2. Яке це дивне диво — квіти!
Чарівні форми й кольори.
І можна світові радіти,
Як сяє сонечко згори.
3. Тоді всі квіти розцвітають.
На казку схоже все стає.
Метелики довкіл літають,
Бджола між квітами снує.
4. І джміль великий волохатий
Танок над квітами веде.
В пилкові жовтому, пухнатий
То присідає, то гуде.
5. А квіти гарні, розмаїті,
Ввібрали диво-кольори.
Видовище найкраще в світі,
Казкове, що не говори…
6. Не зривайте квітку, любі діти.
Хай милує серце ніжний цвіт.
Цій красі ви будете радіти
Й добрими ітимете у світ.
7. В квітці стільки радості і світла,
Та краси, що душу полонить.
Бо вона під сонечком розквітла
І прийшла, щоб в цьому світі жить.
8. Щоб нектаром бджілку напоїти
І комашку від дощу укрить.
Навіть просто світові радіти,
Пташечці сердечко звеселить…
9. Ароматом простір напоїти.
Хай по всьому світу він летить!
З квіткою і людям легше жити,
То ж милуйтеся, але її не рвіть…
10.
11. Діти!
Захистіть мене!
Тане сніг, весна, відлига…
Рушила по річці крига.
Сонце світить, пригріває
Йде тепло, зима тікає.
В лісі сніг іще лишився,
Під деревами укрився,
Сніг від сонечка сховався,
Теплих променів злякався.
Та з під снігу – справжнє диво:
Первісток весни сміливий
Показав чоло тендітне,
Пелюсткове і привітне.
То підсніжник, первоцвіт,
Сніг долаючи і лід,
Прагне з сонцем привітатись
І з весною обійнятись.
Не зривайте первоцвіти,
Помилуйтеся на квіти.
Той, хто робить з них букети
Знищує життя Планети.
Автор вірша: Наталія Козленко
