Сценарій виховного заходу до Дня Героїв
«Герої Незламної Країни »
Автор – вчитель географії ліцею №3
м. Івано-Франківська
На сцену виходять 4 ведучих
Ведуча 1: Кордони не спинять польоту могутнього слова,
Хто серцем могутній ні куля, ні шабля не вб’є
У нас Батьківщина і рідна нескорена мова,
Не треба чужого, але й не відпустим своє
Ведуча 2: За рідну домівку поклали життя вірні діти,
Герої, що завжди залишаться в наших серцях,
За землю, за матір зробили, що мали зробити,
Герої не гинуть, герої живуть у віках!
Ведуча 1: право урочистого внесення прапора надається здобувачам освіти 11
класу(Звучить марш і Державний Гімн України)
Ведучий 1: до слова запрошується учень 9 класу (Прізвище та ім’я)
Виходить учень і читає вірш Невідомська Вікторія «Коли закінчиться
війна…..»
Коли закінчиться війна розжарена від бомб земля –
воскресне.
Ти знімеш з себе автомат, герою,
бронежилет і …
І не секрет для всіх тепер ти –
великий воїн і солдат…
Все знову буде добре, брат,
не буде більше рвати «Град»
над головою
і тільки хлопці,
що у ряд…
від куль, снарядів і гранат…
ніколи не прийдуть назад…
Живи, живи,
герой й солдат,
за всіх, хто не прийшов назад
з святих і вічних…
І та земля, що прийняла
до себе хлопців – тепер також
свята, свята – на всі століття і віка…
Все знову буде добре, брат,
не буде більше рвати «Град»
над головою
і тільки хлопці,
що у ряд…
від куль, снарядів і гранат…
ніколи не прийдуть назад…
А ти живи, живи,
герой і брат,
великий воїн і солдат –
за всіх, хто не прийшов назад
з війни, з безодні
живи, живи –
на цій землі – святій і рідній Україні…
Ведуча2: Пропонуємо вам переглянути сценку «Розмова з матір’ю», котру
підготували здобувачі освіти 9 класу.
На середину виходять учень (син) і учениця (мати)
Син: Мамо, чи це вже весна, що квітами
встелена площа?
Мамо, чом пташка сумна?
А ще вчора співала в віконце.
Мати: Синку, це ще не весна.
А квітами землю встелили,
Бо в рай відлітає душа, а тіло—
В холодну могилу.
Син: Мамо, а може, це сон, і, може,
Зі сну я прокинусь?
Як сонечко за горизонт,
У твої обійми полину?
Мати: Так, моя пташко, ти спиш,
Та більше уже не проснешся.
Спогадом в небо злетиш,
Янголом в сон мій вернешся.
Син: Мамочко, мамо, не плач,
Витри сльозу, посміхнися,
За серце в скорботі—пробач,
Пробач, що не міг я скориться.
Мати: Як же я можу, мій сину,
Гнів в своїм серці носити?
Ти ж моя мила дитина,
Як же без тебе нам жити?
Син: Матусю, поглянь в синє небо—
Це ж очі мої, як у тебе.
Вдивися у жовте колосся—
Це моє, як у батька волосся.
Не плачте за мною у хаті.
Я землю відстояв свою.
Вмикається пісня Макс Барских «Мамо не плач»
Ведучий 2: Щорічно 23 травня українці відзначають неофіційне свято - День
Героїв України. Цього дня Україна вшановує пам'ять всіх героїв, які
відстоювали її суверенітет і незалежність, і просто зараз ведуть боротьбу проти
російської армії за нашу свободу. Це горде і одночасно сумне свято - багато
українських героїв заплатили життям заради своєї країни.
Ведуча 1: День Героїв 23 травня був заснований в 1941 році Організацією
українських націоналістів (ОУН). День цей обрали невипадково: 23 травня 1938
року був убитий полковник армії УНР, державний, військовий і політичний
діяч Євген Коновалець, один з головних ідеологів українського націоналізму.
Ведуча 2: Починаючи з 1992 року свято ставало все більш популярним. У День
Героїв вітають усіх, хто з ризиком для життя боровся за українську
незалежність, а також віддають шану загиблим. Дата присвячена всім
українським воїнам-лицарям Київської Русі, козакам часів Гетьманщини,
повстанцям, Українським Січовим Стрільцям та воїнам армій УНР та УПА, а
тепер ще воїнам АТО та російсько-української війни.
Ведучий 1: До слова запрошується учениця 10 класу (прізвище та ім’я)
Учениця дикламує вірш, а на екрані паралельно йде презентація зі світлинами
український воїнів
Я дивлюсь на світлини бійців,
Щирі посмішки, втомлені очі,
Сиві скроні та безліч рубців…
А мій розум сприйняти не хоче:
Це не сон, не синдром маячні,
Ця війна не в далекій країні,
Не в Іраку чи десь там в Чечні,
А в вишневій моїй Україні.
Саме зараз її вояки
Схід країни від зла захищають,
Б’ються на смерть мої земляки,
Кров’ю землю святу поливають.
Щоб країна ввійшла в майбуття
Вільна, сильна, без чвар та війни.
Віддають саме цінне -життя,
України найкращі сини!
Ведуча2: Також зі зверненням до наших воїнів звертається учениця 6 класу
(прізвище та ім’я)
Повертайся, будь ласка, живим.
Я прошу не багато, й не мало.
Кожен вечір молюсь всім святим
Щоб нещастя тебе не спіткало.
Щоби Янгол закрив от біди,
Над тобою розправивши крила,
І шоб куля лихої орди
Не побачила, не зачепила.
Ясним ранком, та днем дощовим,
Я шепочу у синєє небо:
Повертайся, будь ласка живим,
Батьківщина чекає на тебе.
Ведучий 1: Зворушлий вірш Тетяни Семенченко «Війна» підготували для вас
учениці 8 класу (прізвище та ім’я)
Чому ти плачеш, душенько тендітна?
Чому ти, Україно, у сльозах?
Чом сива стала небосинь блакитна?
Чому від суму не співає птах?
Від горя плачу я , від туги і від болю,
За тих в сльозах, що згинули в боях.
Що матір затулили ви собою,
Долаючи нестерпний біль і страх.
Печаль і сльози розривають груди,
Як гинуть мої дочки і сини.
Якби ви тільки знали, добрі люди,
Як я стомилась від проклятої війни!
Нелюдський біль як тіло моє крають,
Як душу мою хочуть розірвати.
Та вороги мене не подолають,
Бо встали матір діти захищати.
Я витру сльози, залікую рани,
І прийде мир і спокій в наші хати,
І розіб’ються вщент ворожі плани,
Героїв буду вічно пам’ятати!
Ведуча2: Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю священного вогню-частинки
вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас,
хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в
нашій пам’яті!
(Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» ведучий запалює свічку і
передає її учням по залу. Свічку передають з рук в руки )
Ведучий 2: Україна… Країна смутку і краси… Це країна, котра найбільше
прагнула волі і найменше мала її. Україна – це держава, яка протягом усієї своєї
історії боролася. Боролася за волю, за щастя, за незалежність.
Ведуча 1: І ми продовжуємо боротися і ми не здамося, бо ми «Країна
Незламних».
Ведучі всі разом: «Слава Україні»
На фоні лунає пісня Марти Шпак «Україна –Мати!»
Всі учасники заходу формують серце і випускають жовто-блакитний дим.
Корисні посилання
1. https://www.pisni.org.ua/songs/2367369.html - пісня Марти Шпак «Україна
–Мати»
2. https://mp3ukr.com/3437-max-maks-barskih-mamo-ne-plach.html - пісня
Макс Барських «Мамо не плач»

537,23.docx

  • 1.
    Сценарій виховного заходудо Дня Героїв «Герої Незламної Країни » Автор – вчитель географії ліцею №3 м. Івано-Франківська На сцену виходять 4 ведучих Ведуча 1: Кордони не спинять польоту могутнього слова, Хто серцем могутній ні куля, ні шабля не вб’є У нас Батьківщина і рідна нескорена мова, Не треба чужого, але й не відпустим своє Ведуча 2: За рідну домівку поклали життя вірні діти, Герої, що завжди залишаться в наших серцях, За землю, за матір зробили, що мали зробити, Герої не гинуть, герої живуть у віках! Ведуча 1: право урочистого внесення прапора надається здобувачам освіти 11 класу(Звучить марш і Державний Гімн України) Ведучий 1: до слова запрошується учень 9 класу (Прізвище та ім’я) Виходить учень і читає вірш Невідомська Вікторія «Коли закінчиться війна…..» Коли закінчиться війна розжарена від бомб земля – воскресне. Ти знімеш з себе автомат, герою, бронежилет і … І не секрет для всіх тепер ти –
  • 2.
    великий воїн ісолдат… Все знову буде добре, брат, не буде більше рвати «Град» над головою і тільки хлопці, що у ряд… від куль, снарядів і гранат… ніколи не прийдуть назад… Живи, живи, герой й солдат, за всіх, хто не прийшов назад з святих і вічних… І та земля, що прийняла до себе хлопців – тепер також свята, свята – на всі століття і віка… Все знову буде добре, брат, не буде більше рвати «Град» над головою і тільки хлопці, що у ряд…
  • 3.
    від куль, снарядіві гранат… ніколи не прийдуть назад… А ти живи, живи, герой і брат, великий воїн і солдат – за всіх, хто не прийшов назад з війни, з безодні живи, живи – на цій землі – святій і рідній Україні… Ведуча2: Пропонуємо вам переглянути сценку «Розмова з матір’ю», котру підготували здобувачі освіти 9 класу. На середину виходять учень (син) і учениця (мати) Син: Мамо, чи це вже весна, що квітами встелена площа? Мамо, чом пташка сумна? А ще вчора співала в віконце. Мати: Синку, це ще не весна. А квітами землю встелили, Бо в рай відлітає душа, а тіло— В холодну могилу. Син: Мамо, а може, це сон, і, може, Зі сну я прокинусь? Як сонечко за горизонт, У твої обійми полину? Мати: Так, моя пташко, ти спиш, Та більше уже не проснешся. Спогадом в небо злетиш, Янголом в сон мій вернешся. Син: Мамочко, мамо, не плач, Витри сльозу, посміхнися,
  • 4.
    За серце вскорботі—пробач, Пробач, що не міг я скориться. Мати: Як же я можу, мій сину, Гнів в своїм серці носити? Ти ж моя мила дитина, Як же без тебе нам жити? Син: Матусю, поглянь в синє небо— Це ж очі мої, як у тебе. Вдивися у жовте колосся— Це моє, як у батька волосся. Не плачте за мною у хаті. Я землю відстояв свою. Вмикається пісня Макс Барских «Мамо не плач» Ведучий 2: Щорічно 23 травня українці відзначають неофіційне свято - День Героїв України. Цього дня Україна вшановує пам'ять всіх героїв, які відстоювали її суверенітет і незалежність, і просто зараз ведуть боротьбу проти російської армії за нашу свободу. Це горде і одночасно сумне свято - багато українських героїв заплатили життям заради своєї країни. Ведуча 1: День Героїв 23 травня був заснований в 1941 році Організацією українських націоналістів (ОУН). День цей обрали невипадково: 23 травня 1938 року був убитий полковник армії УНР, державний, військовий і політичний діяч Євген Коновалець, один з головних ідеологів українського націоналізму. Ведуча 2: Починаючи з 1992 року свято ставало все більш популярним. У День Героїв вітають усіх, хто з ризиком для життя боровся за українську незалежність, а також віддають шану загиблим. Дата присвячена всім українським воїнам-лицарям Київської Русі, козакам часів Гетьманщини, повстанцям, Українським Січовим Стрільцям та воїнам армій УНР та УПА, а тепер ще воїнам АТО та російсько-української війни. Ведучий 1: До слова запрошується учениця 10 класу (прізвище та ім’я) Учениця дикламує вірш, а на екрані паралельно йде презентація зі світлинами український воїнів
  • 5.
    Я дивлюсь насвітлини бійців, Щирі посмішки, втомлені очі, Сиві скроні та безліч рубців… А мій розум сприйняти не хоче: Це не сон, не синдром маячні, Ця війна не в далекій країні, Не в Іраку чи десь там в Чечні, А в вишневій моїй Україні. Саме зараз її вояки Схід країни від зла захищають, Б’ються на смерть мої земляки, Кров’ю землю святу поливають. Щоб країна ввійшла в майбуття Вільна, сильна, без чвар та війни. Віддають саме цінне -життя, України найкращі сини! Ведуча2: Також зі зверненням до наших воїнів звертається учениця 6 класу (прізвище та ім’я) Повертайся, будь ласка, живим. Я прошу не багато, й не мало. Кожен вечір молюсь всім святим Щоб нещастя тебе не спіткало. Щоби Янгол закрив от біди, Над тобою розправивши крила, І шоб куля лихої орди Не побачила, не зачепила. Ясним ранком, та днем дощовим, Я шепочу у синєє небо: Повертайся, будь ласка живим, Батьківщина чекає на тебе.
  • 6.
    Ведучий 1: Зворушлийвірш Тетяни Семенченко «Війна» підготували для вас учениці 8 класу (прізвище та ім’я) Чому ти плачеш, душенько тендітна? Чому ти, Україно, у сльозах? Чом сива стала небосинь блакитна? Чому від суму не співає птах? Від горя плачу я , від туги і від болю, За тих в сльозах, що згинули в боях. Що матір затулили ви собою, Долаючи нестерпний біль і страх. Печаль і сльози розривають груди, Як гинуть мої дочки і сини. Якби ви тільки знали, добрі люди, Як я стомилась від проклятої війни! Нелюдський біль як тіло моє крають, Як душу мою хочуть розірвати. Та вороги мене не подолають, Бо встали матір діти захищати. Я витру сльози, залікую рани, І прийде мир і спокій в наші хати,
  • 7.
    І розіб’ються вщентворожі плани, Героїв буду вічно пам’ятати! Ведуча2: Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті! (Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» ведучий запалює свічку і передає її учням по залу. Свічку передають з рук в руки ) Ведучий 2: Україна… Країна смутку і краси… Це країна, котра найбільше прагнула волі і найменше мала її. Україна – це держава, яка протягом усієї своєї історії боролася. Боролася за волю, за щастя, за незалежність. Ведуча 1: І ми продовжуємо боротися і ми не здамося, бо ми «Країна Незламних». Ведучі всі разом: «Слава Україні» На фоні лунає пісня Марти Шпак «Україна –Мати!» Всі учасники заходу формують серце і випускають жовто-блакитний дим.
  • 8.
    Корисні посилання 1. https://www.pisni.org.ua/songs/2367369.html- пісня Марти Шпак «Україна –Мати» 2. https://mp3ukr.com/3437-max-maks-barskih-mamo-ne-plach.html - пісня Макс Барських «Мамо не плач»