Патофізіологія системи крові. Анемії: принципи класифікації, види,
етіологія, патогенез; клінічні і гематологічні прояви анемій.
к.м.н. Гончаров С.В.
• Додати картини крові на кожну з анемій
Система крові:
• Органи руйнування та кровотворення
• Периферична кров і депо крові
• Плазма (90% вода, 9% білки, низькомолекулярні
речовини)
• Формені елементи
• Еритроцити (4-5*1012
/Л у і 3,5-4,5*10
♂ 12
/Л у )
♀
• Лейкоцити (4-9*109
/л)
• Тромбоцити(150-300*109
/л)
Порушення об'єму крові:
• Гіповолемія
• Гіперволемія
• Гемодилюція
• Гемоконцентрація
• Проста
• Поліцитемічна
• Олігоцитимічна
Гематокрит
частка клітинних елементів (переважно
еритроцитів) у загальному об'ємі крові.
0,36 - 0,48 або 36-48%
Тваринна модель кровотечі
Анемія - хвороба або гематологічний
синдром, найбільш характерною ознакою
яких є зменшення кількості гемоглобіну
або/та еритроцитів. Часто
супроводжується кількісними та якісними
змінами еритроцитів.
ЕРИТРОЦИТИ
рухомі, високодиференційовані
постклітинні структури в хребетних
тварин, які у процесі розвитку
втратили ядро та всі
цитоплазматичні органели і
пристосовані до виконання
практично єдиної функції —
дихальної, що здійснюється завдяки
наявності в них гемоглобіну.
Гемоглобін
Мембрана
Ферменти
Порушення системи
еритроцитів
• Кількісні зміни (порушення утворення чи
руйнування або перерозподіл)
• Еритроцитоз
• Еритропенія (анемія)
• Якісні зміни (порушення дозрівання, зміна типу
кровотворення, спадкові гемоглобінопатії)
• Регенераторні форми
• Дегенеративні форми
• Клітини патологічної регенерації
Регенеративні форми еритроцитів
• Поліхроматофільні еритроцити
• Ретикулоцити
Дегенеративні форми еритроцитів
Порушення забарвлення:
1. Гіпохромія
2. Гіперхромія
Порушення форми
3 . Анізоцитоз
4. Мікроцитоз
5. Макроцитоз
Клітини патологічної регенерації
• Мегалобласти та мегалоцити
• За етіологією
• Спадкові
• Набуті
• За здатністю до
регенерації
• Регенераторні (0,2-1%)
• Гіперргенераторні (<2%)
• Гіпорегенаторні
• Арегенераторні
(апластичні)
• За колірним
показником
• Нормохромні (0,85-1)
• Гіпохромні (>0,85)
• Гіперхромні (<1)
• За типом
кровотворення
• Еритробластичний тип
кровотворення
• Мегалобластичний тип
кровотворення
• За розміром
еритроцитів
• Мікроцитрані
• Нормоцитарні
• Макроцитарні
• За клінічним
перебігом
• Гостір
• Хронічні
• ЗА ПАТОГЕНЕЗОМ
Класифікації анемій
Колірний показник та інші індекси
• Кольоровий показник – це відносна величина, яка
відображує ступінь насичення гемоглобіном кожного
еритроцита (0,85-1,1).
• MCH (Mean Corpuscular Hemoglobin) — Середній вміст
гемоглобіну в еритроциті (27-31 пікограм).
• MCV (Mean Corpuscular Volume) — Середній об'єм
еритроцита (80-100 фемтолітр).
• MCHC (Mean Corpuscular Hemoglobin Concentration) —
Середня концентрація гемоглобіну (320-360г/л)
• RDW (Red Cell Distribution Width) — Ширина розподілу
еритроцитів (11,5-14,5%)
АНЕМІЯ
Постгеморагічна
(внаслідок
крововтрати)
Гемолітична
(внаслідок підвищеного
еритродіерезу)
Дизеритропоетична
(внаслідок порушеного
еритропоезу)
Постгеморагічна
(внаслідок
крововтрати)
Пристосувальні реакції
• Спазм ушкодженої судини
• Перерозподіл кровообігу
(централізація)
• Збільшення ЧСС
• Пришвидшення гемостазу
• Вихід міжклітинної рідини в кровоносне
русло
(гемодилюція)
• Відновлення білкової фракції плазми
• Активація еритропоезу
Starling equation
Рівняння Старлінга
Еритропоетин синтезується перитубулярними
фібробластоподібними клітинами нирок у
відповідь на ішемію та анемію, а також на вплив
глюкокортикоїдів
За
дослідження
того, як
клітини
реагують та
адаптуються
до
доступності
кисню
АНЕМІЯ
Постгеморагічна
(внаслідок
крововтрати)
Гемолітична
(внаслідок підвищеного
еритродіерезу)
Дизеритропоетична
(внаслідок порушеного
еритропоезу)
Гемолітична
(внаслідок внутрішньосудинного руйнування)
Набуті гемолітичні анемії
• Інфекційні (біологічні фактори)
• Імунні (ІІ тип алергічних реакцій)
• Токсичні/хімічні
• Механічні (фактори фізичної природи)
• Набуті мембранопатії (нічна
пароксизмальна гемоглабінурія)
ЕРИТРОЦИТИ
рухомі, високодиференційовані
постклітинні структури в хребетних
тварин, які у процесі розвитку
втратили ядро та всі
цитоплазматичні органели і
пристосовані до виконання
практично єдиної функції —
дихальної, що здійснюється завдяки
наявності в них гемоглобіну.
Гемоглобінопатії
Мембранопатії
Ферментопатії
Гемоглобінопатії
• Порушення амінокислотної послідовності
• Порушення синтезу поліпептидних ланцюгів
• Порушення синтезу гема
Порфірія
Мутацій в гені, що кодує фермент
уропрофіроген-3-синтетазу
Поряд з нормальними еритроцитами
розвивається патологічний клон, в
структурі якого накопичується багато
уропорфиріну.
Серпоподібноклітинна анемія
Мутація гену HBB, що призводить до синтезу
аномального гемоглобину S, в молекулі якого
глутамінова кислота в шостому положенні β-
ланцюга заміненна на валін.
Таласемії
• Причиною ß-талассемії є мутація в локусі ß-глобіна
на 11-й парі хромосом, що унеможливлює синтез ß-
глобінового ланцюга. Також при ß-талассемії
можливе накопичення HbF з порушенням віддачі
кисню.
• α -таласемія менш розповсюджена (α -ланцюг має 4
копії генів)
• В аналізі крові - гіпохромна гіперрегенераторна
анемія різного ступеню, гипохромні мікроцити,
анізоцити, нормоцити. В биохимическом анализе
крови выявляются гіпербилирубинемія (вільна
фракція), гіперсидеремия, підвищення ЛДГ. В
еритроцитах підвищений рівень фетального
гемоглобіну.
Мікросфероцитарна анемія
(Міньковського-Шоффара)
Генетична модифікація
спектрину та/або
анкірину призводить до
появи сфероцитів зі
зниженою осмотичною
стійкістю в аналізі.
Проявами є
жовтяниця,гепатосплено
мегалія, тромбози.
Ферментопатії
Дефіцит Г-6-ФД
призводить до
зменшення кількості
глутатіону, а це знижує
стійкість еритроциту до
перекисного окислення
і строк його життя.
АНЕМІЯ
Постгеморагічна
(внаслідок
крововтрати)
Гемолітична
(внаслідок підвищеного
еритродіерезу)
Дизеритропоетична
(внаслідок порушеного
еритропоезу)
Дизеритропоетичні анемії
Дизеритропоетичні анемії
• Дизрегуляторні
• Дефіцитні (залізо-, В12 фолієво-,
білководефіцитні)
• Метапластичні
• Гіпопластичні
ЗАЛІЗОДЕФІЦИТ
• Денна потреба у залізі складає 10-20 мг
(раціон)/1мг(абсорбція в ШКТ)
• Втрата коливається в залежності від
статі (15-40 мг на місяць)
• Залізодефіцит є найбільш
розповсюдженою депривацією ( в
середньому 10% населення)
Причини залізодефіциту
• Нестача в раціоні
• Порушення всмоктування
• Недостатність запасів
• Втрата при крововиливах
• Збільшення фізіологічних потреб
Механізми всмоктування заліза
Гепцидин-регулятор системного
рівню заліза
Порушення регуляції експресії
гепцидину- основа залізорефрактерних
анемій
В12 дефіцитна анемія
Зовіншній фактор Касла
Внутрішній фактор Касла
Тваринні моделі
1. Постгеморагічні анемії (внаслідок крововтрати)
Цей тип моделювати найпростіше, він імітує травму або хронічну кровотечу.
2. Гемолітичні анемії (внаслідок руйнування еритроцитів)
Метод: Введення тварині гемолітичної сироватки (антитіл до еритроцитів цієї тварини),
отриманої від іншого виду тварин.
3. Дизеритропоетичні анемії (внаслідок порушення кровотворення)
Ці моделі потребують більше часу для розвитку.
Залізодефіцитна анемія (ЗДА):
Дієтична модель («Молочна анемія» щурів): Молодих щурів утримують виключно на
молочній дієті. Молоко бідне на залізо.
Результат: Класична гіпохромна анемія, зниження кольорового показника.
В12-дефіцитна та фолієводефіцитна анемії:
Хірургічна модель: Гастректомія (видалення шлунка) або резекція значної частини тонкого
кишківника у собак чи щурів.
Механізм: Видалення зони вироблення внутрішнього фактора Касла (шлунок) або зони
всмоктування вітаміну (клубова кишка).
Альтернатива: Використання антагоністів фолієвої кислоти (метотрексат).
Апластична (гіпопластична) анемія:
Фізична модель: Опромінення тварини рентгенівськими променями (радіаційна анемія).
Хімічна модель: Введення бензолу (або цитостатиків — циклофосфамід, доксорубіцин).
Що спостерігаємо: Панцитопенію (зникнення всіх ростків кровотворення — еритроцитів,
лейкоцитів, тромбоцитів) та спустошення кісткового мозку.
Що сьогодні ми повторили
з патфіз:
• Порушення водноелектролітного обміну
• Набряк
• Кровотеча
• Гіпоксія
• Поліморфізми генів

Патофізіологія-системи-крові.-Анемії.pptx