Застосування додаткових методів фізіотерапії, як доповнення для стандартного консервативного та хірургічного лікування

1. СИНДРОМ ДІАБЕТИЧНОЇ
СТОПИ
ЗАСТОСУВАННЯ ДОДАТКОВИХ МЕТОДІВ ФІЗІОТЕРАПІЇ,
ЯК ДОПОВНЕННЯ ДЛЯ СТАНДАРТНОГО
КОНСЕРВАТИВНОГО ТА ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ

2. • ДІАБЕТИЧНА СТОПА — ЦЕ ДУЖЕ СКЛАДНЕ УСКЛАДНЕННЯ, ПОШТОВХОМ ДО РОЗВИТКУ ЯКОГО
Є СУКУПНІСТЬ ЗАХВОРЮВАНЬ, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ НА ТЛІ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ. В 90 %
ВИПАДКІВ, ДІАБЕТИЧНА СТОПА ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ У ХВОРИХ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ, ЯКІ
СТРАЖДАЮТЬ НА ЦД ПРОТЯГОМ 15 ДО 20 РОКІВ.
В НАСЛІДКУ ТОГО, ЩО ПРИ ЦД ШКІРА ХВОРОГО, А ПОТІМ І НИЖНІ КІНЦІВКИ ПОЧИНАЮТЬ
ВТРАЧАТИ СВОЮ ЧУТЛИВІСТЬ, БУДЬ-ЯКА РАНКА, ТРІЩИНА НА ШКІРІ, ПОБУТОВИЙ ОПІК,
ЗАЛИШАЮТЬСЯ НЕПОМІТНИМИ. У ТАКИХ РАНАХ ВІДБУВАЄТЬСЯ ІНФІКУВАННЯ, ЩО ВРАЖАЄ
УСЕ БІЛЬШЕ ШКІРНОЇ, М'ЯЗОВОЇ Й КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ Й В РЕЗУЛЬТАТІ — РОЗВИВАЄТЬСЯ
ДІАБЕТИЧНА СТОПА.

3. ЕПІДЕМІОЛОГІЯ
• ЦД 2-ГО ТИПУ — ЦЕ ПОРУШЕННЯ ВУГЛЕВОДНОГО ОБМІНУ, СПРИЧИНЕНЕ
ПЕРЕВАЖАЮЧОЮ ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНІСТЮ І ВІДНОСНОЮ ІНСУЛІНОВОЮ
НЕДОСТАТНІСТЮ АБО ПЕРЕВАЖАЮЧИМ ДЕФЕКТОМ СЕКРЕЦІЇ ІНСУЛІНУ З
ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНІСТЮ АБО БЕЗ НЕЇ.
• ВІДПОВІДНО ДО ДАНИХ СВІТОВОЇ СТАТИСТИКИ, КОЖНІ 13–15 РОКІВ КІЛЬКІСТЬ ЛЮДЕЙ ІЗ
ЦД ПОДВОЮЄТЬСЯ. АНАЛОГІЧНА ТЕНДЕНЦІЯ СПОСТЕРІГАЄТЬСЯ І В УКРАЇНІ —
ПОКАЗНИК ЗАХВОРЮВАНОСТІ ЗБІЛЬШИВСЯ З 115,6 У 1993 РОЦІ ДО 267,0 У 2012 РОЦІ
НА 100 ТИС. НАСЕЛЕННЯ; ПОКАЗНИК ПОШИРЕНОСТІ — ВІДПОВІДНО З 699,2 ДО 2885,0
(МОЗ УКРАЇНИ, 2013). ПЕРЕВАЖНО ЦЕ СТОСУЄТЬСЯ КІЛЬКОСТІ ПАЦІЄНТІВ З ЦД 2-ГО ТИПУ.
СИТУАЦІЯ УСКЛАДНЮЄТЬСЯ ТАКОЖ ТИМ, ЩО ПРИ ТАКОМУ ТИПІ ЦД АРТЕРІАЛЬНА
ГІПЕРТЕНЗІЯ СПОСТЕРІГАЄТЬСЯ ВДВІЧІ ЧАСТІШЕ, НІЖ У ПАЦІЄНТІВ, ЯКІ НЕ СТРАЖДАЮТЬ
ВІД ЦД.

4. ПАТОГЕНЕЗ
• СДС НАЙЧАСТІШЕ ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ У ПАЦІЄНТІВ З ДІАБЕТИЧНОЮ ПЕРИФЕРИЧНОЮ НЕЙРОПАТІЄЮ ТА
АНГІОПАТІЄЮ, А ТАКОЖ З ДЕФОРМАЦІЄЮ СТОПИ(СТОПА ШАРКО). КОМБІНАЦІЯ ЗНИЖЕНОЇ
ЧУТЛИВОСТІ , СТРУКТУРНИХ ТА БІОМЕХАНІЧНИХ ЗМІН СТВОРЮТЬ ІДЕАЛЬНІ УМОВИ ДЛЯ НЕВЕЛИКОЇ
ПОДРЯПИНИ ,ПОРІЗУ АБО ДІЛЯНКИ ТРИВАЛОГО ТИСКУ, ДЛЯ УТВОРЕННЯ ВИРАЗКИ ПРОТЯГОМ ДОСИТЬ
КОРОТКОГО ПЕРІОДУ ЧАСУ У ПАЦІЄНТА З ЦД ТА ПОГАНИМ ГЛІКЕМІЧНИМ КОНТРОЛЕМ. БІЛЬШІСТЬ
ПАЦІЄНТІВ З СДС МАЮТЬ ПОГАНИЙ КОНТРОЛЬ НАД ГЛІКЕМІЄЮ ТА НЕ РЕГУЛЯРНО ПРОВОДЯТЬ
ОБСТЕЖЕННЯ НІГ І НЕ ОТРИМУЮТЬ РУТИННУ ДОПОМІЖНУ ДОПОМОГУ ЯК ПЕРВИННУ ПРОФІЛАКТИКУ.

5. КЛАСИФІКАЦІЯ СДС
• Є ДЕКІЛЬКА СИСТЕМ КЛАСИФІКАЦІЇ ДЛЯ СДС, ПРИЧОМУ НАЙЧАСТІШЕ ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ
КЛАСИФІКАЦІЙНА КЛАСИЧНА СИСТЕМА WAGNER; ВОНА СКЛАДАЄТЬСЯ З 5 КЛАСІВ НА ОСНОВІ
АНАТОМІЇ ТА НАЯВНОСТІ ІНФЕКЦІЇ ТА ГАНГРЕНИ ВІД 0 ДО 5 КЛАСУ. НАЙБІЛЬШ ПОВЕРХНЕВА ВИРАЗКА
- ЦЕ ВАГНЕР, 1 КЛАС, НАЙГЛИБШИЙ, НАЙБІЛЬШ СЕРЙОЗНИЙ, ІНФІКОВАНИЙ, А ГАНГРЕНА - ВАГНЕР 4.
БІЛЬШІСТЬ ПАЦІЄНТІВ ЛІКУЮТЬ У РАННІХ ЦЕНТРАХ ДЛЯ ДФУ, ПРИСУТНІХ У ВАГНЕРІВ З 2 ПО 4
ВИРАЗКИ.
• ШКАЛА ВАГНЕР
• ОЦІНКА 0: НЕМАЄ ВІДКРИТИХ УРАЖЕНЬ, МОЖЕ БУТИ ЗАГОЄНІ ВИРАЗКИ
• 1 КЛАС: ПОВЕРХНЕВА ВИРАЗКА, ВІДСУТНІСТЬ ПРОНИКНЕННЯ В БІЛЬШ ГЛИБОКІ ТКАНИНИ
• 2 КЛАС: БІЛЬШ ГЛИБОКА ВИРАЗКА, ЩО ДОСЯГАЄ СУХОЖИЛЛЯ, КІСТКИ АБО СУГЛОБА
• 3 КЛАС: ЗАЛУЧЕНІ ГЛИБОКІ ТКАНИНИ, З АБСЦЕСОМ, ОСТЕОМІЄЛІТОМ АБО ТЕНДОНІТОМ
• 4 КЛАС: ГАНГРЕНА ДЕЯКОЇ ЧАСТИНИ СТОПИ
• 5 КЛАС: ГАНГРЕНА ВСІЄЇ НОГИ, ЯКА ПОТРЕБУЄ АМПУТАЦІЮ КІНЦІВОКИ

6. ПОКАЗИ ДО ГІПЕРБАРИЧНОЇ ОКСИГЕНАЦІЇ(ГБО)
• ВИРАЗКИ ЗГІДНО КЛАСИФІКАЦІЇ ВАГНЕР 2 І ВИЩЕ,ЯКІ НЕ МАЮТЬ ТЕНДЕНЦІЇЇ ДО ЗАГОЄННЯ ПІСЛЯ
СТАНДАТНОГО КУРСУ ЛІКУВАННЯ ПРОТЯГОМ МІСЯЦЯ ПОВИННІ БУТИ НАПРАВЛЕНІ НА
КОНСУЛЬТАЦІЮ ЩОДО ГБО. ХРОНІЧНІ ВИРАЗКИ – ЦЕ КИСНЕВО АСОЦІЙОВАНІ РАНИ. ЄДИНИЙ
СПОСІБ ЗБІЛЬШИТИ ДОСТАВКУ КИСНЮ ДО ЦИХ ГІПОКСИЧНИХ ТКАНИН - ЦЕ ЛІКУВАННЯ
ГІПЕРБАРИЧНИМ КИСНЕМ. ГІПЕРБАРИЧНИЙ КИСЕНЬ ПІДВИЩУЄ КОНЦЕНТРАЦІЮ КИСНЮ В РАНІ,
СТИМУЛЮЄ АНГІОГЕНЕЗ У ВИРАЗЦІ ТА НАВКОЛО НЄЇ, ПОЛЕГШУЄ ДОСТАВКУ ПЕВНИХ
АНТИБІОТИКІВ ДО ТКАНИН, СТИМУЛЮЄ ФІБРОБЛАСТИ І СТИМУЛЮЄ МІГРАЦІЮ ФАКТОРІВ РОСТУ
ДО РАНОВОГО ШАРУ.

7. ГІПЕРБАРИЧНА ОКСИГЕНАЦІЯ
• ГІПЕРБАРИЧНИЙ КИСЕНЬ - ЦЕ 100% КИСЕНЬ, ЩО НАДХОДИТЬ ПІД НАД-АТМОСФЕРНИМ ТИСКОМ. ПАЦІЄНТ
ЛІКУЄТЬСЯ ЯК У БАГАТОКАМЕРНОМУ, ТАК І В МОНОКАМЕРНОМУ РЕЗЕРВУАРІ ДЛЯ ВИСОКОГО
ТИСКУ. ЛІКУВАННЯ ЗВИЧАЙНО ПРОВОДЯТЬ У ДІАПАЗОНІ ВІД 2 ДО 2,4 АТМ. ЦЕЙ ТИСК ДОРІВНЮЄ 10 МЕТРАМ
12 МЕТРАМ ГЛУБИНИ МОРСЬКОЇ ВОДИ. ХВОРІ, ЯК ПРАВИЛО, ПРОХОДЯТЬ ЛІКУВАННЯ ПРИБЛИЗНО ВІД 60 ДО
90 ХВИЛИН ЩОДНЯ, ВІД 30 ДО 60 ПРОЦЕДУР. У ПАЦІЄНТІВ ІЗ НЕБЕЗПЕКОЮ ТОКСИЧНОСТІ КИСНЮ НА ЦИХ
ГІПЕРОКСИЧНИХ РІВНЯХ ПРОТЯГОМ 5 ХВИЛИН ВІДБУВАЄТЬСЯ 5-ХВИЛИННИЙ РОЗРИВ ПОВІТРЯ ЧЕРЕЗ КОЖНІ
30 ХВИЛИН, ПРОТЯГОМ ЯКОГО ВОНИ ДИХАЮТЬ 21% КИСНЕМ ЧЕРЕЗ МАСКУ ЧИ РУЧНОГО МУНДШТУКА. ЦЕ
ЗМЕНШУЄ РИЗИК ВИНИКНЕННЯ ПРИСТУПІВ КИСНЕВОЇ ТОКСИЧНОСТІ ПРИБЛИЗНО ДО 1: 10000 ПРОЦЕДУР.

8. • КЕРІВНІ ПРИНЦИПИ КЛІНІЧНОЇ ПРАКТИКИ, ЩО РЕКОМЕНДУЮТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ГІПЕРБАРИЧНОЇ
КИСНЕВОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ЛІКУВАННІ СДС, ДОЗВОЛЯЮТЬ ПРИПУСТИТИ ЗАСТОСУВАННЯ ГІПЕРБАРИЧНОГО
ЛІКУВАННЯ КИСНЕМ (ГБО) ПАЦІЄНТАМ З ВАГНЕРОМ 2 АБО ВИЩЕ, ЯКІ ОСТАННІМ ЧАСОМ МАЛИ
ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ІНФІКОВАНОЇ НОГИ. ГБО, В РАННЬОМУ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ,
ЗМЕНШИТЬ РИЗИК АМПУТАЦІЇ ТА НЕПОВНОЇ РЕЕПІТЕЛІЗАЦІЇ. ПОДАЛЬШІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ПРОПОНУЮТЬ ДОДАТИ ГБО ДО СТАНДАРТНОГО ЛІКУВАННЯ ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ З ВАГНЕРОМ 2 АБО
ВИЩЕ СДС, ЯКІ НЕ ПРОДЕМОНСТРУВАЛИ ЗНАЧНОГО ПОЛІПШЕННЯ ПІСЛЯ 30 ДНІВ ЛІКУВАННЯ, ЩОБ
ЗМЕНШИТИ РИЗИК АМПУТАЦІЇ ТА НЕПОВНОЇ РЕЕПІТЕЛІЗАЦІЇ. ТАКОЖ ПРОПОНУЮТЬ ПРОТИ
ВИКОРИСТАННЯ HBOT У ПАЦІЄНТІВ З ВАГНЕРОМ 2 АБО НИЖЧИМ DFU.
• ДОСЛІДЖЕННЯ ПОКАЗАЛИ, ЩО ПАЦІЄНТИ, ЯКІ ОТРИМУВАЛИ ЛІКУВАННЯ ГІПЕРБАРИЧНИМ КИСНЕМ
(ГБО) ДЛЯ СДС, ВИЛІКОВУВАЛИСЯ ШВИДШЕ І ЗАЛИШАЛИСЯ В РЕМІСІЇ ЧЕРЕЗ РІК, БІЛЬШЕ, НІЖ ТІ
ГРУПИ, ЯКІ НЕ ОТРИМУВАЛИ ЛІКУВАННЯ ГБО.

9. • ПАЦІЄНТИ, ЯКІ ОТРИМУЮТЬ ГБО, ЯК І РАНІШЕ, ПОВИНІ ДОТРИМУВАТИСЯ РЕГУЛЯРНОГО НАГЛЯДУ ЗА
РАНАМИ, ЯКИЙ ВКЛЮЧАЄ В СЕБЕ ПОСТІЙНІ ВИМІРЮВАННЯ РАНИ, ХІРУРГІЧНУ ОБРОБКУ, ВІДПОВІДНІ
АНТИБІОТИКИ, СПРЯМОВАНІ НА КУЛЬТУРУ, ХОРОШИЙ ГЛІКЕМІЧНИЙ КОНТРОЛЬ ТА ВІДПОВІДНЕ
ФІЗИЧНЕ РОЗВАНТАЖЕННЯ. ДЛЯ УСПІШНОГО ЛІКУВАННЯ ТА ЛІКУВАННЯ СДС ПОТРІБНА
МІЖДИСЦИПЛІНАРНА КОМАНДА, ЩО СКЛАДАЄТЬСЯ З ФІЗІОТЕРАПЕВТА, ХІРУРГА, ЛІКАРЯ-
ПЕРВИННОЇ ТЕРАПІЇ, А ІНОДІ ЕНДОКРИНОЛОГА ТА СУДИННОГО ХІРУРГА.

10. ВИСНОВОК
• ПОКАЗАНО, ЩО ГБО ДЛЯ СДС ПОКРАЩУЄ ШВИДКІСТЬ ЗАГОЄННЯ ТА ЗМЕНШУЄ КІЛЬКІСТЬ АМПУТАЦІЙ У
ДІАБЕТИЧНІЙ ПОПУЛЯЦІЇ. НЕДАВНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ВИСНОВКИ ЗУМОВИЛИ НОВУ ПАРАДИГМУ ЛІКУВАННЯ
ТА СПРОБУ ЗБЕРЕГТИ КІНЦІВКУ, ЯКЩО ЦЕ ВЗАГАЛІ МОЖЛИВО, ЩОБ ЗАПОБІГТИ ІНВАЛІДИЗАЦІЇ ТА
СМЕРТНОСТІ, ПОВ'ЯЗАНУ З АМПУТАЦІЄЮ.ГБО- ЦЕ ПРИЙНЯТЕ ТА СХВАЛЕНЕ ЛІКУВАННЯ ДЛЯСДС ЦЕНТРОМ
МЕДИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ (CMS) ТА СТОРОННІМИ ПЛАТНИКАМИ СТРАХУВАННЯ. ПАЦІЄНТИ ПОТРЕБУЮТЬ
ОБЕРЕЖНОГО СКРИНІНГУ ТА ВІДБОРУ, І СЛІД ДОТРИМУВАТИСЯ РЕКОМЕНДАЦІЙ, ВИКЛАДЕНИХ У CMS ТА
СУСПІЛЬСТВІ ПІДВОДНИХ І ГІПЕРБАРИЧНИХ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ.

11. ЛІТЕРАТУРА
1
Santema TB, Stoekenbroek RM, van Steekelenburg KC, van Hulst RA, Koelemay MJ, Ubbink DT. Економічні результати в клінічних дослідженнях, що
оцінюють гіпербаричний кисень при лікуванні гострих і хронічних ран. Дайвінг Hyperb Med. 2015 грудень; 45 (4): 228-34. [ PubMed ]
2
Маркакіс К, Боулінг Ф. Л., Бултон А. Дж. Діабетична стопа в 2015 році: огляд. Діабет Metab. Рез. Rev. 2016 Jan; 32 Suppl 1 : 169-78. [ PubMed ]
3.
Пітерс Е.Й., Ліпський Б.А., Арагон-Санчес Дж, Бойко Е.Й., Дігг М, Ембіл Ю.М., Коно С, Лавери Л.А., Сенневіль Е, Урбанчічі-Рован В.А., Ван Астен
С.А., Джефкоат В.Я., Міжнародна робоча група по діабетичній стопі. Втручання у боротьбу із зараженням стопи на цукровий діабет:
систематичний огляд. Діабет Metab. Рез. Rev. 2016 Jan; 32 Suppl 1 : 145-53. [ PubMed ]
4
Никодим Д.Д., Паулін Е.Н., Зінг М, Узкай І, Малакарн С., Сува Д. [Заражена діабетична стопа: діагностика та лікування]. Rev Med Suisse. 2015 03
03; 11 (477): 1238-41. [ PubMed ]
5
Хуан Е.Д., Мансурі Дж, Мурад М.Х., Джозеф В.С., Штраус М.Б., Теттелбах В.Д., Ворт Е.Р., Наглядовий комітет УГМС КПГ. Клінічна практика -
керівництво для застосування гіпербаричної кисневої терапії при лікуванні виразок діабетної стопи. Підводний Гіперб Мед. 2015 травень-
червень; 42 (3): 205-47. [ PubMed ]
6
Хуан Е. Допоміжна гіпербарична киснева терапія при діабетичних виразках стопи: редакційна перспектива. Підводний Гіперб Мед. 2015 травень-
червень; 42 (3): 177-81. [ PubMed ]
7
Кранке П, Беннетт М.Г., Мартін-Сент Джеймс М, Шнабель А., Дебюз С.Е., Вайбель С. Гіпербарична киснева терапія при хронічних
ранах. Кокранівська база даних Syst Rev. 2015, 24 червня; (6): CD004123. [ PubMed ]

12. 8
Йадпананах Л., Насирі М, Адарвіші С. Рецензія на лікуванні виразки діабетної ноги. Світовий цукровий діабет. 2015 лют 15; 6 (1): 37-53. [ PMC
безкоштовна стаття ] [ PubMed ]
9
Кальдерині С, Ционі Ф, Хаддуб С., Маканеллі Ф, Маготті М.Г., Тардіо С. Терапевтичний підхід до ускладнень "діабетичної стопи". Acta Biomed. 17
грудня 2014 р .; 85 (3): 189-204. [ PubMed ]
10
Санкарі В.Г., Лінд Ф., Ботасан І.Р., Кашиф А., Лю Ц.Я., Ель-Герттуала С., Брісмар К, Веласкес О., Катріна С.Б. Гіпербарична киснева терапія
активізує індукований гіпоксиєю фактор 1 (HIF-1), що сприяє покращенню загоєння ран у діабетичних мишах. Ремонт поранених. 2015 січня -
лютий; 23 (1): 98-103. [ PubMed ]
11
Forsyth RO, Brownring J, Hinchliffe RJ. Периферичне артеріальне захворювання та реваскуляризація діабетичної стопи. Діабет Obes Metab. 2015
травень; 17 (5): 435-44. [ PubMed ]
12
Тук Б, Тонг М, Фієнман Е.М., ван Нік Ю.В. Гіпербарична киснева терапія для лікування діабетичного знецінення загоєння ран у щурів. PLoS
ONE. 2014; 9 (10): e108533. [ PMC безкоштовна стаття ] [ PubMed ]
13
Skeik N, Porten BR, Isaacson E, Seong J, Klosterman DL, Garberich RF, Alexander JQ, Rizvi A, Manunga JM, Cragg A, Graber J, Alden P, Sullivan T.
Результати гіпербаричного лікування киснем для різних показань з єдиного центру . Ann Vasc Surg. 2015 лют; 29 (2): 206-14. [ PubMed ]

13. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ)