Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

«Емансипація жінок у міжвоєнній Польщі»

169 views

Published on

Буклет матеріалів виставки

Published in: Science
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

«Емансипація жінок у міжвоєнній Польщі»

  1. 1. «За пiдтримки Rosa Luxemburg Stiftung з коштiв Mіністерства закордонних справ ФРН. Зміст виставки перебуває у виключнiй вiдповiдальностi ГО «Мнемоніка» i може не вiдображати позицiї Rosa Luxemburg Stiftung». «Åìàíñèïàö³ÿ æ³íîê ó ì³æâîºíí³é Ïîëüù³»
  2. 2. 2 3 Óроки існування Другої Речі Посполитої (1918-1939 рр.), в час, коли частина західноукраїнських земель перебувала у складі цієї держави, стрімко розвивався процес емансипації жінок. Він розпочався наприкінці XIX ст., але особливо активно відбувався в десятиліття, що пролягли між двома світовими війнами. Нова роль жінок визначалася змінамивкапіталістичнійекономіцітасоціальнихвідносинах. Емансипації жінок у Польщі сприяло набуття ними виборчих прав. Частина з них стала активними учасницями суспільно-політичного життя. Найбільш ініціативні брали участь у діяльності політичних партій, виборах до органів місцевого самоврядування, національних зборів Польщі. Упродовж 1918-1939 рр. у сеймі та сенаті різних скликань працювало 49 жінок(2%відзагальноїкількостіпослівісенаторів). Частина жінок почала трудитися на фабриках і заводах, у ремісничих майстернях та закладах сфери послуг; ті з дівчат, які здобули вищу освіту, пліч-о-плічізчоловікамипрацюваливзакладахосвіти,охорониздоров'ята культури. DuringtheyearsoftheSecondPolishRepublic(1918-1939),whenWestern Ukrainian lands were a part of this state, the process of women emancipation was rapidly developing. It began in the late nineteenth century, but was particularly active in the decades between the two world wars. The new role of women was determined by the changes in the capitalist economy and socialrelations. The emancipation of women in Poland was facilitated by the acquisition of the electoral rights. Some women became active participants in social and political life. The most initiative women took part in the activities of political parties, elections to the local self-government bodies and to the National Assembly of Poland. In 1918-1939, 49 women (2% of the total number of ambassadors and senators) worked in the Sejm and Senate of different convocations. Some women began to work in factories and plants, craft workshops and service industry; those women who gained higher education worked side-by-side withmenineducational,healthandculturalinstitutions.
  3. 3. 2 3 Óроки існування Другої Речі Посполитої (1918-1939 рр.), в час, коли частина західноукраїнських земель перебувала у складі цієї держави, стрімко розвивався процес емансипації жінок. Він розпочався наприкінці XIX ст., але особливо активно відбувався в десятиліття, що пролягли між двома світовими війнами. Нова роль жінок визначалася змінамивкапіталістичнійекономіцітасоціальнихвідносинах. Емансипації жінок у Польщі сприяло набуття ними виборчих прав. Частина з них стала активними учасницями суспільно-політичного життя. Найбільш ініціативні брали участь у діяльності політичних партій, виборах до органів місцевого самоврядування, національних зборів Польщі. Упродовж 1918-1939 рр. у сеймі та сенаті різних скликань працювало 49 жінок(2%відзагальноїкількостіпослівісенаторів). Частина жінок почала трудитися на фабриках і заводах, у ремісничих майстернях та закладах сфери послуг; ті з дівчат, які здобули вищу освіту, пліч-о-плічізчоловікамипрацюваливзакладахосвіти,охорониздоров'ята культури. DuringtheyearsoftheSecondPolishRepublic(1918-1939),whenWestern Ukrainian lands were a part of this state, the process of women emancipation was rapidly developing. It began in the late nineteenth century, but was particularly active in the decades between the two world wars. The new role of women was determined by the changes in the capitalist economy and socialrelations. The emancipation of women in Poland was facilitated by the acquisition of the electoral rights. Some women became active participants in social and political life. The most initiative women took part in the activities of political parties, elections to the local self-government bodies and to the National Assembly of Poland. In 1918-1939, 49 women (2% of the total number of ambassadors and senators) worked in the Sejm and Senate of different convocations. Some women began to work in factories and plants, craft workshops and service industry; those women who gained higher education worked side-by-side withmenineducational,healthandculturalinstitutions.
  4. 4. 4 5 Проявом прагнення жінок змінювати суспільні реалії стало створення ними громадських організацій. У розмежованому соціальним та етноконфесійним факторами соціумі вони поставали на національних засадах. Ці жіночі союзи і товариства акумулювали сили на врегулювання тих проблем, які були найболючішими для українців, поляків, євреїв. Водночас їхня діяльність засвідчила й спільні пріоритети: прагнення захистити материнство, неповнолітніх із малозабезпечених сімей та сиріт, сприяти набуттю жінками професій, знань з основ виховання дітей, профілактики захворювань, сучасних методів ведення домашнього господарства,сприятирозвиткунаціональногошкільництватощо. Емансипація жінок відбувалася повсюдно. Найбільш повільно цей процес проходив на селі, найстрімкіше - у великих містах. Він відбувався і в невеликих містечках. Зокрема, в Рівному, де найенергійніші представниці різних національностей поступово формували новий образ жінки та її соціальнуроль. The creation of women's public organizations became the manifestation of their desire to change social realities. In the society that was divided according to the social, ethnic, and confessional factors, these organizations appeared on the national basis. Women's unions and societies accumulated strength to resolve the problems that were most painful for Ukrainians, Poles, and Jews. At the same time, their activities had some common priorities: the desire to protect motherhood, children from low-income families and orphans, to promote the acquisition of professions by women, to get knowledge of the basics of raising children, to prevent diseases, to master modern methods of household management,tofacilitatenationalschooling,etc. The emancipation of women could be seen everywhere. Most slowly, this process took place in the village, and the fastest rate was in big cities. Emancipation also developed in small towns. In particular, in the town of Rivne, where the most vigorous representatives of different nationalities were gradually forming a new imageofawomanandhersocialrole.
  5. 5. 4 5 Проявом прагнення жінок змінювати суспільні реалії стало створення ними громадських організацій. У розмежованому соціальним та етноконфесійним факторами соціумі вони поставали на національних засадах. Ці жіночі союзи і товариства акумулювали сили на врегулювання тих проблем, які були найболючішими для українців, поляків, євреїв. Водночас їхня діяльність засвідчила й спільні пріоритети: прагнення захистити материнство, неповнолітніх із малозабезпечених сімей та сиріт, сприяти набуттю жінками професій, знань з основ виховання дітей, профілактики захворювань, сучасних методів ведення домашнього господарства,сприятирозвиткунаціональногошкільництватощо. Емансипація жінок відбувалася повсюдно. Найбільш повільно цей процес проходив на селі, найстрімкіше - у великих містах. Він відбувався і в невеликих містечках. Зокрема, в Рівному, де найенергійніші представниці різних національностей поступово формували новий образ жінки та її соціальнуроль. The creation of women's public organizations became the manifestation of their desire to change social realities. In the society that was divided according to the social, ethnic, and confessional factors, these organizations appeared on the national basis. Women's unions and societies accumulated strength to resolve the problems that were most painful for Ukrainians, Poles, and Jews. At the same time, their activities had some common priorities: the desire to protect motherhood, children from low-income families and orphans, to promote the acquisition of professions by women, to get knowledge of the basics of raising children, to prevent diseases, to master modern methods of household management,tofacilitatenationalschooling,etc. The emancipation of women could be seen everywhere. Most slowly, this process took place in the village, and the fastest rate was in big cities. Emancipation also developed in small towns. In particular, in the town of Rivne, where the most vigorous representatives of different nationalities were gradually forming a new imageofawomanandhersocialrole.
  6. 6. 6 7 Çîô’ÿ Ìîðà÷åâñüêà Зоф'я Морачевська (до заміжжя – Гостковська) народилася 4 липня 1873 р. в Чернівцях. Зростала майбутня суспільно-політична діячка й одна з перших представниць жіноцтва в сеймі Польщі в родині інтелігенції (батько Роман Гостковський – професор Львівської політехніки). Дитинство Зоф'ї пройшло у Львові. У 12-річному віці вона почала навчатися в школі для дівчат Вікторії Недзільковської. У 1893 р., закінчивши Львівську вчительську семінарію, працює за фахом. Через два роки, у 1896 р., Зоф'я одружується з Єнджеєм Морачевським, якому судилося стати прем'єр- міністром Польщі. У цьому ж році вона приєдналася до Польської соціал-демократичної партії Галичини. З початку ХХ ст. Зоф'я Морачевська демонструє активну громадянську позицію: займається громадською працею, читає лекції з польської історії, географії та літератури працюючим жінкам. На початку 1900-х рр. створює в Стрию, куди переїжджає на проживання, «Союз жінок та праці». У роки Першої світової війни вона очолює «Лігу жінок Галичини та Сілезії», яка після переїзду Морачевської до Кракова входить до складу «Польської ліги жінок» (станом на 1916 р. кількість її учасниць нараховувалапонад16тис.). Після завершення Першої світової війни і здобуття Польщею незалежності у листопаді 1918 р. Зоф'я Морачевська переїздить до Варшави. У 1919–1922 рр. вона була парламентаркою в законодавчому сеймі, де представляла Польську соціалістичну партію; у 1930–1935 рр. працювала в сейміякпредставницябезпартійногоблокуспівпрацізурядом. Після травневого перевороту 1926 р. і приходу до влади Юзефа Пілсудського Зоф'я Морачевська очолює Демократичний виборчий комітет польських жінок, який у березні 1928 р. перейменовано в «Союз громадської праці жінок» («Związek Pracy Obywatelskiej Kobiet» – ZPOK). Невдовзі після постання ця організація стала однією з найпопулярніших та наймасовіших у Другій РечіПосполитій(станомна1930р.налічувала30тис.членкинь). Опозиційне тодішній владі середовище в ZPOK очолила Зоф'я Морачевська, яка спільно з однодумцями вийшла з нього. В лютому 1935 р. у Варшаві вона зініціювала створення організації «Соціальнажіночавзаємодопомога»(«SamopomocSpołecznaKobiet»). Під час Другої світової війни Зоф'я Морачевська організувала «Громадський комітет для допомоги жертвам війни». Її донька Ванда загинула в 1942 р. у в'язниці Павяк (Варшава), син Адам помер у концентраційному таборі Аушвіц; у цьому ж році під час бомбардування Варшави загинув її чоловік Єнджей Морачевський. Ще раніше її перший син Тадеуш помер немовлям, другий син Казимирзагинуву17-річномувіціпідчаспольсько-радянськоївійни1919–1921рр. У 1947 р. Зоф'я Морачевська підготувала до друку «Енциклопедію польського жіночого руху». За віддану працю державі нагороджена Кавалерським і Офіцерським хрестами Ордена Відродження Польщі (1927 р., 1930 р.), орденом «Відродження Польщі» і «Хрестом Незалежності» (1931 р.). Померла громадсько-політична діячка 16 листопада 1958 р. у сімейному будинку в м. Сулеювек. 21 лютого 2014 р.іменемЗоф'їМорачевськоїназванозалувпольськомупарламенті. Емансипація жінок відбувалася повсюдно. Найбільш повільно цей процес проходив на селі, найстрімкіше - у великих містах. Він відбувався і в невеликих містечках. Зокрема, в Рівному, де найенергійніші представниці різних національностей поступово формували новий образ жінки та її соціальнуроль. Zofia Moraczewska (maiden name Hostkovska) was born on July 4, 1873 in Chernivtsi. The future social and political leader and one of the first women's representatives in the Sejm of Poland grew up in the family of intellectuals (her father Roman Hostkovskyi was the professor of Lviv Polytechnic Institute). Zofia spent her childhood in Lviv. At the age of 12, she began to study at the Girls School of Victoria Nedzilkovska. In 1893, after graduating from Lviv Teaching Seminary, she started work on a specialty. Two years later, in 1896, Zofia married Jędrzej Moraczewski, who later became the prime minister of Poland. In the same year, she joined the Polish Social Democratic PartyofGalicia. In the beginning of the twentieth century, Zofia Moraczewska was active in civic life: she was engaged in social work and gave lectures on Polish history, geography and literature for working women. In the early 1900s, she created the "Union of Women and Labor" in town of Stryi, where she moved to live. During World War I, she was the Head of the "League of Women of Galicia and Silesia", which, after MoraczewskamovedtoKrakow,becameapartofthe"PolishWomen'sLeague"(in1916,ithadmorethan16,000members). In November 1918, when Poland gained independence after the end of World War I, Zofia Moraczewska moved to Warsaw. In 1919-1922, she was a parliamentarian in the Legislative Sejm, where she represented the Polish Socialist Party; in 1930-1935, she worked in theSejmasarepresentativeoftheNon-PartyGroupofCooperationwiththeGovernment. After the May Coup of 1926 when Jozef Pilsudski came to power, Zofia Moraczewska became the Head of the Democratic Electoral Committee of Polish Women, which, in March 1928, was renamed the "Union of Women's Civic Work" – "Związek Pracy Obywatelskiej Kobiet" (ZPOK). Shortly after its foundation, this organization became one of the most popular and mass in the Second Polish Republic (in 1930,therewere30,000membersinit). The opposition to the then ruling power in the ZPOK was headed by Zofia Moraczewska, who, along with the like-minded, came out of it. In February 1935, in Warsaw, she initiated the creation of the organization "Social Mutual Aid for Women" ("Samopomoc SpołecznaKobiet"). During the Second World War, Zofia Moraczewska organized the "Public Committee to Help Victims of the War". Her daughter Wanda died in 1942 in Pawiak prison (Warsaw); her son Adam died in the concentration camp Auschwitz. In the same year, during the bombing of Warsaw, her husband Jędrzej Morachevskyi died. Earlier, her first son, Tadeusz, died being a baby; the second son, Casimir, died attheageof17atthetimeofthePolish-Sovietwarof1919-1921. In 1947, Zofia prepared for publishing the "Encyclopedia of the Polish Women's Movement". For her hard work for the country, she was awarded the Knight's and Officer's Crosses of the Order of Polonia Restituta (1927, 1930) and the Cross of Independence (1931). Zofia Moraczewska died on November 16, 1958 in a family house in the town of Sulejówek. On February 21, 2014, one of the halls in the Polish ParliamentwasnamedafterZofiaMoraczewska. A biographical dictionary of women's movements and feminisms : Central, Eastern, and South Eastern Europe, 19th and 20th centuries. F.deHaan,K.Daskalova,A.Loutfi.– Budapest;NewYork:CEUPress/CentralEuropeanUniversityPress,2006–S.348–351. Moraczewska Zofia Demokracja dla kobiet. Joanna Dufrat [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.feminoteka.pl/muzeum/readarticle.php?article_id=29
  7. 7. 6 7 Çîô’ÿ Ìîðà÷åâñüêà Зоф'я Морачевська (до заміжжя – Гостковська) народилася 4 липня 1873 р. в Чернівцях. Зростала майбутня суспільно-політична діячка й одна з перших представниць жіноцтва в сеймі Польщі в родині інтелігенції (батько Роман Гостковський – професор Львівської політехніки). Дитинство Зоф'ї пройшло у Львові. У 12-річному віці вона почала навчатися в школі для дівчат Вікторії Недзільковської. У 1893 р., закінчивши Львівську вчительську семінарію, працює за фахом. Через два роки, у 1896 р., Зоф'я одружується з Єнджеєм Морачевським, якому судилося стати прем'єр- міністром Польщі. У цьому ж році вона приєдналася до Польської соціал-демократичної партії Галичини. З початку ХХ ст. Зоф'я Морачевська демонструє активну громадянську позицію: займається громадською працею, читає лекції з польської історії, географії та літератури працюючим жінкам. На початку 1900-х рр. створює в Стрию, куди переїжджає на проживання, «Союз жінок та праці». У роки Першої світової війни вона очолює «Лігу жінок Галичини та Сілезії», яка після переїзду Морачевської до Кракова входить до складу «Польської ліги жінок» (станом на 1916 р. кількість її учасниць нараховувалапонад16тис.). Після завершення Першої світової війни і здобуття Польщею незалежності у листопаді 1918 р. Зоф'я Морачевська переїздить до Варшави. У 1919–1922 рр. вона була парламентаркою в законодавчому сеймі, де представляла Польську соціалістичну партію; у 1930–1935 рр. працювала в сейміякпредставницябезпартійногоблокуспівпрацізурядом. Після травневого перевороту 1926 р. і приходу до влади Юзефа Пілсудського Зоф'я Морачевська очолює Демократичний виборчий комітет польських жінок, який у березні 1928 р. перейменовано в «Союз громадської праці жінок» («Związek Pracy Obywatelskiej Kobiet» – ZPOK). Невдовзі після постання ця організація стала однією з найпопулярніших та наймасовіших у Другій РечіПосполитій(станомна1930р.налічувала30тис.членкинь). Опозиційне тодішній владі середовище в ZPOK очолила Зоф'я Морачевська, яка спільно з однодумцями вийшла з нього. В лютому 1935 р. у Варшаві вона зініціювала створення організації «Соціальнажіночавзаємодопомога»(«SamopomocSpołecznaKobiet»). Під час Другої світової війни Зоф'я Морачевська організувала «Громадський комітет для допомоги жертвам війни». Її донька Ванда загинула в 1942 р. у в'язниці Павяк (Варшава), син Адам помер у концентраційному таборі Аушвіц; у цьому ж році під час бомбардування Варшави загинув її чоловік Єнджей Морачевський. Ще раніше її перший син Тадеуш помер немовлям, другий син Казимирзагинуву17-річномувіціпідчаспольсько-радянськоївійни1919–1921рр. У 1947 р. Зоф'я Морачевська підготувала до друку «Енциклопедію польського жіночого руху». За віддану працю державі нагороджена Кавалерським і Офіцерським хрестами Ордена Відродження Польщі (1927 р., 1930 р.), орденом «Відродження Польщі» і «Хрестом Незалежності» (1931 р.). Померла громадсько-політична діячка 16 листопада 1958 р. у сімейному будинку в м. Сулеювек. 21 лютого 2014 р.іменемЗоф'їМорачевськоїназванозалувпольськомупарламенті. Емансипація жінок відбувалася повсюдно. Найбільш повільно цей процес проходив на селі, найстрімкіше - у великих містах. Він відбувався і в невеликих містечках. Зокрема, в Рівному, де найенергійніші представниці різних національностей поступово формували новий образ жінки та її соціальнуроль. Zofia Moraczewska (maiden name Hostkovska) was born on July 4, 1873 in Chernivtsi. The future social and political leader and one of the first women's representatives in the Sejm of Poland grew up in the family of intellectuals (her father Roman Hostkovskyi was the professor of Lviv Polytechnic Institute). Zofia spent her childhood in Lviv. At the age of 12, she began to study at the Girls School of Victoria Nedzilkovska. In 1893, after graduating from Lviv Teaching Seminary, she started work on a specialty. Two years later, in 1896, Zofia married Jędrzej Moraczewski, who later became the prime minister of Poland. In the same year, she joined the Polish Social Democratic PartyofGalicia. In the beginning of the twentieth century, Zofia Moraczewska was active in civic life: she was engaged in social work and gave lectures on Polish history, geography and literature for working women. In the early 1900s, she created the "Union of Women and Labor" in town of Stryi, where she moved to live. During World War I, she was the Head of the "League of Women of Galicia and Silesia", which, after MoraczewskamovedtoKrakow,becameapartofthe"PolishWomen'sLeague"(in1916,ithadmorethan16,000members). In November 1918, when Poland gained independence after the end of World War I, Zofia Moraczewska moved to Warsaw. In 1919-1922, she was a parliamentarian in the Legislative Sejm, where she represented the Polish Socialist Party; in 1930-1935, she worked in theSejmasarepresentativeoftheNon-PartyGroupofCooperationwiththeGovernment. After the May Coup of 1926 when Jozef Pilsudski came to power, Zofia Moraczewska became the Head of the Democratic Electoral Committee of Polish Women, which, in March 1928, was renamed the "Union of Women's Civic Work" – "Związek Pracy Obywatelskiej Kobiet" (ZPOK). Shortly after its foundation, this organization became one of the most popular and mass in the Second Polish Republic (in 1930,therewere30,000membersinit). The opposition to the then ruling power in the ZPOK was headed by Zofia Moraczewska, who, along with the like-minded, came out of it. In February 1935, in Warsaw, she initiated the creation of the organization "Social Mutual Aid for Women" ("Samopomoc SpołecznaKobiet"). During the Second World War, Zofia Moraczewska organized the "Public Committee to Help Victims of the War". Her daughter Wanda died in 1942 in Pawiak prison (Warsaw); her son Adam died in the concentration camp Auschwitz. In the same year, during the bombing of Warsaw, her husband Jędrzej Morachevskyi died. Earlier, her first son, Tadeusz, died being a baby; the second son, Casimir, died attheageof17atthetimeofthePolish-Sovietwarof1919-1921. In 1947, Zofia prepared for publishing the "Encyclopedia of the Polish Women's Movement". For her hard work for the country, she was awarded the Knight's and Officer's Crosses of the Order of Polonia Restituta (1927, 1930) and the Cross of Independence (1931). Zofia Moraczewska died on November 16, 1958 in a family house in the town of Sulejówek. On February 21, 2014, one of the halls in the Polish ParliamentwasnamedafterZofiaMoraczewska. A biographical dictionary of women's movements and feminisms : Central, Eastern, and South Eastern Europe, 19th and 20th centuries. F.deHaan,K.Daskalova,A.Loutfi.– Budapest;NewYork:CEUPress/CentralEuropeanUniversityPress,2006–S.348–351. Moraczewska Zofia Demokracja dla kobiet. Joanna Dufrat [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.feminoteka.pl/muzeum/readarticle.php?article_id=29
  8. 8. 9 Ìàð³ÿ Ðîãîâñüêà- Ôàëüñüêà 8 Роговська-Фальська Марія (28 лютого 1877 р., с. Чаплін Білостоцького воєводства – 7 вересня 1944р.,м.Варшава)–педагогиня,громадськадіячка. Марія Роговська-Фальська (Марія Фальська) здобула вищу педагогічну освіту в 1897 р. і переїхала до м. Лодзь, де працювала приватною вчителькою. Вступивши до Польської соціалістичної партії, зблизилася з Марією та Юзефом Пілсудськими. Неодноразово заарештовувалася за революційнудіяльність,відбулатрирічнезасланняуВологодськійгубернії. Сповідування соціальних концепцій Е. Абрамовського (соціалізм – це рух етичний, а не політичний; соціальній революції повинні передувати моральні перетворення) зумовило подальший напрям громадської активності Марії Фальської. Вона завзято підтримувала діяльність курсів для дорослих анальфабетів Товариства польської культури. З 1908 р. була вчителькою експериментальної початкової школи M. Пєнковської у Варшаві, де здобула авторитет учениць як прибічник світського вихованнятаатеїстичногосвітогляду. У 1910 р. виїхала до Лондона, де одружилася. Проживаючи в Москві, працювала в Польській бібліотеці, що функціонувала при Товаристві доброчинності. У роки Першої світової війни організувала в Кривому Розі допомогу для їдальні робітників у Варшаві. З 1915 р. мешкала в Києві, де познайомиласязвидатнимпедагогомЯнушемКорчаком. Після здобуття Польщею незалежності працювала в міністерстві праці і соціальної опіки. Фальська – одна із ініціаторок утворення відділу опіки над дітьми робітників, що діяв при Об'єднаній центральній комісії професійних спілок; спільно з Янушем Корчаком організувала притулок «Наш дім» для дітей робітників, які втратили опіку батьків у Прушкові. Завдяки співпраці з Олександрою Пілсудською та іншими діячами т. зв. легіонового табору сиротинцю придбано будинок у Варшаві. Призакладідіявдитячийсадокігуртожитокдлямолоді. Керуючи закладом, спільно з Янушем Корчаком, Марія Роговська-Фальська визначила метою роботи «спонукання добровільної та свідомої адаптації особи до форм колективного життя». Їх оригінальна ідея – збір свідчень вихованців, які Марія Фальська опублікувала під назвою «Спогади малюків. День «Нашого будинку» в Прушкові» (1924 р.). Досвід виховання дітей вона представила в брошурі «Виховний заклад «Наш будинок» – інформаційний нарис» (1928 р.), вступ до якої написав ЯнушКорчак. У роки Другої світової війни намагалася за будь-яку ціну врятувати його, ризикуючи власним життям. Марія Фальська допомагала єврейському будинку сиріт, а в закладі «Наш дім» переховувала майже два десятки дітей-євреїв. За їх порятунок педагогині присвоєне почесне звання Праведника народівсвіту. Героїчна боротьба за порятунок дітей підірвала життєві сили Марії Фальської. Вона не перенеслазвісткипроевакуаціюзакладуіпомерлавідсерцевогонападу7вересня1944р.уВаршаві. Внесок Фальської у відродження незалежності Польщі відзначено «Хрестом Незалежності» (1931 р.) та орденом «Відродження Польщі» (посмертно, 1947 р.). Створений за її активної участі притулок«Нашдім»перейменовановДержавнийбудинокдитиниім.МаріїФальської. Maria Rogowska-Falska (February 28, 1877, village of Chaplin, Białystok Voivodeship – September 7, 1944, Warsaw) was a teacherandpublicfigure. Maria Rogowska-Falska (Maria Falska) received higher pedagogical education in 1897 and moved to Lodz, where she worked as a private teacher. Having joined the Polish Socialist Party, she became close to Maria and Jozef Pilsudski. Maria Falska was repeatedly arrestedforrevolutionaryactivity,andfor3yearslivedinexileinVologdaprovince. The further direction of Maria Falska's social activity was determined by the social conceptions of E. Abramovskyi (socialism is an ethical movement, not a political one; social revolutions must be preceded by moral transformations). She steadily supported the activities of the Courses for Illiterate Adults of the Polish Society of Culture. From 1908, Maria was a teacher at the experimental elementary school of M.PenkowskainWarsaw,whereshegainedtheauthorityamongthestudentsasasupporterofseculareducationandatheisticoutlook. In 1910, Maria left for London, where she got married. She also lived in Moscow, where she worked in the Polish library, which was sponsored by the Charity Society. In the years of the First World War, Maria organized in Kryvyi Rih assistance for the workers' dining room inWarsaw.From1915,MariaFalskalivedinKyiv,whereshemetthefamousteacherJanuszKorczak. When Poland gained independence, Maria worked at the Ministry of Labor and Social Welfare. She was one of the initiators of the formation of the Department of Child Custody, which was operating at the Joint Central Commission of Trade Unions; together with Janusz Korczak, in Pruszków, she organized the shelter "Our home" for workers' children who lost their parents' guardianship. Due to the cooperation with Aleksandra Piłsudska and other leaders of the Legions, a house in Warsaw was purchased for the orphanage. There was alsoakindergartenandayouthhostelthere. Managing the orphanage together with Janusz Korczak, Maria Rogowska-Falska defined its goal as the "encouragement of voluntary and conscious adaptation of a person to the forms of social life". She had an idea to gather the testimonies of students, which Maria Falska published under the title "Memoirs of Kids. The Day of "Our Home" in Pruszkow" (1924). She presented the experience of bringing up children in the brochure "Educational institution "Our Home " – an information essay" (1928), the introduction of which was writtenbyJanuszKorczak. During the Second World War, risking her own life, she tried to save Korczak. Maria Falska helped the Jewish orphanage, and nearly two dozen Jewish children were hiding in "Our Home". For their salvation, the teacher was awarded the honorary title of the RighteousAmongtheNations. The heroic struggle for the salvation of children undermined the vital forces of Maria Falska. She did not survive the news about theevacuationofherinstitutionanddiedofaheartattackonSeptember7,1944inWarsaw. For the contribution to the revival of Polish independence, Falska was awarded the Cross of Independence (1931) and the Order of Polonia Restituta (posthumously, 1947). The "Our Home" shelter, which had been created with her active participation, was renamed into theStateHouseofChildrennamedafterMariaFalska. Gutman I. Księga Sprawiedliwych wśród Narodów Świata. Ratujący Żydów podczas Holokaustu. Polska (cz. I). – Kraków: Fundacja InstytutStudiówStrategicznych,2009. Pacholczykowa A. Maria Rogowska-Falska [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ipsb.nina.gov.pl/a/biografia/maria- rogowska-falska
  9. 9. 9 Ìàð³ÿ Ðîãîâñüêà- Ôàëüñüêà 8 Роговська-Фальська Марія (28 лютого 1877 р., с. Чаплін Білостоцького воєводства – 7 вересня 1944р.,м.Варшава)–педагогиня,громадськадіячка. Марія Роговська-Фальська (Марія Фальська) здобула вищу педагогічну освіту в 1897 р. і переїхала до м. Лодзь, де працювала приватною вчителькою. Вступивши до Польської соціалістичної партії, зблизилася з Марією та Юзефом Пілсудськими. Неодноразово заарештовувалася за революційнудіяльність,відбулатрирічнезасланняуВологодськійгубернії. Сповідування соціальних концепцій Е. Абрамовського (соціалізм – це рух етичний, а не політичний; соціальній революції повинні передувати моральні перетворення) зумовило подальший напрям громадської активності Марії Фальської. Вона завзято підтримувала діяльність курсів для дорослих анальфабетів Товариства польської культури. З 1908 р. була вчителькою експериментальної початкової школи M. Пєнковської у Варшаві, де здобула авторитет учениць як прибічник світського вихованнятаатеїстичногосвітогляду. У 1910 р. виїхала до Лондона, де одружилася. Проживаючи в Москві, працювала в Польській бібліотеці, що функціонувала при Товаристві доброчинності. У роки Першої світової війни організувала в Кривому Розі допомогу для їдальні робітників у Варшаві. З 1915 р. мешкала в Києві, де познайомиласязвидатнимпедагогомЯнушемКорчаком. Після здобуття Польщею незалежності працювала в міністерстві праці і соціальної опіки. Фальська – одна із ініціаторок утворення відділу опіки над дітьми робітників, що діяв при Об'єднаній центральній комісії професійних спілок; спільно з Янушем Корчаком організувала притулок «Наш дім» для дітей робітників, які втратили опіку батьків у Прушкові. Завдяки співпраці з Олександрою Пілсудською та іншими діячами т. зв. легіонового табору сиротинцю придбано будинок у Варшаві. Призакладідіявдитячийсадокігуртожитокдлямолоді. Керуючи закладом, спільно з Янушем Корчаком, Марія Роговська-Фальська визначила метою роботи «спонукання добровільної та свідомої адаптації особи до форм колективного життя». Їх оригінальна ідея – збір свідчень вихованців, які Марія Фальська опублікувала під назвою «Спогади малюків. День «Нашого будинку» в Прушкові» (1924 р.). Досвід виховання дітей вона представила в брошурі «Виховний заклад «Наш будинок» – інформаційний нарис» (1928 р.), вступ до якої написав ЯнушКорчак. У роки Другої світової війни намагалася за будь-яку ціну врятувати його, ризикуючи власним життям. Марія Фальська допомагала єврейському будинку сиріт, а в закладі «Наш дім» переховувала майже два десятки дітей-євреїв. За їх порятунок педагогині присвоєне почесне звання Праведника народівсвіту. Героїчна боротьба за порятунок дітей підірвала життєві сили Марії Фальської. Вона не перенеслазвісткипроевакуаціюзакладуіпомерлавідсерцевогонападу7вересня1944р.уВаршаві. Внесок Фальської у відродження незалежності Польщі відзначено «Хрестом Незалежності» (1931 р.) та орденом «Відродження Польщі» (посмертно, 1947 р.). Створений за її активної участі притулок«Нашдім»перейменовановДержавнийбудинокдитиниім.МаріїФальської. Maria Rogowska-Falska (February 28, 1877, village of Chaplin, Białystok Voivodeship – September 7, 1944, Warsaw) was a teacherandpublicfigure. Maria Rogowska-Falska (Maria Falska) received higher pedagogical education in 1897 and moved to Lodz, where she worked as a private teacher. Having joined the Polish Socialist Party, she became close to Maria and Jozef Pilsudski. Maria Falska was repeatedly arrestedforrevolutionaryactivity,andfor3yearslivedinexileinVologdaprovince. The further direction of Maria Falska's social activity was determined by the social conceptions of E. Abramovskyi (socialism is an ethical movement, not a political one; social revolutions must be preceded by moral transformations). She steadily supported the activities of the Courses for Illiterate Adults of the Polish Society of Culture. From 1908, Maria was a teacher at the experimental elementary school of M.PenkowskainWarsaw,whereshegainedtheauthorityamongthestudentsasasupporterofseculareducationandatheisticoutlook. In 1910, Maria left for London, where she got married. She also lived in Moscow, where she worked in the Polish library, which was sponsored by the Charity Society. In the years of the First World War, Maria organized in Kryvyi Rih assistance for the workers' dining room inWarsaw.From1915,MariaFalskalivedinKyiv,whereshemetthefamousteacherJanuszKorczak. When Poland gained independence, Maria worked at the Ministry of Labor and Social Welfare. She was one of the initiators of the formation of the Department of Child Custody, which was operating at the Joint Central Commission of Trade Unions; together with Janusz Korczak, in Pruszków, she organized the shelter "Our home" for workers' children who lost their parents' guardianship. Due to the cooperation with Aleksandra Piłsudska and other leaders of the Legions, a house in Warsaw was purchased for the orphanage. There was alsoakindergartenandayouthhostelthere. Managing the orphanage together with Janusz Korczak, Maria Rogowska-Falska defined its goal as the "encouragement of voluntary and conscious adaptation of a person to the forms of social life". She had an idea to gather the testimonies of students, which Maria Falska published under the title "Memoirs of Kids. The Day of "Our Home" in Pruszkow" (1924). She presented the experience of bringing up children in the brochure "Educational institution "Our Home " – an information essay" (1928), the introduction of which was writtenbyJanuszKorczak. During the Second World War, risking her own life, she tried to save Korczak. Maria Falska helped the Jewish orphanage, and nearly two dozen Jewish children were hiding in "Our Home". For their salvation, the teacher was awarded the honorary title of the RighteousAmongtheNations. The heroic struggle for the salvation of children undermined the vital forces of Maria Falska. She did not survive the news about theevacuationofherinstitutionanddiedofaheartattackonSeptember7,1944inWarsaw. For the contribution to the revival of Polish independence, Falska was awarded the Cross of Independence (1931) and the Order of Polonia Restituta (posthumously, 1947). The "Our Home" shelter, which had been created with her active participation, was renamed into theStateHouseofChildrennamedafterMariaFalska. Gutman I. Księga Sprawiedliwych wśród Narodów Świata. Ratujący Żydów podczas Holokaustu. Polska (cz. I). – Kraków: Fundacja InstytutStudiówStrategicznych,2009. Pacholczykowa A. Maria Rogowska-Falska [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ipsb.nina.gov.pl/a/biografia/maria- rogowska-falska
  10. 10. 10 11 Ðîçà Ìåëüöåðîâà Роза Мельцерова (дівоче прізвище – Померанц) народилася 5 листопада 1872 р. у Тернополі. Завершивши 8-й клас у рідному місті, здобувала освіту у Відні, Дрездені, Лейпцигу, Берліні та Парижі, де вивчала іноземні мови і навчалася грі на фортепіано. Після повернення до Галичини активно працює задля національного самоусвідомлення єврейської інтелігенції, стає діяльною сіоністською активісткою: засновує в Тернополі першу жіночу сіоністську організацію «Judita», сприяє постанню осередків Сіоністської партії в Галичині. Свої погляди Роза пропагує в численних статтях і відозвах. Після виникнення сіоністських газет вона стає однією із найяскравіших їх співробітників, веде літературнудіяльність. У 1906 р. Роза одружилася з Ісааком Мельцером. Спільно з ним продовжує сіоністську діяльність у Львові. У 1909 р. Роза Мельцерова закладає основи жіночого руху («Kolo kobiet żydowskich»). Паралельно активно співпрацює з національними інституціями: виконавчим комітетомСіоністськоїпартії,Центральнимкомітетомпорятунку,Центральнимкомітетомопікинад сиротами,Товариствомремісничихмайстереньтаін. У подальші роки Роза продовжує створювати різноманітні інституції, веде активну діяльність, спрямовану на організацію допомоги євреям, що постраждали в роки Першої світової війни (зокрема, засновує народну їдальню), у 1915 р. створює амбулаторію для єврейських дітей, через рік – дитячий притулок. З метою здобуття коштів для створення у Львові потужної жіночої організації вона подорожує Францією, Голландією, Швейцарією, Бельгією. Залучивши до цієї роботи жінок, їй вдається зібрати необхідні кошти. Реконструйований після придбання будинок стає осідком нетількиєврейськихжіночихорганізацій,айінтернатутадитячогопритулку. Заснувавши інтернат, Роза Мельцерова активно реалізовує ідею професійного навчання дівчаток. У 1923 р. відвідує Німеччину, де намагається знайти кошти для підтримки євреїв Східної Галичини. У середині 1920-х рр. Мельцерова засновує в Боянові (Познанщина) заклад опіки над сліпими та глухонімими дітьми. Задля здобуття коштів на його функціонування від'їжджає до Америки. У 1922 р. Роза стає першою з-поміж єврейок жінкою в Польщі, яку обрано до сейму. В законодавчому органі вона виступає на захист євреїв, передусім – зубожілих, здійснює активну роботу,спрямованунарозвитокдоброчиннихжіночихгромадськихорганізацій. В 1920–1930-х рр. Роза продовжує літературну та публіцистичну діяльність. Мельцерова – авторка книг «З краю нужди», «Король хазарів», драми «Мати», яку поставлено в одному з театрів Львова.Частиналітературнихтворів Мельцеровоїзаїїжиттяопублікованінебули. У 1925 р. Роза Мельцерова від'їжджає до Палестини. Відвідини землі обітованої справляють на неї велике враження. Її наміру переїхати в Палестину не судилося збутися. Вона померла в жовтні 1934р. Rosa Melzerova (maiden name – Pomerants) was born on November 5, 1872 in Ternopil. Having completed the 8th grade in her hometown, Rosa continued education in Vienna, Dresden, Leipzig, Berlin and Paris, where she studied foreign languages and piano playing. After returning to Galicia, she actively worked for the national self-awareness of the Jewish intellectuals and became an active Zionist. Rosa established the first women's Zionist organization "Judita" in Ternopil and contributed to the development of the Zionist Party in Galicia. She propagated her views in numerous articles and appeals. After the emergence of the Zionist newspapers, Rosa became oneofthebrightestcontributorsandconductedliteraryactivities. In 1906, Rosa married Isaac Melzer. Together with him, she continued Zionist activities in Lviv. In 1909, Rosa laid the foundations of the women's movement "Kolo kobiet żydowskich (The Circle of Jewish Women)". In parallel, she actively cooperated with national institutions: the Executive Committee of the Zionist Party, the Central Committee of Salvation, the Central Committee for the Care of the Orphans,theSocietyofCraftWorkshops,andothers. In the following years, Rosa continued to create various institutions, and were active in organizing assistance to the Jews who suffered during World War I (in particular, she founded a dining house for poor people). In 1915, Rosa established a clinic for Jewish children, a year later – an orphanage. In order to obtain funds for the creation of a powerful women's organization in Lviv, she traveled to France, Holland, Switzerland, and Belgium. Having attracted women to this work, Rosa managed to raise the necessary funds. With the raised funds, they bought a building, which after the reconstruction became the residence of the Jewish women's organizations; it also housedtheorphanageandchildren'sshelter. After the foundation of the orphanage, Rosa actively started the implementation of the idea of professional education for girls. In 1923,shevisitedGermany,whereshetriedtofindfundstosupporttheJewsofEasternGalicia. In the middle of the 1920s, Melzerova founded a custody facility for blind and deaf children in the town of Bojanowo (near Poznan).Inordertogetfundsforitsoperation,RosawenttoAmerica. In1922,RosabecamethefirstwomaninPolandelectedtotheSejm.Inthislegislativebody,sheadvocatedfortheprotectionofthe impoverishedJewsandcarriedoutactiveworkaimedatthedevelopmentofcharitablewomen'scivicorganizations. In the 1920-1930s, Rosa continued her literary and journalistic work. She is the author of the books "From the Land of Need", "The King of the Khazars", and of the drama "Mother", which was staged in one of the theaters in Lviv. Some of the literary works of Melzerova werenotpublishedduringherlife. In 1925, Rosa Melzerova visited Palestine. The Promised Land made a great impression on her. She had the intention to move to Palestine,butitdidnotcometrue.ShediedinOctober1934. PracowiteźycieRóżyMelcerowej//Chwila.–1934,20pażdziernik.–S.2–3. PamieciRóżyMelcerowej.–Lwow,1936.–60s.
  11. 11. 10 11 Ðîçà Ìåëüöåðîâà Роза Мельцерова (дівоче прізвище – Померанц) народилася 5 листопада 1872 р. у Тернополі. Завершивши 8-й клас у рідному місті, здобувала освіту у Відні, Дрездені, Лейпцигу, Берліні та Парижі, де вивчала іноземні мови і навчалася грі на фортепіано. Після повернення до Галичини активно працює задля національного самоусвідомлення єврейської інтелігенції, стає діяльною сіоністською активісткою: засновує в Тернополі першу жіночу сіоністську організацію «Judita», сприяє постанню осередків Сіоністської партії в Галичині. Свої погляди Роза пропагує в численних статтях і відозвах. Після виникнення сіоністських газет вона стає однією із найяскравіших їх співробітників, веде літературнудіяльність. У 1906 р. Роза одружилася з Ісааком Мельцером. Спільно з ним продовжує сіоністську діяльність у Львові. У 1909 р. Роза Мельцерова закладає основи жіночого руху («Kolo kobiet żydowskich»). Паралельно активно співпрацює з національними інституціями: виконавчим комітетомСіоністськоїпартії,Центральнимкомітетомпорятунку,Центральнимкомітетомопікинад сиротами,Товариствомремісничихмайстереньтаін. У подальші роки Роза продовжує створювати різноманітні інституції, веде активну діяльність, спрямовану на організацію допомоги євреям, що постраждали в роки Першої світової війни (зокрема, засновує народну їдальню), у 1915 р. створює амбулаторію для єврейських дітей, через рік – дитячий притулок. З метою здобуття коштів для створення у Львові потужної жіночої організації вона подорожує Францією, Голландією, Швейцарією, Бельгією. Залучивши до цієї роботи жінок, їй вдається зібрати необхідні кошти. Реконструйований після придбання будинок стає осідком нетількиєврейськихжіночихорганізацій,айінтернатутадитячогопритулку. Заснувавши інтернат, Роза Мельцерова активно реалізовує ідею професійного навчання дівчаток. У 1923 р. відвідує Німеччину, де намагається знайти кошти для підтримки євреїв Східної Галичини. У середині 1920-х рр. Мельцерова засновує в Боянові (Познанщина) заклад опіки над сліпими та глухонімими дітьми. Задля здобуття коштів на його функціонування від'їжджає до Америки. У 1922 р. Роза стає першою з-поміж єврейок жінкою в Польщі, яку обрано до сейму. В законодавчому органі вона виступає на захист євреїв, передусім – зубожілих, здійснює активну роботу,спрямованунарозвитокдоброчиннихжіночихгромадськихорганізацій. В 1920–1930-х рр. Роза продовжує літературну та публіцистичну діяльність. Мельцерова – авторка книг «З краю нужди», «Король хазарів», драми «Мати», яку поставлено в одному з театрів Львова.Частиналітературнихтворів Мельцеровоїзаїїжиттяопублікованінебули. У 1925 р. Роза Мельцерова від'їжджає до Палестини. Відвідини землі обітованої справляють на неї велике враження. Її наміру переїхати в Палестину не судилося збутися. Вона померла в жовтні 1934р. Rosa Melzerova (maiden name – Pomerants) was born on November 5, 1872 in Ternopil. Having completed the 8th grade in her hometown, Rosa continued education in Vienna, Dresden, Leipzig, Berlin and Paris, where she studied foreign languages and piano playing. After returning to Galicia, she actively worked for the national self-awareness of the Jewish intellectuals and became an active Zionist. Rosa established the first women's Zionist organization "Judita" in Ternopil and contributed to the development of the Zionist Party in Galicia. She propagated her views in numerous articles and appeals. After the emergence of the Zionist newspapers, Rosa became oneofthebrightestcontributorsandconductedliteraryactivities. In 1906, Rosa married Isaac Melzer. Together with him, she continued Zionist activities in Lviv. In 1909, Rosa laid the foundations of the women's movement "Kolo kobiet żydowskich (The Circle of Jewish Women)". In parallel, she actively cooperated with national institutions: the Executive Committee of the Zionist Party, the Central Committee of Salvation, the Central Committee for the Care of the Orphans,theSocietyofCraftWorkshops,andothers. In the following years, Rosa continued to create various institutions, and were active in organizing assistance to the Jews who suffered during World War I (in particular, she founded a dining house for poor people). In 1915, Rosa established a clinic for Jewish children, a year later – an orphanage. In order to obtain funds for the creation of a powerful women's organization in Lviv, she traveled to France, Holland, Switzerland, and Belgium. Having attracted women to this work, Rosa managed to raise the necessary funds. With the raised funds, they bought a building, which after the reconstruction became the residence of the Jewish women's organizations; it also housedtheorphanageandchildren'sshelter. After the foundation of the orphanage, Rosa actively started the implementation of the idea of professional education for girls. In 1923,shevisitedGermany,whereshetriedtofindfundstosupporttheJewsofEasternGalicia. In the middle of the 1920s, Melzerova founded a custody facility for blind and deaf children in the town of Bojanowo (near Poznan).Inordertogetfundsforitsoperation,RosawenttoAmerica. In1922,RosabecamethefirstwomaninPolandelectedtotheSejm.Inthislegislativebody,sheadvocatedfortheprotectionofthe impoverishedJewsandcarriedoutactiveworkaimedatthedevelopmentofcharitablewomen'scivicorganizations. In the 1920-1930s, Rosa continued her literary and journalistic work. She is the author of the books "From the Land of Need", "The King of the Khazars", and of the drama "Mother", which was staged in one of the theaters in Lviv. Some of the literary works of Melzerova werenotpublishedduringherlife. In 1925, Rosa Melzerova visited Palestine. The Promised Land made a great impression on her. She had the intention to move to Palestine,butitdidnotcometrue.ShediedinOctober1934. PracowiteźycieRóżyMelcerowej//Chwila.–1934,20pażdziernik.–S.2–3. PamieciRóżyMelcerowej.–Lwow,1936.–60s.
  12. 12. 12 13 Багринівська Парасковія Іванівна (1885 р., с. ШелудьківкаХарківськоїгубернії–?). У 1905 р. Парасковія Багринівська працювала секретар-машиністкою на Харківсько-Миколаївській залізниці. Будучи членкинею есерівської партії, вона брала участь у поширенні прокламацій, виступала на мітингах у період першої російської революції. Заарештованазареволюційнудіяльністьу1906р. Після звільнення Парасковія Багринівська виїхала у Петербург, а в 1916 р. переїхала до Києва. З кінця 1917 р. працювала завідуючою господарством у міністерстві юстиції. У той час одружилася з відомим громадським діячем М. Багринівським (1887–1953 рр.), який виконував обов'язки директора департаменту міністерства юстиції УНР, директора департаменту міністерства закордонних справ, а пізніше був міністром юстиції уряду УНР. У 1920 р. Парасковія Багринівська разомізчоловікомвиїхаладоВаршави. З 1933 р. Парасковія Багринівська – голова Головної управи Союзу українок Волині. Своєю громадсько-політичною діяльністю Парасковія Багринівська сприяла просвіті жінок Волині. Вона спрямовувала роботу секцій Союзу Українок на поширення освіти серед міського та сільського населення, відкриття мережі читалень, бібліотек, постанову театральних вистав, концертів, видавництво часописів, створення медичних пунктів, поширення господарських та промислових спілок, надання матеріальної і моральної допомоги членкиням товариства у випадку безробіття чи хвороби, створення філій і гуртків у містах та селах Волинськоговоєводства. Після приходу Червоної армії (вересень 1939 р.) Парасковія Багринівська услід за своїм чоловіком поїхала до Львова, плануючи виїхати за кордон, однак обставини змусили її повернутися. 13 травня 1940 р. її заарештовано працівникамиНКВС. Допити, жахливі умови утримання похитнули здоров'я Парасковії Іванівни. Її помістили у психіатричну лікарню. Як закінчилося життя громадської діячки – невідомо. Paraskoviia Ivanivna Bahrynivska (1885, the village of Shelud'kivka, Kharkivgovernorate–?). In 1905, Paraskoviia Bahrynivska worked as a typist in Kharkiv-Mykolaiiv railroad. Being a member of the Socialist Revolutionary party, she participated in the distribution of proclamations and spoke at rallies during the first Russian revolution.Paraskoviiawasarrestedforrevolutionaryactivitiesin1906. After dismissal, Paraskoviia Bahrynivska went to St. Petersburg, and in 1916, she moved to Kyiv. Since the end of 1917, she worked as a supplies manager at the Ministry of Justice. At that time, Paraskoviia married a well-known public figure M. V. Bahrynivskyi (1887-1953), who served as a department director of the Ministry of Justice of the Ukrainian People's Republic, a department director of the Ministry of Foreign Affairs, and later was the Minister of Justice of the Government of the Ukrainian People's Republic. In 1920, Paraskoviia Bahrynivska left for Warsawtogetherwithherhusband. Since1933,ParaskoviiaBahrynivskawastheheadoftheMainBoardofthe Ukrainian Women's Union in Volyn. Her public and political activities contributed to the women's education in Volyn. She directed the work of the Ukrainian Women's Union to promote education of urban and rural population, to establish a network of reading halls and libraries, to facilitate theatrical performances and concerts, publishing of periodicals, creation of medical stations, spread of economic and industrial associations, provision of the material and moral assistance to the members of the society in the event of unemployment or illnesses, creation of branches and sections in the towns and villages of the Volyn Voivodeship. After the invasion of the Red Army in 1939, Paraskoviia Bahrynivska and her husband went to Lviv, planning to go abroad, but the circumstances forced her toreturn.OnMay13,1940,ParaskoviiaBahrynivskawasarrestedbytheNKVD. Interrogations and terrible conditions of detention damaged the health of Paraskoviia Bahrynivska. She was placed in a psychiatric hospital. It is unknown whereandhowshedied. Давидюк Р. Еміграція УНР на Волині в умовах першої радянізації (вересень 1939 – червень 1941 рр.) // З архівів ВУЧК-ГПУ- НКВД-КГБ.–2009.–33.–С.353–369. ДавидюкР.Супротинеїбуливластітрьохдержав//Вільнеслово.–2006,11липня(№54).–С.6. Шевельов Ю. (Юрій Шерех) Я, мені, мене ... (і довкруги). Спогади. Частина перша. В Україні. – Харків : Видавець Олександр Савчук,2017.– 728с. Ïàðàñêîâ³ÿ Áàãðèí³âñüêà
  13. 13. 12 13 Багринівська Парасковія Іванівна (1885 р., с. ШелудьківкаХарківськоїгубернії–?). У 1905 р. Парасковія Багринівська працювала секретар-машиністкою на Харківсько-Миколаївській залізниці. Будучи членкинею есерівської партії, вона брала участь у поширенні прокламацій, виступала на мітингах у період першої російської революції. Заарештованазареволюційнудіяльністьу1906р. Після звільнення Парасковія Багринівська виїхала у Петербург, а в 1916 р. переїхала до Києва. З кінця 1917 р. працювала завідуючою господарством у міністерстві юстиції. У той час одружилася з відомим громадським діячем М. Багринівським (1887–1953 рр.), який виконував обов'язки директора департаменту міністерства юстиції УНР, директора департаменту міністерства закордонних справ, а пізніше був міністром юстиції уряду УНР. У 1920 р. Парасковія Багринівська разомізчоловікомвиїхаладоВаршави. З 1933 р. Парасковія Багринівська – голова Головної управи Союзу українок Волині. Своєю громадсько-політичною діяльністю Парасковія Багринівська сприяла просвіті жінок Волині. Вона спрямовувала роботу секцій Союзу Українок на поширення освіти серед міського та сільського населення, відкриття мережі читалень, бібліотек, постанову театральних вистав, концертів, видавництво часописів, створення медичних пунктів, поширення господарських та промислових спілок, надання матеріальної і моральної допомоги членкиням товариства у випадку безробіття чи хвороби, створення філій і гуртків у містах та селах Волинськоговоєводства. Після приходу Червоної армії (вересень 1939 р.) Парасковія Багринівська услід за своїм чоловіком поїхала до Львова, плануючи виїхати за кордон, однак обставини змусили її повернутися. 13 травня 1940 р. її заарештовано працівникамиНКВС. Допити, жахливі умови утримання похитнули здоров'я Парасковії Іванівни. Її помістили у психіатричну лікарню. Як закінчилося життя громадської діячки – невідомо. Paraskoviia Ivanivna Bahrynivska (1885, the village of Shelud'kivka, Kharkivgovernorate–?). In 1905, Paraskoviia Bahrynivska worked as a typist in Kharkiv-Mykolaiiv railroad. Being a member of the Socialist Revolutionary party, she participated in the distribution of proclamations and spoke at rallies during the first Russian revolution.Paraskoviiawasarrestedforrevolutionaryactivitiesin1906. After dismissal, Paraskoviia Bahrynivska went to St. Petersburg, and in 1916, she moved to Kyiv. Since the end of 1917, she worked as a supplies manager at the Ministry of Justice. At that time, Paraskoviia married a well-known public figure M. V. Bahrynivskyi (1887-1953), who served as a department director of the Ministry of Justice of the Ukrainian People's Republic, a department director of the Ministry of Foreign Affairs, and later was the Minister of Justice of the Government of the Ukrainian People's Republic. In 1920, Paraskoviia Bahrynivska left for Warsawtogetherwithherhusband. Since1933,ParaskoviiaBahrynivskawastheheadoftheMainBoardofthe Ukrainian Women's Union in Volyn. Her public and political activities contributed to the women's education in Volyn. She directed the work of the Ukrainian Women's Union to promote education of urban and rural population, to establish a network of reading halls and libraries, to facilitate theatrical performances and concerts, publishing of periodicals, creation of medical stations, spread of economic and industrial associations, provision of the material and moral assistance to the members of the society in the event of unemployment or illnesses, creation of branches and sections in the towns and villages of the Volyn Voivodeship. After the invasion of the Red Army in 1939, Paraskoviia Bahrynivska and her husband went to Lviv, planning to go abroad, but the circumstances forced her toreturn.OnMay13,1940,ParaskoviiaBahrynivskawasarrestedbytheNKVD. Interrogations and terrible conditions of detention damaged the health of Paraskoviia Bahrynivska. She was placed in a psychiatric hospital. It is unknown whereandhowshedied. Давидюк Р. Еміграція УНР на Волині в умовах першої радянізації (вересень 1939 – червень 1941 рр.) // З архівів ВУЧК-ГПУ- НКВД-КГБ.–2009.–33.–С.353–369. ДавидюкР.Супротинеїбуливластітрьохдержав//Вільнеслово.–2006,11липня(№54).–С.6. Шевельов Ю. (Юрій Шерех) Я, мені, мене ... (і довкруги). Спогади. Частина перша. В Україні. – Харків : Видавець Олександр Савчук,2017.– 728с. Ïàðàñêîâ³ÿ Áàãðèí³âñüêà
  14. 14. 14 15 Хая Сандберг (1869 р., м. Рівне – 194?) – власниця мережі аптек та аптечного складу в Рівному, відома громадськадіячкамістайВолині. Хая Сандберг – почесна голова Союзу єврейських жінок, членкиня Товариства опіки над єврейськими сиротами «Centos», з 1931 р. – Союзу єврейських жінок у Рівному, низки професійних громадських організацій та інституцій соціально-економічного характеру. Щедро фінансово підтримувала рівненські єврейські доброчинні організаціїітовариства. У Рівному Хая Сандберг заснувала інтернат, сприялапридбаннюнимбудинку.Вихованцірівненського товариства «Centos» набували професійні навички: навчалисянакурсахкравцівтадрукарства. Хая Сандберг – бабуся поетеси Зузанни Гінчанки (СариПоліниГінзбург). Chaya Sandberg (1869, Rivne - 194?) was the owner of a chain of pharmacies and pharmacy storehouse in Rivne, a well-known public figure in the townandinVolynregion. Chaya Sandberg was an honorary chairperson of the Union of Jewish Women, a member of the Society for the Guardianship of Jewish Orphans "Centos", and since 1931 – a member of the Union of Jewish Women in Rivne. She also participated in the work of a number of professional non-governmental organizations and institutions of social and economic nature. She generously financiallysupportedRivneJewishcharityorganizationsandsocieties. In Rivne, Chaya Sandberg founded a boarding school and helped to purchase a building for it. The students of Rivne Society "Centos" acquired professionalskills–theystudiedtailoringandprinting. Chaya Sandberg was the grandmother of poetess Zuzanna Ginczanka (SaraPolinaGinzburg). Державний архів Рівненської області, Ф. 30, оп. 18, спр. 866. Переписка з Волинським воєводським управлінням і Союзом єврейськихжінокпророботупрофсоюзів товариствікооперативів.–10грудня1924р.–10травня1938р.–арк.109. SandbergChaja//AlmanachŻydowski.–Lwów,1939.–S.759. Õàÿ Ñàíäáåðã
  15. 15. 14 15 Хая Сандберг (1869 р., м. Рівне – 194?) – власниця мережі аптек та аптечного складу в Рівному, відома громадськадіячкамістайВолині. Хая Сандберг – почесна голова Союзу єврейських жінок, членкиня Товариства опіки над єврейськими сиротами «Centos», з 1931 р. – Союзу єврейських жінок у Рівному, низки професійних громадських організацій та інституцій соціально-економічного характеру. Щедро фінансово підтримувала рівненські єврейські доброчинні організаціїітовариства. У Рівному Хая Сандберг заснувала інтернат, сприялапридбаннюнимбудинку.Вихованцірівненського товариства «Centos» набували професійні навички: навчалисянакурсахкравцівтадрукарства. Хая Сандберг – бабуся поетеси Зузанни Гінчанки (СариПоліниГінзбург). Chaya Sandberg (1869, Rivne - 194?) was the owner of a chain of pharmacies and pharmacy storehouse in Rivne, a well-known public figure in the townandinVolynregion. Chaya Sandberg was an honorary chairperson of the Union of Jewish Women, a member of the Society for the Guardianship of Jewish Orphans "Centos", and since 1931 – a member of the Union of Jewish Women in Rivne. She also participated in the work of a number of professional non-governmental organizations and institutions of social and economic nature. She generously financiallysupportedRivneJewishcharityorganizationsandsocieties. In Rivne, Chaya Sandberg founded a boarding school and helped to purchase a building for it. The students of Rivne Society "Centos" acquired professionalskills–theystudiedtailoringandprinting. Chaya Sandberg was the grandmother of poetess Zuzanna Ginczanka (SaraPolinaGinzburg). Державний архів Рівненської області, Ф. 30, оп. 18, спр. 866. Переписка з Волинським воєводським управлінням і Союзом єврейськихжінокпророботупрофсоюзів товариствікооперативів.–10грудня1924р.–10травня1938р.–арк.109. SandbergChaja//AlmanachŻydowski.–Lwów,1939.–S.759. Õàÿ Ñàíäáåðã
  16. 16. 16 17 Îëåíà Êèñ³ëåâñüêà Кисілевська Олена Львівна (24 березня 1869 р., с. Фільварки Тернопільської області – 29 березня 1956 р., Оттава, Канада) – українська громадсько-політична діячка, письменниця, журналістка,редакторка.Матиісторика,соціолога,журналістаВолодимираКайє-Кисілевського. Шкільну освіту Олена здобула у м. Станиславові (нині – Івано-Франківськ). У 1884 р. вона взяла участь в установчих зборах Товариства руських жінок, заснованого Наталією Кобринською. Деякий час Олена проживала у Львові, згодом – у м. Коломия (нині – Івано-Франківської обл.). На початку 1900-х рр. разом із Володимиром Бачинським ініціювала видання безкоштовного додатку до газети «Діло» – «Жіноче діло», в якому публікувала статті з питань рівноправ'я жінок. Також вона писала новели, присвячені життю селян та інтелігенції, серед яких – «Море», «Нові чобітки», «Іваниха розповідає», «Покутське село». У 1903 р. Іван Франко опублікував кілька оповідань Кисілевської в журналі«Літературно-науковийвістник». У роки Першої світової війни Олена вступила у Відні до «Жіночого допомогового комітету для січових стрільців та інших вояків», що опікувався шпиталем для поранених українських січових стрільців. Вона працювала у військовій цензурі, розповсюджувала українські видання (нагороджена срібноюмедаллюавстро-угорськогоурядутавідзнакоюЧервоногоХреста). Олена Кисілевська була редакторкою двотижневика «Жіноча доля» (1925–1939 рр.) та його додатків – «Жіноча воля» і «Світ молоді» (1932–1939 рр.). Її статті друкували газети «Діло», журнали «Українськийголос»,«МолодаУкраїна»,«ІлюстрованаУкраїна»,«Новахата»,«Світ»таін. Ініціювала відзначення у Коломиї 40-річчя літературної діяльності Ольги Кобилянської. 1928-го року її призначено референткою централі Союзу українок у Львові, в 1928–1930 рр. та 1930–1935 рр. обиралася сенаторкою до національних зборів Другої Речі Посполитої. Олена багато подорожувала українськими землями і світом, а враження від поїздок викладала у мистецьких репортажах «Швейцарія», «Подорож до Африки», «Враження з дороги», «До Комор Довбуша», «Листи з-над Чорного Моря», «Під небом півдня» та ін. Вона збирала казки, народні пісні, звичаї. Частково їх опублікував В. Гнатюк. Фольклорні записи Олени Кисілевської зберігаються в Інституті мистецтвознавства,фольклористикитаетнологіїНаціональноїакадеміїнаукУкраїни. 1944-го року Олена виїхала до Німеччини, 1948 р. – до США. У тому ж році взяла участь у Першому світовому конгресі українського жіноцтва і стала головою Світової федерації українських жіночих організацій. Олена Кисілевська зробила значний внесок у створення жіночих організацій в еміграції. Вона видала збірку нарисів «По рідному краю» (1955 р.), спогади про Ольгу Кобилянську, Наталю Кобринську, Уляну Кравченко, Олену Телігу, Ольгу Басараб, Андрія Чайковського. В останні рокижиттяпроживалавКанаді. У 1994 р. на приміщенні початкової школи у колишніх Фільварках встановлено меморіальну таблицю,присвяченуОленіКисілевській;їїмузейвідкритоуберезні1999р.ум.Монастириська. Olena Lvivna Kysilevska (March 24, 1869, the village of Filvarky, Ternopil region – March 29, 1956, Ottawa, Canada) – a Ukrainian publicactivist,writer,journalist,editor.Motherofthehistorian,sociologist,andjournalistVolodymyrKaiie-Kysilevskyi. Olena received school education in Stanislav (now Ivano-Frankivsk). In 1884, she took part in the constituent assembly of the Society of Ruthenian Women, founded by Nataliia Kobrynska. For a while, Olena lived in Lviv, and later in the town of Kolomyia (now Ivano- Frankivsk region). In the early 1900s, together with Volodymyr Bachynskyi, she initiated the publication of a free supplement to the newspaper "Dilo (Case)" – "Zhinoche Dilo (Woman's Case)", in which she published articles on women's equal rights. Olena also wrote short stories about the life of peasants and intellectuals, among them – "The Sea", "New boots", "Ivanykha tells", "Pokuttia village". In 1903, Ivan FrankopublishedseveralstoriesbyOlenaKysilevskainthejournal"Literaturno-NaukovyiVistnyk(LiteraryandScientificBulletin)". During World War I, being in Vienna, Olena joined the "Women's Aid Committee for the Sich riflemen and other soldiers", which was taking care of the hospital for the wounded Ukrainian Sich riflemen. She worked in the military censorship and distributed Ukrainian editions(shewasawardedthesilvermedaloftheAustro-HungariangovernmentandtheRedCrossmedal). Olena Kysilevska was the editor of the two-weekly "Zhinocha Dolia (Woman's Fate)" (1925-1939) and its supplements – "Zhinocha Volia (Woman's Freedom)" and "Svit Molodi (The World of Youth)" (1932-1939). Her articles were published in the newspaper "Dilo (Case)", magazines "Ukrainskyi Holos (Ukrainian Voice)", "Moloda Ukraina (Young Ukraine)", "Iliustrovana Ukraina (Illustrated Ukraine)", "Nova Khata(NewHut)","Svit(World)"andothers. Olena Kysilevska initiated the 40th anniversary celebration of Olha Kobylianska's literary activities in Kolomyia. In 1928, Olena was appointed the referent of the Central Ukrainian Women's Union in Lviv; in 1928-1930 and 1930-1935 she was elected to the National Assembly of the Second Polish Republic and served there as a Senator. Olena traveled a lot in Ukrainian lands and around the world, and wrote about her traveling impressions in short stories "Switzerland", "Journey to Africa", "Impressions from the Road", "To the Dovbush Places", "Letters from the Black Sea", "Under the Afternoon Sky", and others. She gathered fairy tales, folk songs, traditions, etc. Partly, they were published by V. Hnatiuk. Folk recordings of Olena Kysilevska are kept at the Institute of Art Studies, Folklore and Ethnology of the NationalAcademyofSciencesofUkraine. In 1944, Olena left for Germany, and in 1948 – to the United States. In the same year, she took part in the First World Congress of Ukrainian Women and became the chairperson of the World Federation of Ukrainian Women's Organizations. Olena Kysilevska made a significant contribution to the establishment of women's organizations in emigration. She published the collection of essays "Around the Native Land" (1955), memoirs about Olha Kobylianska, Nataliia Kobrynska, Uliana Kravchenko, Olena Teliha, Olha Basarab, and Andrii Chaikovskyi.Herlastyears,shelivedinCanada. In 1994, a memorial table devoted to Olena Kysilevska was installed on the building of the elementary school in the former village ofFilvarky.HermuseumwasopenedinMarch1999inthetownofMonastyryska. АрсевичП.КисілевськаОленаЛьвівна[Електроннийресурс].–Режимдоступу:http://esu.com.ua/search_articles.php?id=6588 КисілевськаОленаЛьвівна[Електроннийресурс].–Режимдоступу:http://irp.te.ua/ky-silevs-ka-olena-l-vivna Рибачок І. Кайє-Кисілевський Володимир Юліанович [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=12272 Kobietywpolskimżyciupolitycznym//InformatorFundacjaPrzestrzeńKobiet.–Kraków,2009.–61s.

×