Письменник Всеволод Зиновійович Нестайко відомий в українській літературі як неперевершений творець незвичайних казкових країн та фантастичних світів для дітей. Своїми веселими, дотепними й мудрими повістями й казками він щиро ділився не з одним поколінням юних читачів.
За плечима у нього – більше сотні виданих книжок – ціла авторська бібліотека.
Казкарем він, мабуть, уже народився, бо з дитинства постійно вигадував щось таке химерно–хитромудре, що від подиву робили великі очі не лише його друзі–ровесники, а й рідні та вчителі. А коли він підріс, то якось подумав: «А чого б мені не порадувати–подивувати дітей України вцілому, га?!» І почав писати, писати, писати, а потім – друкуватися, друкуватися, друкуватися!..
Отак, зрештою, Всеволод Зиновійович став улюбленим письменником не лише дітей України, а й дітей багатьох країн світу.
Дмитро Білоус – унікальне й цікаве явище в українській літературі.
Це – непересічний поет, сатирик-гуморист, блискучий перекладач, публіцист, науковець і педагог. Його творчість, різноманітна і багатогранна, здобула широке визнання не лише в Україні, а й за її межами.
Велику, благородну й конче потрібну справу робив письменник: вчив любити рідний край, знати, відчувати багатство і красу нашого «дива калинового» – рідної мови і чари прадавніх свят.
Поет звертався насамперед до дітей, бо був певен, коли молоді говоритимуть рідною мовою, пишатимуться нею – тоді й постане по-справжньому Україна!
Живопис – це поезія, яку бачать
18 травня міжнародна світова музейна спільнота відзначає день музеїв, підкреслюючи цим, що музейні заклади є одним із найважливіших інструментів культурного обміну, збагачення культур, досягнення взаєморозуміння, співпраці та миру між людьми.
Цього року Міжнародна рада музеїв (ІСОМ) запропонувала до відзначення Дня музеїв тему «Музеї і суперечлива історія: розповідаючи про замовчуване» (Museums and contested histories: Saying the unspeakable in museums)». В контексті подій останніх років ця тема набуває особливого значення для музеїв України.
Кількість учасників Міжнародного дня музеїв щорік зростає: у 2016 році тематичні події та заходи до цього дня провели понад 35 000 музеїв у 145 країнах.
Письменник Всеволод Зиновійович Нестайко відомий в українській літературі як неперевершений творець незвичайних казкових країн та фантастичних світів для дітей. Своїми веселими, дотепними й мудрими повістями й казками він щиро ділився не з одним поколінням юних читачів.
За плечима у нього – більше сотні виданих книжок – ціла авторська бібліотека.
Казкарем він, мабуть, уже народився, бо з дитинства постійно вигадував щось таке химерно–хитромудре, що від подиву робили великі очі не лише його друзі–ровесники, а й рідні та вчителі. А коли він підріс, то якось подумав: «А чого б мені не порадувати–подивувати дітей України вцілому, га?!» І почав писати, писати, писати, а потім – друкуватися, друкуватися, друкуватися!..
Отак, зрештою, Всеволод Зиновійович став улюбленим письменником не лише дітей України, а й дітей багатьох країн світу.
Дмитро Білоус – унікальне й цікаве явище в українській літературі.
Це – непересічний поет, сатирик-гуморист, блискучий перекладач, публіцист, науковець і педагог. Його творчість, різноманітна і багатогранна, здобула широке визнання не лише в Україні, а й за її межами.
Велику, благородну й конче потрібну справу робив письменник: вчив любити рідний край, знати, відчувати багатство і красу нашого «дива калинового» – рідної мови і чари прадавніх свят.
Поет звертався насамперед до дітей, бо був певен, коли молоді говоритимуть рідною мовою, пишатимуться нею – тоді й постане по-справжньому Україна!
Живопис – це поезія, яку бачать
18 травня міжнародна світова музейна спільнота відзначає день музеїв, підкреслюючи цим, що музейні заклади є одним із найважливіших інструментів культурного обміну, збагачення культур, досягнення взаєморозуміння, співпраці та миру між людьми.
Цього року Міжнародна рада музеїв (ІСОМ) запропонувала до відзначення Дня музеїв тему «Музеї і суперечлива історія: розповідаючи про замовчуване» (Museums and contested histories: Saying the unspeakable in museums)». В контексті подій останніх років ця тема набуває особливого значення для музеїв України.
Кількість учасників Міжнародного дня музеїв щорік зростає: у 2016 році тематичні події та заходи до цього дня провели понад 35 000 музеїв у 145 країнах.
У цій презентації розглядається Універсальний дизайн як інструмент розвитку інклюзивного суспільства, зокрема наводиться аналіз послуги раннього втручання для дітей. Ця послуга надається та є необхідною для дітей, у яких було виявлено порушення здоров’я та розвитку, від народження до 4 років. Завдяки цій послузі стає можливим мінімізувати можливі наслідки, спричинені порушеннями у фізичному чи розумовому розвитку, що надасть можливість покращити розвиток дитину у майбутньому, нормалізувати сімейне життя та бути профілактикою інвалідізації. Прикладами створення центрів та надання послуг раннього втручання є місто Харків та деякі населені пункти Харківської області, де надання такої послуги успішно виконується. Ці центри активно розвиваються та збільшують кількість відвідувачів-батьків, які знаходять допомогу для розвитку своїх дітей.
Презентацію підготовила Ганна Кукуруза, доктор психологічних наук, БФ «Інститут раннього втручання» за підтримки Спільної програми ПРООН, ЮНІСЕФ, ВООЗ, МОП «Сприяння інтеграційній політиці та послугам для людей з інвалідністю в Україні»
2. Привіт!
Мене звати Марина. Ми з Вами
вже більш-менш знайомі. Проте
я хочу, аби ми краще пізнали
одне одного. Тому в ця
презентація є короткою
розповіддю про мене особисто
та про мої захоплення.
3. Коротко про мене
• Народилася я у цьому прекрасному місті
Одеса, але згодом наша сім’я переїхала до
рідного міста мами, Первомайська. Там і
прожила до моменту, коли потрібно було
їхати навчатися далі, після закінчення
школи. Тому, обираючи місце навчання,
одразу зупинилася на Одесі. Так і опинилася
знову тут…
4. Моя сім’я
Моя сім’я складається з чотирьох чоловік(
мами, тата, мене та сестрички-двійнючки
Анни). Також дуже важливими людьми у
моєму житті є бабуся, дідусь та тітка з
дядьком.
Як і будь-які люблячі батьки, мої мама з
татом роблять усе можливе й не тільки, аби
ми з сестрою були щасливими. За це моя
любов до ним безмежна.
7. Те, чим я захоплююсь
Змалечку я займалася майже всім, чим
може займатися дитина. Я
танцювала, вишивала, плела
макраме, майструвала з бісеру, відвідувала
театральний гурток та циркове училище.
Проте найбільше запам’яталися мені роки
навчання у художній школі. Особливо
цікавили мене уроки історії мистецтв.
