У 2011 році до 100-річчя Міжнародного жіночого дня Представництво ООН в Україні разом з Представництвом Європейського Союзу в Україні підготували фотовиставку "Міжнародний жіночий день - і100рія у фотографіях", а згодом видали і альбом

2. 2
Дорогі друзі!
А
льбом, який ви тримаєте в руках, є уні-
кальною збіркою фотографій з життя
українських жінок за 100 минулих років.
Навіть у глобальному контексті ці 100 років
були дуже багатими на зміни. Людство пере-
жило часи гіркоти – війни, революції, природ-
ні лиха, та часи суспільного підйому, учас-
никами яких завжди були і лишаються люди
– жінки і чоловіки. Власне, змінювалися і самі
люди, про що красномовно свідчать фото-
графії альбому.
Існує стереотип, що історія має чоловіче об-
личчя – імена жінок не так часто потрапляли
до давніх літописів та хронік. Цей фотоаль-
бом якраз має довести протилежне – жінки
Dear Friends,
T
he album you are holding in your hands is
a unique collection of photographs from the
life of Ukrainian women over the past 100
years.
These 100 years were rich of changes, even in
the global context. Humankind has seen bitter
times – wars, revolutions, natural disasters, as
well as social growth and development, in which
both men and women have always participated.
And people themselves have changed as the
pictures in the album clearly illustrate.
There is a stereotype that history has a human
face, but women’s names were not mentioned
veryofteninoldscriptsandchronicles.Thisalbum
Introduction
Вступнеслово

3. 3
завжди були активними учасницями всіх сус-
пільних процесів, творили історію, і про це не
треба забувати.
Фотографії, представлені в цьому альбо-
мі, вкотре підтверджують вагому роль жін-
ки у різні періоди розбудови та творення
суспільства. На світлинах – жінки-сучасниці
дореволюційних часів, світових воєн, епо-
хи соціалізму, жінки в суспільному труді і в
повсякденному побуті. Окремо відображено
роль жінки у здобутті Україною незалежності
та перетвореннях новітньої історії.
Сподіваюся, що фото змусять замислитися
сучасників над тим, що ми залишимо нашим
нащадкам, що напишуть про нас дослідники
України ХХІ сторіччя, а також з вдячністю та
особливою шаною ставитися до жінок.
Приємних вражень Вам від перегляду фото-
альбому!
Равіль Сафіуллін,
Голова Державної служби
молоді та спорту України
is to prove the contrary – women have always
participated actively in all social processes and
created history, and we should not forget this.
Thephotosinthisalbumarestillanotherevidence
of a significant role of women in different periods
of social growth and development. They show
women who lived before the revolution, world
wars, socialism; women engaged in social and
household labor and activities. Special attention
is given to the role of women in Ukraine’s gaining
of independence and transformations of the
modern history.
I hope these photos will make our contemporaries
think about what we will leave for our
descendants and what Ukrainian researchers of
the XXI century will write about us, as well as
feel gratitude and special respect for women.
I wish you to have pleasant impressions looking
through this album!
Ravil Safiullin,
Head of the State Service
for Youth and Sports of Ukraine

4. 4
Дорогі Друзі!
A
льбом, який Ви тримаєте зараз в руках,
з’явився на світ за результатами ви-
ставки, що була проведена Представни-
цтвом Організації Об’єднаних Націй в Украї-
ні разом з Представництвом Європейського
Союзу в Україні та Державною службою мо-
лоді та спорту України з нагоди 100-річчя
Міжнародного жіночого дня.
Головна мета виставки і цієї публікації – по-
казати, як з часом змінювались роль та об-
раз жінки в українському суспільстві.
Фотографії, що увійшли до альбому, висвіт-
люють практично кожну значущу подію або
ж явище, що мали місце в Україні протягом
останніх 100 років.
Dear Friends,
T
he album which you are now holding in your
hands was created following an exhibition
organized by the United Nations in Ukraine,
together with the Delegation of the European
Union in Ukraine and the State Service of Youth
and Sports of Ukraine for the 100th anniversary
of International Women’s Day.
The main purpose of the exhibition and this
publication is to show how the role and image of
women in Ukrainian society has changed over
time.
The pictures included in this album illustrate
practically all the significant events which have
taken place in Ukraine over the last one hundred
years which helps us to re-discover the “hidden”

5. 5
В той же час альбом допомагає краще зро-
зуміти, як візуалізація може маргіналізувати
жінок, звести їх життя до тієї або іншої кон-
кретної ролі.
Безумовно, що в цих подіях важливу роль ві-
дігравали і чоловіки, і жінки.
Але на думку українських експертів, історія
України містить здебільшого чоловічі імена,
оскільки про жінок говорили значно менше.
Тому ми вирішили показати саме ті сторінки
української історії, на яких зображені жінки.
Як відомі, знакові постаті, так і невідомі ши-
рокому загалу звичайні люди.
У Конституції України чітко сказано, що жін-
ки і чоловіки мають рівні права, однаковий
доступ до освіти, зайнятості, просування по
службі, оплати праці та участі в соціальному,
політичному і культурному житті суспільства.
Водночас реальне становище жінок не є рів-
нозначним зі становищем чоловіків.
Будучи важливою частиною робочої сили,
жінки контролюють лише 5-10% економічних
ресурсів країни і отримують лише 70,4% від
розміру зарплати, яку платять чоловікам.
Більш того, чим вище посада, тим менше
частка жінок представлена на цих щаблях.
Жінки недостатньо представлені в політич-
них і ділових колах України.
or less known images of Ukrainian women.
At the same time it also helps to better understand
how the imagery can marginalise women
reducing them to one or another specific role.
There is no doubt that both men and women
have played a significant role in the history of
Ukraine.
However, according to Ukrainian experts, it is
the names of famous men that feature most
prominently.
Much less has been written about women.
It was our aim therefore to show the pages of
Ukrainian history which depict ordinary women
previously unknown to the general public, in
addition to those few that are well known and
prominent ones.
The Constitution of Ukraine clearly states
that men and women have equal rights and
equal opportunities in access to education,
employment, promotion, remuneration and
participation in the social, political and cultural
life of society.
In reality, however, women are still not treated
as equals. Although women constitute an
important part of the labour force, they control
only between 5 -10% of the country’s economic

6. 6
Жінки більш вразливі до ВІЛ і частіше стають
жертвами насильства за ознакою статі.
Програма розвитку ООН займається питан-
нями ґендерної політики в Україні вже понад
15 років. Наші експерти працюють у тісному
контакті з центральними органами виконав-
чої влади, місцевими адміністраціями, грома-
дянським суспільством та науковим серед-
овищем. Так, чималого прогресу Україні вже
вдалось досягти. Однак досягнення Україною
до 2015 року Цілей Розвитку Тисячоліття, що
стосуються ґендерної рівності, оцінюються
фахівцями досить скептично.
Ми сподіваємося, що ця колекція фотографій
допоможе розповсюдити та поширити ідеї
рівності серед більш широкої аудиторії та пе-
реконати всіх членів суспільства у перевагах
дотримання принципів ґендерної рівності.
Значна частина фотографій, що ви знайдете
у цьому альбомі, були віднайдені у бібліоте-
ках та архівах на шпальтах газет і журналів
свого часу.
Чималу частину фотокарток ми отримали з
приватних архівів. Водночас авторство час-
тини фотографій залишилось для нас неві-
домим.
Користуючись нагодою, ми висловлюємо по-
дяку всім тим людям, завдяки знімкам яких
ми змогли створити комплексну картину іс-
resources. On average a woman receives only
70.4% of the salary a male counterpart is paid
for the same role.
Moreover, the higher a position is, the less likely
it is to be occupied by a woman. Women are not
sufficiently represented in Ukrainian political and
business circles.
Women are also more vulnerable to HIV and
gender related violence. UNDP has been working
on gender policy issues in Ukraine for more than
fifteen years in close cooperation with central
executive authorities, local administrations, civil
society groups and academia.
Although Ukraine has already made some
progress in adapting legislative framework
for promoting equal opportunities for men and
women in the country, there is still a concern that
the gender-equality goals set in the Millennium
Declaration signed by Ukraine will not be reached
by 2015.
We hope that this album will help to communicate
and channel gender equality messages to wider
audience and to reinvigorate the commitment of
all the societal stakeholders to the value of equal
opportunities for all the members of the society.
A significant number of the pictures featured in
this album have been found in old newspapers
and magazines in libraries and archives.
Many pictures were donated by private sources.

7. 7
торії української жінки останнього сторіччя.
Бажаю Вам приємного перегляду і вірю, що
ці фотокартки залишать слід у Вашій пам’яті,
адже саме знання історії дозволяє обирати
найбільш гармонійне майбутнє.
Олів’є Адам
Постійний Представник ПРООН в Україні
However, the authors of some pictures remain
unknown.
We therefore take this opportunity to thank all
those people whose name we know and those we
do not for helping us to create a comprehensive
overview of the history of the Ukrainian women’
in the last century.
We hope you enjoy this collection of pictures
and believe that it will leave a lasting impression
on you as it is by understanding the past that we
are able to choose the most harmonious future.
Olivier Adam
UNDP Resident Representative in Ukraine

8. 8
Шановні читачі!
B
ідкрийте цей фотоальбом та увійдіть до
світу драматичної боротьби українських
жінок за їх людські права та рівність. Ці
фотографії допоможуть вам зрозуміти зна-
чну роль, яку жінки відіграють у соціальному
та економічному житті країни. Вони також по-
казують, як покоління видатних українських
активістів захисту прав людини боролися за
рівність між чоловіками та жінками у нашому
повсякденному житті.
ЄС вітає зусилля української держави та гро-
мадянського суспільства, спрямовані на за-
безпечення ґендерної рівності у соціальній
та економічній політиці. Водночас ми бачи-
мо, що залишається ще багато можливостей
для покращення. ЄС разом з іншими міжна-
родними донорами надає Україні підтримку
Dear reader,
O
Open this photo album and enter the world
of Ukrainian women’s dramatic struggle
for their human rights and equality. The
pictures will help you understand the remarkable
role women have had in the social and
economic life of the country. They also show
how generations of prominent Ukrainian human
rights activists have fought for equality between
men and women in our daily lives.
The EU welcomes the efforts of the Ukrainian
state and civil society to promote gender equality
in social and economic policy. At the same time
we see that there is a lot of room for improvement.
The EU is supporting Ukraine, together with
other international donors, to eliminate gender
based discrimination, violence and old fashioned
stereotypes. For this purpose, the EU has funded
Introduction
Вступнеслово

9. 9
у подоланні ґендерної дискримінації, насиль-
ства та застарілих стереотипів. З цією метою
ЄС надав фінансування для програм сприян-
ня захисту прав жінок та дітей в обсязі до 14
мільйонів євро.
Ґендерна рівність є одним з надзвичайно
важливих принципів для ЄС. Цей принцип
був закладений у законодавство ЄС при
укладенні Римського договору понад 50 років
тому і сьогодні становить невід’ємну частину
права, політики та практики ЄС. Спираючись
на цю надійну основу, ЄС відіграє ключову
роль у подоланні нерівності та забезпеченні
рівності між чоловіками та жінками на нашо-
му континенті.
Право на ґендерну рівність є одним з осново-
положних прав людини, що є важливим для
забезпечення зростання, подолання біднос-
ті та досягнення Цілей розвитку тисячоліття.
Прийнятий в ЄС План заходів з ґендерної
рівності та розширення можливостей жінок у
розвитку є основою для політичного діалогу
та співробітництва з метою збільшення ролі
жінок у країнах-сусідах ЄС, зокрема Україні.
Дивлячись на фотографії у цьому альбомі,
будь ласка, подумайте над наступними пи-
таннями: «Яке значення ґендерна рівність
має у моєму особистому житті? Чи поважаю
я основоположний принцип рівності і чи до-
тримуюсь я цього принципу? Чи погоджуюся
я з тим, що всі люди повинні мати рівні права
programmes to promote women’s and children’s
rights with up to €14 million.
Gender equality is an extremely important
principle for the EU. It has been enshrined in
EU legislation since the Treaty of Rome over
50 years ago, and is today an integral part of
EU law, policies and practice. On this strong
foundation, the EU has played a key role in
eliminating inequalities and promoting equality
between men and women on the continent.
Gender Equality is a fundamental human right,
essential for growth, poverty reduction, and is a
key to reach the Millennium Development Goals.
The EU «Plan of Action on Gender Equality and
Women Empowerment in Development» is the
basis for political dialogue and cooperation to
promote the role of women in Neighbouring
countries including Ukraine.
Please look through this album and think: «What
doesgenderequalitymeansinyourpersonallife?
Do you respect and follow this basic principle of
equality? Do you agree that all people should
have the same rights and opportunities in all
spheres of life?»
I wish you all the best in your positive conclusions.
Head of EU Delegation to Ukraine,
Ambassador Jose Pinto Teixeira

10. 10
та можливості в усіх сферах життя?»
Я сподіваюся, що ви дасте позитивні відпо-
віді на всі ці питання, і бажаю вам усього най-
кращого.
Глава Представництва
Європейського Союзу в Україні,
Посол Жозе Мануел Пінту Тейшейра

11. 11
Ц
ьогоріч минає 100 років відколи впер-
ше було відзначено Міжнародний день
прав жінок – 8 Березня. Ще у 1910 році
у Копенгагені (Данія) понад сто учасниць
Другої Міжнародної конференції жінок-соці-
алісток з 17 країн одностайно схвалили про-
позицію Клари Цеткін (1857-1933): щороку у
березні спільно відзначати день солідарності
жінок у боротьбі за рівноправність. У берез-
ні 1911 р. свідомі жінки Європи та Північної
Америки вийшли на вулиці, щоб відкрито ви-
магати рівних із чоловіками громадянських і
політичних прав. За сторіччя, що минуло, ста-
новище жінок усіх країн змінилося докорінно:
вони масово увійшли у публічну сферу, ста-
ли активними дієвими учасницями усіх со-
ціально-економічних, суспільно-політичних,
науково-технічних і культурно-освітніх проце-
сів. Столітній ювілей Міжнародного жіночого
дня дає жінкам чудову нагоду озирнутися на-
зад та оцінити свої здобутки, виявити невирі-
шені проблеми та зробити належні висновки
на майбутнє. Знання досвіду попередниць
дозволяє бачити витоки нинішніх труднощів
у досягненні ґендерної рівності, розуміти
приховані механізми дискримінації та обра-
ти найбільш ефективні стратегії змін у сфері
ґендерних відносин.
Фактично, від самого початку запровадження
цього свята розпочалася активна боротьба
різних політичних сил, насамперед соціаліс-
тів, за зміну його первісного смислу (надан-
T
his year is the 100th anniversary of the
first celebration of International Women’s
Rights Day – March the 8th. Back in 1910
in Copenhagen, Denmark, more than a hundred
participants, from seventeen countries who
attended the second ‘International Conference
of Socialist Women’, unanimously endorsed
the proposal put forward by Clara Zetkin (1857-
1933): to celebrate a ‘Day of Solidarity for
Women’ in their struggle for equality.
In March 1911, motivated and free thinking
women of Europe and North America took
to the streets to openly demand equal civil
and political rights with men. Over the past
century, the position of women in all countries
has changed radically. They have entered the
public sphere, becoming effective and active
members of all socio-economic, socio-political,
scientific, technological, cultural and educational
processes.
The centennial anniversary of ‘International
Women’s Day’ gives women a great opportunity
to look back and evaluate their achievements,
identify unresolved issues and make appropriate
plans for the future. Knowing the experience
of our predecessors, it is possible to see the
origin of the current challenges in achieving
gender equality, to understand the hidden
mechanisms of discrimination and to choose the
most effective strategies for ensuring change in
gender relations.
Returningtoownpast:
Women’shistoryasasourceofstrengthforthemodernwomen’smovementinUkraine
Повертаючивласнеминуле:
ЖіночаісторіяякджерелосилидлясучасногожіночогорухувУкраїні

12. 12
ня жінкам політичних прав) та використання
його як нагоди для поширення власних іде-
ологічних платформ серед жіноцтва. Процес
переозначування міжнародного жіночого дня
набув особливої інтенсивності в СРСР: уже
в перші роки радянської влади воно пере-
творилося на свято «жінок-трудівниць», коли
належало висловлювати подяку за винят-
кові права і можливості, надані радянським
жінкам в країні рад. Головною метою радян-
ських святкувань була мобілізація жіноцтва
до лав компартії та відданих будівників со-
ціалізму. Якщо у перше десятиліття радян-
ської влади 8 березня ще давало нагоду під-
сумувати успіхи соціалістичної емансипації
жінок та артикулювати актуальні проблеми,
то з часом жінок було поступово усунуто від
організації святкувань, які відбувалися за
«типовими» сценаріями, які розроблялися у
центральних органах влади. Відбулося ціл-
ковите одержавлення і формалізація свята,
внаслідок чого воно стало частиною радян-
ської ідеологічної машини – інструментом
пропаганди комуністичних ідей, радянсько-
го способу життя та сліпого прославляння
«радянської жінки». А після того, як у 1965
році 8 березня було проголошено державним
святом і неробочим днем в СРСР, його полі-
тичний смисл почав остаточно розмиватися.
Його стали відзначати як свято традиційної
жіночності, коли чоловікам належало віта-
ти свої матерів, дружин і коханих, даруючи
їм квіти та висловлюючи вдячність за їх сі-
мейні ролі. Процес одержавлення і пізнішої
In fact, from the time of the introduction of this holiday
there was active fighting between the various political
forces, especially the socialists, to change its original
meaning (giving women political rights) and using it as a
basis to spread their ideological platform among women.
The process of changing the meaning of the International
Women’s Day became especially intensive in the USSR.
Within the first years of the Soviet regime it became the
holiday of ‘hardworking women’. It was meant to express
gratitudefortheexclusiverightsandopportunitiesprovided
to Soviet women by the Soviet state. The main purpose of
this Soviet celebration was the mobilization of women to
the Communist Party as the loyal ‘builders’ of socialism.
In the first decade of Soviet rule the 8th of Marchused to
provide an opportunity to summarize the achievements
of the socialist emancipation of women and articulate the
current issues. However over time, women were gradually
removed from the organization of these celebrations. They
were conducted according to ‘typical’ situations developed
by central government. The holiday was formalized and
nationalized, thus becoming a part of the soviet ideological
machine – a propaganda tool to promote communist
ideas, the Soviet way of life and blind glorification of the
‘Soviet Woman’ .After proclaiming in 1965the 8th of March
as a public holiday in the USSR, its political meaning
began to disappear. It turned into a traditional ‘femininity
holiday’, when men were expected to congratulate their
mothers, wives and beloved ones, giving them flowers
and expressing appreciation for their family roles. The
process of nationalization and later the commercialization
of International Women’s Day was accompanied by
changes in the central focus of celebrations. These were
originally outdoor rallies and demonstrations of women
demanding equal political and civil rights, which then

13. 13
комерціалізації міжнародного жіночого дня
супроводжувався змінами центрального фо-
кусу святкувань: первісно це були вуличні
мітинги та демонстрації жінок, що вимагали
рівних політичних і громадянських прав, які
відтак змінилися спеціальними засіданнями
партійних осередків та урочистими зборами
трудових колективів для огляду досягнень
радянських жінок на ниві «розкріпачення», і
врешті перетворилися на суто сімейні ритуа-
ли, споживчі практики та святкові концерти у
дитячих освітніх закладах. В результаті, пер-
вісний політичний смисл міжнародного жіно-
чого дня – дня глобальної солідарності жінок
у відстоюванні рівних прав, було повністю
втрачено. То ж нинішні зусилля жіночих гро-
мадських організацій, які прагнуть позбути-
ся цієї радянської спадщини, натикаються на
стіну нерозуміння та інерції як зі сторони уря-
довців, так і серед посполитого люду.
Радянська ґендерна політика не була такою
однозначною та послідовною щодо жінок,
як здається. У перші роки радянської влади,
під тиском тоді ще досить сильного жіночого
руху, було ухвалено низку законів, які ради-
кально розширювали права та можливос-
ті жінок у політичній, економічній, сімейній,
майновій, освітній та інших сферах. Однак
консервативні ґендерні стереотипи зберіга-
ли свою силу десятиліттями, ускладнюючи
реалізацію тих прав. Ідеологи радянської
держави змінювали своє бачення ролі жі-
нок та ґендерних відносин у соціалістичному
changed into special meetings of party branches
and labor communities with the aim to review
the achievements of Soviet women in the field
of ‘emancipation’. Eventually these transformed
into family rituals, consumer practices and
concert programmes in children’s educational
institutions. As a result, the original political
meaning of International Women’s Day - the
day of ‘global solidarity for women in defending
equal rights’, was completely lost. The ongoing
efforts of women’s NGOs to get rid of this Soviet
heritage faces a wall of misunderstanding and
inertia from both government officials and the
public at large.
Soviet gender policy was not as unambiguous
and consistent for women, as it seems. During
the first years of Soviet rule, under pressure
from a strong women’s movement, a series
of laws were adopted. These laws expanded
significantly the rights of women in spheres
which included politics, the economy, family
issues, property and property ownership and
education. However, conservative gender
stereotypes remained deeply entrenched
complicating the implementation of these rights.
The ideologists of the Soviet State changed their
vision of the role of women in socialistic society
and gender-based relations in different periods.
Yet, the priority remained unchanged: maximum
utilization of all human resources for building
communism.
One of the first, largest and most successful
projects of the former Soviet Union in the context
of state policy on women’s emancipation was

14. 14
суспільстві у різні періоди по різному, однак
незмінним залишався один пріоритет: макси-
мальне використання усіх людських ресурсів
для побудови комунізму.
Одним з перших, наймасштабніших і най-
більш успішних проектів радянської влади
в контексті державної політики емансипації
жінок була освітня кампанія, спрямована на
ліквідацію неписьменності серед жінок. По-
при поширені уявлення, у масі українці були
малоосвічені: за даними перепису 1897 р. у
Російській імперії серед українців в серед-
ньому письменних чоловіків було 23%, а жі-
нок – лише 4%. Масова ліквідація непись-
менності була започаткована одразу після
встановлення радянської влади. Перепис
1920 року засвідчив, що близько двох тре-
тин з понад 12,2 млн. неписьменних меш-
канців України становлять жінки. Активні і
різнопланові заходи щодо залучення жінок
до освіти дали неабиякі результати: на 1939
р. рівень письменності серед жінок зріс на-
стільки, що у деяких містах сягав 90%. Та не
слід думати, що спрямовуючи значні ресурси
на освіту жінок, лідери компартії керувалися
альтруїстичними почуттями і переслідували
виключно емансипаційні цілі. У радянському
дискурсі 1920-х років жінок (як і селянство)
розглядали як відсталу, консервативну вер-
ству, щільно пов’язану з традиційними цін-
ностями та трибом життя (насамперед, з ре-
лігією), їх належало просвітити, цивілізувати,
показати їм світлий шлях у майбутнє. Саме
an educational campaign aimed at eliminating
illiteracy among women. Despite a widespread
perception, most Ukrainians were at that time
under-educated. According to the 1897 census
in the Russian Empire only 23% of Ukrainian men
and just 4% of Ukrainian women were literate.
A campaign to eliminate illiteracy was launched
immediately after the establishment of Soviet
power. The 1920 census showed that there was
in excess of 12.2 million illiterate Ukrainians, of
which two thirds were women. The active and
diverse measures aimed at attracting women to
education led to considerable results. In 1939
the literacy rate among women increased so
much that in some cities it reached 90%.
However, we should not think that by allocating
significant resources to the education of women,
the leaders of the Communist Party were guided
by altruism and pursued the goal of female
emancipation. In Soviet discourse of the 1920s,
women (the same as peasants) were seen as
a backward, conservative social layer, closely
associated with traditional values and way of life
(especially religion). It was felt that they had to
be enlightened, civilized and exposed to the right
path to the future. This perception of women was
reflected in the massively replicated image of a
male worker and a female peasant embodied in
the Vera Mukhina’s sculpture of 1937.
On one hand, the rapid industrialization
and collectivization of the national economy

15. 15
таке сприйняття жіноцтва віддзеркалене в
масово тиражованому образі чоловіка-ро-
бітника та жінки-селянки, що був втілений
у скульптурі Віри Мухіної 1937 р. З одного
боку, стрімка індустріалізація та колективіза-
ція народного господарства потребували фа-
хових працівників, а амбітні плани перевер-
шити Захід та довести переваги соціалізму
вимагали максимального використання усіх
наявних людських ресурсів в економіці, то ж
і освіта жінок, і їх масове залучення у вироб-
ництво були підпорядковані насамперед цій
меті. З іншого боку, освіта жінок була потуж-
ним інструментом пропаганди комуністичних
ідей, глибинної індоктринації жіноцтва, їх по-
літичної мобілізації до лав партії та на кому-
ністичне будівництво. Проте не можна також
відкидати роль освіти у піднесенні суспільно-
го статусу жінок в УРСР, бо ж саме завдяки
якісній, безкоштовній фаховій освіті величез-
ній кількості жінок вдалося стрімко піднятися
по соціальній драбині.
Радянська державна політика щодо репро-
дуктивних прав жінок також була зумовлена
головно чинниками, які мали мало спільного
з забезпеченням громадянських прав. Якщо
перші декрети радянської влади легалізува-
ли аборти, то уже в 1936 році, у передчутті
війни та потенційних людських втрат, на тлі
винищення мільйонів громадян внаслідок
політичних репресій та Голодомору, штучне
переривання вагітності було законодавчо за-
боронено. Аж до середини 1950-х років ра-
required professional workers. An ambitious
plan to surpass the West to prove the benefits
of socialism demanded maximum utilization of
all available human resources in the economy.
The education of women and their excessive
involvement in the manufacturing industry was
primarily driven by this objective.
On the other hand, the education of women was
a powerful tool of communist propaganda. It
enabled a deep indoctrination of women and their
political mobilization to the party and communist
party development. But we cannot negate the
role that education played in raising the social
status of women in the USSR. It is due to high-
quality, free professional education that a large
number of women were able to rapidly climb the
social ladder.
The Soviet government policies on the
reproductive rights of women were also guided
by factors that had little to do with ensuring
civil rights. The first Decrees of the Soviet
government legalized abortion. However in 1936,
in anticipation of war and the potential human
losses, given the extermination of millions of
people due to political repressions and famine,
induced abortion was then prohibited by law. Until
the mid-1950s, Soviet authorities carried out an
active pro-natal policy, forcing and encouraging
women to give birth in order to replenish the
significantly reduced ranks of the ‘builders of
communism’.

16. 16
дянська влада здійснювала активну прона-
талістську політику, змушуючи і заохочуючи
жінок народжувати, щоб поповнити суттєво
поріділі лави будівників комунізму, і збіль-
шення державної підтримки самотнім мате-
ріям – частина цієї політика. Радикальні ко-
ливання позиції влади у ставленні до сім’ї
– від первісного заклику комуністів відмови-
тися від неї як буржуазного пережитку – до
активного плекання сімейних цінностей доби
пізнього соціалізму – також були зумовлені
актуальними у той чи інший період політич-
ними завданнями. За радянськими пропаган-
дистськими плакатами і публікаціями у пресі
легко простежити динаміку змін у ґендерній
політиці компартії: від нівелювання будь-яких
прикмет жіночності і творення безстатевого
безкласового соціалістичного суспільства (у
пореволюційне десятиліття), до культу силь-
ної і здорової супержінки (часів індустріалі-
зації, війни і повоєнної відбудови), і врешті
повернення до образу жіночної (прекрасної і
слабкої) статі доби пізнього соціалізму.
В СРСР панував ґендерний контракт поміж
державою та жінкою, який передбачав, що
жінка водночас виконуватиме ролі і робіт-
ниці-активістки, і матері-господарки, тоді як
держава брала на себе забезпечення абсо-
лютної частини соціальних послуг та благ.
Фактично, тоталітарна держава перебрала
на себе функції всесильного батька-патріар-
ха. Радянська жінка, щоб повноцінно викона-
Increased state support provided to single
mothers was part of that policy. The radical
fluctuations in the position of the authorities
in relation to the family – from the initial call
of the communists to abandon the family as a
bourgeois vestige – to the active nurturing of
family values in the later stages of socialism –
were also caused by political objectives.
Looking at Soviet propaganda posters and
publications, it was easy to trace the dynamics of
changes in the gender policies of the Communist
Party. It started in the post-revolutionary decade
with the leveling of any signs of femininity and
the creation of that of the ‘sexless and classless’
socialist society. During the industrialization, the
war and post-war reconstruction this evolved into
the cult of the strong and healthy superwoman.
In the late socialist era there was a return to the
image of the female as beautiful and weak.
IntheUSSRtherewasagendercontractbetween
the state and women, which envisaged that
women were to simultaneously fulfill the roles of
active workers, housewives and mothers, while
the state provided the absolute share of social
services and benefits. In fact, the totalitarian
state overtook the functions of the almighty
father, the patriarch. The Soviet women in order
to fully perform all the mandated functions and
responsibilities should have actually been a
‘super women’. Although women’s rights were

17. 17
ти усі покладені на неї функції та обов’язки,
мала насправді бути «супержінкою», бо ра-
дянська емансипація хоч і розширила права
жінок, по суті не змінила традиційних ґендер-
них відносин – перерозподілу ролей у родині
не відбулося. Від жінок вимагалося бути ма-
терями, дбати про дітей та побут родини, а
також – фахово працювати і брати активну
участь у суспільному житті. Пізня радянська
статистика недвозначно засвідчує переван-
таженість жінок: у будні жінки витрачали на
господарські обов’язки у 3 рази, а у вихідні –
у 2 рази більше часу, аніж чоловіки. У жінок
практично не залишалося часу на дозвілля,
особистісний розвиток, повноцінний відпо-
чинок чи навіть підвищення власної профе-
сійної кваліфікації. Радянська держава екс-
плуатувала жінок, і дослідники назвали цей
феномен «подвійним тягарем» (англ. double
burden).
Збільшивши коло жіночих обов’язків, держа-
ва водночас звузила коло чоловічих функцій.
Чоловіки втратили функції годувальників ро-
дин – їхні ролі було зведено до захисників-
робітників. Головною проблемою радянсько-
го ґендерного ладу було те, що він змушував
жінок ставати сильними, а чоловіків заохо-
чував бути слабкими. Протягом десятиліть
чоловіків відучували від їх сімейних ролей,
зокрема від обов’язку бути батьком і году-
вальником. У радянських сім’ях чоловік фак-
тично перейшов у статус квартиранта, який
significantly expanded by ‘Soviet emancipation’,
traditionalgenderrelationsremainedunchanged.
The redistribution of roles in the family hadn’t
happened. Women were required to act as
mothers, care for children and family, to work
professionally and actively participate in public
life. Late Soviet statistics clearly showed that
during the working week women spent three
times as much time on household duties than
men and twice as much at the weekend. Women
practically had no time for leisure, personal
growth, rest or even professional development.
The Soviet state exploited women, researchers
called this phenomenon the ‘double burden’.
Increasing the number of women’s duties, the
state at the same time reduced the number
of men’s functions. Men lost the function of
breadwinners of families - their role was reduced
to defenders-workers. The main problem of the
Soviet gender order was that it forced women
to become strong, and encouraged men to be
weak. For decades, men were disaccustomed
from their family roles, in particular of the duty of
father and breadwinner.
In Soviet families men were treated as ‘tenants’,
who for their financial contribution, received a
complete set of household services and had
almost no other duties. After the collapse of
the USSR and the socio-economic system of
socialism, when the state removed itself from the
role of the ‘breadwinner’ and guarantor of social
benefits and services for families, women were

18. 18
за свій фінансовий внесок отримував повний
набір побутових послуг і не мав практично
ніяких інших обов’язків. Після розпаду СРСР
та краху соціально-економічної системи со-
ціалізму, коли держава самоусунулася від
ролі «годувальника» та гаранта соціальних
пільг і послуг для родин, погляди жінок знов
було звернуто на чоловіків, а ті, втративши
навички сімейної відповідальності, не змо-
гли впоратися з незнайомими для них роля-
ми та очікуваннями. Кризу, в якій опинилася
пострадянська маскулінність, посилила ще
й економічна криза, яка спричинила масове
безробіття і фактично позбавила чоловіків (і
жінок) можливості заробити. Конфлікт між
ґендерними стереотипами (згідно яких від
чоловіків очікувалося виконувати роль году-
вальників та фінансово забезпечити свої ро-
дини) та соціально-економічними реаліями
призвів до деструктивних соціальних явищ.
І нині серед хворих на алкоголізм та нарко-
тичну залежність, жебраків та безхатьків, а
також серед самогубць сумну більшість ста-
новлять саме чоловіки. «Зникнення» чолові-
ків з родини – інший аспект тієї ж проблеми:
чоловіки уникають відповідальності, з якою
не можуть впоратися.
Перебудова, гласність та згодом новий демо-
кратичний устрій хоч і надали жінкам змогу
вголос заявити про лицемірство радянської
емансипації та публічно порушити питан-
ня ґендерної дискримінації, проте не при-
again drawn to men. The latter, having lost their
family responsibility skills, were unable to cope
with roles and expectations unfamiliar to them.
The crisis of post-Soviet masculinity was
reinforced by the economic crisis that caused
mass unemployment and in fact deprived
men and women of earning opportunities.
The conflict between the gender stereotypes,
according to which the men were expected to
act as breadwinners and financially support
their families, and the socio-economic reality
led to destructive social phenomena. Today the
alcoholics and drug addicts, beggars and the
homeless as well as those prone to suicide are
mostly men. The ‘disappearance’ of men from
the family is another aspect of the same problem:
men avoid the responsibility, with which they
cannot cope.
‘Perestroika’, ‘Glasnost’ and, eventually, new
democracy gave women an opportunity to voice
loudly the hypocrisy of Soviet emancipation and
publicly raise the issue of gender discrimination.
However, it brought no relief in their daily life. On
the brink of survival, Ukrainian women showed
remarkable ingenuity finding livelihoods for
their families. The former experience of ‘double
burden’transformedintoanumberofadvantages
in the post-socialist country.
Women showed great flexibility in adapting to
their new circumstances: they changed their

19. 19
несли полегшення у їх повсякденне життя.
Поставлені на межу виживання, українські
жінки демонстрували дивовижну винахідли-
вість, віднаходячи засоби до існування для
своїх родин. Колишній досвід «подвійного
тягаря»обернувся низкою переваг у постсо-
ціалістичній країні. Жінки виявляли неаби-
яку гнучкість у пристосуванні до нових об-
ставин: вони змінювали фах та бралися за
будь-яку працю, їхали на заробітки. Значною
мірою витіснені з ринку праці, жінки з подвій-
ним ентузіазмом взялися за самореалізацію
у сімейно-побутовій сфері: розвивали підсо-
бне господарство, доглядали дітей і старих,
і фактично власними вміннями та силами
значною мірою компенсували нестачу ко-
штів. Маючи у своєму розпорядженні шир-
ший спектр прийнятних соціальних ролей та
навики родинної відповідальності, жінки рід-
ше впадали у депресію через втрату посади
і активно брали на себе функції основного
годувальника. Пострадянська «матріарха-
лізація» українського суспільства була і за-
кономірним наслідком радянської ґендерної
політики, і вимушеним явищем у скаліченому
українському суспільстві. Та щоб доглибно
зрозуміти причини нинішнього стану ґендер-
них відносин в Україні, власне необхідно зна-
ти та аналізувати досвід жінок та чоловіків
протягом останнього століття.
Вивчення жіночої історії дає усвідомлення
того факту, що незважаючи на здобуття жін-
professions and accepted any job even if it meant
working in different locations. Being largely
superseded from the labor market, women now
has a ‘double enthusiasm’ and took up the self-
fulfillment of their family and domestic sphere:
they developed gardens and farms, cared for
children and the elderly, and actually largely
compensated for the lack of funds with their own
abilities and powers.
Having at their disposal a wider range of
acceptable social roles and skills of family
responsibilities, women rarely fell into depression
over the loss of positions and actively took over
the functions as the main breadwinners. The
post-Soviet ‘matriarchalization’ of Ukrainian
society was both a natural consequence of
Soviet gender policy and a forced phenomenon
in the crippled Ukrainian society. In order to
deeply understand the causes of the current
state of gender relations in Ukraine, it is actually
necessary to know and analyze the experience
of women and men during the past century.
The study of women’s history helps us to
understand the fact that despite gaining equal
political and civil rights gender inequality
and discrimination against women remains a
widespread and cross-cutting issue, acquiring
new hidden forms. The legitimization of such
inequalities is often based on the prevailing
ideas about the natural and eternal fundamental
differences between the sexes, which stipulates

20. 20
ками рівних із чоловіками політичних та гро-
мадянських прав, ґендерні нерівності та дис-
кримінація жінок залишаються повсюдними
та наскрізними, набуваючи нових, прихова-
них форм. Легітимація таких нерівностей
часто ґрунтується на панівних уявленнях про
природні і одвічні докорінні відмінності між
людьми різної статі, що зумовлюють і «до-
цільність» розділення сфер та способів жіно-
чої і чоловічої самореалізації та виправдову-
ють існування ґендерних ієрархій.
Ці відмінності найшли своє відображення у
«розподілі» між жінками і чоловіками у відпо-
відних сферах життєдіяльності суспільства.
І тому саме чоловіки тисячоліттями посіда-
ли владу (політика) і силу (військо), володіли
ресурсами (майно) та визначали ідеологію
(релігія). Саме чоловіки приймали доленосні
рішення на усіх рівнях – від сім’ї та сільської
громади – до міського магістрату, князівства
чи імперії, і саме цю діяльність насамперед
описували у своїх історичних хроніках літо-
писці та історики. Таким чином жінки були
усунуті від прийняття рішень. Крім того їхнє
життя фактично минало непоміченим у сво-
єму приватному просторі ні своїми сучас-
никами, ні істориками. У скрижалях історії
залишилися лише ті поодинокі жінки, яким
вдалося увійти та успішно реалізувати себе в
чоловічій сфері, тоді як абсолютна більшість
жіноцтва залишилася «невидима» для істо-
рії. Це повною мірою притаманно і тому, яким
the ‘expediency’ of the separation of spheres
and methods of female and male self-realization,
as well as justifies the existence of gender
hierarchies.
These differences found their reflection in the
‘division’ between men and women in the relevant
areas of society. This is why for thousands of
years men have held power – politics, had force
– the military, owned resources – assets and
defined ideology – religion. Men have taken
important decisions at all levels – from families
and rural communities – to the city magistrate,
principalities and empires. This is the activity that
has been described in the history books by the
chroniclers and historians. Thus women were
eliminated from the decision-making process.
Moreover, their private lives actually passed
unnoticed by either contemporaries or historians.
It is the names of those women, who managed
to enter and successfully realize themselves in
the ‘men’s field’, that feature in history. The vast
majority of women have remained ‘invisible’ to
history. This a full picture of the real and imagined
position of Ukrainian women.
Insoviettimes,‘women’sissues’wereconsidered
mainly in the light of the development of a ‘new
free soviet woman’ image and the progressive
‘soviet’ way of life. In the Soviet Union Ukrainian
women received full political rights and for the
first time massively entered the ‘production
sector’.
Overall, the glorification of female labor is
a keynote in the Soviet presentation of women’s

21. 21
реально було та як представлялося станови-
ще українського жіноцтва.
У радянський час «жіночу проблематику»
розглядали переважно в ракурсі історії ста-
новлення «нової вільної радянської жінки»
та прогресивного «радянського» способу
життя. За радянської влади українські жінки
отримали повні політичні права і саме у роки
радянської влади жінки вперше масово уві-
йшли у виробничу сферу.
Загалом, глорифікація і героїзація жіночої
праці є лейтмотивом радянської презентації
висвітлення участі жінок у виробничій сфе-
рі. Риторика «битви», «боротьби», «подо-
лання», «перемоги», «подвигу», що загалом
характерна для радянського пропагандист-
ського дискурсу, вказує на надривно-жор-
стокий характер використання людських
ресурсів в економіці, коли ентузіазм та само-
відданість жіноцтва, як і решти радянських
громадян, нещадно експлуатувався задля
реалізацій амбітних цілей комуністичних лі-
дерів СРСР. Те, що злиденність кожної окре-
мої особи була засобом макроекономічного
поступу держави, тобто людська ціна таких
«проривів» та «звершень» (насамперед, ви-
робничий травматизм, зруйноване здоров’я
жінок, проблеми узгодження материнських
та професійних функцій тощо) широкому за-
галу не представлялась і замовчувалась. На-
томість жертовність, фанатична самовідда-
participation in the industrial sector. Rhetoric
such as ‘battle’, ‘fighting against’, ‘over coming’,
‘winning’, and ‘heroism’ illustrate general soviet
propaganda discourse and indicate the brutal
use of human resources in the economy, when
the enthusiasm and dedication of women,
as well as of the rest of soviet citizens were
ruthlessly exploited for the realization of the
ambitious goals of the USSR’s communist
leaders. The poverty level of an individual was a
means of macroeconomic progress of the state.
The human cost of such ‘breakthroughs’ and
‘achievements’ (first of all, professional injuries,
lower levels of health among women, the balance
between parental and professional functions,
etc.) was not exposed to the public if not hidden
at all. Instead, sacrifice, fanatical dedication,
denial of personal needs for the greatness of the
state were presented as the highest virtues of
the Soviet women.
The theme of women’s experience in the
‘Great Patriotic War’ (World War II) occupies a
special place in the history of Ukrainian women.
Society was unaware of the fate of ordinary
Ukrainian women - workers at the home front,
front-line nurses, snipers and pilots, their
everyday life in occupied territories, in partisan
detachments or in captivity, as well as about the
women dragooned into work.
The ideologically and politically
customized image of a woman was created by
the Soviet ideological machine. It was designed
to prove the ‘fact’ of complete emancipation of

22. 22
ність, відмова від особистих потреб заради
величі держави підносяться до рівня найви-
щих чеснот радянських жінок.
Тема жіночого досвіду Другої світової (Вели-
кої Вітчизняної) війни посідає особливе місце
в історії українського жіноцтва. Про долі зви-
чайних українок – робітниць тилу, фронтових
медсестер, снайперів і бойових льотчиць,
про жіноче повсякдення на окупованих те-
ренах, у партизанських загонах чи у полоні,
про жінок-остарбайтерок, тощо суспільство
не знало.
Політично-замовний та ідеологічно-ангажо-
ваний, створений радянською ідеологічною
машиною образ жінки був спрямований на
доведення «факту» цілковитої емансипації
жінки в умовах соціалізму. Такі явища, як
«подвійне навантаження» жінок, проблеми
жіночої репродуктивної сфери, сімейного на-
сильства, сексуальних домагань, ґендерної
дискримінації у професійні сфері, та багато
інших актуальних для звичайних жінок ас-
пектів їх щоденного життя залишалися неви-
димими і невідомими. Основною метою була
максимальна мобілізація усіх сил та потен-
ціалу жіноцтва на будівництво комуністичної
утопії.
У сучасній Україні переосмислюються як
створені у минулому основні наративи щодо
жінок, так і формулюються нові.
women in socialism. Such phenomena as the
‘double burden’ of women, female reproductive
problems, family violence, sexual harassment,
gender discrimination in the professional field,
and many other important for ordinary women
aspects of their daily lives remained invisible
and unknown. The main goal was maximum
mobilization of all efforts and the capacity of
women for building the communist utopia.
In contemporary Ukraine the images of women,
created in the past, are being reconsidered. New
ones are being formulated.
The purely Ukrainian image of Berehynia fully
meets two main requirements: on one hand, it
ensures natural and cultural reproduction of
the nation (through motherhood and passing
on traditions). On the other hand, the nation
visualizes itself through an image of a woman
(mother-country), that is a woman symbolically
depicting the nation. The three key ideas of this
image - motherhood, nationalism and Christianity
– were picked up by the politicians. Leaders of
various ranks, different political orientations and
gender actively use the image of Berehynia and
the relevant rhetoric, imposing an ideal gender
identity model on Ukrainian women, relying on
its (not proven) “authenticity”.
The history of Ukraine for the past one hundred
years is full of events that have often caused
significant changes in political, social, economic
and the ethno-cultural landscape of the country.
The gender dimensions of this era are particularly
important, as it is than when Ukrainian women

23. 23
Суто український образ Берегині цілковито
відповідає двом основним вимогам: з одно-
го боку, забезпечити природне та культурне
відтворення нації (через материнство та пе-
редачу традицій), з іншого нація візуалізує
себе через образ жінки (неньки-батьківщи-
ни), тобто жінка стає також і символом нації.
Три ключові ідеї цього образу, материнство,
націоналізм та християнство, були підхоплені
політикумом: діячі різного рівня, політичних
орієнтацій і статі активно використовують об-
раз Берегині і відповідну риторику, накидаю-
чи українським жінкам вигадану ідеальну мо-
дель ґендерної ідентичності, покликаючись
на її (ніким не доведену) «автентичність».
Історія України за сто останніх років сповне-
на подій, які неодноразово докорінно зміню-
вали політичний, соціальний, економічний та
етнокультурний ландшафт країни. Ґендерні
виміри цієї епохи мають особливе значення,
адже саме у цей час українські жінки здобу-
ли основні права та можливості для саморе-
алізації у різних суспільних сферах, вийшли
за межі традиційних ґендерних ролей та до-
сягли чималих висот у різних галузях. Доко-
рінні соціокультурні трансформації змінили
жіноцтво як соціальну групу, що у свою чергу
спричинилося до значних змін у суспільній
свідомості. Попри це, жіночий досвід цих ра-
дикальних змін не є ані належно вивчений,
ані повноцінно представлений суспільству.
А, власне, суспільству надзвичайно важливо
gained basic rights and opportunities for self-
realization in various public areas, stepped
out of the traditional gender roles and reached
considerable heights in various fields. The radical
social and cultural transformations changed
women as a social group, which, in its turn, led to
significant changes in the public consciousness.
Despite this fact, women’s experience in these
dramatic changes is neither properly investigated
nor fully presented to society. In fact, isn’t it
extremely important for society to know where the
Ukrainian women were in the crucial moments of
the history of Ukraine in the past century? What
did they do when men carried out the revolution
and built socialism as workers and farmers,
opposed the destruction of the national culture,
defeated the Nazi as soldiers, survived in the
Nazi-occupied territories, survived forced labor,
fought the Soviets as members of the national
underground, were punished in the Gulag as
political prisoners, opposed the totalitarianism
as dissidents, preserved the faith of their
ancestors, destroyed the Soviet Union and built
the independent Ukrainian state as activists of
the ‘Rukh’ movement, introduced the market
economy as new business leaders? Did women
participate in those events along with men? Or
have they experienced the most dramatic and
most glorious historical changes differently?
What it meant for them ‘to be a woman’ in Ukraine
during and after socialism? How do the fates of
women correlate with the fate of the country?
If we ask “What do we know about the special

24. 24
знати, де були українські жінки у вирішальні
моменти історії України останнього століття?
Що робили вони, коли чоловіки здійснювали
революцію та будували соціалізм як робітни-
ки та колгоспники, протистояли руйнації наці-
ональної культури, перемагали нацистських
окупантів як червоноармійці, виживали на
окупованих нацистами теренах, працювали
на примусових роботах, боролися з радян-
ською владою як члени національного під-
пілля, каралися у Гулагу як політичні в’язні,
протистояли тоталітаризмові як дисиденти,
зберігали віру предків, руйнували СРСР та
будували незалежну українську державу як
активісти «Руху», впроваджували ринкову
економіку як нові бізнесмени?.. Чи жінки бра-
ли участь у тих подіях нарівні з чоловіками?
Чи вони досвідчили найбільш драматичні та
найбільш славні історичні зміни інакше? Що
для них означало «бути жінкою» в Україні під
час та після соціалізму? Як жіночі долі спів-
відносяться з долею країни? Якщо ми запи-
таємо «Що нам відомо про особливий жіно-
чий досвід?» – доведеться визнати: вкрай
мало. Однак таке знання вкрай необхідне.
Воно дасть змогу виявити причини та меха-
нізми, що стримували повноцінну реалізацію
жінок у різних сферах, а також – виявити жі-
ночі стратегії успіху, ефективні методи за-
безпечення власних інтересів та досягнення
поставлених цілей, способи подолання пере-
шкод. Знання власного минулого є джере-
лом сили для українських жінок. Пізнаючи
women’s experience?” – we’ll have to admit:
very little. However, such knowledge is vital. It
will help to identify the causes and mechanisms
that hindered the full realization of women in
different spheres, as well as to identify women’s
strategies for success, effective methods of
ensuring own interests and achieving the goals,
ways to overcome obstacles. Knowledge of the
past is a source of strength for Ukrainian women.
As it is by studying it that we enrich ourselves with
the invaluable experience of the predecessors.
We help ourselves to understand the essence of
the gender issues in the contemporary Ukrainian
society, as well as to develop effective strategies
for the future.

25. 25
його, ми збагачуємо себе безцінним досві-
дом попередниць, і можемо не лише повніше
осягнути сутність ґендерної проблематики
у сучасному українському суспільстві, але й
виробити ефективні стратегії на майбутнє.

26. 1911192П
ерші роки нового сторіччя – це виборене жінками пра-
во отримувати вищу освіту. Перша світова війна, де
жінки – сестри милосердя і фельдшерки у госпіталях, у
загонах Червоного хреста у прифронтовій смузі, і навіть на
передовій.
В той же час, це – епоха німого кіно, яке формує героїню
часу як молоду, тендітну жінку з сумними очима, здатну на
сильні почуття та дуже далеку від реального життя.
1917 рік. Світ перевернувся. Міняються цінності та ідеали.
Жінки опановують нові ролі.
F
irst years of the new century are symbolized by new right
women have obtained: the right to higher education. During
the World War I women have become nurses and medical
assistants in military hospitals, volunteers in the Red Cross, near
and on the front line of combats.
At the same time, it’s the epoch of silent films where women
are young and delicate, with tearful eyes, full of tragic emotions
and very detached from real life.
1917. The world changes. Values and ideals change. Women
master new roles.

28. 28
19111920
Випускниці Коломийської гімназії з викладачами, 10-ті рр. ХХ ст. Фото з колекції п. Олександра Нечипоренка.
Graduates of Kolomyiskaia Gymnasium with their teachers, 1910s. Photo courtesy of Olexandr Netchyporenko’s collection.

29. 29Перший випуск Харківського університету, медичний факультет, 1911 р. Фото надано Музеєм історії Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна.
Kharkiv University first class of graduates, Medical Department. Photo courtesy of the Kharkiv National University History Museum

30. 30
19111920
Демонстрація жінок-робітниць, Cанкт-Петербург, 1917 р. 8 березня (23 лютого – за старим стилем).
Women-workers rally (8 March or 23 February according to the old calendar).

31. 31Мати з доньками з м. Золотоноша, Черкаської області, 10-ті рр. ХХ ст. Фото з колекції п. Олександра Нечипоренка.
Mother with daughters from Zolotonosha, Cherkasy region, 1910s. Photo courtesy of Olexandr Netchyporenko’s collection.

32. 32
19111920
Учениці жіночої гімназії м. Харкова, 1913 р. Фото з колекції Музею історії жіноцтва, історії жіночого та ґендерного руху.
Students of Kharkiv women’s Gymnasium, 1913. Photo courtesy of the collection of Kharkiv Museum of women’s history and gender movement.

33. 33Олена Степанів, громадська і військова діячка, яка була активною учасницею січово-стрілецького руху, співзасновницею
товариства «Січові стрільці – ІІ», провідницею жіночої чоти, 1914 р. Перша жінка нагороджена медаллю «За хоробрість».
Olena Stepaniv, prominent public and military figure of the “Sitchovi striltsi – II” liberation movement.
The first woman awarded with a medal of bravery. 1914.

34. 34
19111920
Жіночий батальйон смерті під командуванням Марії Бочкарьової – гордість Першої світової війни, 1915 р. Фото надано Ж. Титовською.
Women Death squad, under the command of Mariya Bochkaryova, hero of the World War I, 1915. Photo courtesy of Ms. Tytovska

35. 35Сільська домівка дореволюційної Буковини, 10-ті рр. ХХ ст.
Bukovyna, before the 1917 Revolution

36. 36
19111920
Народні вчительки з Тернополя та Тернопільщини часів громадянської війни
після розвалу Австрійської імперії, під гнітом якої перебувала тоді Західна Україна, 1918 р.
People’s teachers from Ternopil and the region. Photo taken during the 1917–1923 Civil War
after the collapse of the Austro-Hungarian Empire (Western Ukraine was part of that Empire), 1918.

37. 37Жінка з Трипілля, 1920 р.
Woman from Trypillya, 1920.

38. 1921193
W
omen are in between two lives: they have already left
the old life and have just begun the new and unknown
life where they have the right to vote and are declared
equal to men by the Constitution of 1918. Policy of equality is
implemented by Soviet Government. Propaganda stresses
the success stories of women-workers but information about
thousands of starving women is missing.
The ideal woman of the decade has to combine traditional and
revolutionary standards. She has to be “devoted, hard-working,
ascetic” but at the same time “loving and caring mother and
wife”.
Ж
інка цього часу однією ногою стоїть у старому житті,
з якого вийшла, а іншою – в новому і невідомому,
в якому жінки мають право голосу, а Конституцією
1918 р. проголошено політику рівноправ’я в якості держав-
ної, яку органи Радянської влади почали проводити в життя.
Пропаганда поширює інформацію про успіхи жінки-трудів-
ниці, але відсутня інформація про тисячі голодуючих жінок.
Ідеал жінки того часу поєднує традиційні та революційні
стандарти: жінка має бути «відданою, працьовитою та ас-
кетичною, залишаючись водночас «люблячою та відданою
мамою та дружиною, берегинею домашнього вогнища».

40. 40
1921–193
40
1921193
Голодуючі жінки в лікарні, 1921 р. Фото з Центрального державного архиву кінофотофонодокументів ім. Г. Ф. Пшеничного.
Starving women in a hospital, 1921. Photo courtesy of Central State Archives of video and photo documents.

41. 41Стара гуцулка з файкою, 1927 р. Народна співачка з села Голів (тепер Верховинського р-ну ) Чукутиха.
У 1931 р. ця робота отримала гран-прі у Парижі. Фото п. Миколи Сеньковського.
Old Gutsul woman, 1927. Photo of popular national singer Chukutykha, from Goliv (Verkhovyna region).
Photo by Mykola Senkovskiy, Grand-prix award in 1931 in Paris.

42. 42
1921–193
42
1921193
О. М. Колонтай – видатна політична діячка, член першого більшовицького уряду – народний комісар громадського піклування.
Ініціаторка створення жінвідділу ЦК РКП (б), метою якого була боротьба за рівні права жінок і чоловіків, поч. ХХ ст.
О. Kolontai – prominent politician, member of the first Bolsheviks’ Government, People’s Commissar of Public Care,
initiator of creation of the Women’s Department in the Central Committee of the Communist party, beginning of the 20th century.

43. 43Українки-учасниці Міжнародного жіночого конгресу у Відні, 1921 р.
Ukrainian Women participants of International women’s congress in Vienna, 1921.

44. 44
1921–193
Наші досягнення, 1927 р. За матеріалами журналу «Робітниця».
“Our achievements”. From “Robitnytsya” (“Woman worker”) magazine, 1927.

45. 45Підписка на позику індустріалізації, 1927 р.
Industrialization loans, 1927.

46. 46
1921–193
46
1921193
Селянки на відпочинку, 1928 р. Фото Казимира Лішко.
Peasants resting. Photo by Kazymyr Lishko, 1928.

47. 47Опанування нової професії, 1928 р.
Mastering a new profession, 1928.

48. 48
1921–193
48
1921193
Хокеїстки, 1929 р.
Hockey players, 1929.

49. 49«Домашня кабала», 1927 р. За матеріалами журналу «Робітниця».
“Robitnytsya” (“Women Worker”) “Housekeeping Slavery”, 1927.

50. 1931–194Г
ероїні часу – це ударниці виробництва та переможниці
соціалістичного змагання – «справжні радянські» жінки
– рівноправні партнерки чоловіків. Вони виконують нові
ґендерні ролі жінделегаток, орденоносок, бригадирок і ста-
хановок, активно залучаються у виробництво, спорт, культу-
ру, мистецтво, освіту. Навчаються самі та навчають інших.
Страшні роки репресій та терору, жаху та болю, що заглу-
шався бадьорими маршами.
«Розстріляне відродження», заморені голодом селяни…
Розквіт пролетарської тиранії й показового рівноправ’я.
В країні будувався соціалізм. Індустріалізація вимагала ма-
сового залучення жінок у «чоловічі» професії і новий образ
жінки формується у відповідності саме до цих вимог часу.
I
t’s the decade of “the real Soviet women”: forewomen, winners
of Soviet competitions, equal partners of men. Women
obtain new gender roles: women delegates, forewomen,
“stakhanovki”. They actively participate in production, sports,
culture, arts, education. They are involved and get others involved
too.
These are the frightful years of repression and terror, fear and
pain, muffled by cheerful marches.
“Fusilladed Renaissance”, starving peasants – the bloom of
proletarian tyranny and fasade equality.
Thecountrywasbuildingsocialism.Industrializationdemanded
mass involvement of women in “men” professions. A new model
of women is formed accordingly to the challenges of that time.

52. 52
1931–194
ГУЛАГ, 30-ті рр.
Gulag, 1930s.

53. 53Парад, 30-ті рр.
Parade, 1930s.

54. 54
1931–194
Прасков’я Ангеліна – бригадир тракторної бригади МТС,
ударниця, двічі Герой Соціалістичної Праці. 1931 р.
Praskovya Angelina – forewoman of tractor brigade, twice awarded with prestegious
Hero of Socialist Labor medal. One of the first women to drive a tractor, 1931.

55. 55Ударна група школи з ліквідації неписемності на Дніпропетровському металургійному заводі, 1932 р.
Фото з Центрального державного архиву кінофотофонодокументів ім. Г. Ф. Пшеничного.
Shock-work group on eradication illiteracy at Dnipropetrivsk metallurgical plant, 1932.
Photo courtesy of Central State Archives of video and photo documents.

56. 56
1931–194
Перші ясла у колгоспі «Нове життя», 1933 р. Фото А. Шайхета.
First nursery in “New life” collective farm, 1933. Photo by A. Shaihet.

57. 57Піонерки-колгоспниці проводять читання газет у польовому стані колгоспу ім. Шевченка,
Сенчанський район, 1933 р. Фото з Державного архіву Полтавської області.
Pioneers, members of collective farms are reading newspapers on a farm
of Senchanskiy region, 1933. Photo courtesy of the State Archives of Poltava region.

58. 58
1931–194
Перша Вінницька художня капела бандуристок, яка популяризувала українську музику і пісню в усій Україні, 1936 р.
First bandourist choir in Vinnytsya region. The choir popularized Ukrainian music and songs throught Ukraine, 1936.

59. 59Кімната для годуючих матерів на виробництві, 1937 р.
Room for nursing mothers at the plant, 1937.

60. 60
1931–194
Жінки розшукують тіла рідних – жертв НКВС на місці масових розстрілів 1937–1941, Вінниця.
Фото з Центрального державного архиву кінофотофонодокументів ім. Г. Ф. Пшеничного.
Women searching for bodies of their family members executed by NKVD (KGB predecessor),
Vinnytsya, 1937, Photo courtesy of Central State Archives of video and photo documents.

61. 61Жіноча Січ була підрозділом збройних сил Карпатської України, 1939 рік
Women’s Sich was an armed unit of Carpathian Ukraine, 1939.

62. 1941–195В
ійна… Роки болю і сліз, втрат і нескінченної сили духу
й віри…
Героїня часу – це дівчина в солдатській шинелі, зго-
рьована матір, жінка, яка взяла на себе всі, і чоловічі, жіночі
справи: воювати, рити окопи, працювати на лісозаготівлі, у
шахтах, тушити пожежі, вирощувати врожаї, робити наукові
відкриття, вбивати, відправляти рідних на фронт, виходжу-
вати поранених, і, навіть, в такі важкі часи народжувати, ви-
годовувати та вчити дітей, виступати з концертами на пе-
редовій.
T
he war… The years of pain and tears, losses and infinite
strength of spirit and faith… The heroine of that times is the
girl in soldier overcoat, grieving mother, the woman who
has taken all, both male and female, tasks: war, trench digging,
logging, mining, firefighting, scientific discoveries, killing, sending
off relatives to the war forefront, taking care of wounded. Even in
such difficult times she managed to give birth, nurture and teach
children, give concerts in the forefront.

64. 64
1941–195
Жіноче обличчя війни… Доброволиці, 1941 р.
Women in the World War II… Volunteers, 1941.

65. 65Жіноче обличчя війни… На копанні окопів.
Women in the World War II … Digging entrancements.

66. 66
1941–195
Жіноче обличчя війни… На полі бою.
Women in the World War II… On the battlefield.

67. 67Жіноче обличчя війни… Евакуація.
Women in the World War II… Evacuation.

68. 68
1941–195
Жіноче обличчя війни… Санітарка.
Women in the World War II… Nurse.

69. 69Шахтарка, 40-і рр. Фото з фондів Луганського обласного краєзнавчого музею.
Woman-miner, 1940s. Photo courtesy of Louhansk Museum Archives.

70. 70
1941–195
Жіноче обличчя війни. Марія Доліна, Герой Радянського Союзу, гвардії капітан, заступник командира ескадрильї 125-го
гвардійського бомбардувального авіаційного полку. Фото надано українським Клубом жінок льотних спеціальностей «Авіатриса»
Women in the World War II. Mariya Dolina, Hero of the Soviet Union, Guards captain, the second commanding officer of air squadron #125,
bombing aviation regiment. Photo courtesy of Ukrainian club of women pilots “Aviatrysa”

71. 71Війна закінчилась. Зруйнований Хрещатик, 1947 р. Фото Роберта Капа з «Російського щоденника» Джона Стейнбека.
War is over. Khreschatyk, destroyed. 1947. Photo by Robert Capa, from “A Russian Journal” of John Steinbeck.

72. 72
1941–195
Українське село, 1947 р. Фото Роберта Капа з «Російського щоденника» Джона Стейнбека.
Ukrainian village, 1947. Photo by Robert Capa, from “A Russian Journal” of John Steinbeck.

73. 73Учасниці наради жінок з Західної України, м. Київ, 1950 р. Фото з Центрального державного архиву кінофотофонодокументів ім. Г. Ф. Пшеничного.
Western-Ukrainian participants of Women’s meeting, Kyiv, 1950. Photo courtesy of Central State Archives of video and photo documents

74. 1951–196О
браз десятиліття – красива, талановита, обдарована,
морально стійка, бездоганна радянська дівчина.
А у реальному житті: комуналки, важка некваліфіко-
вана праця на виробництві, відсутність елементарних побу-
тових зручностей, карточки на товари,черги.
Починається відлига. Масово повертаються з таборів ре-
пресовані. Поступово відкривається «залізна завіса».
T
he decade’s ideal is a pretty, talented, morally
irreproachable, perfect Soviet girl.
However, the reality is different: life in communal flats,
hard and low-qualified work on manufactures and plants, lack of
basic everyday conveniences, queues, food-coupons.
It is the beginning of the so-called “thaw”. Victims of political
repressions are coming back from camps. The Iron Curtain is
gradually raised.

76. 76
1951–196
Трактористка, 50-ті рр.
Tractor driver, 1950s.

77. 77Передовиці, 1953 р.
Best Workers, 1953.

78. 78
1951–196
Підготовка до екзамену з фізики в жіночій гімназії. Фото з Державного архіву Харківської області, 1955 р.
Getting ready for Physics examination in women gymnasium. Photo courtesy of the State Archives of Kharkiv region, 1955.

79. 79Київ, критий продуктовий ринок, 50-ті рр.
Kyiv, farmer’s market, 1950s.

80. 80
1951–196
Освоєння нової побутової техніки, 50-ті рр.
Getting acquainted with new household appliances, 1950s.

81. 81Майбутні лікарки. Фото з Державного архіву Харківської області, 1955 р.
Future doctors. Photo courtesy of the State Arcives of Kharkiv region, 1955.

82. 82
1951–196
Електро зварниці, 1959 р. Фото п. Н. Маторіна.
Electric welders, 1959. Photo by N. Matorin.

83. 83НІІ машинобудування. Уточнення креслень, 1960 р.
Machine Building Research Institute. The Drawers. 1960.

84. 84
1951–196
Весілля в селі. Молода з дружками. 1960 р.
Village wedding. The bride with her friends, 1960.

85. 85Президія урочистого засідання у Києві до 50-річчя Міжнародного дня 8 Березня, 1960 р.
Фото з Центрального державного архіву кінофотодокументів ім. Г. Ф. Пшеничного.
Honorary presidium in Kyiv, 50th anniversary of International Women Day, 1960.
Photo courtesy of Central State Archives of video and photo documents.

86. 1961–197«К
омсомолка, студентка, спортсменка и просто красави-
ца» – ідеал радянської дівчини 60-х рр. та, мабуть,
усіх подальших радянських десятиріч, до якого праг-
нуть радянські дівчата і жінки.
В цей час жінки поруч із чоловіками будували соціалізм, бра-
ли на себе й перевиконували соціалістичні зобов’язання по ви-
конанню виробничих планів, вирощували врожаї, народжували
та виховували дітей, встановлювали спортивні рекорди, працю-
вали на суботниках, творили, годували сім’ї, стояли у чергах,
літали у космос і намагалися відповідати вимогам тодішніх ка-
нонів моди й краси- «просто» і «скромно».
На Україні народжується дисидентський рух, мета якого – бо-
ротьба з русифікацією, відродження національної культури і жін-
ки є його активними учасницями в різноманітних ролях: діячки,
мами, дружини й подруги.
“K
omsomol member, student, sportswomen and simply
beautiful”.ThisistheidealofSovietwomaninthe1960’sthat
all women and girls of the country will be trying to reach.
During this decade, women were building socialism together with
men. Women took socialistic “responsibilities” and overfulfilled the
5 years plans, gave birth to children and raised them, worked in
the fields and cultivated crops, set sport records and participated in
“subbotniks”, fed families, stayed in queues, created as artists, went
to space and were trying to stick to the beauty canons of that time:
simple and modest.
Dissident movement appears in Ukraine. The main goal is to fight
russification and to stimulate a national Ukrainian “renaissance”.
Women took an active part in this movement as activists, mothers,
wives, friends and partners.

88. 88
1961–197
Мами 60-х.
1960s Moms.

89. 89До весняного сезону, 60-ті рр. Фото п. Б. Азарова.
Spring collection arrived, 1960s. Photo by B.Azarov.

90. 90
1961–197
Жіноча професія 60-х рр. – оператор ЕОМ.
One of the popular professions for women in the sixties was a computer operator.

91. 91Радянська школа навчає дівчаток бути справжніми домогосподинями, 1967 р. Фото з Державного архіву Харківської області.
A cooking class was a hit in Soviet schools, 1967. Photo courtesy of the State Archives of Kharkiv region.

92. 92
1961–197
І привчає до майбутніх робочих професій. Фото з Державного архіву Харківської області, 1967 р.
Vocational training in high school, 1967. Photo courtesy of the State Archives of Kharkiv region.

93. 93Перерва на молочнотоварній фермі, 1969 р. Фото з Державного архіву Харківської області.
Break at a milk farm, 1969. Photo courtesy of the State Archives of Kharkiv region.

94. 94
1961–197
Підкормка озимини, 1969 р. Фото з Державного архіву Харківської області.
Working on Winter crops, 1969. Photo courtesy of the State Archives of Kharkiv region.