Ду фу

1. Китай

2. 中國

3. 杜甫
(Ду Фу)
712 – 770
китайський поет доби Тан

5. Будиночок Ду ФУ
СпальняВітальня
Сад
Кабінет

6. Самотній лелека не напоїть
дзьоба,
летить, кричить, голос нагадує
ключ.
Хто пожаліє цю самотню
суцільну тінь?
Розгубилися в десятках тисяч
важких хмар...

7. Погляд зривається – і ніби щось бачить...
Смутку багато – і ніби чує...
Польові круки – не продовжують нитки думок,
а теж кричать і метушаться безладною
зграєю...
Переклад І. Лисевича та В. Отрощенка

9. Весняне сонце котиться на барви гір і рік,
Весняний вітер дихає – хитають квіти пахощі;
Гніздечка з глини ліпить ген ластівок потік,
А в теплому піску качки смакують сонні радощі.
Переклади Я. Шекери

11. Високий будинок милується
ликом ріки.
Вже сутінки впали, з'єднали
стежки з горою;

12. На скелях зависли хмарини
благенького краю,
А хвилечки граються місяцем,
повним таким!
Шугають примарами
в синь журавлі
і лелеки,

13. Шакали й вовки
пожвавішали -
їжа нова...
Журюся війною,
не сплю -
сон мій вилито
з глека.
Безсилий гармонію
дати
я небу й землі.
І безсилі слова.