До 190-річчя від дня народження українського поета, перекладача Степана Руданського). Видання з фонду рідкісних та цінних видань НБУ для дітей Більше інформації на сайті Національної бібліотеки України для дітей: https://chl.kiev.ua/Default.aspx?id=5497

1. «Радість і сум
в одне переплелися»
(190 років від дня народження
українського поета, перекладача
Степана Руданського)
(видання з фонду рідкісних та цінних видань НБУ для дітей)

2. Український поет, сатирик, перекладач античної літератури, лікар.
Степан Руданський народився 6 січня 1834 року. Його мала
батьківщина – село Хомутинці Вінницького повіту на Поділлі (нині
– Калинівського району Вінницької області). Батько був
священником і мав окрім Степана ще трьох синів і доньку.
Життєвий шлях

3. Початкову освіту здобув у дяка, далі – парафіяльна і духовна школа у місті
Шаргороді, потім – Подільська духовна семінарія в Кам’янці-Подільському.
Але бути священником хлопець не бажав, хоча на цьому наполягав батько.
Приїхавши у 1856 році у Петербург, юнак вступив до медико-хірургічної
академії. Під час навчання проявляв інтерес до літератури й мистецтва.
Аматорський гурток студентів цього навчального закладу вперше поставив
драму Т. Шевченка «Назар Стодоля» (1844).
За роки навчання в академії С. Руданський утвердився і остаточно
сформувався як народний письменник.
Конфлікт із батьком посилився через категоричне несприйняття останнім
української мови та культури. Позбавлений батьківської підтримки, Степан
був змушений сам заробляти собі на життя.
Навчання

4. Влітку 1861 року Степан Руданський закінчив
навчання у медико-хірургічній академії і був
призначений міським лікарем Ялти. Там, у Криму,
промайнула решта його життя. Він займав посаду
завідувача лікарні, лікаря в воронцовських маєтках в
Алупці, карантинного лікаря в порту і навіть лікаря
Ялтинського повіту. Руданський організував першу
медичну бібліотеку, метеорологічний пункт, міський
ринок, у різних місцях Криму – фельдшерські
пункти. Був почесним мировим суддею
Сімферопольсько-Ялтинської округи. На цих посадах
він проявляв небачену раніше принциповість і
рішучість. Руданського турбував екологічний стан
міста, поширення інфекційних хвороб. Він доклав
зусиль до започаткування санаторно-курортної
справи.
Діяльність
Степан Руданський – лiкар у м. Ялта (1861).

5. В Ялті у нього з’явилася сім’я – дружина і двоє дітей.
Руданський знайомиться з поетом і композитором
Петром Ніщинським, художником Іваном Айвазовським.
«Степан Васильович був високого зросту, широкоплечий,
на вигляд поважний, хоч і ходив, трохи згорбившись; карі
очі його світилися невимовною добротою, яка була
найкращою ознакою його душі. Вдягався завжди просто,
як і жив. Недолюблював панів, зате бідних людей і сам
любив, і вони його любили. Занедужає, бувало, бідний
чоловік, — зараз до лікаря Руданського: той і допоможе, і
грошей не візьме. Бувало й так, що бідному чоловікові
ніде жити, щоб лікуватися; Руданський дає свою хату,
лікує, годує, чим Бог послав, і не чекає ніякої платні».*
Особисте життя
м. Ялта за часiв життя Степана Руданського.
* З сайту: Степан Руданський (1833-1873) : [вебсайт]. — Режим
доступу: https://crimeanua.wixsite.com/main/--c1269

6. Літературна творчість
У юного семінариста Руданського було дуже цікаве захоплення – він любив
бувати на ярмарках, на вулицях серед простих людей. Там він із захопленням
слухав їхню мову, записував різноманітні історії, прислів’я, приказки,
бувальщини, пісні.
У Кам’янці-Подільському відбулося становлення Степана як поета. 19-річний
Руданський упорядковує два рукописні зшитки українських народних пісень,
які він зібрав на Поділлі. Перший том містить пісні любовного характеру, а
другий – зібрання весільних, козацьких, рекрутських пісень та щедрівок.
Крім збору і літературної обробки народних пісень, він написав шість балад,
яким дає оригінальну назву – «Байки хатні», «Небилиці: «Два трупи»,
«Вечорниці», «Упир», «Хрест на горі», «Розмай». Також пише ліричну поезію,
пронизану прекрасним почуттям кохання.
Період навчання у семінарії

7. Розквіт поетичної творчості припав на петербурзький
період життя, де він зблизився з гуртом українських
письменників, які випускали журнал «Основа». У 1859
році поет опублікував у літературному тижневику
гуморески («Лошак», «Засідатель», «Вареники», «Чи
високо до неба»). У першому номері журналу
«Основа» 1861 року було опубліковано кілька
співомовок Руданського («Гей, воли!», «Повій, вітре, на
Вкраїну»). Руданський приготував до друку збірку
поезій «Нива», але друкуватися українською мовою у
російських виданнях проблематично, видавництва
прискіпливо ставилися до творів поета. Збірка так і не
була видана, тоді це було неможливо в Україні взагалі.
Згодом, цензурний комітет дає дозвіл на її видання,
але за браком коштів збірка не була видана і в
Петербурзі.
Період навчання в академії

8. Плідно працюючи за фахом у Ялті, Руданський знаходив сили, щоб робити
записи про історію Криму, його споруди, про війну 1853-1856 років,
цікавитися археологічними знахідками.
У Ялті Руданський створює український дивоспів «Чумак» – драму в
романтичному дусі, головним героєм якої є молодий безталанний чумак.
Також Руданський підготував збірки «Подільськеє весілля» та «Копа пісень».
У 1864 році опублікував 113 віршів і приказок у збірці «Українські приказки,
прислів’я і таке інше», що увійшла до збірки М. Драгоманова
«Малороссийские народные предания и рассказы». Продовжує збирати й
укладати фольклорні матеріали, зрідка сідав за власні твори, перекладає,
зокрема поеми «Іліада» Гомера, «Енеїда» Вергілія та невідомого автора
«Батрахоміомахія» («Війна мишей і жаб»).
Але, зазнавши гоніння за свою любов до української мови, небажання
місцевих видавництв друкувати його твори, Руданський поступово відходить
від літературної справи. Останньою краплею стали доноси на службі,
побоюючись звільнення, він остаточно полишає писати.
Ялтинський період творчості

9. Літературна спадщина Руданського складається із
трьох рукописних книжок: «Співомовки козака
Руданського: Книжка перша з 1851 року по 1857» –
вміщує пісні та балади в хронологічній послідовності.
«Співомовки козака Вінка Руданського: Книжка друга,
1857, 1858, 1859» – складається з 235 поезій,
гуморесок, названих «приказками», й вірша «Студент».
«Співомовки Вінка Руданського, 1859-1860.
Петрополь» – це пісні, приказки, легенди, історичні
поеми.
За життя поета була опублікована лише невелика
кількість його творів. Більшість творів поета побачила
світ у львівських виданнях «Правда», «Зоря»,
«Киевской старине» уже після його смерті. Перше
видання «Співомовок» окремою книгою, яке вмістило
двадцять вісім віршів, видала в Києві Олена Пчілка
1880 року під псевдонімом «Н-й Г-ь Волинський»
(Невеличкий гурток волинський). Найповніше видання
творів Руданського у семи томах вийшло завдяки
зусиллям М. Комарова, Василя Лукича (В. Левицького),
А. Кримського та І. Франка.

10. Вершин творчості письменник досяг у галузі ліричної поезії, в якій
звучать мотиви самотності й суму. Він працював у жанрі романтичної
балади, але прославився на весь світ завдяки співомовкам. Назву
«співомовки» придумав сам письменник, бажаючи підкреслити
спорідненість своїх творів із народними піснею та гумором. Руданський
називав власні вірші «піснями», гумористичні твори – «приказками».
Співомовки згодом стали відомими піснями. Він мав чудовий слух, співав
баритоном, грав на фортепіано, скрипці, гітарі, добре малював.
Через пів століття по смерті Степана Васильовича академік Сергій
Єфремов писав: «Український поет із справжнім талантом, з душею, з
творчими поривами за обставин тих часів був непотрібний, не мав ні
ґрунту, ні повітря й гинув, отруєний гнилими випарами, самотній,
неоплаканий, непомітний. І тільки вже згодом, на певній віддалі, в
перспективі часу, стало видко, яку силу в Руданському втратило наше
письменство»*.
*З сайту: Рудницька О. Автор «співомовок» Степан Руданський: оспівував Поділля,
жив у Криму, але виявився «непотрібен» у свій час : [вебсайт]. — Режим доступу:
https://naparise.com/posts/avtor-spivomovok-stepan-rudanskyi-ospivuvav-podillia-
zhyv-u-krymu-ale-vyiavysia-ne-potriben-u-svii-chas

11. 1872 року в Криму спалахнула епідемія холери. Захворів на
холеру й лікар Степан Руданський. Губернська влада
шукала на кого покласти відповідальність за наслідки
епідемії. Генерал-губернатор, спираючись на безпідставні
доноси, в яких звинувачували Руданського у поширенні
холери в Ялті, звільняє лікаря з посади і переводить у місто
Перекоп. Така несправедливість викликала рецидив
захворювання у письменника, проте він продовжував
боротьбу за свою честь і гідність.
На жаль, 3 травня 1873 року Степана Руданського не стало.
Його рідний брат згадує, що останні хвилини свого життя
поет наспівував хрипким басом свою улюблену пісню
«Україно моя мила».
Поховали письменника у Ялті на Масандрівському
кладовищі.
Степана Васильовича цінували в Ялті, після його смерті
місто вирішило своїм коштом навчати його дітей: син став
фельдшером, а донька здобула курс науки в прогімназії.

12. Книги з фонду рідкісних та цінних видань
НБУ для дітей
Руданський С. Вибір із творів / С. Руданський ; у ред., з
передм. та поясненнями І. Брика. — Львів : Наукове
товариство ім. Т. Шевченка, 1927 (Львів : Друкарня Наукового
Товариства ім. Шевченка). — 80 с. : іл. — (Видавництво «Для
школи і дому» ; ч. 4). — На тит. : С. Руданський. — Режим
доступу: https://chl.kiev.ua/elibrary/Book/Show/277 . — Назва з
екрана. — Електрон. версія друк. вид. — Дата звернення:
03.01.2024.

13. Руданський С. Вовк, собака і кіт : казка / С. Рудансь-
кий ; мал. П. Лапина. — [Харків] : Товариство
«Вернигора», 1918 (Київ : Друкарня «Розсвіт»). — 15 с. :
іл. — (Дитяча секція. Ч. V). — Режим доступу:
https://chl.kiev.ua/elibrary/Book/Show/247. — Назва з
екрана. — Електрон. версія друк. вид. — Дата звернення:
03.01.2024.

14. Руданський С. Лев і Пролев : байка / С. Рудансь-
кий ; ред. В. Тодосів ; іл. П. Лапин. — Київ :
Проліски, Товариство «Вернигора», 1919 ([Київ] :
Друкарня «Друкарь Польський»). — 16 с. : іл. —
(Товариство «Вернигора» ; Ч. 17). — Вид. бібліогр.:
4 с. обкл. — На тит. : Байка С. Руданського. — На
обкл. авт. не зазнач. — Режим доступу:
https://chl.kiev.ua/elibrary/Book/Show/248. —
Назва з екрана. — Електрон. версія друк. вид. —
Дата звернення: 03.01.2024.

15. Руданський С. Лев і Пролев / С. Руданський ;
мал. С. Івківського. — Київ : Дзвін, 1920 (Київ :
Друкарня б. 1-ї Київської Друкарської Спілки). —
16 с. : іл. — На тит.: С. Руданській.

16. Брик І. Степан Васильович Руданський (1833-1873) /
І. Брик // Руданський С. Вибір із творів. — Львів, 1927. —
С. 3-16.
Про письменника

17. Дудіна Т. Степан Руданський [Електронний ресурс] : коротка біографія / Т. Дудіна //
ОСВІТА.UA : [веб-сайт]. — Режим доступу: https://osvita.ua/school/biography/91045
(дата звернення: 02.01.2024). — Назва з екрана.
Використані джерела та вебресурси
Лазанська Т. Руданський Степан Васильович [Електронний ресурс] / Т. Лазанська //
Енциклопедія історії України : [веб-сайт]. — Режим доступу:
http://www.history.org.ua/?termin=Rudanskyj_S (дата звернення: 02.01.2024). — Назва з
екрана.
Руданський Степан Васильович [Електронний ресурс] : біографія // УкрЛіб :
[вебсайт]. — Режим доступу: https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1662
(дата звернення: 02.01.2024). — Назва з екрана.
Степан Руданський (1833-1873) [Електронний ресурс] // Крим: український вимір :
[вебсайт]. — Режим доступу: https://crimeanua.wixsite.com/main/--c1269
(дата звернення: 02.01.2024). — Назва з екрана.
Рудницька О. Автор «співомовок» Степан Руданський: оспівував Поділля, жив у Криму, але
виявився «непотрібен» у свій час [Електронний ресурс] / О. Рудницька // Na Парижі : [веб-
сайт]. — Режим доступу: https://naparise.com/posts/avtor-spivomovok-stepan-rudanskyi-
ospivuvav-podillia-zhyv-u-krymu-ale-vyiavysia-ne-potriben-u-svii-chas (дата звернення:
02.01.2024). — Назва з екрана.

18. Укладач Н.І. Турчин.
Редактор В. В. Зеленська.
Національна бібліотека України для дітей
http://https://chl.kiev.ua
Київ, вул. Януша Корчака, 60