1. Відділ освіти Добропільської міської ради
Методичний кабінет
Білицька ЗОШ І-ІІІ ступенів № 9
Добропільської міської ради
СЦЕНАРІЙ
ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНОЇ КОМПОЗИЦІЇ
Підготувала
класний керівник 8 класу
Зінкевич Т.М
Добропілля - 2014
1
2. Мета: формувати в учнів почуття єдності і цілісності України, особистої
відповідальності за долю держави на прикладах творів Тараса Шевченка
готовність служити Батьківщині своєю працею
Наочне оформлення: національна символіка: Державний Герб, Державний
Прапор, Державний Гімн, карта України, вишиті рушники, портрет
Т.Шевченка
На сцені висвітлюється портрет Т.Г. Шевченка.
На сцену виходить учень і виконує пісню О.Осадчого на слова
Ю. Рибчинського «Шлях до Тараса».
Під час виконання по задньому плану сцени проходять учні, час від часу
зупиняючись біля портрета, кладуть квіти.
В дні перемог і в дні
поразок,
Щасливі дні і в дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Несу думки свої земні.
Коли в душі моїй тривога,
Коли в душі пекельний щем,
Іду до нього, до живого
У всесвіт віршів і поем.
Крізь вітер злий карбую
кроки
І чую серцем кожну мить,
"Реве та стогне Дніпр
широкий", |
Щоб розбудити всіх, хто
спить. | (2)
Ой червона рута на чолі
твоїм,
Ой крута та круча, де Тарас
стоїть
Ой крута та круча, де стоїть
Тарас
І крізь роки кличе, кличе,
кличе нас!
Я не один іду до нього –
Ідуть до нього тисячі,
Наче грішники до Бога
Свої печалі несучи.
І доки в римах Заповіту
Вогонь поезії не згас.
Той рух до сонця не спинити
Бо зветься сонце те Тарас.
Іду крізь свята, і крізь будні,
Крізь глум юрби, і суєту
Ні не в минуле, а в майбутнє
До тебе я, Тарасе, йду.
ГОЛОС ДИКТОРА:
Він був сином мужика, а став володарем у царстві духа. Він був
кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури. Його
ім’я стало символом нашого народу. Його вірші вишиті на
рушниках. Його «Кобзар» лежить поруч з Біблією.
Під фонограму пісні «Думи мої, думи» диктор читає.
ГОЛОС ДИКТОРА:
В похилій хаті, край села,
Над ставом чистим і прозорим,
Життя Тарасові дала
Кріпачка-мати…
2
3. На сцену виходить хлопчик в образі маленького Тараса.
ТАРАС:
Не називаю її раєм,
Тії хатиночки у гаї
Над чистим ставом, край
села.
Мене там мати повила,
І, повиваючи, співала,
Свою нудьгу переливала
В свою дитину.
І вночі на свічку Богу
заробляла,
Поклони тяжкії б’ючи,
Пречистій ставила, молила,
Щоб доля добрая любила
Її дитину.
В тім гаю, у тій хатинці, у
раю
Я бачив пекло… Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають.
Там матір добрую мою
Ще молодую у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи, з
дітьми
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!.... А ми
Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята…
Під фонограму «Реве та стогне Дніпр широкий» на сцену по
черзі виходять учні.
1 УЧЕНЬ:
У всякого своя доля
і свій шлях широкий:
2 УЧЕНЬ:
Той мурує,
3 УЧЕНЬ:
Той руйнує,
4 УЧЕНЬ:
Той неситим оком
За край світу зазирає, -
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
1 УЧЕНЬ:
Той тузами обирає
Свата в його хаті,
5 УЧЕНЬ:
А той нишком у куточку
Гострить ніж на брата.
6 УЧЕНЬ:
А той, тихий та тверезий,
Богобоязливий,
Як кішечка, підкрадеться,
Вижде нещасливий
У тебе час, та й запустить
Пазурі в печінку -
7 УЧЕНЬ:
І не благай: не вимолять
Ні діти, ні жінка.
2 УЧЕНЬ:
А той, щедрий та
розкошний,
Все храми мурує;
Та отечество так любить,
Так за ним бідкує,
Так із його, сердешного,
Кров, як воду, точить!
8 УЧЕНЬ:
А братія мовчить собі,
Витріщивши очі!
Як ягнята.
9 УЧЕНЬ:
Плаче стара мати,
Плаче жінка з діточками
В нетопленій хаті.
10 УЧЕНЬ:
Сестра плаче, йде шукати
Братів на чужину…
2 УЧЕНЬ:
А дівчину невінчану
3
4. Кладуть в домовину.
3 УЧЕНЬ:
Єсть на світі доля,
А хто її знає?
4 УЧЕНЬ:
Єсть на світі воля,
А хто її має?
5 УЧЕНЬ:
Єсть люде на світі -
Сріблом-злотом сяють,
Здається, панують,
А долі не знають.
6 УЧЕНЬ:
Ні долі, ні волі,
З нудьгою та з горем
Жупан надівають,
А плакати - сором.
7 УЧЕНЬ:
Виростають нехрещені
Козацькії діти;
8 УЧЕНЬ:
Кохаються невінчані;
Без попів ховають.
9 УЧЕНЬ:
Запродана віра,
В церкву не пускають.
10 УЧЕНЬ:
Того в’яжуть, того ріжуть,
Той сам себе губить.
А за віщо? Святий знає.
Світ, бачся, широкий,
Та нема де прихилитись
В світі одиноким.
8 УЧЕНЬ:
Один сина проклинає,
З хати виганяє.
9 УЧЕНЬ:
Другий свічечку, сердешний,
Потом заробляє.
Та ридаючи становить
Перед образами.
10 УЧЕНЬ:
Тому доля запродала
Од краю до краю,
1 УЧЕНЬ:
А другому оставила
Те, де поховають.
Діти одходять в глиб сцени стають на коліна, кладуть руки за
голову.
При спеціальному освітленні символізують хрести.
ГОЛОС ДИКТОРА:
Вітер віє повіває,
По полю гуляє,
На могилі кобзар сидить
та на кобзі грає.
Кругом його степ, як море
Широке, синіє.
За могилою могила,
А там тільки мріє…
Виходять бандуристи з бандурою і виконують пісню «За
байраком байрак».
Виходять маленький Тарас і дівчина в образі України.
ТАРАС:
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
4
5. Богу не молилась?
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
УКРАЇНА:
Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,
Мої добрі діти.
Панувала і я колись
На широкім світі,
Панувала…
ТАРАС:
Так сміються з України
Стороннії люди.
УКРАЇНА:
Не смійтеся, чужі люди,
Церков-домовина
Розвалиться.
І з-під неї встане Україна.
І розвіє тьму неволі,
Від правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти.
Усі учасники зі свічками в руках підходять на сцену і читають
молитву
О. Кониського «Боже великий, єдиний»
ХОРОВЕ ЧИТАННЯ:
Боже великий, єдиний!
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.
Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
В чистій любові до краю
Ти нас, Боже, зрости.
Молимось, Боже єдиний:
Всю Україну храни,
Всі Свої ласки, щедроти
Ти на люд наш зверни!
Дай йому волю, дай йому
Долю, дай доброго світа,
Щастя дай, Боже, народу
І многая, многая літа!
Усі учасники зі свічками утворюють пластичний малюнок під
пісню у виконанні Н.Матвієнко «Квітка-душа».
5
