Сутність та види кредиту

1. СУТНІСТЬ ТА ВИДИ
КРЕДИТУ

2. Зміст (перелік слайдів)
1. Сутність кредиту (слайди від 3 - 5).
2. Види кредиту (слайди від 6 - 11).
3. Сучасні проблеми у кредитуванні (слайд 12).
4. Висновки та пропозиції (слайди від 13 - 14).
Використана література (слайд 15).

3. Сутність кредиту
За своєю сутністю та механізмом впливу на процес суспільного відтворення кредит є
однією з найскладніших економічних категорій. Тому в економічній теорії протягом
кількох століть ведуться дискусії навколо питань, пов'язаних із сутністю та роллю
кредиту. Ці дискусії тривають і досі. Найбільш поширеними в економічній літературі є
два підходи до визначення сутності кредиту:
1. ототожнення кредиту з цінністю, яка передається одним економічним суб'єктом
іншому в позичку. При такому підході увага дослідника зміщується на саму позичку, її
правову форму, що зумовлює вихолощування з кредиту його економічного змісту;
2. ототожнення кредиту з певним видом економічних відносин, які формуються в
суспільстві. Такий підхід дає можливість глибше дослідити економічні аспекти
кредиту, економічні чинники його існування, основи та закономірності його руху.
Тому цей підхід у сучасній літературі переважає.

4. Кредит— це позиковий капітал банку в
грошовій формі, що передається у
тимчасове користування на умовах
забезпеченості, повернення, строковості,
платності та цільового характеру
використання.

5. Однак, що відображають внутрішню сутність, зміст кредиту
досить багато, а тому й видів кредиту теж може бути визначено
багато відповідно до численних критеріїв. Усі види кредиту
повинні входити до однієї з двох розглянутих форм кредиту.
Найчастіше виокремлюють такі види кредиту: банківський,
комерційний, державний, міжнародний, споживчий, лізинговий,
факторинг, іпотечний.

6. Види кредиту
Банківський кредит
Банківський кредит - один з найпоширеніших видів кредиту в економіці. Цей вид кредиту являє
собою рух позичкового капіталу, що надається банками у позичку на умовах забезпеченості,
поворотності, терміновості, платності.
Він відображає економічні відносини, що складаються між кредиторами (банками) і суб'єктами
кредитування (позичальниками). Ними можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Об'єктом
банківського кредиту виступають грошові кошти, тобто позичка відбувається в грошовій формі.
Банки надають кредити в національній та іноземній валюті.
Банківський кредит надається головним чином комерційними банками для вирішення таких
основних завдань:
- збільшення основного та оборотного капіталу господарюючих суб'єктів;
- при незбіганні надходжень і платежів у процесі кругообороту власного капіталу;
- задоволення споживчих потреб населення.
Традиційною формою повернення короткострокових позичок є одноразовий внесок (платіж)
позичальником.
При поверненні довгострокових позичок (і значної частини середньострокових)
використовується метод погашення в розстрочку, тобто протягом усього строку дії кредитної
угоди.

7. Комерційний кредит
Комерційний кредит відображає економічні відносини між юридичними особами під час реалізації
продукції чи послуг з відстроченням платежу. Використання комерційного кредиту дає
позичальникові можливість отримати право власності на певні товари, на їх використання в процесі
виробництва чи для продажу населенню.
Основна мета використання цього виду кредиту полягає в прискоренні процесу реалізації товарів, а
отже, і видобуття закладеного в них прибутку.
На практиці використовуються в основному три різновиди комерційного кредиту:
- кредит з фіксованим строком повернення;
- кредит з поверненням лише після реалізації позичальником наданих у позичку товарів;
- кредитування за відкритим рахунком, в цьому варіанті поставка наступної партії товару не
ставиться в залежність від погашення боргу за попередньою поставкою.
Інструментом комерційного кредиту традиційно виступає вексель. Вексель відображає зобов'язання
позичальника по відношенню до кредитора, оформлює передачу товару в комерційному кредиті.
Розмір плати за векселем складається з ціни товару та позичкового відсотка за період користування
кредитом.

8. Державний кредит
Державним кредитом виступає кредит, одним з обов'язкових учасників якого має бути
держава в особі уряду або місцевих органів самоврядування. При цьому держава може
виступати в ролі позичальника або кредитора, частіше - в ролі позичальника.
Державний кредит, у якому держава виступає як позичальник, може бути централізованим чи
децентралізованим. У централізованому державному кредиті позичальником виступає
центральний фінансовий орган держави - міністерство фінансів. У децентралізованому варіанті
- місцеві органи самоврядування.
За строками позички державні кредити можуть бути короткостроковими (до одного року),
середньостроковими (1-5 років) та довгостроковими (понад 5 років).
Серед юридичних та фізичних осіб розміщуються також казначейські зобов'язання (векселі)
держави. Вони являють собою цінні папери, що засвідчують внесення їх володарями грошових
коштів до бюджету і право на отримання фіксованого доходу протягом терміну володіння ними.

9. Споживчий кредит
Споживчий кредит пов'язаний з кредитуванням кінцевого споживання. Цей вид кредиту виражає відносини
між кредитором і позичальником, надається юридичним і фізичним особам на споживчі цілі.
У грошовій формі він надається як банківська позичка фізичній особі для набуття рухомого або нерухомого
майна. Може надаватися також кредитною установою небанківського типу (ломбардами, кредитними
спілками тощо). У товарній формі - у процесі функціонування роздрібної торгівлі споживчими товарами
довгострокового використання з відстрочкою платежу.
Споживчий кредит - важливий засіб задоволення споживчих потреб населення. Отже, споживчий кредит, з
одного боку, сприяє збільшенню поточного платоспроможного попиту, підвищенню життєвого рівня, а з
іншого - прискорює реалізацію вироблених товарних запасів, послуг, тобто досить активно стимулює процес
виробництва, розвиток економіки.
Об'єкти споживчого кредиту пов'язані із задоволенням потреб поточного характеру, зокрема з набуванням
населенням товарів у особисту власність, витрати капітального (інвестиційного) типу на будівництво і
придбання нерухомого майна.
Суб'єктами споживчого кредиту є фізичні особи (позичальники), в ролі кредиторів виступають банки,
установи небанківського типу, торговельні організації. До споживчого кредиту належить кредит у ломбардах,
що надають позички під заставу предметів особистого використання і домашнього вжитку. У разі
непогашення позички ломбард виставляє закладене майно на продаж.

10. Лізинговий кредит
Лізинговий кредит являє собою відносини між самостійними юридичними особами з приводу
передачі в оренду засобів праці, а також фінансування набуття рухомого і нерухомого майна
на певний строк.
У сучасних умовах у країнах з ринковою економікою лізинговий кредит став провідною формою
оновлення та розширення основного капіталу. Мета використання лізингу полягає у сприянні
розширення можливостей збільшення і зміцнення матеріально-технічної бази підприємств,
прискорення реалізації продукції виробника, доведення її до кінцевого споживача.
Об'єктами лізингового кредиту є рухоме майно (обладнання, транспортні засоби, засоби
інформатики тощо) та нерухоме (будинки, споруди) майно, що належить до основних фондів і є
предметом купівлі-продажу. Суб'єктами лізингу виступають лізингодавець, користувач,
виробник. Лізингодавець - суб'єкт господарювання, що є власником об'єкта лізингу і надає його
в оренду. Користувач (орендар) - сторона, що домовляється з лізингодавцем про оренду,
завдяки чому отримує можливість користуватися об'єктом лізингу на певний час на умовах
лізингової угоди. Виробник - суб'єкт лізингових відносин, що виготовляє і продає
лізингодавцеві об'єкти лізингу.
Лізингова угода виникає так. На прохання користувача, майбутнього орендаря, лізингодавець
купує майно (обладнання, транспортні засоби, обчислювальну техніку тощо) та приймає на себе
обов'язки його власника. Користувач, на прохання якого було закуплено майно, укладає з
лізингодавцем угоду про оренду цього майна.

11. Іпотечний кредит
Іпотечний кредит - це економічні відносини з приводу надання позик під заставу нерухомого
майна. Кредиторами в іпотечному кредиті можуть виступати іпотечні банки чи спеціальні
іпотечні компанії, комерційні або інші банки. Позичальниками в іпотечному кредиті можуть
бути фізичні або юридичні особи, головним чином фізичні, що мають у власності об'єкт іпотеки.
Як застава в іпотечному кредиті використовується нерухоме майно: житлові будинку та
квартири, виробничі корпуси, магазини, склади, земельні ділянки тощо.
Для оформлення іпотечного кредиту використовуються закладні, векселі, цінні папери, що
можуть йти на вторинний ринок цінних паперів. Закладна являє собою документ, що передає
кредитору законне право власності на заставу за позичкою. Якщо погашення боргу відбувається
у визначений строк, то передача права власності на нерухоме майно, яке було використано як
застава, втрачає силу. Вексель - боргове зобов'язання позичальника на погашення позички у
визначений термін.
Позичка під нерухомість підлягає погашенню на умовах розстрочки платежу та з виплатою
відсотка. У разі невиплати заборгованості і відсотка за позичкою у визначений термін
позичальник втрачає нерухомість, що виступала забезпеченням кредиту. А право на нерухоме
майно, що було заставою, має перейти до іншого власника чи банку.

12. Сучасні проблеми у кредитуванні
Основна проблема полягає в тому, що в сучасних умовах система банківського
кредитування не повною мірою задовольняє потреби економіки: істотним є дефіцит
позикового капіталу, що зумовлено низькими доходами домогосподарств,
недостатньою ефективністю економіки, відплив капіталу за кордон, наявністю
значних коштів поза банками, в тіньовій економіці. Це, своєю чергою, зумовлює
застосування недостатньо ефективних методів кредитування.
Також суттєвою проблемою у сфері банківського кредитування є відсутність
законодавчого забезпечення його здійснення. Зараз правовідносини у сфері
кредитування регулюються в основному нормами Цивільного кодексу України,
Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську
діяльність", в яких містяться загальні норми та положення з питань банківського
кредитування, захисту прав та інтересів кредиторів і забезпечення стабільності всієї
банківської системи. Проте права банків зафіксовані у цих та інших законах
ігноруються.
Хоч зараз і зростають обсяги банківського кредитування, проте існують певні
проблеми, які перешкоджають швидкому покращенню банківської системи у цій
сфері. Основними з яких є:
+ складна процедура отримання кредиту;
+ чинник страху "життя в борг";
+ недостатня державна підтримка ринку кредитування;
+ існуючі недоліки у сучасних системах оцінки кредитоспроможності позичальників;
+ відсутність знань про процедуру отримання кредиту;
+ відсутність майна під заставу;
+ високі відсоткові ставки;
+ відсутність чіткої законодавчої регламентації кредитних відносин;
+ низький рівень довготермінового та інвестиційного кредитування.

13. Висновки
+ Кредит є дуже важливою складовою розвитку
сучасної ринкової економіки.
+ В сучасних умовах провідним видом кредиту є
банківський, тобто кредит, котрий надають і
одержують банки. Саме вони акумулюють переважну
частину кредитних ресурсів і надають їх у позички.
+ Державний кредит дозволяє країні уникнути
скрутних економічних криз, підвищити виробничі
потужності держави, ліквідувати заборгованості по
зарплаті.
+ Комерційний кредит значно розширює можливості
покупця на придбання товарів та послуг.
+ Споживчий кредит дає можливість придбання
товарів в зручний час, навіть тоді, коли споживач
немає в своєму розпорядженні необхідної суми
готівки; кредитні картки є більш зручним і надійним
засобом платежу в порівнянні з готівковими
розрахунками.
+ Лізинговий кредит сприяє прискоренню реалізації
продукції виробництва, доведення її до споживача. У
той же час метою лізингу є підтримка розвитку
науково-технічного прогресу, розширення
можливостей розвитку матеріально-технічної бази
підприємства.
+ Отже така значна кількість форм кредиту тільки
підвищує його можливості проникнення у різні
галузі нашої економіки та стимулювання її

14. Пропозиції
На сучасному етапі економічного розвитку нашої країни одним із важливих шляхів виходу
України з кризового стану є вдосконалення та подальший розвиток банківської сфери.
Підвищення ефективності банківського сектору нашої держави є однією з найактуальніших
та найскладніших проблем, які існують на сьогоднішній день, адже банківські установи
зазнали суттєвих змін на ринку кредитування. Це є безумовним наслідком світової
економічної кризи, яка похитнула економіку нашої держави і помітно вплинула на показники
кредитного портфеля українських банків.
У планах розвитку на найближчі роки в Україні намічені конкретні заходи щодо зміцнення
банківської системи і вдосконалення її функціонування. Основними цілями при цьому є:
+ забезпечення стабільності національної грошової одиниці;
+ збереження досягнутої фінансової стабільності;
+ підвищення ефективності функціонування всієї банківської системи;
+ прискорення на цій основі темпів ринкових перетворень у всій економіці і кредитно-грошовій
сфері зокрема.
Для успішного вирішення поставлених завдань необхідно зосередити зусилля на поширенні
безготівкових розрахунків, поліпшенні якості банківських послуг, розвитку національної
системи електронних платежів, підвищення прозорості банківських процедур і технологій.
Важливе значення в досягненні визначених цілей відводиться подальшому вдосконаленню
правової бази, яка регламентує банківську діяльність. Зокрема, необхідно суттєво підвищити
діяльність системи гарантування вкладів фізичних осіб у банки.
Вирішення цих та інших проблем і поступове піднесення економіки вселяють надії на
подальше вдосконалення всієї кредитної системи, подолання існуючих перешкод і побудову
суспільства, в якому кожна людина буде мати гідні умови існування.

15. Використана література
1. Демківський А.В. Гроші та кредит / А.В. Демківський. – К. :
Дакор, 2010. – 528 с.
2. Економіка України після кризи : орієнтири стратегічних реформ
/ Я.А. Жаліло, Д.С. Покришка, Я.В. Белінська та ін. ; [за ред. Я.
А. Жаліла]. – К. : НІСД, 2010. – 104 с.
3. Євтух Л. Б. Механізм кредитування та перспективи його
розвитку в Україні / Л. Б. Євтух / / Вісник Української академії
банківської справи : зб. наук. праць. – 2010. – № 2. – С. 68–71.
4. Мишкін Ф. Економіка грошей, банківської справи і фінансових
ринків / Ф. Мишкін. – К., 2008. – 763 с.
5. Річні звіти НБУ [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.bank.gov.ua/Publication/ an_rep.htm.
6. Аналітичний огляд. Аналіз операційного середовища та
загального стану банківської системи [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http://www.credit-rating.ua/ua/analytics/analytical-
articles/12922/.