Мін’юст підготував новий законопроект про судових експертів на заміну діючого.

1. проєкт
ПРО СУДОВО-ЕКСПЕРТНУ ДІЯЛЬНІСТЬ
Цей Закон визначає правові та організаційні засади судово-експертної
діяльності в Україні з метою забезпечення правосуддя незалежною,
кваліфікованою та об’єктивною експертизою.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення основних термінів
1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
1) експертна ініціатива – викладення суб’єктом проведення судової
експертизи у висновку виявлених під час проведення судової експертизи
відомостей, які можуть мати значення для справи (провадження), або
становити інтерес для замовника експертизи поза межами судочинства, з
приводу яких йому не були поставлені питання;
2) експертна спеціальність – окремий напрямок спеціальних знань, що
визначає компетенцію судовогоексперта з проведення певного виду судових
експертиз, за яким присвоюється кваліфікація судового експерта;
3) зразки для проведення судової експертизи – одержані в
установленому законом порядку об’єкти матеріального світу (їх фрагменти,
частки, відбитки, інші відображення), що відтворюють властивості живої
людини, трупа, тварини, рослини, предмета, документа, речовини тощо, які
необхідні для надання висновку експерта;
4) кваліфікація судового експерта – визнана в установленому цим
Законом порядку і засвідчена свідоцтвом про присвоєння кваліфікації
судового експерта сукупність компетентностей, знань та навичок за
відповідною експертною спеціальністю, необхідних для проведення судової
експертизи;
5) методика проведення судової експертизи – визнаний відповідно до
цього Закону результат наукової роботи, що містить систему методів, які

2. 2
застосовуються в процесі послідовних дій судового експерта з метою
вирішення певного експертного завдання;
6) об’єкт судової експертизи – матеріальний об’єкт, а також
матеріалізована у будь-якій формі інформація, що досліджується судовим
експертом шляхом застосування спеціальних знань у межах предмета судової
експертизи: людина, тварина, труп (людини або тварини, його частки),
рослина (її частки), предмет, документ, речовина, будівля, споруда, ділянка
місцевості, сліди, зразки тощо, а також відомості про такі об’єкти, явища,
процеси, що зафіксовані в матеріалах справи (провадження) та на інших
носіях інформації;
7) предмет судової експертизи – інформація про фактичні дані та
обставини, що мають значення для досудового, судового та виконавчого
провадження, або становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, яка
отримується шляхом застосування спеціальних знань судового експерта та
визначається завданнями, поставленими перед судовим експертом, або в
порядку експертної ініціативи;
8) приватні судові експерти – судові експерти, які не є працівниками
державних судово-експертних установ;
9) спеціальні знання – професійні знання, навички та вміння фахівця у
відповідній галузі науки, техніки, мистецтва тощо (крім знань у галузі права),
набуті ним під час навчання та практичної діяльності за відповідною
спеціальністю (фахом);
10) судова експертиза – дослідження суб’єктом проведення судової
експертизи на основіспеціальних знань відповідно до законодавства України
матеріальних (матеріалізованих) об’єктів, явищ і процесів, які містять
інформацію про фактичні дані та обставини, що мають значення для
досудового, судового чи виконавчого провадження, або становлять інтерес
для юридичних чи фізичних осіб;
11) судово-експертна діяльність – системна діяльність, що
здійснюється визначеними цим Законом суб’єктами, пов’язана з

3. 3
організацією, проведенням судових експертиз, їх науково-методичним,
інформаційним та кадровим забезпеченням;
12) замовниксудової експертизи – особа (орган), яка (який) в порядку,
передбаченому законодавством України, залучила суб’єкта проведення
судової експертизи для надання висновку експерта.
2. Інші терміни, що вживаються в цьому Законі, визначаються нормами
цього Закону та інших законів України.
Стаття 2. Правова основа судово-експертної діяльності
1. Правову основу судово-експертної діяльності в Україні становлять
Конституція України, міжнародні договори України, згоду на обов’язковість
яких надано Верховною Радою України, цей та інші закони України, а також
прийняті на їх виконання інші нормативно-правові акти, що регулюють
суспільні відносини у сфері судово-експертної діяльності.
2. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в
установленому порядку, визначено інші правила, ніж ті, що передбачені у
відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила
міжнародного договору.
Стаття 3. Загальні принципи судово-експертної діяльності
Судово-експертна діяльність здійснюється з дотриманням таких
принципів:
1) законності;
2) незалежності судового експерта;
3) допустимості використання методів, засобів і способів проведення
досліджень;
4) всебічності, повноти та об’єктивності досліджень;
5) максимального збереження об’єктів дослідження.

4. 4
Стаття 4. Законність при здійсненні судово-експертної діяльності
Судово-експертна діяльність здійснюється з дотриманням вимог
Конституції України, цього та інших законів України, а також прийнятих на
їх виконання інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні
відносини у сфері судово-експертної діяльності.
Стаття 5. Незалежність судового експерта
1. Під час проведення судової експертизи та надання висновку судовий
експерт є незалежним від замовника судової експертизи, керівника судово-
експертної установи та інших осіб.
2. Незалежність судового експерта забезпечується:
встановленням законом відповідальності за втручання в роботу
судового експерта, перешкоджання його законній діяльності та будь-який
незаконний вплив на нього та його близьких родичів;
визначенням законодавством порядку призначення судової експертизи
(залучення судового експерта), проведення судової експертизи та
оформлення її результатів;
встановленням самостійності судового експерта у виборі методів,
засобів і способів дослідження;
наявністю судових експертів та судово-експертних установ, не
підпорядкованих суду, органам та особам, що здійснюють оперативно-
розшукову діяльність, досудове розслідування та виконавче провадження;
створенням рівних умов для навчання, підвищення кваліфікації та
діяльності всіх судових експертів;
наданням права вибору способу отримання професійних знань;
створенням та діяльністю самоврядної організації судових експертів,
залученням її представників до діяльності колегіальних органів з питань
судової експертизи, що діють при органах державного регулювання;
матеріально-технічними, правовими і соціальними гарантіями.

5. 5
Стаття 6. Допустимість використання методів, засобів і способів
проведення судової експертизи
Методи, засобий способипроведення судової експертизи вважаються
допустимими, якщо вони відповідають таким вимогам:
передбачені законодавством України або не суперечать йому;
науково обґрунтовані в методиках проведення експертних досліджень,
внесених в установленому порядку до Реєстру методик проведення судових
експертиз, та/або висвітлені в наукових публікаціях;
забезпечують підготовку кваліфікованого та об’єктивного висновку;
безпечні для людини та довкілля.
Стаття 7. Всебічність, повнота та об’єктивність досліджень
1. При проведенні судової експертизи судовим експертом вживаються
заходи для здійснення всебічного, повного й об’єктивного дослідження в
межах предмета певного виду судової експертизи та кваліфікації судового
експерта.
2. Судовий експерт має застосовувати такі методи, які дозволяють
забезпечитиможливість перевірки обґрунтованості і правильності зроблених
ним висновків.
3. Об’єктивність висновку експерта забезпечується:
застосуванням науково-обґрунтованих методів дослідження;
змагальністю сторін процесу та можливістю подання сторонами
висновків експертів щодо одних і тих самих питань та об’єктів;
можливістю призначення (замовлення) повторних, додаткових,
комісійних та комплексних судових експертиз;
присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках та
порядку під час проведення судової експертизи;
роз’ясненням судовим експертом наданого ним висновку в
передбачених законом випадках;
можливістю реалізації експертної ініціативи;

6. 6
можливістю отримання в установленому порядку додаткової
інформації, необхідної для проведення судової експертизи;
настанням юридичної відповідальності за неналежне виконання
обов’язків судового експерта.
Стаття 8. Максимальнезбереженняоб’єктівдослідження
1. Під час проведення судових експертиз об’єкти дослідження можуть
бути пошкоджені чи витрачені лише у тій мірі, в якій це необхідно для
дослідження.
2. Застосування методів, що знищують, пошкоджують об’єкт
дослідження або змінюють його властивості, допускається за умови
отримання письмового дозволу на це замовника судової експертизи.
Вирішення питання щодо надання такого дозволу у випадках, якщо об’єкт
дослідження є речовим доказом, здійснюється в порядку, передбаченому
процесуальним законодавством.
Розділ ІІ
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СУДОВО-ЕКСПЕРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 9. Зміст державного регулювання судово-експертної
діяльності та органи державного регулювання
1. Державне регулювання судово-експертної діяльності полягає в
забезпеченні нормативно-правових, організаційно-управлінських, науково-
методичних та інформаційних засад у галузі судової експертизи з метою
створення ефективних умов експертного забезпечення правосуддя.
2. Державне регулювання судово-експертної діяльності здійснюється
державними органами, до сфери управління яких належать державні судово-
експертні установи відповідно до законодавства України (далі – органи
державного регулювання).

7. 7
3. Органом державного регулювання щодо діяльності недержавних
судово-експертних установ та приватних експертів є Міністерство юстиції
України.
4. Міністерство юстиції України також:
забезпечує:
організацію роботи Координаційної ради з питань судової експертизи;
організацію діяльності Експертно-кваліфікаційної та Дисциплінарної
комісій;
ведення Реєстру судових експертів та Реєстру методик проведення
судових експертиз;
затверджує:
Положення про Експертно-кваліфікаційну комісію;
Положення про Дисциплінарну комісію;
порядок присвоєння кваліфікації судового експерта;
перелік видів судових експертиз та експертних спеціальностей;
вимоги щодо організації діяльності та мінімальні вимоги щодо
матеріально-технічного оснащення, необхідні для проведення кожного з
видів судових експертиз (вимоги до робочого місця судового експерта);
порядок здійснення контролю за дотриманням приватними судовими
експертами вимог законодавства з питань судово-експертної діяльності;
порядок професійної підготовки судових експертів;
порядок ведення Реєстру судових експертів;
порядок ведення Реєстру методик проведення судових експертиз;
перелік відповідностей спеціальностей, за якими здійснюється
підготовка здобувачів вищої освіти, експертним спеціальностям та перелік і
обсяг профільних предметів за кожною з експертних спеціальностей.
Стаття 10. Нормативно-правове забезпечення судово-експертної
діяльності

8. 8
1. З метою забезпечення комплексного розвитку судової експертизи
Міністерством юстиції України здійснюється формування загальних засад
державної політики у сфері судово-експертної діяльності, яке полягає у
забезпеченні нормативно-правового регулювання суспільних відносин, які
стосуються загальних питань діяльності всіх суб’єктів судово-експертної
діяльності та визначення пріоритетних напрямів розвитку судової
експертизи, а також нормативно-правового регулювання діяльності
недержавних судово-експертних установ та приватних судових експертів.
2. Органи державного регулювання в межах компетенції забезпечують
відомче нормативно-правове регулювання діяльності державних судово-
експертних установ, які належать до сфери їх управління.
Стаття 11. Організаційно-управлінське та науково-методичне
забезпечення судово-експертної діяльності
1. Організаційно-управлінське забезпечення судово-експертної
діяльності полягає у плануванні, організації, координуванні та контролі
роботи судово-експертнихустанов та судовихекспертів. Порядок здійснення
контролю за дотриманням вимог законодавства з питань судово-експертної
діяльності судово-експертними установами та судовими експертами
встановлюється відповідним органом державного регулювання.
2. Науково-методичне забезпечення судово-експертної діяльності
полягає у плануванні, організації проведення, прийманні, апробації та
впровадженні результатів наукових робіт в експертну практику.
3. Методики проведення судових експертиз, які є результатом наукової
роботи, підлягають атестації та державній реєстрації в порядку, що
визначається Кабінетом Міністрів України. Відомості про методики
проведення судовихекспертиз включаються до Реєстру методик проведення
судових експертиз.
4. З метою підвищення ефективності судово-експертної діяльності, в
порядку, встановленому законодавством України, органами державного

9. 9
регулювання можуть утворюватися науково-консультативні, методичні,
дорадчі та інші колегіальні органи з питань судової експертизи.
Для розгляду питань судово-експертної діяльності, що носять
міжвідомчий характер, при Міністерстві юстиції України діє Координаційна
рада з питань судової експертизи. Повноваження Координаційної ради з
питань судової експертизи, порядок її утворення та роботи визначається
положенням про неї, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 12. Інформаційне забезпечення судово-експертної
діяльності
1. Організація інформаційного забезпечення судово-експертної
діяльності здійснюється органами державного регулювання.
2. З метою створення інформаційного фонду про наявність та зміст
методик проведення судових експертиз ведеться Реєстр методик проведення
судових експертиз в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
Зміст методик є інформацією з обмеженим доступом. Судовим
експертам забезпечується безоплатний доступ до змісту методик проведення
судових експертиз відповідно до видів судових експертиз, які вони мають
право здійснювати. Іншим особам доступ до змісту методик надається
відповідно до вимог закону.
3. Підприємства, установи, організації незалежно від форм власності
зобов’язані надавати судовим експертам безоплатно інформацію, доступ до
інформаційних баз даних та можливість їх використання в установленому
законодавством порядку, якщо це необхідно для проведення судових
експертиз, а також, за згодою, натурні зразки, каталоги, колекції своєї
продукції, технічну документацію тощо.
4. Судово-експертні установи та приватні судові експерти мають право
одержувати знаряддя вчинення кримінального правопорушення та інші
речовідоказив кримінальному провадженні, яке закінчено, для використання
в експертній або науковій діяльності.

10. 10
Розділ ІІІ
СУБ’ЄКТИ СУДОВО-ЕКСПЕРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ТА СУБ’ЄКТИ ПРОВЕДЕННЯ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ
Глава 1. Види суб’єктів судово-експертної діяльності та
суб’єктів проведення судової експертизи
Стаття 13. Суб’єкти судово-експертної діяльності
Суб’єктами судово-експертної діяльності є:
а) судові експерти;
б) державні та недержавні судово-експертні установи;
в) керівники судово-експертних установ;
г) органи державного регулювання;
д) органи самоврядування судових експертів.
Стаття 14. Суб’єкти проведення судової експертизи
1. Суб’єктами проведення судової експертизи є:
а) судові експерти;
б) інші фахівці з відповідних галузей знань, які залучаються як
експерти до проведення судових експертиз у разі відсутності судового
експерта з відповідної галузі знань, а також під час проведення комісійних та
комплексних судових експертиз.
2. До проведення комісійних та комплексних судових експертиз
можуть залучатися як експерти фахівці іноземних держав.
Глава 2. Судовий експерт: кваліфікаційні вимоги, права,
обов’язки та обмеження
Стаття 15. Судовий експерт
1. Судовий експерт здійснює діяльність з проведення судових
експертиз на професійній основі. Судовим експертом може бути громадянин

11. 11
України, який має вищу освіту другого рівня за ступенем магістра у
відповідній галузі знань, пройшов професійну підготовку, отримав
кваліфікацію судового експерта відповідно до цього Закону, та інформація
про якого внесена до Реєстру судових експертів.
Відповідність галузей знань (спеціальностей, за якими здійснюється
підготовка здобувачів вищої освіти) експертним спеціальностям та перелік і
обсяг профільних предметів за кожною з експертних спеціальностей
визначається Міністерством юстиції України за поданням Координаційної
ради з питань судової експертизи.
2. Судовий експерт може бути працівником державної судово-
експертної установи або приватним судовим експертом. Приватний судовий
експерт може бути працівником недержавної судово-експертноїустанови або
здійснювати судово-експертну діяльність індивідуально.
3. Судовийексперт державної судово-експертноїустанови не має права
проводити судові експертизи, якщо це не є його службовим завданням.
4. На фахівців з відповідної галузі знань у зв’язку з проведенням
судової експертизи поширюються права, обов`язки та обмеження судового
експерта, передбачені пунктами 1-13, 16 статті 17, пунктами 2-6 частини
першої та частини другої, частиною третьою статті 18 цього Закону.
На фахівців з відповідних галузей знань, які залучаються до
проведення судових експертиз у разі відсутності судового експерта з
відповідної галузі знань, поширюються також вимоги розділу V цього Закону
в частині, що стосується приватного судового експерта, який здійснює
судово-експертну діяльність індивідуально.
Стаття 16. Особа, яка не може бути судовим експертом
1. Не може бути судовим експертом особа, яка:
визнана в установленому законом порядку обмеженою у цивільній
дієздатності або недієздатною;

12. 12
має не зняту чи не погашену в установленому законом порядку
судимість;
протягом останнього року піддавалася адміністративному стягненню за
вчинення корупційного правопорушення або порушення, пов’язаного з
корупцією, дисциплінарному стягненню у виді припинення права на
проведення судової експертизи;
не має громадянства України.
2. Інші обставини, що не допускають здійснення особою судово-
експертної діяльності, визначаються законами України.
Стаття 17. Права судового експерта
Судовий експерт має право:
1) знайомитися з матеріалами справи (провадження) в межах предмета
судової експертизи;
2) заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних
для проведення судової експертизи, про уточнення змісту та обсягу
експертного завдання та поставлених питань, про вчинення інших дій,
пов’язаних із проведенням судової експертизи;
3) відмовитися від проведення судової експертизи, якщо наданих йому
матеріалів недостатньо для її проведення, а витребувані додаткові матеріали
не надані;
4) бути присутнім під час проведення процесуальних і виконавчих дій,
що стосуються предметасудової експертизи, та з дозволу замовника судової
експертизи і в його присутності проводити окремі дослідження, ставити
питання учасникам процесу, що стосуються предмета та об’єкта судової
експертизи;
5) знайомитися з протоколом процесуальної дії, у якій він брав участь,
та уточнювати положення протоколу щодо повноти й правильності фіксації
його дій і висловлювань;
6) на експертну ініціативу;

13. 13
7) давати окремий висновок під час проведення судової експертизи в
складі комісії судових експертів у разі незгоди з позицією інших її членів;
8) викладати письмово відповіді на питання, які ставляться йому в суді
під час надання роз’яснень щодо складеного ним висновку експерта;
9) використовувати в суді під час роз’яснень свого висновку власні
документи і нотатки, якщо його роз’яснення пов’язані з будь-якими
обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті;
10) оскаржувати дії та рішення замовника судової експертизи й інших
учасників процесу, які порушують права судового експерта або порядок
проведення судової експертизи;
11) одержувати компенсацію (відшкодування) витрат і винагороду за
виконану роботу, пов’язану з проведенням судової експертизи, а також
витрат, пов’язаних із викликом до суду, якщо проведення експертизи не є
його службовим завданням;
12) на забезпечення безперешкодного доступу до об’єкта дослідження
та належних умов праці;
13) на забезпечення безпеки відповідно до закону в разі наявності
реальної загрози його життю, здоров’ю, житлу чи майну у зв’язку із
проведенням судової експертизи. Таке право поширюється на членів сім’ї та
близьких родичів судового експерта, якщо через них здійснюється тиск або
неправомірний вплив на судового експерта;
14) об’єднуватися в громадські об’єднання, набувати членства в
Асоціації судових експертів України;
15) обирати форми підвищення кваліфікації;.
16) користуватися іншими правами, передбаченими законодавством
України.
Стаття 18. Обов’язки та обмеження судового експерта
1. Судовий експерт зобов’язаний:

14. 14
1) додержуватися присяги судового експерта та професійної етики
судового експерта;
2) приймати до виконання доручену йому судову експертизу або
повідомляти замовника судової експертизи в установленому порядку про
неможливість її проведення;
3) дотримуватися строків проведення судової експертизи;
4) особисто проводити повне дослідження та надавати обґрунтовані й
об’єктивні письмові висновки на поставлені питання;
5) забезпечувати максимально можливе збереження об’єктів судової
експертизи, наданих на дослідження;
6) повернути об’єкти судової експертизи та матеріали, надані йому для
її проведення у разі:
а) надходження процесуального документа або вимоги замовника
судової експертизи (якщо судового експерта було залучено на договірних
підставах) про припинення проведення судової експертизи;
б) непогодження замовником судовоїекспертизипродовження термінів
проведення судової експертизи;
в) відмови замовника судової експертизи у наданні згоди на повне або
часткове знищення чи пошкодження об’єкта експертизи (якщо неможливо
провести дослідження іншими неруйнуючими методами);
7) не розголошувати під час проведення судовоїекспертизибез дозволу
замовника судової експертизи відомості, що стали йому відомі у зв’язку з
виконанням покладених на нього обов’язків, не повідомляти будь-кому, крім
замовника судової експертизи, про хід проведення судової експертизи та її
результати;
8) повідомити протягом трьохкалендарних днів про настання обставин,
які виключають можливість реалізовувати право на проведення судових
експертиз та потребують внесення змін до Реєстру судових експертів.
2. Судовому експерту забороняється:

15. 15
1) проводити експертизу без письмового доручення керівника у разі
призначення судової експертизидо судово-експертноїустанови, працівником
якої є судовий експерт;
2) передоручати проведення судової експертизи іншій особі;
3) самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також
вибирати окремі вихідні дані для проведення судової експертизи;
4) вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань
експерта, у тому числі, з питань права, надавати оцінку законності
проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами;
5) вступати в непередбачені цим Законом та іншими нормативно-
правовими актами контакти з особами, якщо такі особи прямо чи
опосередковано зацікавлені в її результатах;
6) зберігати і опрацьовувати матеріали справи (провадження) та
об’єкти судової експертизи поза службовим приміщенням.
3. Судовий експерт також повинен виконувати інші обов’язки та
дотримуватися інших обмежень, що встановлені процесуальним
законодавством.
Стаття 19. Професійна етика судового експерта
1. Судові експерти у своїй діяльності повинні дотримуватися
професійної етики судового експерта.
2. Правила професійної етики судового експерта визначаються
Кодексом професійної етики судового експерта, що затверджується з’їздом
Асоціації судових експертів України.
Глава 3. Професійна підготовка, присвоєння та підвищення
кваліфікації судового експерта
Стаття 20. Професійна підготовка судового експерта

16. 16
Професійна підготовка судового експерта складається з теоретичної
підготовки та стажування за відповідними програмами.
Теоретична підготовка осіб, які мають намір отримати кваліфікацію
судового експерта, здійснюється суб’єктами, які мають відповідну ліцензію
на здійснення освітньої діяльності та відповідають вимогам, визначеним
порядком професійної підготовки судового експерта.
Стажування осіб, які мають намір отримати кваліфікацію судового
експерта, проводиться судово-експертною установою або приватним
судовим експертом, який здійснює судово-експертну діяльність
індивідуально, за умови відповідності вимогам, визначеним порядком
професійної підготовки судових експертів.
Стаття 21. Присвоєння кваліфікації судового експерта
1. Кваліфікація судового експерта присвоюється особі, яка пройшла
професійну підготовку та успішно склала кваліфікаційний іспит шляхом
автоматизованого анонімного тестування.
2. Для складання кваліфікаційного іспиту особа, яка має намір
отримати кваліфікацію судового експерта, подає до Експертно-
кваліфікаційної комісії заяву, а також документи, що підтверджують її
відповідність зазначеним у цьому Законі вимогам до судового експерта,
перелік яких визначається порядком присвоєння кваліфікації судового
експерта.
До складання кваліфікаційного іспиту не допускаються особи, які не
відповідають вимогам, визначеним цим Законом.
3. Особа, яка три рази поспіль протягом шести місяців не склала
кваліфікаційний іспит, допускається Експертно-кваліфікаційною комісією до
складання кваліфікаційного іспиту після повторного проходження
професійної підготовки судових експертів.
Стаття 22. Експертно-кваліфікаційна комісія

17. 17
1. Для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають
намір отримати кваліфікацію судового експерта, та вирішення питання щодо
присвоєння кваліфікації судового експерта при Міністерстві юстиції України
утворюється Експертно-кваліфікаційна комісія, яка діє відповідно до цього
Закону та положення про неї, затвердженого Міністерством юстиції України.
2. До складу Експертно-кваліфікаційної комісії входять 2 найбільш
досвідчені судові експерти за пропозицією Асоціації судових експертів
України та по два представника від кожного органу державного
регулювання.
3. Експертно-кваліфікаційна комісія:
приймає рішення щодо відповідності вищої освіти, отриманої особою,
яка має намір пройтипрофесійну підготовку судовогоексперта, або пройшла
таку підготовку, експертним спеціальностям, за якими здійснюється
присвоєння кваліфікації судового експерта;
організовує розробку та затверджує перелік питань автоматизованого
анонімного тестування;
розглядає документи, подані особами, які мають намір отримати
кваліфікацію судового експерта, на відповідність вимогам, визначеним цим
Законом, та приймає рішення щодо допуску особи до складання
кваліфікаційного іспиту;
формує графіки складання кваліфікаційних іспитів;
проводить кваліфікаційні іспити та затверджує їх результати;
розглядає скарги щодо результатів кваліфікаційних іспитів;
приймає рішення щодо присвоєння кваліфікації судового експерта;
приводить до присяги судового експерта;
приймає рішення щодо видачі дубліката свідоцтва про присвоєння
кваліфікації судового експерта, переоформлення свідоцтва про присвоєння
кваліфікації судового експерта;

18. 18
видає свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, його
дублікат, переоформлене свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового
експерта;
приймає рішення щодо анулювання свідоцтва про присвоєння
кваліфікації судового експерта;
приймає рішення щодо зарахування відомостей про підвищення
кваліфікації судовим експертом;
приймає рішення про тимчасове зупинення права на проведення
судових експертиз у разі не зарахування відомостей про підвищення
кваліфікації судовим експертом та зобов’язує судового експерта у
визначений нею строк пройти підвищення кваліфікації.
4. Організаційне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення
діяльності Експертно-кваліфікаційної комісії здійснює Міністерство юстиції
України.
Стаття 23. Свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового
експерта
1. Особі, якій присвоєно кваліфікацію судового експерта та яка склала
присягусудового експерта, видається свідоцтво про присвоєння кваліфікації
судового експерта (далі – свідоцтво).
2. Свідоцтво видається особі протягом десяти робочих днів з дня
прийняття Експертно-кваліфікаційною комісією рішення про присвоєння
кваліфікації судового експерта.
У свідоцтві зазначаються дата видачі та номер свідоцтва, номер
рішення Експертно-кваліфікаційної комісії про присвоєння кваліфікації
судового експерта, власне ім’я та прізвище судового експерта, якому
видається свідоцтво, вид експертизи та назва експертної спеціальності, за
якими судовому експерту присвоєно кваліфікацію судового експерта.
Свідоцтво підписується головою Експертно-кваліфікаційної комісії, а у разі
його відсутності – його заступником. Свідоцтво є безстроковим.

19. 19
3. У разі втрати або пошкодження свідоцтва видається його дублікат.
Дублікат свідоцтва видається Експертно-кваліфікаційною комісією за
заявою судового експерта, у якій зазначаються причини необхідності видачі
дубліката.
На дублікаті Свідоцтва проставляється відмітка «Дублікат».
4. У разі зміни власного імені та прізвища судового експерта, назви
експертної спеціальності свідоцтво підлягає переоформленню.
Переоформлене свідоцтво видається Експертно-кваліфікаційною
комісією за заявою судового експерта, до якої у разі зміни власного імені та
прізвища судового експерта, додаються відповідні документи або засвідчені
в установленому законодавством порядку їх копії, що підтверджують
зазначені зміни.
5. Дублікат свідоцтва та переоформлене свідоцтво видаються протягом
десяти робочих днів з дня прийняття Експертно-кваліфікаційною комісією
рішення про видачу дубліката або переоформленого свідоцтва.
6. За видачу свідоцтва, його дубліката або переоформленого свідоцтва
у разі зміни власного імені та прізвища судового експерта справляється плата
в розмірі 0,1 мінімальної заробітної плати, встановленої законом про
державний бюджет на відповідний рік. Зазначена плата спрямовується на
покриття організаційних витрат, пов’язаних із видачею свідоцтва.
7. Свідоцтво анулюється у разі:
1) подання судовим експертом заяви про анулювання свідоцтва;
2) визнання судового експерта в установленому законом порядку
обмежено дієздатним або недієздатним;
3) наявності не знятої чи не погашеної в установленому законом
порядку судимості, пов’язаної із здійсненням професійної діяльності
судового експерта;
4) накладення на судового експерта дисциплінарного стягнення у
вигляді припинення права проведення судових експертиз;

20. 20
5) не набуття судовим експертом права на проведення судових
експертиз протягом двох років після отримання свідоцтва;
6) встановлення факту подання недостовірних відомостей для
отримання свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта;
7) втрати громадянства або виїзду за межі України на постійне
проживання;
8) смерті судового експерта або визнання його безвісно відсутнім чи
оголошення померлим.
Стаття 24. Присяга судового експерта
1. Особа, якій присвоєно кваліфікацію судового експерта, складає
присягу судового експерта такого змісту:
«Я, (власне ім’я та прізвище), присягаю сумлінно виконувати обов’язки
судового експерта, дотримуватись принципів законності, незалежності та
інших принципів судово-експертної діяльності, а також професійної етики
судового експерта, використовуючи свої знання для надання повного,
обґрунтованого та об’єктивного висновку».
2. Судові експерти приводяться до присяги головою Експертно-
кваліфікаційної комісії, або його заступником. Текст присяги підписується
судовим експертом та зберігається в його особовій справі.
Стаття 25. Кваліфікаційний клас судового експерта державної
судово-експертної установи
1. Кваліфікаційний клас судового експерта – спеціальне звання, що
присвоюється судовим експертам державних судово-експертних установ.
Залежно від займаних посад і стажу роботи судовим експертам
присвоюється вищий, перший, другий, третій, четвертий або п’ятий
кваліфікаційний клас судового експерта.
2. Порядок присвоєння кваліфікаційних класів судового експерта
визначається Кабінетом Міністрів України.

21. 21
Стаття 26. Початок здійснення судовим експертом діяльності з
проведення судових експертиз
1. Перед початком здійснення діяльності судовий експерт подає до
Міністерства юстиції України письмове повідомлення про його наміри
розпочати здійснення діяльності з проведення судових експертиз.
2. У повідомленні обов’язково зазначаються:
1) найменування і місцезнаходження, номери засобів зв’язку судово-
експертної установи, документ, який підтверджує прийняття на роботуабо на
службу (у разі, якщо судовий експерт працює або проходить службу в
судово-експертній установі);
2) адреса робочого місця судового експерта, номери засобів зв’язку;
3) акт відповідності робочого місця судового експерта встановленим
законодавством вимогам.
3. Судовий експерт має право на проведення судових експертиз з дати
внесення відомостей про нього до Реєстру судових експертів. Право на
проведення судових експертиз може бути тимчасово зупинено та припинено
на підставах та в порядку, визначених цим Законом.
Стаття 27. Реєстр судових експертів
1. З метою збирання, зберігання, обліку та надання відомостей щодо
судових експертів, які відповідно до цього Закону мають право на
проведення судових експертиз, ведеться Реєстр судових експертів (далі –
Реєстр), держателем якого є Міністерство юстиції України.
2. У Реєстрі містяться такі відомості:
1) власне ім’я та прізвище судового експерта;
2) дата рішення Експертно-кваліфікаційної комісії про присвоєння
кваліфікації судового експерта;
3) номер і дата видачі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового
експерта;

22. 22
4) найменування і місцезнаходження, номери засобів зв’язку судово-
експертної установи (у разі, якщо судовий експерт працює або проходить
службу в такій установі);
5) адреса робочого місця судового експерта, номери засобів зв’язку;
6) вид експертизи та експертна спеціальність, за якими присвоєно
кваліфікацію судового експерта;
7) інформація про тимчасове зупинення або припинення права на
проведення судових експертиз;
8) відомості про підвищення кваліфікації судовим експертом;
9) інші відомості, передбачені цим Законом.
3. Судовий експерт протягом трьох днів з дня зміни відомостей про
себе, що внесені або підлягають внесенню до Реєстру, письмово повідомляє
про такі зміни держателя Реєстру, крім випадків, якщо ці зміни вносяться на
підставі рішення Експертно-кваліфікаційної або Дисциплінарної комісії.
4. Інформація, внесена до Реєстру, є відкритою на офіційному веб-сайті
держателя Реєстру. Держатель Реєстру надає витяги з нього за зверненнями
юридичних або фізичних осіб, за що справляється плата у розмірі 0,02
мінімальної заробітної плати.
5. Відомості, які згідно з цим Законом підлягають внесенню до Реєстру,
включаються до нього не пізніше дня, наступного за днем отримання
держателем Реєстру відповідної інформації.
6. З метою ведення Реєстру дозволяється обробка персональних даних
фізичних осіб відповідно до законодавства з питань захисту персональних
даних.
Стаття 28. Організація робочого місця судового експерта
1. До початку здійснення діяльності з проведення судових експертиз
судовий експерт (керівник судово-експертної установи) зобов’язаний
організувати робоче місце судового експерта.

23. 23
2. Робоче місце судового експерта повинно бути організоване в
приміщенні, придатному для проведення судових експертиз, зберігання, у
тому числі у сейфі, документів, об’єктів дослідження, печаток, штампів,
товарно-матеріальних цінностей та архіву, а також бути захищеним від
несанкціонованого проникнення. Не допускається розміщення робочого
місця судового експерта у тимчасових спорудах.
3. У приміщенні судового експерта повинні бути в наявності
матеріальне та технічне оснащення, необхідні для проведення судовим
експертом відповідного виду судової експертизи.
Відповідність робочого місця судового експерта встановленим
законодавством вимогам засвідчується актом відповідності робочого місця
судового експерта, виданим органом державного регулювання або його
територіальним органом за результатами перевірки, проведеної в порядку,
встановленому відповідним органом державного регулювання.
Використання технічного оснащення також може здійснюватись на
договірних умовах згідно з вимогами законодавства.
4. Інформація про робочемісце судовогоекспертавноситься до Реєстру
судових експертів.
До інформації про робоче місце судового експерта належить:
1) поштова адреса приміщення, в якому розташоване робоче місце;
2) номер телефону судового експерта;
3) адреса електронної пошти судового експерта.
5. У разі здійснення в одному приміщенні діяльності з проведення
судових експертиз двох і більше судових експертів робоче місце судового
експерта повинно забезпечувати можливість здійснення кожним судовим
експертом своєї діяльності одночасно, окремо та незалежно від інших
судовихекспертів, у тому числі забезпечувати окреме зберігання документів,
об’єктів дослідження, печаток, штампів, товарно-матеріальних цінностей та
архіву.

24. 24
Стаття 29. Підвищення кваліфікації судового експерта
1. Для забезпечення належного рівня професійних знань та навичок
судовий експерт повинен постійно підвищувати свою кваліфікацію.
Підтвердження підвищення кваліфікації здійснюється судовим експертом
кожні два роки. Зарахування відомостей щодо підвищення кваліфікації
судовим експертом здійснюється Експертно-кваліфікаційною комісією.
Форми підвищення кваліфікації судовим експертом визначаються в
порядку професійної підготовки судових експертів.
2. Обов’язковою умовою для розгляду питання щодо зарахування
судовому експерту підвищення ним кваліфікації є надання Експертно-
кваліфікаційній комісії не менше однієї рецензії на один із складених ним
висновків за кожною з експертних спеціальностей, за якими йому присвоєно
кваліфікацію судового експерта.
3. Рецензія на висновок експерта передбачає аналіз та коментування
основних положень висновку експерта шляхом узагальненого і
аргументованого його оцінювання з точки зору відповідності вимогам
чинного законодавства та методикам проведення судової експертизи.
Метою рецензування висновків експерта є вдосконалення його
професійної майстерності, поліпшення якості та обґрунтованості його
висновків. Рецензування не проводиться з метою спростування чи
підтвердження висновків експерта.
Рецензія не може бути використана в якості джерела доказів у будь-
якому виді судочинства.
Глава 5. Відповідальність судового експерта
Стаття 30. Види відповідальності судового експерта
1. Судовий експерт несе за свої дії та бездіяльність цивільно-правову,
дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно
до законів України.

25. 25
2. Судовий експерт, право на проведення судової експертизи якого
припинено або тимчасово зупинено, не звільняється від цивільно-правової,
адміністративної чи кримінальної відповідальності за свої дії та
бездіяльність, пов’язані зі здійсненням ним судово-експертної діяльності.
Стаття 31. Засади дисциплінарної відповідальності судового
експерта
1. Засади дисциплінарної відповідальності судового експерта, який є
працівником судово-експертної установи, визначаються трудовим
законодавством, іншими законами, які регулюють правові відносини щодо
реалізації громадянами права на працю та проходження служби, та цим
Законом.
2. Засади дисциплінарної відповідальності приватного судового
експерта, який здійснює судово-експертну діяльність індивідуально,
визначаються цим Законом.
3. Судовий експерт не може бути двічі притягнутий до дисциплінарної
відповідальності за один і той самий дисциплінарний проступок.
4. Судовий експерт не може бути притягнутий до дисциплінарної
відповідальності, якщо пройшло більше шести місяців з дня виявлення
дисциплінарного проступку або більше одного року з дня його вчинення.
5. Судовий експерт, право на проведення судової експертизи якого
припинено на момент розгляду питання про притягнення його до
дисциплінарної відповідальності, не може бути притягнутий до
дисциплінарної відповідальності.
6. Про застосування до судового експерта дисциплінарного стягнення,
накладеного відповідно до цього Закону, вноситься запис до Реєстру судових
експертів відповідно до порядку, встановленого Міністерством юстиції
України.

26. 26
Стаття 32. Дисциплінарна комісія: порядок її утворення та
діяльність
1. Дисциплінарна комісія утворюється для розгляду питань щодо
притягнення судових експертів до дисциплінарної відповідальності за
вчинення дисциплінарних проступків, передбачених цим Законом.
Дисциплінарна комісія утворюється та діє відповідно до цього Закону та
положення про неї, затвердженого Міністерством юстиції України.
Дисциплінарній комісії не можуть бути делеговані повноваження
органу (особи), які призначають судову експертизу, щодо оцінки повноти,
обґрунтованості та об’єктивності висновку експерта.
2. До складу дисциплінарної комісії по дві особи визначаються
органами державного регулювання, дві особи делегуються Асоціацією
судових експертів України в порядку, визначеному статутом цієї організації.
Серед делегованих Асоціацією осіб має бути не менше однієї особи з числа
приватних судових експертів.
Очолює дисциплінарну комісію голова дисциплінарної комісії, який
обирається членами цієї комісії з її складу шляхом таємного голосування
простою більшістю набраних голосів.
Строк повноважень членів дисциплінарної комісії становить два роки.
Особа не може бути членом дисциплінарної комісії два строки поспіль.
3. Дисциплінарна комісія розглядає питання дисциплінарної
відповідальності судового експерта на підставі подання органу державного
регулювання, Асоціації судових експертів або держателя Реєстру судових
експертів про притягнення судового експерта до дисциплінарної
відповідальності, та в межах зазначених у ньому порушень.
Держатель Реєстру судових експертів може вносити подання про
притягнення до дисциплінарної відповідальності у разі порушення судовим
експертом обов’язкущодо подання відомостей до Реєстру, передбачених цим
Законом.

27. 27
Подання викладається в довільній формі та має містити обґрунтовану
інформацію щодо наявностів діях або бездіяльності судового експерта ознак
дисциплінарного проступку, передбаченого частиною другою статті 33
цього Закону.
Подання не може стосуватися питання перевірки дисциплінарною
комісією повноти, обґрунтованості та об’єктивності висновку судового
експерта.
4. Засідання дисциплінарної комісії є правомочним за умови
присутності на ньому більшості складу комісії. У разі відсутності на
засіданні дисциплінарної комісії голови дисциплінарної комісії, на початку
засідання обирається головуючий на засіданні шляхом відкритого
голосування простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів
комісії.
Рішення дисциплінарної комісії приймаються на її засіданні шляхом
голосування простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів
комісії. У разі рівності голосів вирішальним є голос голови дисциплінарної
комісії (головуючого на засіданні). Під час голосування будь-які сумніви
щодо наявності в діях судового експерта дисциплінарного проступку
тлумачаться на його користь.
5. Судовий експерт, щодо якого відкрито дисциплінарне провадження,
повідомляється про місце й час засідання дисциплінарної комісії з розгляду
питання щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності не
менш, ніж за 5 календарних днів до засідання.
Судовий експерт має право брати участь у засіданні дисциплінарної
комісії з розгляду питання щодо притягнення його до дисциплінарної
відповідальності, ознайомлюватися з поданням щодо себе, іншими
матеріалами дисциплінарного провадження, надавати пояснення, документи.
6. До участі в засіданні дисциплінарної комісії можуть бути запрошені
судовіексперти, фахівці, науковці, посадовіособи, участь яких може сприяти
забезпеченню об’єктивності та повноти дисциплінарного провадження.

28. 28
З дозволу членів дисциплінарної комісії в її засіданнях можуть брати
участь інші особи.
7. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності
дисциплінарної комісії здійснюється Міністерством юстиції України.
У разі значної кількості дисциплінарних проваджень, може
утворюватися декілька складів дисциплінарної комісії.
Стаття 33. Підстави дисциплінарної відповідальності судового
експерта
1. Підставою для притягнення судового експерта до дисциплінарної
відповідальності за рішенням дисциплінарної комісії, утвореної відповідно
до цього Закону, є вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого
частиною другою цієї статті.
2. Дисциплінарним проступком є:
самостійне збирання матеріалів, необхідних для проведення
дослідження;
проведення судової експертизи, у разі призначення її проведення
судово-експертній установі, судовим експертом, який є працівником цієї
установи, без письмового доручення його керівника;
передоручення проведення судової експертизи іншій особі з
порушенням встановленого порядку;
порушення вимог цього Закону щодо строків проведення судової
експертизи;
вирішення питань, які виходять за межі кваліфікації судового експерта
за відповідною експертною спеціальністю, у тому числі, надання висновків
правового характеру;
невиконання вимог щодо організації робочогомісця судовогоексперта;
невжиття заходів щодо належної охорони, порушення порядку
зберігання та поводження з об’єктами дослідження, матеріалами справи

29. 29
(провадження), що призвело або може призвести до їх втрати або
пошкодження;
застосування руйнуючих методів дослідження з порушенням
встановленого порядку;
неповідомлення держателя Реєстру судових експертів щодо
відомостей, що підлягають внесенню до Реєстру судових експертів за
повідомленням судового експерта;
невиконання обов’язку щодо підвищення кваліфікації;
невиконання судовим експертом без поважних причин процесуальних
обов’язків, що стало підставою для винесення судом окремої ухвали;
порушення професійної етики судового експерта.
Стаття 34. Дисциплінарні стягнення
1. За вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого цим
Законом, до судового експерта може бути застосовано одне з таких
дисциплінарних стягнень:
попередження;
тимчасове зупинення права на проведення судової експертизи;
припинення права на проведення судової експертизи.
У разі застосування до судовогоексперта дисциплінарного стягнення у
вигляді тимчасового зупинення права на проведення судової експертизи
дисциплінарна комісія встановлює строк тимчасового зупинення права на
проведення судової експертизи (не більше 1 року) і зобов’язує судового
експерта виконати певні дії у визначений нею строк.
2. Дисциплінарне стягнення до судового експерта, у разі вчинення ним
дисциплінарного проступку, передбаченого цим Законом, застосовується
органом державного регулювання за рішенням дисциплінарної комісії,
утвореної відповідно до цього Закону, протягом 5 календарних днів з дня
отримання відповідного рішення, про що повідомляється держатель Реєстру.

30. 30
3. Застосування до судового експерта судово-експертної установи
стягнення у виді тимчасового зупинення права на проведення судової
експертизи на визначений термін або припинення права на проведення
судової експертизи є підставою для розірвання укладеного з ним трудового
договору (контракту) або переведення за його згодою на іншу посаду, не
пов’язану із проведенням судової експертизи.
4. При обранні виду дисциплінарного стягнення дисциплінарна комісія
враховує факт визнання судовим експертом своєї вини, тяжкість наслідків,
які настали в результаті вчинення дисциплінарного проступку, вжиті
судовим експертом заходи для недопущення настання негативних наслідків
або їх усунення, відомості щодо обставин, за яких вчинено дисциплінарний
проступок, а також те, чи застосовувалися раніше до судового експерта
дисциплінарні стягнення, та інші відомості, що його характеризують як
судового експерта (досвід роботи судовим експертом, відомості про
підвищення кваліфікації тощо).
5. У разі якщо до судового експерта протягом трьох років з дня
застосування до нього дисциплінарного стягнення не застосовано іншого
дисциплінарного стягнення, він вважається таким, що не притягувався до
дисциплінарної відповідальності.
Глава 6. Тимчасове зупинення, припинення права на
проведення судової експертизи та поновлення такого права
Стаття 35. Тимчасове зупинення права на проведення судової
експертизи
1. Право судового експерта на проведення судової експертизи
тимчасово зупиняється у таких випадках:
тимчасова втрата працездатності або інша з поважних причин
тимчасова неможливість проведення судовим експертом судових експертиз,
що триває понад 60 календарних днів;

31. 31
здійснення іншої професійної діяльності, несумісної із проведенням
судових експертиз;
прийняття кваліфікаційною комісією рішення про тимчасовезупинення
права на проведення судових експертиз;
прийняття дисциплінарною комісією рішення про тимчасовезупинення
права на проведення судових експертиз.
Про тимчасове зупинення права на проведення судової експертизи з
підстав, визначених абзацами другим та третім цієї частини, судовий експерт
зобов’язаний повідомити держателя Реєстру судових експертів шляхом
подання відповідної заяви.
2. Право на проведення судової експертизи тимчасово зупиняється з
дня внесення до Реєстру судових експертів запису про тимчасове зупинення
права на проведення судової експертизи.
Стаття 36. Припинення права на проведення судової експертизи
1. Право судового експерта на проведення судової експертизи
припиняється у таких випадках:
подання судовим експертом заяви про припинення права на проведення
судової експертизи;
набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судового
експерта, пов’язаним із здійсненням ним професійної діяльності судового
експерта;
прийняття дисциплінарною комісією рішення про припинення права на
проведення судової експертизи;
встановлення факту невідповідності судового експерта визначеним цим
Законом вимогам до судового експерта;
смерть судового експерта.
2. Право на проведення судової експертизи припиняється з дня
внесення до Реєстру судових експертів запису про припинення його
діяльності.

32. 32
3. У разі припинення права судового експерта на проведення судової
експертизи його свідоцтво анулюється.
Стаття 37. Поновлення права на проведення судової експертизи
1. Поновлення права на проведення судової експертизи може бути
застосовано до судових експертів, право на проведення судової експертизи
яких було тимчасово зупинено.
2. Тимчасово зупинене право на проведення судової експертизи
поновлюється за заявою судового експерта у разі, якщо воно було зупинено
за його заявою.
3. Тимчасово зупинене право на проведення судової експертизи за
рішенням кваліфікаційної комісії поновлюється на підставі рішення
кваліфікаційної комісії, прийнятого у разі виконання судовим експертом
зобов’язання щодо підвищення кваліфікації у визначений кваліфікаційною
комісією строк.
4. Тимчасово зупинене право на проведення судової експертизи за
рішенням органу державного регулювання, прийнятим відповідно до
рішення дисциплінарної комісії, поновлюється за рішенням органу
державного регулювання після закінчення строку тимчасового зупинення
права на проведення судової експертизи та за умови виконання судовим
експертом покладених на нього зобов’язань.
Рішення про поновлення права на проведення судової експертизи
приймається протягом п’яти робочих днів з дня встановлення обставин для
його поновлення.
5. Право на проведення судової експертизи поновлюється з дня
внесення відповідної інформації до Реєстру судових експертів.
6. У разі припинення права на проведення судової експертизи судовий
експерт може набути права на проведення судової експертизи у загальному
порядку, визначеному цим Законом.

33. 33
Глава 7. Судово-експертна установа:
поняття, повноваження її керівника
Стаття 38. Cудово-експертна установа
1. Cудово-експертна установа – це юридична особа, що створена в
установленому законодавствомУкраїнипорядку з метою здійснення судово-
експертної діяльності відповідно до цього Закону, та діє на підставі статуту.
2. Судово-експертну діяльність здійснюють державні та недержавні
судово-експертні установи.
До державних судово-експертних установ належать:
науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції
України;
науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та
судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров’я України;
експертні служби Міністерства внутрішніх справ України та Служби
безпеки України.
3. Недержавною судово-експертноюустановоює юридичнаособа будь-
якої організаційно-правової форми, визначеної законом, у складі якої
працюють приватні судові експерти, які отримали право на проведення
судової експертизи в порядку, визначеному цим Законом, та для якої
проведення судових експертиз є основним видом її діяльності.
Стаття 39. Керівник судово-експертної установи
1. Керівник судово-експертної установи здійснює загальне управління
керованою ним установою, організовує діяльність установи, визначену її
статутом.
2. Керівник державної судово-експертної установи призначається на
посаду за контрактом на конкурсних засадах відповідно до порядку,
встановленого органом державного регулювання.
3. Керівник судово-експертної установи має право:

34. 34
1) доручати проведення судової експертизи судовому експерту або
комісії судовихекспертів керованої ним установи, якщо замовником судової
експертизи не визначено конкретних судових експертів, а також
передоручати проведення судової експертизи у випадках, встановлених цим
Законом;
2) повернути замовнику судової експертизи матеріали щодо
призначення експертизи у разі, якщо:
матеріали, надані замовником судової експертизи, оформлені з
порушенням законодавства України;
в установі відсутній судовий експерт, який має необхідні спеціальні
знання для вирішення поставлених замовником питань;
питання, поставлені замовником судової експертизи на вирішення
судового експерта, виходять за межі компетенції судового експерта;
матеріально-технічна база судово-експертної установи не дозволяє
проводити дослідження, необхідні для вирішення питань, поставлених
замовником;
3) звертатися до замовника судової експертизи щодо включення до
складу комісії судових експертів інших судово-експертних установ або
приватних судових експертів, які здійснюють судово-експертну діяльність
індивідуально, чи інших фахівців з відповідних галузей знань;
4) звертатися до замовника судової експертизи про продовження
строку проведення судової експертизи;
5) користуватися іншими правами, передбаченими законодавством
України.
4. Керівник судово-експертної установи зобов’язаний:
1) забезпечувати належні умови праці судового експерта;
2) здійснювати контроль за дотриманням судовими експертами вимог
щодо організації проведення судових експертиз та строків їх проведення;
3) забезпечувати своєчасну підготовку прийнятих на виконання
науково-дослідних робіт;