1. Тисяча гривень за
півтори години с.5
Нове життя
старих пісень
с.2
Хто підкорив
«Світ Біблії»? с.4
Незвичайний
випуск с.6
20-літній
Ковчег с.8
Історія
незбагненної
любові с.10
Газета Західної конференції
Церкви адвентистів сьомого дня

2. 2 №6 (106) липень 2013Надії
Голос
Кого здивує ретро?
Молодіжний музичний фести-
валь Західної конференції «Я спі-
ваю для Ісуса», у перший же день —
п’ятницю, здивував слухачів новою
номінацією — «Ретро-пісня». За її
допомогою організатори хотіли по-
знайомити молодь із старими ад-
вентистськими піснями, які сьогод-
ні – незаслужено забуті. Номінація
«Ретро-пісня» включає в себе гімни
зі збірника «Псалми Сіону», а та-
кож адвентистські пісні написані до
1985 року. Виконавці були одягнуті
згідно встановленого дрес-коду.
Пісні у цій номінації були пред-
ставлені на півторагодинному кон-
церті, котрий мав назву — «Псалми
написані кров’ю». В його основу
була покладена однойменна кни-
га Олексія Опаріна. Ведучі – Ольга
Гороховська та Олександр Євтушок
підготували розповіді про авторів
збірника «Псалми Сіону»: Григорія
Григор’єва, Яна Вільсона, Генріха
Лєбсака та ін. Програму супрово-
джувала фото-презентація люб’язно
надана Дмитрієм Юнаком.
Про складні часи існування
церкви за Радянського Союзу роз-
повіли президенти Західної та Бу-
ковинської конференцій Олександр
Антонюк та Іван Завадюк, секретар
ЗК Валентин Шевчук та директор
адвентистського радіо «Голос надії»
Анатолій Бегас. Протягом концерту
молодь виконала загальним співом
багато пісень зі збірника «Псалми
Сіону», які не увійшли до його укра-
їнської редакції — «Пісні надії». Бо-
гослужіння проходило у затишній
домашній атмосфері — усі зручно
розмістились за столиками.
Родзинка фестивалю
Але родзинкою концерту стали
виступи колективів «Філадельфія»
м. Рівне та «Просто неба» м. Луцьк,
які підготували музичні номери для
нової номінації «Ретро-пісня». Гурт
«Філадельфія» підготував знану і
улюблену багатьма пісню «Спаси-
тель мій». Особливо сподобалась
слухачам композиція на слова Ан-
дрія Мащака «Люди трудяться,
працюють» у виконанні Мар’яни
Скороход. А гурт «Просто неба»
презентував пісню «Мы каждый
день экзамены сдаем» Ольги Боко-
вої, якій передував відео репортаж
з автором.
Організатори сподіваються, що
глибокий зміст забутих адвентист-
ських гімнів, історія їх написання
і ціна, яку сплатили їхні автори, —
стануть поштовхом до духовного
відродження молоді та натхненням
для створення нових пісень.
Далі все було звично?
На суботньому богослужінні
звучало багато музики, суботню
школу провів ведучий програми
«Познаем истину» Олег Харламов,
а проповідь проголосив президент
Української уніонної конферен-
ції Віктор Алєксєєнко. На вечірньо-
му богослужінні, за бажанням слу-
хачів, повторили музичні номери
з ретро-концерту. Цього разу до
виконавців ретро-пісні долучився
Петро Швайковський, який приїхав
старих пісень
Ольга Ношин
Нове життя
Мар’яна Скороход та гурт «Філадельфія»
«Люди трудяться, працюють» — Ретро-пісня

3. 3№6 (106) липень 2013Надії
Голос
послухати, але вирішив також заспі-
вати. Разом з сином Марком вико-
нав пісню «На колінах все краще».
Композиція виявилась настільки
живою і запальною, що увесь зал
залюбки підспівував виконавцям.
Проповідував на богослужінні пре-
зидент Подільської конференції
Михайло Вільчинський. Після бо-
гослужіння продовжилась фести-
вальна програма.
Номінації ...
Окрім вже згаданої «Ретро-
пісні», на фестивалі можна взяти
участь у номінації «Вокал», «Гурт»,
«Інструментальне виконання»,
«Авторська пісня» та «Співають
всі». Фестиваль приділяє особли-
ву увагу розвитку творчості серед
співочої молоді. З цієї причини дві
останні номінації дають змогу мо-
лодим авторам представити влас-
ні твори на широкий загал. Цього
року фестиваль запропонував до
уваги слухачів 11 пісень у номінації
«Авторська пісня».
... жюрі...
До складу жюрі фестивалю вхо-
дять: Валентин Шевчук — помічник
керівника музичного відділу конфе-
ренції, Олександр Гладюк — поет,
композитор, автор пісень і фронт-
мен київського гурту «Історія» та
Павло Фестер — композитор, ди-
ректор студії звукозапису «Ферма-
та» м. Коломия.
... і переможці
Меценати фестивалю: вже зга-
даний Павло Фестер та Олександр
Лупулишен директор студії звуко-
запису «Маранафа» м. Чернівці, —
надають переможцям у зазначених
номінаціях право безкоштовного
запису пісні на професійному об-
ладнанні. Цього року Дарія Кор-
ніленко з Ковеля запише пісню
«Сахара», яка була представлена у
номінації «Авторська пісня», а Оль-
га Ношин та Ярослав Коберник за-
пишуть пісню «Не забувай» із номі-
нації «Співають всі».
Цього року у номінації «Вокал»
друге місце посіла Софія Масюк зі
Львова з піснею «Не осуждай меня,
Господь», а третє — Анастасія Баба-
ченко з м. Сміла з піснею «Солнце
все ниже и ниже склоняется». Пер-
шого місця жюрі не призначило
жодному виконавцю :(
У номінації «Гурт» перше міс-
це посів колектив «Просто неба» з
м. Луцьк з композицією «Спокій».
Друге — молодий львівський гурт
«В.А.Ж.Л.И.В.О.» з піснею «Приту-
лок». Третє місце залишилося по-
рожнім :(
Переможцем у номінації «Ав-
торська пісня» стала Леся Лупули-
шена з м. Чернівці з піснею «Город
мечты». Друге — Андрій Бровчук з
м. Рівне за пісню «Завдяки Тобі»,
третє — Людмила Гаврилюк з Луць-
ка за пісню «Як навесні».
У номінації «Співають всі» була
представлена лише одна пісня —
«Не забувай» Ольги Ношин та Ярос-
лава Коберника.
А от у номінації інструменталь-
не виконання було два учасника:
перше місце посів Влад Теглівець
з Луцька з композицією на акус-
тичній гітарі «Чудова ласка» Джона
Ньютона, а друге — Арсен Дрозда
з «Сонатою №17 ч.3» Людвіга ван
Бетховена на фортепіано.
Особливим чином фестиваль
відмічає учасника, який виступає
вперше. Цього року серед кількох
дебютантів жюрі обрало молодого
автора пісень зі Львова — Ярослава
Хабу, який представив свою пісню
«Нове життя».
Усі призери отримали грамоти
та унікальні пам’ятні знаки ручної
роботи Івана Ношина.
«Я співаю для Ісуса» вирізня-
ється з-поміж інших фестивалів
особливим відношенням до живої
музики — із трьох десятків музич-
них номерів, виконаних протягом
фестивальної програми, лише п’ять
мали своїм супроводом фонограму.
Молодіжний музичний фести-
валь Західної конференції «Я спі-
ваю для Ісуса» відбувся 7-9 червня
2013набазівідпочинку«Барвінок».
Фестиваль проходить щорічно, уже
чотири роки поспіль.
Анатолій Бегас, директор радіо «Голос
надії» ділиться досвідами на ретро-вечорі
Затишна атмосфера ретро-концерту
Андрій Бровчук «Завдяки Тобі», авторська пісня Дарія Конрніленко «Сахара», авторська пісня

4. 4 №6 (106) липень 2013Надії
Голос
Людмила Антонюк
«Світ Біблії» підкорила
молодь із Пожарок
Всеукраїнськамолодіжнавікторина«СвітБіблії
2013» по притчах Ісуса Христа, а також по книзі
Е. Уайт «Притчі Ісуса Христа» зібрала дев’ять
молодіжних і дві слідопитські команди.
Вікторина проходила у м. Буча 25 травня і скла-
далась з двох етапів: представлення команди і влас-
не біблійної вікторини. Було багато запитань, а судді
справедливо оцінювали відповіді команд. Вікторина
розпочалась о третій годині дня і тривала аж до вось-
мої вечора. Проте свої результати команди дізнались
тільки близько 22:00.
Західну конференцію представляла команда «Не-
бесний Бренд» із села Пожарки, в кількості п’яти осіб,
яка посіла третє місце.
Після вікторини до с. Пожарки завітав пастор Ми-
рон Вовк для того, щоб привітати і підтримати молодь.
Він подарував кожному учаснику команди нові Біблії.
Наступна вікторина має відбутись через рік, по бі-
блійних книгах Даниїла та Об’явлення і книзі Е. Уайт
«Велика Боротьба».
Іван Андрейчін
Місіонерський конгрес у
Дрогобичі навчав практичних
методів служіння
Місіонерській конгрес під гаслом «Відроджені
для місії» зібрав 11 травня представників
громад м. Дрогобич, Стрий, Борислав.
Місіонерський конгрес розпочали з прославлення
Господа та молитви. Було представлено чотири семі-
нари стосовно практичних методів місіонерського
служіння, які провели пастори: Мирон Вовк, Геннадій
Пристай, Іван Андрейчін та керівник жіночого служін-
ня Західної конференції Надія Вовк.
З проповіддю звернувся до присутніх секретар ЗК
Валентин Шевчук. Після цього провели тренінг про ме-
тоди розповсюдження місіонерської літератури.
Після молитви посвячення, підкріпившись фізич-
ною їжею, всі відправились в місто; кожен отримав
комплект літератури та карту маршруту з зазначеними
будинками.
Через дві години місіонери повернулися задоволе-
ними, радісними і щасливими, тому що пережили нові

5. 5№6 (106) липень 2013Надії
Голос
досвіди, послужили Господу та ближнім. Радо ділили-
ся досвідами розповідаючи, як Бог відкривав серця
людей і двері на кодах. Всього було роздано: близько
400 газет «Вічний Скарб», 60 книг «Велика Боротьба»,
60 книг «Дорога до Христа», 100 газет «Світло твого
життя», та рекламні брошури телеканалу «Надія».
На завершення місіонерського конгресу заспівали
псалом,тапомолились.
Сергій Шевчук
Молодь зібрала для хворих дітей
тисячу гривень за півтори години
Рівненська молодь у День захисту дітей
провела на вулицях міста акцію по збору
коштів для дітей хворих на рак.
Уже доброю традицією для молоді міста Рівного
стає організація та проведення соціальних акцій для
різних категорій населення. Так, після тижня відро-
дження, який пройшов на початку весни, молоді люди
й далі продовжують активно працювати в міському ди-
тячому притулку, відвідуючи його щонеділі. На даний
час вдалось налагодити контакт із адміністрацією при-
тулку, яка усіляко сприяє проведенню таких зустрічей,
а також затоваришувати з дітьми, даруючи їм частинку
свого тепла, піклування та любові.
Одним із позитивних моментів цієї діяльності стало
об’єднання молоді заради служіння дітям: була спла-
нована особлива акція, яка відбулась в міжнародний
День захисту дітей — 1 червня.
Суть акції полягала в тому, щоб зібрати кошти та
підтримати 17 дітей у віці від 2-х до 9 років, які зна-
ходяться в Рівненській обласній дитячій лікарні у відді-
ленні гематології. У всіх цих дітей діагноз — рак. Також,
однією із цілей акції було привернути увагу мешкан-
ців Рівного, та зокрема, членів місцевої громади, до їх
проблем.
У другій половині дня, 30 молодих адвентистів, за
підтримки діток та кількох дорослих, вийшли на одну
із центральних площ міста, де розгорнули свої зазда-
легідь підготовлені плакати, які нагадували людям про
День захисту дітей. Поряд з ними розташувався імпро-
візований хор, який виконував у супроводі гітари, со-
пілки та шейкера відомі християнські пісні. У співпраці
із благодійною організацією «Скарбниця надії», яка
має право збирати кошти в Рівному на вулицях міста,
біля музикантів і співаків стояла людина із спеціаль-
ною скринькою, куди перехожі могли пожертвувати
гроші. Акція тривала всього півтора години, — за цей
час зібрали більше однієї тисячі гривень. Також пере-
хожі мали можливість написати слова побажання і під-
тримки для хворих дітей на плакатах, які згодом разом
із зібраними коштами були передані у адміністрацію
лікарні.
Родзинкою дійства став перевдягнутий у костюм
пса Любомира один із учасників, який весело й завзя-
то запрошував перехожих долучитись до акції, розда-
вав разом з іншими адвентистські газети та рекламні
буклети і весело фотографувався з усіма охочими.

6. 6 №6 (106) липень 2013Надії
Голос
Звичайно, зібрані кошти не вирішать навіть малої
частини потреб цих дітей, однак ця акція нагадала,
насамперед її учасникам, а також усім, хто долучився
до неї на вулиці, про важливість служіння ближньому,
адже про необхідність такого служіння говорив Ісус
Христос: «Що тільки вчинили ви одному з найменших
братів Моїх цих, те Мені ви вчинили» Мат. 25:45.
Вікторія Михальчук
Львів’яни роздумували над
можливістю життя
за подвійними стандартами
Молоді люди з чотирьох громад Церкви
адвентистів сьомого дня міста Львова та гості
із Києва роздумували про подвійні стандарти у
житті християнина.
1 червня у приміщенні першої адвентової громади
міста Львова відбулася незвичайна молодіжна зустріч
з цікавою назвою «2S». Як поводитися у середовищі
друзів, принципи яких відрізняються від ваших? Чи
варто забути про свої принципи на деякий час, чи, все
ж таки, керуватися ними і надалі? Серед молоді роз-
вивалися різні думки, котрі молодіжний керівник За-
хідної конференції Віктор Власюк спрямовував у пра-
вильне русло.
Важливою думкою вечора було запитання «Чи
можливо прожити все життя за такими подвійними
стандартами?». Відповідь дала сама молодь — спершу
це здається цікавим і легким, та згодом, застрягнувши
поміж двох своїх життів, залишаєшся поза ними. Чи
потрібно грати ролі і щоденно одягати маски тієї люди-
ни, якою ти не є?
Остаточних висновків не дійшли, та кожен зміг зро-
бити їх особисто для себе.
Під час зустрічі для молоді співала група
«В.А.Ж.Л.И.В.О.».Назакінченнямолодьсмакувалачаєм
та випічкою.
Тетяна Гнатюк
Незвичайна школа провела випуск
незвичайних студентів
Регулярна школа медиків-місіонерів на
«Барвінку» організована Відділом здоров’я, за
підтримки адміністрації Західної конференції,
протягом місяця готувала студентів зі всієї
України і проводила медико-просвітницькі
заходи для жителів міста.
В день заїзду студентів з Чернівецької, Івано-Фран-
ківської, Донецької області, а також зі Львова, Кірово-
града, Полтави і навіть з Білорусії, привітно зустріли і
розмістили в затишних кімнатах.
Навчальний процес чергував духовні предмети з
практичними. Щодня було сім уроків. Особливо вра-
зив предмет — сотеріологія (наука про Спасіння), який
викладав Валерій Рябой. На практичних заняттях сту-
денти вчилися надавати першу медичну допомогу, ро-
бити гідропроцедури, масаж, а також практикувалися
у кулінарії. Дві години в день приділялося трудовому
класу — працювали на городі та клумбах, збирали лі-
карські трави, прибирали територію і приміщення, а
також працювали на кухні.
Студенти активно брали участь в суботньому бого-
служінні, а після обіду для усієї групи організовували
прогулянку лісовими маршрутами. Особливо цікавим
був «сімейний час», присвячений оповіданням осо-
бистих досвідів. Увечері пастор проводив семінар по
книзі пророка Даниїла.
Щодня після занять група учнів разом з куратором
школи збиралася для підбиття підсумків дня. Разом
обговорювали найважливіші моменти, ділилися від-
криттями, отриманими на заняттях і, звичайно, моли-
лися за потреби кожного.
Кухарі пригощали студентів усе новими і новими
стравами вегетаріанської кухні. Багато з них таку їжу
пробували вперше.
Великим досвідом для студентів стала «Виставка
Здоров’я», яку провели в місті Новий Розділ. Місцева
влада була не особливо розташована, щоб дати дозвіл
на проведення цього заходу. Проте, медики-місіонери
були упевнені, що ця програма потрібна місту, тому
посилено молилися. Спланували провести її в суботу
після обіду на території місцевої громади. В п’ятницю
цілий день йшов проливний дощ. Незважаючи на це,
студенти добре підготувалися, і в суботу організова-
ною групою пішли в церкву.
Дощу не було, хоча хмари провіщали його. По до-
розі дарували перехожим газети і запрошували на
програму. Коли поставили стенди, почали підходити
молодь, діти, літні люди і реєструватися. Кожен сту-

7. 7№6 (106) липень 2013Надії
Голос
дент стояв на своєму місці — на стендах, вимірах. На-
вколо кожного інструктора юрбилися групи людей. Де-
які стенди поставили біля тротуарів, щоб привернути
увагу перехожих. Замість трьох запланованих годин
програма тривала п’ять. Навіть після того, як зібра-
ли майже усі стенди, люди продовжували підходити
і просити, щоб «Виставку Здоров’я» провели ще на-
ступного дня. Загалом у суботу на програмі побували
близько 70 чоловік.
На випуску школи після офіційної частини кожен ме-
дик-місіонер отримав сертифікат. На прощальній вечері
випускники ділилися враженнями і відкриттями.
Організатори стверджують: «Справжня освіта — це
виховання місіонерів». Школа ставить своєю метою
привернути увагу тих, для кого реформа здоров’я рані-
ше не була актуальною. Часто її помилково представ-
ляють, оскільки неправильно розуміють. Але тут бага-
то питань відносно взаємозв’язку харчування, звичок,
характеру і духовності відкриваються в іншому світлі.
Одна студентка наприкінці сказала: «Я пропрацювала
медсестрою багато років, але, виявляється, так багато
не знала!». На школі медиків-місіонерів гармонійно
розвивають фізичні, розумові і духовні сили христия-
нина, набувають практичні навички для служіння, го-
тують інструкторів для програми «Виставка Здоров’я»,
кулінарних класів, лікувальних кабінетів, таборів
здоров’я тощо.
Охочі записатися на навчання в школу медиків-
місіонерів можуть зателефонувати (093) 148 15 14,
(097) 389 81 81, (050) 886 61 66, або написати на email:
info@barvinok.name
Місце проведення — Центр здоров’я і відпочинку
«Барвінок». Комплекс з чотирьох корпусів, знаходить-
ся у Львівській області, неподалік від міста Новий Роз-
діл. Оточений буковим лісом, неподалік знаходиться
озеро.
Руслан Бабій
Піврічна нарада Західної
конференції планувала і навчала
Протягом двох днів — 28 та 29 травня у
Львові, на черговій піврічній нараді Західної
Конференції не лише планували роботу, а й
навчалипроповідуватиусучасномусуспільстві.
Нараду, яка проходила на базі першої львівської
громади, відкрив керівник Західної конференції Олек-
сандр Антонюк. Заступник керівника Української уніон-
ної конференції Павло Кирилюк провів аналіз роботи і
стану Церкви адвентистів в Україні у поточному році, а
також представив плани Церкви АСД на наступних пів-
року. А ректор Заокської духовної академії Юрій Друмі
упродовж двох днів викладав для пасторів семінар в
якому розкривав особливості проповіді для сучасного
суспільства.
Наталія Грицай і ансамбль бандуристів «Срібні
струни» з місцевої громади, прикрасили служіння чу-
довим співом.
Зустріч служителів — завжди важлива подія, адже
з’їжджаються вони з різних куточків Західної України.
Вони діляться досвідами, переживаннями, пробле-
мами… Все це можна почути в розмовах співпраців-
ників-служителів, які саме тут можуть обговорити все
те, що їх найбільше непокоїть і хвилює там, де вони
працюють.
Галина Мелись
Ніч пильнування пробудила
громаду в Ужгороді
Низка місіонерських заходів стала результатом
ночі пильнування, яка відбулась 25 травня
В Ужгродській другій громаді пройшла ніч пильну-
вання і молитви за відродження в церкві. Вона розпо-
чалась з дитячої програми, де діти в піснях та віршах
дякували Богові за матерів та татусів. Після дитячих
молитов уся громада об’єдналась навколо дітей, і ма-
тері називаючи імена своїх дітей вручили їх під Боже
керівництво. Після цього усі мали можливість прийня-
ти вечірню трапезу і дальше перебувати у молитвах і
роздумах. Та найбільше запам’яталась молитва за жи-
телів міста, яку виголосили на свіжому повітрі — під
зоряним небом.
У неділю громада з приятелями виїхала на приро-
ду. Наступна субота запам’яталась закликом до пере-
посвячення, на який відгукнулись навіть приятелі. Та-
кож, на честь Дня захисту дітей, дитячий відділ після
служіння влаштував конкурс малюнка на асфальті. А
ввечері молодь провела для усієї громади захоплюючу
вікторину по книзі Еклезіаста. Три команди змагались
у шістьох конкурсах. Після закінчення гри приз був
розділений на всі команди. Після служіння, з радісним
духом, громада вийшла в місто з пропозицією про без-
коштовну підписку на газету «Світло твого життя» та з
рекламою телеканалу «Надія».
А унеділю2 червнядитячийвідділпровівкулінарний
клас для дітей з церкви і їх друзів. На курсах діти разом із
шеф-кухарем місили тісто і виготовляли смачну піцу.
9 червня друга громада Ужгорода, за допомоги
першої громади, провели захід для міста – «Країна
здоров’я», на якій було зареєстровано 183 дитини, та
близько тисячі слухачів. Всі присутні отримали у по-
дарунок дві газети, реклами про телеканал «Надія» і
книжковий магазин, а також брошуру «Церква надії».
Члени ужгородської громади вірять, що завдяки
цьому інформація про церкву буде донесена до кожно-
го жителя міста. «А ми не будемо гасити свій дух і про-
довжуватимемо молитись і планувати нові заходи» —
стверджують вони.

8. 8 №6 (106) липень 2013Надії
Голос
Громада була започаткована
після євангельської програми док-
тора богослов’я Вілмара Гонсалеса
(Бразилія), яка проходила близько
півтора місяця в тодішньому кіно-
театрі «Промінь».
Перші зустрічі
Саме там вперше зустрілися
майбутні члени цієї громади. Після
програми, 6 та 12 червня 1993 року,
було охрещено 99 осіб. 19 червня
було проведено перше богослужін-
ня в приміщенні Будинку профспі-
лок.
Дата реєстрації церкви — 29
липня 1993 року. Восени того ж
року від українця, що мешкає в
Австралії, Петра Кулика, одержали
3000 у.о. Тоді це були великі кошти,
на які зуміли закупити пиломатері-
али та 100 тис. цегли.
В наступному році одержали
дозвіл на будівництво, але пого-
дження проектної документації за-
тягнулося ще на рік.
Лише 25 червня 1995
року 68 членів громади, на
чолі з пастором Русланом
Вільховим, провели пер-
ше богослужіння на місці
майбутнього молитовного
будинку та розпочали його
будівництво.
Восени 96-го були збудо-
вані стіни та закінчена робо-
та над покрівлею. Незапланованим
спочатку, та все ж викопаним, став
підвал будинку — через вікна брати
вийняли 300 м3
грунту.
Поки Дім будували, громаді до-
водилось часто змінювати місця
проведення богослужінь. За 7 років
це — Будинок профспілок, Будинок
науки і техніки, Комерційний техні-
кум та Клуб Залізничників.
«Ковчег»
і його мешканці
3 листопада 2000 року — про-
ведено перше богослужіння в но-
возбудованому Храмі, який «сусі-
ди» йменували «Ковчегом» (через
характерну форму). Урочисте по-
свячення молитовного будинку від-
булося 18 жовтня 2003 року.
Серед найбільших євангель-
ських програм, в яких брали ак-
тивну участь і члени церкви, варто
згадати найвизначніші — Антоніо
Артеаги (1995), Віктора Гіла (1998
та 2012), Івана Черничка (1998), Во-
лодимира Нестерука (1999-2001),
Ігора Корещука (2004).
У 1999 році від «Ковчегу» відді-
лилася та стала самостійно існувати
громада села Підгайці. А згодом у
2001 році і громада №3 міста Луць-
ка.
Із значних досягнень грома-
ди варто згадати те, що 6 молодих
людей стали служителями церкви:
Олександр Філіпчук, Святослав Му-
зичко, Олег Смоляр, Віктор Власюк,
Микола Рябенко, Андрій Терещук.
А також сестри, які стали не-
змінною підтримкою для служите-
лів: Людмила Мелесь (Мінько), Га-
лина Ярчак (Мінько), Марія Власюк
(Антонюк) Оксана Терещук (Бури-
ло) та ін.
Керманичі
«Ковчега»
За 20 років у громаді здійснюва-
ли служіння шість пасторів.
Руслан Вільховий (1993-97) роз-
почав будівництво.
Володимир Нестерук (1997-
2001) продовжив і вже забезпечив
«Бо тепер спасіння
ближче до нас, аніж
тоді, коли ми ввірували»
Громада №2 «Ковчег» з міста Луцька в червні відзначила
ювілей — 20 років від часу заснування.
Неля Музичко
фото: Олександр Жаловага

9. 9№6 (106) липень 2013Надії
Голос
можливість збиратися в молитов-
ному будинку.
Олександр Московчук (2001-
2004) фактично завершив роботи
і оформив держприйом за 2 тижні
(без цього пожежна інспекція по-
грожувала закрити Дім молитви).
Михайло Опіяр (2004-2009)
розпочав приватизацію земельної
ділянки та оформлення докумен-
тації для будівництва житла для
пастора. За тиждень були викопа-
ні траншеї, залитий фундамент та
закуплена цегла та інші будівельні
матеріали.
Ігор Рубін (2009-2011) завер-
шив оформлення документації. Не
встиг взяти участь у будівництві,
оскільки був обраний на служіння
секретарем Західної конференції.
(До слова, варто зазначити, що
церква продовжує молитися за
його здоров’я, і в день святкування
теж була звершена особлива окре-
ма молитва).
Пастору, який нині звершує
служіння, Володимиру Овчаренко
(з 2011 року), вдалося звести сті-
ни першого поверху та перекриття
житла для пастора.
Старанна
підготовка
Святкові богослужіння радою
громади були призначені на су-
боту 15 червня. Завчасно були на-
діслані запрошення керівництву
конференції й уніону та пасторам,
які служили в цій церкві в свій час.
Не один місяць члени церкви
готувалися до цього дійства — був
зроблений косметичний ремонт,
чимало зусиль доклали учасники
програми: хористи, які виконали
близько 10 музичних творів, ан-
самбль бандуристів, гурт «Просто
неба», та інші.
І хоч здавалося, що сатана не
полишав нас в цей день — в колек-
тивів виникали певні проблеми з
святковим одягом, виходили з
ладу музичні інструменти, псува-
лася їжа :), з невідомих причин
вимикалися фонограми, і дово-
дилось доспівувати акапельно,
Бог все одно залишався поруч.
Урочисте
святкування
Перед ранковим богослужін-
ням при центральному вході в
Як швидко проходять єднання
хвилини:
Був ранок — кінчається день.
Вже сонце сідає... лиш тільки
невпинно
Мелодія лине пісень.
Нам добре тут бути, немов на
Фаворі
Ми вірим — Христос з нами був.
Ми славили Бога на струнах і хори
Співали Творцеві хвалу.
Служили Ви словом, піснями в
молитві,
Любові вогонь не погас,
Хай Бог дасть Вам сили з гріхом
вести битву
І ще приїжджайте до нас.
Ми будемо вдячні і Бог не забуде,
На Нього надійтесь завжди.
Отож, будьте Світлом, щоб
бачили люди
В Вас Духа Святого плоди.
В єднанні святому ми славили
Бога,
Та всьому на світі пора…
Спішіть до Ісуса — Спасителя
Свого,
Любіть Сонце Правди й Добра.
Бог з Вами… І знов перед Вами
дорога,
Немов журавлиний політ.
Братам всім і сестрам, що
вірують в Бога
Везіть наш братерський привіт.
Храм всіх зустрічав перший пастор
церкви — Руслан Вільховий. Субот-
ню школу проводив теж один із ко-
лишніх пасторів — Михайло Опіяр.
Після перерви до слова привітань
запросили інших присутніх служи-
телів, серед яких були: Олександр
Антонюк та Анатолій Антонюк, Вік-
тор Власюк та Олександр Філіпчук.
Гості принесли з собою різні пода-
рунки. Ми також не залишились в
боргу — віддячили пам’ятними су-
венірами.
Завершували суботній день усі
разом за святковим солодким сто-
лом, що розмістили на вулиці.

10. 10 №6 (106) липень 2013Надії
Голос
€0,44
(досвід, оснований на реальних подіях,
імена змінені)
«Початок зими, того року, видався холодним і без-
сніжним. Іноді падав дощ. Небо було безпросвітне, по-
хмуре. Висока вологість, яка властива нашому краю, і
західний пронизливий вітер, примушував людей одя-
гатися тепліше. Постійна хмарна погода, довга відсут-
ність сонця і короткі дні — вічні супутники меланхолії.
Довгі вечори ... Неосвітлені вулиці ... Калюжі ... Точне
продовження осені.
Сумні новини
В один з таких довгих вечорів пролунав телефон-
ний дзвінок. Я підняв трубку і почув схвильований зна-
йомий голос. Це була сестра з нашої громади, Белла
Яківна. Вона коротко повідомила мені, що помер син
нашої старенької сестри-вдови Віри Максимівни — Бо-
рис. Похорон повинен відбутися опівдні наступного
дня.
Борис не був членом нашої громади і взагалі не на-
лежав до будь-якої церкви. Того вечора, мені здавало-
ся, що його смерть принесе Вірі Максимівні полегшен-
ня. «Так-так, саме полегшення» — думав я про себе.
Справа в тому, що Борис, якому на той час, було трид-
цять чотири, був уже сімнадцять років наркоманом.
Мало того, він був відомим злодієм і прославленим
рекетиром у своєму районі. Ця обставина стала при-
чиною відвідин ним кілька разів місць, як кажуть, «не
таких віддалених».
Історія одної сім’ї
Чоловік Віри Максимівни — Володимир був офі-
цером міліції. Дослужившись до чину підполковника
він передчасно помер залишивши її вдовою з двома
дітьми-підлітками: зі старшим сином Сергієм і молод-
шим Борисом. Хлопчики після смерті батька не осо-
бливо хотіли слухатися свою матір. Віра Максимівна
вийшла заміж за Володимира коли їй було близько
сорока років. А коли підросли сини вона вже була жін-
кою «пенсійного віку». Сестра Віра, як ми її називали,
дуже любила своїх синів і виявляла до своїх дітей вели-
ку любов та ніжність. Хлопці росли як «на дріжджах».
Обидва були міцної статури. З підліткового віку почали
відвідувати спортивну секцію боксу. Природно, подо-
рослішавши і набравшись досвіду рукопашного бою,
їм хотілося застосувати свої «спортивні навички» на
ділі. Мати завжди вірила своїм синам і сподівалася,
що вони підуть по стежці їхнього батька. Але авторитет
серед ровесників, побудований на силі, був занадто
великою спокусою для хлопців. Особливо для Бориса.
Друзі, наркотики, бійки, кримінальні справи, судимос-
ті... Все це поступово призвело до передчасної смерті.
Чи таке
заслуговує мама?
Квартира Віри Максимівни, якщо її так можна було
назвати, знаходилась в напівпідвальному приміщенні
старого п’ятиповерхового будинку. Швидше за все це
було колись підсобне приміщення або якась майстер-
ня, яку переобладнали на тісну житлову квартиру з
низькою стелею. Навіть вхід до напівпідвальної квар-
тири з під’їзду, в перший мій візит, викликав у мене
підозру: а чи живе хтось тут, чи може я помилився
адресою.
В останні місяці перед смертю Бориса, мені дови-
лося часто відвідувати цю літню жінку. Там був притон
наркоманів, «друзів» Бориса. Син буквально обкрадав
свою стару і майже сліпу матір. Він не залишав ані ко-
пійки на хліб або оплату комунальних послуг. У кварти-
рі вже давно не було нічого, що могло б представляти,
хоч якусь цінність, і що можна
було б винести і продати. Борис
часто перебував «під кайфом».
Не раз вживав наркотики з дру-
зями прямо в дома. Лаяв матір,
принижував, ображав і відбирав
силою її мізерну пенсію.
Часто сусіди і друзі з церк-
ви приносили їй що-небудь по-
їсти. Віра Максимівна ділилася
з Борисом і його друзями тими
продуктами, які приносили для
неї. А під час перебування сина
Історія
незбагненної
любові
Ярослав Стасюк

11. 11№6 (106) липень 2013Надії
Голос
у в’язниці, вона постійно готувала для нього передачі
— повні авоськи з усілякими «необхідними» на зоні
речами і продуктами. Список «потреб», був чесно ка-
жучи, більш ніж скромним. Це продовжувалося рік за
роком, термін за терміном. Віра Максимівна постійно
говорила про його виправлення і покаяння в недале-
кому майбутньому.
Після втрати
Після похорону, сестри і диякони з нашої церкви
не залишали Віру Максимівну саму. Потрібно було до-
помогти прибрати, зробити побілку, відремонтувати
крани — тобто створити давно відсутні елементарні
умови для проживання.
Минали тижні. Одного разу, я зайшов до цієї са-
мотньої літньої жінки, щоб підтримати і помолитися з
нею. Вона вийшла мені назустріч у чорній хустці; за-
просила пройти і присісти на старенький диван. До
мого приходу Віра Максимівна розглядала старі фото-
графії, які знайшла серед купи всяких паперів в шафі.
Порядки за життя і «діяльності» Бориса наводити було
марно. Але тепер уже все скінчилось і після смерті
сина, притон наркоманів закрився. Вона вирішила по-
ступово розставити «все по поличках». При розборі
паперів знайшла фотографії своїх синів. Ще тих дітла-
хів, які були для неї всім земним щастям. На неї на-
котилися спогади і, як це буває в таких випадках, вона
розплакалася. Після короткої розмови, Віра Максимів-
на розповіла мені про свій перший досвіді богопізнан-
ня, який був безпосередньо пов’язаний з Борисом. Ще
в той радянський час, коли слово «Бог» і все пов’язане
з Ним вважалося «мракобіссям» і ознакою недалекого
розуму, їй, дружині радянського офіцера міліції, члена
Комуністичної партії, Бог відкрився як Цілитель, вели-
кий Лікар і Життєдавець.
На краю смерті
Сергію, старшому синові Віри Максимівни, було
близько двох років від народження, коли повинен
був з’явитися на світ молодший — Борис. Вагітність
у неї протікала без ускладнень. Але відразу після на-
родження малюка лікарі поставили жахливий діагноз:
дитина тяжко хвора, жити не буде. Для матері в той
момент здавалося, що зникає весь сенс життя. Вона
так довго чекала появи своїх малюків! У цьому віці
Віра Максимівна могла вже бути і бабусею. Але роки
не притупляють у жінки її ніжних материнських почут-
тів. Побачивши того, хто прийшов на цей світ, такого
невинного і безпорадного, рідну кровиночку, вона не
могла, та й не хотіла, уявити собі життя без нього. По-
чуте від лікарів кинуло її у глибокий відчай.
Сидячи навпроти, я слухав її глибоко емоційно на-
сичені спогади. Використовуючи всілякий словнико-
вий запас, вона намагалася інтонаційно і ємко висло-
вити всю гаму почуттів жалю і любові до своєї дитини.
Він майже безболісно вмирав на її руках. Але мама
дуже хотіла, щоб це крихітне створіння жило! Всі пла-
ни її майбутнього були тісно пов’язані тільки з ним!
Перша молитва
Протестуючи проти жорстокої реальності усіма фі-
брами своєї душі, вона почала направляти благання
кудись догори, в невідомість. Це був крик безнадії і
безпорадності, який, здавалося, упирався в закритий
простір післяпологової палати. Швидше підсвідомо,
ніж усвідомлено, вона розуміла, що десь існує Вища
Сила Буття як її самої, так і її малюка. Майже збожево-
лівши від безвиході, вона голосно ридала у подушку.
Її ніхто не заспокоював. Та й не було нікого поруч —
близького чи рідного. «Господи! ... Боже! ... Якщо Ти є!
... Допоможи мені! Ну чому мій син ... моя крихітка по-
винен, померти?! Будь ласка ... Господи ... спаси ... зро-
би що-небудь!», — закривши обличчя руками, вона
простогнала обривки нікому незрозумілих, а можли-
во, і не почутих фраз. Навряд чи подібні молитви мож-
на описати. З таких молитов не пишуться псалми, не
складаються пісні.
Що таке молитва?
А чи підносяться молитви тільки з слів?... Не ду-
маю! Та й чи полягає справа в послідовності правиль-
них слів у молитві!? Напевно, існує ще якийсь важли-
вий елемент, не менш важливий, ніж логічна побудова
пропозицій у зверненні до Бога. Іноді я думаю про
себе: а чи використовував Христос тільки слова в Геф-
симанській молитві? Чи повторював протягом всього
часу агоній одні й ті ж фрази, які пізніше записали три
євангелісти? (Матв.26: 39; Мар.14: 36; Лук.22: 42) І вза-
галі, чи піддається вербальному опису подібний стан
агонії і боротьби? Навіть слухаючи розповідь про по-
дібні переживання, чи може людина зрозуміти те, що
ніколи не переживала? Швидше за все, ми прирече-
ні зрозуміти глибини душі іншої людини лише через
призму суб’єктивного досвіду і не більше. Єдиний, Хто
перейнявся всією глибиною людського страждання
і горя — це Христос. Адже тільки Він випив вміст тієї
чаші, яка несла в собі набагато більше, глибше, вище
і ширше ніж те, що ми називаємо просто фізичним та
душевним болем і стражданням!
Промінь надії
Бог відповів на молитву Віри Максимівни. Більше
того, відповідь послідувала негайно. На превеликий
подив лікарів, дитина почала буквально воскресати на
очах. З цього моменту в серці матері зародилося те,
що ми називаємо вірою. Вона була маленькою, поді-
бної до гірчичної зерняти або іскри. Але цю іскру, яка
підігрівала її надію, вона пронесла через усе життя.
Вона не дала їй погаснути протягом всієї епохи радян-
ського комунізму. І з приходом євангельської вістки в
дев’яностих роках минулого століття Віра Максимівна
заключила Завіт з Тим, Хто давно вже посіяв те «гірчич-
не зерно» в її материнському серці».
Продовження буде
Ми приречені зрозуміти глибини
душі іншої людини лише через
призму суб’єктивного досвіду

12. “Голос Надії” — газета Західної конференції Церкви Адвентистів сьомого
дня. Засновник — Церква Адвентистів сьомого дня. Свідоцтво про
реєстрацію — РВ№345 від 4.10.2002 р. Відповідальний за випуск — директор
Відділу інформації ЗК Руслан Бабій babiy-rus@ukr.net Редактор, комп’ютерна
верстка і дизайн — Ольга Ношин. Редакційна колегія: Олександр Антонюк,
Віталій Шевчук, Валентин Шевчук. Газета є некомерційним неприбутковим
виданням, що видається і розповсюджується за пожертви.
Адреса редакції: м. Львів, вул. І. Багряного, 36а, тел.: 237-12-13.
Для листування: 79041 м. Львів а/с 6241.
Друк ФОП Прокопович С.А. Наклад 600 примірників
23.07 – 04.08 Євангельська програма Володимира
Нестерука, «Барвінок»
12-14.07 Молитовний конгрес жіночого відділу.
«Барвінок». Тел. для довідки: (063) 188 20 05 Надія
Вовк.
Табірні зібрання:
15.07–25.07 «Болниця» на «Пісочному» с.Згорани,
Волинська обл. Духовний наставник Віталій
Нероба. Вартість 450 грн. Реєстрація за тел.:
(066) 337 80 87, (063) 837 28 38
22.07–01.08 Закарпатська обл. Духовний
наставник Михайло Проданюк. Вартість 495 грн.
Реєстрація за тел.: (098) 780 17 81 – Ангеліна.
6,7.07 «Ти не один» на «Барвінку». Вартість 150 грн.
07-15.07 Табірне зібрання Слідопитів. с.Згорани,
Волинська обл. Духовний наставник Юрій Ліщук.
Вартість 400 грн. Реєстрація за тел.: (093) 399 75
45 – Олександр Коберник.
26-30.07 Сімейне табірне зібрання. с.Згорани,
волинська обл. Вартість 50 грн/добу, діти до 14
років — безкоштовно. Реєстрація до 15 липня у
Людмили Мелись.
стільки дорогим Богові, як Його
церква і ніщо не охороняється
Ним з такою горливістю і тур-
ботою». (Свідоцтва для церкви,
т.6, с.42
87. Чи можемо ми уяви-
ти характер Ісуса?
«Христос дуже точно і детально
виконував закон Свого Отця,
але при цьому насолоджував-
ся повною свободою. Володі-
ючи великим ентузіазмом, Він
в той же час був спокійним,
врівноваженим і стриманим. У
Своїй поведінці Він підіймався
вище загальноприйнятих у сві-
ті відносин, але при цьому не
відокремлювався від суспіль-
ства. Він їв разом з митниками
і грішниками, грався з малими
дітьми, брав їх на руки і благо-
словляв. Він вшанував Своєю
присутністю молоду пару, від-
відавши весілля. Він проливав
сльози біля могили Лазаря».
(На небесах, с.54)
«Престарілі, скорботні, обтяже-
ні гріхами, діти, польові звірі і
терпеливі в’ючні тварини, —
всі ставали щасливими поруч з
Ним. Той, Хто панував над всіма
світами, схилявся над поране-
ною пташкою, щоб допомогти
їй. Він нічого не упускав з уваги,
і був готовий послужити кожно-
му». (Христос надія світу, с.74)
А ви знаєте, що...
... В 1863 році Елен Уайт отри-
мала видіння відносно духовно-
го впливу на фізичне здоров’я.
Це видіння змінило життя бага-
тьох адвентистів сьомого дня;
згідно цьому видінню були за-
сновані численні медичні уста-
нови, організовані центри
здоров’я.
85. У чому полягав гріх
Адама?
«В самому плоді не було нічо-
го смертоносного, і гріх не по-
лягав тільки в потуранні голосу
апетиту. Недовіра Божій добро-
ті, недовіра Його Слову і відки-
нення Його авторитету, — ось
що зробило наших прабатьків
беззаконниками і принесло у
світ знання зла». (Виховання,
с.25)
86. Хто є предметом
найбільшої уваги Хрис-
та?
«Якою б слабкою і недоскона-
лою не була церква Христа, —
вона єдина річ на землі, якій
Він найбільше приділяє Свою
увагу». (Свідоцтва для пропо-
відників, с.49)
«Ніщо у цьому світі не є на-
Шановні читачі газети “Голос надії”!
Наша мета не лише інформувати Вас про події в
Західній конференції, але й ділитися знаннями. Тому
ми відкриваємо рубрику “Відповідь пастора”, де ви
може отримати вичерпну відповідь на запитання які
вас турбують. Надсилайте їх за адресою:
babiy-rus@ukr.net
“Біблія — наш найбільший авторитет і
правило віри... Свідоцтва не применшують
значення Слова Божого, але навпаки
підносять Його і приваблюють свідомість
людей до Нього...” Елен Уайт
На обкладинці — Ярослав Хаба, м. Львів, переможець
фестивалю у номінації «Дебют». Фото Валентин Сандул.