2. Це був перший день весни – 1 березня.
Усі святкували міжнародний котячий
день.
Усі, окрім самотнього білого кота с
чорною плямкою на лобі, та того, хто
ніколи не матиме права носити горде
ім’я Людини.
Того, хто любив зброю і ненавидів
котів.
А сніг був сірий. Сніг втомився очікувати,
коли ж весняне сонце перетворить його
нарешті на срібні живильні струмочки.
Сірою була і шубка білого кота. Він також
втомився від довгої зими. Він йшов по
вулиці повз старовинний будинок, що носив
дивну назву – Славутинка, у дворі якого
завжди бігали ці невгамовні маленькі Люди
– діти.
Раптом якась чорна постать винирнула із
сусіднього двору. І майже одночасно із
гучним пострілом невимовний біль обпік
ногу кота.
3. Діти побачили його під самими дверима школи.
Він лежав, закривавлений и знесилений, і, мабуть, вперше
у своєму котячому житті мріяв, щоб маленькі Люди допомогли йому.
І вони допомогли. Це були вихованці інтернату з того самого
старовинного будинку, який так намагався оминати кіт.
4. Діти занесли кота до кабінету директорки, яка саме збиралась додому.
Було пізно, жодна ветеринарна лікарня вже не працювала.
Але знайшовся лікар, що погодився приїхати вночі до кота, надати
першу допомогу, витягнути кулі та знеболити криваву рвану рану
простріленої ноги. Це був початок довгого лікування, що тривало майже
6 місяців.
5. Діти назвали кота Сніжний Барс. Його
шубка дійсно нагадувала сірий
березневий сніг, що останнім зникає
навесні. Але день за днем кіт ставав
білішим. І вчився знову довіряти
людям…
6. 2 місяці кіт жив в кабінеті директора
школи-інтернату. А вся школа жила
за котячим розкладом: кота
провідували, годували, лікували.
А під час неймовірно складних операцій,
що тривали по 3-4 години, за його життя
навіть молились…
7. А потім він переїхав жити до квартири директора.
Назавжди. І, здається, йому там сподобалось.
8. Йому ще й досі сняться жахіття.
І він жалібно стогне уві сні.
Але, прокинувшись, він бачить
тих, хто стали йому найріднішими.
Тих, кому байдуже, що ти не коштовний
перський кіт, а поранений бідолаха з
вулиці. Але кому не байдуже до твого
котячого життя…
9. Кіт Барсік з березня 2012 року переніс 6 складних
та тривалих операцій. Йому склали розтрощену кістку ноги.
Через інфекцію, занесену кулею, рана дуже довго не гоїлась.
Остання операція відбулась напередодні 1 вересня.
Ми віримо, що більше в житті цього вуличного кота не буде
болі, страждань та операцій.
Нехай життя Барсіка стане білим і пухнастим, як його шубка.
Адже він, як ніхто інший, знає –
життя прекрасне!
Дякуємо нашому
директору
Олені Володимирівні
за надані фото
Барсіка.
10. Кіт Барсік з березня 2012 року переніс 6 складних
та тривалих операцій. Йому склали розтрощену кістку ноги.
Через інфекцію, занесену кулею, рана дуже довго не гоїлась.
Остання операція відбулась напередодні 1 вересня.
Ми віримо, що більше в житті цього вуличного кота не буде
болі, страждань та операцій.
Нехай життя Барсіка стане білим і пухнастим, як його шубка.
Адже він, як ніхто інший, знає –
життя прекрасне!
Дякуємо нашому
директору
Олені Володимирівні
за надані фото
Барсіка.