Виступ Михайла Винницького на конференції «Людський капітал» 25.11.2015. Доповідь на тему «Освітні реформи: чи рухаємося у вірному напрямку» Винницький Михайло. Доцент кафедри соціології та бізнес школи НаУКМА, учасник Ініціативи «21 листопада», учасник Ініціативи «21 листопада» Конференція «Людський капітал» - це третій захід з серії стратегічних обговорень, що ініційовані Парламентською комісією з питань майбутнього та проводяться спільно з громадськими об’єднаннями Громадянська Платформа Нова Країна, Ініціатива «21 листопада» та Фондом Освітні Ініцітиви. Дата проведення – 25 листопада 2015 року. Місце проведення: БЦ Інком (Київ, вул. Смоленська 31-33)

1. Освітні реформи в Україні
Чи рухаємося в правильному напрямку?
Михайло Винницький
Києво-Могилянська Академія
(радник Міністра освіти і науки України)
25.11.2015

2. Освітні реформи = комплексний процес
перетворення системи, яка 24 роки деградувала
• Кількість садочків в Україні у 1991–2013 роках скоротилася з 24,5 тис. до 16,7 тис.
Відсоток охоплення дітей у 2013-му = 62 % (черга в садочки = 117 тис. дітей).
• Кількість загальноосвітніх шкіл у 1991-2013 роках скоротилася з 21,8 тис. до 19,3
тис. Кількість учнів у школах - з 7,132 млн. до 4,204 млн.
• Так само за цей період зменшилася кількість учителів — з 537 тис. до 508 тис.
• Подібні тенденції спостерігалися у сфері професійно-технічної освіти: з 1991-го до
2013 року кількість закладів скоротилася з 1251 до 968, а кількість учнів — з 648,4
тис. до 391,2 тис.
• Натомість у 1991-2013 роках кількість університетів, академій, інститутів зросла від
149 до 325, а кількість студентів, які здобувають вищу освіту зросла: з 1,6154 млн.
до 2,0527 млн.

3. Системні проблеми:
• Впродовж всіх років незалежності владні структури ставилися до освітнього сектору як
до другорядного порівняно з економікою. Освіта вважалася «витратною», а не
інвестиційною, частиною державного бюджету;
• Ця проблема дальше існує – Міністерство фінансів постійно виступає основним гальмом
впровадження реформ, аргументуючи це тим, що зміни в системі освіти надто дорогі
• В школах вчителі старіють! (20% працюючих вчителів є пенсійного віку)
• низька заробітна плата і низький соціальний статус не приваблють молодь
• Неефективна, надмірно централізована, застаріла система управління і фінансування –
основний аргумент щодо потреби децентралізації/автономізації
• Надмірна комерціалізація освітніх послуг, корупція і «дипломна хвороба»;
• Зниження якості освіти та падіння рівня знань і вмінь учнів; повільне і безсистемне
оновлення змісту освіти; зниження якості навчальної літератури та критичний брак
передових технологій в освітньому секторі.

4. Порядок денний
• Законодавчі зміни – закони, а також підзаконні акти Міністерств
• Впровадження нових інституцій – проблема нестиковки намірів
«верхів» із сприйняттям і світоглядом «низів»
• Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО)
• Автономія університетів – фінансова, кадрова, академічна…
• Шкільні ради на місцях – відсутність розуміння їх ролі в управлінні школами
• Системні перетворення в школах
• Проблеми сільських шкіл – аргументи для МінФін
• Відділення середньої школи від початкової – політично важке завдання
• Впровадження духовних шкіл – внутрішні протиріччя у владі
• Ідеологія реформ в освіті: «децентралізація, а там якось буде…»
• Проблема відсутності бачення того, що ми хочемо!

6. Жоден фінський ВНЗ не входить в рейтинг топ-200
університетів світу…
Чого ми хочемо від системи освіти?
https://www.facebook.com/HuffingtonPost/videos/101534865
02541130/

11. Ключові зміни в системі вищої освіти
• Автономія університетів (вищих навчальних закладів - ВНЗ)
• Кадрова – керівництво ВНЗ обирається на виборах (ректор, декан)
• Одна особа не може бути на посаді більше двох термінів (2 Х 5 роки)
• Заборона суміщати адміністративні посади – напр. декан + зав. Кафедри
• Вимоги до кандидатів на адмін. посади змінено – боротьба проти «касти» професорів, яка
встановлена на загально-державному рівні
• Фінансова – дозволено відкриття власних рахунків у банках
• Впроваджено поняття «endowment»
• Для державних ВНЗ, оплата праці залишається зарегульованою
• Академічна – університет сам вирішує зміст власних програм
• Впроваджено новий «перелік спеціальностей» - замість 550+, держава встановила 150
спеціальностей (для розробки широких стандартів), а зміст дальшої спеціалізації вирішує
університет
• Сам університет видає дипломи (не держава) і сам визнає дипломи з закордону
• Демонополізація влади МОН – створення (але не впровадження…) Нац.
Агентства з якості вищої освіти – контроверсійний крок…

12. Проблеми «низи» vs. «верхи»
• Дуже неоднорідне сприйняття потреби в децентралізації системи /
автономізації закладів
• Група «експертів», які мають регулярний доступ до європейських і північно-
американських прикладів організації освіти (часто приклади вирвані із контексту – але
це краще ніж їх відсутність)
• Основна маса співробітників шкіл (і навіть викладачів ВНЗ) не мають доступу до
альтернативних прикладів організації освіти
• Реформа «з верху» передбачає збільшення прав і обов’язків в «низах»
• Проблема – велика частина керівників ВНЗ не готові до автономії (не хочуть її)
• Приклад: з’їзд керівників ВНЗ державної форми власності для обрання складу НАЗЯВО
• Приклад: вчорашні вибори Ректора Київського Національного Університету ім. Шевченка
• Приклад: «скасування» програм у зв’язку з прийняттям нового переліку спеціальностей
• Приклад: ВНЗ продовжують встановлювати вимоги до кандидатів на займання адмін. посад у
відповідності з старим законом, а претенденти своїх прав не обстоюють…