1. УРАН
Цей газовий гігант — найлегший з-поміж інших. Уран
за масою більше Землі у 14,5 раза, проте його густина
менша, ніж у води. Отже, якщо б знайшлася деяка
циклопічна космічна ванна, то Уран плавав би в ній, наче
бульбашка.
Відкриття Урана — заслуга видатного британського
вченого Вільяма Гершеля. Відома навіть дата цієї події —
13 березня 1781 р. Ось як розповів про це сам Гершель
у своєму щоденнику астрономічних спостережень:
«Я шукав комету або туманну зорю, і виявилося, що це
комета, оскільки вона змінила положення… Я не знаю, як це
назвати. Це може бути як звичайна планета, що обертається
навколо Сонця майже по коловій орбіті, так і кометою, що
рухається дуже видовженим еліпсом. Я поки що не помітив ані
голови, ані кометного хвоста».
1Вільям Гершель
Зрештою Уран виявився не лише величезним небесним тілом, а й цілою супутниковою
системою, доповненою кількома темними кільцями, виявленими лише 1977 р.
Телескоп Гершеля,
у який він побачив Уран
2. 2
Осьове обертання Урана, як і Венери, зворотне. Це означає, що планета обертається
«назад», у бік, протилежний руху по орбіті навколо Сонця. Окрім того, унікальність
планети полягає в тому, що вісь планети має нахил 98º, тобто вона лежить на боці. Уран
котиться по орбіті, наче колобок по доріжці, при цьому перевертається він назад,
а переміщується вперед! А його полюси, обернені до Сонця, тепліші за екватор.
Земля
Художнє відтворення магнітосфери УранаСхема обертання Урана навколо Сонця
Також у крижаного гіганта можна нарахувати аж чотири магнітні полюси: два основні й два
другорядні. Магнітне поле Урана спрямоване не з центру планети, а з власного центру, який
зміщений майже на третину радіуса планети. При цьому вісь магнітного поля має нахил на
60º щодо осі обертання Урана. Компасом на Урані було б користуватися складно — його
стрілка показувала б не на північ, а на магнітний полюс, розташований на 30-й широті.
Незвичайне магнітне поле утворює асиметричну магнітосферу, сильно викривлену потоком
сонячного вітру. Магнітний хвіст тягнеться за планетою майже на 10 млн км у напрямку до
орбіти Нептуна й закручений у спіраль. Деякі астрономи вважають, що величезне відхилення
магнітних полюсів від географічних виникло через те, що свого часу Уран зіткнувся з іншим
космічним тілом, за розмірами подібним до Землі.
3. 3
На Урані відбувається досить незвичайна зміна сезонів: Сонце протягом 21 року по
спіралі сходить майже до зеніту, а потім так само по спіралі схиляється на обрій. Тож після
«полярного дня», що триває 42 роки, настає така ж «полярна ніч». За полярним колом
опиняється майже вся півкуля планети, окрім вузької смуги вздовж екватора. І тільки
навесні та восени під час рівнодення Уран освітлений Сонцем нормально: зі сходами,
заходами, зміною дня й ночі.
Художнє відтворення поверхні планети. Уран отримує у 400 разів менше сонячного світла, ніж Земля.
Отже, на планеті вдень завжди панують сутінки.
