https://svitliteraturu.com/load/ukrainska_literatura/6_klas/t_shevchenko_6_kl/59-1-0-908

1. Тарас Григорович Шевченко (1814-1861)
Дата народження. 9 березня (25 лютого за старим ст.) 1814р.
Місце народження. с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії
Батьки. Григорій Іванович Шевченко та Катерина Якимівна Бойко - кріпаки поміщика В. В.
Енгельгардта. В сім’ї було шестеро дітей, Микита, Катерина, Тарас, Ярина, Йосип, Марія (від другого
шлюбу батька). В 11 років осиротів
Дитинство пройшло у с. Кирилівка; пас громадську отару в Кирилівці; був козачком (слугою) у
панському дворі у Вільшаній
Навчання. У сільського дяка Павла Рубана (Совгиря) навчився читати й писати, почав малювати;
був наймитом дяка Петра Богорського, школярем-попихачем: носив воду, опалював школу, обслуговував
дяка, читав псалтир над померлими;
«вчився» малярства в диякона Єфрема, мав учителів-малярів із села Стеблева та із села Тарасівки;
відвідував лекції малювання в професора Віленського університету Йонаса Рустемаса;
вчився в Петербурзі у живописця Василя Ширяєва;
Імператорська Академія Мистецтв.
У Петербурзі у Ширяєва. Передбачаючи мати вигоду з малярських здібностей Тараса і зваживши на
невідступні його прохання, пан Енгельгард віддав свого кріпака на науку до майстра петербурзького
малярського цеху
Василя Ширяєва. Чим займався Тарас у малярському цеху? Різним – спочатку
розтирав фарби, малював дахи і паркани, а в 1833 р. ми бачимо Шевченка у складі
артілі Ширяєва, яка займалась оздобленням Сенату, Синоду, а згодом Великого, Александринського та
Михайлівського театрів. У 1836 р. під час перебудови Петербурзького Великого театру йому, як доброму
рисувальнику доручили зробити рисунки орнаментів та арабески плафона. Уже в цей час Шевченко
виказав хист умілого рисувальника.
Ширяєв був людиною скупою, «неотесаною і жорстокою». Учням своїм ніколи й ні в чому не потурав і
не поблажав, а якщо котрий із них провинився, то й бив. Коли кінчався сезон малярських праць, Ширяєв
не дозволяв своїм учням виходити з дому навіть по святах – хіба що до церкви. Спізнюючись на обід у
неділю, Шевченко знав, що буде битий. Коротко кажучи словами самого Шевченка, «хазяїн його був
загарливіший за всякого дяка-спартанця». Тарас розумів, що опинився в повному рабстві у московського
мугиря, що сам «ледве-ледве виліз на світ Божий», а «видряпавшись» у люди, зробився типовим
жмикрутом. Безвихідність положення змушувала тепер хлопця «перетерпіти всі спроби», та й досвід
показав, що вічно бунтуватися й утікати не можна. Але до цікавішої, «живописної» праці майстер,
натурально, не відразу учня допустив, та й не завжди вона бувала, натомість завжди були звичайні
малярські роботи, і Шевченко із смутком потім згадував, який був «безрадісний, безнадійний початок»
цієї його мистецької кар’єри: почав він її, як сам каже, з того, «що молов у жорнах охру і мінію та малював
підлоги, дахи та паркани». Із стиснутим серцем мусів увесь час собі пригадувати: «Терпи, козаче,
отаманом будеш!»
Уночі, після роботи, юний Шевченко любив відвідувати Літній сад С.-Петербурга, милувався
мармуровими скульптурами, змальовував їх Саме тут Тарас почав віршувати. Він писав про Україну,
козаків, недолю рідного краю.
Щоб удосконалювати майстерність живописця, Т. Шевченко вступив у Товариство заохочення
художників і дістав можливість відвідувати «рисувальні класи». У Петербурзі він познайомився із
земляками: Іваном Сошенком, Євгеном Гребінкою. Василем Григоровичем. Усі відзначали неабиякий
розум Шевченка й «некріпацьку зовнішність».
Згодом відбувається знайомство Шевченка з К. Брюлловим, О.Венеціановим і Василем Жуковським.
Карл Брюллов хвалив його художні роботи, а надто вірші, які показував йому юнак, і взявся безкоштовно
приватно навчати талановитого кріпака. Невдовзі Тарас став його улюбленим учнем. К. Брюллов
передоручив виконати замовлення Т. Шевченкові написати портрет генерала Клейнміхеля, який вважав
себе красенем і принижував Тараса. Шевченко висміяв вельможу, намалювавши йому потворне обличчя.
Той не викупив портрет, а забрав картину цирульник, повісивши її як вивіску. Від відвідувачів не було
відбою. Генерал змушений
був викупити портрет за 500 рублів.
Викуп з кріпацтва. Художник Карл Брюллов і поет, вихователь спадкоємця престолу Василь
Жуковський вирішили викупити молодого поета з кріпацтва. Енгельгард погодився відпустити кріпака
за великі гроші — 2500 рублів. Щоб здобути такі гроші, Карл Брюллов намалював портрет Василя

2. Жуковського, який розіграли в лотереї. Портрет придбала царська родина. Відпускну Т. Шевченка було
підписано 22 квітня 1838 p.
Академічні роки. Шевченко, який після викупу став улюбленим учнем Карла Брюллова, постійно бував
у його майстерні, жив у нього на квартирі. Завдячуючи Брюллову, поет вимовив своє захоплено-радісне:
«Живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь, окроме Бога — велике щастя буть вольним
чоловіком».
Шевченко - чудовий портретист та великий майстер акварельного рисунка, за успіхи у навчанні одержує
від Академії три срібних медалі; знайомиться з визначними творами західноєвропейської літератури,
вивчає французьку мову; все це в значній мірі підносить політичний і культурний рівень поета.
«Кобзар». 1840 року побачила світ збірка творів Шевченка "Кобзар", що містила вісім творів: "Думи мої
...", "Перебендя", "Катерина", "Тополя", "Думка", "До Основ'яненка", "Іван Підкова", "Тарасова ніч".
Подорожі Україною. Перша подорож Україною – 1843-1844 (Кирилівка, Київ, Полтавщина, Хортиця,
Чигирин), друга – 1845-1847 (Полтавщина, Чернігівщина, Київщина, Волинь, Поділля)
Кирило-Мефодіївське товариство. У травні 1846 року Тарас Шевченко знайомиться з істориком
Миколою Костомаровим, одним з організаторів Кирило-Мефодіївського товариства, а з грудня починає
відвідувати засідання, де читає членам товариства свої революційні поезії.
Арешт та заслання. Шевченка заарештували 5 квітня 1847 р. Два місяці він перебував у казематі
Третього відділення. 30 травня 1847 року Шевченкові оголошено царський вирок про заслання його в
Окремий Оренбурзький корпус рядовим солдатом «під суворий нагляд із забороною писати й малювати».
Свою службу він проходив в Орській кріпості. Незважаючи на суворий нагляд, Шевченко намалював
автопортрет, продовжує писати поетичні твори, які вміщав у невеликі «захалявні книжечки». За
порушення царського наказу про заборону писати й малювати Шевченка знову було заарештовано та
під конвоєм відправлено до Орської кріпості. 17 жовтня 1850 року Шевченко прибув у Новопетровське
укріплення, куди його було заслано. У Новопетровську він пробув довгих 7 років, поки його друзі не
домоглися від уряду звільнення Тараса Григоровича із заслання. 1 травня 1857р. було дано офіційний
дозвіл звільнити Шевченка з військової служби зі встановленням за ним нагляду і забороною жити в
столицях.
Після заслання. У кінці березня 1858 р. Шевченко приїхав до Петербурга. Літературно-мистецька
громадськість столиці гаряче зустріла поета. Він бере діяльну участь у громадському житті, виступає на
літературних вечорах, стає одним із фундаторів Літературного фонду, допомагає недільним школам в
Україні.
Остання подорож митця до України відбулась влітку 1859 року. Поет зустрівся в Кирилівці з братами
й сестрою; мав намір оселитися на Україні; шукав ділянку, щоб збудувати хату.
Третій арешт. 15 липня Тараса Григоровича було заарештовано втретє, але після закінчення слідства
йому було дозволено повернутися в Петербург.
Останні роки. В січні 1860 року вийшло доповнене новими поезіями видання «Кобзаря». Рада Академії
мистецтв надала поету звання академіка гравюри. В січні 1861 року надруковано «Буквар
Южноруський».
Смерть і поховання. Тарас Григорович пішов із життя 10 березня 1861 р. Його
тіло було поховане на Смоленському кладовищі в Петербурзі, але потім згідно із «Заповітом», його прах
було перевезено до України.
10 травня 1861 року біля Канева на Чернечій горі поховано Тараса Григоровича Шевченка.
Основні твори: збірка віршів «Кобзар», балади «Причинна», «Тополя»,
«Утоплена», поеми «Катерина», «Наймичка», «Сон», «Тарасова ніч», «Гайдамаки», «Великий льох»,
«Кавказ», «І мертвим, і живим…»; драма «Назар Стодоля»