2. Олександр Петрович Греків (21.11.1875-02.12.1959) — український
військовий діяч, генерал-хорунжий Армії Української Народної
Республіки, військовий міністр Української Народної Республіки,
перший Наказний отаман Армії УНР, будучи головнокомандувачем
Української Галицької Армії, провів наступальну операцію –
Чортківську офензиву. Генерал Олександр Греків присвятив своє
життя відродженню України та її війська, проявив при цьому свої
високі командирські і особисті якості, боровся за територіальну
єдність. Його життя та діяльність є прикладом для наслідування
молодого покоління в умовах боротьби із країною агресором –
Російською Федерацією.
3. Цікаве походження прізвища генерала. Згідно із сімейною легендою, їхній рід
походить від грека Лагофетуса, який у 1472 році приїхав до Росії у складі
делегації Софії Палеолог - нареченої московського царя Івана ІІІ. За часів
Катерини ІІ нащадки Лагофетуса імператорським указом отримали
дворянство і нове прізвище - Грекови. Один із предків Олександра
Петровича, Іван Кирилович Греков, був героєм Вітчизняної війни 1812 року.
Вийшовши у відставку в чині генерал-майора, він і купив маєток в селі Сопич
Глухівського повіту Чернігівської губернії, де згодом народився видатний
український воєначальник.
4. Народився 21 листопада (3 грудня) 1875 року в селі Сопич, тепер
Глухівського району Сумської області, у дворянській родині. До
18 років юний Олександр жив у родовому маєтку, де отримав
ґрунтовну домашню освіту. Потім навчався у Глухівській
чоловічій гімназії. Мріяв про кар’єру військового, але як батько
та старший брат повинен був здобути вищу освіту. Після
гімназії Олександр закінчив Московський університет
(юридичний факультет), 1897 р. та Олексіївське військове
училище, 1899 р. Після закінчення в 1905 році академії Генштабу
– Миколаївської військової академії, став командиром роти
цього ж полку. Від 1907 р. Олександр Греків був старшим
ад’ютантом штабу 3-ї гренадерської дивізії в Москві, а у 1908 р.
— він старший ад’ютант штабу 1-ї гвардійської дивізії в
Петербурзі. У 1910 р. був призначений помічником старшого
ад’ютанта штабу військ гвардії та Петербурзького військового
округу. У 1912 р. вже захистив дисертацію з історії військового
мистецтва. Під час Першої світової війни за бойові заслуги в
операції під Вільно отримав чин генерал-майора та у тому ж
році був нагороджений Орденом Святого Георгія IV ступеня.
5. Після жовтневого перевороту генерал-майор Олександр Греків зустрівся з
Михайлом Грушевським, за його запрошенням, а в листопаді 1917 перейшов
на службу Української Народної Республіки. В листопаді, з ініціативи
тодішнього Генерального секретаря військових справ Симона Петлюри,
генерал Греків очолив одну з сердюцьких дивізій котрі були розформовані з
подання Винниченка. 10 грудня (старого стилю) 1917 року в наказі №1 з цього
приводу Греків писав: “Я необмежено радий що на мою долю випало щастя
стати на чолі організації народнього війська, яке має бути на сторожі
суверенних прав Українського Народу і ладу на Україні. Твердо вірю, що всі
козаки порученої мині дівізії з відкритим серцем підуть на допомогу мині в
нашій загальній роботі. Я ж з свого боку буду завші ітти попереду дівізії во
всіх галузях її життя і всі мої сили розум і душа належать її.»
6. Євген Петрушевич запропонував Олександру Грекову очолити Українську
Галицьку Армію. З 10 червня до 5 липня 1919 року генерал Греків був
командувачем УГА. Його армія потребувала зброї, боєприпасів, пального,
обмундирування, продовольства. Не дивлячись на це, перебуваючи на
чолі Української Галицької Армії, генерал Греків провів один із
найбільших наступів цієї армії, відомий як Чортківська офензива.
Чортківський наступ у червні 1919 року відбувся, коли галичани, по суті,
на одних багнетах прорвалися аж до Львова. Успіхи Галицької Армії
викликали величезне патріотичне піднесення. За три тижні Українська
Галицька Армія відвоювала у поляків значну територію Західних
областей Української Народної Республіки, дійшовши до лінії Броди —
Олесько — Белзець — Гологори — Перемишляни — Стратин —
Княгиничі — Букачівці. На чолі Української Галицької Армії Греків був
менше місяця, але те, що він встиг зробити, дорівнювало праці кількох
років. Прийнявши команду над розбитою, деморалізованою УГА, зумів
перетворити її на потужний бойовий механізм, здатний до рішучих
бойових дій. Без жодних технічних засобів, за майже повної відсутності
набоїв, маючи набагато менше сил, ніж поляки, генерал здійснив відомий
Чортківський наступ. Авторитет Олександра Петровича фактично за два
тижні виріс настільки, що вояки готові були йти за генералом у вогонь та
воду
7. Пізніше, багато галицьких старшин присвятили свої спогади саме цьому місяцю,
коли армією командував Греків. О. Ключенко, зокрема (один з учасників
Чортківської офензиви) згадував:
” Вже сама постава генерала Грекова вказувала, що маємо перед собою вояка з
крови й кости, з його бистрого зору й високого чола промовляла
ініціятива,бистрий ум та дар бистрої орієнтації, в його діланнях виявлялася
залізна рука. Це відчувалося миттю по обняттю генералом Грековим керування
армії”. Наступ був зупинений. Армія була змушена відступати перед кількісно
більшим і краще озброєним польським військом Пілсудського, яке відчувало
підтримку з боку Антанти.
У липні 1919 року генерал мусив остаточно залишити українську армію та
військову службу загалом. Всього він відслужив 22 роки й вписав до української
історії кілька яскравих сторінок.
8. Перебуваючи на посаді виконуючого обов’язків військового міністра,
Греків зміг втримати від розкладу частину українських військ, спромігся
частково реформувати їх. Він підтримував усі корисні для українського
війська реформи. Досить яскраво виявив себе Греків, очолюючи
Українську Галицьку Армію. Чортківський наступ став найкращою її
операцією. Хоча саме він був тим талановитим воєначальником, чиї
заслуги у громадянській війні приписали голові УНР Симону Петлюрі, а
його перемогу під Чортковом - керівництву ЗУНР. Така історична
особистість, як генерал Олександр Петрович Греків, має повне право на
безсмертя. Тому вдячні українці увіковічненили його ім’я у назвах
вулиць Львова , Сум та Глухова. Справжній патріот України, полум'яний
борець за її незалежність, жертовна людина, яка загинула, але не
здалася, - хто, як не генерал Греков, гідний називатися справжнім
героєм нашої Батьківщини?! Тим більше що серед сучасників
Олександр Петрович сприймався як символ перемоги, він умів
надихнути на подвиг, вселити впевненість і оптимізм. Його досягнення
будуть гарним прикладом для наслідування сучасної молоді особливо в
цей час. Адже саме зараз країна потребує мужніх синів-воїнів, які
зможуть відважно боронити українські землі від російської агресії в
часи повномаштабного вторгнення Російської Федерації.
