Види покарання за вчинення злочинів

1. Презентація на тему:
“Види покарання за вчинення
зловчинів”
Виконала студентка
4 курсу, ФЕтаУ,-6504,
заочної форми
навчання
Крупенчик Жанна

2. Що ж таке покарання
Покарання – примусовий захід, що
застосовується від імені держави за вироком
суду до особи, визнаної винною у скоєнні
злочину, і полягає в передбаченому законом
обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання є найбільш суворим видом
кримінальної відповідальності

3. Кримінальний кодекс
передбачає 12 видів покарань,
що поділяються на:
*основні покарання;
*додаткові покарання;
*покарання, що можуть
призначатися як основні та
додаткові.

4. Види основних покарань:
громадські роботи
(на строк від 60 до
240 годин при
відбуванні не більш
ніж по 4 години на
день). Це покарання
полягає у виконанні
у вільний від роботи
чи навчання час
суспільно корисних
робіт;
виправні роботи
(від 6 місяців до
2 років). Із суми
заробітку
засудженого
утримується в
дохід держави від
10 до 20 %;
службові
обмеження для
військовослужбовці
в (на строк від 6
місяців до 2років). Із
суми грошового
забезпечення
засудженого
утримується в дохід
держави від 10 до
20%. Під час
відбування
покарання
засуджений не може
бути підвищений за
посадою, у
військовому званні,
термін покарання не
зараховується у
строк вислуги років
для присвоєння
чергового звання;
арешт (на строк від 1
до 6 місяців);
позбавлення
волі на певний
строк (від 1 до
15 років);

5. обмеження волі (на
строк від 1 до 5 років).
Покарання полягає в
утриманні особи в
кримінально-
виконавчій установі
відкритого типу без
ізоляції від суспільства
під наглядом і з
обов’язковим
залученням до праці;
утримання в
дисциплінарному
батальйоні
військовослужбовців
(на строк від 6 місяців
до 2 років). Цей вид
покарання
застосовується тільки до
військовослужбовців
строкової служби;
довічне позбавлення волі

6. Види додаткових покарань:
1) позбавлення військового, спеціального
звання, рангу, чинів або кваліфікаційного
класу;
2) конфіскація майна.
Ці покарання не можуть призначатися як
самостійні, вони приєднуються до основних
покарань.

7. Види покарань, що можуть призначатися як
основні та додаткові:
1) штраф (від 30 до 1000 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян);
2) позбавлення права займати певні посади або
займатися певною діяльністю (на строк від 2 до 5
років – як основне покарання і на строк від 1
року до 3 років – як додаткове покарання). Цю
групу покарань можна застосовувати як
самостійно, так і приєднувати їх до основних
покарань.

8. Особливості відповідальності неповнолітніх.
Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким
на момент скоєння злочину виповнилося 16 років.
Інакше кажучи, кримінальний закон поширює свою дію
на неповнолітніх – осіб, що не досягли 18-річного віку.
До неповнолітніх, визнаних винними у скоєнні злочину,
судом можуть бути застосовані такі основні види
покарань:
1) штраф;
2) громадські роботи;
3) виправні роботи;
4) арешт;
5) позбавлення волі на певний строк.
До неповнолітнього можуть бути застосовані додаткові
покарання у вигляді штрафу і позбавлення права
займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

9. Кримінальна відповідальність неповнолітніх має певні
особливості:
при призначенні
покарання
неповноліття
розглядається як
обставина, що
пом’якшує
відповідальність
неповнолітній, що вперше вчинив злочин
невеликої тяжкості, може бути звільнений
від кримінальної відповідальності, якщо
його виправлення можливе без застосування
покарання. У цих випадках до
неповнолітнього застосовуються примусові
заходи виховного характеру;
неповнолітньому, що вперше скоїв злочин
невеликої тяжкості, не може бути
призначене позбавлення волі. Якщо його
виправлення можливе без застосування
покарання, суд може застосувати
примусові заходи виховного характеру, що
не є покаранням;
до неповнолітнього,
засудженого до
позбавлення волі,
може бути застосоване
звільнення від
відбування покарання
з випробуванням (на
строк від одного року
до двох років);

10. Неповнолітній, що вчинив злочин невеликої чи середньої тяжкості,
може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що
внаслідок щирого розкаяння і подальшої бездоганної поведінки він на
момент ухвалення вироку не потребує застосування покарання. У
цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи
виховного характеру:
*застереження;
*обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки
неповнолітнього;
*передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, що їх
заміняють, або під нагляд педагогічного чи трудового колективу з його
згоди,;
*покладення на неповнолітнього, що досяг 15-річного віку і має майно,
кошти чи заробіток, обов’язку з відшкодування заподіяної майнової
шкоди;
*направлення неповнолітнього до спеціального навчально-виховного
закладу для дітей і підлітків до його виправлення (на строк не більш
ніж 3 роки);

11. ККУ встановлює випадки, коли особа, яка вчинила злочин, може
бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв’язку:
-з дійовим каяттям (позитивні дії особи після вчинення злочину,
які безперечно свідчать про бажання усунути шкоду, спричинену
злочином);
-з примиренням винного з потерпілим;
-з передачею особи на поруки (особа, яка вперше вчинила злочин
невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути
звільнена від кримінальної відповідальності);
-зі зміною обстановки (зникнення особливих умов місця та часу,
що надали діянню злочинного характеру);
-із закінченням строків давності( Законом передбачено два види
строків давності: диференційований, тривалість якого залежить
від тяжкості вчиненого злочину, та загальний для всіх злочинів
15-річний строк для осіб, які переховуються від слідства або
суду.)

12. Особа звільняється від кримінальної відповідальності,
якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання
вироком законної сили минули такі строки:
1) 2 роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості,
за який передбачене покарання менш суворе, ніж
обмеження волі;
2) 3 роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості,
за який передбачене покарання у виді обмеження або
позбавлення волі;
3) 5 років – у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
4) 10років – у разі вчинення тяжкого злочину;
5) 15 років – у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Давність не застосовується у разі вчинення злочинів
проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях
437-439 і частині першій статті 442 ККУ.

13. Судимість – це особливий правовий стан особи,
який виникає у зв’язку з постановленням
обвинувального вироку і призначенням покарання
та тягне певні, несприятливі для засудженого,
правові наслідки, що виходять за межі покарання.
Наявність судимості тягне за собою і такі загально-
правові наслідки, як неможливість займатися
певними видами професійної діяльності.
Зокрема, особа, яка має судимість, не може бути
суддею, адвокатом, нотаріусом та судовим
єкспертом

14. Зняття судимості визначає її анулювання
спеціальним з цього приводу рішенням суду
(ст.91 КК). Зняття судимості можливо лише
до перебігу строків її погашення,
передбачених у ст.89 КК. Тому воно
практично завжди є достроковим. Якщо суд
не вважає за можливе зняти судимість, то
особа продовжує вважатися судимою
перетерплювати пов’язані з нею обмеження
до повного закінчення передбачених
законом строків погашення судимості.