4. Мітохондрії та пластиди –
органели клітин еукаріотів,
поверхневий апарат яких складається
з двох мембран, розділених
міжмембранним простором.
Вони просторово не пов’язані з
іншими органелами.
Ці органели беруть участь в
енергетичному обміні.
5. • Мітохондрії (від грец. мітос – нитка і
хондріон – зерно) – органели клітин
більшості видів рослин, грибів і тварин.
Їх немає лише в еукаріотів, які
мешкають у безкисневому середовищі, –
анаеробів. Мітохондрії -це клітинні
«генератори енергії». Вони мають
вигляд кульок, паличок, розгалужених
ниток (завдовжки 0,5–10 мкм і більше).
Число цих органел у клітинах може
коливатися від 1 до 100 000 і більше.
8. Зовнішня мембрана мітохондрії гладенька, а
внутрішня – утворює вгини всередину органели –
кристи . Кристи мають вигляд дископодібних,
трубчастих чи пластинчастих утворів, що часто
розгалужуються. На поверхні крист, що межує з
внутрішнім середовищем мітохондрії, є особливі
грибоподібні білкові утвори –АТФ-соми (від
грец. сома – тіло). Вони містять комплекс фер-
ментів, необхідних для синтезу АТФ.
10. Внутрішній простір мітохондрій заповнений
напіврідкою речовиною – матриксом.
Там містяться рибосоми, молекули ДНК, іРНК,
тРНК тощо та синтезуються білки, що входять
до складу внутрішньої мембрани.
Основна функція мітохондрій –
синтез АТФ.
Цей процес відбувається за рахунок енергії, яка
вивільняється під час окиснення органічних
сполук.
-
11. Пластиди (від грец. пластидес –виліплений,
сформований) – органели клітин рослин і деяких
одноклітинних тварин (наприклад, евглени
зеленої).
Відомо три типи пластид –
хлоропласти,
хромопласти,
лейкопласти,
які різняться за забарвленням,
особливостями будови та функціями.
12. Хлоропласти (від грец. хлорос – зелений) –
пластиди, зазвичай забарвлені в зелений колір
завдяки наявності пігменту хлорофілу.
Але в клітинах певних груп водоростей
(червоних, бурих тощо) їхній колір може бути
іншим. Це пояснюється тим, що в них, крім
хлорофілу, є й інші пігменти –червоні, жовті, бурі
та ін.
15. Хромопласти — двомембранні органели
сферичної форми, що містять червоний,
жовтогарячий і жовтий пігменти.
Хромопласти надають забарвлення квіткам і
плодам, а утворюються з хлоропластів.
16. Лейкопласти — безбарвні пластиди, які
знаходяться в незабарвлених частинах рослини.
Містять запасні поживні речовини, можуть
на світлі перетворюватися у хлоропласти.
17. Зв’язки між пластидами різних
типів.
Пластиди різних типів мають спільне
походження:
1. Усі вони виникають з первинних пластид
клітин твірної тканини – дрібних (до 1 мкм)
пухирців, оточених двома мембранами .
2. Пластиди одного типу здатні
перетворюватися на пластиди іншого .
18. Так, на світлі в первинних пластидах формується
внутрішня система мембран, синтезується
хлорофіл і вони перетворюються на хлоропласти.
Те саме характерно і для лейкопластів, які здатні
перетворюватися на хлоропласти або
хромопласти.
Під час старіння листків, стебел, дозрівання
плодів у хлоропластах може руйнуватися
хлорофіл, спрощується будова внутрішньої
мембранної системи і вони перетворюються на
хромопласти. Хромопласти є кінцевим
етапом розвитку пластид: на пластиди інших
типів вони не перетворюються.
19.
20. – внутрішнє (клітинне) дихання —
біологічні процеси, що відбуваються у
мітохондріях клітин.
Це-сукупність біохімічних реакцій живих
організмів, що протікають в клітинах, в ході яких
відбувається окислення вуглеводів, ліпідів і
амінокислот. Вивільнена енергія запасається в
хімічних зв'язках макроергетичних сполук (АТФ
та ін.) і може бути використана в міру
необхідності. Реакції клітинного дихання входять
до групи процесів катаболізму.
21. - це утворення рослинами органічних сполук
із неорганічних у результаті засвоєння світлової
енергії, що поглинається хлорофілом.
Фотосинтез - головна функція хлоропластів,
тобто зелених пластид листків.
Завдяки хлорофілу частина сонячної енергії,
яка досягає поверхні Землі, не втрачається,
а запасається рослинами у створених ними
органічних сполуках.
22. Необхідною умовою фотосинтезу є наявність
світла, води та вуглекислого газу.
Воду рослини отримують переважно з ґрунту,
а вуглекислий газ - з повітря.
Споживання рослинами вуглекислого газу із
атмосфери має назву повітряне живлення.
Саме Карбон вуглекислого газу є основою для
утворення молекул органічних речовин.
Вуглекислий газ здебільшого надходить
через продихи, частково -через усю
поверхню листка.
23.
24. Ще один результат фотосинтезу –
виділення кисню в атмосферу.
Щорічно у процесі фотосинтезу рослини
виділяють понад 200 млрд тонн кисню.
Цей кисень не тільки забезпечує процеси дихання
організмів, а й захищає все живе на Землі
від ультрафіолетових космічних променів.
Отже, без зелених рослин та інших
фотосинтезуючих організмів (деяких бактерій
та одноклітинних тварин)
життя на нашій планеті було б неможливим.
.
.
25. Завдяки здатності до фотосинтезу рослини
виконують у біосфері космічну роль,
беручи участь у колообігові речовин і
перетворенні енергії. ( К.А. Тимірязєв.)
Вони вловлюють енергію Сонця і перетворюють
її на енергію створеної ними органічної
речовини. Частину цієї енергії використовують
самі рослини для забезпечення процесів своєї
життєдіяльності, а частина її запасається у
рослина і стає джерелом енергії усіх життєвих
процесів тварин і людини. Щорічно завдяки
фотосинтезу на Землі утворюється близько 150
млрд тонн органічних речовин.
26. (від грец. піно — п'ю) – процес
поглинання клітиною рідини
разом із розчиненими у ній
сполуками . Він нагадує
фагоцитоз, але відбувається
здебільшого за рахунок
впинання мембрани
