1. КОМІТЕТ ВИБОРЦІВ УКРАЇНИ
04071 м. Київ-071, а/с 56 тел./факс: (044) 425-37-20; 425-23-01
E- mail: cvu@cvu.kiev.ua;
http:www.cvu.org.ua
ПІДСУМКОВИЙ ЗВІТ
ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ВИБОРАМИ НАРОДНИХ
ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ 2012 РОКУ
Всеукраїнська громадська організація «Комітет виборців України» (КВУ) – діє з 1994 року і
займається моніторингом виборчих кампаній в Україні. Осередки КВУ працюють у всіх регіонах
країни.
Комітет виборців України є одним із засновників Європейської мережі виборчих моніторингових
організацій (ENEMO)
Протягом травня-жовтня 2012 року КВУ у всіх округах проводив довготермінове
спостереження за кожним етапом підготовки та перебігу виборчої кампанії на чергових
виборах народних депутатів України.
28 жовтня, в день виборів на дільницях працювало 6500 спостерігачів КВУ.
Даний звіт підготовлений підсумками довго- та короткотермінового спостереження
Комітетом виборців України.
ВИСНОВКИ
Вибори народних депутатів України 2012 року загалом пройшли з порушенням стандартів
чесних і демократичних виборів. При цьому вони стали найбільш проблемними
загальнонаціональними виборами з 2004 року. Найбільш проблемними етапами
виборчого процесу стали:
• передвиборна агітація, яка супроводжувалась підкупом та застосуванням
адмінресурсу;
• формування виборчих комісій;
• встановлення підсумків голосування в одномандатних округах.
Однак проблеми фіксувались і на інших стадіях виборчого процесу, а також до його
офіційного початку.
Законодавча база дозволяла провести чесні і прозорі вибори, хоча і містила низку
суттєвих недоліків. Чергові вибори народних депутатів України вже вкотре проводились
на основі Закону, який був прийнятий парламентом менш ніж за рік до виборів. Визнання
деяких положень цього Закону неконституційними, прийняття парламентом Закону „Про
особливості забезпечення відкритості, прозорості та демократичності виборів народних
депутатів України” менш ніж за місяць до початку виборчого процесу, а також перегляд
окремих важливих виборчих правил (наприклад, в частині порядку проведення

2. жеребкування щодо кандидатур до складу окружних та дільничних виборчих комісій,
процедури зміни місця голосування без зміни виборчої адреси тощо) не сприяли
утвердженню принципу стабільності виборчого законодавства.
У Законі „Про вибори народних депутатів України” не знайшла відображення переважна
більшість рекомендацій Венеціанської комісії, БДІПЛ/ОБСЄ та інших міжнародних
організацій, висловлених за результатами попередніх виборів, а також за результатами
аналізу законопроекту „Про вибори народних депутатів України” на етапі його підготовки
Міністерством юстиції України
Зокрема, були не враховані рекомендації, що стосувалися:
• визначення критеріїв утворення виборчих округів;
• обмеження можливості заміни членів комісій іншими особами від суб’єктів
подання кандидатур до складу комісій;
• регулювання передвиборної агітації;
• підвищення рівня прозорості фінансування виборчої кампанії;
• підстав для визнання голосування та результатів виборів недійсними;
Неврахування цих рекомендацій, а також наявність у Законі інших прогалин та недоліків,
зумовили виникнення низки проблем у його застосуванні на практиці. Серед таких
недоліків – відсутність представництва окремих партій та кандидатів у складі комісій,
зловживання адміністративним ресурсом, часті зміни у складі ОВК та ДВК, порушення при
встановленні підсумків голосування в одномандатних виборчих округах.
Ключову роль в адмініструванні виборчого процесу відіграла ЦВК, в той час як діяльність
інших держаних органів в частині забезпечення проведення виборів у відповідності до
міжнародних стандартів була досить пасивною. ЦВК загалом здійснювала свою діяльність
прозоро. Щоправда, колегіальність та прозорість в роботі Комісії було послаблено
практикою попереднього обговорення питань, віднесених до компетенції ЦВК, на
закритих нарадах, а також практикою територіальної спеціалізації членів ЦВК з підготовки
тих чи інших питань до розгляду Комісії.
Місцеві органи влади у багатьох випадках вжили необхідних заходів для належної
організації виборчого процесу, однак в загальнонаціональному масштабі діяльності цих
органів бракувало системності та єдності підходів до визначення пріоритетів у
забезпеченні належної організації виборчого процесу.
КВУ відмічає пасивність правоохоронних органів (МВС, СБУ, ГПУ) у реагуванні на
інформацію про порушення, а також випадки незаконного втручання у виборчий процес,
особливо під час підрахунку голосів.
Утворення виборчих округів здійснювалось без проведення публічних консультацій з
потенційно зацікавленими суб’єктами. При цьому у ряді випадків необґрунтовано було
порушено принцип неперервності їхніх меж; у багатьох випадках округи утворювались без
урахування адміністративно-територіального устрою України (при цьому у 6 випадках між
декількома округами було поділено навіть території сільських та селищних рад), а також
місць компактного проживання національних меншин.

3. Конфігурація окремих округів була сприятливою для балотування окремих кандидатів, які
розпочали агітаційну діяльність задовго до початку виборчого процесу. Це ставить під
сумнів відсутність політичних впливів на процес утворення округів.
Значна частина проблем, пов’язаних з утворенням виборчих дільниць, була зумовлена
недоліками Закону „Про вибори народних депутатів України”. ЦВК всупереч Закону було
звужено перелік спеціальних виборчих дільниць, які мали утворюватись на постійній
основі. В результаті недоліків Закону та визначеного ЦВК порядку утворення дільниць на
постійній основі в окремих місцях тимчасового перебування громадян тимчасові
спеціальні дільниці не було утворено взагалі, тоді як в деяких місцях тимчасового
перебування громадян (наприклад, санаторіях, дитячих лікарнях тощо) утворення
дільниць не було достатньо обґрунтованим. Перелік виборчих дільниць на постійній
основі неодноразово змінювався ЦВК, що могло ускладнити організацію голосування
виборців.
Висування кандидатів у депутати на виборах здійснювалось недостатньо прозоро,
супроводжувалось міжпартійними та внутрішньопартійними конфліктами,
позиціонуванням політично афілійованих кандидатів в якості незалежних.
Досить поширеними були випадки висування в одномандатних округах кандидатів-
„двійників”, які мали перебрати на свою підтримку частину голосів основних кандидатів.
Реєстрація кандидатів у депутати була проведена ЦВК у встановлений Законом „Про
вибори народних депутатів України” строк. Загалом, суттєвих порушень виборчого
законодавства при проведенні реєстрації кандидатів у депутати зафіксовано не було.
Основною проблемою на етапі реєстрації кандидатів стало неоднозначне тлумачення
положень Закону „Про вибори народних депутатів України” в частині строку постійного
проживання на території України як підстави реалізації пасивного виборчого права.
Підстави для відмови у реєстрації кандидатів ЦВК тлумачила розширено, що призвело до
численних випадків відмов у реєстрації кандидатів. У той же час, потенційні суб’єкти
виборчого процесу мали достатні можливості для захисту свого права на реєстрацію у
судовому порядку.
Однією з важливих проблем парламентських виборів 2012 року стало усунення окремих
опозиційних лідерів з участі у виборчих перегонах. Негативний вплив на організацію
голосування мали численні випадки масових відмов кандидатів від балотування, а також
скасування однією з партій рішення про висування своїх кандидатів, які мали місце
протягом вересня – жовтня 2012 року. Скасування реєстрації кандидатів на зазначених
підставах призвело до необхідності передруку виборчих бюлетенів для багатьох округів, а
також використання штампу „Вибув” для внесення змін до виборчих бюлетенів.
Недоліки Закону та визначених ЦВК процедур проведення жеребкування щодо
кандидатур до складу окружних та дільничних комісій породили ряд проблем у
формуванні ОВК та ДВК, зокрема надмірне представництво у складі комісій маловідомих
партій та партій, які висунули кандидатів лише у декількох одномандатних округах,
відсутність представництва у складі комісій партій та кандидатів, які мали високі шанси на
обрання, потрапляння до складу комісій осіб без належного досвіду в питаннях організації
виборчого процесу, частих змін у складі комісій (у тому числі безпосередньо перед днем
голосування та після проведення голосування).

4. Формування ДВК супроводжувалось численними випадками зловживань – навмисним
недопуском окремих суб’єктів виборчого процесу до подання кандидатур до складу ДВК,
порушенням строків проведення жеребкувань та утворення ДВК, проведенням
жеребкувань у спосіб, який дозволяв обрати заздалегідь визначені кандидатури тощо.
Окремі з цих проблем були зумовлені тим, що ЦВК змінила порядок проведення
жеребкування щодо кандидатур до складу ДВК незадовго до проведення жеребкувань.
Загалом, належні умови для роботи ОВК було створено практично у всіх регіонах, хоча в
окремих випадках комісії не були забезпечені належними приміщеннями, оргтехнікою
тощо. На відміну від ОВК, належні умови для роботи ДВК у багатьох випадках створено не
було.
Більшість ОВК здійснювали свою діяльність прозоро, тоді як для роботи ДВК загалом був
характерним дещо нижчий рівень прозорості. Як ОВК, так і ДВК здійснювали розгляд скарг
суб’єктів виборчого процесу недостатньо ефективно. У той же час, неефективність
розгляду скарг у багатьох випадках зумовлювалась неналежним рівнем підготовки
юристів штабів, кандидатів, довірених та уповноважених осіб з питань оскарження рішень,
дій чи бездіяльності щодо виборів у виборчих комісіях.
У ряді регіонів офіційні спостерігачі стикались з проблемами у їх реєстрації окружними
виборчими комісіями.
До основних проблем, пов’язаних зі складанням та уточненням списків виборців варто
віднести низьку якість попередніх та уточнених списків виборців на багатьох дільницях,
порушення строків передачі попередніх списків виборців від органів ведення Державного
реєстру виборців до ДВК, недоліки в організації роботи органів ведення Державного
реєстру виборців.
Перегляд ЦВК порядку тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси
виборця запобіг масовим міграціям виборців у день голосування. У той же час,
відповідність нової редакції цього порядку вимогам Закону „Про Державний реєстр
виборців” та Конституції України є доволі дискусійною.
Комітетом виборців України було виявлено ряд суттєвих проблем у практиці здійснення
передвиборної агітації суб’єктами виборчого процесу. До основних з них варто віднести:
• початок здійснення агітації задовго до початку виборчого процесу;
• беззмістовність агітаційних матеріалів/політичної реклами багатьох учасників
виборчих перегонів;
• масове розміщення у ЗМІ прихованої політичної реклами (т.зв. „джинси”);
• численні випадки перешкоджання здійсненню агітації (псування рекламних
матеріалів, відмови у наданні приміщень для агітаційних заходів);
• використання технології т.зв. „чорного піару”;
• масове поширення прямого та непрямого підкупу виборців;
• активне зловживання адміністративним ресурсом та залучення службовців в
агітаційну діяльність.

5. Також КВУ було зареєстровано несистемні, однак непоодинокі випадки тиску на
кандидатів та їхніх бізнес, який мав певні ознаки політично вмотивованого.
Голосування загалом відбувалось без серйозних порушень, однак в деяких округах такі
порушення були зафіксовані.
Серед проблемних аспектів організації голосування на деяких дільницях варто виділити:
• неправильне проставлення штампу „Вибув” у виборчих бюлетенях;
• перешкоджання діяльності спостерігачів на деяких дільницях;
• відсутність роз’яснень процедури голосування;
• недоліки в організації відео спостереження;
• порушення порядку видачі бюлетенів виборцям,;
• надміру кількість виборців у витягах зі списку виборців для голосування за місцем
перебування виборця;
• здійснення агітації у день голосування.
Спостерігачами КВУ також було зафіксовано непоодинокі випадки підкупу виборців та
інших зловживань (у т.ч. використання т.зв. „каруселей”, фотографування бюлетенів у
кабінах для таємного голосування, використання „зникаючих” чорнил для заповнення
бюлетенів тощо).
Одним з найбільш проблемних етапів виборчого процесу з чергових виборів народних
депутатів України став підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків
голосування. Численні зловживання стали однією з причин неможливості достовірного
встановлення підсумків голосування у п’яти одномандатних округах, хоча перелік
„проблемних” одномандатних округів не обмежується лише тими округами, де результати
виборів було неможливо встановити.
У багатьох випадках ДВК здійснювали підрахунок голосів з порушенням встановлених
законодавством вимог; далеко не завжди дотримувались і правила транспортування
виборчої документації. Робота більшості ОВК з прийому виборчої документації не була
організована належним чином. При встановленні підсумків голосування у ряд округів було
зафіксовано випадки неправильного введення даних до ІАС „Вибори”, вибіркового
повторного підрахунку голосів виборців, навмисного псування виборчих бюлетенів,
насильства, погроз, втручання в роботу виборчих комісій.
РЕКОМЕНДАЦІЇ
Органам державної влади варто ретельно вивчити досвід виборів 2012 року з тим, щоб
недоліки в організації виборчого процесу було усунуто до проведення повторних та
проміжних виборів народних депутатів України, а також президентських виборів 2015
року. За результатами відповідного аналізу невдовзі після встановлення результатів
виборів народних депутатів України мають бути внесені зміни до Закону „Про вибори
народних депутатів України”. Особи, винні у вчиненні порушень виборчого законодавства,
мають бути притягнуті до юридичної відповідальності.
До проведення президентських виборів 2015 року необхідно здійснити кодифікацію
виборчого законодавства, а також розглянути можливість перегляду виборчої системи для

6. парламентських виборів з урахуванням рекомендацій Ради Європи та Венеціанської
комісії.
І. Верховній Раді України:
варто внести до Закону „Про вибори народних депутатів України” чи іншого закону, який
визначатиме порядок проведення виборів народних депутатів України, такі зміни:
 в частині територіальної організації виборів:
- визначити підстави перегляду меж виборчих округів у період до початку
виборчого процесу;
- закріпити принципи неперервності меж виборчих округів (з можливим
відхиленням від цього принципу у випадках, якщо таке відхилення
зумовлено особливостями адміністративно-територіального устрою
України), врахування при утворенні округів адміністративно-територіального
устрою, а також місць компактного проживання національних меншин;
- передбачити обов’язковість попереднього оприлюднення проектів рішень
ЦВК з питань утворення чи перегляду меж або центрів округів, а також
проведення консультацій з відповідних питань з партіями та іншими
потенційно зацікавленими суб’єктами;
- визначити порядок утворення, зміни та ліквідації постійних виборчих
дільниць;
- визначити чіткий перелік спеціальних виборчих дільниць, які можуть
утворюватись на тимчасовій основі;
- розглянути можливість утворення закордонних виборчих дільниць за
межами дипломатичних установ та військових частин, дислокованих за
межами України, а також визначити порядок ї утворення;
- зменшити граничну кількість виборців на виборчих дільницях з метою
належної організації голосування та підрахунку голосів виборців;
 в частині формування та організації роботи виборчих комісій:
- провести чітке розмежування між партіями-суб’єктами виборчого процесу,
передбачивши, що у разі реєстрації кандидатів у депутати від партії в
одномандатних округах, така партія має право висувати кандидатури до
складу комісій лише тих округів, в яких були зареєстровані її кандидати, тоді
як право на представництво у складі всіх ОВК має закріплюватись лише за
партіями, які висунули кандидатів у депутати у загальнодержавному
виборчому окрузі;
- визначити загальні засади проведення жеребкування щодо кандидатур до
складу ОВК та ДВК, передбачивши проведення окремих жеребкувань по
кожній ОВК та ДВК;
- розглянути можливість надання права висування кандидатур до складу ОВК
кандидатам в одномандатних виборчих округах;
- передбачити обов’язковість проходження навчання з питань виборчого
законодавства принаймні всіма членами ОВК (чи кандидатами на посади в
ОВК), а по можливості – також членами ДВК, визначивши при цьому
порядок проведення такого навчання;
- розглянути можливість позбавлення партій і кандидатів права заміни на
власний розсуд членів комісій іншими особами від тих самих суб’єктів
подання кандидатур до складу комісій;

7. - розглянути можливість зменшення кількісного складу ДВК у випадку
зменшення граничної кількості виборців на виборчих дільницях;
- визначити перелік рішень ОВК, які підлягають обов’язковому
оприлюдненню на веб-сайті ЦВК;
 в частині висування та реєстрації кандидатів у депутати:
- уточнити поняття постійного проживання на території України упродовж
останніх 5 років;
- чітко передбачити, що подання для реєстрації документів, які не містять всіх
передбачених законом відомостей, є підставою для відмови у реєстрації
кандидатів;
- встановити такий строк для прийняття кандидатами чи партіями рішень про
відмову від балотування (скасування реєстрації кандидатів у
загальнодержавному окрузі), який би дозволяв здійснити передрук
бюлетенів без використання штампу „Вибув”;
- звузити підстави для оголошення партіям і кандидатам попередження,
передбачивши при цьому пропорційні та ефективні санкції за найбільш
суттєві порушення (непрямий підкуп виборців, використання підлеглих осіб
в агітації тощо), наприклад штрафи;
 в частині реєстрації виборців, складання і уточнення списків виборців:
- запровадити такий порядок голосування виборців на закордонних виборчих
дільницях, який би відповідав принципу рівного виборчого права;
- передбачити механізми, які б дозволяли виборцям вільно змінювати місце
голосування без зміни виборчої адреси в межах загальнодержавного округу
та тимчасово змінювати місце голосування без зміни виборчої адреси
виключно в межах одномандатного округу;
- запровадити дієві механізми публічного контролю за зміною місця
голосування без зміни виборчої адреси, подібні до тих, які застосовувались
для контролю за голосуванням на підставі відкріпних посвідчень;
- визначити повноваження ОВК в частині контролю за складанням та
уточненням списків виборців;
- передбачити можливість подання виборцями заяв про уточнення списків
виборців виключно до органів ведення Державного реєстру виборців, а не
ДВК;
- встановити такі строки розгляду спорів, пов’язаних з уточненням списків
виборців, які б дозволяли не вносити жодних змін до уточнених списків
виборців у день голосування (окрім виправлення технічних помилок та
описок);
 в частині регулювання передвиборної агітації:
- уніфікувати правила фінансування партій з правилами фінансування
передвиборної агітації, врахувавши при цьому рекомендації Венеціанської
комісії, ОБСЄ/БДІПЛ, Комітету Міністрів Ради Європи, Групи держав проти
корупції щодо приведення регулювання фінансування партій і виборів у
відповідність до міжнародних стандартів;
- провести більш чітке відмежування між передвиборною агітацією та
офіційними повідомленнями про діяльність службовців, які є кандидатами
на виборах;
- визначити порядок розміщення зовнішньої політичної реклами з
урахуванням вимог щодо забезпечення рівних можливостей у здійсненні

8. агітації суб’єктами виборчого процесу, встановлених для розміщення
агітаційних матеріалів у друкованих та аудіовізуальних ЗМІ;
- розглянути можливість перегляду обмежень щодо здійснення
передвиборної агітації з урахуванням попередніх рекомендацій ОБСЄ/БДІПЛ
за результатами спостереження за виборами, зокрема – обмежень в частині
здійснення агітації в ЗМІ з часткою іноземною власності, заборони участі в
агітації іноземців тощо;
- звузити перелік підстав для зупинення дії ліцензій організацій мовлення та
випуску в друк друкованих видань до найбільш суттєвих порушень (такі
порушення мають чітко визначатись в законі), передбачивши можливість
застосування до ЗМІ альтернативних санкцій, наприклад – штрафів;
- привести регулювання права на відповідь у відповідність до демократичних
стандартів, передбачивши при цьому підстави для відмови у забезпеченні
права на відповідь;
- запровадити більш дієві механізми запобігання залученню службовців у
агітаційну діяльність та непрямому підкупу виборців, у тому числі шляхом
встановлення ефективних та пропорційних санкцій за відповідні
правопорушення;
 в частині організації голосування, підрахунку голосів та встановлення результатів
виборів:
- розглянути можливість спрощення регулювання порядку підготовки до
голосування, організації голосування та підрахунку голосів виборців на
дільницях з одночасним збереженням механізмів, спрямованих на
запобігання можливим зловживанням/фальсифікаціям;
- передбачити такий порядок друкування виборчих бюлетенів, який би
дозволяв оперативно здійснювати їх передрук без внесення змін до
бюлетенів за допомогою штампа „Вибув”, з одночасним забезпеченням
захисту бюлетенів від підроблення;
- передбачити оприлюднення документації, пов’язаної з виготовленням
виборчих бюлетенів (актів тощо) на веб-сайті ЦВК;
- передбачити можливість друкування виборчих бюлетенів мовами
національних меншин у місцях їх компактного проживання;
- передбачити, що інформаційні плакати суб’єктів виборчого процесу,
розміщені у приміщеннях для голосування, не належать до передвиборної
агітації;
- розглянути можливість доповнення закону положеннями, які
передбачатимуть допуск спостерігачів та інших осіб, які мають право бути
присутніми на засіданнях комісій без дозволу чи запрошення, у приміщення
для голосування після закриття виборчих дільниць
- переглянути перелік підстав для визнання голосування на дільниці
недійсним з урахуванням попередніх рекомендацій Венеціанської комісії та
ОБСЄ/БДІПЛ;
- передбачити можливість скасування результатів виборів у випадку вчинення
порушень, які не дозволяють достовірно встановити результат(и) виборів;
 в частині статусу офіційних спостерігачів, довірених та уповноважених осіб:
- передбачити покладення обов’язку реєстрації довірених та уповноважених
осіб в округах на ОВК;
- передбачити можливість здійснення спостерігачами від громадських
організацій спостереження на всій території України, а не лише в межах того

9. чи іншого одномандатного виборчого округу, а також їх реєстрації на ранніх
етапах виборчого процесу;
 в частині оскарження рішень, дій чи бездіяльності щодо виборів та
відповідальності за порушення виборчого законодавства:
- розглянути можливість збільшення строків розгляду скарг виборчими
комісіями до 3-5 днів;
- розглянути можливість подальшого звуження компетенції виборчих комісій
з розгляду виборчих спорів, а за умови збереження існуючого механізму
формування комісій, у більш віддаленій перспективі, - віднесення питань,
пов’язаних з врегулюванням виборчих спорів до компетенції судів;
- передбачити можливість апеляційного перегляду всіх судових рішень у
виборчих спорах, у тому числі й рішень Вищого адміністративного суду
України;
- передбачити ефективні та пропорційні санкції за порушення всіх
встановлених законом обмежень та заборон, у тому числі шляхом внесення
відповідних змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення
та Кримінального кодексу України.
ІІ. Президенту України та Кабінету Міністрів України:
 розглянути можливість вжиття в межах своєї компетенції заходів, спрямованих на
притягнення посадових осіб органів виконавчої влади до відповідальності за
порушення виборчого законодавства, у тому числі участь в агітаційній діяльності;
 розглянути можливість вжиття заходів, спрямованих на подальше реформування
виборчого законодавства з урахуванням уроків виборчої кампанії 2012 та
забезпечення його кодифікації, наприклад шляхом утворення нової Робочої групи з
питань реформування законодавства про вибори;
 розглянути можливість прийняття перед черговими виборами акту (актів), які
визначатимуть стандарти діяльності членів уряду та керівників інших органів
виконавчої влади з підготовки до проведення виборів.
ІІІ. Генеральній прокуратурі та МВС України:
 розглянути можливість вжиття в межах своєї компетенції заходів, спрямованих на
притягнення всіх осіб, які вчинили порушення виборчого законодавства, до
юридичної відповідальності;
 оприлюднити інформацію про результати розгляду справ про адміністративні
правопорушення та кримінальних справ судами;
 вжити заходів, спрямованих на підвищення рівня вмінь, знань та навичок
прокурорів та працівників органів внутрішніх справ з питань виборчого
законодавства, захисту виборчих прав, реагування на порушення тощо.
ІV. Центральній виборчій комісії:
 розглянути можливість підготовки, оприлюднення та публічного обговорення звіту
про діяльність ЦВК з організації чергових виборів народних депутатів України,
виявлених проблем та шляхів їх усунення;
 за результатами чергових виборів народних депутатів України розглянути
можливість напрацювання пропозицій щодо подальшого удосконалення

10. виборчого законодавства України, у тому числі положень, які стосуються
визначення меж виборчих округів, порядку проведення навчання членами комісій
тощо;
 розглянути можливість утворення постійнодіючого центру чи підрозділу
Секретаріату ЦВК, який відповідатиме за проведення навчання членів виборчих
комісій;
 розглянути можливість попереднього оприлюднення проектів актів ЦВК з виборчих
питань на веб-сайті ЦВК для загального ознайомлення, а також проведення
консультацій щодо таких проектів;
 розглянути можливість утворення територіальних підрозділів Секретаріату ЦВК для
зменшення функціонального навантаження на Комісію та її центральний апарат;
 розглянути можливість перегляду практики роботи Комісії та її членів у напрямі
посилення прозорості розгляду та вирішення ЦВК питань, віднесених до її
компетенції, а також відмови від територіальної спеціалізації членів ЦВК з
попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Комісії.
1. ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ВИБОРІВ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ
1.1. Утворення виборчих округів
Законом «Про вибори народних депутатів України» порядок утворення виборчих округів
визначено лише рамково. Зокрема, передбачено, що виборчі округи мають бути утворені
ЦВК за 180 днів до дня голосування (п.п. 3 п. 6 Прикінцевих та перехідних положень
Закону). Крім того, ст. 18 Закону передбачено, що округи мають існувати на постійній
основі; межі округів не повинні порушувати меж областей, міст Києва та Севастополя,
Автономної Республіки Крим; відхилення кількості виборців в одномандатному
виборчому окрузі не повинно перевищувати 12% орієнтовної середньої кількості виборців
в одномандатних виборчих округах, визначеної ЦВК на основі відомостей Державного
реєстру виборців (ст. 18 Закону).
Однак у Законі не знайшли відображення окремі важливі принципи утворення округів,
зокрема – принцип неперервності меж округів, врахування при їх утворенні меж районів
та міст обласного значення, місць компактного проживання національних меншин тощо. У
цьому контексті варто відзначити, що Закон не передбачає проведення публічних
консультацій при визначенні меж виборчих округів, а також підстав і порядку перегляду
меж виборчих округів. Якщо наступні (після 2012 р.) вибори народних депутатів України
проводитимуться за змішаною виборчою системою, існує високий ризик того, що межі
округів, утворених у 2012 р., зазнають суттєвих змін незадовго до початку виборчого
процесу з відповідних виборів, тому переможці виборчої кампанії 2012 р., які активно
взаємодіятимуть з виборцями «своїх» округів, опиняться у незручному становищі через
новий перерозподіл адміністративно-територіальних одиниць між округами.
Кількість одномандатних округів для кожного регіону ЦВК визначила постановою № 65 від
9 квітня 2012 року. Ця кількість, загалом, була пропорційною кількості виборців,
включених до Державного реєстру виборців станом на день прийняття зазначеної
Постанови ЦВК. Межі та центри округів було визначено постановою ЦВК № 82 від 28
квітня 2012 року. Проект цієї постанови публічно не оприлюднювався, відповідно –
потенційні учасники виборчого процесу та експерти не могли вплинути на її остаточний

11. зміст. Більше того, сама постанова № 82 двічі переглядалась за декілька місяців до дня
голосування (постанови ЦВК №№ 130 від 31 липня 2012 року та 1072 від 25 вересня 2012
року), що могло певною мірою ускладнити здійснення агітації та організацію виборчого
процесу у відповідних одномандатних округах.
Суттєві прогалини Закону «Про вибори народних депутатів України» в частині
регулювання утворення виборчих округів стали однією з основних причин того, що при
утворенні округів мав місце ряд суттєвих недоліків:
Порушення принципу неперервності меж округів
У багатьох регіонах ЦВК утворила округи з неперервними межами. Серед цих регіонів –
Волинська, Житомирська, Запорізька, Івано-Франківська, Кіровоградська, Миколаївська,
Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька та Чернівецька області.
Разом з тим, у решті областей, а також в Автономній Республіці Крим, містах Києві та
Севастополі цей принцип було порушено, що призвело до появи на території деяких
округів природних та штучних анклавів. При цьому у 2012 році кількість регіонів, округи в
яких утворювались з порушенням принципу неперервності їх меж, помітно зросла у
порівнянні з 2002 роком. Наприклад, якщо у 2002 році жоден з округів в межах
Вінницької, Одеської, Харківської, Черкаської, Чернігівської областей та м. Києва не був
поділений на декілька частин територією інших округів, то при утворенні округів у цих
регіонах у 2012 році принцип неперервності меж округів дотримано не було.
Таблиця 1. Дотримання принципу неперервності меж округів у 2002 та 2012 роках
2002 2012 2002 2012
Регіон
р. р. р. р.
Автономна Республіка Крим - - Одеська область + -
Вінницька область + - Полтавська область + +
Волинська область + + Рівненська область - +
Дніпропетровська область - - Сумська область + +
Донецька область - - Тернопільська область + +
Житомирська область + + Харківська область + -
Закарпатська область - - Херсонська область - -
Запорізька область + + Хмельницька область + +
Івано-Франківська область + + Черкаська область + -
Київська область - - Чернівецька область - +
Кіровоградська область + + Чернігівська область + -
Луганська область - - місто Київ + -
Львівська область - - місто Севастополь - -
Миколаївська область + +
Примітки: „+” - принцип неперервності меж округів дотримано, „-” - принцип не дотримано. Сірим
кольором виділено відмінності між регіонами.
_______________________________
Порівняно з 2002 роком збільшилась (з 8 до 23) кількість округів, які були поділені на
декілька частин штучно, без будь-якого обґрунтування:
 територію виборчого округу № 12, утвореного у Вінницькій області, було поділено
на 4 частини, від’єднаних одна від одної територією виборчого округу № 11. Цей

12. поділ має штучний характер, оскільки всі виборчі округи, утворені в межах області у
2001 році, мали неперервні межі.
 при утворенні округів для проведення виборів 2002 року в межах Дніпропетровської
області жоден округ не був поділений на декілька частин штучно – всі анклави, що
існували в округах області, мали природне походження, так як їх наявність
зумовлювалась особливостями адміністративно-територіального устрою області. Для
проведення виборів 2012 року ЦВК штучно поділила на декілька частин 3 округи в
межах області – округи №№ 27, 34, 36;
 у 2001 році при утворенні округів в межах Донецької області на декілька частин
штучно було поділено лише округ № 50, тоді як межі решти округів не були
неперервними в силу особливостей адміністративно-територіального устрою області.
У 2012 році кількість штучно поділених на декілька частин округів в межах цієї ж
області збільшилась до 5 (округи №№ 50, 52, 53, 55, 56);
 при утворенні округів у Закарпатські області у 2001 році штучно було порушено
цілісність меж лише 2 округів - №№ 71 та 72. У 2012 році кількість таких округів
збільшилась до 3 (округи №№ 69, 72, 73);
 у 2002 році в межах Київської області жоден з округів не був штучно поділений на
декілька частин. Натомість у 2012 році без будь-якого обґрунтування штучно на
декілька частин було поділено округи №№ 91 та 93;
 у 2002 році лише один округ Луганської області ділився на декілька частин штучно
(округ № 110), тоді як у 2012 році кількість таких округів збільшилась до 5 (округи
№№ 107, 108, 110, 111, 112);
 на території округів Одеської області, утворених для проведення парламентських
виборів 2002 року, не існувало жодного штучного анклаву. Натомість у 2012 році
такий анклав було утворено на території виборчого округу № 138 – ним стало м.
Южне, штучно відділене від основної частини виборчого округу № 139;
 у 2002 році не існувало і штучних анклавів на території виборчих округів, утворених у
Харківській області. У 2012 році такий анклав виник в результаті відокремлення
декількох виборчих дільниць від основної частини виборчого округу № 172
(відповідні дільниці опинились на території виборчого округу № 170);
 при утворенні округів у Черкаській області для проведення виборів 2012 року округ
№ 195 був штучно поділений на декілька частин. Під час виборів 2002 року межі всіх
утворених на території області округів були неперервними;
 територія утвореного у 2012 р. виборчого округу № 210 (Чернігівська область)
сформована з 2 частин, роз’єднаних між собою територією Носівського району,
включеного до виборчого округу № 209. Цей поділ є штучним. У 2002 році межі всіх
утворених в області округів були неперервними;
 у місті Києві утворений у 2012 р. округ № 221 штучно поділений на дві частини
територією виборчого округу № 211. Водночас жоден з утворених у 2001 р. в Києві
округів не був поділений на декілька частин.
Разом з тим, поділ низки виборчих округів на декілька частин зумовлений і природними
чинниками, насамперед – особливостями адміністративно-територіального устрою
окремих регіонів. Ці особливості призвели до утворення на території деяких округів
природних анклавів, які існували і в 2002 році. Наприклад, внаслідок особливостей
адміністративно-територіального устрою у 2001 році на декілька частин було поділено
виборчі округи №№ 1 (Автономна Республіка Крим), 27, 29, 32, 33, 35, 37
(Дніпропетровська область), 48, 49, 51, 52, 53, 57, 60 (Донецька область), 95, 96 (Київська

13. область), 104, 106, 108, 109, 111, 112, 115 (Луганська область), 117 (Львівська область), 184
(Херсонська область), 203 (Чернівецька область), 225 (місто Севастополь).
У 2012 році особливості адміністративно-територіального устрою призвели до порушення
меж виборчих округів №№ 1, 2 (Автономна Республіка Крим), 26, 30, 31, 33, 40
(Дніпропетровська область), 48, 49, 50, 51, 53, 54, 57, 60 (Донецька область), 95, 96
(Київська область), 104, 105, 107, 110, 112 (Луганська область), 116 (Львівська область), 183
(Херсонська область), 195 (Черкаська область), 225 (місто Севастополь).
Недостатнє врахування меж районів та міст обласного значення при утворенні
округів
Можливість неврахування меж районів, міст обласного значення та районів у містах при
визначенні меж виборчих округів не передбачалась ні чинним Законом «Про вибори
народних депутатів України», ні законом про парламентські вибори, що застосовувався
під час проведення виборів 2002 року. З одного боку, це виглядає цілком логічно, адже
при утворенні округів часто необхідно враховувати не лише межі адміністративно-
територіальних одиниць, але й інші чинники, наприклад – географічні, логістичні (стан
дорожньо-транспортної інфраструктури тощо), а також забезпечувати утворення округів з
приблизно рівною кількістю виборців тощо. З іншого боку, порівняння меж виборчих
округів, утворених для проведення виборів 2002 та 2012 року дозволяє стверджувати, що
кількість поділених між округами районів і міст у порівнянні з 2002 роком дещо зросла.
Частково це може бути зумовлене тим, що чинний Закон „Про вибори народних депутатів
України” виключає можливість перевищення передбаченої ним граничної межі
відхилення кількості виборців в окрузі від орієнтовної середньої кількості виборців в
одномандатних округах (тоді як для проведення виборів 2002 року округи могли
утворюватись з перевищенням граничної межі відхилення). При цьому не варто
виключати і вплив політичних чинників на конфігурацію меж округів.
У 2012 році деякі міста було поділено між округами таким чином, що жоден з округів не
було сформовано виключно з міської території. Яскравий приклад – Вінниця: у 2002 році
частина міста утворювала самостійний округ, а для проведення виборів 2012 року
Вінницю було поділено між двома округами, до яких ввійшли частини Вінницького району.
У 2002 році при утворенні округів у великих містах межі таких міст у багатьох випадках
враховувались, іншими словами – частини таких міст не включались до утворених з
територій прилеглих районів округів. Зокрема, це стосується таких міст як
Дніпропетровськ, Івано-Франківськ, Тернопіль, Чернівці. Натомість, у 2012 році частини
цих міст було приєднано до округів, сформованих з прилеглих районів. Наприклад,
частину Амур-Нижньодніпровського району Дніпропетровська було приєднано до округу
№ 29, утвореного, в основному, з територій Петриківського та Дніпропетровського районів;
значну частину Івано-Франківська включено до округу № 84, утвореного з територій
Галицького, Тлумацького і Тисменицького районів; західну частину Тернополя включено
до округу № 165, утвореного з територій 5 районів Тернопільської області; частину
Чернівців віднесено до округу № 203. Не останню роль у такому поділі обласних центрів
відіграло те, що Законом не передбачено можливості перевищення відхилення кількості
виборців в округах 12% орієнтовної середньої кількості виборців в окрузі.
Поділ територій сільських та селищних рад між декількома округами

14. При утворенні округів для проведення парламентських виборів 2002 року
забезпечувалось врахування меж сіл і селищ (сільських та селищних рад), тобто – сільські
та селищні ради не ділились між декількома округами. Цей принцип у 2012 році було
порушено:
 територія Ільківської сільської ради (Вінницький район Вінницької області) поділено
між двома округами – виборча дільниця № 050149 була віднесена до округу № 11, а
дільниці №№ 050150 та 050151 – до округу № 12;
 територія Ксаверівської сільської ради Вінницького району Вінницької області була
поділена між округами №№ 11 та 12, до яких відійшло по одній дільниці, утворених
на території ради;
 територія Батрадівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області
була поділена між виборчими округами №№ 69 та 73 (дільниці відповідно №№
210003 та 210005);
 територія Великораковецької сільської ради Іршавського району Закарпатської
області була поділена між округами №№ 71 та 73 (дільниці відповідно №№ 210189-
210190 та 210191);
 територія Пузняковецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської
області була поділена між виборчими округами №№ 69 (4 дільниці) та 71 (1
дільниця);
 село Руда Сквирського району Київської області було поділене між округами №№ 91
та 92, до яких було віднесено по одній дільниці, утвореній в межах села.
Неврахування місць компактного проживання національних меншин при утворенні
виборчих округів
В окремих регіонах України (зокрема – в Автономній Республіці Крим, Закарпатській та
Чернівецькій областях) частка представників національних меншин у загальній кількості
виборців є досить значною. При цьому такі меншини проживають компактно, що
дозволяє врахувати місця їх компактного проживання при утворенні виборчих округів.
Натомість, як свідчить інформація, надана регіональними відділеннями Комітету виборців
України, інтереси національних меншин при утворенні одномандатних округів було
враховано не в повній мірі:
 у Чернівецькій області частина Садгірського району Чернівців, який раніше входив
до єдиного виборчого округу № 202 з центром у Чернівцях, а саме - виборчі дільниці
№ 730481 – 730486, відійшла до одномандатного виборчого округу № 203 з центром
у місті Новоселиця. Це призвело до віднесення приблизно 9 000 україномовних
виборців до округу, в якому чисельно переважає румуномовне населення. Крім того,
до одномандатного округу № 203 відійшли частина сіл Сторожинецького району
(Великий Кучурів, Кам’яна, Михальча, Снячів, Глибочок, Тисовець), більшість
виборців яких є україномовними. З іншого боку, ряд румуномовних сіл
Сторожинецього району, які раніше відносились до колишнього округу № 204, було
включено до виборчого округу № 202, що призвело до віднесення приблизно 10 000
румуновних виборців до округу, в якому чисельно переважає україномовне
населення. Таким чином, інтереси румуномовних виборців при утворенні округів у
Чернівецькій області враховано не було;

15.  при утворенні одномандатних округів для організації та проведення виборів 2002 р. у
Закарпатській області ЦВК було враховано місця компактного проживання
національної меншини угорців. Результатом такого врахування стало утворення
виборчого округу № 72, який включав частини Ужгородського, Берегівського,
Виноградівського, Хустського та Тячівського районів. Натомість, у 2012 році місця
компактного проживання угорської меншини було поділено між 5 округами (68, 69,
71, 72, 73), що суттєво звузило можливості представництва меншини у парламенті.
Таким чином, при утворенні округів в межах Закарпатської області інтереси меншини
угорців враховано не було;
 не було враховано інтереси національних меншин і при утворенні округів в
Автономній Республіці Крим. Зокрема, на думку Р.Чубарова, у жодному з округів
відсоток виборців, які належать до кримських татар, не перевищує 25-30%. При
цьому відносно великою стала частка кримських татар у виборчому окрузі № 8.
Вплив політичних факторів на визначення меж виборчих округів
Хоча вплив політики на визначення меж виборчих округів не можна ні підтвердити, ні
спростувати, визначені ЦВК межі багатьох з них виявились досить «зручними» для
окремих кандидатів і, навпаки – «незручними» для певних політиків. Якщо б ЦВК
визначала межі округів прозоро, з проведенням попередніх консультацій між основними
політичними партіями щодо можливих «конфігурацій» округів, сумнівів у
неупередженості цього органу при утворенні округів не виникало б.
1.2. Утворення виборчих дільниць
Закон „Про вибори народних депутатів України” запровадив поділ виборчих дільниць на
постійні та тимчасові, а також визначив загальні засади їх утворення та функціонування.
Одним з позитивів Закону стало обмеження граничної кількості виборців на дільницях
2 500 виборцями (крім закордонних виборчих дільниць). Щоправда, в частині
регулювання порядку утворення дільниць Закон містив і певні недоліки, зокрема:
 Законом не було визначено підстави і порядок утворення, перегляду меж та
ліквідації виборчих дільниць на постійній основі. Як наслідок, вирішенням
відповідних питань мала опікуватись ЦВК;
 Закон не давав чіткої відповіді на питання про те, які саме спеціальні дільниці мають
утворюватись на постійній, а які – на тимчасовій основі. В результаті ЦВК віднесла
дільниці при слідчих ізоляторах до тимчасових виборчих дільниць. На практиці це
призвело до того, що при окремих ізоляторах дільниці не було утворено взагалі;
 Закон не встановлював вичерпного переліку установ, закладів та місць тимчасового
перебування виборців з обмеженими можливостями пересування. На практиці
відсутність такого переліку дозволила ОВК утворити виборчі дільниці при санаторіях,
дитячих лікарнях тощо.
 Закон не передбачив можливості утворення закордонних дільниць за межами
закордонних дипломатичних установ, військових частин (формувань), дислокованих
за межами території України. Хоча явка виборців на закордонних дільницях
традиційно була невисокою, з високою імовірністю можна припустити те, що певна
частина „закордонних” виборців не змогла проголосувати через віддаленість
дипломатичних установ від місць їхнього постійного проживання.

16. Центральна виборча комісія затвердила Порядок утворення звичайних, закордонних та
спеціальних дільниць на постійній основі постановою № 11 від 24 січня 2012 року, яку
було переглянуто вже під час перебігу виборчого процесу (14 серпня 2012 року). 19 січня
2012 року ЦВК також затвердила вимоги до приміщень ДВК та приміщень для голосування
(постанова ЦВК № 5), а 26 січня 2012 року – вимоги до приміщень ОВК та норми
забезпечення ОВК (постанова ЦВК № 18). Виборчі дільниці на постійній основі було
утворено ЦВК у визначений Законом „Про вибори народних депутатів України” строк (12
квітня 2012 року; постанова ЦВК № 66), тобто – за 190 днів до дня голосування. Разом з
тим, вже під час виборчого процесу перелік виборчих дільниць на постійній основі було
суттєво змінено (найбільш суттєві зміни було внесено постановами ЦВК № 127 від 12
квітня 2012 року, № 1140 від 28 вересня 2012 року, № 1452 від 12 жовтня 2012 року, №
1747 від 19 жовтня 2012 року, № 1869 від 25 жовтня 2012 року). В ході перегляду
постанови ЦВК № 66 було змінено адреси приміщень для голосування та адреси
приміщень ДВК, а також межі багатьох виборчих дільниць. При цьому значна частина
змін до цієї постанова була внесена незадовго до дня голосування, що за відсутності
належного доступу виборців до інформації про межі дільниць та адреси приміщень
ДВК могло негативно вплинути на організацію голосування.
Що ж стосується тимчасових виборчих дільниць, то за Законом „Про вибори народних
депутатів України” вони мали бути утворені ОВК до 12 вересня 2012 року включно.
Рішеннями ОВК виборчих округів №№ 1, 4, 5, 6, 12, 14, 20, 22, 25, 26, 31, 42, 46, 56, 57, 58,
67, 68, 74, 76, 80, 81, 82, 83, 90, 93, 94, 97, 99, 105, 109, 111, 113, 115, 117, 121, 126, 129, 134,
135, 138, 140, 143, 145, 152, 157, 165, 167, 170, 174, 182, 187, 194, 195, 201, 206, 207, 222,
223 було утворено 100 тимчасових спеціальних виборчих дільниць. Загалом, рішення про
їх утворення було прийнято у встановлений законом строк, однак далеко не всі з цих
рішень було оформлено у відповідності до встановлених вимог.
Зокрема, у ряді випадків у постановах ОВК зазналось лише розташування дільниць без
конкретизації іншої інформації, пов’язаної з їх утворенням (орієнтовної кількості виборців
на дільниці тощо). Зі змісту постанови ОВК виборчого округу № 20 (Волинська область)
взагалі незрозуміло, де саме утворено спеціальну виборчу дільницю на тимчасовій основі.
У ряді округів дільниці не було утворено у зв’язку з порушенням відповідними органами
влади строків внесення подань щодо їх утворення чи неправильного оформлення подань.
Це стосується, наприклад, ОВК виборчих округів №№ 62 (Житомирська область) та 68
(Закарпатська область). При цьому ОВК виборчого округу № 62 відхилила подання щодо
утворення спеціальної виборчої дільниці та зобов’язала забезпечити голосування
виборців, що мали б бути віднесені до такої дільниці, на виборчій дільниці № 181403.
В ряді випадків дільниці всупереч законодавству було утворено у стаціонарних
лікувальних закладах, хоча за Законом вони мали б утворюватись на постійній основі.
Це стосується, зокрема, дільниць у виборчих округах №№ 14, 81, 138, 140, 165, де дільниці
утворювались при центральних районних лікарнях. Хоча особи, які перебувають на
лікуванні у санаторіях, навряд чи можуть вважатись такими, що мають обмежені
можливості пересування, ОВК декількох округів утворили дільниці при санаторіях.
Йдеться, зокрема, про ОВК виборчих округів №№ 121 (дільниці утворено при 6 санаторіях),
126 (2 дільниці при ДП „СКК „Моршинкурорт” та ДП „Санаторій Моршинський”), 165
(дільниця при санаторії „Барвінок”).

17. ОВК виборчого округу № 195 (Черкаська область) було прийнято досить сумнівне з точки
зору відповідності чинному виборчому законодавству (оскільки діти навряд чи можуть
вважатись виборцями з обмеженими можливостями пересування) рішення про утворення
двох спеціальних виборчих дільниць при Черкаській обласній дитячій лікарні та
Черкаській міській дитячій лікарні.
2. ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ВЛАДИ З ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ ВИБОРІВ
2.1. Діяльність парламенту та уряду
Остаточний варіант проекту Закону „Про вибори народних депутатів України”
опрацьовувався в парламенті без залучення експертів та представників
позапарламентських політичних партій, що негативно позначилось на його якості. Варто
відзначити хоча б те, що текст остаточної версії Закону був розміщений на веб-сайті
Верховної Ради України вже після його ухвалення. Хоча Закон містив ряд прогресивних
положень (зокрема, в частині звуження підстав для відмови/скасування реєстрації
кандидатів, перегляду порядку формування виборчих комісій з метою забезпечення
належного представництва у їх складі опозиційних фракцій тощо), він мав і ряд істотних
недоліків. Правову невизначеність посилили і рішення Конституційного Суду України №№
7-рп/2012 від 4.04.2012 р. та 8-рп/2012 від 5.04.2012 р., якими було визнано
неконституційними положення Закону в частині можливості одночасного балотування
одного й того ж самого кандидата у загальнодержавному та одномандатному окрузі, а
також віднесення закордонних виборчих дільниць до одномандатних виборчих округів,
утворених у м. Києві.
З метою усунення недоліків нового Закону 8 травня 2012 року ЦВК підготувала пропозиції
щодо його вдосконалення (Постанова ЦВК № 83 від 8.05.2012 р.). Пропозиціями
передбачались: можливість утворення спеціальних виборчих дільниць на території
військових частин (формувань), дислокованих на значній відстані від населених пунктів (як
виняток); здійснення реєстрації довірених осіб кандидатів ОВК, а не ЦВК; покладення на
ОВК обов’язку здійснення контролю за використанням коштів виборчих фондів;
обов’язковість подання звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів як
у паперовій, так і в електронній формах; зменшення обсягу автобіографій кандидатів та
передвиборних програм партій і кандидатів у депутати; обов’язковість зазначення у
бюлетенях прізвищ кандидатів, а не лише їх імен та по-батькові (як передбачено чинним
Законом); уточнення процедур підрахунку голосів виборців та встановлення підсумків
голосування і результатів виборів з урахуванням останніх рішень Конституційного Суду
України. Пропозиції ЦВК лягли в основу законопроекту № 10533 від 24.05.2012 р.,
внесеного на розгляд парламенту депутатами О.Касянюком, В.Демчишеним та іншими.
Однак цей законопроект парламентом ухвалений не був. Замість цього народні
депутати України 5 липня 2012 року ухвалили Закон „Про особливості забезпечення
відкритості, прозорості та демократичності виборів народних депутатів України”, який
передбачив встановлення на звичайних виборчих дільницях систем відеоспостереження,
а також трансляцію ходу голосування на виборчих дільницях в режимі реального часу на
окремому веб-сайті. Серед основних недоліків Закону варто виокремити такі:
 необов’язковість встановлення систем відеоспостереження в приміщеннях для
голосування ДВК закордонних та спеціальних дільниць, а також в приміщеннях ОВК;