3. Література
1. Казанцева С. А. Культурология. - М.: Издательство «Экзамен»,
2005 р.–192 с.
2. Антология исследований культуры. Т. 1 Интерпретация
культуры. СПб., 1997.
3. Данилевский Н.Я. Россия и Европа. М., 1991.
4. Кассирер Э. Философия символических форм. Т. 1. Язык. М.,
СПб., 2002
5. Крѐбер А.Л., Клакхон К. Культура: критический обзор понятий
и определений // Культурология. Дайджест. 2000 – 1.
6. Лотман Ю.М. Человек – текст – семиосфера – история. М.,
1996.
7. Межуев В.. Идея культуры. Очерки по философии культуры.
М., 2006.
8. Солонин Ю.Н. Культурология. М., 2007.
9. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество. М., 1992.
10.Тайлор Э. Первобытная культура. М., 1989.
11.Тойнби А. Постижение истории. М., 1991.
12.Фрейд З. Тотем и табу // «Я» и «Оно». М., 1993. В 2-х т.
13.Хейзинга Й. Человек играющий. М., 2001.
14.Шпенглер О. Закат Европы. М., 1992.
15.Юнг. К.Г. Архетип и символ. М., 1992.
16.Ясперс К. Смысл и назначение истории. М., 1994.
4. Тезаурус
Той або інший напрям, що
досліджується
співтовариством учених,
об’єднаних спільністю
наукового інтересу, методик,
підходів, концепцій, отримав
назву культурологічна школа
(парадигма).
5. Причини появи
культурологічних шкіл
1.Відмінність теоретичних підходів і
методів.
2.Відмінність світоглядних позицій
культурологів.
3. Багатовимірність явища культури,
неоднорідність і множинність
соціокультурного світу як об’єкту
дослідження.
9. Натуралістична (психологічна)
школа
Розумне “Я”
Колективне несвідоме
Сублімація
З.Фрейд
К.Юнг
Школа об’єднує тих, хто виводить
культуру з природи, вбачаючи в останній
джерело і причину того, що людина може
створювати і створює особливу сферу
людської діяльності – культуру.
10. Соціологічна школа
П.Сорокін
Мета соціології
культури застосування
системного підходу
при аналізі культури
шляхом її зіставлення з
іншими соціальними
явищами.
Їх у першу чергу цікавили не зміст чи форма
культурних феноменів, а саме їхнє положення в
суспільстві. Основну увагу вони зосередили на
структурі і функціонуванні суспільства, його
соціальних інститутів.
11. Тео-деміургічна школа
П.Тілліх
Історія людства – це
множина окремих
культур,
підпорядкованих двом
основним типам –
культури
середньовічної і
культури Відродження,
які ритмічно змінюють
одна одну.
Ж.Марітен
ЇЇ мислителі вважали, що джерелом
культури може бути лише вищий
початок: Бог, Абсолют, Дух.
12. Теорія гри
Й.Хейзинг
Гра
це
вільна,
«несерйозна»
діяльність;
-фантазія, прямо не пов’язана з
дійсністю,
в
ній
немає
прагматичної
мети,
гра
знаходиться
поза
буденною
дійсністю;
- вона «грається» за правилами
(тому
вона
вчить
людину
слідувати певним нормам і в
своєму
буденному
житті,
приборкувати свої інстинкти).
13. Висновки
Культурологія як наука навряд чи
сформувалася, якщо б не відбувалося
накопичення й збільшення знання про
«другу природу» буття людини й
суспільства.
У
прагненні
до
цілісного
й
багатостороннього
охоплення
всіх
проявів культури в житті суспільства,
культурологія проходить той же шлях,
що й наука в цілому.