Консультативна робота Андрія Саварця, залученого експерта проекту «Діалог зі сприяння торгівлі», експерта із правових питань Центру соціально-економічних досліджень «CASE Україна»
Консультативна робота Андрія Саварця, залученого експерта проекту «Діалог зі сприяння торгівлі», експерта із правових питань Центру соціально-економічних досліджень «CASE Україна»
Оптова торгівля — це сфера підприємницької діяльності з придбання та відповідного перетворення товарів для їх наступної реалізації підприємствам роздрібної торгівлі та іншим суб'єктам підприємницької діяльності.
Порядок обліку торгових операцій у сфері оптової торгівлі аналогічний обліку роздрібної торгівлі, але існують деякі особливості. Так, на відміну від підприємств роздрібної торгівлі, оптові підприємства товари обліковують за первісною (купівельною) вартістю на субрахунку 281 «Товари на складах». Визначають первісну вартість придбаних товарів відповідно до вимог П(С)БО 9 «Запаси».
Для визначення собівартості реалізованих товарів підприємства оптової торгівлі можуть використовувати різні методи, рекомендовані П(С)БО 9 (крім методу нормативних витрат, який використовують у виробничій сфері, та методу продажних цін, який застосовують у роздрібній торгівлі). У більшості випадків підприємства оптової торгівлі визначають собівартість реалізованих товарів методами середньозваженої собівартості, за ціною перших надходжень (ФІФО) або ідентифікованої вартості (для деяких груп товарів).
Оптова торгівля — це сфера підприємницької діяльності з придбання та відповідного перетворення товарів для їх наступної реалізації підприємствам роздрібної торгівлі та іншим суб'єктам підприємницької діяльності.
Порядок обліку торгових операцій у сфері оптової торгівлі аналогічний обліку роздрібної торгівлі, але існують деякі особливості. Так, на відміну від підприємств роздрібної торгівлі, оптові підприємства товари обліковують за первісною (купівельною) вартістю на субрахунку 281 «Товари на складах». Визначають первісну вартість придбаних товарів відповідно до вимог П(С)БО 9 «Запаси».
Для визначення собівартості реалізованих товарів підприємства оптової торгівлі можуть використовувати різні методи, рекомендовані П(С)БО 9 (крім методу нормативних витрат, який використовують у виробничій сфері, та методу продажних цін, який застосовують у роздрібній торгівлі). У більшості випадків підприємства оптової торгівлі визначають собівартість реалізованих товарів методами середньозваженої собівартості, за ціною перших надходжень (ФІФО) або ідентифікованої вартості (для деяких груп товарів).
Презентаційні матеріали доповіді на секції "Державне регулювання економіки" 82-ї наукової студентської конференції "Соціально-економічні перспективи України на початку ХХІ століття" ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана"
-Нинішня економічна політика в Україні є похідною від економічної системи і націлена на обслуговування інтересів окремих груп. Люди, що отримують ресурс у вигляді влади, конвертують його у свої доходи. Економічна політика в цій системі служить інструментом підтримки електоральних переваг через популізм та соціальні гарантії, які люди отримують без відповіді на питання – «як збільшити добробут населення».
Показник національної системи розрахункув, який характеризує країну за її економічним розвитком шляхом підсумовування доходів або витрат національного виробництва
"Evaluation of situational factors impact on the process of
enterprise development strategies" The study is to develop a methodology study the impact of situational factors in the development of marketing strategy in the domestic market. According to the authors, strategic market analysis should be based on the determination of priorities of the strategic business units of the enterprise market sales projection for the effect of the turbulent environment. This includes the development of anti-crisis strategic decisions based on developments to balance product portfolio of the company and avoid risks. Processing backup strategies and alternative scenarios in case of emergencies. Under the "scenario" in this case refers to the probability of changing the situation in the future under the influence of turbulence of the environment and a description of the desired version of the events.The object of research is the process of clarifying the strategic direction of marketing activity of business entities operating in the domestic and global commodity markets, allowing for the increased risk//"Оценка факторов ситуационного влияния на процесс формирования
стратегий развития предприятия" Целью исследования является разработка методологии изучения факторов ситуационного влияния в процессе разработки маркетинговой стратегии на отечественном рынке. По мнению авторов, стратегический анализ рынка должен базироваться на определении приоритетов в деятельности стратегических бизнес-подразделений предприятия с проекцией на рынок продажи с учетом влияния турбулентного внешней среды. Это предполагает разработку антикризисных стратегических решений в зависимости от развития событий, для сбалансирования продуктового портфеля предприятия и нивелирования рисков. Разработка резервной стратегии и альтернативных сценариев развития на случай наступления непредвиденных ситуаций. Под «сценарием развития» в данном случае понимается вероятность изменения ситуации в будущем под влиянием турбулентности внешней среды и описание желаемого варианта развития рассматриваемых событий.
Курсова: Гроші як економична категорія: сутність, види, основні функціїVlad Humenchuk
Гроші як економична категорія: сутність, види, основні функції
Еволюція товарно-грошового господарства у товарно-кредитне
Товарно-кредитна політика Укріїни та перспектива її розвитку на сучасному етапі
Предмет і завдання дисципліни Міжнародна Економіка
1.
2. СУТЬ ПОНЯТТЯ МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА
Міжнародна економіка – це система міжнародних економічних відносин, яка функціонує на
національному та інтернаціональному рівнях.
Міжнародна економіка – це сукупність національних господарств, пов'язаних між собою системою
міжнародних економічних відносин. Отже, Міжнародна економіка – це світове господарство, яке
проявляється у функціонуванні національного суспільного виробництва. Національне суспільне
виробництво – це взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин з допомогою певної
суспільної форми виробництва.
3. МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА ТА МІСЦЕ КУРСУ В СИСТЕМІ
ІНШИХ НАУК
Міжнародна економіка тісно пов'язана і опирається на такі економічні, дисципліни, як основи
економічної теорії, економічна географія, мікроекономіка, макроекономіка, розміщення
продуктивних сил, міжнародні економічні відносини, а також міжнародні відносини та
міжнародне право.
Міжнародна економіка – тотожна поняттю світове господарство, а тому вона є складовою
частиною економічної теорії. В основи економічної теорії входять мікроекономіка,
макроекономіка та міжнародна економіка (мегаекономіка).
4. ОБ'ЄКТИ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ.
Об'єкти міжнародної економіки – це те, на що спрямована господарська діяльність суб'єктів
світового господарства (предмет їх господарських відносин):
- експорт (імпорт) товарів;
- експорт (імпорт) послуг;
- міжнародний поділ праці: міжнародна спеціалізація та кооперування виробництва;
- фінансові операції;
- науково-технічні зв'язки;
- експорт (імпорт) капіталу;
- спільне підприємництво;
- оренда машин і обладнання і т. д.
5. СУБ'ЄКТИ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ.
Суб'єкти міжнародної економіки – це фізичні і юридичні особи, що беруть участь у здійсненні
міжнародних господарських контрактів, договорів, угод, до них відносяться:
- держава;
- групи держав (інтеграційні об'єднання держав);
- транснаціональні компанії (ТНК) – фірми , спільні підприємства.
7. ПЕРЕДУМОВАМИ ТА ФОРМАМИ СТАНОВЛЕННЯ Й РОЗВИТКУ
СИСТЕМИ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН
- інтернаціоналізація господарського життя – процес переростання продуктивними силами та
виробничими відносинами національних кордонів;
- міжнародний поділ праці, який базується на міжнародній спеціалізації та міжнародному
кооперуванні виробництва;
- міжнародна економічна інтеграція - процес взаємопереплетення
національних господарств та формування міжнародного суспільного
виробництва.
8. ПЕРЕДУМОВАМИ ТА ФОРМАМИ СТАНОВЛЕННЯ Й РОЗВИТКУ
СИСТЕМИ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН
- інтернаціоналізація господарського життя – процес переростання продуктивними силами та
виробничими відносинами національних кордонів;
- міжнародний поділ праці, який базується на міжнародній спеціалізації та міжнародному
кооперуванні виробництва;
- міжнародна економічна інтеграція - процес взаємопереплетення
національних господарств та формування міжнародного суспільного
виробництва.
9. ВІДКРИТА ЕКОНОМІКА
Відкрита економіка – це система організації господарського життя, яка забезпечує максимально
ефективно залучення національної економіки через відповідні організаційно-правові та
фінансово-кредитні механізми у світові структури і взаємодію зі світовим співтовариством через
вільний обмін товарами, капіталами, людьми, знаннями, технологіями на основі високого рівня
міжнародного поділу праці та усуспільнення виробництва, глобалізації продуктивних сил для
національного та світового економічного прогресу. Виходячи з такого розуміння сутності вільної
економіки, визначають й основні риси.
10. ВІДКРИТА ЕКОНОМІКА
Відкрита економіка - це економіка, що означає:
- що країни експортують та імпортують значну частку випущеної продукції та послуг;
- що країни отримують і надають кредити на світових фінансових ринках.
Якщо в закритій економіці всі вироблені товари та послуги продаються всередині даної країни і
всі витрати діляться на три складові частини - споживання, інвестиції та державні витрати, то у
відкритій економіці з'являється четверта складова частина - чистий експорт:
- споживання вітчизняних товарів і послуг - С;
- інвестиційні витрати на вітчизняні товари і послуги - I;
- державні закупівлі вітчизняних товарів і послуг - G;
- експорт товарів і послуг, вироблених усередині країни, - NE.
Y=C + I + G + NE.
11. ОСНОВНИМИ ПОКАЗНИКАМИ ВІДКРИТОЇ
ЕКОНОМІКИ
- зовнішньоторговельна квота у ВВП;
- частка експорту в обсязі виробництва;
- частка імпорту в споживанні;
- частка іноземних інвестицій по відношенню до внутрішніх інвестицій.
Ступінь відкритості економіки зазвичай залежить від обсягів зовнішньої торгівлі країни або від
політичної лінії її уряду. Наприклад, економіка Великобританії є відносно відкритою, оскільки
вона більшою мірою залежить від зовнішньої торгівлі. Економіка США є відносно закритою, так
як зовнішня торгівля не настільки значуща для її розвитку.
12. ОЗНАКИ ВІДКРИТОСТІ ЕКОНОМІКИ:
- Включеність у міжнародні економічні відносини і в загальносвітовій тенденції розвитку,
висока зовнішньоекономічна компонента національної економіки (насамперед експорт та
імпорт товарів і послуг, масштаб руху капіталу, міграційні процеси, включення в світовий
фондовий ринок тощо);
- Свобода виходу у зовнішній світ економічних суб'єктів країни;
- Низькі (або помірні) зовнішньоекономічні бар'єри;
- Відкриття внутрішнього ринку для зовнішніх суб'єктів;
- Проходження загальновизнаних у світі нормам (правилам) зовнішньоекономічної діяльності;
- Входження в основні міжнародні економічні організації;
- Конвертованість національної грошової одиниці.
13. ОЗНАКИ ВІДКРИТОСТІ ЕКОНОМІКИ:
Ступінь відкритості економіки країни визначається набором показників з наступним
зіставленням національної економіки з рівнями інших країн і середніми рівнями за певними
позиціями, що характеризує міжнародні економічні відносини. Найчастіше в якості показника
відкритості економіки використовують показник частки експорту у ВВП країни - коефіцієнт
експортної відкритості. За критеріями Світового банку, у вищу групу відкритості (відкриті
економіки) включаються економіки з коефіцієнтом більше 35%, в групу дуже відкритих економік
- від 25 до 35%, в групу помірно відкритих економік - від 10 до 25%, в нижчу групу (щодо закриті
економіки) - менше 10%. Середній загальносвітовий показник (відношення світового експорту до
світового ВВП) склав в 2011 р 31,6%. Частка експорту до ВВП в Росії в тому ж році дорівнювала
28%, що дозволяє віднести її до країн з вельми відкритою економікою. Інша справа, що дана
позиція багато в чому відображає надмірну сировинну спрямованість структури російського
експорту, а це є для сучасної Росії серйозною проблемою.
14. ОЗНАКИ ВІДКРИТОСТІ ЕКОНОМІКИ:
Іншими показниками відкритості виступають коефіцієнт імпортної
залежності (імпорт / ВВП), коефіцієнт зовнішньоторговельної залежності
(експорт + імпорт = зовнішньоекономічний оборот / ВВП або полусумма
отриманого значення), коефіцієнти еластичності динаміки імпорту або
експорту до динаміки ВВП і, навпаки, еластичності зміни ВВП до зміни
імпорту або експорту. Всі вони (і подібні їм більш конкретні і дробові
зовнішньоторговельні показники) характеризують ступінь відкритості
національної економіки по параметру зовнішньої торгівлі. За аналогією з
ними формуються показники відкритості економіки по інших позиціях, що
відображає її включення в інші сторони міжнародних економічних
відносин.
15. ГОЛОВНИМИ ПЕРЕВАГАМИ ВІДКРИТОЇ
ЕКОНОМІКИ Є:
раціональний розподіл ресурсів залежно від ступеня
ефективності;
поглиблення спеціалізації та кооперації виробництва ;
поширення світового досвіду через систему міжнародних
економічних відносин;
зростання конкуренції між вітчизняними виробниками,
стимульований конкуренцією на світовому ринку, і ін
16. СПЕЦИФІКА МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ НА МІЖНАРОДНОМУ
РІВНІ
Методи пізнання законів та закономірностей розвитку міжнародних економічних відносин, в
основному, такі ж, як і методи інших економічних наук, але мають певну специфіку.
17. Так, метод наукових абстракцій, як і в інших науках, використовується для усунення
другорядного з метою пізнання основного. Особливість полягає в тому, що інколи необхідно
абстрагуватись від конкретних національних економічних процесів, щоб пізнати дію
міжнародних економічних законів.
Міжнародні економічні явища і процеси мають добре виражений системний характер, а тому
широко використовується метод аналізу та синтезу, за яким аналізуються окремі елементи
цілісної системи, а зроблені узагальнення щодо кожного елемента об’єднуються
(синтезуються) в одне ціле системне узагальнення.
18. Оскільки міжнародні економічні відносини здійснюються на різних рівнях, то в дослідженнях
користуються методом мікро- та макроаналізу. Це означає, що пошуки проводяться, з одного
боку, на рівні зовнішньоекономічної діяльності підприємств, а з іншого – на рівні
міждержавних і наддержавних економічних стосунків. Відповідно, при цьому
використовуються такі інструменти макро- та мікроаналізу, як порівняння показників
економічного зростання, з’ясування стану макроекономічної рівноваги, визначення
циклічності міжнародного розвитку.
19. За допомогою історичного і логічного методів вивчаються історичні етапи розвитку
конкретних міжнародних та економічних відносин, визначаються тенденції їхнього розвитку,
передбачаються можливі варіанти подальшого перебігу подій, робляться історичні аналогії.
Оскільки експеримент не може широко застосовуватись в економічних дослідженнях,
особливо у сфері міжнародної економіки, то неабияку роль відіграє використання такого
методу наукових досліджень, як моделювання в математичній та логічній формах.
Моделювання базується на використанні попередніх методів і важливе для прогнозування
розвитку того чи іншого міжнародного явища: розробка гіпотез та їх перевірка; побудова
прогнозованого сценарію; прогнозування за випереджаючою інформацією.
20. Залежно від змісту економічні показники поділяються на кількісні та якісні, а також залежно
від способу одержання – на абсолютні (статистичні) або відносні (аналітичні). Абсолютні
можуть виражатися як у грошових, так і у фізичних одиницях. Відносні розраховуються на
основі абсолютних.
Рівень дослідження міжнародних економічних відносин спричиняє розподіл економічних
показників на:
– мікроекономічні, що характеризують функціонування та ефективність міжнародних зв’язків
на рівні первинної ланки господарювання:
а) вартість експорту;
б) вартість імпорту (як у цілому, так і за окремими товарними групами);
в) швидкість обігу коштів за зовнішньоекономічними операціями;
г) ефективність зовнішньоекономічних операцій;
21. д) рівень забезпеченості банківськими кредитами для здійснення зовнішньоекономічних
операцій;
е) віддача обігових коштів при здійсненні експортних та імпортних операцій;
– макроекономічні, що відбивають міжнародні економічні зв’язки на державному та
наддержавному рівні:
а) чистий експорт – різниця між експортом та імпортом;
б) показник руху капіталу, що визначається як різниця загального обсягу інвестицій у країні
та обсягу національних заощаджень: