2. це програмний засіб, що використовує
експертні знання у певній предметній
області з метою ефективного вирішення
задач у предметній області, яка цікавить
користувача.
3. видають поради, проводять аналіз, виконують
класифікацію, дають консультації і ставлять
діагноз;
орієнтовані на вирішення завдань, що зазвичай
вимагають проведення експертизи людиною-
спеціалістом;
на відміну від машинних програм, що
використовує процедурний аналіз, ЕС вирішують
завдання у вузькій предметній області
(конкретної галузі експертизи) на основі
дедуктивних міркувань.
4.
5. можливість накопичувати знання, зберігати
їх тривалий час, оновлювати і тим самим
забезпечувати відносну незалежність
конкретної організації від наявності в ній
кваліфікованих фахівців.
Накопичення знань дозволяє підвищувати
кваліфікацію фахівців, що працюють на
підприємстві, використовуючи найкращі,
перевірені рішення.
6. переважає можливості людини при вирішенні
надзвичайно громіздких проблем;
не має упереджених думок, тоді як експерт може
користуватися побічними знаннями і легко піддається
впливу зовнішніх факторів;
не робить поспішних висновків, нехтуючи певними
етапами знайдення рішення;
забезпечує діалоговий режим роботи;
дозволяє роботу з інформацією, що містить символьні
змінні;
забезпечує коректну роботу з інформацією, яка містить
помилки, за рахунок використання ймовірнісних методів
досліджень;
дозволяє проводити одночасну обробку альтернативних
версій;
за вимогою пояснює хід кроків реалізації програми;
забезпечує можливість обгрунтування рішення та
відтворення шляху його прийняття.
7. Більшість ЕС не цілком придатні для широкого
використання. Якщо користувач не має деякого досвіду
роботи з цими системами, у нього можуть виникнути
серйозні труднощі. Багато експертних систем доступні
лише тим експертам, які створювали їх бази знань. Тому
потрібно паралельно розробляти відповідний
користувацький інтерфейс, який би забезпечив
кінцевому користувачу властивий йому режим роботи;
"Навички" системи не завжди "зростають" після сеансу
експертизи, навіть коли проявляються нові знання;
Все ще залишається проблемою приведення знань,
отриманих від експерта, до вигляду, який забезпечував
би їх ефективне використання;
ЕС, як правило, не можуть набувати якісно нових знань,
не передбачених під час розробки, і тим більше не
володіють здоровим глуздом.
8. Основні фактори
ефективності
використання
експертних
систем у
навчальних
цілях:
можливість накопичення і
застосування знань про
результати навчання кожного
учня для вибору індивідуальних
навчальних впливів і управління
процесом навчання для
формування комплексних знань
і умінь
валідність
критеріїв оцінки
рівня знань, умінь,
навичок; рівня
підготовки або
рівня засвоєння
матеріалу
можливість адаптації
системи до зміни
стану навчання (учень
відносився до середнього
рівня, але на занятті
знання наближаються до
високого чи навпаки до
низького рівня)
9. управління процесом навчання з
урахуванням індивідуальної
підготовленості учня, його індивідуальних
особливостей;
діагностика і прогнозування якості
засвоєння предметної інформації і
формування змін в послідовності подання
навчального матеріалу;
підтримання професійного рівня учня в
певній предметній області.
10. Орієнтуючи студента на самостійну
роботу, експертна навчальна система
ініціює розвиток процесів пізнавальної
діяльності, підвищує мотивацію
навчання завдяки варіативності само
стійної діяльності, можливості
самоконтролю і самокорекції.
