1. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ
ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
ВІДДІЛ ОСВІТИ ГЛИБОЦЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
ДИМКІВСЬКИЙ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС
«Липа
в саду Кобилянських»
Виконавець: Жижиян Анастасія Валентинівна
учениця 7 класу Димківського НВК
Керівник: Гумельник Раїса Романівна
2. В моєму рідному селі,
Ім’я якому – Димка,
Жила й кохалася в красі
Тендітна, ніжна жінка.
І линула її душа
В степи, ліси і гори,
Не мислила свого життя
Без милої природи.
3.
4.
5. Ця жінка родом із Карпат,
Вона - дитя природи.
Її духовність і талант
Шанують всі народи.
Орлиця славна це гірська,
Це – Ольга Кобилянська,
Що так любила рідний край,
Бо світ його – як казка.
6.
7. У творах вчить своїх вона
Цей світ оберігати,
Бо в кожнім дереві – душа,
Природа ж нам – як мати,
Що так безмежно любить нас,
Красу свою дарує,
Щоб затишно було весь час –
То пестить, то голубить.
8.
9. І кожне в світі деревце
Про нас постійно дбає:
Щодня росте, щорік цвіте,
Повітря очищає.
Як добре, що на всій землі
Ростуть собі дерева,
І те несуть нам крізь віки,
Що пам’ятати треба.
10. У Кобилянської в саду
Росте розкішна липа,
То у зеленому вінку,
То золотом залита.
Як холодом зима дихне,
То липу це не спинить:
Розмови тихі заведе
З сусідками своїми.
11. Від бесід тепло на душі,
На вії сон сідає,
І сниться їй пухнастий джміль,
Що весело літає.
І липа молоді роки
Зненацька пригадає,
Людей, що тут колись жили,
Садибу доглядали.
12. Тепер музей тут, і сюди
Приходять часто люди,
Та липа все ж минулі дні
Не може позабути.
Так, в пам’яті її живе
Родина Кобилянських,
А вітер лист безжально рве
І з ним кружляє в вальсі.
13. Як весело було колись
Разом в родиннім колі,
Тепер - в зажурі пада лист
На призабутий спогад.
Життя триває. І стоїть
Старенька наша липа.
Її ви, люди, бережіть
І вчиться всіх любити.
Жижиян Анастасія, 2010 р.
14. ПАСПОРТ
• Порода дерева: Липа серцелиста
• Tilia cordata
• Місцезнаходження: на території
музею-садиби Ольги Кобилянської
в селі Димка Глибоцького району
Чернівецької області.
15. • Назва землекористувача : Димківська
сільська рада
• Адреса: село Димка Глибоцький район
Чернівецька область
• Вік дерева: приблизно - 120 років
• Висота: 10 метрів
• Діаметр: 51 см
• Окружність стовбура: 160 см
16. Високе дерево родини липових.
Листки черговi, округлі або довгастi, з
серцеподібною
основою.
Квiтки
правильнi, двостатевi, п'ятичленнi;
пелюстки - жовто-бiлi. Цвiте у червнi липнi.
18. В нашому селі є давня традиція
саджати липу (як правило, дві липи) біля
хати. Тому біля старих хат можна
побачити високі липи, які є символом
миру і спокою.
19. Так, на території музею-садиби
О.Кобилянської росте чимало дерев,
посаджених її дідом.
Про це
згадується в оповіданні «Весняний
акорд» (1910): «Моя хата. Навкруги
обсадив її мій дід липами і
смереками…».
20. Збереглась лише одна липа з часів,
коли жила письменниця.
У 1956 році в це дерево під час грози
влучила блискавка, в результаті чого його
стовбур роздвоївся. На жаль, до наших
часів збереглась лише одна липа з тих,
які посадив дідусь О.Кобилянської.
21.
22. Наприкінці листопада (27 числа)
1863 року в гірському містечку ГураГуморулуй Південної Буковини
(Румунія) у сім’ї дрібного урядовця
народилась дочка Ольга.
23. У 1889 році сім’я Кобилянських
переїхала з Кимпулунга до Димки
Тут Ольга Юліанівна бувала заїздами,
а відтак і жила впродовж двох років.
24. В 1973 (28 червня) урочисто відкрито
музей-садибу Ольги Кобилянської.
25. Ольга Кобилянська
постійно
звертається в своїх творах до рідної
природи, описує ліси, дерева, степи,
луки. Так, в оповіданні «В долах» (1907)
подається розповідь про долю одного
дерева, як про людину.
26. Із «Щоденника» Кобилянської
До Савина Амбросовського
25 листопада 1899 Чернівці 25/11, 899
«Страшенно люблю самоту, самоту в
природі… Я люблю з нею мовчки
розмовляти. Коли я вмру – то скажу себе в
цілком незамітнім куті поховати і велику
смереку на своїм гробі саме над головою
засадити, аби мені вічно шуміла!».
27. З метою лікування і оздоровлення
дерева учні нашої школи щовесни
обробляють нижню частину стовбура
вапняним розчином, відрізають сухі
гілки, обкопують землю навколо липи.
