Самопоміч подала альтернативний президентському проект про деокупацію

1. Проект вноситься
народними депутатами України
Сироїд О.І.
Березюк О.Р.
Подоляк І.І.
Соболєв Є. В.
Сотник О.С.
Семенченко С.І.
Пастух Т.Т.
Семенуха Р.С.
Кіраль С.І.
Опанасенко О.В.
Маркевич Я.В.
Підлісецький Л.Т.
Мірошніченко І.В.
Сидорович Р.М.
Сисоєнко І.В.
Костенко П.П.
Журжій А.В.
Войціцька В.М.
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про особливості державної політики із забезпечення
державного суверенітету України над тимчасово окупованими
територіями
Верховна Рада України,
ґрунтуючись на Декларації про державний суверенітет України та
Конституції України,
керуючись Статутом Організації Об’єднаних Націй та Декларацією
принципів міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співпраці
між державами відповідно до Статуту ООН від 24 жовтня 1970 р.,
виходячи з того, що відповідно до пунктів «a», «b», «c», «d», «e» та «g»
статті 3 резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення
агресії» від 14 грудня 1974 р. та положень статті 1 Закону України «Про
оборону» від 6 грудня 1991 р. №1932-ХІІ застосування Російською Федерацією
збройної сили проти України, яке розпочалось 20 лютого 2014 року, становить
злочин збройної агресії;
констатуючи, що у світлі положень ІV Гаазької Конвенції від 5 (18) жовтня
1907 р., ІV Женевської Конвенції від 12 серпня 1949 р. та І Додаткового
Протоколу від 8 червня 1977 р. до Женевських конвенцій 1949 р. одним з
наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України стала тимчасова
окупація частин території України;

2. не визнаючи злочинне загарбання Російською Федерацією частини
території України;
підтверджуючи невід’ємне суверенне право України на відновлення її
територіальної цілісності;
беручи до уваги те, що відповідно до міжнародного права прав людини і
міжнародного гуманітарного права Російська Федерація як держава-окупант, що
здійснює ефективний загальний контроль над окупованими територіями
України, зобов’язана забезпечити додержання основоположних прав людини
цивільного населення тимчасово окупованих територій України;
бажаючи всіляко сприяти захистові прав цивільного населення тимчасово
окупованої території України відповідно до норм міжнародного гуманітарного
права;
прагнучи законодавчо визначити особливий порядок захисту прав
цивільного населення тимчасово окупованої території України;
стверджуючи суверенне право України на забезпечення своєї національної
безпеки, ухвалює цей Закон.
РОЗДІЛ І
Глава І. Загальні положення
Стаття 1. Мета та сфера дії Закону
1. Цей Закон має на меті забезпечити реалізацію невід’ємного суверенного
права України на відновлення своєї територіальної цілісності.
2. Цей Закон визначає особливості правового статусу частини території
України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації,
встановлює порядок функціонування органів державної влади та органів
місцевого самоврядування, підприємницької діяльності та захисту прав людини
цивільного населення на тимчасово окупованій території, регламентує
застосування заходів національної безпеки в умовах триваючої збройної агресії
Російської Федерації.
3. Цей Закон має на меті забезпечити механізм деокупації території
України, визнаної тимчасово окупованою відповідно до Закону України «Про
тимчасово окуповану Російською Федерацією територію України».
4. Цей Закон визначає особливості звільнення тимчасово окупованої
території України, встановлює порядок функціонування органів державної
влади та органів місцевого самоврядування на звільненій від окупації території,
регламентує застосування заходів національної безпеки в умовах деокупації.
Стаття 2. Визначення термінів
1. Для цілей цього Закону:
1) тимчасово окупована територія – це частина території України, яка
внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України знаходиться під
ефективним загальним контролем збройних сил Російської Федерації та
окупаційної адміністрації Російської Федерації, і в межах якої представницький
орган Автономної Республіки Крим, уряд Автономної Республіки Крим, органи
державної влади і органи місцевого самоврядування, правоохоронні органи і

3. суди України позбавлені можливості здійснювати функції, визначені
Конституцією України та Законами України;
2) збройні сили Російської Федерації – це задіяні у збройній агресії проти
України регулярні підрозділи Збройних Сил Російської Федерації та іррегулярні
сили, озброєні банди та групи найманців, створені, підпорядковані, керовані,
контрольовані і фінансовані Російською Федерацією;
3) окупаційна адміністрація Російської Федерації (далі – окупаційна
адміністрація) – це будь-які органи Російської Федерації, які функціонують у
межах тимчасово окупованої території, та підконтрольні Російській Федерації
самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на
тимчасово окупованій території;
4) цивільне населення тимчасово окупованої території (далі – цивільне
населення) – це цивільні особи, що знаходяться на тимчасово окупованій
території і не належать до складу збройних сил Російської Федерації чи до
окупаційної адміністрації Російської Федерації;
5) звільнена від окупації територія – територія України, яка у
встановленому законом порядку була визнана тимчасово окупованою та була
звільнена від окупації і визнана звільненою в порядку, встановленому цим
Законом.
Глава ІІ. Правовий статус тимчасово окупованої Російською
Федерацією території України та режим захисту прав цивільного
населення
Стаття 3. Правовий статус тимчасово окупованої території
1. Правовий статус тимчасово окупованої території визначається цим
Законом і загальновизнаними принципами міжнародного права.
2. Силове утримання Російською Федерацією тимчасово окупованої
території, якою б не була тривалість окупації, є нелегітимним і не створює для
Російської Федерації жодних територіальних прав.
3. Україна як територіальний суверен повністю зберігає правовий титул на
всі частини тимчасово окупованої території і має невід’ємне право на
відновлення територіальної цілісності в межах своїх міжнародно визнаних
державних кордонів.
4. Україна позбавлена можливості експлуатації природних ресурсів, але
залишається носієм суверенних прав у межах виключної економічної зони та
континентального шельфу, прилеглих до територіального моря та його надр
тимчасово окупованої території, як вона визначена у пунктах 2, 3, 5 та 6
частини десятої цієї статті.
5. Проживання громадян України на тимчасово окупованої території не є
підставою для втрати ними громадянства України та автоматичного набуття
громадянства Російської Федерації. Громадяни України, які залишаються на
тимчасово окупованій території, зберігають громадянство України.
6. В межах тимчасово окупованої території діє особливий порядок
забезпечення прав і свобод цивільного населення, визначений цим Законом та
нормами міжнародного гуманітарного права.
7. Органам державної влади України, органам місцевого самоврядування,

4. Центральній виборчій комісії забороняється призначати, організовувати та
проводити будь-які вибори і голосування, всеукраїнські та місцеві референдуми
на тимчасово окупованій території.
8. Держава Україна, суб’єкти публічного права держави Україна, юридичні
особи приватного права України та громадяни України не втрачають права
власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно,
зокрема земельні ділянки, що знаходяться на тимчасово окупованій території.
9. Діяльність збройних сил Російської Федерації та окупаційної
адміністрації Російської Федерації, яка суперечить нормам міжнародного
гуманітарного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв’язку з такою
діяльністю акт є нікчемним з моменту його ухвалення.
10. Тимчасово окупованою територією на момент ухвалення цього Закону
є:
1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо
Кримського півострова;
3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 та 2 цієї частини, і
повітряний простір над цими територіями;
4) територія окремих адміністративно-територіальних одиниць Донецької
та Луганської областей, перелік яких визначено відповідно до частини
одинадцятої цієї статті;
5) внутрішні морські води і територіальне море України вздовж узбережжя
окупованої частини Донецької області;
6) надра під територіями, зазначеними у пунктах 4 та 5 цієї частини, та
повітряний простір над цими територіями.
11. Перелік адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у пункті
4 частини десятої цієї статті, а також порядок інформування про наближення та
про в’їзд на тимчасово окуповану територію визначає Кабінет Міністрів
України.
12. Для цілей цього Закону початок тимчасової окупації території
визначається такими часовими рамками:
1) днем початку тимчасової окупації території, визначеної в пунктах 1, 2 та
3 частини десятої цієї статті, є 26 лютого 2014 року.
2) днем початку тимчасової окупації територій, визначених пунктами 4, 5
та 6 частини десятої цієї статті, є:
для територій, які є частиною Донецької області, – 07 квітня 2014 року;
для територій, які є частиною Луганської області, – 27 квітня 2014 року.
3) день початку тимчасової окупації для деяких територій, визначених
пунктами 4 – 6 частини десятої цієї статті, які були окуповані після дат,
визначених пунктом 2 цієї частини, встановлює Кабінет Міністрів України.
13. Днем закінчення тимчасової окупації території України буде дата
відновлення контролю над усією лінією українсько-російського державного
кордону Збройними Силами України, іншими військовими формуваннями
України та Державною прикордонною службою України після остаточного
виведення всіх збройних сил Російської Федерації з території України та
припинення діяльності окупаційної адміністрації Російської Федерації в межах
всієї тимчасово окупованої території.

5. Стаття 4. Функціонування представницького органу Автономної
Республіки Крим, уряду Автономної Республіки Крим, органів державної
влади України, органів місцевого самоврядування у зв’язку з тимчасовою
окупацією частини території України Російською Федерацією
1. Представницький орган Автономної Республіки Крим, уряд Автономної
Республіки Крим, органи державної влади, виконавчі органи органів місцевого
самоврядування, їхні посадові та службові особи на тимчасово окупованій
території не діють, а органи місцевого самоврядування припинили свої
повноваження в день початку тимчасової окупації відповідної території, який
визначений частиною дванадцятою статті 3 цього Закону, окрім випадків,
прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про переміщення органів
державної влади з тимчасово окупованої території.
2. У випадку прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про
переміщення органів державної влади визначених в частині першій цієї статті з
тимчасово окупованої території, такий орган державної влади, його посадові та
службові особи на тимчасово окупованій території не діють з дня набрання
чинності відповідного рішення.
3. Після включення адміністративно-територіальної одиниці, яка є
адміністративним центром області чи району, до переліку територій та
адміністративно-територіальних одиниць України, що є тимчасово
окупованими, Кабінет Міністрів України приймає рішення про зміну місця
розташування (евакуацію) відповідної місцевої державної адміністрації за межі
тимчасово окупованої території для виконання функцій держави за межами
тимчасово окупованої частини такої області чи району.
4. Якщо до переліку територій та адміністративно-територіальних одиниць
України, що є тимчасово окупованими, включена територія цілого району, зміна
місця розташування (евакуація) відповідної районної державної адміністрації не
здійснюється.
5. Якщо до переліку територій та адміністративно-територіальних одиниць
України, що є тимчасово окупованими, включено понад половину території
області чи району, Кабінет Міністрів України звертається до Верховної Ради
України із поданням про зміну меж адміністративно-територіальних одиниць
шляхом приєднання неокупованої частини області чи району до іншої області
чи району.
6. Встановлення зв’язків та взаємодія органів державної влади України,
їхніх посадових та службових осіб з органами окупаційної адміністрації
дозволена виключно в межах, порядку та спосіб, визначений міжнародним
правом з метою забезпечення гуманітарних потреб населення на тимчасово
окупованій території, звільнення полонених та сприяння відновленню
конституційного ладу України на тимчасово окупованій території.
Стаття 5. Обов’язки Російської Федерації в межах тимчасово
окупованої території як держави-окупанта
1. Російська Федерація як держава-окупант зобов’язана забезпечити захист
прав цивільного населення відповідно до IV Гаазької Конвенції від 5 (18 жовтня
1907 р.), ІV Женевської Конвенції від 12 серпня 1949 р. та І Додаткового

6. протоколу від 8 червня 1977 р. до Женевських конвенцій 1949 року. Російська
Федерація як держава-окупант в максимально можливому обсязі зобов’язана,
зокрема:
1) забезпечувати цивільне населення тимчасово окупованої території
продуктами харчування, медикаментами і притулком, а також одягом,
постільною білизною та іншими припасами, істотно важливими для виживання
цивільного населення тимчасово окупованої території, рівно як предметами,
необхідними для відправлення релігійних обрядів;
2) створити умови для безперешкодного доправлення гуманітарної
допомоги цивільному населенню тимчасово окупованої території державними
органами України та громадськими організаціями і громадянами України,
іноземними державами та їхніми громадськими організаціями і громадянами,
міжнародними міждержавними організаціями та міжнародними неурядовими
організаціями;
3) гарантувати заборону в будь-який час і в будь-якому місці таких дій,
незалежно від того, чиняться вони представниками її збройних сил чи
окупаційної адміністрації: зазіхання на життя, здоров’я та психічний стан
людини, зокрема, такі:
вбивства, катування всіх видів – фізичні та психічні, тілесні покарання,
каліцтва; знущання з людської гідності, зокрема принизливе й образливе
поводження, примус до проституції чи непристойне зазіхання на честь і гідність
особи у будь-якій формі; взяття заручників; колективні покарання; погрози
вчинення будь-яких із зазначених вище дій;
4) забезпечувати суворе дотримання представниками збройних сил
Російської Федерації чи окупаційної адміністрації загальновизнаних
міжнародних стандартів під час арешту, затримання, інтернування та здійснення
кримінальних проваджень щодо осіб, що належать до цивільного населення
тимчасово окупованої території;
5) вживати заходів для захисту особливо вразливих верств цивільного
населення тимчасово окупованої території, зокрема жінок, дітей та інвалідів;
6) забезпечувати недоторканість приватного майна цивільного населення
тимчасово окупованої території;
7) заборонити будь-які зазіхання на державну власність та її
несанкціоноване міжнародним гуманітарним правом використання;
8) попереджувати руйнування інфраструктурних об’єктів, необхідних для
життєзабезпечення та виживання цивільного населення;
9) забезпечувати охорону культурної спадщини та довкілля на тимчасово
окупованій території;
10) не примушувати осіб з числа цивільного населення тимчасово
окупованої території до служби в збройних силах Російської Федерації.
2. Відшкодування моральної та матеріальної шкоди, спричиненої
порушенням зобов’язань, визначених у частині першій цієї статті, у повному
обсязі покладається на Російську Федерацію, відповідно до норм і принципів
міжнародного права.
Стаття 6. Особливий порядок забезпечення Україною захисту прав
цивільного населення тимчасово окупованої території

7. 1. До закінчення тимчасової окупації відповідальність держави Україна за
захист права на життя, здоров’я та збереження майна осіб на тимчасово
окупованій території є обмеженою відповідно до норм міжнародного
гуманітарного права та міжнародного права прав людини. Порядок реалізації
зобов’язань, встановлених цієї частиною визначає Кабінет Міністрів України.
2. Держава вживає всіх можливих заходів, спрямованих на сприяння
захисту прав цивільного населення, здійснює постійний моніторинг з метою
виявлення порушень прав людини на тимчасово окупованій території України,
офіційного опротестування кожного випадку порушення прав людини на
тимчасово окупованій території, інформування міжнародної спільноти про
виявлені факти порушень прав людини на тимчасово окупованій території.
3. Держава забезпечує захист прав людини на тимчасово окупованій
території шляхом використання механізму, визначеного статтею 33 Конвенції
Про захист прав людини і основоположних свобод, та шляхом сприяння
громадянам України з числа внутрішньо переміщених осіб з тимчасово
окупованої території використовувати можливості Європейського суду з прав
людини для захисту своїх інтересів.
4. Держава забезпечує право цивільного населення тимчасово окупованої
території на інформацію шляхом створення відповідної інформаційної
інфраструктури та використання необхідних технічних засобів для організації
телерадіомовлення з контрольованої Україною території, розповсюдження
друкованих видань тощо.
5. Держава забезпечує доправлення цивільному населенню окупованих
територій України гуманітарної допомоги, використовуючи як свої власні
можливості, так і можливості міжнародної спільноти.
Стаття 7. Оформлення документів, що підтверджують громадянство
України, посвідчують особу чи її спеціальний статус
1. Оформлення документів, що підтверджують громадянство України,
посвідчують особу чи її спеціальний статус, особам, які проживають на
тимчасово окупованій території, здійснює центральний орган виконавчої влади,
що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому
числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації
фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій
мігрантів, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
2. Для внесення відомостей до паспортного документа про місце
проживання або місце перебування громадян, зазначених у частині першій цієї
статті, може використовуватися інформація з державних реєстрів, зокрема з
Державного реєстру виборців.
Стаття 8. Захист виборчих прав та права на участь у референдумі
громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території
1. Громадяни України, які проживають на тимчасово окупованій території,
мають право реалізувати своє право голосу на загальнодержавних виборах чи
всеукраїнському референдумі шляхом зміни місця голосування без зміни
виборчої адреси згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про
Державний реєстр виборців".

8. 2. Порядок доступу до записів про виборців, виборча адреса яких
відноситься до території, на яку поширюються повноваження органів ведення
Державного реєстру виборців, що не діють у зв’язку з тимчасовою окупацією,
внесення таких записів до Державного реєстру виборців, а також їх актуалізації
встановлюється Центральною виборчою комісією.
Стаття 9. Соціальне та пенсійне забезпечення цивільного населення на
тимчасово окупованій території
1. До закінчення тимчасової окупації Держава Україна не здійснює
соціальне та пенсійне забезпечення осіб, які проживають на тимчасово
окупованій території.
Стаття 10. Речові права та правовий режим майна на тимчасово
окупованій території
1. За державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними
громадами, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та
іншими суб’єктами публічного права зберігається право власності та інші
речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, зокрема на земельні
ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.
2. За фізичними та юридичними особами приватного права зберігається
право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно,
зокрема на земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій
території, якщо воно набуте відповідно до законів України.
3. Порядок набуття права власності та інших речових прав на нерухоме
майно, а також здійснення інших правочинів на тимчасово окупованій території
визначається законом.
Стаття 11. Забезпечення реалізації права на спадкування
1. У разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово
окупована територія, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви,
що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців,
виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або
вимоги кредиторів.
2. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, а нерухоме майно або
основна його частина, у разі відсутності нерухомого майна - основна частина
рухомого майна знаходиться на тимчасово окупованій території, місцем
відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про
волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб,
заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.
3. Спадкова справа має бути зареєстрована у Спадковому реєстрі в порядку,
затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 12. Мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму
заборгованості за кредитними зобов’язаннями
1. Заборонено нарахування пені та/або штрафів на основну суму
заборгованості за договорами позики та кредитними договорами з дня початку
тимчасової окупації відповідної території за зобов’язаннями:

9. 1) внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованої території
визначеної частиною десятою статті 3 цього Закону;
2) юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які до набрання
чинності цим Законом провадили господарську діяльність на тимчасово
окупованій території, визначеній частиною десятою статті 3 цього Закону.
2. Положення частини першої цієї статті не поширюється на кредитні
договори та договори позики укладені після набрання чинності цим Законом.
Глава ІІІ. Заходи для забезпечення національної безпеки
Стаття 13. Спеціальні обмежувальні заходи
1. З метою забезпечення національної безпеки України цим Законом
запроваджуються спеціальні обмежувальні заходи, що стосуються порядку
перетину межі тимчасово окупованої території, визначеної у частині десятій
статті 3 цього Закону, здійснення торговельних операцій з тимчасово
окупованими територіями України та переміщення товарів через межу
тимчасово окупованої території України, окрім гуманітарної допомоги.
Стаття 14. Порядок перетинання межі тимчасово окупованої території
1. На строк тимчасової окупації до межі тимчасово окупованої території
застосовується режим державного і митного кордону України з урахуванням
особливостей, визначених цим Законом.
2. Перетинання межі тимчасово окупованої території здійснюється
виключно через контрольні пункти в’їзду-виїзду.
3. У контрольних пунктах в’їзду-виїзду запроваджується тимчасовий
прикордонний, митний та інші види державного контролю і здійснюється
пропуск осіб, які в’їжджають на тимчасово окуповану територію та виїжджають
з неї, а також транспортних засобів, товарів та іншого майна.
4. Контрольні пункти в’їзду-виїзду не призначені для перетинання
державного кордону.
5. Уповноважені особи Державної прикордонної служби України
повідомляють особам, які мають намір в’їхати на тимчасово окуповану
територію, про загрозу життю, здоров’ю та майну цих осіб на тимчасово
окупованій території.
Стаття 15. Особливості та обмеження в’їзду на тимчасово окуповану
територію та виїзду з неї
1. Громадяни України, керуючись нормами Закону України «Про свободу
пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», в’їжджають на
тимчасово окуповану територію та виїжджають з неї за умови пред’явлення на
тимчасовий прикордонний контроль будь-якого документа, визначеного статтею
5 Закону України «Про громадянство України» або статтею 2 Закону України
«Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України».
2. Іноземні громадяни та особи без громадянства керуючись нормами
Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»
в’їжджають на тимчасово окуповану територію та виїжджають з неї за умови
пред’явлення належного паспортного документа іноземця чи посвідчення особи

10. без громадянства для виїзду за кордон, визначеного пунктами 16 та 21 частини
першої статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без
громадянства", та спеціального дозволу.
3. У випадку порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію
та виїзду з неї на іноземних громадян та осіб без громадянства поширюються
положення статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без
громадянства».
4. Кабінет Міністрів України затверджує:
1) порядок та умови надання іноземцям та особам без громадянства
спеціальних дозволів для в’їзду на тимчасово окуповану територію;
2) порядок в'їзду осіб на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї;
3) порядок переміщення фізичними та юридичними особами товарів, у
тому числі таких, що переміщуються у ручній поклажі та/або супровідному
багажі, особистих речей та валютних цінностей з чи на тимчасово окуповану
територію;
4) порядок переміщення готівкових коштів, банківських металів та інших
валютних цінностей з чи на тимчасово окуповану територію, а також
обмеження за граничними сумами їх переміщення;
5) порядок здійснення переказу коштів фізичними особами з чи на
тимчасово окуповану територію, а також обмеження за граничинми сумами їх
переказу.
4. Іноземцям та особам без громадянства, які є працівниками міжнародних
міжурядових та неурядових організацій, що реалізують гуманітарні та
правозахисні програми та діяльність на тимчасово окупованій території, за
умови їх включення у склад офіційних делегацій, погодженого з Міністерством
закордонних справ України, забезпечується пріоритетне проходження процедур
прикордонного, митного та інших видів державного контролю і пропуску осіб,
що в’їжджають на тимчасово окуповані території та виїжджають з неї, а також
транспортних засобів та товарів.
5. Громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які під час
перебування на тимчасово окупованій території втратили або не отримали
документи, визначені частинами першою і другою цієї статті, забезпечується
можливість виїзду з цієї території після встановлення їх особи в контрольному
пункті в’їзду-виїзду в порядку, визначеному центральним органом виконавчої
влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері
міграції, громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб.
6. Особам, які народились на тимчасово окупованій території після початку
окупації і відповідно до Закону України «Про громадянство України»
вважаються громадянами України, забезпечується можливість виїзду з
тимчасово окупованої території з метою здійснення процедури отримання в
територіальних підрозділах центрального органу виконавчої влади, що
забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері міграції
(імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній)
міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених
законодавством категорій мігрантів, документів, що посвідчують їх особу та
підтверджують громадянство України відповідно до переліку, визначеного
частиною першою статті 5 Закону України «Про громадянство України».

11. 7. Заборонено в’їзд на тимчасово окуповану територію суддям,
прокурорам, державним службовцям, які займають посади державної служби
категорій «А» та «Б», посадовим особам органів місцевого самоврядування, які
займають виборні посади, крім як з метою, визначеною частиною п’ятою статті
4 цього Закону.
Стаття 16. Обмеження щодо перетину межі тимчасово окупованої
території
1. Перетин межі тимчасово окупованої території заборонено для:
1) цивільних повітряних суден;
2) залізничного транспорту;
3) морських та річкових невійськових суден, крім перетину тимчасово
окупованої території для здійснення мирного проходу суден через територіальне
море України, що включається в межі тимчасово окупованої території, без
суднозаходів у порти (термінали) розташовані на узбережжі тимчасово
окупованої території;
4) морських та річкових суден під прапором Російської Федерації в порядку
застосування санкцій;
5) вантажних автомобілів, які належать юридичним особам та фізичним
особам-підприємцям, крім автомобілів, які здійснюють перевезення товарів,
визначених частиною першою статті 17 цього Закону та автомобілів, якими
фізичні особи вивозять з тимчасово окупованої території особисті речі, які були
в користуванні у зв’язку з переїздом в іншу місцевість.
2. Заборонено здійснювати господарську діяльність щодо надання послуг з
перевезення пасажирів через межу тимчасово окупованої території.
Стаття 17. Обмеження переміщення товарів на тимчасово окупованій
території
1. Суб’єкти господарської діяльності України мають право здійснювати
переміщення товарів, визначених частиною першою статті 18 цього Закону, на
тимчасово окуповану території.
2. Переміщення підакцизних товарів та товарів, які мають військове
призначення або подвійне використання, визначених Законом України «Про
державний контроль за міжнародними передачами товарів військового
призначення та подвійного використання» на тимчасово окуповану територію
заборонено.
3. Обмін паливно-енергетичними ресурсами та забезпечення цивільного
населення на тимчасово окупованій території питною водою здійснюється у
порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 18. Порядок переміщення товарів з тимчасово окупованої
території, транспортних засобів особистого користування, готівкових
коштів, банківських металів та інших валютних цінностей
1. Заборонено здійснювати переміщення товарів (робіт, послуг) з
тимчасово окупованої території, за винятком особистих речей громадян,
визначених у частині першій статті 370 Митного кодексу України, що
переміщуються у ручній поклажі та (або) супроводжуваному багажі,

12. транспортних засобів особистого користування, готівкових коштів, банківських
металів та інших валютних цінностей у порядку та з врахуванням обмежень за
граничними сумами їх переміщення встановленими Кабінетом Міністрів
України.
2. Фізичним особам не частіше ніж один раз на рік дозволяється вивезення
з тимчасово окупованої території особистих речей, які були в користуванні у
зв’язку з переїздом в іншу місцевість у порядку та обсягах, визначених
Кабінетом Міністрів України.
Стаття 19. Порядок переміщення товарів на тимчасово окуповану
територію
1. На тимчасово окуповану територію дозволено переміщувати виключно
такі товари:
1) посилки фізичним особам;
2) особисті речі громадян, визначені у статті 370 Митного кодексу України,
що переміщуються у ручній поклажі та (або) супроводжуваному багажі,
транспортні засоби особистого користування та валютні цінності і банківські
метали у межах норм, встановлених Національним банком України;
3) готівкові кошти, банківські метали та інші валютні цінності у порядку та
з обмеженнями за граничними сумами їх переміщення, встановленими
Кабінетом Міністрів України;
4) продукти харчування, непродовольчі товари як гуманітарна допомога
для основних соціальних і демографічних груп населення відповідно до
переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
2. Переміщення на тимчасово окуповану територію вантажів чи товарів,
посилок фізичним особам та гуманітарної допомоги здійснюється виключно в
порядку та межах, визначених статтею 23 ІV Женевської Конвенції від 12
серпня 1949 р. та під контролем міжнародних гуманітарних організацій,
визначених Кабінетом Міністрів України.
Стаття 20. Підсудність судових справ, підсудних судам розташованим
на тимчасово окупованій території
1. Підсудність цивільних, адміністративних, господарських справ та
кримінальних проваджень, підсудних судам, розташованим на тимчасово
окупованій території, визначає Вища рада правосуддя за поданням Державної
судової адміністрації України та з урахуванням географічної наближеності до
відповідної тимчасово окупованої території.
2. Справи про адміністративні правопорушення, підсудні місцевим
загальним судам, розташованим на тимчасово окупованій території,
розглядаються місцевими загальними судами за місцем виявлення
адміністративного правопорушення, з врахуванням обмежень, встановлених
законом.
Стаття 21. Скасування обмежень, встановлених цим Законом
1. Обмеження, встановлені цим Законом, включно із забороною проведення
будь-яких виборів і голосувань, всеукраїнських та місцевих референдумів,
будуть скасовані після повної деокупації тимчасово окупованої території та

13. відновлення там конституційного ладу.
2. Умови і терміни відновлення конституційного ладу на звільненій
тимчасово окупованій території визнає Верховна Рада України.
Стаття 22. Відповідальність і відшкодування Російською Федерацією
збитків, спричинених державі Україна
1. Російська Федерація несе відповідальність за шкоду, спричинену на
тимчасово окупованій території міжнародно-протиправними діяннями збройних
сил Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації
державі Україна, юридичним особам, громадським організаціям та громадянам
України.
2. Витрати України, пов’язані зі встановленням та відшкодуванням шкоди,
зазначеної у частині першій цієї статті, становлять збитки, яких зазнала держава
Україна і які відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права
підлягають відшкодуванню Російською Федерацією у формі реституцій,
компенсації та сатисфакцій, чи окремо, чи в їхній сукупності.
3. Загальний обсяг відшкодування збитків держави Україна, спричинених
міжнародно-протиправними діяннями Російської Федерації на тимчасово
окупованій території, є складовою частиною консолідованої претензії України
як держави, що зазнала збройної агресії, до Російської Федерації як держави-
агресора.
РОЗДІЛ ІІ
Глава ІV. Деокупація
Стаття 23. Етапи деокупації
1. Етапами деокупації є:
1) звільнення тимчасово окупованої території чи її частини від окупації;
2) воєнний стан на звільненій від окупації території;
3) відновлення діяльності місцевих державних адміністрацій та інших
органів на звільненій від окупації території ;
4) відновлення місцевого самоврядування та органів Автономної
Республіки Крим, проведення референдумів та загальнодержавних виборів на
звільненій від окупації території.
Стаття 24. Порядок встановлення факту звільнення тимчасово
окупованої території або її частини
1. 1. Тимчасово окупована територія чи її частина вважається звільненою
від окупації з моменту її виключення з переліку територій та адміністративно-
територіальних одиниць, що є тимчасово окупованими.
2. 2. Кабінет Міністрів України виключає території та/або
адміністративно-територіальні одиниці з переліку територій та
адміністративно-територіальних одиниць, що є тимчасово окупованими, на
підставі подання Генерального штабу Збройних Сил України про відновлення
над ними контролю Збройними Силами України та/або Національною гвардією
України.

14. Глава V. Воєнний стан на звільненій від окупації території
Стаття 25. Введення воєнного стану на звільненій від окупації
території.
1. Протягом двох днів після звільнення від окупації території чи її частини,
яка відповідає межам території відповідного району чи міста обласного
значення або території, на якій до початку тимчасової окупації проживало
понад п’ятдесят тисяч осіб, Рада національної безпеки і оборони України подає
Президенту України пропозицію про запровадження правового режиму
воєнного стану на звільненій від окупації території на строк, не менше ніж один
рік. Президент України невідкладно видає указ про введення воєнного стану на
звільненій від окупації території і негайно звертається до Верховної Ради
України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.
2. У разі оголошення указу Президента України про введення воєнного
стану на звільненій від окупації території Верховна Рада України збирається на
засідання у дводенний строк без скликання та розглядає питання щодо
затвердження такого указу у порядку, встановленому Конституцією України та
Регламентом Верховної Ради України.
3. Указ Президента України про введення воєнного стану на звільненій від
окупації території, затверджений Верховною Радою України, офіційно
оприлюднюється разом із законом про затвердження такого указу та набирає
чинності одночасно з набранням чинності таким законом.
4. Указ Президента України про введення воєнного стану на звільненій від
окупації території, затверджений Верховною Радою України, негайно
оголошується через засоби масової інформації.
Стаття 26. Утворення військових адміністрацій на звільненій від
окупації території
1. Не пізніше ніж через три дні після затвердження Верховною Радою
України указу про введення воєнного стану на звільненій від окупації території
Президент України приймає рішення про утворення на звільненій від окупації
території військових адміністрацій відповідних рівнів в порядку визначеному
Законом України «Про правовий режим воєнного стану».
2. У разі звільнення від окупації понад половини території області чи
району, понад половину території Автономної республіки Крим, на цій
території утворюється відповідно обласна, районна військова адміністрація,
військова адміністрація Автономної Республіки Крим.
2. Військові адміністрації відповідного рівня на звільненій від окупації
території самостійно або спільно з військовим командуванням та/або
відповідними органами державної влади забезпечують:
1) виявлення замінованих територій, об’єктів інфраструктури та іншого
нерухомого майна всіх форм власності, обмеження доступу людей до таких
місць та розмінування;
2) проведення заходів спрямованих на добровільну здачу та вилучення
зброї, бойових припасів, вибухових речовин в осіб, які проживають на цій
території;

15. 3) організацію постачання на звільнену від окупації територію продуктів
харчування, непродовольчих товарів та послуг для основних соціальних і
демографічних груп населення відповідно до переліку, затвердженого
Кабінетом Міністрів України та вантажів гуманітарної допомоги;
4) відновлення роботи закладів охорони здоров’я та закладів освіти;
5) відновлення діяльності територіальних органів центральних органів
виконавчої влади, а також інших органів державної влади;
6) обов’язкову реєстрацію осіб, які проживають на звільненій від окупації
території;
7) збір та вилучення документів виданих державою-окупантом, органами
окупаційної адміністрації їхніми посадовими та службовими особами;
8) збір та вилучення з публічного доступу носіїв інформації, що містять
будь-які дані про державу-окупанта, органи окупаційної адміністрації, їхніх
посадових та службових осіб, символіку країни-агресора і органів окупаційної
адміністрації;
9) проведення огляду стану об’єктів критичної інфраструктури та її
відновлення;
10) оцінку розміру шкоди завданої державою-окупантом майну всіх форм
власності;
11) встановлення обмеження в’їзду, виїзду на звільненій від окупації
території;
3. Військова адміністрація виконує повноваження, визначені в пунктах 1-11
частини другої цієї статті в межах повноважень і в спосіб, визначених Законом
України «Про правовий режим воєнного стану».
Стаття 27. Порядок відновлення діяльності територіальних органів
центральних органів виконавчої влади, а також інших органів державної
влади.
1. Військова адміністрація в області, районі, Автономній Республіці Крим
спільно з міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади
відновлює діяльність їхніх територіальних органів відповідного рівня.
2. Територіальні органи міністерств та інших центральних органів
виконавчої влади формуються з числа військовослужбовців Збройних Сил
України, інших військових формувань утворених відповідно до законів України,
особами рядового і начальницького складу органів правопорядку, які
відряджаються до них у встановленому законодавством порядку для виконання
завдань в інтересах оборони держави та забезпечення її безпеки із залишенням
на військовій службі, службі в органах правопорядку без виключення із списків
особового складу.
3. Територіальні органи міністерств та інших центральних органів
виконавчої влади можуть формуватися шляхом переведення державних
службовців з органів державної влади, які розташовані за межами звільненої від
окупації території, без обов’язкового проведення конкурсу.
4. Військова адміністрація в області, районі, Автономній Республіці Крим
спільно з Державною судовою адміністрацією та Вищою радою правосуддя
забезпечує відновлення діяльності судів.

16. Глава VI. Відновлення діяльності місцевих державних адміністрацій та
інших органів на звільненій від окупації території
Стаття 28. Підстави та порядок реорганізації військових адміністрацій
у місцеві державні адміністрації та інші органи державної влади
1. 1. Не пізніше шести місяців до закінчення строку, на який був
введений воєнний стан на звільненій від окупації території, військові
адміністрації розпочинають свою реорганізацію у місцеві державні
адміністрації та органи державної влади, що тимчасово виконують
повноваження органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого
самоврядування.
2. 2. Військові адміністрації в областях та районах реорганізовуються у
відповідні обласні та районні державні адміністрації.
3. 3. Військова адміністрація Автономної Республіки Крим
реорганізовується у Представництво Президента України в Автономній
Республіці Крим.
4. 4. Військові адміністрації в селах, селищах та містах
реорганізовуються у сільські, селищні, міські державні адміністрації, які діють
відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» з
урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Сільські, селищні,
міські державні адміністрації утворює Кабінет Міністрів України.
5. 5. Президент України за поданням Кабінету Міністрів України
призначає голів сільських, селищних, міських державних адміністрацій та
припиняє їхні повноваження в порядку встановленому Законом України «Про
місцеві державні адміністрації» для призначення голів районних державних
адміністрацій.
6. 6. Голова сільської, селищної, міської державної адміністрації
призначає на посаду та звільняє першого заступника, заступників голови
сільської селищної, міської державної адміністрації та керівників структурних
підрозділів за погодженням з головою відповідної районної державної
адміністрації.
7. 7. На голів сільських, селищних, міських державних адміністрацій,
перших заступників, заступників, керівників структурних підрозділів та інших
посадових осіб сільських, селищних, міських державних адміністрацій
поширюється дія Закону України «Про державну службу».
Стаття 29. Заміщення посад державної служби у обласних, районних,
сільських, селищних, міських державних адміністраціях, Представництві
Президента України в Автономній Республіці Крим
1. Кабінет Міністрів України розробляє графік заміщення посад державної
служби, які займали відряджені до військових адміністрацій
військовослужбовці Збройних Сил України, інших військових формувань
утворених відповідно до законів України, особи рядового і начальницького
складу органів правопорядку державними службовцями, які вступили на
державну службу в порядку визначеному Законом України «Про державну
службу».
2. Військовослужбовці Збройних Сил України, інших військових

17. формувань утворених відповідно до законів України, особи рядового і
начальницького складу органів правопорядку можуть займати посади державної
служби в місцевих державних адміністраціях, Представництві Президента
України в Автономній Республіці Крим та сільських, селищних, міських
державних адміністраціях до завершення заміщення їхніх посад державними
службовцями, які вступили на державну службу в порядку визначеному
Законом України «Про державну службу».
3. На посади державної служби категорій «А» та «Б» не можуть
призначатися особи, які постійно проживали на тимчасово окупованій території
з початку її тимчасової окупації.
Стаття 30. Здійснення органами державної влади повноважень органів
влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування
на звільненій від окупації території
1. До проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки
Крим Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим
виконує повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим, визначені
цим Законом та повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
2. Відповідні районні та обласні державні адміністрації виконують
визначені цим Законом повноваження обласних, районних рад, до проведення
виборів депутатів обласних, районних рад на звільненій від окупації території.
3. Сільські, селищні, міські державні адміністрації виконують визначені
цим Законом повноваження однієї або декількох сільських, селищних, міських
рад та сільських, селищних міських голів до проведення відповідних місцевих
виборів.
Стаття 31. Здійснення Представництвом Президента України в
Автономній Республіці Крим повноважень органів влади Автономної
Республіки Крим
1. Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим
здійснює такі повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим:
1) затверджує бюджет Автономної Республіки Крим та вносить зміни до
нього;
2) затверджує програми Автономної Республіки Крим з питань соціально-
економічного і культурного розвитку, раціонального природокористування,
охорони довкілля згідно із загальнодержавними програмами, внесення змін до
них і контроль за їх виконанням;
3) ініціює введення надзвичайного стану і встановлення зон надзвичайної
екологічної ситуації в Автономній Республіці Крим чи в окремих її місцевостях.
2. Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим
здійснює такі повноваження Ради Міністрів Автономної Республіки Крим:
14) здійснює управління майном, що належить Автономній Республіці
Крим.
Стаття 32. Здійснення обласними та районними державними
адміністраціями повноважень обласних та районних рад
1. Районні, обласні державні адміністрації на звільненій від окупації

18. території поряд із здійсненням власних повноважень здійснюють такі
повноваження відповідних районних, обласних рад:
1) здійснення відповідно до закону повноважень щодо організації
проведення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці
виборів до органів місцевого самоврядування в строки визначені цим Законом;
2) підготовки та затвердження програм соціально-економічного і
культурного розвитку відповідно району, області, цільових програм з інших
питань, заслуховування звітів про їх виконання;
3) складання та затвердження відповідно районних, обласних бюджетів,
внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання; розподілу
переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій
відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного
значення, сіл, селищ, міст районного значення;
4) вирішення питань про передачу в оренду, концесію або під заставу
об’єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби
територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а
також придбання таких об’єктів у встановленому законом порядку;
5) здійснення управління об’єктами спільної власності територіальних
громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні
районних і обласних рад (крім вирішення питань відчуження, у тому числі
шляхом приватизації, таких об’єктів); призначення і звільнення їх керівників;
6) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних
відносин (крім вирішення питань відчуження з комунальної власності
земельних ділянок);
7) вирішення згідно із законом питань про надання дозволу на спеціальне
використання природних ресурсів відповідно районного, обласного значення, а
також про скасування такого дозволу;
8) встановлення правил користування водозабірними спорудами,
призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення,
зон санітарної охорони джерел водопостачання, обмеження або заборони
використання підприємствами питної води у промислових цілях;
9) прийняття рішень про організацію територій і об’єктів природно-
заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають
особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів про
оголошення природних та інших об’єктів, що мають екологічну, історичну,
культурну або наукову цінність, пам’ятками історії або культури, які
охороняються законом;
10) прийняття у межах, що визначаються законом, рішень з питань
боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, які передбачають за їх
порушення адміністративну відповідальність;
11) встановлення охорони важливих об’єктів національної економіки
України, які забезпечують життєдіяльність населення;
12) прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними
актів підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних
громад у сфері їх спільних інтересів;
13) надання згоди на передачу об’єктів з державної власності у спільну
власність територіальних громад сіл, селищ, міст та прийняття рішень про

19. придбання об’єктів державної власності;
14) заслуховування інформації прокурорів та керівників органів
Національної поліції про стан законності, боротьби зі злочинністю, охорони
громадського порядку та результати діяльності на відповідній території;
15) встановлення у порядку та межах, визначених законодавством, тарифів
на житлово-комунальні послуги;
16) вносити пропозиції з питань зміни адміністративно-територіального
устрою в порядку, визначеному законом.
Стаття 33. Здійснення органами державної влади повноважень
сільських, селищних, міських рад, Севастопольської міської ради
1. На звільненій від окупації території сільські, селищні, міські державні
адміністрації, Севастопольська міська державна адміністрація здійснюють
повноваження відповідних сільських, селищних, міських рад, Севастопольської
міської ради із:
1) підготовки та затвердження програм соціально-економічного та
культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць,
цільових програм з інших питань місцевого самоврядування;
2) забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку
відповідної території, ефективного використання природних, трудових і
фінансових ресурсів;
3) залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій
незалежно від форми власності до участі у комплексному соціально-
економічному розвитку сіл, селищ, міст, координації цієї роботи на відповідній
території;
4) розміщення на договірних засадах замовлень на виробництво продукції,
виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади, на
підприємствах, в установах та організаціях;
5) складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього;
забезпечення виконання відповідного бюджету;
6) встановлення ставок місцевих податків і зборів відповідно до
Податкового кодексу України, якщо відсутнє рішення відповідної ради з цих
питань;
7) прийняття рішень щодо надання відповідно до законодавства пільг зі
сплати місцевих податків і зборів, якщо відсутнє рішення відповідної ради з цих
питань;
8) встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на
побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване
водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових
відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого
постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води,
послуги з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), які
встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у
сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги;
9) залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та
організацій незалежно від форми власності, розташованих на відповідній
території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво,

20. розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об’єктів соціальної і
виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього
природного середовища;
10) управління об’єктами житлово-комунального господарства, побутового,
торговельного обслуговування, транспорту і зв’язку, що перебувають у
комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх
належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості
послуг населенню;
11) встановлення для підприємств, установ та організацій, що перебувають
у комунальній власності відповідних територіальних громад, розміру частки
прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету;
12) здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності
відповідної територіальної громади (крім вирішення питань відчуження, у тому
числі і шляхом приватизації комунального майна та надання комунального
майна в оренду на строк понад один рік);
13) сприяння розширенню житлового будівництва, надання громадянам, які
мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла; надання допомоги
власникам квартир (будинків) в їх відбудові у разі пошкодження в результаті
терористичних актів, диверсій; організації за рахунок власних коштів і на
пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об’єктів комунального
господарства та соціально-культурного призначення, житлових будинків, а
також шляхів місцевого значення; виконання або делегування на конкурсній
основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) функцій
замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт житла, інших об’єктів
соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності;
14) надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови
земельних ділянок;
15) управління закладами освіти, охорони здоров’я, культури, фізичної
культури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним
громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем
проживання; організації їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення;
16) забезпечення соціально-культурних закладів, які перебувають у
комунальній власності відповідних територіальних громад, а також населення
паливом, електроенергією, газом та іншими енергоносіями; вирішення питань
водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за
якістю питної води;
17) вирішення питань про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів
ритуальних послуг у зв’язку із похованням самотніх громадян, ветеранів війни
та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; надання
допомоги на поховання громадян в інших випадках, передбачених
законодавством;
18) сприяння організації призову громадян на військову службу за
призовом осіб офіцерського складу, строкову військову та альтернативну
(невійськову) службу, а також їх мобілізації, підготовці молоді до служби в
Збройних Силах України, організації навчальних (перевірочних) та спеціальних
військових зборів; забезпечення доведення до підприємств, установ та
організацій незалежно від форми власності, а також населення наказу