Опис деяких пам'яток української писемності. А саме: Остромирове Євангеліє, Ізборнік Святослава 1073, Реймське Євангеліє, Архангельське Євангеліє, Повість временних літ, Руська Правда, Слово о полку Ігореві, Київський Псалтир, Пересопницьке Євангеліє.
3. Переписана в Києві дияконом Григорієм для
новгородського посадника Остромира (від 21
жовтня 1056 р. до 12 травня 1057 р.), про що
свідчить спеціальний запис. Книга великого
формату й обсягу (35х30 см, 294 арк., по 18
рядків, два стовпці) на пергаменті, розкішно та
старанно виконана.
У книзі є три кольорові мініатюри авторів Євангелій
-Іоанна, Луки та Марка, для четвертого, Матфія,
залишено вільний п’ятдесят сьомий аркуш. Крім
мініатюр, Євангеліє розкішно оздоблено великою
заставкою, 17 малими заставками та 207
ініціалами.
Книга свідчить про сталі традиції книжкової
культури в Київській Русі. Книга зберігається в
Російській національній бібліотеці в Санкт-
Петербурзі.
6. Збірник, що складається з 383 статей та
виписок релігійного, філософського,
історичного змісту, серед них – список книжок
«істинних і ложних»; своєрідна енциклопедія
свого часу. Переписаний на пергаменті
дияконом Іоанном для київського князя
Святослава уставом. Великоформатна книга
(33,6х24,8 см, 266 арк., по 29 рядків на
сторінці, два стовпці), багато прикрашена,
містить 6 мініатюр на повну сторінку,
виконаних фарбами і золотом, серед них
зображення Святослава в колі сім’ї –
найдавніший вітчизняний портрет;
архітектурні зображення, малюнки птахів та
звірів. Є заставки, ініціали, кінцівки. Мовні
особливості – численні південнорусизми.
Оригінал зберігається в Державному
історичному музеї в Москві.
7. Складений переписувачем Іоанном з
рукописів великокняжої бібліотеки як
перекладних, так і оригінальних,
переважно релігійно-моралістичного
характеру. Формат зменшений (16х12
см, 277 арк.), письмо – устав, має
південнорусизми. Оформлений дуже
скромно, на гіршому пергаменті й
майже без орнаменту. Зберігається в
Російській національній бібліотеці.
Ізборник 1076 р
9. Реймське Євангеліє — церковно-слов'янський
пергаментний рукопис, знаменита київська
пам'ятка першої половини XI століття. Це
найдавніша вітчизняна книга, що походить
із бібліотеки Ярослава Мудрого.
Старокиївське Реймське Євангеліє потрапило
до Франції з донькою Ярослава
Мудрого Анною.
Реймське Євангеліє складене з двох частин:
кириличних євангельських читань, бракує 19
початкових листів (16 листів), східно-
словянської редакції, мабуть, з 11 — 12 ст.;
хорватсько-глаголичної частини (31 лист) із
євангельськими й апостоловими читаннями й
пареміями на свята за римським обрядом,
списаної з хорватського оригіналу 1395 року
ченцем Емауського монастиря для
католицько-слов'янської богослужби.
11. Знайдено в Архангельську в кінці ХІХ ст.,
звідси назва. Формат 20,5х16,6 см, 178
арк., рядків 21, є 22, 24, 25 на сторінці.
Походження південноруське. Письмо –
устав, подібний до почерку попередніх
рукописів, в один стовпчик.
Оформлення бідне: 4 заставки, кінцівка,
ініціали. Зберігається в Російській
державній бібліотеці в Москві.
13. Пам'ятка історіографії і літератури Русі, літописне
зведення, укладене в Києві на початку 12 ст. Основа
більшості сх.-слов'ян, літописних зведень. Виникла
бл. 1113. Укладення її пов'язують з діяльністю ченця
Києво-Печерського монастиря Нестора (ця ред. до
нас не дійшла). В 1118 виникла 3-я ред. "П. в. л.", ім'я
укладача якої невідоме (список її зберігся в
Іпатіївському літописі). "П. в. л." містить оповіді про
виникнення слов'ян. писемності, про сх.-слов'ян.
племена, про заснування Києва, давньорус. князів,
про прийняття християнства на Русі, боротьбу Русі
проти кочовиків, про міжкнязівські чвари тощо. Вона
обстоювала єдність Русі, закликала до захисту рус.
землі від зовн. ворогів, відображаючи позиції різних
соціальних верств. Мова "П. в. л." близька до живої
давньоруської 11—12 ст., лаконічна й образна.
14. Руська Правда — найвизначніший збірник
стародавнього руського права, важливе
джерело для дослідження
середньовічної історії права та
суспільних відносин Русі і суміжних
слов'янських народів. Оригіналу Руської
Правди не знайдено, натомість
збереглася значна кількість її списків з
ХІІІ—XVIII ст.
16. Слово о полку (Слово о плъку Игорев ; «Словоѣ
про Ігорів похід», «Слово о полку Ігореві, Ігоря,
сина Святославля, внука Ольгова», або "Слово
о полку і гореві, Ігоря, сина Святославля, внука
Ольгова ", тобто «Слово про похід і горе»
17. У творі, описано невдалий похід новгород-
сіверського князя Ігоря Святославича проти
половців 1185, висловлено важливі політ, ідеї
того часу, зокрема щодо об'єднання всіх
земель Київ. Русі для б-би із зовнішніми
ворогами. Ідеалом «Слова» є політика кн.
Володимира II Мономаха.
Перейнятий мотивами слов'янської народної
поезії з елементами язичницької міфології, за
своїм художнім мови та літературної
значущості «Слово» стоїть у ряді найбільших
досягнень середньовічного епосу.
19. Великоформатний, виконаний на
добротному пергаменті кодекс,
написаний уставом і прикрашений 302
мініатюрами, сюжетно-орнаментальною
заставкою, багатьма художніми
ініціалами. Деякі малюнки, переважно
на полях, для зручності з’єднано з
ілюстрованим місцем тонкими лініями.
Містить псалми Давида, а також десять
хвалебних пісень і молитов з інших книг
Біблії.
22. Робота над ним тривала 5 років – з 15
серпня 1556 по 29 серпня 1561 р. Книга
великого формату (38,3х24 см) і обсягу
(482 арк.).
Один із перших українських перекладів
канонічного тексту Четвероєвангелія.
Один із символів української нації.
Оригінал зберігається в Національній
бібліотеці України імені В. І.
Вернадського.