in chorus are formed.
Through these activities, the love for the Tay language
and the Tay’s Then singing art is formed in students,
preserving the traditional beauty of the Tay people in
Ba Be district, Bac Kan province.
To form students' autonomy, creativity and self-
confidence in performances.
- Contents
Pre-performance: The school principal or the art-
ists must have a specific plan on the purpose, time,
place, audience, and contents of the pre-selected songs.
Then, music teachers and artists need to gather students
to practise smoothly, correcting sounds, lyrics,
rhythms, and lute playing styles that are not suitable for
the songs. Artists and teachers need to select students
during the practice in order to choose the best students
for the performance. The school needs to support them
psychologically as well as physically so that they can
achieve the best spirit when performing.
While and post-performance: It is necessary to
choose a suitable seat for the performer, the space needs
to be quiet to feel the uniqueness and flexibility of the
Then sentences. During the performance, listeners need
to listen and feel the Then tunes of different regions be-
cause each region has different lyrics and rhythms,
through which the way of conveying the meaning is
also different. If performing at a school, it is necessary
to ask for suggestions from music officials, or local art-
ists for each performance in order to draw experience
for better ones in the following times. So listening and
learning are very important in performing.
It is possible to organize a performance of Then
singing through extracurricular activities of the school,
creating an attraction for each student in the school.
That could be an opportunity for other students to feel

6. The scientific heritage No 80 (2021) 6
interested and sign up for the school's Tay Then Sing-
ing Club. Thus, with the performing activity, students
can learn on their own and initially preserve the songs
for their peers; know the value of Then singing for each
Tay ethnic group in Ba Be district, Bac Kan province.
Students research valuable materials of the Tay’s
Then singing, and at the same time based on ancient
songs under the guidance from artists to create unique
literary and artistic works. Composing is a vital activity
of Then singing because ancient Then always goes
closely with rituals. It is very difficult to make this type
of Then passed on to in folklore as it is unpopular.
When there is a composition of modern Then based on
the contents, rhythms, and images of ancient Then
songs, it means this folklore value is not lost but also
handed down through generations.
3. Conclusion
Preserving national culture through teaching the
art of the Tay’s Then tunes to primary school students
in Bac Kan province is a solution that brings sustaina-
ble vitality and development to Then singing tunes in
the period of integration and development, and launch
media forms so that the Tay’s Then singing always
lives forever in the hearts of the people. Because, in the
educational environment at school, children can culti-
vate, practice, expand and study deeply the Tay’s Then
singing tunes and at the same time, expand the Tay lan-
guage, know the depth of the Tay's Then lyrics, which
convey the words of the Tay’s Then cultural and liter-
ary characteristics of the nation. Since then, contrib-
uting to making the Then singing tunes and the Tay lan-
guage of the Tay ethnic group in Ba Be district, Bac
Kan province eternal.
References
1. Triều Ân (2012) “Then Tày - Những khúc hát”
(Hội Văn nghệ Dân gian Việt Nam) sưu tầm, biên dịch,
giới thiệu do Nhà xuất bản Văn hóa dântộc.
2. Nông Thị Nhình (2004), “Nét chung và nét
riêng của âm nhạc trong diễn xướng Then Tày ,Nùng”
NXB Văn hoá, H.
3. Nguyễn Thị Yên (2006), Then Tày, Nxb Văn
hoá dân tộc, Hà Nội.
4. Lê Phương Nga, Đặng Kim Nga (2007),
Phương pháp dạy học Tiếng Việt ở tiểu học. NXB Đại
học sư phạm - NXB Giáo dục, Hà Nội.
ПРОБЛЕМИ САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЯК СКЛАДОВОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ
КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ
Авраменко К.Б.
Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського
кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри початкової освіти,
Миколаїв, Україна
ORCID iD 0000-0003-2290-8098
THE PROBLEMS OF SELF-EDUCATIONAL COMPETENCE AS A COMPONENT OF
PROFESSIONAL COMPETENCE OF FUTURE TEACHERS OF ELEMENTARY SCHOOL
Avramenko K.
Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Primary
Education
Mykolaiv V.O. Sukhomlynskiy National University
Mykolaiv, Ukraine
ORCID iD 0000-0003-2290-8098
DOI: 10.24412/9215-0365-2021-80-5-6-9
Анотація
Визначено поняття «самоосвіта», виділено напрями самоосвіти, основні форми самоосвіти у підгото-
вці майбутніх учителів до освітньої діяльності. Розглянуто різні підходи до визначення поняття «самоос-
вітня компетентність», що трактується як інтегративна особливість особистості, як здатність і готовність
до саморозвитку. Розкрито структурні одиниці самовиховання: рефлексія, самомотивація, самонавчання,
саморозвиток, самоактуалізація, самовдосконалення.
Abstract
It was found the concept of «self», highlight areas of self-education, the basic forms of self-education in the
preparation of future teachers in the educational work. Different approaches to the definition of the concept «self-
education competence» are consider, which is interpreted as an integrative guality of personality, as ability and
readiness for self-development. The structural units of self-education are revealed: reflex, self-motivation, self-
study, self-development, self-actualization, self-improvement.
Ключові слова: самоосвіта, самонавчання, саморозвиток, майбутні вчителі, професійний розвиток,
заклади вищої освіти.
Keywords: self-education, self-study, self-development, future teachers, professional training, higher educa-
tion institutions.

7. The scientific heritage No 80 (2021) 7
Сьогодні однією із головних стратегій підгото-
вки педагогів є орієнтація освіти на розвиток у них
здатності навчатися протягом усього життя, що
пов’язано із зміною освітньої парадигми, реалізації
Концепції Нової української школи, оновленням
змісту освіти, програм і підручників. Саме тому су-
часний учитель має бути готовим до реалізації но-
вих освітніх ідей, технологій, бути у постійному
творчому пошуку.
В умовах оновлення освітньо-професійних
програм підготовки фахівців, скорочення аудитор-
ного навантаження на студентів, відповідно – зрос-
тання об’єму та вимог до самостійної роботи, особ-
ливого значення набуває проблема формування
особистості студента як активного суб’єкта нав-
чальної діяльності та його підготовка до здійснення
безперервного процесу самоосвіти, саморозвитку і
самовдосконалення. Важливу роль у вирішенні
цього питання відведено викладачеві, місце якого в
освітньому середовищі закладу вищої освіти детер-
мінуються вимогами часу.
Серед наукових робіт, присвячених проблемі і
напрямам самоосвіти педагогів, визначаємо напра-
цювання, що розкривають: історичний і соціальний
аспекти (Л. Айзенберг, В. Бондаревський, А. Гром-
цева, Г. Закиров, Є. Тонконога та ін.); сутність, осо-
бливості й функції самоосвіти, її місце у професій-
ній діяльності (А. Алексюк, Т. Воронова, А. Мар-
кова, Т. Матіс, Г. Наливайко, М. Рогозіна та ін.);
організаційне і методичне забезпечення самостій-
ної роботи (В. Андреєв, В. Буряк, В. Краєвський,
І. Наумченко, І. Огородникова та ін.); самоосвіту як
інтенсивну форму підвищення кваліфікації та під-
вищення якості освіти (М. Бондаренко, Л. Ваще-
нко, Б. Єсипов, Ю. Кулюткін, Т. Сущенко та ін.);
самоосвіту як складову самовиховання, самовдос-
коналення й саморозвитку особистості (А. Вербиць-
кий, О. Горленко, Є. Ісаєв, І. Котова, В. Слободчи-
ков та ін.).
В «Українському педагогічному словнику»
С. Гончаренка самоосвіту визначено як освіту, що
здобувається у процесі самостійної роботи, що
сприяє поглибленню, розширенню і більш міцному
засвоєнню знань [2, с. 296].
Такий підхід дотримано у дослідженні О. Гор-
ленко, в якому визначено самоосвіту як усвідом-
лену потребу у постійному вдосконаленні власної
професійної діяльності вчителя, спрямовану на по-
глиблення знань і вмінь [3, с. 38].
На думку В. Сухомлинського, самоосвіта – це
самостійне оволодіння теоретичним матеріалом і
практичними вміннями, особисті зусилля кожного
вчителя, котрі спрямовані на підвищення власної
професійної майстерності і педагогічної культури
[8].
Отже, самоосвіта – усвідомлена потреба в пос-
тійному вдосконаленні своєї професійної діяльно-
сті.
М. Рогозіна розглядає самоосвіту як творчий
процес оволодіння професійними знаннями, удо-
сконалення своїх здібностей та якостей. На її ду-
мку, мотивація до самоосвіти залежить від: уміння
педагога створювати ситуації емоційного пережи-
вання щодо конкретної навчальної та методичної
інформації, важливої для професійного станов-
лення; наявності у закладах вищої освіти системи
навчально-методичного забезпечення самоосвіт-
ньої діяльності майбутніх учителів, їх умінь висло-
влювати та формувати власні судження і думки ві-
дносно самостійно отриманої інформації; знахо-
дити й встановлювати логічні взаємозв’язки між
ідеями чи структурними елементами тощо [7,
с. 175].
Самоосвіта має творчий характер та може про-
являтися у різних видах і формах: вивчення теоре-
тичних положень й основних нормативних докуме-
нтів (література, аудіо- та інтернет- документи, пе-
ріодичні видання, архівні та інші джерела), що
стосуються організації і реалізації професійної дія-
льності; вивчення передового педагогічного дос-
віду; відвідування відкритих уроків, засідання пе-
дагогічних рад тощо; ознайомлення та систематиза-
ція різних методик й технік роботи вчителів,
здійснення власних досліджень тощо.
Крім того, поряд із традиційними формами са-
моосвіти доволі широко використовують новітні
форми, серед яких: вивчення матеріалів сертифіка-
ції педагогів; відвідування майстер-класів, конфе-
ренцій, тренінгів, конкурсів педагогічної творчості
та інших сучасних форм, які проводяться досвідче-
ними вчителями у закладах загальної середньої
освіти чи викладачами закладів вищої освіти; інтро-
спекція; аутомоніторинг; отримання другої вищої
освіти, неформальна освіта, реалізація дуальної
освіти тощо.
Теоретичний аналіз джерел дозволяє нам серед
основних ознак самоосвіти як складової професій-
ної підготовки вчителів визначити такі:
1) самоосвіта як процес пізнання передбачає
не лише закріплення професійних знань, або
засвоєння вже відомої наукової інформації, а має за
мету придбання нових наукових і методичних
знань, навичок професійно-педагогічної діяльності;
2) самоосвіта повинна бути неперервною,
систематичною. що регулюється планами та
програмами самоосвіти;
3) самоосвіта має сприяти оволодінню
педагогом засобами застосування професійних
знань у його практичній діяльності.
Шляхом досконалої організації самоосвітньої
діяльності постійно удосконалюється професійна
майстерність учителя та, як наслідок, формується
авторитет педагога серед учнів, батьків, колег.
Важливим також є виокремлення провідних
принципів організації самоосвітньої діяльності
майбутніх учителів. Серед них:
- принцип особистісно зорієнтованого
підходу до організації самоосвіти;
- сприйняття набутих знань як особистісних
цінностей;
- організація самоосвіти як творчого
процесу набуття нових знань і досвіду, вироблення
власних умінь і суджень;
- створення ситуацій емоційного
переживання у власній самоосвітній та професійній

8. The scientific heritage No 80 (2021) 8
діяльності;
- стимулювання готовності до здійснення
професійно-педагогічної діяльності.
Ідея саморозвитку особистості узгоджуються
із гуманістичними поглядами А. Маслоу, Ш. Мю-
лера, К. Роджерса та інших вчених, які в основі осо-
бистості виокремлюють мотиваційну сферу, або те,
що мотивує людину, утворює ряд взаємозалежних
потреб (фізіологічні потреби, потреби у безпеці, по-
вазі тощо). Ось чому одним із важливих напрямів в
організації самоосвіти у сучасних закладах вищої
освіти є посилення мотивації до самоосвітньої дія-
льності. Так, наприклад, на думку Л. Дзюбко поси-
лення ролі професійних мотивів самоосвіти та са-
мовиховання виступають важливою умовою розк-
риття індивідуальності студента та його
професійної підготовки й зростання. Крім того, мо-
тиваційна сфера навчально-професійної діяльності
у закладі вищої освіти постійно ускладняється, хоча
умовою успішності є вміння самостійно вчитися,
підкріплене внутрішньою мотивацією учіння [4,
с. 18-19].
Важливо, що у структурі мотивації самоосвіт-
ньої діяльності виділяються такі компоненти:
- самосвідомість (усвідомлення близьких ці-
лей, мотивів свого «я», своїх реальних і бажаних
якостей, пізнавальні та когнітивні уявлення про
себе, емоційне уявлення про себе);
- самонавчання (соціальне визначення, усвідо-
млення самоосвіти як суспільного та особистого
обов'язку, переконання в можливості особистого
розвитку, вивчення своєї професійної спрямовано-
сті, творчі мотиви);
- самовиховання (самозобов’язання, самонаві-
ювання, самоконтроль, самоаналіз, самооцінка).
Реалізація Концепції Нової української школи
актуалізує проблеми фахової підготовки вчителів,
які володіють необхідним інтегральними і профе-
сійними компетенціями, усвідомлюють шляхи до їх
набуття, обізнані із принципами й методами пі-
знання теорії та практики власної педагогічної дія-
льності.
Це, у свою чергу, означає, що носіями творчої
особистості майбутнього педагога виступають:
- рефлексія, що характеризує здібності
педагога до самопізнання, самовизначення та
осмислення ним свого духовного світу, власних дій
і станів, ролі та місця у професійній діяльності;
- саморозвиток як ставлення індивіда до
самого себе, створення ним самого себе у процесі
активного впливу на зовнішній і внутрішній світ з
метою їх перетворення;
- самоактуалізація як фактор безперервного
прагнення людини до якомога повнішого
виявлення і розвитку своїх особистісних
можливостей;
- професійне самовдосконалення, яке
здійснюється в двох взаємопов’язаних (разом з цим
відносно самостійних) формах: самовихованні і
самоосвіті, взаємодоповнюючих одна одну, які
впливають на характер роботи людини над собою.
Отже, в освітньому просторі сучасного закладу
вищої освіти важливо створювати необхідні умови
до залучення майбутніх учителів початкових класів
до самоосвітньої діяльності, формувати у них кри-
тичне мислення і здатність до об’єктивного аналізу,
уміння планувати траєкторію власного індивідуа-
льного розвитку, навички самопізнання та неперер-
вного удосконалення. Лише за таких умов можна
передбачати формування особистості педагога-
професіонала.
Я. Болюбаш визначає самостійну роботу як ос-
новний засіб оволодіння матеріалом, у вільний від
обов’язкових навчальних занять час [1].
Самоосвітню діяльність доволі часто визнача-
ють за трьома напрямами:
1) досконале знання теоретичних питань, що
дозволяє розв’язувати освітні та педагогічні
завдання;
2) володіння практичними вміннями,
навичками, досвідом, що необхідно для організації
позанавчальної (позашкільної) діяльності
здобувачів освіти (культурно-виховні заходи,
екскурсії, дозвілля);
3) володіння майстерністю педагогічного
спілкування вчителя з колегами й адміністрацією
освітнього закладу, здобувачами освіти та їх
батьками, іншими суб’єктами комунікації.
Це означає, що зміст самоосвітньої діяльності
дозволяє виокремити різні її складові, що забезпе-
чено в освітньої-професійній програмі підготовки
педагогів певного профілю їх інтегральними, про-
фесійними і фаховими компетентностями, а також
програмними результатами навчання та освітньою
програмою підготовки вчителів у цілому.
Запровадження в освітній процес закладів ви-
щої освіти компетентнісного і діяльнісного підхо-
дів сприяє визнанню самоосвітньої компетентності
як складової професійної компетентності педагогів.
Наш висновок узгоджується із дослідженням І. Зи-
мньої, в якому авторка розуміє здатність учитися
протягом життя основою неперервного навчання у
контексті особистого, професійного і соціального
життя [5].
Відтак – самоосвіта майбутніх учителів є пере-
думовою формування самоосвітньої компетенції як
складової професійної компетентності.
Ми погоджуємося із висновком Г. Наливайко,
в якому визначено самоосвітню компетентність
учителів як інтегровану особистісну властивість,
яка забезпечується емоційно-ціннісним ставленням
до саморозвитку і самоосвітньої діяльності, систе-
мою знань щодо планування та реалізації самоосві-
тньої діяльності, способів самовиховання; готовності
до неперервного професійного самовдосконалення та
саморозвитку впродовж усього життя [6].
Серед її складових автор виокремлює такі
структурні компоненти: мету, теоретичні основи
(теорія діяльності, концепції, підходи); принципи;
етапи розвитку самоосвітньої компетентності
вчителів (діагностичний, організаційний, діяльніс-
ний, рефлексивний); умови здійснення самоосвіти
(психолого-педагогічні, організаційні), моніторинг
і результат (позитивна динаміка переходу на ви-
щий рівень самоосвітньої компетентності; досяг-

9. The scientific heritage No 80 (2021) 9
нення вищого ступеня прояву спрямованої самоор-
ганізації вчителів).
Необхідність вирішення проблеми самоосвіт-
ньої компетентності майбутніх педагогів призво-
дить до виокремлення питань організації їх само-
стійної роботи.
Це, в свою чергу означає, що самоосвітню ком-
петентність можна розглядати у двох вимірах: як
якість особистості та як готовність й здатність до
саморозвитку. Крім того, самоосвітня компетент-
ність набула особливого значення в умовах дистан-
ційної освіти і змішаного навчання, що пов’язано із
запобіганням хвороби COVID-19, що потребує сис-
тематичного підвищення кваліфікації викладачів,
який виступає у ролі тьютора, фасолітатора, консу-
льтанта; використання результатів досягнень нау-
кових співтовариств і методичних напрацювань
освітянського загалу, а також – особливого освіт-
нього середовища закладів вищої освіти.
Це надає нам підстави вважати самоосвіту ос-
новною формою підвищення загальнопедагогічної
компетентності майбутніх педагогів.
Таким чином, створюючи особливе освітнє се-
редовище у сучасному закладі вищої освіти необхі-
дно разом із формами, методами, видами і техноло-
гіями вибудовувати систему самоосвіти й самороз-
витку майбутніх учителів. Це дасть змогу
підвищити якість професійної підготовки педагогів
для Нової української школи на рівень світових ста-
ндартів з урахуванням проблем і перспектив розви-
тку нашої держави у ХХІ столітті.
Список літератури
1. Болюбаш Я. Я. Організація освітнього
процесу у вищих закладах освіти: навчальний
посібник. К.: Компас, 1997. 64 с.
2. Гончаренко С. У. Український
педагогічний словник. К. Либідь, 1997. 376 с.
3. Горленко О. Керівництво самоосвітньою
діяльністю вчителя. Школа. 2006. № 8. С. 38-45.
4. Дзюбко Л. Діагностика навчальної
мотивації: збірник методик. К.: Шкільний світ,
2011. 128 с.
5. Зимняя И. А. Ключевые компетенции –
новая парадигма результата образования. М.:
Высшее образование сегодня, 2004. 43с.
6. Наливайко Г. В. Психолого-педагогічні
умови організації самоосвітньої діяльності вчителів
початкових класів. Теорія та методика управління
освітою : електронне наукове фахове видання
ДВНЗ «Університет менеджменту освіти». 2010.
Вип. № 5 (2010). URL:
http://ttme.umo.edu.ua/docs/5/11/nalest.pdf.
7. Рогозіна М. Ю. Самоосвіта як фактор
особистісно-професійного становлення
майбутнього вчителя. Особистісні та ситуаційні
детермінанти поведінки і діяльності людини.
Донецьк. 2007. С. 175-184.
8. Сухомлинський В. О. Сто порад учителю.
К.: Радянська школа, 1988. 303 с.
К ВОПРОСУ ОЦЕНКИ РЕЗУЛЬТАТОВ ПОДГОТОВКИ НАУЧНЫХ И НАУЧНО-
ПЕДАГОГИЧЕСКИХ КАДРОВ В АСПИРАНТУРЕ В УСЛОВИЯХ ПЕРЕХОДА НА НОВУЮ
НОМЕНКЛАТУРУ НАУЧНЫХ СПЕЦИАЛЬНОСТЕЙ
Капшутарь М.А.
заместитель начальника управления подготовки кадров высшей квалификации, кандидат педагоги-
ческих наук, доцент
Уральский государственный медицинский университет,
Россия, Екатеринбург
ON THE ISSUE OF ASSESSING THE RESULTS OF TRAINING SCIENTIFIC AND SCIENTIFIC-
PEDAGOGICAL PERSONNEL IN GRADUATE SCHOOL IN THE CONTEXT OF THE TRANSITION
TO A NEW NOMENCLATURE OF SCIENTIFIC SPECIALTIES
Kapshutar M.
Deputy Head of the Department of Training of Highly Qualified Personnel candidate of Pedagogical Sci-
ences, Associate Professor
Urals State Medical University, Russia, Ekaterinburg
DOI: 10.24412/9215-0365-2021-80-5-9-12
Аннотация
В статье рассматривается проблема трансформации системы подготовки научных и научно-педагоги-
ческих кадров в аспирантуре в условиях начавшейся реформы и перехода на новую номенклатуру научных
специальностей. Актуализируется вопрос о гибких (мягких) навыках в качестве показателей оценки ре-
зультатов обучения в аспирантуре.
Abstract
The article discusses the problem of transformation of the system of training scientific and scientific-peda-
gogical personnel in graduate school in the context of the reform that has begun and the transition to a new no-
menclature of scientific specialties. The issue of flexible (soft) skills is actualized as indicators for assessing learn-
ing outcomes in graduate school.

10. The scientific heritage No 80 (2021) 10
Ключевые слова: аспирантура, кадры высшей научной квалификации Номенклатура научных спе-
циальностей, результаты обучения, компетенции, гибкие (мягкие) навыки.
Keywords: postgraduate studies, personnel of higher scientific qualifications Nomenclature of scientific spe-
cialties, learning outcomes, competencies, soft skills.
Актуальность обращения к проблеме форми-
рования «soft skills» (гибких или мягких навыков) у
аспирантов обусловлена тем, что современная рос-
сийская аспирантуры переживает период очеред-
ного реформирования. Став в соответствии с 273-
ФЗ «Об образовании в Российской Федерации» тре-
тьей ступенью высшего образования и образова-
тельной программой, реализуемой на основе феде-
рального государственного образовательного стан-
дарта, аспирантура так и не смогла решить
основную проблему своей деятельности – про-
блему низкой ее эффективности. Выражается это в
недостаточном и постоянно снижающемся количе-
стве аспирантов, завершающих обучение в аспи-
рантуре с защитой диссертации. Таким образом, ас-
пирантура как основная форма подготовки научно-
педагогических кадров высшей квалификации не
выполняла свою основную функцию.
Однако новая модель аспирантуры как образо-
вательной программы, реализуемая с 2014 года,
также является объектом постоянной критики, как
со стороны ученых-исследователей, так и практи-
ков, занимающихся реализацией этих программ.
Основными проблемами, на наш взгляд, являются
следующие. Во-первых, процедура приема в аспи-
рантуру, которая практически идентична приему на
программы бакалавриата, специалитета и магистра-
туры, основывается на образовательных показате-
лях (результатах вступительных испытаний) и не
дает возможности оценить научный потенциал аби-
туриента аспирантуры. Во-вторых, структура учеб-
ного процесса в аспирантуре с преобладанием в ней
образовательной составляющей (дисциплины, мо-
дули, практики) в ущерб научной составляющей в
подготовке аспиранта. И, наконец, процедура госу-
дарственной итоговой аттестации, включающая
государственный экзамен и представление науч-
ного доклада об основных результатах подготов-
ленной научно-квалификационной работы (диссер-
тации). При этом подготовка и защита диссертации
не являются обязательной частью программы аспи-
рантуры, что, естественно, снижает мотивацию ас-
пирантов и приводит к дальнейшему снижению
доли защитивших диссертации аспирантов. Таким
образом, данная модель аспирантуры является про-
тиворечивой и недостаточно проработанной с нор-
мативно-правовой точки зрения.
Кроме того, к числу недостатков новой модели
аспирантуры исследователи относят крайне недо-
статочное финансовое обеспечение аспирантской
подготовки, и, как следствие, необходимость сов-
мещения обучения с работой; отсутствие адресной
(целевой) подготовки аспирантов [2]; проблемы с
организацией и качеством научного руководства
[1]; относительно низкий уровень исследователь-
ской подготовки абитуриентов, «невстроеность»
аспирантов в научную профессию в процессе обу-
чения [4]; недостаточный уровень развития компе-
тенций у молодых ученых и преподавателей выс-
шей школы, необходимых для развития академиче-
ской карьеры [8]; падение привлекательности и
престижа академической профессии в России [6].
Можно констатировать, что реформа аспирантуры
не выполнила своей задачи в части повышения ре-
зультативности ее деятельности.
На наш взгляд, к числу проблем также следует
отнести вопрос о мотивации аспирантов в части
несоответствия их личностных и социальных смыс-
лов содержанию их будущей преподавательской и
исследовательской деятельности. Можно говорить
и о нормативной неурегулированности статуса ас-
пирантской подготовки в аспекте рассогласованно-
сти системы государственной научной аттестации и
итоговой аттестации выпускников аспирантуры.
В академическом сообществе решение обозна-
ченных деструктивных вопросов в деятельности ас-
пирантуры связывают с новым этапом в реформи-
ровании аспирантуры. Федеральный закон от
30.12.2020 № 517-ФЗ «О внесении изменений в Фе-
деральный закон «Об образовании в Российской
Федерации» и отдельные законодательные акты
Российской Федерации» [9] предусматривает отказ
от ФГОС и переход к федеральным государствен-
ным требованиям (ФГТ) к программам аспиран-
туры, отмену государственной аккредитации с со-
хранением всех академических прав обучающихся.
Важное изменение связано с процедурой итоговой
аттестации, которая предусматривает оценку дис-
сертации на предмет ее соответствия требованиям
127-ФЗ «О науке и государственной научно-техни-
ческой политике» с выдачей аспиранту соответ-
ствующего заключения. Меняется и форма выдава-
емого документа – вместо диплома об окончании
аспирантуры с присвоением квалификации «Иссле-
дователь. Преподаватель-исследователь» выпуск-
ник аспирантуры, успешно прошедший итоговую
аттестацию, получит свидетельство.
Введённая новая Номенклатура научных спе-
циальностей, по которым присуждаются учёные
степени [7], внесла значительные изменения в пере-
чень научных специальностей.
Так, в Уральском государственном медицин-
ском университете подготовка аспирантов ведется
по 26 образовательным программам аспирантуры в
рамках пяти направлений подготовки. В таблице 1
отражены соответствия реализуемых направлений
подготовки и групп научных специальностей по но-
вой Номенклатуре.

11. The scientific heritage No 80 (2021) 11
Таблица 1.
Соответствие направлений подготовки высшего образования научным специальностям, по которым
присуждаются учёные степени Номенклатуры 2021
Шифр и наименование направлений подготовки (в
соответствии с Приказом Министерства
образования и науки РФ от 12 сентября 2013 г. N
1061)
Шифр и наименование группы научных
специальностей (в соответствии с Номенклатурой
научных специальностей 2021 г.)
06.06.01 Биологические науки 1.5. Биологические науки
30.06.01 Фундаментальная медицина 3.3. Медико-биологические науки
31.06.01 Клиническая медицина 3.1. Клиническая медицина
32.06.01 Медико-профилактическое дело 3.2. Профилактическая медицина
33.06.01 Фармация 3.4. Фармацевтические науки
Исследователи [5] проанализировали доку-
мент «Направления подготовки в аспирантуре
ОКСО-2016 – Научные специальности/отрасли
науки Номенклатуры 2021» на переходный период.
С позиции предложенной ими классификации и на
основе проведенного анализа соответствия «ста-
рых» направлений подготовки и «новых» научных
специальностей на примере направления подго-
товки Клиническая медицина можно отметить сле-
дующее. В новой Номенклатуре наименования 28
образовательных программ не изменились, наиме-
нования 6 программ подверглись редакционным
изменениям; появились 2 новые научные специаль-
ности, которых не было в предыдущей версии Но-
менклатуры (2017 года); одна научная специаль-
ность стала результатом объединения научных спе-
циальностей прежней версии Номенклатуры; две
научные специальности получились в результате
значительного изменения научных специальностей
по Номенклатуре 2017 года.
В условиях начавшейся реформы для разра-
ботчиков новых программ аспирантуры при отсут-
ствии примерных образовательных программ воз-
никает множество вопросов. И один из них связан с
определением результатов обучения. В предыду-
щей модели в качестве таких результатов высту-
пали компетенции: универсальные – общие для
всех направлений подготовки, общепрофессио-
нальные – единые в рамках одного направления
подготовки и профессиональные – присущие от-
дельному профилю (направленности) подготовки.
При этом универсальные и общепрофессиональные
компетенции закреплялись федеральным государ-
ственным образовательным стандартом соответ-
ствующего направления подготовки, а профессио-
нальные определялись самостоятельно образова-
тельной организацией. В Федеральных
государственных требованиях понятие «компетен-
ции» как результат обучения отсутствует.
Данное обстоятельство, на наш взгляд, актуа-
лизирует обращение к понятию «soft skills» (гибкие
или мягкие навыки), формирование которых можно
рассматривать в качестве одного из элементов по-
нятия «результаты обучения».
Исследователи [10] рассматривают данное по-
нятие как комплекс неспециализированных, свя-
занных с личностными качествами навыков, кото-
рые позволяют гармонично взаимодействовать с
другими людьми, повышать эффективность работы
в своей отрасли, а также дают возможность переме-
щаться между отраслями, сохраняя свою востребо-
ванность. Они носят универсальный характер и не
связаны с конкретной сферой деятельности. Данная
характеристика отличает их от hard skills (жестких
навыков), которые являются техническими компе-
тенциями и связаны с конкретной выполняемой де-
ятельностью в области формализованных техноло-
гий. Таким образом, гибкие навыки включают в
себя комплекс навыков, умений и характеристик,
позволяющих специалисту быть успешным незави-
симо от специфики выполняемых действий [3, с.
29]. Кроме того, ориентация на формирование гиб-
ких навыков у аспирантов отвечает требованиям и
запросам рынка труда, так как у работодателей вос-
требованы сотрудники, обладающие не только про-
фессиональными знаниями и умениями (жесткими
навыками), но и определенными личностными ка-
чествами. К числу таких качеств можно отнести
креативное мышление, навыки самоуправления и
работы в команде, коммуникабельность и лидер-
ство.
Таким образом, мягкие навыки, рассматривае-
мые в программе аспирантуры в качестве элемента
результатов обучения, являются необходимым
условием успешной карьеры будущего научного
или научно-педагогического работника.
Список литературы
1. Gruzdev. I., Terentev. E. & Dzhafarova. Z.
Superhero or hands-off supervisor? An empirical
categorization of PhD supervision styles and student
satisfaction in Russian universities // High Education
(2019). URL: https://doi.org/10.1007/s10734- 019-
00437-w.
2. Вершинин И.В. Развитие аспирантуры в
России: решения в области повышения адресности
отбора поступающих по программам подготовки
кадров высшей квалификации // Наука. Инновации.
Образование. 2015. № 18. С. 61–72.
3. Игумнова О.В. «Жизненные» и «гибкие»
навыки обучающихся: границы применимости
понятий в педагогике // Теория и практика научных
исследований: психология, педагогика, экономика
и управление. 2019.№ 4(8). С. 25–38.
4. Миронос А.А., Бедный Б.И., Рыбаков Н.В.
Академические профессии в спектре
профессиональных предпочтений аспирантов //
Университетское управление: практика и анализ.
2017. Т. 21. № 3. С. 74–84.

12. The scientific heritage No 80 (2021) 12
5. Пахомов С.И., Гуртов В.А., Бережная Ю.Н.
Соответствие направлений и программ подготовки
в аспирантуре: переходный период // Высшее
образование в России. 2021. Т. 30. № 11. С. 9–28.
6. Певная М.В., Шуклина Е. А.
Институциональные ловушки нелинейного
развития высшего образования в России //
Интеграция образования. 2018. Т. 22. № 1. С. 77–90.
7. Приказ Министерства науки и высшего об-
разования Российской Федерации от 24.02.2021 г.
№ 118 «Об утверждении номенклатуры научных
специальностей, по которым присуждаются учёные
степени, и внесении изменения в Положение о со-
вете по защите диссертаций на соискание учёной
степени кандидата наук, на соискание учёной сте-
пени доктора наук, утверждённое приказом Мини-
стерства образования и науки Российской Федера-
ции от 10 ноября 2017 г. № 1093 (зарегистрировано
Министерством юстиции РФ № 62998 от 6 апреля
2021 года).
8. Фадеева И.М., Осипова О.Ю., Фадеева Е.С.
Компетенции молодых ученых для научно-
исследовательской деятельности и академической
карьеры // Интеграция образования. 2012. № 1 (66).
С. 7–13.
9. Федеральный закон от 30.12.2020 № 517-
ФЗ «О внесении изменений в Федеральный закон
«Об образовании в Российской Федерации» и
отдельные законодательные акты Российской
Федерации». [Электронный ресурс]. URL:
http://publication.pravo.gov.ru/Document/View/00012
02012300052. (дата обращения 01.12.2021).
10. Чуланова О.Л. Социально-
психологические аспекты управления:
эмоциональная компетентность руководителя в
структуре soft skills (значение, подходы, методы
диагностики и развития) // Интернет-журнал
«Науковедение». 2017. Т.9. № 1. [Электронный ресурс].
URL: http://naukovedenie.ru/PDF/07EVN117.pdf
(дата обращения 05.12.2021).
ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ
ПРАЦІВНИКІВ КАФЕДРИ ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ ВНЗ ДО ІННОВАЦІЙНОЇ
ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Климчук І.О.
м. Київ, Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, кафедра військової
підготовки, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри
WAYS TO IMPROVE THE SYSTEM OF TRAINING OF SCIENTIFIC AND PEDAGOGICAL STAFF
OF THE DEPARTMENT OF MILITARY TRAINING OF UNIVERSITIES FOR INNOVATIVE
PEDAGOGICAL ACTIVITIES
Klymchuk I.
Kyiv, Ivan Chernyakhovsky National University of Defense of Ukraine, Department of Military Training,
Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor
DOI: 10.24412/9215-0365-2021-80-5-12-17
Анотація
У статті проаналізовано особливості, та визначено шляхи удосконалення системи підготовки науково-
педагогічних працівників кафедри військової підготовки офіцерів запасу до інноваційної педагогічної
діяльності.
Abstract
The article analyzes the features and identifies ways to improve the system of training of scientific and ped-
agogical staff of the Department of Military Training of Reserve Officers for innovative pedagogical activities.
Ключові слова: військова підготовка, інновація, інноваційна діяльність педагога, військово-про-
фесійна діяльність, система професійної підготовки, професійна готовність.
Keywords: military training, innovation, innovative activity of a teacher, military-professional activity, sys-
tem of professional training, professional readiness.
Вступ. На сучасному етапі розвитку вищої ци-
вілізації особливу роль відіграє інноваційний по-
тенціал суспільства. Це, в свою чергу, вимагає
підготовки фахівців, здатних системно й конструк-
тивно мислити, швидко знаходити потрібну інфор-
мацію, приймати адекватні рішення, створювати
принципово нові ідеї в різних галузях знання. Та-
ким чином формується соціальне замовлення на
нові підходи в системі вищої освіти, нове педа-
гогічне мислення, нове ставлення викладача до
своєї професійної діяльності, результатом якої має
бути має бути виховання “інноваційної людини”.
Постановка проблеми. Нові соціально-еко-
номічні пріоритети розвитку світової спільноти
зумовили суттєві зміни в цілях, змісті та результа-
тах функціонування вищої військової освіти,
орієнтуючи її на підготовку нової генерації
фахівців військової галузі.
Розвиток інноваційних процесів у освіті на су-
часному етапі зумовлюється:
інтенсивним розвитком інформаційних техно-
логій у всіх сферах людського буття;

13. The scientific heritage No 80 (2021) 13
оновлення змісту філософії сучасної освіти,
центром якої став загальнолюдський ціннісний
вимір професійної діяльності;
гуманістично зорієнтованим характером
взаємодії учасників навчально-виховного процесу;
необхідністю підвищення рівня активності та
відповідальності педагога за власну професійну
діяльність [5].
У зв’язку з цим винятково важливого значення
набуває інноваційна діяльність педагога, що ґрун-
тується на основі наукового осмислення практич-
ного педагогічного досвіду, організації цілеспрямо-
ваної педагогічної діяльності, зорієнтованої на
зміну та розвиток навчально-виховного процесу з
метою досягнення вищих результатів, одержання
нового знання, формування якісно іншої педагогіч-
ної практики [2].
За таких умов інноваційна професійна діяль-
ність стає невід’ємним чинником розвитку про-
фесійного становлення кожного військового викла-
дача.
Позитивним явищем інтеграційних процесів у
сучасній вищій військовій освіті є теоретичний і
практичний інтерес науковців до проблеми про-
фесійної компетентності військового викладача, що
зумовлено кардинальними змінами в концепції
функціонування вищої військової освіти в сучас-
ному суспільстві, яка висуває нові підвищені ви-
моги до його особистості, професійної культури та
особистісних якостей; передбачає особистісну,
професійну та психологічну види готовності до
опанування сучасними інноваційними техно-
логіями та здатність творчо їх впроваджувати у пе-
дагогічний процес.
Відомо, що, як правило, науково-педагогічний
контингент вищих військових навчальних закладів
формується із випускників цих навчальних за-
кладів. Саме тому їх традиційна підготовка орієн-
тована лише на зростання загального наукового або
професійного рівня, а не на формування у них куль-
тури та основних методик педагогічної діяльності,
основ педагогічної майстерності та “озброєння” їх
творчою методикою самоактуалізації у цій діяль-
ності.
Переважна більшість науково-педагогічних
працівників є, в кращому випадку, лише науковими
працівниками, а не педагогічними, що призводить
до протиріч в їх педагогічній діяльності: для “нау-
ковця” на першому місці є здобуття нового фахо-
вого знання, розумова праця в бібліотеці, експери-
менти в лабораторії, а для “педагога” – гене-
рування, систематизація й аналіз наукової та
навчальної інформації, цілеспрямована організація
процесу її системного засвоєння студентами, тобто
чітко прослідковуються різні цілі та неідентичність
професійної діяльності науково-педагогічного
працівника – “науковця” і науково-педагогічного
працівника - “педагога”.
Аналіз останніх досліджень і публікацій.
Обґрунтуванню структури, змісту та результатів ін-
новаційної діяльності присвячені праці К. Анге-
ловські, Л.І. Даниленко, Н.І. Клокар, О.Г. Козлової,
Ю.Г. Максимова. Різні аспекти підготовки педа-
гогів до інноваційної діяльності розглядалися у
працях Ю.О. Будас, І.В. Гавриш, Т.М, Демиденко,
Л.О. Пертиченко, Л.С, Подимової, В.А. Сластьо-
ніна. Проведений аналіз психолого-педагогічної
літератури свідчить, що у сучасній педагогіці існу-
ють різні підходи до структурування інноваційної
педагогічної діяльності, з виділенням значущості
тих чи інших компонентів.
Мета статті. Проаналізувати особливості, та
визначити шляхи удосконалення системи підго-
товки науково-педагогічних працівників кафедри
військової підготовки офіцерів запасу до інно-
ваційної педагогічної діяльності.
Виклад основного матеріалу дослідження.
На думку вчених, основними проблемами, з якими
зустрічатимуться викладачі у третьому тисячолітті,
є:
постійне ускладнення змісту освіти, гаранту-
вання високого рівня освітніх стандартів;
самостійна постановка і вирішення творчих і
дослідницьких завдань;
ускладнення проблем виховання;
безперервне оволодіння прогресивними техно-
логіями навчання і виховання, новими досягнен-
нями вітчизняного і зарубіжного досвіду;
розв’язання складних професійно-педа-
гогічних проблем, які вимагають інтеграції знань,
практичних умінь і навичок із таких суміжних з пе-
дагогікою наук як філософія, психологія, меди-
цина, релігієзнавство, економіка, правознавство;
робота в єдиному інформаційному середовищі,
що передбачає раціональне використання інфор-
маційних технологій у навчально-виховному про-
цесі [5].
Забезпечити реалізацію визначених проблем
зможе лише викладач з високою професійною ком-
петентністю, розвиненими творчими, дослідниць-
кими здібностями, високим рівнем інтелігентності,
духовно-морального потенціалу, конкурентоспро-
можності, ерудованості, здібностей до безперерв-
ної освіти. Сучасна освіта все більше набуває інно-
ваційного характеру, тому професіонали в галузі
освіти повинні бути здатними до інноваційного ми-
слення навчання упродовж всього життя і подаль-
шої життєдіяльності [4].
Деякі вимоги до сучасного викладача можна
назвати “вічними”, тобто такими, що діють неза-
лежно від місця та часу, у який працює педагог. Ці
вимоги можемо поділити на групи.
До професіоналізму викладача можна віднести
глибоке знання свого предмету, що відповідають
новітнім науковим досягненням, володіння методи-
кою викладання, вміння обирати та застосовувати
необхідні методи, форми, засоби навчання, вміння
організувати роботу студентів, застосовувати педа-
гогічні підходи, принципи, закономірності, за-
гальна ерудиція тощо.
До мотиваційно-вольових якостей можна від-
нести любов до свого предмету, викладацької
діяльності, бажання самовдосконалення, а також
зацікавленість у особистісному і професійному ро-

14. The scientific heritage No 80 (2021) 14
звитку своїх студентів, вміння надихнути, заціка-
вити студентів у навчанні, стимулювати їх до вив-
чення предмету та саморозвитку, вимогливість до
студентів.
Важливими є комунікативні якості педагога –
це ораторська майстерність, поставлене мовлення,
вміння розуміти особистість студента. Сила слова -
могутня сила і педагог має ним володіти блискуче.
У викладанні все важливо: гучність, швидкість
мовлення, використання пауз, керування увагою
слухачів, початок, закінчення всієї лекції або окре-
мої промови тощо.
Не менш важливими є й особистісна сфера
викладача – володіння такими якостями, як стрес-
остійкість, людяність, відповідальність, доброта,
щирість, уважність, морально-етичні якості тощо.
Розвиток суспільства потребує від педагогіч-
ної науки нових, інноваційних підходів та методів
навчання. Однією з важливих якостей військового
викладача, умов успішності його як професіонала є
готовність до інноваційної діяльності.
Поняттям “інновація” позначають нововве-
дення, новизну, зміну, введення чогось нового. Сто-
совно військово-педагогічного процесу інновація
означає введення нового в цілі, зміст, форми і ме-
тоди навчання та виховання; в організацію спільної
діяльності військового викладача і слухача. Інно-
вації самі по собі не виникають, вони є результатом
наукових пошуків, передового педагогічного до-
свіду окремих викладачів і цілих педагогічних ко-
лективів.
Основу інноваційних процесів військової
освіти складають дві важливі проблеми військової
педагогіки – проблема вивчення, узагальнення і по-
ширення передового педагогічного досвіду та про-
блема впровадження досягнень психолого-педа-
гогічної науки в практику. Головною рушійною си-
лою інноваційної діяльності є військовий викладач,
оскільки суб'єктивний чинник є вирішальним під
час впровадження і поширення нововведень.
Педагог-новатор є носієм конкретних нововве-
день, їх творцем, модифікатором. Він має широкі
можливості і необмежене поле діяльності, оскільки
на практиці переконується в ефективності наявних
методик навчання і може коригувати їх, проводити
докладну структуризацію досліджень навчально-
виховного процесу, створювати нові методики.
Основна умова такої діяльності – інно-
ваційний потенціал педагога.
Інноваційний потенціал педагога – сукупність
соціокультурних і творчих характеристик особи-
стості викладача, яка виявляє готовність вдоско-
налювати педагогічну діяльність, наявність
внутрішніх засобів та методів, здатних забезпечити
цю готовність.
Педагогічні інновації потребують принципово
нових методичних розробок, нової якості педа-
гогічного новаторства. Успішність інноваційної
діяльності передбачає, що педагог усвідомлює
практичну значущість різних інновацій у системі
освіти не лише на професійному, а й на осо-
бистісному рівні.
Однак включення педагога в інноваційний
процес часто відбувається спонтанно, без
урахування його професійної та особистісної готов-
ності до інноваційної діяльності.
Отже, у структурі професійно спрямованої
особистості педагога готовність до інноваційної
діяльності є показником його здатності нетра-
диційно вирішувати актуальні для особистісно-
орієнтованої освіти проблеми.
Включення педагога в інноваційну діяльність
може бути наслідком дії різноманітних чинників: –
невдоволеність методиками, результатами особи-
стої праці; – освоєння нових знань, особливо у
суміжних сферах; – осмислення і якісно нове ба-
чення особистої життєвої місії, іноді – творче ося-
яння, яке, як правило, є результатом тривалого по-
шуку й аналізу здобутого на цьому шляху. Деякі
вчені (зокрема, Касьянова О.М., skuid.gu.net) на ос-
нові вивчення й аналізу досліджень з проблем педа-
гогічної діяльності, визначають такі параметри ін-
новаційної діяльності викладача:
1. Готовність викладача до здійснення інно-
ваційної діяльності.
2. Інноваційна діяльність викладача.
3. Результативність інноваційної діяльності.
Кожен параметр діяльності деталізується певними
показниками [6].
Параметр “Готовність викладача до здійснення
інноваційної діяльності” розкривається такими по-
казниками: – здатність до самоорганізації; –
здатність до самоаналізу, рефлексії; – здатність
відмовитися від стереотипів педагогічного мис-
лення; – прагнення до творчих досягнень; – критич-
ність мислення, здатність до оціночних суджень.
Параметр “Інноваційна діяльність” характери-
зується наступними показниками: – варіативність
педагогічної діяльності; опанування методологією
творчої діяльності; – володіння методами педа-
гогічного дослідження; – здатність акумулювати та
використовувати досвід творчої діяльності інших
педагогів; – здатність до співпраці та взаємодопо-
моги. Параметр “Результативність” розкривається
такими показниками: – створення авторської ідеї
навчання та виховання; – розробка змісту планів і
програм; методик, технологій; – апробація інно-
вацій; – розповсюдження освітньої інновації; – ви-
явлення інноваційної ініціативи.
Виділяють основні критерії готовності до інно-
ваційної діяльності:
усвідомлення необхідності інноваційної діяль-
ності;
готовність до творчої діяльності щодо новов-
ведень у навчальному закладі;
впевненість у тому, що зусилля, спрямовані на
нововведення, принесуть результат;
узгодженість особистих цілей з інноваційною
діяльністю;
готовність до подолання творчих невдач;
органічність інноваційної діяльності, фахової
та особистісної культури;
рівень технологічної готовності до інно-
ваційної діяльності;