Видатна українська актриса, в доробку якої десятки акторських робіт. Створені артисткою сценічні образи, є доказом значного внеску в скарбницю театральної культури. За роки, віддані сцені, актриса зіграла майже всі жіночі ролі в театральному репертуарі 70—80-х років XIX століття.
До сонця хай летить душа моя : бібліографічна пам’ятка до 120 річчя від дня н...library_darnitsa
Видатна українська актриса Наталія Михайлівна Ужвій – яскрава представниця цілої епохи у вітчизняній культурі. Про неї написано безліч статей і нарисів, вийшли окремі книги. Її творчий шлях, довжиною понад шестидесяти років, щедро усіяно більш як сотнею ролей на сцені і двадцятьма в кіно. Біліографічна пам’ятка стане в нагоді всім кого цікавить постать великої актриси, «поетеси української сцени».
До сонця хай летить душа моя : бібліографічна пам’ятка до 120 річчя від дня н...library_darnitsa
Видатна українська актриса Наталія Михайлівна Ужвій – яскрава представниця цілої епохи у вітчизняній культурі. Про неї написано безліч статей і нарисів, вийшли окремі книги. Її творчий шлях, довжиною понад шестидесяти років, щедро усіяно більш як сотнею ролей на сцені і двадцятьма в кіно. Біліографічна пам’ятка стане в нагоді всім кого цікавить постать великої актриси, «поетеси української сцени».
Марія Заньковецька була окрасою національної сцени, зіркою в театральному просторі на зламі XIX-XX ст. Вона увійшла в історію театру як видатна українська трагедійна актриса, що в створюваних сценічних образах уособлювала символ української жінки.
Марія Заньковецька була окрасою національної сцени, зіркою в театральному просторі на зламі XIX-XX ст. Вона увійшла в історію театру як видатна українська трагедійна актриса, що в створюваних сценічних образах уособлювала символ української жінки.
Марія Костянти́нівна Занькове́цька - українська актриса і театральна діячка, провідна зірка українського театру кінця ХІХ і початку ХХ століть. Народна артистка Української РСР
З плеяди Тобілевичів : літературно-мистецький нарис до 160-річчя від дня на...library_darnitsa
Серед найславетніших імен в історії українського театру сяє ім’я Панаса Карповича Саксаганського – видатного актора, режисера, організатора й реформатора театральної справи, драматурга і педагога школи М. Кропивницького, одного з корифеїв українського побутового театру.
Актор, режисер, співак, організатор театрального життя українців в Україні й поза нею – кожна з цих характеристик відображає одну із граней багатостороннього обдарування Миколи Карповича Садовського.
Сценічні образи актора виділялися історичною й соціальною конкретністю, психологічною глибиною та ідейною чіткістю. Гра його характеризувалась емоційним наповненням, діапазон ролей вражає.
Микола Садовський – яскравий представник театру в Україні, який залишив помітний слід в історії українського театрального мистецтва. Його творчі здобутки й сьогодні є цікавими для дослідників і театралів.
До 165-річчя від дня народження актора відділ художньої культури та мистецтв пропонує до уваги користувачів віртуальну виставку «Корифей українського театру».
16 липня виповнюється 85 років від дня народження Ади Миколаївни Роговцевої - знаменитої української акторки театру та кіно, легенди культурного світу та людини з чіткою громадянською позицією. Попри свій вік геніальна актриса продовжує активно грати у театрі та кіно, відвідувати різноманітні заходи та презентувати вистави для наших воїнів, волонтери ти.
Пропонуємо вам ознайомитися із деякими фактами біографії цієї чудової, мужньої жінки, справжньої українки!
Багатогранність таланту Михайла Старицького. (до 180-річчя від дня народження...estet13
Михайло Старицький увійшов в українське культурне життя як людина високоосвічена та всебічно обдарована. Він був зачинателем українського професійного театру, драматургом, прозаїком, видавцем, перекладачем.
Про це та інші цікаві моменти з життя відомого українця ви дізнаєтесь, переглянувши презентацію «Талант і доля Михайла Старицького».
Там море щастя й море сліз, я звідала це, я - актриса library_darnitsa
Ада Миколаївна Роговцева – для багатьох поколінь глядачів стала символом гармонійного поєднання краси, жіночності й стійкості, втіленням великої гідності актриси. Жіночні образи, створені нею на театральній сцені та в кінострічках, увійшли до золотого фонду українського кінематографа і театрального мистецтва, піднісши їх до світового рівня.
Видання «Авангард і модерн в українському народному мистецтві 1910 -1930» базується на творах з колекції Національного музею українського народного декоративного мистецтва. Альбом знайомить з унікальними творами та дає можливість познайомитись із надзвичайно цікавим періодом творчого експерименту в мистецтві України початку 20 століття.
Книга вийшла в Києві, у видавництві "Саміт-книга", в 2019 році. Авторка-упорядниця Олена Шестакова - завідувачка відділу Національного музею українського народного декоративного мистецтва.
Презентуємо нове видання! Іван Салевич. "Скульптура. Малярство. Графіка"LubaShylyuk
Альбомне видання відображає творчий доробок відомого українського митця Івана Салевича, автора численних виставкових праць і композицій, мистецьких проєктів, автора ідеї Всеукраїнського трієнале "Український фолькмодерн".
"Квіткові розмаї". До 120-річчя від дня народження Катерини БілокурLubaShylyuk
Катерина Білокур - українська художниця, майстриня народного декоративного живопису, представниця «наївного мистецтва».
Катерина Білокур зуміла сягнути вершин успіху і прославити українське мистецтво на цілий світ. Їй довелося пережити осуд і нерозуміння односельців, які вбачали в її заняттях малюванням спробу ухилитися від роботи. Вона зустріла нерозуміння матері, що вважала її малювання безглуздим, і все-таки, подолавши ці такі непрості в сільському житті перешкоди, вона самотужки, крок за кроком відкривала для себе таємниці живопису. Не маючи коштів на фарби й пензлі, готувала 'їх сама з рослин та щетини, не маючи спеціальної художньої освіти, альбомів та книжок, навчалася у природи.
Презентуємо нові книги Віктора Кублицького «Юнацтву про мистецтво», що надійшли до фондів відділу мистецтв.
Безліч митців протягом століть змальовували життя та залишали безцінний спадок, який дозволяє нам наблизитися до джерела історії, краще зрозуміти людину та її буття в різні часи, отримати естетичну насолоду від доторку до справжніх шедеврів.
Кожна сторінка книги «Юнацтву про мистецтво» стає початком цікавої подорожі. В ній пропонується розповідь про відомі твори світового образотворчого мистецтва. Читач зможе познайомитися із шедеврами майстрів минулого та поринути у вічний світ художніх образів.
Книгу адресовано юним шанувальникам прекрасного та, безперечно, вона стане їх постійним супутником у житті.
14 листопада 2020 року виповнюється 180 років від дня народження Клода Моне - засновника та теоретика французького імпресіонізму, ідеям якого слідував протягом усього творчого шляху.
Живописна манера найвідомішого з художників-імпресіоністів вважається класичною. Для неї характерні роздільні мазки чистого кольору, що створюють багатство світла при передачі повітряного середовища. У своїх картинах художник прагнув передати миттєве враження від того, що відбувається.
Прожив довге і насичене життя, пережив на десятки років своїх однодумців в питаннях живописних технік, залишив багату спадщину вражаючих полотен.
Стоїть в одному ряду з легендарними особистостями – авторами революцій в світі мистецтва.
Бріджит Квінн — письменниця та дослідниця історії мистецтва, авторка книги "Неймовірні. 15 жінок...", фіналістка премії імені Енні Діллард для авторів нон-фікшн, двічі номінована на премію «Пушкарт».
Авторка «Неймовірних» зробила просто немислиму річ: вона витягла з-під сувоїв часу жінок, чиїми голосами говорить саме мистецтво. П’ятнадцять мисткинь - п’ятнадцять унікальних історій злетів і падінь, зрад, розчарувань, втрат і переслідувань, життя у тіні «більш талановитих» партнерів.«Неймовірні» вчать, що мистецтво не може бути відірваним від часу, а, розуміючи контекст, ти прочитаєш твір глибше. Втім, читач і споглядач завжди має право творити власні смисли.
У книзі "65 шедеврів..." мистецтвознавиця і лекторка, Діана Клочко представляє свій канон і пояснення, чому саме ці твори мають таке велике значення для наших сучасників.
Усі вони в стильовому розмаїтті є свідками великих (хоч і не завжди відомих) інтелектуальних історій.
Дуже важливо, що книга не зависла у часі — відчувається, що вона написана (і, відповідно, потрібна) тут і зараз.
Перегортаючи останню сторінку «65 українських шедеврів. Визнані й неявні», розумієш, що подібні книги — один із тих факторів, які ставлять українське мистецтво на рівні зі світовим.
Майкл Берд "100 ідей, що змінили мистецтво".LubaShylyuk
Майкл Берд - письменник, поет, журналіст. Є співавтором словника Macmillan Dictionary of Art, автором статтей та оглядів для газет The Times, The Guardian, журналу Modern Painters та інших видань. Є одним з авторів популярних програм про мистецтво каналу BBC. Читає лекції з історії мистецтва в університетах Великобританії. Займається дослідницькою роботою в області сучасного британського мистецтва. Автор книг про творчість сучасних англійських художників та ще декількох науково-популярних видань про мистцтво.
Презентуємо художній альбом Анатолія Фурлета. Працюючи як живописець і графік, навчаючи своїх студійців,
митець звертається до архаїчних образно-знакових систем, до символіки давніх цивілізацій, що лишили свій слід на українських теренах. Світ мистця виповнений лірико-філософськими рефлексіями; з натяковості притлумленої колірної гами фактурно проступають петрогліфічні пласти. Лики й фігури, застиглі в надчасовому просторі, сповнені таїни. Так витворюється Дійство, в осерді якого – Світло.
Параска Плитка-Горицвіт /1927 -1998/ - гуцульська художниця, фольклористка, етнографка, філософиня та фотографка. Після 10-річчя ув'язнення в сталінських таборах, де не могла писати, читати, малювати, творити - залишилась та розвинулась у самобутню мисткиню, Людину, що споглядала та відображала добро, світло та радо віддавала здобуті знання.
Видання присвячене виставці в Мистецйькому арсеналі та вміщує унікальні архівні фото та матеріали.
Як видно з історичних матеріалів у радянські часи українське кіно було засобом державної пропаганди, але попри це з'являлися визнані світом митці, такі як Довженко та Параджанов.
У часи незалежності українське кіно отримало свободу, але втратило державну підтримку. Перші 20 років фільмів знімалося мало, однак в останні роки ситуація змінилася. Якщо у 2011 році в українських кінотеатрах показали лише один фільм українського виробництва, то у 2019 таких заплановано майже 50.
Про розвиток мистецького жанру в Україні знайомтесь із пропонованих маиеріалів.
Митець створює урбаністичні пейзажі, абстрактні композиції, відображаючи європейську культурну спадщину, колізії сучасності. Основна галузь – станкова і книжкова графіка; техніки – акварель, офорт. Для творчості Любківського характерні чітка ритміка, динаміка ліній та штрихів, світло-тіньове моделювання. Є автором та учасником численних проєктів до Дня рідного міста.
Ролі Івана Миколайчука завжди були багатогранними, а гра настільки блискучою, що не запам’ятати його було неможливо.
Загалом Іван Миколайчук зіграв 34 ролі в кіно, написав 9 сценаріїв, та 2 режисерські роботи. Глядачі називали його душею українського кіно, національним генієм і саме він був найбільш відомою кінозіркою 1960-1970 років.
Крізь його творчість червоною ниткою проходить тема України, козацтва і всього українського. Він був щирим патріотом і – його глядячі ставали такими ж. Він дуже тонко передавав психологію своїх героїв і – вмів так зацікавити глядача, що той починав щиро співпереживати героєві, вірити йому, любити його. Але тодішня влада називала його не інакше як націоналістом.
Друковане видання "Курбас: нові світи" презентує новаторский театральний доробок видатного актора, режисера, театрального діяча та є друкованим результатом проєкту, що містить матеріали, зібрані під час роботи над проєктом-виставкою. Куратори проєкту-виставки навмисно відмовилися від традиційних експонатів, які демонструють побутове життя Курбаса, або розповідають історію його життя. Замість цього вони наочно продемонстрували концепцію режисера про зв’язок поколінь, вплив минулого та майбутнього на сучасність та єдність простору, в якому живуть люди. Показали, яким новатором був український режисер та якого рівня український театр досяг у 20—30-і роки минулого століття.
До 100-річчя музиканта-бандуриста Зіновія Штокалки LubaShylyuk
Зіновій Штокалко- відомий музикант- бандурист, що за своє життя зібрав, обробив та видав понад 300 дум, історичних, козацьких, чумацьких, пісень, інструментальних творів. Своєю широкою концертною діяльністю популяризував українську пісню далеко за межами України.
«Історіум» - книга, що розкриє дітям (+6) перші уявлення про науку археологію. Розкаже та покаже найвідоміші експонати в часовій шкалі, охоплюючи декілька континентів - Африку, Америку, Азію, Європу, Середній Схід, Океанію.
Німецькому композитору, органісту, скрипалю, представнику стилю бароко, одному із творців світової музичної класики Йогану Себастьяну Баху - 335 років! До ювілею композитора пропонуємо ознайомитись із основними віхами життя та творчості.
3. Серед багатьох видатних корифеїв українського театру ім’я
Марії Садовської посідає особливе місце. Вона прожила лише
36 років, та галерея сценічних образів, створених артисткою, є
доказом значного внеску в скарбницю театральної культури. За
роки, віддані сцені, актриса зіграла майже всі жіночі ролі в
театральному репертуарі 70—80-х років XIX століття. Вона
завжди була оригінальною, знаходила нові барви образу,
прагнула якнайглибше розкрити найістотніші риси характеру
кожної героїні.
4. Народилася 9 квітня
1855 р. у с. Костувате
Бобринецького повіту
Херсонської губернії –
нині село Костувате
Братського району
Миколаївської області.
Мала трьох братів -
видатних театральних
діячів Івана Карпенка-
Карого, Миколу
Садовського, Панаса
Саксаганського.
5. В Єлисаветграді, куди переїхала
родина Тобілевичів, Марія закінчила
жіночу школу, а потім приватну
гімназію. Вона була активною
учасницею учнівських аматорських
гуртків: грала у виставах, виконувала
ролі в російських п’єсах, українських
оперетах, брала участь у
виготовленні декорацій та костюмів.
Деякий час вчителювала.
6. На сцену вийшла у 1876 році в
складі російської трупи під
керівництвом, відомого вже тоді,
Марка Кропивницького, куди
пішла проти волі своїх батьків. В
трупі Кропивницького та в інших
російських оперетових трупах
Марія Садовська грала майже три
роки. В її репертуарі були п’єси
“Назар Стодоля”, “За Німан йду”,
“Дай серцю волю — заведе в
неволю”.
7. Саме в цей час Марія познайомилася з
молодим італійцем-музикантом і
співаком Барілотті, який допомагав їй
в здобутті музичної освіти.
Знайомство закінчилося шлюбом і
родина переїхала в Італію. Однак
шлюб тривав недовго. Марія Карпівна
повертається з двома дітьми до
батьків у Єлисаветград і на деякий час
полишає сцену.
8. Тривалий час грала в трупі Миколи Садовського.
Але вже у 1883 році їде до Харкова та вступає до української трупи Марка
Кропивницького. Тут до Марії Садовської приходить справжнє визнання.
10. Вдумлива режисура Кропивницького, реалістичне
виконання кожної, навіть найменшої, ролі було новим
кроком до майстерності. Талант Марії Карпівни
розквітав, гра ставала переконливішою та
привабливішою, образи — цікавими та досконалими.
Артистка наполегливо працювала над кожною роллю,
шукаючи нових, своєрідних рис та образів того чи
іншого персонажа, вимогливо ставилася до мови,
гриму, костюмів.
11. З 1890 року Марія Карпівна
стає драматичною артисткою
трупи Панаса Саксаганського.
Вона вдруге виходить заміж за
свого колегу – актора Дениса
Мову.
15. Однією з найкращих ролей,
створених Марією Садовською була
Софія у «Безталанній» Карпенка-
Карого. Спершу в цій виставі вона
виконувала роль Варки, але потім
збагнула, що сповнений драматизму,
ніжний та щирий образ Софії їй
ближчий. У цій ролі, як писали
рецензенти, Садовська досягала
вершин майстерності.
16. За створення прекрасних сценічних
образів глядачі завжди наділяли
Марію Карпівну шквалом оплесків,
преса відзначала її спів та яскравий
талант.
17. Львівська газета «Зоря» у 1891
році написала: «У грі її
відчувалося глибоке, правдиве
чуття, котрому ще більше сили
додавав її чарівний голос, що
мимоволі закрадається в душу
глядача, а реалізм і простота
гри, вільної від всякої афектації,
доводили враження часом до
повної ілюзії».
18. Марія Карпівна Садовська-Барілотті увійшла в історію
українського театру як одна з перших та найблискучіших
виконавиць вокальних партій в операх та оперетах, що
ставились на українських сценах у 70-80 рр. XIX ст. Однією з
найсильніших ролей Садовської-Барілотті була роль Софії в
драмі „Безталанна”.
19. У 1891 році під час гастролей в Одесі у Марії
Карпівни погіршилось здоров’я. Під час
спектаклю „Безталанна” вона прошепотіла
братові Панасу Саксаганському, який грав роль
Гната: "Мені погано, братику.” Виставу дограла
і втратила свідомість. Більше на сцену вже не
вийшла.
20. Як говорили про Марію Садовську
«Вона служила театру до
останнього подиху»
21. Померла 27 березня 1891 р. в Одесі, на 36
році життя. Похована в Єлисаветграді на
Биковськім кладовищі, біля матері, яку вона
дуже любила. Пізніше прах перенесено на
хутір Надія, поблизу с. Миколаївки
Кіровоградського району.