2. 2
Багато-багато років тому не було ні чорнил, ні паперу, ні, тим
більше, книг. Інформацію передавали від однієї людини до
іншої. Але як же важко запам’ятати дуже різні й довгі історії.
Тому люди придумали малювати картинки на камені, на стінах
печер.
3. У деяких стародавніх державах, таких як Вавилон,
Ассирія, Шумер, писали на глині. Загостреними
паличками люди видавлювали на сирій глині знаки,
схожі на подовжені трикутники – клини. Тому такий лист
називається клинописом. Покриті значками плитки
сушили й обпалювали в печі для кращого збереження.
3
4. Кожна така книга складалася з десятків або навіть сотень
глиняних «сторінок», укладених у дерев’яний ящик. Уже в
цей час були створені бібліотеки. Під час розкопок була
знайдена казково багата бібліотека ассірійського царя
Ашшурбаніпала, що жив у ХІІ ст.. до н.е. Навіть пожежа не
змогла знищити глиняні книги, вогонь їм не страшний. Він
робить їх тільки міцнішими.
4
5. 5
У давній Індії матеріалом для перших книг служило пальмове
листя, яке висушували, нарізали довгими вузькими
смужками. Текст писали тушшю тонким пензликом. Давні
індійці першими здогадалися збирати написані сторіночки в
купку та прошнуровувати. Інший їхній винахід – палітурка:
стопка прошнурованих сторінок з обох боків закривали
обструганими дерев’яними дощечками, щоб книга краще
зберігалася. Палітурки прикрашалися яскравими картинками-
мініатюрами.
6. 6
В Єгипті по берегах річок і боліт росте очерет – папірус. Він
удвічі вищий за людину, стовбур завтовшки з руку. З
папірусу робили найнеобхідніші речі: тканина для одягу,
річкові човни, вітрила, споживали, писали на ньому..
7. 7
Зберігали папірус, згортаючи в трубку, оскільки листи його
були крихкими й ламалися. Такі книги називали свитками. Текст
на папірусових свитках писали чорним чорнилом вузькими
стовпцями. При читанні папірусову стрічку перекочували з
одного боку на інший. Папірусові свитки (до 40 м завдовжки)
намотували на дерев’яні або кістяні стержні й ховали в шкіряні
або дерев’яні футляри. Папірус не витримував вологи, вона
його руйнувала
8. 8
Разом з папірусом використовували дешевший матеріал для
книг – віск. яким заповнювали дощечки, вистругані в середині.
Такі дощечки скріплювали шнурками. Перша і остання дощечки
воском не заповнювалися. Такі книжечки служили дуже довго:
запис можна було стерти, а потім наново написати. На воскових
дощечках писали сталевою або кістяною паличкою – стилем.
9. Найбільша бібліотека з папірусових сувоїв знаходилася в
місті Олександрія. Вона налічувала близько 70 000 сувоїв.
Але цар міста Пергама вирішив створити бібліотеку, яка
перевершить олександрійську. Коли єгипетський цар
дізнався про це, то заборонив вивозити папірус із Єгипту.
Тоді жителі цього міста навчилися робити матеріал для
листа зі шкіри тварин (телят, ягнят).
10. 10
Цей матеріал стали називати пергамент. Спочатку з нього
продовжували робити свитки, але незабаром звернули увагу
на міцність цього матеріалу: його можна складати, розрізати,
листи з пергаменту можна зшивати й робити палітурку. Книга
набула сучасної форми, яка називається – кодекс. На
пергаменті писали пташиним пером, найчастіше гусячим, в
урочистих випадках – лебединим. Писали особливим
чорнилом, яке вбиралося у шкіру так глибоко, що його не
можна було змити. Поки ними писали, вони були дуже
блідими, а з часом чорніли.
11. 11
Книги за давніх часів коштували дорого, оскільки
створювалися повільно, ціною кропіткої праці переписувача.
Він від руки переписував книгу впродовж декількох місяців, а
іноді й років. Писали й переписували книги в основному при
монастирях.
У давній Русі переписувачів називали літописцями.
Вони писали на бересті – корі берези, яку обробляли
спеціальним чином. Декілька сотень берестяних грамот було
знайдено при розкопках у Новгороді.
12. 12
У ІІ ст.. до н. є. в Китаї винайшли дешевший матеріал для
листа – папір. Технологію виготовлення китайські майстри
довгий час тримали в секреті. Лише в ХІІІ ст. навчилися
виготовляти папір у країнах Європи.
13. 13
У давнину всі книги були рукописними, тому що їх писали від
руки. Рукописні книги були справжніми витворами мистецтва.
Багато прикрашалися і палітурки.
14. У ХV ст. (1447 р.) Йоганн Гутенберг придумав металеві
букви, з яких набирав текст, покривав букви фарбою і за
допомогою пресу отримував відбиток на папері. Своє
велике відкриття, винахід друкарського верстата,
Гутенберг обмірковував і здійснював упродовж 10 років.
15. 15
Першу книгу в Україні надрукував у 1564 році Іван Федоров,
на це в нього пішов майже рік. Тому засновником
книгодрукування в Україні і Росії вважається Іван Федоров.