Знайомтесь, сучасний норвезький дитячий письменник - Руне Белсвік.

1. Руне Белсвік
та його казкова країна

2. Знайомтесь, сучасний норвезький
дитячий письменник - Руне Белсвік.

3. Народився Руне Белсвік 14 квітня 1956 року.
Почав писати ще підлітком, і спочатку це були вірші.
Його перша книга була видана в 1979 році.

4. А 27 років тому з’явилася
історія про Булькала, кумедного у
своїй незграбності, але доброго і
чуйного мрійника. У Норвегії книга
викликала справжній фурор: її
визнали однією з «25 найкращих
книжок для дітей», поруч із «Мумі-
тролями» та «Вінні Пухом», а у 2018
році — вийшла в українському
перекладі Ірини Сабор у
видавництві «Читаріум».
До неї увійшло три
оповідання «Булькало та велике
викрадення річки», «Булькало та
Великий річковий театр», «Булькало
та велике полювання на золоту
рибку».

5. У книжці йдеться про казкову країну на
березі річки, заселену дивакуватим істотами —
Булькалом, Октавою, Пундиком, Пекарем Лисом,
Загрібайком, а згодом — і Каченям.

6. Письменник не описує своїх
героїв – ми не знаємо, чи це люди,
чи якісь чудернацькі створіння,
скільки їм років, яку вони мають
зовнішність. Натомість уявляти їх
нам допомагають їхні розмови,
думки та вчинки, їхні характери.
Ці історії, каже Руне Белсвік,
ніколи не з’явилися б, якби не його
син Александр. Саме йому письменник
розповідав перед сном або по дорозі в
дитячий садок різні оповідки, які
згодом лягли в основу книжки. І
Каченя в цих історіях – це Александр.

7. Булькало — добрий і терплячий,
хоча трохи несміливий. Найбільше він
любить збирати камінці-булькунці та
кидати їх у річку, прислухаючись до
такого приємного — «бульк».
Октава завжди носить елегантний
капелюх і вміє гарно співати. Її
мова наповнена різними
примовками та приказками.

8. Пундик ходить з ціпком,
любить смачно поїсти, а ще увесь час
порівнює життя у свій країні з життям
«за кордоном», де він, мабуть, ніколи
й не бував.
Пекар Лис — із тих, хто уміє
слухати. Він слухає так, що для того, хто
говорить, після розмови усе стає набагато
кращим, ніж було раніше. Пекар Лис
завжди знайде вихід із складної ситуації, а
від їжі з його пекарні і цукерні
поліпшується настрій.

9. Загрібайко — єдиний негативний
персонаж у цих історіях. Він також щодня
приходить до пекарні, але не має часу на
«пусті балачки», лише бере у Пекаря Лиса
хліб. «Мені, будь ласка, торбинку несвіжого
хліба… Та не такого черствого, щоб аж
зацвів. Але й не зовсім свіжого. Такого, щоб
задурно», — щоразу замовляє він. Гостей
Загрібайко приймає надворі, щоб не
вимазали йому килим. А восени у його
хатинці холодно, бо хоч Загрібайко і має
багато дров, використовує їх дуже
економно. Не дарма ж він Загрібайко.

10. Історії Булькала близькі маленьким читачам уже
тому, що у нас теж бувають проблеми зі сміливістю та
впевненістю, на нашому шляху теж трапляються зарозумілі
зухвальці, проте, здається, у наших лісах таки не росте
сріблолист та небилиці.

11. Точно можна сказати лише
одне: прочитавши цю книгу, ви
неодмінно повернетеся до неї
знову, бо там затишно і весело, а
ще пахне хрустиками та пудингами.