1. "Цукроварня" у Збаразькому замку: факти і домисли.
Дослідження Збаразького замку, що проводяться протягом тривалого часу
співробітниками Національного заповідника "Замки Тернопілля", залишають все
менше білих плям та знаків запитання в його драматичній історії. Однією з таких
дискусійних сторінок останнього, не мілітарного періоду розвитку та занепаду колись
могутньої твердині є створення у ній цукрового заводу, або "цукроварні".
Ще в 90-х роках минулого століття відомий збаразький краєзнавець Анатолій
Малевич, 100-річчя з дня народження якого відзначається цього року, на сторінках
"Літопису землі Збаразької" писав, що "…у 1833 р. польський генерал Бем організував
у замку цукровий завод". Про існування цукрового заводу у замку повідомляє також
"Словник географічний Польського Королівства…" з посиланням на додаток до
"Львівської газети" під назвою "Всяка всячина" № 14 за 1833 р. "Біля 1833 р.
впроваджено в замку цукровню, яка через кілька років занепала", - зазначає джерело.
Вартим уваги є згадка про цукровий завод у "Відомостях, що стосуються
промисловості і мистецтва в давній Польщі", виданих Й. Колачковським в Кракові у
1888 році. Тут подається перелік цукрових заводів Польщі та "кресів", в т.ч. і таких,
що існували короткий час. Серед інших згадується цукроварня в давнім замку
Збаража, закладена в 1830 році за графа Францішка Потоцького.
Відомий дослідник магнатських резиденцій і палаців Роман Афтаназі без
посилання на джерела стверджує, що генерал Бем у 40-х роках був «адміністратором»
Збаража за правління Францішка Йозефа Потоцького і "в 1840 р. розмістив в замку
цукроварню, яка в скорому часі занепала".
Нещодавно, переглядаючи сторінки польської преси поч. ХХ ст., нами була
виявлена ще одна стаття, яка має безпосереднє відношення до таємничої історії
Збаразької цукроварні. "Львівський кур'єр" від 15 червня 1914 р. надрукував статтю
"Проект купівлі Збаразького замку для суспільних потреб". В назві публікації криється
давня ідея перетворення замку і палацу у Збаражі в гімназію, що знаходилася
тимчасово в монастирі бернардинів.
Оскільки, власники Збаража не мали змоги власним коштом відбудувати і
реставрувати пам'ятку, то державою було вирішено її викупити. В 1924 р. в журналі
"Архітектор" навіть була поміщена стаття консерватора М. Осінського під назвою
"Відбудова замку кн.
Вишневецьких в
Збаражі для
розміщення гімназії",
де були викладені
проектні пропозиції,
щодо втілення цього
задуму.
Однак, справа до
реалізації так і не
дійшла в силу, як
об'єктивних, так і
суб'єктивних причин.
Повертаючись до
змісту статті у
"Львівському кур'єрі", необхідно також зазначити, що тут подається опис стану

2. збереження замку та палацу, що є унікальним джерелом інформації перед І-ю
світовою війною. 21 серпня 1914 року, в день повного сонячного затемнення, до
Збаража вступили російські війська і в результаті військового протистояння австрійців
та московських орд замок зазнав значних руйнувань.
Львівський часопис так подає опис Збаразької твердині (переклад та
інтерпретація автора статті):
"…Багато років стоїть
Збаразький замок спустошений,
але в окремих ділянках він
зберігся досить добре. Зовнішні
мури замку не порушені,
внутрішні – з кінця третього
десятка минулого століття
сильно укріплені і «поправлені»
за Бема, пізнішого генерала,
який потім був там директором
цукровні.
З характерних
фортифікацій, що
чотирикутником оперезують
замкові забудови як, так
званий, внутрішній мур,
оточений великим ровом майже
весь збережений, хоча окремі частини починають поволі розсипатися. Північний мур і
північно-західний наріжник є збережені
в досить хорошому стані і становлять
гарний вигляд.
Що стосується внутрішніх споруд,
то в`їздова брама і горище ще зараз є
заселені. В головному внутрішньому
будинку (палаці) знаходилась раніше
фабрика цукру, зараз в партері склад
соломи, сіна і інших господарських речей.
В найкращому стані знаходиться
тильна половина будинку, що примикає
до фортечного муру, так з першого
поверху можна перейти прямо на той
мур біля 5 метрів шириною. 3Питання
реставрації замку було підняте ще в 1897
р. товариством консерваторів Східної
Галичини, а тодішній власник Збаража
др. Тадеуш Нементовський в міру
грошових можливостей намагався
зберегти цю історичну пам`ятку.
Зараз власниками Збаража є
Явеци, які про консервацію замку замало
піклуються…"
Рис. 3. Вінцентій Потоцький

3. Всі, наведені вище, джерела по-різному подають рік заснування в Збаразькому
замку цукроварні, де в свій час був "директором" чи "адміністратором" Юзеф Бем. В
цей період власником Збаража є граф Францішек Станіслав Потоцький (1788-1853
рр.), якому після смерті батька Вінцентія (†1825) перепали Броди і Збараж. Ще перед
1830 р. Францішек Станіслав, проживаючи у Варшаві, продає Броди, а Збараж, згідно
"Шематизму Королівства Галичини і Володимирії", з 1835 р. вже знаходиться в руках
його другої дружини - графині Кароліни Потоцької (в другому шлюбі - Кофлер).
Якщо саме за правління Францішка
Потоцького, як подає одне з вище наведених
джерел, було впроваджено цукроварню в
Збаразькому замку, то це могло бути в період
1825-1834 років.
Оскільки, відомо, що Францішек Потоцький
був власником не тільки Збаража, а й Бродів, де
перебував у добровільному засланні Йозеф Бем, то
можна припустити, що вони були знайомі, як
польські патріоти та прихильники її незалежності.
Однак, як зазначалось вище, перед 1830 роком
Потоцький продає Броди, а згодом і Збараж, а Бем
перебував в Галичині (Львів, Броди) до 29
листопада 1830 р. (надалі він взяв участь у
Варшавському листопадовому повстанні, після
закінчення війни виїхав в Німеччину, а пізніше в
Париж, де проживав приватним життям,
зай
маю
чись наукою). Після 1848 р. (скасування
панщини) генерал Юзеф Бем бере
активну участь (фактично, очолює) у
березневому повстанні у Відні, а після
поразки втікає у Трансільванію, де
знову зазнає поразки і виїжджає в
Туреччину. Прийнявши іслам Юзеф
Бем (Амурат-паша) в 1850 р. очолює
турецьку армію і придушує криваве
повстання арабського населення проти
християн, а в грудні помирає від
пропасниці.
Як бачимо, після 1830 року генерала
Бема ні в територіальному, ні в
часовому плані з Галичиною (тим
більше зі Збаражем) ніщо не поєднує.
Враховуючи деякі його праці по
проектуванню парових машин і
механізмів, можна припустити, що він
або висунув ідею (скоріше
запропонував Францішку Потоцькому) створити у Збаразькому палаці цукроварню,

4. або впровадив в ній одну з своїх парових машин і став директором-управителем міні-
заводу.
Виходячи з вище наведеного, запровадження Й. Бемом цукроварні могло
відбутися, як подає Й. Колачковський, лише виключно в 1830 р. Дивує той факт, що
додаток "Всяка всячина" подає цю інформацію лише в № 14 за 1833 р. (тобто через три
роки після події). Очевидно, дата була подана редакцією "Словника географічного…"
помилково. Невідомо також, яким чином це джерело, твердячи, що "…біля 1833 р.
впроваджено в замку цукровню, яка через кілька років занепала", могло передбачити її
занепад за кілька років наперед.
Однак, життя без таємниць і їх розгадок є не цікавим, тому все ще попереду..!
Руслан Підставка
НЗ "Замки Тернопілля"