2. План Біографія Основні праці Наукова діяльність Народження психоаналізу Метод вільних асоціацій Теорія сновидінь - Приховане сновидіння. Робота сновидіння - Ясне сновидіння . Робота сновидіння Табу на Фрейда та психоаналіз Перетворення думок в образи Цензура сновидіння Згущення Зсув Вторинна обробка Метод тлумачення снів Останні роки життя Роботи присвячені Зігмунду Фрейду
3. ЗиґмундФрейд (нім. Sigmund Freud – Зиґмунд Фрейд, повнеім’я: СигізмундШломо Фрейд; 6 травня 1856, Фрайберг, Австро-Угорщина (ниніПршибор, Чехія) – 23 вересня 1939, Лондон) – австрійський невролог, засновникпсихоаналітичноїшколи, терапевтичногонапрямку в психології, автор теорії, згідноякоїневротичнірозладилюдинивикликаються складною взаємодієюнесвідомих та свідомихпроцесів. Зиґмунд Фрейд народився в родинігаліцийськихєвреїв. Його батьку, Якову, був 41 рік, він уже мавдвохдітейвідпопередньогошлюбу. МатеріЗиґмунда, АмаліїНатансон, третійдружині Якова, був 21 рік.Більшучастинусвогожиття Фрейд провів у Відні. В 17 роківзакінчивгімназіюзвідзнакою, восени 1873 року вступив до Віденськогоуніверситету. В березні 1876 року Фрейд, підкерівництвомпрофесора Карла Клауса, досліджувавстатевежиттявугрів. Зокрема, вивчавнаявністьсім’яників у самціввугра. Цебулайого перша наукова робота.
4. Дім в якому народився Сигизмунд (Зигмунд) Шломо Фрейд Зиґмунд Фрейд народився в родинігаліцийськихєвреїв. Його батьку, Якову, був 41 рік, він уже мавдвохдітейвідпопередньогошлюбу. МатеріЗиґмунда, АмаліїНатансон, третійдружині Якова, був 21 рік.Більшучастинусвогожиття Фрейд провів у Відні. В 17 роківзакінчивгімназіюзвідзнакою, восени 1873 року вступив до Віденськогоуніверситету. В березні 1876 року Фрейд, підкерівництвомпрофесора Карла Клауса, досліджувавстатевежиттявугрів. Зокрема, вивчавнаявністьсім’яників у самціввугра. Цебулайого перша наукова робота.
5. У 1882році Фрейд приступив до медичної практики. Науковіінтереси привели його до головноїлікарні у Відні, де він почав дослідження в Інститутіцеребральноїанатомії. На початку 1880-тих роківзближуєтьсяз Йозефом Брейєром та Жаном МартіномШарко, зробивши великий вплив на йогонауковудяільність. У 1886році Фрейд вступає в шлюбз Мартою Бернейс (Martha Bernays). В подальшому у них народилось шестеро дітей
6. У 1886 році Фрейд вступає в шлюбз Мартою Бернейс (Martha Bernays). В подальшому у них народилось шестеро дітей
7. Основні праці 1887 StudieÜber Coca Digitalisat 1893 Про психічнімеханізми феномену істерії (Über den psychischenMechanismushysterischerPhänomenezusammenmit Breuer) 1895 EntwurfeinerPsychologie (рукопис; спільнозБроєром) 1895 Дослідженняістерії (StudienüberHysterie). 1896 Етіологіяістерії (ZurÄtiologiederHysterie) 1900 Тлумаченнясновидінь (Die Traumdeutung) 1904 Психопатологіяповсякденногожиття (ZurPsychopathologie des Alltagslebens) 1905 Три нарисизтеоріїсексуальності (DreiAbhandlungenzurSexualtheorie) 1908 Die 'kulturelle' Sexualmoral und die moderneNervosität 1913 Тотем і табу (Totem und Tabu) 1914 Історіяпсихоаналітичногоруху (Zur Geschichte derpsychoanalytischenBewegung) 1915 Роздуми про війну та смерть (Zeitgemäßesüber Krieg und Tod) 1916 Trauer und Melancholie 1917 Вступлекцій до психоаналізу (VorlesungenzurEinführung in die Psychoanalyse) 1920 По той бік принципу задоволення (Jenseits des Lustprinzips) 1921 Психологіямасіаналіз Я людини (Massenpsychologie und Ich-Analyse) 1923 Я іВоно (Das Ich und das Es) 1925 Selbstdarstellung 1927 Майбутнєоднієїілюзії (Die Zukunfteiner Illusion) 1930 Невдоволення культурою (Das Unbehagen in derKultur) 1933 Чомувійна? (Warum Krieg?) 1933 NeueFolgederVorlesungenzurEinführung in die Psychoanalyse 1937 Аналізкінцевий та безкінечний (Die endliche und die unendlicheAnalyse) 1939 Мойсей та монотеїзм (Der Mann Moses und die monotheistische Religion)
8. Науковадіяльність У 1876 — 1882 — працював в лабораторіїпсихологіїЕрнестаБрюккевивчаючи, шістологіюнервовихклітин, такожпрацюваввІнститутіфізіології, де займавсявивченням проблем психоаналізу. Потімперейшов до головного шпиталюВідня. Одержав званняприват-доцентазневрології. Стажувався у доктора Шарко в Парижі, перекладав на німецькупрацівидатного медика. Відкривприватну практику психоаналітика. З. Фрейд, жартуючи, називав себе Мойсеємпсихоаналізу. У цьомувідобразилосяйогожиттєвекредо: антагоністРимуГаннібалмріяв про завоюванняРиму, а Фрейд — про інтелектуальнезавоюваннясвіту. Вченийвірив у розумнейгармонійнеоблаштуваннясвітупідегідоюдиктатуриеліти. У праці «Майбутнєоднієїілюзії», сповідуючиплатонівськіпринципираціональноговлаштуваннядержави, обстоювавантидемократичні засади, заперечуваввизначальну роль народу у суспільномужиттійдержавобудівництві. 5 березня1902 року до З. Фрейда нарештіприйшла слава йвизнання: найяснішийцісарФранц ЙосифIпідписавофіційний указ про присвоєннявченомузванняпрофесора-асистента. 1908 — вінвідкриваєВіденськепсихоаналітичнетовариство, де збиралися не лише медики, алейтворчаінтелігенція. 1922 року Лондонськийуніверситетвшановувавп'ятьохгеніївлюдства, зокремай З. Фрейда та А. Ейнштейна. Відтеперпсихоаналітикстаєпопулярним не лише у Європі: йогозапрошують на лекції в США, гонорари за цедосягаютьдесятківтисячдоларів. Зигмунд Фрейд — вчитель та ідейнийнатхненникєвропейськогофілософаК.-Г. Юнга.
9. 1923 року З.Фрейда оперували (раковапухлина). 1933рік: у Німеччині до владиприйшлинацисти: донькавченого Анна, яка очолювалаВсесвітнєпсихоаналітичнетовариство, арештована. Родина Фрейда втікла до Лондона. У 1938 році, післяприєднанняЯвстрії до Німеччини та йнаступних гонок на євреївзісторонинацистів, положення Фрейда значноускладнилось. ПісляарештудонькиАнни та допиту в гестапо, Фрейд прийняврішенняпокинутиТретій рейх. Однаквлада не поспішалавипускатийогощкраїни. Вінбувзмушений не тількипідписатипринизливуподяку гестапо «за ряд добрихпослуг», алейвиплатитиправлінню рейха неймовірновеличезний «викуп» в сумі 4000 долярів за право покинутиНімеччину . В багаточомудякуючизв’язкамгрецької та датськоїпринцесиМарі Бонапарт — пацієнтки та учениці Фрейда — йому вдалось зберегтижиттяі разом з дружиною та донькоюемігрувати в Лондон. Двісестри Фрейда буливислані в концентраційнийтабір, де йзагинули у 1942 році. Нестерпностраждаючивідракуротовоїпорожнини, якийбуввизванийкурінням, у 1939 роцівін просить своголікара та друга Макса Шура допомогтийомуздійснитиевтаназію, ідеяякоїбула на той час досить таки популярною. Той дав йому дозу морфію, відякоїЗігмуед Фрейд і помер 23 вересня, на той час йомубуло 83 роки. Фрейд з дочкою Анною
11. Історіяпсихоаналізубересвій початок в 1880-тих роках у Відні, коли Зігмунд Фрейд працював над розробкоюбільшеефективного способу лікуванняневрологічних та істеричнихзахворювань. Деякий час раніше Фрейд зіткнувсязтим фактом, щочастинарозумовихпроцесів не усвідомлювалась ним як результат йогоневрологічнихконсультацій у дитячійлікарні, і при цьомувінвиявив, що у багатьохдітей, якімаютьрозладимовнихфункцій, відсутніорганічні причини для виникненняданихсимптомів. Пізніше у 1885 році Фрейд проходив стажування в клініціСальпетрієрпідкерівництвомфранцузького невролога та психіатраЖана Мартена Шарко, якийздійснив на ньогодужесильнийвплив. Шаркозвернувувагу на те, щойогопацієнтки часто страждали такими соматичнимизахворювання, як параліч, сліпота, пухлини, не маючи при цьомуніякиххарактерних в таких випадкахорганічнихпорушень. До роботиШарковважалось, щожінкизістеричнимиознакамималиблукаючу матку (hysteraпо-грецькиозначає«матка»), але Фрейд встановив, що у чоловіківтакож могли виникатиподібніпсихосоматичнісимптоми . Фрейд такожознайомивсязекспериментами в областілікуванняістерії, які проводив його наставник та колегою Йозефом Бреєром. Целікування являло собою поєднаннягіпнозу та катарсис та йпізнішецьому методу процесирозрядкиемоційотрималиназву «абреакція». Не зважаючи на те, щобільшістьвченихвважалисновидінняабо набором механічнихспогадів про минулий день, абобезглуздим набором фантастичнихобразів, Фрейд розвивав точку зоруіншихдослідників про те, щосновидінняєзашифрованимиповідомленнями. Аналізуючиасоціації, яківиникали у хворихузв’язкуз тою чиіншоючастиноюсновидіння, Фрейд робиввисновки про розлади (етіологія). Усвідомлюючивиникненнясвогозахворювання, пацієнти, як правило, виліковувались.
12. В молоді роки Фрейд зацікавивсягіпнозом та йоговикористанням для допомогидушевнохворим. Пізніше ж відмовивсявідгіпнозу,надаючиперевагуйого методу вільнихасоціацій та аналізсновидінь. Ціметоди стали основою психоаналізу. Фрейд такожцікавивсятим, щоназивалиістерія, а в теперішній момент відомо нам як конверсійний синдром.
13. Впершетермін«психоаналіз»буввикористаний Фрейдом на французькіймові 30 березня1896 року в опублікованій ним НеврологічномуЖурналі у статті про етологіюневрозів. В 1900роцівінвидає свою першу самостійну роботу «Тлумаченнясновидінь», яка присвячуваласьаналізуневрозівздопомогоювивченнясновидіньаналізанту. Здійснюватидослідженнязвикористання методу вільнихасоціацій, вінприйшов до висновку, щоджерелом неврозу більшостіаналізантівєпридушенісексуальнібажання (лібідо). При порушенняхрозвиткулібідо ( наприкладприфіксації на матері - едіпів комплекс) воно не може бути вдоволенеіпроявляється у виглядісимптомівпсихічногозахворювання. Такожневтамований потяг може бути перенаправлено на не сексуальніцілі (сублімація). Відповідно у ційконцепціїпроявленнязаглушенихсексуальнихбажаньможуть бути знайдені не тільки в снах та неврозах, алей в літературі та мистецтві (а такожі в іншихпородженняхлюдськоїсвідомості).В ранніх роботах Фрейда (до 1920 р.) в якостіджереланеврозіврозглядаєтьсяконфліктнепритомного стану (яке керується «принципом задоволення») та свідомості, яке прагне до самозбереження («принцип реальності»). В наслідокцьогоголовнаувагазосереджується на конфлікті в серединіпсихічноїінстанції, яка керується принципом реальності. В праці «Я та Воно» Фрейд виділяє в структуріпсихіки три компонента — «Воно» (Ід), «Я» (его) та «Над-Я» (супер-я). «Воно» являє собою позасвідомий потяг, «Я» — принцип реальності. Та «Над-Я» формується в процесізасвоєннялюдиноюсоціальних норм, панування над психікоюстаєнепритомним, приводить до виникнення так званої«совісті»інеусвідомленогопочуттяпровини.
14. Більшачастинасучаснихпсихоаналітиків не визнаєпридушенусексуальністьджереломвсіхпсихічнихрозладів, переважносексуальнезначенняобразів у снах такожпідлягаєсумнівам. В той самий час введене Фрейдом поняттянепритомного, метод прробленняприхованих причин симптомів та “економічний» розглядпсихічнихпроцесів як взаємодіявідособленихінстанційлежить в основібільшостішкілсучасногопсихоаналізу, психотерапії та теоріїособистості. Ідея в тому, щовитворимистецтваможутьрозглядатись як результат невротичнихпереживаньтворця та проявленняглибокоїнепритомності, такетлумаченнязробиловеличезнийвплив на культуру ХХ століття. Теорії Фрейда ітікотрівикористовувались ним способилікуваннявикликалиполеміку у Відні в XX століттіі до цього часу залишається предметом гарячихсперечань. Ідеї Фрейда часто обговорюються та аналізуються в літературних та філософських роботах в додаток до неспиннихдискусій в наукових та медичних роботах. Його часто називають «батькомпсихоаналізу»
16. В суперечтрадиціям критичного мисленняXIX століття, Фрейд запропонуваввідмовитисьвідролі яка контролюєсвідомість при нагляді за психічнимипроцесами. На його думку, свідомістьвідсікає думки яківиникають на периферії, а такожобразище до того, як вони попадуть в поле увагианалізуючогосуб'єкта, тоді як при аналізідушевнихрухівсамеці думки та образиможутьвиявитисьважливими. Фрейд став використовувати метод вільнихасоціацій. Пацієнтампропонувалосьрозслабитись на кушетцііговорити все, що приходить їм в голову, якимибиабсурдними, неприємнимиабонепристойнимивоно не здавалосьз точки зоруповсякденнихстандартів. Коли цевідбувалось, виявлялось, щопотужніемоціональні потяги відносилинеконтрольованімислення по направленню до психічногоконфлікту. Фрейд стверджує, що перша випадкова думка утримує в собіякраз те, щоіпотрібно, іявляє собою забутепродовженняспогаду. Пізнішевінробитьзастереження, щоце не завжди так буває. Те, що думка яка виникає у хворого не може бути ідентичназ забутим уявленням, повністюпояснюєдушевний стан хворого. У хворого під час лікуваннядіютьдвісили – одна протиіншої: зодноїсторони, йогосвідомепрагненнязгадатизабуте, а зіншої – опір, яке перешкоджаєвитісненомуабойогопохіднійповернутись в свідомість.Якщоцейопірдорівнює нулю абоєнезначним, то забуте без всяких змінвиникає у підсвідомості. Чим сильнішеспотворенняпідвпливом опору, тимменшесхожостіміж думкою яка виникає – замінникомвитісненого та самим витісненим. Тим не меншеця думка маєматихоч яку не будь схожістьзтим, щошукали в силу того, щоця думка має те ж самепоходження, щоі симптом. Якщоопір не дужеінтенсивний, то по ційдумціможнадізнатись так звану «істину». Випадкова думка повинна мативідношення до витісненої як певнийнатяк.
17. Поняття «асоціації» - однез самих древніх в психології. Йогоможназустріти у Платона та Арістотеля. Подібне тому, як стовбур дерева, розвиваючись, обростаєновимикільцями, ціпоняття, якіпередаютьсявідепохи до епохимудрістьстоліть, збагатилисьновимвмістом. Правило утворенняасоціаційстоліттямивважавсяголовним законом психології. Він казав, щоякі-небудьоб’єктисприймаютьсяодночасноабо в безпосереднійтісності, то в наслідокз’явлення одного зіншихспричиняє за собою усвідомленняіншого. Якщоглянути на яку-небудьріч, людиназгадуєїївідсутньоговласника, оскількиранішеці два об’єктисприймалисьодночасно, в силу чогоміжїхнімислідамизміцнивсяасоціативний -зв’язок. Різноманітними видами асоціаційбулопосвячена велика кількістьпсихологічнихтрактатів. Коли психологіяперетворилась в науку, асоціації стали вивчатиекстремально, щобвиявитизаконипам’яті,уявленняііншихпсиїічнихпроцесів. Буловичснено, зякимиуявленнямиасоціюються у різних людей різні слова, скількиразівпотрібноповторити список слів, щобиміж ними виникзв’язок, якийби дозволяв цілкомабочастковозапам’ятатице слово та.ін. У всіхвипадках ставилась задача вивченняроботисвідомості. Фрейд же ж використовувавматеріаласоціацій в іншихцілях. Віншукав в цьомуматеріалі шлях в область тих спонукякі не усвідомлюються, натяки на те, щовідбувається в «кип’якомукотлі» аффектів, потягів. Для цього, він гадав, асоціаціївартовивестиізпід контролю свідомості. Вони повиннібуливільними. Так народилась процедура психоаналізу, тобтойоготехнічневикористання.
19. 1.Сновидіння — цеспотворенийзамісникчогосьіншого,несвідомого; крім явного сновидінняіснуєбез-свідомеприхованеприхованесновидіння, яку іпроявляється в свідомості у вигляді явного сновидіння. Вмістбез-свідомого – це так званівитісненібажання.2.Функція сновидінь — оберігатисон. Сновидіння — цекомпромісміж потребою у сні та намаганнямипорушитийогобез-свідомимибажаннями; галюцинаційнівикористаннябажань, функціяякої – оберігає сон.3.Сновидіння приходятьобробку: перетворення думок в зоровіобрази; згущення; зміщення; вториннаобробка; замінасимвол. Теоріясновидіньбуладокладновикладена Фрейдом у книзі «Тлумаченнясновидінь» (1900), — йогопершою великою роботою по психоаналізу, яка ізалишиласьі одною ізосновнихйогороботою.
20. Щобзрозуміти природу сновидіння, якіз’являються в стані сну, насампередпотрібновияснитисенс самого сну, - каже Фрейд, - євідпочинок: змучений за день організм в стані сну відпочиває. Психологічний же сенс сну є в втратіцікавості до зовнішньогосередовища. Можнабулоприпустити, щосновидіння – реакціядуші на зовнішніабосоматичніподразники, котрідіютьналюдинукотра спить. Однакціподразники не можутьпояснитивсьогосновидіння, і Фрейд висуваєнаступнуфундаментальнупропозицію: свідомесновидіння - це « спотворенийзамісникчогосьіншого, не свідомого». Окрім явного сновидінняіснуєпідсвідомеприхованесновидіння, яке проявляється в свідомості у вигляді явного сновидіння.Іншими словами: окрімзовнішніх та соматичнихподразників, єщеподразники, котрімаютьпсихічну, хочаібезсвідому природу, якідіють на людинукотра спить, породжуючи в йогосвідомостісновидіння.
22. Позасвідоміпсихічніподразники (прихованісновидіння) діляться на двігрупи. Частинаприхованогосновидіння - цевраження за день, залишки, уривкиякихпроявляються у сновидінні. Друга частина – головна – частинаприхованогосновидіннязнаходиться у позасвідомому (увузькомусенсіцього слова) – в тійсферіпсихіки, де мешкаютьпозасвідомібажання. У деннийперіод часу цібажаннявитісняються, не допускаються в свідомістьпевноюінстанцією. (цензура сновидіння, або – в термінахбільшпізньоїмоделі Фрейда – Над-я). Вночі ж, коли людинанерухомаіфізично не спроможназдійснитибажаннякотрівитісняються, діяцензуриослаблюєтьсяінесвідомібажанняпроникають в свідомість, тобтовсновидіння. Позасвідомі, витісненібажання – цебажання, просто неприйнятні «в етичному,соціальномувідношенні».Цібажанняегоїстичні. Це:1) сексуальнібажання (в тому числі – і в особливості – забороненіетичними та громадськими нормами – наприклад, Інцест);2) ненависть (до самого «бажанняпомсти та смерті самим близьким та коханим в житті – батькам, братамі сестрам, чоловікучижінці, навітьвласнимдітям»).Несвідомібажання, вдягаючись у фрагментиденнихвражень, використовуючиїх як матеріал, з’являється у сновидінні. Саменесвідомебажанняє активною, рухомою силою прихованогосновидіння, яка проштовхуєйого в явнесновидіння; воновіддаєпсихічнуенергію для створеннясновидіння.ЯвнесновидінняОднак не важкопомітити, що нам сниться не однінашібажання, алейгалюцинаторневиконаннябажань, тобто ми бачимонашібажанняякіздійснились в образнійформі ( звикористаннямматеріалуденнихвражень), як ніби то наяву. Пояснитицей факт допомагаєнаступна фундаментальна теза Фрейда: функціясновидіння – оберігати сон. Самецимпояснюєтьсявидозмінаподразників, таких як дзвоник будильника, попадаючи в сон в сновидіння – сновидіннязахищає сон вінцьогодзвінка, якийбимавперерватийого. Так само інесвідомепсихічнеподразнення – бажання, яке прорвалось в сновидіння, - повиннебибулорозбудитилюдину – для того, щобздійснити то бажання, людина мала б прокинутисьідіяти. Але сновидіння, уявляєбажаннявже коли воноздійснилось, та дозволяєпродовжуватиспати. Таким образом, сновидіння – єгалюцинаційним яке виконуєбажання, функціяякого – захищати сон.
24. В самійпростійформісновидіннястає у маленьких дійте в певнійчастині у дорослих. Ценічим не замаскованегалюцинаційневиконаннябажаньабовираженнявдоволенняактуальнихсоматичних потреб, наприклад коли сплячалюдина, страждаєвідспраги, ібачить у вісні, як вінп’є. Однакзазвичайприхованісновидіння, перед тим як з’явитись в свідомостісплячоїлюдини у виглядісплячихявнихсновидінь, проходятьпевнуобробку (робота сновидіння). Робота сновидінняскладаєтьсязчотирьохкомпонентів: перетворення думок в зоровіобрази; згущення; зміщення; вториннаобробка.1.Перетворення роботи в зоровіобрази. Цяопераціядуже складна, так як потребуєзображенняабстрактнихвідношень, якіутримуються в думках, у вигляді конкретного, яке тількиіможезберігатись в образах. Логічніелементи, те, що в мовівиражаютьсяабстрактнимипоняттями та логічними союзами, при цьомувипадають, іпритлумаченнісновидінняїх приходиться відновлювати.2.Цензура сновидіння. Цензура сновидіння, яка в денний час не пропускаєнеприйнятнібажання в свідомість, вночіхочаіпропускаєїх, але при цьомуперекручує до неможливості, користуючисьмеханізмомзгущення та зміщення.a).Згущення.Діязгущенняпроявляється в тому, щодекількаелементівприхованогосновидіння в явному сновидіннівтілюються в одному елементі (наприклад, декількарізних людей згущаються в однеобличчя). Деякі ж зелементівприхованогосновидінняможутьзовсім не зобразитись в явному сновидінні.b).Зміщення.Роботазміщеннявиражається в замініелементаприхованогосновидіння таким собінатяком. Окрім того, цеймеханізмможеробитизміщення акценту з одних елементівсновидіння на інші, так що, найбільшважливіелементиприхованогосновидіннявиявляютьсямайже не помітними в явному сновидінні, та навпаки.c).Вториннаобробка. Вториннаобробказв’язуєявнесновидіння в більшчименшусвідомленеціле – аджемеханізми, якіперетворюютьприхованесновидіннявявне, працюютьзкожнимелементомприхованогосновидінняокремо, тому зв’язки, які в прихованомусновидіннібулиміжйогоелементами, руйнуються.Вториннаобробка приводить до порядку все це, пригладжуєотриманеявнесновидіння, надаєйомувидимістьсвідомості.
25. Символи Окрімвсьоговищеперерахованого, існуєще один спосібуявити в явному сновидінніелементиприхованого. Цезаміщенняприхованогоелемента символом. Символи, на відмінувідзвичайнихелементів явного сновидіння, маютьузагальнене (однеітеж для різних людей) істалезначення. Символизустрічаються не тільки в сновидіннях, алеівказкахта міфіх, в буденніймові, поетичніймові. Число предметів, якізображаються в сновидіннях символами, обмежене.
27. Несвідоміпсихічніподразники(прихованесновидіння) поділяються на двігрупи. Частинаприхованогосновидіння – цезалишкиденнихвражень (думок, переживань, образів), якілюдинаповністюусвідомлювалаабо актуально не усвідомлювала, алеможе легко згадати (передсвідоме). Залишки, обривкицихденнихвраженьпроявляютьсяувісні. Інша – головна – частинаприхованогосновидіннязнаходиться в несвідомому (у вузькомусенсіцього слова) – в тійсферіпсихіки, де знаходятьсянесвідомібажання. Змістнесвідомого, на відмінувідзміступередсвідомого, не доступнийлюдськійсвідомості. Вдень несвідомібажаннявитісняються цензурою Над Я. Під час сну, людина не здатназдійснюватисильнийопір: цензура слабшає, заощаджуючипсихічнуенергію, та дозволяючинесвідомимбажаннямпроникати в свідомість, тобтов сон. Несвідомі, витісненнібажання – цебажання, неприйнятні «в етичному, естетичному, соціальномувідношенні». Цібажанняегоїстичні. Це: сексуальнібажання (в тому числі – і особливо – ті, щозабороняютьсяетичними та соціальними нормами – наприклад, інцест); ненависть («бажанняпомсти та смертінайближчих – батьків, братівта сестер, дружиниабочоловіка, власнимдітям – не єчимосьнадзвичайним. Цівідкинуті цензурою бажаннянібипідіймаютьсязсправжнього пекла»). Несвідомібажання, замаскованіпідфрагментиденнихвражень, використовуються у якостіматеріалу, з’являютьсяувісні. Саменесвідомебажанняє активною, рушійною силою прихованогосновидіння; воно «наснажуєпсихічноюенергієюмеханізмствореннясновидіння»; воно – «власне, творецьсновидіння».
29. Неважкопомітити, що сняться нам не самібажання, а галюцинаційнеїхвиконання, тобто ми бачимовиконання наших бажань у образнійформі (звикористаннямматеріалуденнихвражень). Пояснитицейпроцесдопомагаєнаступна теза Фрейда: функціясновидіння – оберігати сон. Сновидіннядозволяєорганізмуспати (відпочивати), захищаючивідподразнень, що могли б цей сон порушити. Самецимпояснюєтьсяперетворення таких подразників, як дзвінок будильника – сновидіннязахищає сон відцьогодзвінка. Так самейнесвідомепсихічнеподразнення – бажання, що прорвалось у сновидіння, – мало б розбудитилюдину, щоб вона прокинулась та здійснилацебажання. Але сновидіння, дозволяючибажанням «здійснитися», даєзмогупродовжуватиспати. Таким чином, сновидіння – цекомпромісміж потребою увісні та бажанням, щонамагаєтьсяцей сон порушити, галюцинаційневиконаннябажання, функціяякого – оберігатисон.
31. В найпростішійформісновидіннятрапляютьсяв маленьких дітей та інколи в дорослих. Ценічим не замаскованігалюцинаційнівиконаннябажань: 22-місячний хлопчик маєвручитикошиквишень в якостіподарунку. Вінвиконуєпроханнязявнимнебажанням, хоча за цейомуобіцяютьдекількавишень. Вранцівінрозповідаєсвій сон: Герман з’ївусівишні.абопроявзадоволенняактуальнихсоматичних потреб, наприклад коли людинахочепитиіїй сниться, що вона п’є. Але сновидіння не завждивиконуютьбажання в такійпростійявнійформі. Зазвичайбажаннявтілюються в сновидіннях у настількиперекрученомувигляді, що для їхідентифікаціїпотрібнозастосовуватиспеціальніпсихоаналітичніприйоми. Справа в тому, щоприхованесновидіння, перш ніжпотрапити до свідомості у виглядіявнихсновидінь, проходить особливуобробку (робота сновидіння). Робота сновидінняскладаєтьсязчотирьохкомпонентів: 1. перетворення думок у зоровіобрази;2. згущення;3. зсув;4. вториннаобробка.
33. Концепції та вчення Фрейда нерідкоопинялосьпідзабороною в РадянськомуСоюзі та нацистськоїНімеччини, так як вони ідуть в розрізздержавнимиідеалами та консервативною мораллютоталітарних держав. Концепції Фрейда зачіпаютьтакігостро-етичніпроблеми як:•інцест (едіпів комплекс) та гомосексуалізм, з точки зору Фрейда табу на проявленняподібнихзносинє продуктом культури,•Причини виникненнятабу,•поява вождя,•походженнямонотеїстичнихрелігій (висуваннявласноїверсіїтакожзустрічалонеприйняття у релігійнихгромадян).У радянськомуСоюзіпісляреволюціївикористанняпсихоаналізувіталась, буввідкритийдержавнийпсихоаналітичнийуніверситет. В середині 20-х ішлабурхливаполеміканавколо Фрейда та психоаналізу, питання про те, чипотрібнаця наука молодійрадянськійкраїні. По підсумкахпсихоаналізбувоголошенийбрехнею та буржуазнимвченням, несумісноюз марксизмом. Так, А. Вар'яшвказував, що Фрейд «ігноруєекономічну структуру суспільства», фрейдовськерозумінняпозасвідомого «не в станіпояснитипоявукласів», а фрейдизм в цілому не може прийти «до правильнихвисновків».А. Залкіндвідзначав „властивиййоговченню, «сексуальований» гегелівськийідеалізм“ та еклектизм, з «сильнимметафізичнимприсмаком». Сталінбезпосередньоприклав руку до цього повороту в науці, вірнішеініціювавпроцесїїполітизації та деідеологізації.Апогеємвсіхцихзнущань на Фрейда єнацистськіпереслідування. У третьому рейху за дослідження в сфері Фрейда клеймили, як людину яка хворієстатевимирозбещеннями, непристойну та аморальнулюдину. Тількидякуючиособистомувтручанні Ф.Рузвельта та іншихвпливовихоблич, а такождосить великому викупу, який оплатили нацистам, його вдалось вивезти до Англії.
35. Перше перетворення, щовідбуваєтьсязавдякироботісновидіння, – цеперетворення думок у зоровіобрази. Цедуже складна операція, оскількивимагаєзображенняабстрактнихзв’язків, щомістяться в думках, у виглядіконкретнихобразів. Логічніелементи, щовиражаються в мовіабстрактнимипоняттями та сполученнямивипадають, і при тлумаченнісновидінняїх доводиться відновлювати. Уявімособі, говорить Фрейд, що ми хочемозамінитигазетнустаттюпідбіркоюілюстрацій. Слова зістатті, щовідносяться до конкретних людей та предметів, замінити буде неважко, аленабагатоскладнішебудезробитицезабстрактними словами та всімачастинамимови, щовиражаютьлогічнізв’язки (частки, сполучникиі т.п.) Можнаспробуватизамінитиабстрактні слова їхнімибільшконкретними аналогами, відяких, до речі, ціабстрактні слова часто походять.
37. Наступні два перетворенняприхованогосновидінняздійснюються цензурою сновидіння. Та ж сама інстанція, що вдень не пропускаєетично, естетичноабосоціальнонеприйнятнібажання до свідомості, вночіхочіпропускаєїх, але сильно при цьомуспотворює.
39. Перший механізмцензури – згущення. Діязгущенняпроявляється у поєднаннікількохелементівприхованогосновидіння в одному елементі явного сновидіння. Зісвоїхвласнихсновидіньможна легко пригадати про згущеннярізнихосіб в одну. Таказмішана особа виглядає як А, алевдягнена як Б, робитьякусьдію, що колись зробила В, а при цьому нам здається, щоце особа – Г. Крім того, деякізелементівприхованогосновидінняможутьзовсім не відобразитися в явному сновидінні. Цетакожвідноситься до діїзгущення в широкому сенсіцьоготерміна.
41. Другиймеханізмцензури – зсув. Робота цьогомеханізмуполягає в замініелементаприхованогосновидіннянатяком. Чоловіку сниться, щовінвитягує (hervorzieht) (певну, знайомуйому) даму з-підліжка. Він сам автоматично розкриваєзмістцьогоелементасновидіння. Йогозначення: вінвіддаєційдаміперевагу (Vorzug). Другому сниться, щойого брат застряг у коробці. Перша думка замінює слово коробка на шафу (Schrank), а друга тлумачить: брат обмежує себе (schr?nktsichein). Крімцього, даниймеханізмможезміщуватиакцентиз одних елементівсновидіння на інші, таким чином, щонайважливішіелементиприхованогосновидіннястаютьмайженепомітними в явному сновидінні, та навпаки.
43. Четвертеперетворення, щовідбувається в прихованомусновидінні – результат вторинноїобробки. Вториннаобробкапоєднуєявнесновидіння в більш-меншлогічнеціле – механізми, щоперетворюютьприхованесновидіннявявнепрацюютьзкожнимелементомприхованогосновидінняокремо, руйнуючипопереднізв’язкиміжелементамиприхованогосновидіння. Вториннаобробка не маєвідношення до прихованогосновидіння, вона просто впорядковуєйого, надає явному сновидіннювидимоїлогічності. Після такого перекручення, тлумаченнясновидіннязначноускладнюється, оскільки результат маєлишевидимістьлогічності, – справжнійсенссновидінняпотрібношукати в прихованомусновидінні.
45. Метод, яким Фрейд користувався для тлумаченнясновидінь, наступний: після того, як йомурозповідализмістсновидіння, він починав задаватиоднейтежсамепитаннястосовноокремихелементів (образів, слів) цьогосновидіння – щопацієнтособистодумає про їхзначення. Фрейд вимагаврозповідативсі думки, якими б безглуздими, недоречнимичинепристойними вони не були. Обґрунтуванняцього методу полягає в детермінаціїпсихічнихпроцесів: якщопопроситилюдинусказати перше, щоспадаєїй на думку стосовнопевногоелементасновидіння, то така думка ніколи не буде випадковою, вона неодмінностосуватиметьсяданогоелемента. Таким чином, психоаналітик не тлумачить сам сновидіння, вінлишедопомагаєпацієнтуцезробити. Проте, деякіособливіелементисновидінняможутьтлумачитисьпсихоаналітиком без допомогипацієнта. Цесимволи – елементисновидінь, щомаютьпостійне, універсальнезначення, незалежневідособистостіпацієнта.
47. У 1938 році, післяприєднанняАвстрії до Німеччини та початком нацистськогопереслідуванняєвреїв, становище Фрейда значнопогіршилось. ПісляарештудонькиАнни та допиту в Гестапо, Фрейд прийняврішенняпокинутиТретій рейх. Проте, влада не квапилисявипускатийогозкраїни. Вінбувзмушений не лишепідписатипринизливуподяку Гестапо, алейвиплатитиурядові рейху нечуваний «викуп» розміром 4000 доларів за право покинутиНімеччину. Завдякизв’язкамізгрецькою та датськоюпринцесоюМарі Бонапарт – пацієнткою та ученицею Фрейда – йомувдалосязберегтижиття, та разом з дружиною та донькоюемігрувати до Лондона. Двісестри Фрейда булиув’язнені в концентраційномутаборі, де загинули в 1942 році. Болісностраждаввід раку порожнини рота, викликаногокурінням, в 1939 роцівін попросив своголікаря та друга Макса Шура допомогтийомузробитиевтаназію. На той час, цебуладосить популярна ідея. Той дав йомупотрійну дозу морфію, відякої Фрейд помер 23 вересня 1939 року.
49. .Браун Дж. Психология Фрейда и постфрейдисты. — М.: REFL-book; Киев: Вак-лер, 1997. .Зейгарник Б. В. Теории личности в зарубежной психологии. — М.: Изд-во МГУ, 1982. .Зигмунд Фрейд — основатель новой научной парадигмы: психоанализ в теории и практике (к 150-летию со дня рождения Зигмунда Фрейда). .Материалы Международной псиоаналитической конференции. 16-17 декабря 2006 г. Москва / Под ред. А.Н. Харитонова, П.С. Гуревича, А.В. Литвинова. В 2-х т. Т. I. — М.: Русское психоаналитическое общество, 2006. — 421 с. — 1000 экз. — ISBN 5-8125-0875-5.Зигмунд Фрейд — основатель новой научной парадигмы: психоанализ в теории и практике (к 150-летию со дня рождения Зигмунда Фрейда). Материалы Международной псиоаналитической конференции. 16-17 декабря 2006 г. Москва / Под ред. А.Н. Харитонова, П.С. Гуревича, А.В. Литвинова. В 2-х т. Т. II. — М.: Русское психоаналитическое общество, 2006. — 503 с. — 1000 экз. — ISBN 5-8125-0876-3.Лакан Ж. Семинары. Книга 1. Работы Фрейда по технике психоанализа (1953—1954). — М: Гнозис/Логос, 1998. .Лакан Ж. Семинары. Книга 2. «Я» в теории Фрейда и в технике психоанализа (1954—1955). — М: Гнозис/Логос, 1999. .Марсон П. «25 ключевых книг по психоанализу». — Челябинск: Урал LTD, 1999. — 348 с. .Феррис П. Зигмунд Фрейд. — Минск: Попурри, 2001. — 432 с. — ISBN 985—438-526-4
50.
51. Вы действительно думаете, что кучке бессовестных карьеристов и соблазнителей удалось бы сделать столько зла, если бы миллионы идущих за вожаками не были соучастниками преступления? Решитесь ли вы и при этих условиях ломать копья за исключение злого из душевной конституции человека?
