Використання Power Point

1. Тигри
Сімейство кошачі

2. Тигр (Panthera tigris) — великий ссавець родини котячих, один
з чотирьох видів так званих «великих кішок» роду пантер
(Panthera). Слово «тигр» походить від грецького tigris, яке у
свою чергу походить з Іранських мов, і означає ревіння чи
зойк наприкінці радісного вітання. Еволюційним центром
походження і сучасного ареалу є Східна та Південно-Східна
Азія. Будучи найбільшим у світі представником родини
котячих, тигр в усіх екосистемах є верхівкою харчової
піраміди. Згідно з палеонтологічними даними, розмір
сучасних тигрів приблизно дорівнює найбільшим з викопних
представників родини.
Найбільш чисельним з підвидів тигра є бенгальський тигр
(номінативний підвид), чисельність якого становить близько
80 % загальної кількості виду. Він розповсюджений на
території Індії, Бангладеш, М'янми, Бутану та Непалу.
Тигр — вид, що перебуває під загрозою. Кількість цих тварин в
неволі більша, ніж у природі.
За способом життя тигр є одинаком. Він є видом виразно
територіальним, що взагалі характерне для котячих. Звичним
для тигра ландшафтом є середньо - та щільно зарослі лісові
ділянки, хоча інколи його можна зустріти і на відкритій
місцевості.
Як і у більшості інших котячих, основним прийомом
полювання є підкладання або вичікування в засідці із
швидким, але коротким фінальним кидком. Більша частина
здобичі представляє собою середніх та великих копитних, але
тигр може полювати і на зовсім дрібних тварин, аж до щурів.
Самці помітно більші за самок, і мають більшу територію.
Також виразні розмірні розбіжності спостерігаються між
дев'ятьма підвидами цього виду, що збереглися до історичних
часів.
Тигр

3. Еволюція
Еволюція
Будова зубів тигра
Основні дані щодо еволюції виду тигр отримані з аналізу викопних рештків та досліджень в
галузі молекулярної філогенетики.
Скелет тигра
На базі клади стичного аналізу було показано, що центр походження виду розташовувався
в східній Азії.
Загалом, реконструкція викопних рештків тигрів є досить складною, передусім з огляду на
нечисленність палеонтологічних знахідок тигрів, наявність, в основному, сильно
фрагментованих рештків, ризик забруднення матеріалів залишками близько споріднених
видів, та часто нечітким датуванням знахідок.
Найдавніші викопні рештки тигрів відомі з північного Китаю та о. Ява. Попередникові
форма, описана як Felis palaeosinensis, являла собою невеликого тигра з області Хенан в
Північному Китаї, де жила з кінця Пліоцену — початку Плейстоцену, і нараховує, таким
чином, близько двох мільйонів років; треба зауважити, що розмір цих тигрів був між
такими сучасних індійських леопардів та підвидів тигра з островів Зондського архіпелагу,
то ж кішка Felis palaeosinensis може представляти велику форму леопарда, або спільного
попередника двох чи більше видів сучасного роду Panthera. Чітке таксономічне положення
виду Felis palaeosinensis вимагає додаткових досліджень.
Ранні скам'янілості тигрів також були знайдені в шарах Джетіс на Яві, і були датовані віком
від 1.66 до 1.81 мільйонів років. Таким чином, вже приблизно два мільйони років тому, на
початку Плейстоцену, тигр був досить широко розповсюдженим у східній Азії видом.
Усталеною точкою зору є та, що районом походження виду тигр була територія
сьогоденного північного Китаю, але останні палеонтологічні дані свідчать про значно
ширший ареал виду відразу з моменту появи його найдавніших рештків. Багато
палеонтологів вважають, що для походження даного виду була не потрібною ізоляція його
попередникової форми на такій обмеженій ділянці, як Манчжурія: для прояву
морфологічної та генетичної дивергенції тигра від попередникових та споріднених форм
достатньо було набору нестрогих ізоляцій популяцій, що легко могли траплятись в різний
час на різноманітних з точки зору рельєфу та кліматичних умов просторах південно-східної
Азії.
Відносно числені викопні рештки тигрів, що датуються періодом від раннього до пізнього
Плейстоцену, відомі з Китаю, Суматри та Яви, але в Індії, на Алтаї, в Сибіру та інших
районах тигри з'явились лише наприкінці Плейстоцену. Також було зроблено кілька
знахідок великих кішок, які були класифіковані як тигри, на території східної Берингії, але,
тим не менше, викопні рештки тигрів на території Америки досі не відомі. Окрім того,
тигри меншого за середній розміру, згідно з палеонтологічними даними, в пізньому
Плейстоцені мешкали на території Японії та на Сахаліні. Судячи зі всього, відносно менший
розмір цих викопних підвидів, як і сучасних підвидів з островів Зондського архіпелагу,
пояснюється явищем острівної карликовості.

4. Фі Фізичні характеристики
• Бенгальський тигр порівняно з людиною зростом 183 сантиметри
• Амурський тигр порівняно з людиною зростом 183 сантиметри
• Тигр — найважча з диких кішок, але різні його підвиди сильно
розрізняються за вагою. Великі самці амурського тигра можуть досягати
3.5 метрів в довжину без хвоста та важити більше ніж 300 кілограмів.
Проте в середньому самці тигра амурського підвиду в довжину без хвоста
досягають 190—220 сантиметрів при середній вазі 227 кілограмів (хвіст
тигра звичайно має довжину 60-110 см). Найважчий бенгальський тигр,
вага якого була достовірно науково встановлена, важив 389 кг. Самки
звичайно помітно менші за самців, у амурського та бенгальського підвидів
вони важать 100—181 кілограмів. Острівні підвиди тигрів менші за
материкові, наприклад, суматранський тигр в середньому значно менший
за номінативний бенгальський підвид: середня його вага 100—140 кг у
самців та 75-110 кг у самок. Зниклий балтійський тигр був ще меншим:
вага самців 90-100 кг, самок — 65-80 кг.
• Основний тон забарвлення тигрів коливається від іржаво-червоного до
іржаво-коричневого, черево, груди та внутрішня поверхня лап світлі.
Також світлі відмітини є на тильній поверхні вух. Тіло вкрите смугами,
колір яких варіює від коричневого до повністю чорного. Форма та
щільність цих смуг розрізняється між підвидами, але загалом більшість
тигрів має більше ніж 100 смуг. Розташування смуг є унікальним у кожної
окремої тварини, і, таким чином, може бути використаним для
ідентифікації окремих особин, аналогічно відбиткам пальців у людей; але
це не широко розповсюджений та усталений метод ідентифікації в
природі, з огляду на важкість отримання більш-менш повного опису смуг
на тілі дикого тигра. Основною функцією смуг є камуфляжна, тобто
допомога маскуванню цього хижака від потенційних жертв. Смугастий
малюнок хутра присутній також і на шкірі тигра, і, якщо його поголити, на
темних смугах відростає темна шерсть, тож малюнок повністю
відновлюється.
• За деякими даними, тиграм частково притаманний кольоровий зір (вони
здатні розрізняти деякі яскраві кольори).
• У виду тигр існує відома мутація, що призводить до виявлення суцільно-
білого забарвлення. Таке забарвлення дуже рідко зустрічається серед
диких тварин, але є відносно розповсюдженим в популяції, що
утримується в неволі, з огляду на її популярність серед публіки. Також
існують підтверджені дані про існування мутацій, що надають тиграм
димчастого або повністю чорного забарвлення (меланіти).

5. В дикій природі тигри в основному харчуються великими та
Харчування
середнього розміру копитними: для бенгальського тигра
основною здобиччю є такі види як олені самбар (Cervus
unicolor), читав (Axis axis), дикий кабан та нільгау
(Boselaphus tragocamelus); для амурського тигра
основними харчовими об'єктами є благородний олень,
дикий кабан, плямистий олень, косуля та кабарга; для
суматранського тигра — олень самбар, дикий кабан та
малайський (чепраковий) тапір. Також тигри можуть
полювати на великих травоїдних, таких як індійський
буйвол (Bubalus bubalis), гаур (Bos gaurus), та лось. Окрім
того, час від часу тигри харчуються і нетиповими об'єктами,
такими як мавпи, фазани, зайці, і навіть риба.
Відомо, що тигри можуть вбивати інших хижаків, а саме
вовків, леопардів, удавів та іноді навіть крокодилів.
Амурські тигри та бурі ведмеді являють досить серйозну
небезпеку один для одного; є численні повідомлення про
те, що тигри вбивають ведмежат, і навіть нападають на
дорослих ведмедів. Загалом бурі та гімалайські ведмеді
складають 5-8 % харчового раціону амурського підвиду
тигра (переважно їх вбивають дорослі самці). Малайський
ведмідь, будучі вельми агресивним, часом відганяє тигрів
від здобичі, хоча частіше трапляється навпаки; а подекуди
малайські тигри цілеспрямовано полюють на цих ведмедів.
Дорослі індійські слони є недосяжною здобиччю для тигра,
тому тигри зустрічі з ними намагаються уникати, але
подекуди можуть вбивати молодих слоненят. Також
відомий щонайменше один випадок, коли тигр вбив
дорослу самку індійського носорога.
Інколи тигри можуть полювати на свійських тварин, таких
як собаки, корови, коні та осли. Старі або поранені тигри,
що не спроможні полювати на копитних, подекуди
нападають на людей, але звичайно тигра швидко вбивають
після першого ж такого випадку. В мангрових болотах
Сундарбанс в Бенгалії, де від тигрів гине найбільша
кількість людей, на людину часом полюють і повністю
здорові тварини.
На всій території свого ареалу тигр є вершиною харчової
піраміди, і майже не зазнає конкуренції з боку інших
хижаків (часом таку конкуренцію можуть складати
представники родини собачих, що полюють великими
зграями — наприклад, індійські дикі собаки-дхоле Cuon
alpinus).

6. Розмноження
• Амурська тигриця з тигреням
• В разі, якщо самець відчуває за запахом сечових відміток самки, що вона
перебуває в репродуктивному стані, він виявляє специфічну поведінку —
флемен, що виражається в характерній гримасі на морді.
• Тигриця буває здатна до запліднення лише кілька днів, протягом яких
парування відбувається кілька разів на день, і супроводжується голосними
звуками, як у звичайних кішок. Вагітність триває 103 дні, після чого звичайно
народжуються 2-4 тигреня вагою близько одного кілограму. Тигриця вирощує
їх сама, захищаючи в перші півроку і від тигрів-самців: блукаючі самці можуть
вбивати тигренят. У віці 8 тижнів тигренята стають здатними слідувати за
матір'ю, і покидають лігво. Здатними до самостійного життя молоді тигри
стають у віці приблизно 18 місяців, але звичайно залишаються з матір'ю 2-2.5
роки.
• Після початку самостійного життя молоді самки звичайно залишаються
неподалік від території своєї матері, в той час як молоді самці відходять у
пошуках власної території на великі відстані; звичайно вони мають
відвойовувати власну ділянку у інших самців, або, якщо в даній місцевості
популяція тигрів нечисленна, займають пусті території.
• Статевої зрілості тигри досягають у віці 3-4 років. Тигри добре розмножуються в
неволі, і на початок двотисячних років кількість тигрів, що утримуються в
неволі тільки в США, перевищувала світову популяцію диких тигрів.
• Розповсюдження
• Історичний ареал тигра (зараз сильно розсічений на окремі, часом сильно
віддалені одна від одної, популяції) міститься на території Далекого Сходу
Росії, Ірану, Афганістану, Китаю, Індії та країн Південно-Східною
Азії, включаючи Зондський архіпелаг (Індонезійські острови).
• Тигри можуть жити в широкому спектрі ландшафтів, від вологих тропічні лісів і
сухих саван до напівпустель і бореальної тайги. Порівняно до левів, тигри
звичайно віддають перевагу більш щільно зарослій місцевості, для
перебування в якій пристосоване і їхнє камуфляжне забарвлення. Також, на
відміну від левів, тигри ведуть поодинокий спосіб життя (за виключенням
самок з молодими тигренятами). Тигр, разом з ягуаром, єдині два види
великих кішок, здатні до тривалого плавання: тигрів часто спостерігають
перепливаючи ми великі річки (навіть такі, як Ганг, Амур та Меконг), і просто
перебуваючи ми на мілководді в озерах та болотах.

7. Охоронний статус
Основним фактором, що обмежує чисельність тигрів, є господарська
діяльність людей та пряме полювання: як трофейне (в основному задля
шкіри), так і з метою лікування (позаяк велика кількість органів тигра
використовується у традиційній східній медицині).
Окрім організації спеціалізованих заповідних територій для збереження
виду, з цією метою використовуються і інші, менш традиційні засоби.
Зокрема, на буддістському фестивалі Калачакра в січні 2006 року Далай-
Лама вимовив проповідь, в якій закликав припинити
використання, продаж та покупку тварин, та продуктів, з них
виготовлених. В результаті прочани, що повернулись з фестивалю в
Тибет, почали масово знищувати та викидати шкури тигрів та леопардів, і
навіть предмети одягу з їхніми фрагментами; на теперішній час
(середина 2007 року) ще не зрозуміло, чи призведе це до зниження
попиту на шкури диких котячих, і в якій мірі це відіб'ється на обсягах
браконьєрства.
Іншим ринком попиту, що спричинює знищення тигрів, є використання
його органів та тканин в традиційній східній (в основному китайській)
медицині: найбільш відомими медичними продуктами такого типу є
знеболюючі засоби та афродізіаки. Використання частин тіла тигра в
медицині в Китаї заборонено та підлягає карному переслідуванню; проте
нелегальний обіг даних матеріалів на чорному ринку має досить помітні
обсяги.
В результаті полювання та руйнування природного оточення чисельність
тигрів в останні десятиліття сильно скоротилась. Сто років тому в світі
нараховувалось близько 100 тисяч диких тигрів; зараз їхня чисельність
знизилась до 2500 дорослих особин, здатних до розмноження, причому
чисельність жодної з окремих популяцій не перевищує 250 дорослих
тварин. Тим не менше, вірогідність зникнення тигра як біологічного виду
наразі незначна, завдяки наявності близько 20 тисяч тварин, що

8. Амурський тигр

9. Амурський тигр
• Амурський тигр (Panthera tiger altaica), відомий також як сибірський,
манчжурський або північно-китайський, в основному живе на
території Приморського та Хабаровського країв Росії, та в дуже
невеликій кількості на території північно-східного Китаю та Північної
Кореї. Останні два обліки (1996 та 2005 років) показали наявність
480—520 амурських тигрів в природі, що живуть в єдиному,
нерозчленованому ареалі, що робить дану популяцією однією з
найбільших (або навіть найбільшою) в світі. Амурський тигр
вважається найбільшим підвидом тигра за середніми розмірами.
Найбільший зареєстрований амурський тигр важив 384 кілограми,
середня вага самців близько 230, а самок — 100—180 кілограмів.
Даний підвид відрізняється густим, довгим (порівняно до інших
тигрів) та пухнастим хутром, з більш тьмяним рудим фоном і меншою,
ніж у інших підвидів, кількістю смуг. Амурський тигр є найбільшим і
найважчим представником родини котячих, що мешкають в дикій
природі: тигреня у віці шести місяців за розміром та вагою дорівнює
дорослому леопарду.

10. Південно - китайський тигр

11. Південно - китайський тигр
• (Panthera tigris amoyensis) є підвидом, що перебуває під
найбільшою загрозою зникнення, і, скоріше за все, в природі вже
не існує. Він також є одним з найменших підвидів: довжина тіла і у
самців і у самок 2.2-2.6 метри. Самці важать від 127 до 177
кілограмів, самки — від 100 до 118. В 1977 році китайський уряд
видав закон, що забороняє полювання на тигрів, але для
південно-китайського підвиду це було надто пізно. Судячи з
усього, останній південно-китайський тигр в природі був
застрелений в 1994 році. В теперішній час 59 південно-
китайських тигрів утримуються в неволі (всі в Китаї), але всі вони
є нащадками лише шести тварин. Таким чином, генетичне
різноманіття в цьому підвиді є вкрай незначним, що робить його
зникнення в природних умовах досить вірогідним. Зараз уряд
Китаю втілює ряд заходів, спрямованих на ре інтродукцію
південно-китайських тигрів в природу в 2008 році.

12. Бенгальський, або Королівський бенгальський тигр
(Panthera tigris tigris) — номінативний підвид тигра,
що живе на території Індії, Бангладеш, Непалу,
Бутану, та М'янми, населяючи широкий спектр
біотопів від дощових лісів до сухих саван та мангрів.
Найбільша кількість бенгальських тигрів живе в
межах екорегіону Тераі-Дуар. Згідно з інформацією
Бенгальський тигр індійського уряду, популяція даного підвиду нараховує
3100-4500 тварин, приблизно 3000 з яких живуть на
території Індії; але багато індійських вчених
ставлять цю інформацію під сумнів, вважаючи, що
такі цифри є завищеними. За іншими даними,
кількість тигрів в Індії може бути меншою за 2000,
особливо враховуючи те, що більшість обліків
проводилось за слідами, а ця методики звичайно дає
завищені цифри. Незважаючи на те, що даний підвид
тигра є найчисельнішим, він також перебуває під
загрозою, в основному потерпаючи від
браконьєрства та руйнування звичного природного
середовища. Щонайменш один з тигрових
заповідників (Саріска) повністю втратив тигрів
через браконьєрство. В 1972 році в Індії був
розпочатий масштабний охоронний проект,
відомий як «Проект Тигр», метою якого було
збереження цієї тварини на індійській території.
Завдяки заходам, втіленим в рамках даного проекту,
кількість тигрів збільшилась з 1200 в 70-ті роки до
3000 в 90-ті; цей проект був визнаний однією з
найбільш успішних програм з охорони природи в
світі. Самці бенгальського тигра звичайно мають
вагу від 205 до 227 кілограмів, самки — в середньому
140—150 кілограмів. Бенгальські тигри з півночі Індії
та з Непалу є достовірно крупнішими за тигрів з
півдня індійського субконтиненту.

13. Суматранський тигр (Panthera tigris sumatrae) зустрічається тільки на індонезійському острові
Суматра. Чисельність дикої популяції оцінюється у 400—500 тварин, абсолютна більшість з яких
живе на території національних парків та заповідників. Нещодавні генетичні дослідження показали
наявність в генотипі підвиду унікальних генетичних маркерів; це є ознакою того, що на базі даного
підвиду з часом може розвинутись окремий вид котячих (якщо підвид не буде знищено). На основі
цього багато науковців вважають, що суматранський тигр вартий збереження більше, ніж будь-
який з інших підвидів. Основною загрозою для суматранського тигра є руйнування навколишнього
середовища (вирубка лісу відбувається навіть на суворо охоронюваних територіях Суматри), але в
період з 1998 по 2000 рік 66 тигрів (або 20 % популяції) були вбиті браконьєрами. Суматранський
тигр є найменшим з існуючих зараз підвидів: вага дорослих самців складає 100—130
кілограмів, самок — 70-90 кілограмів. Порівняно малий розмір даного підвиду вважають
адаптацією до життя в щільно зарослому тропічному лісі Суматри, а також до в середньому
меншого, аніж на континенті, розміру здобичі. 3 лютого 2007 року вагітна самка суматранського
тигра була впіймана місцевими жителями біля селища Рокан Хілір в провінції Ріау; адміністрацією з
питань охорони природи було прийняте рішення про її перевезення до сафарі-парку Богор на
острові Ява.
СУМАТРІЙСЬКИЙ ТИГР

14. Вимерлі підвиди
• Балійський тигр (Panthera tigris balica) завжди водився тільки на
невеликому острові Балі. Ці тигри були знищені завдяки полюванню:
Вбитий балійський тигр
останній балійський тигр (доросла самка) був вбитий в західній
частині острова (Сумбар Кама) 27 вересня 1937 року. В неволі
балійськи тигри ніколи не утримувались. Незважаючи на повне
зникнення місцевого підвиду, тигр відіграє важливу роль в
балінезійській версії індуїзму.
• Яванський тигр (Panthera tigris sondaica) мешкав на індонезійському
острові Ява. Судячи з усього, цей підвид був знищений в 80-ті роки
двадцятого століття через полювання та руйнування звичного
середовища, але зникнення стало надзвичайно ймовірним, починаючи
з 1950-х років, коли кількість тигрів на Яві скоротилась до 25 особин.
Останнього яванського тигра бачили в природі в 1979 році.
• Каспійський (тиранський, персидський) тигр (Panthera tigris virgata)
вимер наприкінці 1960-х років; останнє надійне свідоцтво зустрічі з
ним відноситься до 1968 року, хоча, за деякими даними, останнього
каспійського тигра застрелили в південно-східній частині Туреччини в
1970 році. Історичний ареал цього підвиду охоплював Іран,
Афганістан, Пакистан, Ірак, Узбекистан, Туркменістан та
Туреччину. Каспійський тигр був великим підвидом, досягаючи вагових
та розмірних параметрів бенгальського тигра: найважчий
зареєстрований самець важив 240 кілограмів. Фоновий колір шкіри
був приблизно таким, як у індійських підвидів, але смуги були помітно
вужчі та щільніші, скоріше темно-сірого або коричневого, ніж
чорного кольору. Хутро каспійського тигра було довгим (відносно
інших підвидів), особливо взимку. Каспійський тигр разом із
бенгальським був одним із двох підвидів, яких використовували
римляни в гладіаторських боях проти гладіаторів та інших тварин,
таких як берберійські леви.

15. Тигри

21. Підготував роботу
учень 8 класу
Бекерук Дмитро
Вчитель: Гнатюк В. А.