1

1. КЗ ЛОР «Бродівський педагогічний коледж
імені Маркіяна Шашкевича»
ОООшшшуууррркккооо ІІІ...ССС...
КККОООРРРЕЕЕНННЕЕЕ---
ПППЛЛЛАААСССТТТИИИКККААА
(((лллііісссооовввааа
ссскккуууллльььппптттууурррааа)))
Навчально-методичний посібник
для організації самостійної роботи студентів
„Коренепластика” (другий курс)
Броди 2015

2. 2
Коренепластика передає красу
лісового світу. Ця тема привертає увагу
багатьох ремісників, народних майстрів
декоративно-прикладного мистецтва.
Часто можна побачити композиції з
різних корінців з доповненням різьбою
якого-небудь фантастичного або
казкового образу, наприклад, гнома чи
лісовика.
У роботах використовуються не
лише дрібні, невеликі за розмірами
елементи, а і масивні, "монументальні"
коряги, які цікаві самі по собі, без
додаткових підказок.
Коренепластика – це лісова
скульптура, яку створила природа, свого
роду дерев’яна абстракція. Дерево, ніби звільнившись від кори, показує свою душу і
вдячність за те, що йому не дали просто згнити або перетворитись на дрова і згоріти у
вогні...
Коренепластика ( флористика ) – це унікальні творіння живої природи, які
більше ніколи не повторяються. Це лісовий дивосвіт в інтер’єрі, гармонія і краса, що
має живу душу і теплу енергетику.
Чи доводилось Вам помічати
серед вивернутих з корінням дерев, на
наростах, поламаних гілках і т. д. різні
створіння – казкові, комічні,
драматичні? Мабуть не кожному
пощастило.
Природа володіє неабияким
даром мистецтва, але не кожному дано
талант все це побачити. Проте
поставивши собі ціль – знайти і
виготовити виріб у даній техніці, ви
обов’язково зможете це зробити.

3. 3
Потрібно лише добре захотіти. Додавши власну фантазію, доклавши певних фізичних
зусиль та творчої думки, ви разом з природою створите прекрасне диво
коренепластики чи лісової скульптури.

4. 4
Для того, щоб зробити оригінальний твір, часом можна використовувати не тільки
добре тесані шматки деревини. Навіяти образ дивовижної птиці або тварини, якоїсь
чарівної істоти може і простий сучок з стовбура дерева.
Для лісової скульптури можуть використовуватися різні лісові знахідки, будь то
кореневища, старі пні, нарости на стовбурах дерев або ж цікаво вигнуті гілки.
Особливо важливу роль тут відіграватиме ваша фантазія, яка допоможе вам відшукати
серед усієї маси саме той матеріал, після обробки якого вийде вигадлива фігурка.
Тут вам на допомогу прийде не тільки форма заготовки, але й особливості малюнка
текстури, оригінальна фактура поверхні і привабливе природне забарвлення деревини.
При обробці заго-
товки використовую-
ться ті ж навички
роботи, що і при різьбі
по дереву, але тільки з
однією відмінністю.
Автор не вмішується у
форму скульптури, а
лише допомагає заго-
товці проявити себе,
робить її прихований
характер більш вираз-
ним. Тут на перший
план виходить не
вміння тримати в руках
інструмент, а терпіння.
Важливо акуратно зняти невеликий шар деревини і побачити, що він може показати,
відчути, про що він говорить, на що він надихає. Автором готової скульптури,
насамперед, є сама природа, а людина, яку ми помилково вважаємо головним
скульптором, тут тільки намісник величної цариці. Важливо пам’ятати, що різьблення
при виготовленні лісової скульптури — тільки засіб, який використовується дуже
обмежено.
Лісова скульптура — досить широке поняття, яке включає в себе декоративні
скульптури та композиції, декоративно-прикладні вироби, мініатюри, малі жанрові
скульптури, різні прикраси, лісові знахідки. До декоративної скульптури і композицій
відносять фігурки птахів, тварин, людини і різних казкових істот, які зроблені з
відмерлих частин дерева. Рідко можна досягти того, щоб знайдена композиція
виглядала добре з усіх боків. Тут, насамперед, важливо те, як поставити фігурку, щоб
образ найбільш чітко постав перед шанувальниками вашого мистецтва. Такі фігурки
можуть як висіти на стіні, так і стояти на якійсь поверхні.
До декоративно-прикладних виробів відносять ті, які можна використовувати в
побуті, наприклад, різні вазочки, цукерниці, свічники, підноси, бра, шкатулки, кашпо і
багато іншого. На відміну від декоративної скульптури при виготовленні таких
виробів потрібно більше майстерності та вмілої обробки.
Найчастіше тут використовуються різні нарости на стовбурах і на корінні дерев.
Якщо з такого наросту ви хочете створити вазу або шкатулку, то набагато легше і
зручніше при роботі робити отвір зверху наросту, тобто з опуклого боку. При такому

5. 5
підході можна краще розрізнити особливості будови деревини, її малюнок текстури,
майбутній візерунок.
Виготовляючи вазу, шкатулку, кашпо або піднос, постарайтеся зсередини зробити
стінки і дно виробу досить товстими: так ви зможете не піклуватися про товщину
стінок при виконанні зовнішньої обробки. До мініатюр і дрібних жанрових скульптур
відносяться всі декоративні лісові скульптури невеликих розмірів. Найчастіше їх
висота не перевищує 3-5 см, а виготовляються вони з дрібних пластичних сучків,
берести, шматків деревної кори,
різних шишок, жолудів,
лісових горіхів. Зазвичай це не
просто скульптура, а певна
жанрова сценка, спрямована на
розкриття характеру фігурки.
Деревні зрізи, найчастіше
фруктових дерев, володіють
неповторним малюнком. Такі
візерунки дуже добре
підходять для виготовлення
різних прикрас — кулонів,
кольє, сережок, підвісок. До
лісових знахідок відносяться всі вироби з коріння, пеньків і гілок старих дерев. Для
виявлення образу тут потрібно мінімум зусиль при обробці і максимум фантазії та
асоціативного мислення.
Якщо вдивитися в химерний сук або корінь дерева, то можна побачити в них
знайомі, вже улюблені образи народних казок – Бабу Ягу або Змія Горинича і т. д. А
може бути, корінь нагадує граціозного оленя ...
Природа дає нам величезну кількість матеріалу для творчості. Якщо трохи
пофантазувати, то можна перетворити будь-яку гілку або корінь в оригінальний виріб.
Великий плюс деревини полягає в тому, що її легко обробляти будь-яким
інструментом. Падалка з коріння та гілок виглядають дуже оригінально і красиво,
особливо якщо покрити їх лаком.
Для виготовлення лісової скульптури складно відшукати гілку або корінь, які
точно копіювали б людину або тварину. Але це навіть добре, тому що недомовленість
образу надає йому деяку казковість і дозволяє милуватися природною красою форми.
При роботі над лісовою скульптурою є різні підходи. Перший полягає в тому, щоб
знайти гілочку і, вгадавши образ, помістити її на підставку. Другий передбачає
створення скульптурної композиції за заздалегідь складеним ескізом.
Яким шляхом піти, підкаже матеріал, знайдений у лісі...
Висохла деревина виглядає на зрізі більш декоративно, ніж деревина щойно
спиляного дерева.
Колірна гамма деревини досить широка завдяки протікають в ній хімічних і
біологічних процесів. Так, наприклад, деревина дуба, верби і деяких інших дерев,
просочуючись дубильними речовинами, набуває коричневого відтінку.
Багато матеріалу для виробів можна знайти в лісових річках, зокрема топляки –
коріння і сучки затонулих дерев. Наприклад, деревина берези та вільхи, яка довгий час
пролежала у воді, має сріблясто-сірий колір, гілки дуба стають темно-коричневими, а
сосни – темно-червоними.

6. 6
Працюючи з сухими гілками, не варто поспішати відсікати зайві на перший
погляд відростки. Відрізати потрібно з запасом, заздалегідь уявляючи собі, якою стане
майбутня саморобка.
Будь-які зібрані гілки і коріння потрібно почистити, не пошкоджуючи верхній
шар деревини. Дрібні сучки можна зрізати зовсім, а от нарости – горбки краще
залишити. Після того як вони будуть покриті лаком, виріб оживе.
Великі сучки можна не зрізати зовсім. Їх необхідну довжину легко визначити
самостійно. Якщо в лісі попалися міцні гілки з шишками, не варто поспішати обривати
останні – вони можуть стати своєрідною прикрасою. Хоча шишку можна прикріпити в
будь-якому місці, попередньо для неї потрібно зробити невелике поглиблення.
Отже, після того як гілка або корінь пройшли первинну обробку, їх треба покласти в
тепле сухе місце на 1-2 місяці. Це необхідно для того, щоб матеріал добре просох.
Потім можна переходити до наступного етапу обробки – надати виробу
необхідну форму та відшліфувати наждачним папером. Зовсім не обов'язково це має
бути жива істота. Якщо гілка має достатньо оригінальний вигляд, її потрібно всього
лише трохи - трохи облагородити.
З сучків виходять самі різні предмети – бра, свічники, настільні лампи, підставки
для квітів та багато іншого. Якщо природний колір обробленого сучка не припав до
душі або він дуже світлий, то це легко виправити. Зробити його темніше можна, якщо
просочити барвником.
У будь-якого виробу, виконаного в стилі
коренепластика, два автори – природа і людина.
Природа створює вихідний матеріал (найчастіше
це комлева частина дерева з незвичайними,
вигнутими формами і химерними наростами), а
майстер формує з цього матеріалу конкретний
виріб, сюжет, а то й усю композицію.
Найважливіше тут – відібрати заготовки, які
найбільш відповідають конкретному задумом. При
відборі майстер-різьбяр повинен зуміти визначити,
які частини вихідного матеріалу якоюсь обробці
потребують, чи буде майбутній виріб складовим,
або монолітним, що складається тільки з цього
відрізка стовбура (товстої гілки, наросту (капа).
Фантазія, образне мислення, об'ємне бачення – ось
ті якості, якими повинен володіти майстер-різьбяр,
прогулюючись по лісу і відбираючи майбутні
заготовки. Відбір заготовок може диктуватися вже
конкретним задумом, замовленням. Але дуже
часто ідея виникає в процесі оцінки знайденого
вихідного матеріалу, який дасть простір самої сміливої фантазії автора.
Найбільш поширені вироби, виконані в стилі коренепластика, це оригінальна
меблі, столи, стільці, вішалки, підставки під квіти, свічники, крісла. Великий
привабливістю з оригінальністю мають різні казкові і билинні персонажі, химери,
чудовиська. Цінність таких виробів в тому, що вони не можуть бути повторені, а тим
більше розтиражовані, чого найбільше бояться аматори та колекціонери художніх
виробів.

7. 7
Знахідку не треба поспішати пустити в діло. Її слід поставити на видному місці і
час від часу дивитися на неї, поки не побачиться який-небудь образ. Після цього треба
брати різець. Але і в процесі роботи, і в перервах виріб повинен стояти або лежати на
видному місці – робота різьбяра продовжується і в цей час.
При створенні образу не слід домагатися повної подібності, досить показати
найбільш характерні риси. Відтворення точних пропорцій і форм може погубити
красу, створену природою. Головне, щоб вийшло виріб добре виглядало, незвичайні
форми були зрозумілі і подобалися людям.
У процесі роботи не треба поспішати забирати
сучки, кору, інші здавалося б "зайві" деталі заготовки.
Щоб не зіпсувати матеріал неправильної
обрізанням, знаючи приблизно форму виробу, частину
треба вирізати з деяким запасом, тому що відрізати
можна завжди. З хвойних порід, кору, як правило,
видаляють, а у дуба, ясена, вільхи та інших листяних
порід іноді залишають. Кора берези дає різноманітний
колір. На затягнутих ранах ствола і на наростах кора
берези приймає лускату форму з чорними завитками,
що нагадують каракуль, що може прикрасити виріб.
Кора амурського і пробкового дуба має рельєфну,
глянсову поверхню і добре виглядає в композиції.
Знахідки, втілені у твори, потрібно проварювати в насиченому розчині кухонної
солі не менше півгодини. Щоб не розвивалися грибки, лісову знахідку слід добре
просушити. Якщо під час сушіння з'явилися тріщини, є дупло або вибоїна, їх
закладають саморобної шпаклівкою з дрібної деревної тирси, замішаних на клею.
Великі тріщини або отвори закладають шматочками деревини з тим же напрямком
волокон.
Є породи дерев, форма яких вже дає
прекрасний матеріал для лісових
скульптур. До них відноситься ялівець.
Рифлений стовбур, канделябровидні
сучки, химерна коренева система, рожево-
білий колір деревини з сильним приємним
запахом, що зберігається роками,
привертає увагу різьбярів. Ялівцевий
матеріал слід шукати в зімкнутих
смерекових лісах, де ялівці все одно
відмирають. Дуже хороші заготовки
можна виявити в очищених від землі
коріння. А вже такий матеріал точно сам
підкаже композицію або форму
майбутнього зразка.
У будь-якому випадку, незалежно від джерела знайденого матеріалу, треба
виходити з форми і якості заготовки. Якщо заготовка вже не має кори, то залишається
тільки обробити матеріал. Якщо ж кора покриває всю заготівлю, то її слід повністю
замочити у воді на кілька днів і тільки потім приступати до зняття кори. Для того, щоб
не пошкодити шар деревини під корою, інструмент найкраще притупити. Подкорний

8. 8
шар після очищення повинен бути гладким і придатним для виконання на ньому
різьбярського робіт, якщо такі
передбачаються.
Обробка наростів на стовбурах та
коренях дерев (капів, сувелей) являє
собою особливу складність через
підвищеної твердості, причиною якої є
сильна перекрученої волокон та їх
висока щільність. Тому часто перед
обробкою заготовки пропарюють.
За розташуванням волокон капи і
сувелі діляться на дві групи: звичайні,
малюнок яких нагадує акуратно
розчесати волосся, що носять назву
сувель-вала, і напливи з химерно
закругленими дрібними мереживними
візерунками – капи. Зазвичай нарости
мають невеликі розміри, але
зустрічаються екземпляри до двох
метрів в діаметрі.
Завилькуватість (звивистість)
наросту при розпилі і поліровці дає химерний візерунок текстури у вигляді
перламутрових переливів і завихрень у сувель-вала і безлічі концентричних кіл з
темно-коричневими точками, що пере-
ливаються у капа. Художні вироби з капу
(сувелі) зазвичай найбільшою мірою
фантастичні і незвичайні. Крім того,
розпиляний на тонкі пластинки кап дає
гарну текстуру, що імітує цінні породи
дерев. З цієї причини такі пластини
широко використовуються як цінний
декоративний матеріал, яким обробляють
меблі та інші елементи інтер'єру житла.

9. 9

10. 10
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО
ОПРАЦЮВАННЯ
з „Видів різьблення” (третій курс)
1. Ознайомитися з теоретичним
матеріалом і порадами із специфіки
вибору заготовок і методики їх пошуку,
для створення образу, при підготовці
до екскурсії в ліс чи на берег водойми.
2. Висушити, почистити від бруду та
залишків кори, відрізати лишні
елементи у підібраних фрагментах
заготовок із гілок чи коріння.
3. Вирізьбити та підрізати до потрібного
об’єму частини майбутнього виробу, а
якщо це необхідно, то обережно
пропарити і вигнути певні елементи з
наступною їх фіксацією для висихання,
виконавши необхідні нероз’ємні
з’єднання.
4. Виконати опорядження та остаточне
оздоблення виробу враховуючи
особливості образу, підібравши при
потребі підставку з фанери, ДВП, ДСП
чи дерева.
5. Закінчити комплексну практичну
роботу і підготувати виріб до виставки.
Визначитися з назвою виробу і
описовою частиною, для захисту
образу.
КОНТРОЛЬНІ
ЗАПИТАННЯ
1. У чому полягає специфіка виготовлення коренепластики?
2. З яких етапів складається підготовка поверхні до
опорядження виробу?
3. Яка послідовність роботи над вибором і створенням
майбутнього образу?
4. Чи лакують готовий виріб? Чому?
5. Перерахуйте основну, найбільш поширену, тематику
лісової скульптури.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Антонович Є. А. Декоративно-прикладне мистецтво: навч. посіб. / Захарчук-Чугай
Р. В., Станкевич М. Є. – Львів: Світ, 1993. – 272 с.
2. Ресурси Інтернету: made-in-ukraine.info/derev’yana-didivschyna/

11. 11

12. 12
КЗ ЛОР «Бродівський педагогічний коледж імені Маркіяна Шашкевича»
«Школа різьбярства» 2015 рік