Тарас
Шевченко
Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі
Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії
(тепер Черкаська область) у родині кріпаків Григорія і
Катерини. Батько був хліборобом, до того ж умів читати й
писати. Коли Тарасові було два роки, родина переїхала до
села Кирилівка.
Жили вони в злиднях, щоб прогодувати сім’ю багато працювали.
А родина була чималенька – п’ять сестричок Тарасових і двоє братів.
Старша сестра Катерина була йому за няню. Хлопчик зростав
допитливим, любив малювати, співати.
Тарасові було дев’ять років коли він залишилися без матері.
Батько одружився вдруге. Мачуха мала трьох своїх дітей, і життя тоді
стало нестерпним. Коли ж через два роки помер і батько, хлопець
пішов у найми.
Тарасові дуже хотілося вчитися. Але шкільний дяк, до якого
найнявся малий за можливість навчатися, виявився п’яницею і
змушував його красти. Хлопець знайшов собі нового вчителя —
маляра, але Тараса приставили козачком до пана. Це була нудна
робота: цілими днями чекати, поки господар забажає люльку чи
склянку води, яка стоїть поряд з ним на столі. Нехтуючи забороною,
Тарас таємно перемальовував картини зі стін панського будинку. За
це його одного разу дуже покарали. Але й помітили неабиякі
здібності кріпака і вирішили віддати його до майстра вчитися на
«кімнатного живописця».
22 квітня 1838 року спільними
зусиллями митців Шевченко був
викуплений з кріпацтва. Цього ж
року він став вільним слухачем
Академії мистецтв, а згодом одним з
найулюбленіших учнів видатного
російського художника Брюллова.
Юнак поглинав книги з мистецтва,
всесвітньої історії, слухав лекції з
анатомії, фізіології, зоології, часто
бував у театрах і музеях.
Коли Тарасові минуло 17 років, він опинився зі своїм паном у
Петербурзі. Одного разу, перемальовуючи статуї в Літньому
саду, Шевченко зустрів земляка — художника Сошенка, який
познайомив його з видатними діячами російської й
української культур.
Вірші Тарас почав писати
ще кріпаком. З тих перших
поетичних спроб відомий
вірш “Причинна”.
Пробудженню
поетичного таланту Шевченка
сприяло його знайомство з
творами українських поетів.
Кілька своїх поезій він у 1838
році віддав для публікації в
українському альманасі
“Ластівка”. Але ще до його
друку 18 квітня 1840 року
з'являється перша збірка
Шевченка — “Кобзар”.
Книгу було надруковано накладом 1 000 примірників (115 сторінок
на цигарковому папері). До неї увійшли вісім творів: "Думи мої, думи
мої…", "Перебендя", "Катерина", "Тополя", "Думка" ("Нащо мені чорні
брови…"), "До Основ'яненка", "Іван Підкова", "Тарасова ніч". На
звороті першого аркуша книги був малюнок Василя Штернберґа
"Кобзар із поводирем".
Поезія Шевченка не просто зачаровувала: вона будила
прагнення до волі, національну гідність українців. Тому поет
був небезпечним для царського уряду, і його було заслано
рядовим солдатом із забороною писати й малювати.
Однак поет не скорився долі. Незважаючи
на заборону, він продовжував і писати , і
малювати. Понад десять років томився
Шевченко в неволі. У неймовірно тяжких
умовах, крадькома він писав поезії, що
увійшли до «захалявних книжечок»,
створив понад 400 малюнків, виконаних
олівцем та акварельними фарбами.
Шевченкові поезії «Маленькій Мар’яні», «Мені тринадцятий
минало», «І золотої й дорогої…», «На Великдень на соломі»,
«Дівча любе, чорноброве!», «Тече вода з-під явора» та десятки
інших стали улюбленими творами багатьох поколінь дітей.
Серед небагатьох прижиттєвих
видань Тараса Шевченка особливе
місце посідає остання його книжка
— «Буквар південноруський»,
складена із кращих зразків
фольклору та частково з власних
творів. Ця книжка для учнів
недільних шкіл була першою
дитячою демократичною читанкою
в Україні.
10 тисяч примірників книжки було
видано власним коштом поета.
Продавалися вони лише по 3
копійки, щоб їх могли купити й
найбідніші селяни. «Буквар» став
найкращим дарунком для дітей,
яких поет щиро любив.
Мріяв поет написати й інші підручники для початкової
школи, викладати малювання в Київському університеті.
Однак передчасна смерть не дала йому здійснити своїх
планів.
Помер Тарас Шевченко 10 березня 1861 року. Поховали
його на Смоленському кладовищі в Петербурзі. У травні того
ж року домовину поета перевезено в Україну й поховано, як
він сам заповідав, на Чернечій горі над Дніпром біля Канева.
Тарас Шевченко і його творчість - це частина сучасного
українського народу. Багато його цитат стали народними, а твори
читають і перечитують.
Національна премія України імені Тараса Шевченка –
найважливіша творча відзнака в незалежній Україні, увінчує
найвидатніші твори не тільки українських, а й зарубіжних митців.
Освячена іменем великого Кобзаря, ця творча нагорода має
незаперечний авторитет і в Україні, і в усьому світі.
На пам’ять про Кобзаря
в Україні 164 населені
пункти названі на честь
Тараса Шевченка. На
сьогоднішній день
нараховується 1384
пам’ятники Тарасу
Шевченку у світі: 1256 в
Україні та 128 за кордоном
– у 35-ти державах.

Нас єднає Шевченкове слово (До 205-річчя від дня народження Тараса Шевченка) (Віртуальний літературний проект "На іменини до письменника")

  • 1.
  • 2.
    Тарас Шевченко народився9 березня 1814 року в селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Черкаська область) у родині кріпаків Григорія і Катерини. Батько був хліборобом, до того ж умів читати й писати. Коли Тарасові було два роки, родина переїхала до села Кирилівка.
  • 3.
    Жили вони взлиднях, щоб прогодувати сім’ю багато працювали. А родина була чималенька – п’ять сестричок Тарасових і двоє братів. Старша сестра Катерина була йому за няню. Хлопчик зростав допитливим, любив малювати, співати. Тарасові було дев’ять років коли він залишилися без матері. Батько одружився вдруге. Мачуха мала трьох своїх дітей, і життя тоді стало нестерпним. Коли ж через два роки помер і батько, хлопець пішов у найми.
  • 4.
    Тарасові дуже хотілосявчитися. Але шкільний дяк, до якого найнявся малий за можливість навчатися, виявився п’яницею і змушував його красти. Хлопець знайшов собі нового вчителя — маляра, але Тараса приставили козачком до пана. Це була нудна робота: цілими днями чекати, поки господар забажає люльку чи склянку води, яка стоїть поряд з ним на столі. Нехтуючи забороною, Тарас таємно перемальовував картини зі стін панського будинку. За це його одного разу дуже покарали. Але й помітили неабиякі здібності кріпака і вирішили віддати його до майстра вчитися на «кімнатного живописця».
  • 5.
    22 квітня 1838року спільними зусиллями митців Шевченко був викуплений з кріпацтва. Цього ж року він став вільним слухачем Академії мистецтв, а згодом одним з найулюбленіших учнів видатного російського художника Брюллова. Юнак поглинав книги з мистецтва, всесвітньої історії, слухав лекції з анатомії, фізіології, зоології, часто бував у театрах і музеях. Коли Тарасові минуло 17 років, він опинився зі своїм паном у Петербурзі. Одного разу, перемальовуючи статуї в Літньому саду, Шевченко зустрів земляка — художника Сошенка, який познайомив його з видатними діячами російської й української культур.
  • 6.
    Вірші Тарас почавписати ще кріпаком. З тих перших поетичних спроб відомий вірш “Причинна”. Пробудженню поетичного таланту Шевченка сприяло його знайомство з творами українських поетів. Кілька своїх поезій він у 1838 році віддав для публікації в українському альманасі “Ластівка”. Але ще до його друку 18 квітня 1840 року з'являється перша збірка Шевченка — “Кобзар”.
  • 7.
    Книгу було надрукованонакладом 1 000 примірників (115 сторінок на цигарковому папері). До неї увійшли вісім творів: "Думи мої, думи мої…", "Перебендя", "Катерина", "Тополя", "Думка" ("Нащо мені чорні брови…"), "До Основ'яненка", "Іван Підкова", "Тарасова ніч". На звороті першого аркуша книги був малюнок Василя Штернберґа "Кобзар із поводирем".
  • 8.
    Поезія Шевченка непросто зачаровувала: вона будила прагнення до волі, національну гідність українців. Тому поет був небезпечним для царського уряду, і його було заслано рядовим солдатом із забороною писати й малювати.
  • 9.
    Однак поет нескорився долі. Незважаючи на заборону, він продовжував і писати , і малювати. Понад десять років томився Шевченко в неволі. У неймовірно тяжких умовах, крадькома він писав поезії, що увійшли до «захалявних книжечок», створив понад 400 малюнків, виконаних олівцем та акварельними фарбами.
  • 10.
    Шевченкові поезії «МаленькійМар’яні», «Мені тринадцятий минало», «І золотої й дорогої…», «На Великдень на соломі», «Дівча любе, чорноброве!», «Тече вода з-під явора» та десятки інших стали улюбленими творами багатьох поколінь дітей.
  • 11.
    Серед небагатьох прижиттєвих виданьТараса Шевченка особливе місце посідає остання його книжка — «Буквар південноруський», складена із кращих зразків фольклору та частково з власних творів. Ця книжка для учнів недільних шкіл була першою дитячою демократичною читанкою в Україні. 10 тисяч примірників книжки було видано власним коштом поета. Продавалися вони лише по 3 копійки, щоб їх могли купити й найбідніші селяни. «Буквар» став найкращим дарунком для дітей, яких поет щиро любив.
  • 12.
    Мріяв поет написатий інші підручники для початкової школи, викладати малювання в Київському університеті. Однак передчасна смерть не дала йому здійснити своїх планів. Помер Тарас Шевченко 10 березня 1861 року. Поховали його на Смоленському кладовищі в Петербурзі. У травні того ж року домовину поета перевезено в Україну й поховано, як він сам заповідав, на Чернечій горі над Дніпром біля Канева.
  • 13.
    Тарас Шевченко ійого творчість - це частина сучасного українського народу. Багато його цитат стали народними, а твори читають і перечитують. Національна премія України імені Тараса Шевченка – найважливіша творча відзнака в незалежній Україні, увінчує найвидатніші твори не тільки українських, а й зарубіжних митців. Освячена іменем великого Кобзаря, ця творча нагорода має незаперечний авторитет і в Україні, і в усьому світі. На пам’ять про Кобзаря в Україні 164 населені пункти названі на честь Тараса Шевченка. На сьогоднішній день нараховується 1384 пам’ятники Тарасу Шевченку у світі: 1256 в Україні та 128 за кордоном – у 35-ти державах.