1. Виступ на батькiвських зборах
«Про недопустимiсть сiмейного насильства над дiтьми»
Насильство над дітьми – надто неприємна річ, про яку ми завжди говоримо з осудом,
обуренням. Насильство – це дія, що порушує права і свободу людини, і часто заснована на
неможливості захиститись. Діти – це маленькі люди, вони мають ті ж права, що і дорослі: право на
рівний захист перед законом; право не піддаватися жорстокому ставленню; право на життя та
фізичну недоторканність; право на найвищі стандарти фізичного та психічного здоров’я та інші. На
практиці ж такі норми практично не працюють.
Об'єктивної офіційної статистики про насильство над дітьми, природно, не існує. Межа між
процесом виховання дітей та насильством над ними дуже тонка. Часто, плутаючи методи
виховання зі звичайним насильством, батьки намагаються бути «розпорядниками» життя власної
дитини. Зазвичай, батьки, які фізично карають своїх дітей, приховують ці факти. Дитина ж просто
боїться до когось звернутися, бо вчителька може виявитися подругою мами та не повірити малечі.
Якби діти могли обирати собі батьків, то чимало горе-татусів та матусь залишилися б без
потомства. Головна вимога до сімейного виховання - це вимога любові. Для дитини її батьки
уособлюють увесь світ. Дуже важливо, щоб дитина відчувала, почувала, розуміла і була впевнена у
тому, що її люблять, була наповнена цим відчуттям любові. Якщо батьківської любові та турботи
достатньо, малюк зростає впевненим у собі та відкритим до інших. А якщо найрідніші на світі
люди — мама чи тато — байдужі до потреб свого чада та ще й знущаються, кривдять, б’ють? Чи
заслуговують взагалі ці люди, щоб їх називали батьками?
Найчастіше звертають увагу на фізичне насильство, коли дитині завдають різних тілесних
ушкоджень. Але насильство – це не тільки побої, в Законі України «Про попередження насильства
в сім’ї» чітко вказано види насильства в сім’ї: фізичне, сексуальне, психологічне та економічне.
Фізичне насильство - нанесення дитині батьками чи особами, що їх замінюють,
вихователями чи іншими особами фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, що заподіюють
шкоду здоров'ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Ці дії можуть здійснюватися
у формі штовхань, побоїв, катування, струсу, у виді ударів, ляпасів, припікання гарячими
предметами, рідинами, запаленими сигаретами, у вигляді укусів і з використанням усіляких
предметів як знаряддя катування, загрози зброєю, загрози заподіяти шкоду родичам або друзям.
Фізичне насильство включає також залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю,
надання їй отруйних речовин чи медичних препаратів, що викликають одурманення (наприклад,
снотворних, не прописаних лікарем), а також намагання удушити чи втопити дитину.
Психологічне насильство – це постійна чи періодична словесна образа дитини, погрози з
боку батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження її людської гідності, обвинувачення її в
тому, у чому вона не винувата, демонстрація нелюбові, ворожості до дитини. До цього виду
насильства відносяться також постійна неправда, обман дитини (у результаті чого вона втрачає
2. довіру до дорослого), а також висування до дитини вимог, що не відповідають її віковим
можливостям.
Про те, що дитину можна боляче поранити словом, жестом, поглядом, інколи забувають.
Таке «непомітне» насильство залишає хоч і невидимий, але тяжкий слід в серці дитини, глибоко
травмує психіку, ослабляє імунітет до всілякого зла. Якщо дитина, підліток боїться підвести на вас
очі, тихим голосом виправдовується за будь-який свій, на вашу думку, поганий вчинок, — це не
ознака благополуччя. Перед вами — пригнічена, слухняна і безвольна особистість, яка може такою
залишитися й почуватися нещасною все життя, в інших випадках — затаїти кривду, а то й зло.
Сексуальне насильство чи спокушання - використання дитини (хлопчика чи дівчинки)
дорослим чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб чи одержання вигоди. Про
зґвалтування, а особливо про замах на зґвалтування потерпілий, як правило, не розповідає (соромно
і страшно). Це самий безкарний вид злочину. Більш ніж 38% усіх зґвалтованих в Україні - діти і
підлітки 12-16 років.
Економічне насильство щодо дитини – це умисне позбавлення її житла, їжі, одягу та іншого
майна, на які вона має передбачене законом право, що може призвести до смерті дитини, викликати
порушення фізичного чи психічного здоров'я.
Жорстоке поводження з дітьми — це дуже часто результат того, що самі батьки в дитинстві
страждали від насильства, найгірше те, що такі «норми» поведінки та стосунків закріплюються в
психіці дитини як стереотипи. І такий сценарій родинних стосунків може повторюватися декілька
поколінь. Ставши дорослими, діти, які страждали від жорстокого до них ставлення, як правило,
переносять це насильство на оточуючих, і найперше страждає їхня родина. Та жорстоке ставлення
до дітей трапляється і в абсолютно благополучних сім’ях.
Але не кожна дитина знає, що їй після чергової домашньої прочуханки можна звернутися в
міліцію або службу у справах дітей і знайти захист. Дитина може сама звернутися до психологів,
служби у справах дітей, розказати, що відбувається в сім’ї, як їй боляче, страшно та самотньо.
Такі сім’ї беруться на соціальний супровід, в крайніх випадках, коли є безпосередня загроза
життю та здоров’ю дитини, дитина вилучається із сім’ї, розглядається питання про позбавлення її
батьків батьківських прав.
Та краще, щоб не довелося дітям захищатися від своїх батьків, щоб щасливими були родини, в яких
би лунали веселі дитячі голоси.
