Моцухіто імператор.

1. Імператор Мейдзі був 122-м
імператором Японії, його
правління почалося з лютого
1867 р. і фактично
закінчилося 30 липня 1912 р.

2. Імператор Мейдзі був
сином імператора
Комей від
фрейліни Накаяма
Йосікі, дочки
лорда Накаяма Тадая
су, «міністра лівої
руки» з
роду Фудзівара.
Майбутній імператор, який отримав при народженні ім'я
Саті (принц Саті), провів більшу частину дитинства в
сімействі Накаяма в Кіото, відповідно до звичаю довіряти
виховання імператорських дітей знатним родин.

3. Саті було
всиновлено
головною
дружиною
Імператора –
Асаки Нього – і
майже отримав в
такий спосіб титул
імперського
принца (синно) і
винесла нове ім'я
– Муцухіто.
У історію період правління цього імператора увійшов під назвою
ери Мейдзі. А проведені їм у дію революційні заходи дістали
назву Реставрації Мейдзі.

4. Наслідний принц Муцухіто
успадкував хризантемовый
трон у віці 14 ( 15) років,
цього року (1867) став
вважатися першим роком
ери Мейдзі отже було
покладено початок традиції
оголошувати нову еру з
сходженням на престол
нового імператора, який по
смерті отримував ім'я ери
свого правління.

5. Це були важкі роки
для Японії: США
змусило країну
підписати невигідні
торгові договори, а
в середині її
розривали
міжусобні війни.
Необхідність
реформ
усвідомлювали
деякі японські
самураї, самі вони
стали опорою
Муцухіто, і
допомогли йому
утвердити в Японії
верховну владу
імператора.

6. У 1868 році він склав присягу за якою гарантував колегіальність в
управлінні країною, участь всіх станів в ухваленні законів, а також
проголошував курс на реформування і зміцнення країни. Владу було
поділено на законодавчу, виконавчу і судову, а чиновники мали
переобиратись на посади кожні 4 роки. Столицю було перенесено із
традиційного Кіото до Токіо.

7. Багато було зроблено для зменшення соціальних протиріч.
Суспільство все ще ділилось на привілейовану аристократію ,
самурайство, та простий народ, проте селянам дозволили вільно
міняти професію та місце проживання, їх зобов'язали мати прізвища,
крім того були дозволені міжстанові шлюби. В країні була введена
обов'язкова початкова освіта для всіх верств.

8. Установлювався чіткий
порядок спадкування
престолу (від батька до
старшого сина), для
управління справами
імператорського дому
заснована Сімейна рада.
Уряд включав міністрів і
радників . В 1885 р. уряд
реформований за
прусськими зразками -
його очолив міністр-
президент із широкими
повноваженнями;

9. У релігійній сфері повернули традиційну японську релігію –
синтоїзм, а єдиною грошовою одиницею стала ієна. Це сприяло
об'єднанню острівної країни. Муцухіто відправив своїх послів до
Європи та США для вивчення суспільних та політичних систем. У
1873 році Японія перейшла на Григоріанський календар та
дозволив громадянам вільно створювати свої мирні об'єднання.

10. Замість напівсамостійних князівств
(даймьо) в 1871 р. були створені
префектури та столичні округи на
чолі з урядовими чиновниками.

11. Основні компоненти реформ в Японії:
1) установлення нової
релігійно-політичної
ідеології.
2) реформа
центрального апарата
влади.
3) В 1872 р. був
прийнятий закон про
ліквідацію старих
звань.
4) адміністративна
реформа. В 1868 р.
5) аграрна реформа.
В1872-1873 рр. були
ліквідовані заборони на
купівлю-продаж землі.
6) військова реформа. В1872 р.
було проголошене введення
військової повинності .
7) реформа цивільного, кримінального і
кримінально-процесуального законодавства
за європейськими зразками

12. Реформи підготували ґрунт для
розробки Конституції Великої
Японської імперії.
11 лютого 1889 р. імператор
офіційно "дарував" підданим
Конституцію, а 1 квітня 1890 р. вона
набрала чинності. "Дарування"
означало, що змінити або скасувати
Конституцію міг тільки імператор.
Конституція Великої Японської
імперії складалася з 7 розділів, 76
статей.