2. .
Біографія
Народився в Вашингтоні в єврейській сім'ї
вихідців з Росії.
Автор декількох романів про професійну
діяльність психотерапевтів та
історії психотерапії. Ірвін Ялом є
представником екзистенціальної психологіїодного з напрямків сучасної глибинної психології.
З 16 по 22 листопада 2009 року на запрошення
Інституту підвищення кваліфікації практикуючих
психологів відбувся перший, і на сьогоднішній
день єдиний, приїзд Ірвіна Ялом та його дружини
Мерілін Ялом в Росію. 19 листопада в Москві Ірвін
Ялом виступив перед широкою аудиторією його
читачів і професійних психологів.
4. Художні
Наукові та науково -популярні
(1992) Коли Ніцше плакав
(1974) Щодня трохи ближче
(1996) Лежачи на кушетці
(1980) Екзистенційна
психотерапія
(2005) Шопенгауер як ліки
(1983) Групова психотерапія під
час стаціонарного лікування
(1989) Лікування від любові та
інші психотерапевтичні новели
(1999) Мамуся та сенс життя
(2001) Хист психотерапії:
відкритий лист до нового
покоління терапевтів та їх
пацієнтів
(2008) Вдивляємось у сонце:
життя без страху смерті
5.
Погляди на психотерапію
Ірвін Ялом є послідовним супротивником де-індивідуалізованого,
бюрократичного, формального підходу в психотерапії. Особливо різко
виступав проти (як він сам називав) "короткостроковій діагнозорієнтованої терапії". "Короткострокова діагноз-орієнтована терапія", по
Ялому, управляється економічними силами, грунтується на вузьких,
формальних діагнозах, одностороння, керована протоколом, "терапія
для всіх", без урахування індивідуальності.
Ялом вважав, перш за все, що для кожного пацієнта повинна
винаходитися нова психотерапія, тому що у кожного є унікальна історія.
Основою цієї "нової" терапії служить терапія, побудована на
міжособистісних взаєминах "тут і зараз" пацієнта і психотерапевта, на
взаємних одкровеннях.
Не останню роль на формування його поглядів надав і психоаналіз. Як
вважають деякі автори, у своїх роботах Ялом пройшов шлях від
психоаналізу до екзистенційного-гуманістичного терапевта. Велике
місце в його працях ("Матуся і сенс життя", "Брехун на кушетці", "Дар
психотерапії") відводиться подоланню екзистенційного страху смерті. У
творі "Вдивляючись в сонце. Життя без страху смерті" (2008) він
підводить підсумок вивченню цієї проблеми, і пише: "Як тільки ми
опиняємося здатними протистояти фактом своєї власної смертності, ми
натхненні перебудувати наші пріоритети, спілкуватися більш глибоко з
тими, кого ми любимо, цінуємо більш гостро красу життя і збільшуємо
свою готовність взяти на себе ризики, необхідні для особистого
виконання. "