"Золота колекція віршиків для дітей" від студії МаліОК

1. віршикиів для дітей

2. Наталя Забіла
Із вдячністю,

3. Недавно ще гула метелиця,
іще лежить в низинах сніг,
а вже барвінку листя стелеться
зеленим килимом до ніг.
Воно під снігом і під кригою
всю зиму зелень берегло
і перше стрінуло з відлигою
весняне сонце і тепло.
Із перемогою і славою
весна з’являється на світ.
І квітне радістю яскравою
барвінковий зірчастий цвіт.
1

4. Ось іде весна ланами,
перелогами, лісами.
Де не ступить — з-під землі
лізуть паростки малі.
Як опустить вниз правицю —
зеленіє скрізь травиця.
Як лівицю підведе —
всюди листя молоде.
На берізку гляне зблизька —
у сережках вся берізка,
до верби підійде — ба! —
в білих котиках верба.
А як здійме руку вгору
до блакитного простору —
з кожним помахом руки
линуть з вирію пташки.
Розквітають в луках квіти,
зеленіють в лісі віти.
Все зелене, молоде…
За весною літо йде!
2

5. Ось понад листяні ліси
літак на південь лине.
Під ним — в усій своїй красі
простори України.
Долини рівні та горби,
гаї, діброви темні…
А далі — аж ген-ген степи,
родючі, чорноземні.
У сивій давній давнині
було тут дике поле,
де тільки трави запашні
хиталися навколо,
і срібно-біла ковила
шовково коливалась,
сайга стрибала, й від орла
тушканчики ховались…
3

6. Нема тут місця з давніх пір
сайгам та диким козам, —
бо зораний і вздовж,
і вшир степів масний чорнозем.
Пишаються тепер степи
пшеницею й житами.
Перетинають їх стовпи
з співучими дротами.
І довгі смуги автострад,
де рух — і нічно й денно,
і де обабіч — довгий ряд
струнких дерев зелених.

7. Кожній мамі подарунки
Готували малюки,
Малювали їм малюнки
Вишивали килимки.
Ще й прикрашений квітками
Написали їм плакат:
«Хай живуть хороші мами
Всіх дівчаток і хлоп’ят!»
4

8. Під віконцями
На сонці
У весняному саду
У земельку,
Як в постельку,
Я насіннячко кладу.
Сонце, смійся!
Дощик, лийся!
Линьте, краплі, до землі,
Щоб на грядах
У зернятах
Кріпли паростки малі.
Прийде літо,
Будуть квіти,
Будуть в мене восени
У віночку на голівці
Чорнобривці
Запашні.
5

9. На вербі, на пагіллі,
Білі-білі котики.
Доторкнуться лагідно
Лоскотливим дотиком,
Доторкнуться котики,
Білі, невеличкі,
До руки, до ротика,
До моєї щічки.
Відламаю гілочку,
Гілочку-вербичку,
Та поставлю в пляшечку,
В пляшечку, в водичку,
Щоб листочки-стрілочки
Стали розвиваться
На вербовій гілочці
У моїй кімнатці.
6

10. Ой чук-чуки,
Чуки-на!
Наша доня
Чепурна.
В неї на голівці
Жовті чорнобривці,
І віночок
З конюшини,
І намисто
Із шипшини,
І листок красольки,
Наче парасолька,
І широкий
Лопушок,
Мов зелений
Фартушок!р
7

11. Ладки, ладоньки, ладусі,
Ой ладусі, ладки!
Де були ви?
У бабусі.
Що їли?
Оладки.
З чим оладки?
Із медком
Та з солодким молочком.
А де брали медок?
Діставали у бджілок.
У садку зеленому,
Під рясними кленами;
Під кленами,
Під липами,
Де ягоди розсипані.
Хто розсипав?
Гуси.
Хто збере?
Бабуся.
Хто поїсть?
Дитинка —
Дівчинка Маринка.
8

12. Ось понад листяні ліси
літак на південь лине.
Під ним — в усій своїй красі
простори України.
Долини рівні та горби,
гаї, діброви темні…
А далі — аж ген-ген степи,
родючі, чорноземні.
У сивій давній давнині
було тут дике поле,
де тільки трави запашні
хиталися навколо,
і срібно-біла ковила
шовково коливалась,
сайга стрибала, й від орла
тушканчики ховались…
Нема тут місця з давніх пір
сайгам та диким козам, —
бо зораний і вздовж,
і вшир степів масний чорнозем.
Пишаються тепер степи
пшеницею й житами.
Перетинають їх стовпи
з співучими дротами.
9